сховати меню

Первинний хронічний біль як соматизація дистресу

сторінки: 26-31

А.О. Бурдейний, С.О. Сташенко, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ

Пряме функціональне значення болю — сигналізація про дію подразника, ушко­дження ціліс­ності організму, чи окремих його структур [1]. ­Зокрема, питання вивчення болю як фізіологічного захисного меха­нізму вивчала низка вчених, за даними їх дослі­джень ми ­розуміємо принципи виникнення, перебігу, локалі­зації та больових відчуттів і шляхи їх подолання за допо­могою фармакологічних, фізичних та інструментальних ­методів [9].

Однак проблематика болю починається тоді, коли ­немає фізіологічного субстрату або ж він не відповідає силі чи тривалості больового симптому. Саме тоді ми ­можемо говорити про біль психогенного характеру, що попри ­низку дослі­джень, які виконані натепер, ­важко ­піддається лікуванню [10].

Соматичний біль можливо об’єктивувати за ­допомогою лабораторних та інструментальних методів дослі­дження, установивши причину його появи з подальшим підбором актуального фармакотерапевтичного, ­інструментального чи комплексного лікування. У разі хронічного первинного болю ми не можемо ­зіставити його ознаки із сома­тичним підґрунтям виникнення, інтенсивності та тривалості, або ж ­фізіологічної причини може взагалі не бути, біль стає компонентом психогенно-­залежної дії, чим зумов­лює сома­тизацію дистресу [2].

Хронічний біль чинить вплив на емоційно-­вольову, ­когнітивно-поведінкову сфери особистості, елементи ­пізнання та соціальні стосунки, внаслідок чого призводить до порушення адаптаційних механізмів та якості життя людини. В осіб із хронічним болем можуть виникнути та загостритись психічні розлади, зокрема ­тривожні та депресивні [3-5].

Встановити структурний зв’язок між хронічним болем та його впливом на психіку людини, зокрема відобра­ження цього взаємозв’язку на супутніх розладах психічного здоров’я, як-от тривожні та депресивні розлади, за допомогою методів візуалізації в медіальній префронтальній корі, дає змогу дослі­дження S. M. Gustin et al. (2022) [6].

Однак з’ясування морфологічної основи розвитку емоційних розладів на тлі хронічного болю та змін, які відбуваються на рівні мозку, не усуває проблеми ­пошуку ефективного лікування та купірування хронічного первин­ного болю.

Результати дослі­дження превалюючих емоційно-­поведінкових ­реакцій, що провокують і ­посилюють хронічний біль, дають змогу визначити мішені ­медико-психологічної ­допомоги, відповідно до яких буде проведено підбір методів якісних та результативних психотерапев­тичних інтервенцій, що, своєю чергою, ­матиме вплив на підвищення ефективності ­лікувального процесу та якості життя пацієнтів [11, 16-17].

Як відомо, первинний хронічний біль — це больовий стан, який не пов’язаний з іншими захворюваннями або станами, як-от рак чи травма. Результати відповідних дослі­джень демонструють, що первинний хронічний біль є досить поширеним у всьому ­світі та може мати вплив на якість життя ­людини [7-8].

Матеріали та методи дослідження

вгору

Після отримання інформації про дослі­дження, ­надання письмової інформованої згоди та прохо­дження проце­дури скринінгу в 1-й день дослі­дження ­учасники пройшли опитування за таким дослідним інструментарієм:

1) шкала суб’єктивного оцінювання болю (SPAASMS);

2) опитувальник щодо соматичних симптомів (SSS-8);

3) ­опитувальник щодо рівня агресивності та ворожості Басса–­Дарки (BDHI);

4) шкала оцінювання якості життя (CQLS), розроб­лена О.С. Чабаном та співавторами у формі самоопитувальника.

