Первинний хронічний біль як соматизація дистресу

Пряме функціональне значення болю — сигналізація про дію подразника, ушко­дження ціліс­ності організму, чи окремих його структур [1]. ­Зокрема, питання вивчення болю як фізіологічного захисного меха­нізму вивчала низка вчених, за даними їх дослі­джень ми ­розуміємо принципи виникнення, перебігу, локалі­зації та больових відчуттів і шляхи їх подолання за допо­могою фармакологічних, фізичних та інструментальних ­методів [9].

Однак проблематика болю починається тоді, коли ­немає фізіологічного субстрату або ж він не відповідає силі чи тривалості больового симптому. Саме тоді ми ­можемо говорити про біль психогенного характеру, що попри ­низку дослі­джень, які виконані натепер, ­важко ­піддається лікуванню [10].

Соматичний біль можливо об’єктивувати за ­допомогою лабораторних та інструментальних методів дослі­дження, установивши причину його появи з подальшим підбором актуального фармакотерапевтичного, ­інструментального чи комплексного лікування. У разі хронічного первинного болю ми не можемо ­зіставити його ознаки із сома­тичним підґрунтям виникнення, інтенсивності та тривалості, або ж ­фізіологічної причини може взагалі не бути, біль стає компонентом психогенно-­залежної дії, чим зумов­лює сома­тизацію дистресу [2].

Хронічний біль чинить вплив на емоційно-­вольову, ­когнітивно-поведінкову сфери особистості, елементи ­пізнання та соціальні стосунки, внаслідок чого призводить до порушення адаптаційних механізмів та якості життя людини. В осіб із хронічним болем можуть виникнути та загостритись психічні розлади, зокрема ­тривожні та депресивні [3-5].

Встановити структурний зв’язок між хронічним болем та його впливом на психіку людини, зокрема відобра­ження цього взаємозв’язку на супутніх розладах психічного здоров’я, як-от тривожні та депресивні розлади, за допомогою методів візуалізації в медіальній префронтальній корі, дає змогу дослі­дження S. M. Gustin et al. (2022) [6].

Однак з’ясування морфологічної основи розвитку емоційних розладів на тлі хронічного болю та змін, які відбуваються на рівні мозку, не усуває проблеми ­пошуку ефективного лікування та купірування хронічного первин­ного болю.

Результати дослі­дження превалюючих емоційно-­поведінкових ­реакцій, що провокують і ­посилюють хронічний біль, дають змогу визначити мішені ­медико-психологічної ­допомоги, відповідно до яких буде проведено підбір методів якісних та результативних психотерапев­тичних інтервенцій, що, своєю чергою, ­матиме вплив на підвищення ефективності ­лікувального процесу та якості життя пацієнтів [11, 16-17].

Як відомо, первинний хронічний біль — це больовий стан, який не пов’язаний з іншими захворюваннями або станами, як-от рак чи травма. Результати відповідних дослі­джень демонструють, що первинний хронічний біль є досить поширеним у всьому ­світі та може мати вплив на якість життя ­людини [7-8].

Матеріали та методи дослідження

Після отримання інформації про дослі­дження, ­надання письмової інформованої згоди та прохо­дження проце­дури скринінгу в 1-й день дослі­дження ­учасники пройшли опитування за таким дослідним інструментарієм:

1) шкала суб’єктивного оцінювання болю (SPAASMS);

2) опитувальник щодо соматичних симптомів (SSS-8);

3) ­опитувальник щодо рівня агресивності та ворожості Басса–­Дарки (BDHI);

4) шкала оцінювання якості життя (CQLS), розроб­лена О.С. Чабаном та співавторами у формі самоопитувальника.

Участь у дослі­дженні визначали завдяки ­блоковій рандоміза­ції для отримання еквівалентних груп. ­Пацієнти були розподілені до дослідної групи (ДГ) (n = 7) або конт­рольної групи (КГ) (n = 7). Через 42 дні було виконано повторне оцінювання за допомогою SPAASMS, SSS-8, BDHI та CQLS. Результати наведено в таблиці 3. Схему дослі­дження представлено на рисунку 1.

Методи психологічних інтервенцій

Протокол втручання реалізовувався протягом шести 60-хвилинних сеансів, які були розподіленні за мето­дами психологічного втручання та навчання технік, запропонованих для зниження рівня впливу первинного ­хронічного болю, соматичної симптоматики та, відповідно, рівнів агресивності й ворожості, а також для під­вищення рівня ­якості ­життя відповідно до ­психологічних інтервенцій.

Таблиця 1. Програма психологічного втручання

У таблиці 1 описано побудову сеансів психологічного втручання. Зокрема, були задіяні такі інтервенції:

• Боротьба з негативними думками і їх свідома заміна.
• Зміна ставлення до негативної ситуації, тобто альтернативне сприйняття проблеми.
• Переосмислення того негативного досвіду, який ­тепер чинить вплив на нинішнє життя. Людина пере­осмислює те, що з нею трапилося і звідки ­береться той висновок, яким вона тепер користується шаб­лонно в подібних ситуаціях.
• Уява. Відтворення іншої реальності, у якій людина використовує зовсім інші підходи до життя.

Дизайн дослідження

Дизайн дослі­дження — рандомізоване ­контрольоване дослі­дження з паралельними групами. Було дотри­мано етичних та деонтологічних норм відповідно до ­принципів, викладених у Гельсінській декларації.

Спочатку було віді­брано 20 суб’єктів серед стаціонарних пацієнтів, госпіталізованих до Київської ­залізничної лікарні № 1 із первинним хронічним болем за період від жовтня до грудня 2022 року.

Критерії включення для учасників дослі­дження:

1) чоловіки та жінки віком від 18 до 65 років;

2) наявність больового синдрому > 3 місяців без причинно-наслідкового зв’язку;

3) оцінка за шкалою суб’єктивного оцінювання болю SPAASMS > 8 балів.

Критерії виключення для учасників дослі­дження:

1) наявність тривалого больового синдрому в пацієнта ­понад 3 місяці;

2) наявність супутньої органічної патології;

3) зловживання психоактивними речовинами.

Перед дослі­дженням усі учасники ознайомилися з протоколом і підписали інформовану згоду. Чотир­надцять суб’єктів відповідали критеріям включення, пройшли процедуру рандомізації та були розподілені на інтервенційну та контрольну групи відповідно.

Соціально-демографічну інформацію щодо досліджува­них груп наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Соціально-демографічні змінні учасників дослідження

Первинні й вторинні кінцеві результати

Первинні кінцеві результати представлено даними ­шкали суб’єктивного оцінювання болю SPAASMS.

Вторинні кінцеві результати представлено ­загальними балами відповідно до опитувальника соматичних симптомів SSS-8, опитувальника рівня агресивності та воро­жості Басса–Дарки BDHI, а також шкали оцінювання якості життя CQLS.

Психодіагностичний інструментарій

Шкалу SPAASMS було використано для оцінювання субклінічних симптомів больового синдрому. Подальшу інформацію про стан пацієнта отримано за допо­могою SSS-8, BDHI та CQLS:

• Шкала суб’єктивного оцінювання болю SPAASMS – це короткий опитувальник, призначений для оці­нювання больового синдрому за S — шкала болю, P — ­рівень фізичної активності, A — додаткові зне­бо­лювальні ліки, A – додатковий візит до ­лікаря, S — показ­ники сну, M — показники настрою, S — ­побічні ­ефекти) [12]. Він містить шість пунктів, ­кожен із яких оцінюють відповідно до адресованого запи­тання від 0 до 3 балів. У кінці підраховують сумарну кількість ­балів відповідно до відповідей у таблиці.
• Шкала соматичних симптомів SSS-8 — це короткий само­опитувальник соматичних ознак ­депресії, розроб­лений B. Gierk et al. [13]. Він містить ­вісім ­запитань, кожне з яких оцінюють від 0 до 4 балів, де 0 — «не турбує», а 4 — «дуже хвилює». ­Соматичні симп­томи оціню­вали завдяки підрахунку сумарної кількості балів, яка варіювала від 0 до 32. Ступені ­інтенсивності симптому оцінювали у такий спосіб: 0-3 — мінімаль­ний, 4-7 — легкий, 8-11 — ­помірний, 12-15 — тяжкий і 16-32 — дуже ­тяжкий.
• Опитувальник рівня агресивності та ворожості Басса–­Дарки BDHI призначений ­для виявлення ­рівня агресивності та ворожості респондентів [14]. Він містить 75 твер­джень, ­відповіді на які оцінюють варіантами: «Так» або «Ні». Ступені ­рівня агресив­ності ­оцінювали так: < 21 — низький, 22-24 — середній, 25-27 — підвищений, 28-30 — високий і > 31 — дуже висо­кий. Ступені рівня ворожості ­оцінювали так: < 8 — низький, 9-11 — серед­ній, 12-14 — ­підвищений, 15-17 — висо­кий і > 18 — дуже високий.
• Шкала якості життя CQLS є ­самоопитувальником, призначеним для оцінювання якості ­життя, що містить 10 пунктів, які стосуються різних аспек­тів життя ­суб’єкта. Учасників просять оцінити різні ­сфери ­життя від 0 — «зовсім не ­задоволений» до 10 — «надзви­чайно задоволений». ­Оцінювання якості життя ­здійснювали за допомогою підрахунку загального бала, який може ­варіюватися від 0 до 100. Отримані бали ­відповідали ­таким ­рівням ­якості ­життя: < 56 — дуже низький, ­57-66 — низький, ­67-75 — помірний, 76-82 — висо­кий і > 83 — дуже високий. Коефі­цієнти кореляції між ­результатами тестування та повторного ­тестування ­підтвердили надійність CQLS (r = 0,923; p < 0,001) та ­Опитувальника щодо насолоди та задоволеності якістю життя Q-LES-Q (r = 0,862; p < 0,001) [15].

Статистичний аналіз

Якісні дані представлено через кількість ­спостережень та їхній відсоток. Для оцінювання нормальності роз­поділу кількісних показників використовували тест Шапіро–­Вілка. Для оцінювання різниці між двома неспорідненими вибірками використовували t-критерій Стьюдента для неспоріднених вибірок (у разі підпорядкування ­закону нормального розподілу). У разі ненормального розподілу для оцінювання різниці між двома ­непов’язаними вибірками використовували U-критерій Манна–­Уїтні для непов’язаних вибірок. Для ­оцінювання різниці між ­двома пов’язаними зразками у разі нормального розподілу використовували t-тест для пов’язаних зразків. Крім того, дисперсійний аналіз повторних вимірювань типу III (ANOVA) використовували для ­аналізу різниці змін у групах. Статистичну обробку даних виконували мовою програмування R із застосуванням середо­вища ­статистичних розрахунків EzR V1.61.

Результати дослідження

Середній вік пацієнтів для дос­ліджуваної групи (n = 7) становив 31,71 ± 3,19 років, а для контрольної групи – 31,85 ± 3,13 ­років (t = 0,084; p = 0,934). Із загальної кількості дев’ять суб’єктів (64,3 %) були жіночої статі (71,4 % — у ДГ; 57,4 % — у КГ), а п’ять (35,7 %) — чоловічої (28,6 % — у ДГ; 42,6 % — у КГ) (p = 0,577). Шість учасників (42,9 %) на момент дослі­дження були одру­женими (42,6 % — у ДГ; 42,6 % — у КГ), а вісім (57,1 %) — не мали постійного партнера (57,4 % — у ДГ; 57,4 % — у КГ) (χ2  = 0; p = 1). ­Майже всі учасники (n =11; 78,6 %) були праце­влаштованими (85,7 % — у ДГ; 71,4 % — у КГ). Лише декілька учасників (n = 3; 21,4 %) тим­часово не працю­вали (14,3 % — у ДГ; 28,6 % — у КГ) (χ2 = 0,424; p = 0,514).

Отже, до рандомізації групи не мали достовірної ­різниці за соціально-демо­графічними показниками (табл. 2).