Участь у дослі­дженні визначали завдяки ­блоковій рандоміза­ції для отримання еквівалентних груп. ­Пацієнти були розподілені до дослідної групи (ДГ) (n = 7) або конт­рольної групи (КГ) (n = 7). Через 42 дні було виконано повторне оцінювання за допомогою SPAASMS, SSS-8, BDHI та CQLS. Результати наведено в таблиці 3. Схему дослі­дження представлено на рисунку 1.

Методи психологічних інтервенцій

Протокол втручання реалізовувався протягом шести 60-хвилинних сеансів, які були розподіленні за мето­дами психологічного втручання та навчання технік, запропонованих для зниження рівня впливу первинного ­хронічного болю, соматичної симптоматики та, відповідно, рівнів агресивності й ворожості, а також для під­вищення рівня ­якості ­життя відповідно до ­психологічних інтервенцій.

Таблиця 1. Програма психологічного втручання

У таблиці 1 описано побудову сеансів психологічного втручання. Зокрема, були задіяні такі інтервенції:

  • Боротьба з негативними думками і їх свідома заміна.
  • Зміна ставлення до негативної ситуації, тобто альтернативне сприйняття проблеми.
  • Переосмислення того негативного досвіду, який ­тепер чинить вплив на нинішнє життя. Людина пере­осмислює те, що з нею трапилося і звідки ­береться той висновок, яким вона тепер користується шаб­лонно в подібних ситуаціях.
  • Уява. Відтворення іншої реальності, у якій людина використовує зовсім інші підходи до життя.

Дизайн дослідження

Дизайн дослі­дження — рандомізоване ­контрольоване дослі­дження з паралельними групами. Було дотри­мано етичних та деонтологічних норм відповідно до ­принципів, викладених у Гельсінській декларації.

Спочатку було віді­брано 20 суб’єктів серед стаціонарних пацієнтів, госпіталізованих до Київської ­залізничної лікарні № 1 із первинним хронічним болем за період від жовтня до грудня 2022 року.

Критерії включення для учасників дослі­дження:

1) чоловіки та жінки віком від 18 до 65 років;

2) наявність больового синдрому > 3 місяців без причинно-наслідкового зв’язку;

3) оцінка за шкалою суб’єктивного оцінювання болю SPAASMS > 8 балів.

Критерії виключення для учасників дослі­дження:

1) наявність тривалого больового синдрому в пацієнта ­понад 3 місяці;

2) наявність супутньої органічної патології;

3) зловживання психоактивними речовинами.

Перед дослі­дженням усі учасники ознайомилися з протоколом і підписали інформовану згоду. Чотир­надцять суб’єктів відповідали критеріям включення, пройшли процедуру рандомізації та були розподілені на інтервенційну та контрольну групи відповідно.

Соціально-демографічну інформацію щодо досліджува­них груп наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Соціально-демографічні змінні учасників дослідження

Первинні й вторинні кінцеві результати

Первинні кінцеві результати представлено даними ­шкали суб’єктивного оцінювання болю SPAASMS.

Вторинні кінцеві результати представлено ­загальними балами відповідно до опитувальника соматичних симптомів SSS-8, опитувальника рівня агресивності та воро­жості Басса–Дарки BDHI, а також шкали оцінювання якості життя CQLS.

Психодіагностичний інструментарій

Шкалу SPAASMS було використано для оцінювання субклінічних симптомів больового синдрому. Подальшу інформацію про стан пацієнта отримано за допо­могою SSS-8, BDHI та CQLS:

  • Шкала суб’єктивного оцінювання болю SPAASMS – це короткий опитувальник, призначений для оці­нювання больового синдрому за S — шкала болю, P — ­рівень фізичної активності, A — додаткові зне­бо­лювальні ліки, A – додатковий візит до ­лікаря, S — показ­ники сну, M — показники настрою, S — ­побічні ­ефекти) [12]. Він містить шість пунктів, ­кожен із яких оцінюють відповідно до адресованого запи­тання від 0 до 3 балів. У кінці підраховують сумарну кількість ­балів відповідно до відповідей у таблиці.
  • Шкала соматичних симптомів SSS-8 — це короткий само­опитувальник соматичних ознак ­депресії, розроб­лений B. Gierk et al. [13]. Він містить ­вісім ­запитань, кожне з яких оцінюють від 0 до 4 балів, де 0 — «не турбує», а 4 — «дуже хвилює». ­Соматичні симп­томи оціню­вали завдяки підрахунку сумарної кількості балів, яка варіювала від 0 до 32. Ступені ­інтенсивності симптому оцінювали у такий спосіб: 0-3 — мінімаль­ний, 4-7 — легкий, 8-11 — ­помірний, 12-15 — тяжкий і 16-32 — дуже ­тяжкий.
  • Опитувальник рівня агресивності та ворожості Басса–­Дарки BDHI призначений ­для виявлення ­рівня агресивності та ворожості респондентів [14]. Він містить 75 твер­джень, ­відповіді на які оцінюють варіантами: «Так» або «Ні». Ступені ­рівня агресив­ності ­оцінювали так: < 21 — низький, 22-24 — середній, 25-27 — підвищений, 28-30 — високий і > 31 — дуже висо­кий. Ступені рівня ворожості ­оцінювали так: < 8 — низький, 9-11 — серед­ній, 12-14 — ­підвищений, 15-17 — висо­кий і > 18 — дуже високий.
  • Шкала якості життя CQLS є ­самоопитувальником, призначеним для оцінювання якості ­життя, що містить 10 пунктів, які стосуються різних аспек­тів життя ­суб’єкта. Учасників просять оцінити різні ­сфери ­життя від 0 — «зовсім не ­задоволений» до 10 — «надзви­чайно задоволений». ­Оцінювання якості життя ­здійснювали за допомогою підрахунку загального бала, який може ­варіюватися від 0 до 100. Отримані бали ­відповідали ­таким ­рівням ­якості ­життя: < 56 — дуже низький, ­57-66 — низький, ­67-75 — помірний, 76-82 — висо­кий і > 83 — дуже високий. Коефі­цієнти кореляції між ­результатами тестування та повторного ­тестування ­підтвердили надійність CQLS (r = 0,923; p < 0,001) та ­Опитувальника щодо насолоди та задоволеності якістю життя Q-LES-Q (r = 0,862; p < 0,001) [15].

Статистичний аналіз

Якісні дані представлено через кількість ­спостережень та їхній відсоток. Для оцінювання нормальності роз­поділу кількісних показників використовували тест Шапіро–­Вілка. Для оцінювання різниці між двома неспорідненими вибірками використовували t-критерій Стьюдента для неспоріднених вибірок (у разі підпорядкування ­закону нормального розподілу). У разі ненормального розподілу для оцінювання різниці між двома ­непов’язаними вибірками використовували U-критерій Манна–­Уїтні для непов’язаних вибірок. Для ­оцінювання різниці між ­двома пов’язаними зразками у разі нормального розподілу використовували t-тест для пов’язаних зразків. Крім того, дисперсійний аналіз повторних вимірювань типу III (ANOVA) використовували для ­аналізу різниці змін у групах. Статистичну обробку даних виконували мовою програмування R із застосуванням середо­вища ­статистичних розрахунків EzR V1.61.

Результати дослідження

вгору

Середній вік пацієнтів для дос­ліджуваної групи (n = 7) становив 31,71 ± 3,19 років, а для контрольної групи – 31,85 ± 3,13 ­років (t = 0,084; p = 0,934). Із загальної кількості дев’ять суб’єктів (64,3 %) були жіночої статі (71,4 % — у ДГ; 57,4 % — у КГ), а п’ять (35,7 %) — чоловічої (28,6 % — у ДГ; 42,6 % — у КГ) (p = 0,577). Шість учасників (42,9 %) на момент дослі­дження були одру­женими (42,6 % — у ДГ; 42,6 % — у КГ), а вісім (57,1 %) — не мали постійного партнера (57,4 % — у ДГ; 57,4 % — у КГ) (χ2  = 0; p = 1). ­Майже всі учасники (n =11; 78,6 %) були праце­влаштованими (85,7 % — у ДГ; 71,4 % — у КГ). Лише декілька учасників (n = 3; 21,4 %) тим­часово не працю­вали (14,3 % — у ДГ; 28,6 % — у КГ) (χ2 = 0,424; p = 0,514).

Отже, до рандомізації групи не мали достовірної ­різниці за соціально-демо­графічними показниками (табл. 2).

На початку дослі­дження всі 14 учасників пройшли опитування за шкалою суб’єктивного оцінювання болю SPAASMS, середнє значення для дослі­джуваної ­групи становило 18,71 ± 2,87 бала, а для контрольної ­групи — 14,71 ± 4,88 бала (t = -1,866; p = 0,086). Початкові ­вимірювання за шкалою SSS-8 рівнів соматичних симптомів учасників були такими: сім (50,0 %) — дуже ­високий; чотири (28,6 %) — високий; два (14,3 %) — серед­ній; один (7,1 %) — низький. Середнє зна­чення для дослі­джуваної групи становило 19,0 ± 7,11 бала, а для конт­роль­ної ­групи — 14,85 ± 6,54 бала (t = -1,137; p = 0,279). Почат­кові вимірювання за опитувальником BDHI рівнів агресивних реакцій учасників були: три (21,4 %) — дуже високий; сім (50,0 %) — високий; ­чотири (28,6 %) — під­вищений. ­Середнє значення для досліджуваної групи ­становило 28,57 ± 2,43 бала, а для конт­рольної групи — 29,14 ± 2,79 бала (t = 0,407; p = 0,691). Початкові ­вимірювання за опитувальником BDHI ­рівнів ворожих реакцій учасників були: один (7,1 %) — дуже висо­кий; п’ять (35,7 %) — висо­кий; шість (42,9 %) — підвищений; два (14,3 %) — серед­ній. ­Середнє значення для дослі­джу­ваної групи ­становило 14,14 ± 2,67 бала, а для конт­роль­ної групи — 14,57 ± 2,87 бала (t = 0,288; p = 0,778).

Початкові ­вимірювання за шкалою CQLS ­рівнів ­якості життя учасників були: вісім (57,2 %) — вкрай ­низький; п’ять (35,7 %) — низький; один (7,1 %) — ­серед­ній. ­Середнє зна­чення дослі­джуваної ­групи стано­вило 50,85 ± 10,23 бала, а для ­контроль­ної групи — 58,42 ± 8,26 бала (t = 1,522; p = 0,154).

Ці результати демонструють ­повторну оцінку щодо наявності суб’єктивного відчуття ­больового синдрому, соматичних симптомів, агресивних та воро­жих ­реакцій і якості життя на 42-й день ­після ­початку психо­логічного втручання для пацієнтів дослі­джу­ваної ­групи (рис. 1-4).

Рисунок 1. Порівняння якісних значень за шкалою суб’єктивної оцінки болю SPAASMS у всіх учасників дослідження на 1 і 42-й день

Рисунок 2. Порівняння якісних значень за шкалою соматичних симптомів SSS‑8 у всіх учасників дослідження
на 1 і 42-й день

Рисунок 3. Порівняння якісних значень за опитувальником рівня агресивності та ворожості BDHI у всіх учасників
дослідження на 1 і 42-й день

Рисунок 4. Порівняння якісних значень за шкалою якості життя CQLS у всіх учасників дослідження на 1 і 42-й день

Суб’єктивна оцінка болю

Зниження середньої оцінки болю за SPAASMS фіксу­вали у дослі­джуваній групі порівняно з початковим станом учасників. У контрольній групі не відбулося значних змін щодо середньої оцінки болю за SPAASMS ­порівняно з початковим станом дослі­джуваних. Кількість осіб із помір­ним та висо­ким рівнями болю лишилася ­приблизно на тому ­самому ­значенні. Інтервенція має потенціал ­зменшувати ­рівень та інтенсивність хронічного болю ­порівняно з контроль­ною групою. Різниця між двома групами була ­статистично ­значущою (p < 0,05) (табл. 3).