На початку дослі­дження всі 14 учасників пройшли опитування за шкалою суб’єктивного оцінювання болю SPAASMS, середнє значення для дослі­джуваної ­групи становило 18,71 ± 2,87 бала, а для контрольної ­групи — 14,71 ± 4,88 бала (t = -1,866; p = 0,086). Початкові ­вимірювання за шкалою SSS-8 рівнів соматичних симптомів учасників були такими: сім (50,0 %) — дуже ­високий; чотири (28,6 %) — високий; два (14,3 %) — серед­ній; один (7,1 %) — низький. Середнє зна­чення для дослі­джуваної групи становило 19,0 ± 7,11 бала, а для конт­роль­ної ­групи — 14,85 ± 6,54 бала (t = -1,137; p = 0,279). Почат­кові вимірювання за опитувальником BDHI рівнів агресивних реакцій учасників були: три (21,4 %) — дуже високий; сім (50,0 %) — високий; ­чотири (28,6 %) — під­вищений. ­Середнє значення для досліджуваної групи ­становило 28,57 ± 2,43 бала, а для конт­рольної групи — 29,14 ± 2,79 бала (t = 0,407; p = 0,691). Початкові ­вимірювання за опитувальником BDHI ­рівнів ворожих реакцій учасників були: один (7,1 %) — дуже висо­кий; п’ять (35,7 %) — висо­кий; шість (42,9 %) — підвищений; два (14,3 %) — серед­ній. ­Середнє значення для дослі­джу­ваної групи ­становило 14,14 ± 2,67 бала, а для конт­роль­ної групи — 14,57 ± 2,87 бала (t = 0,288; p = 0,778).

Початкові ­вимірювання за шкалою CQLS ­рівнів ­якості життя учасників були: вісім (57,2 %) — вкрай ­низький; п’ять (35,7 %) — низький; один (7,1 %) — ­серед­ній. ­Середнє зна­чення дослі­джуваної ­групи стано­вило 50,85 ± 10,23 бала, а для ­контроль­ної групи — 58,42 ± 8,26 бала (t = 1,522; p = 0,154).

Ці результати демонструють ­повторну оцінку щодо наявності суб’єктивного відчуття ­больового синдрому, соматичних симптомів, агресивних та воро­жих ­реакцій і якості життя на 42-й день ­після ­початку психо­логічного втручання для пацієнтів дослі­джу­ваної ­групи (рис. 1-4).

Рисунок 1. Порівняння якісних значень за шкалою суб’єктивної оцінки болю SPAASMS у всіх учасників дослідження на 1 і 42-й день

Рисунок 2. Порівняння якісних значень за шкалою соматичних симптомів SSS‑8 у всіх учасників дослідження
на 1 і 42-й день

Рисунок 3. Порівняння якісних значень за опитувальником рівня агресивності та ворожості BDHI у всіх учасників
дослідження на 1 і 42-й день

Рисунок 4. Порівняння якісних значень за шкалою якості життя CQLS у всіх учасників дослідження на 1 і 42-й день

Суб’єктивна оцінка болю

Зниження середньої оцінки болю за SPAASMS фіксу­вали у дослі­джуваній групі порівняно з початковим станом учасників. У контрольній групі не відбулося значних змін щодо середньої оцінки болю за SPAASMS ­порівняно з початковим станом дослі­джуваних. Кількість осіб із помір­ним та висо­ким рівнями болю лишилася ­приблизно на тому ­самому ­значенні. Інтервенція має потенціал ­зменшувати ­рівень та інтенсивність хронічного болю ­порівняно з контроль­ною групою. Різниця між двома групами була ­статистично ­значущою (p < 0,05) (табл. 3).

Таблиця 3. Результати ANOVA з повторними вимірюваннями для SPAASMS, SSS‑8, BDHI (IA&IH) та CQLS

Оцінка суб’єктивного відчуття болю у семи учасників дослі­джуваної групи на 42-й день була: два (28,5 %) мали 8-12 балів; три (43 %) — 13-17 ­балів; два (28,5 %) — 18-22 балів. Оцінка суб’єктивного ­відчуття болю у семи ­учасників контрольної групи на 42-й день була: один (14,3 %) — 8-12 балів; два (28,5 %) — 13-17 ­балів; три (42,9 %) —18-22 ­балів; один (14,3 %) — > 23 балів (рис. 2). Проте ­потрібні додат­кові дослі­дження для отримання точніших даних оціню­вання ефективності ­лікування.