Таблиця 3. Результати ANOVA з повторними вимірюваннями для SPAASMS, SSS‑8, BDHI (IA&IH) та CQLS

Оцінка суб’єктивного відчуття болю у семи учасників дослі­джуваної групи на 42-й день була: два (28,5 %) мали 8-12 балів; три (43 %) — 13-17 ­балів; два (28,5 %) — 18-22 балів. Оцінка суб’єктивного ­відчуття болю у семи ­учасників контрольної групи на 42-й день була: один (14,3 %) — 8-12 балів; два (28,5 %) — 13-17 ­балів; три (42,9 %) —18-22 ­балів; один (14,3 %) — > 23 балів (рис. 2). Проте ­потрібні додат­кові дослі­дження для отримання точніших даних оціню­вання ефективності ­лікування.

Висновки

вгору

Інтервенція має потенціал зменшити інтенсивність та частоту хронічного болю порівняно з контрольною групою. Також інтервенція мала позитивний вплив на якість життя дослі­джуваних і зменшила рівень агресивності та воро­жості у дослі­джуваних. Проте необхідно ­зазначити, що додаткові дослі­дження є необхідними для більш точного оцінювання ефективності інтервенції та стійкості змін щодо якості життя та соматичних симптомів. Наприклад, варто розширити дослі­дження на більшу кількість пацієнтів, щоб визначити, чи можна застосовувати інтервенцію в різних умовах та у різних групах пацієнтів. Також ­важливо дослідити тривалість ефекту інтервенції, щоб встановити, як довго результати можуть бути підтримані.

Крім того, можна розглянути можливості вдоско­на­лення самої інтервенції, наприклад, застосування більш ефективних методів терапії болю або розширення комплексу методів для зменшення рівня соматизації дистресу дослі­джуваних. Представлене дослі­дження дає під­стави для подальшого вивчення ефективних мето­дів ­підтримки ­якості життя пацієнтів із первинним ­хронічним болем.

Література

1. Woolf C. J. What is this thing called pain? The Journal of clinical investigation. 2010. Vol. 120, № 11. Р. 3742-3744.

2. Arnaudo E. Psychogenic pain as imaginary pain. Rivista internazio­nale di Filosofia e Psicologia. 2021. Vol. 12, № 2. Р. 190-199. URL: https://doi.org/10.1097/AJP.0000000000000860.

3. Quide Y., Norman-Nott N., Shariati N. H. et al. Is chronic pain an affective disorder? Moderation of resting-state functional connectivity within the emotional brain by depressive symptoms. medRxiv. 2022. URL: https://doi.org/10.1101/2022.02.11.22270877.

4. Lee H. J., Choi E. J., Nahm F. S. et al. Prevalence of unrecognized depression in patients with chronic pain without a history of psychiatric diseases. The Korean journal of pain. 2018. Vol. 31, № 2. Р. 116-124. URL: https://doi.org/10.3344/kjp.2018.31.2.116.

5. Kim S., Lee J., Boone D. Protective and Risk Factors at the Intersection of Chronic Pain, Depression, Anxiety, and Somatic Amplification: A Latent Profile Approach. Journal of pain research. 2022. Vol. 15. Р. 1107-1121. URL: https://doi.org/10.2147/JPR.S340382.

6. Naylor B., Hesam-Shariati N., McAuley J. H. et al. Corrigendum: Reduced Glutamate in the Medial Prefrontal Cortex Is Associa­ted With Emotional and Cognitive Dysregulation in People With Chronic Pain. Frontiers in Neurology. 2022. Vol. 13. URL: https://doi.org/10.3389/fneur.2019.01110.

7. Yong R. J., Mullins P. M., Bhattacharyya N. Prevalence of chronic pain among adults in the United States. Pain. 2022. Vol. 163, № 2: e328–e332. URL: https://doi.org/10.1097/j.pain.0000000000002291.

8. Perrot S., Cohen M., Barke A. et al. The IASP classification of chronic pain for ICD-11: chronic secondary musculoskeletal pain. Pain. 2019. Vol. 160, № 1. Р. 77-82. URL: https://doi.org/10.1097/j.pain.0000000000001390.

9. D’Souza R. S., Langford B., Wilson R. E. et al. The state-of-­­the-art pharmacotherapeutic options for the treatment of chronic non-cancer pain. Expert Opinion on Pharmacotherapy. 2022. Vol. 23, № 7. Р. 775-789. URL: https://doi.org/10.1080/14656566.2022.2060741.

10. Eccleston C., Crombez G. Advancing psychological therapies for chronic pain. F1000Research. 2017. Vol. 6. URL: https://doi.org/10.12688/f1000research.10612.1.

11. Turk D. C., Wilson H. D., Cahana A. Treatment of chronic non–cancer pain. The Lancet. 2011. Vol. 377, № 9784. Р. 2226-2235. URL: https://doi.org/10.1016/S0140-6736(11)60402-9.

12. Mitra F., Chowdhury S., Shelley M. et al. Criteria Useful in Measurement of Pain and Monitoring Treatment Outcomes. J Anaes­thesiol Crit Care. 2018. Vol. 1, № 2. Р. 6.

13. Gierk B., Kohlmann S., Kroenke K. et al. The somatic symptom scale-8 (SSS-8): a brief measure of somatic symptom burden. JAMA ­Intern Med. 2014. Vol. 174. Р. 399-407.

14. Bushman B. J., Cooper H. M., Lemke K. M. Meta-analysis of ­factor analyses: An illustration using the Buss-Durkee Hostility Inventory. Perso­nality and Social Psychology Bulletin. 1991. Vol. 17, № 3. Р. 344-349.

15. Chaban O., Khaustova O., Bezsheyko V. New quality of life scale in Ukraine: reliability and validity. Indian J Soc Psychiatry. 2016. Vol. 32. Р. 473.

16. Clauw D. J., Essex M. N., Pitman V. et al. Reframing chronic pain as a disease, not a symptom: rationale and implications for pain management. Postgraduate medicine. 2019. Vol. 131, № 3. Р. 185-198. URL: https://doi.org/10.1080/00325481.2019.1574403.

17. Goudman L., Virtual Reality Applications in Chronic Pain Management: Systematic Review and Meta-analysis. JMIR Serious Games. 2022. Vol. 10, № 2:e34402. DOI: 10.2196/34402.

18. Virtual reality applications in chronic pain management: systematic review and metaanalysis. JMIR Serious Games. 2022. Vol. 10, № 2: e34402. URL: https://doi.org/10.2196/34402.

Психосоматична медицина та загальна практика. 2023. Вип. 8, № 2. DOI: uk.e-medjournal.com/index.php/psp/article/view/431 10.26766/pmgp.v8i2.438

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2023 Рік

Зміст випуску 9 (145), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. А.О. Бурдейний, С.О. Сташенко

  3. А. Г. Бондарчук, Т.Ю. Ільницька

Зміст випуску 8 (144), 2023

  1. Т. І. Стеценко

  2. Тарас Левін

Зміст випуску 6 (142), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. Є. М. Денисов

  3. О. О. Хаустова

  4. О. Аврамчук, О. Ніздрань, П. Блозва

Зміст випуску 1, 2023

  1. Л. М. Єна, Г. М. Христофорова, О. Г. Гаркавенко

  2. М.В. Полівода

  3. Пол Булен

Випуски поточного року

Зміст випуску 1, 2024

  1. І. М. Карабань, І. Б. Пепеніна, Н. В. Карасевич, М. А. Ходаковська, Н. О. Мельник, С.А. Крижановський

  2. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравіцька

  3. Л. М. Єна, О. Г. Гаркавенко,