Висновки

Інтервенція має потенціал зменшити інтенсивність та частоту хронічного болю порівняно з контрольною групою. Також інтервенція мала позитивний вплив на якість життя дослі­джуваних і зменшила рівень агресивності та воро­жості у дослі­джуваних. Проте необхідно ­зазначити, що додаткові дослі­дження є необхідними для більш точного оцінювання ефективності інтервенції та стійкості змін щодо якості життя та соматичних симптомів. Наприклад, варто розширити дослі­дження на більшу кількість пацієнтів, щоб визначити, чи можна застосовувати інтервенцію в різних умовах та у різних групах пацієнтів. Також ­важливо дослідити тривалість ефекту інтервенції, щоб встановити, як довго результати можуть бути підтримані.

Крім того, можна розглянути можливості вдоско­на­лення самої інтервенції, наприклад, застосування більш ефективних методів терапії болю або розширення комплексу методів для зменшення рівня соматизації дистресу дослі­джуваних. Представлене дослі­дження дає під­стави для подальшого вивчення ефективних мето­дів ­підтримки ­якості життя пацієнтів із первинним ­хронічним болем.

Література

1. Woolf C. J. What is this thing called pain? The Journal of clinical investigation. 2010. Vol. 120, № 11. Р. 3742-3744.

2. Arnaudo E. Psychogenic pain as imaginary pain. Rivista internazio­nale di Filosofia e Psicologia. 2021. Vol. 12, № 2. Р. 190-199. URL: https://doi.org/10.1097/AJP.0000000000000860.

3. Quide Y., Norman-Nott N., Shariati N. H. et al. Is chronic pain an affective disorder? Moderation of resting-state functional connectivity within the emotional brain by depressive symptoms. medRxiv. 2022. URL: https://doi.org/10.1101/2022.02.11.22270877.

4. Lee H. J., Choi E. J., Nahm F. S. et al. Prevalence of unrecognized depression in patients with chronic pain without a history of psychiatric diseases. The Korean journal of pain. 2018. Vol. 31, № 2. Р. 116-124. URL: https://doi.org/10.3344/kjp.2018.31.2.116.

5. Kim S., Lee J., Boone D. Protective and Risk Factors at the Intersection of Chronic Pain, Depression, Anxiety, and Somatic Amplification: A Latent Profile Approach. Journal of pain research. 2022. Vol. 15. Р. 1107-1121. URL: https://doi.org/10.2147/JPR.S340382.

6. Naylor B., Hesam-Shariati N., McAuley J. H. et al. Corrigendum: Reduced Glutamate in the Medial Prefrontal Cortex Is Associa­ted With Emotional and Cognitive Dysregulation in People With Chronic Pain. Frontiers in Neurology. 2022. Vol. 13. URL: https://doi.org/10.3389/fneur.2019.01110.

7. Yong R. J., Mullins P. M., Bhattacharyya N. Prevalence of chronic pain among adults in the United States. Pain. 2022. Vol. 163, № 2: e328–e332. URL: https://doi.org/10.1097/j.pain.0000000000002291.

8. Perrot S., Cohen M., Barke A. et al. The IASP classification of chronic pain for ICD-11: chronic secondary musculoskeletal pain. Pain. 2019. Vol. 160, № 1. Р. 77-82. URL: https://doi.org/10.1097/j.pain.0000000000001390.

9. D’Souza R. S., Langford B., Wilson R. E. et al. The state-of-­­the-art pharmacotherapeutic options for the treatment of chronic non-cancer pain. Expert Opinion on Pharmacotherapy. 2022. Vol. 23, № 7. Р. 775-789. URL: https://doi.org/10.1080/14656566.2022.2060741.

10. Eccleston C., Crombez G. Advancing psychological therapies for chronic pain. F1000Research. 2017. Vol. 6. URL: https://doi.org/10.12688/f1000research.10612.1.

11. Turk D. C., Wilson H. D., Cahana A. Treatment of chronic non–cancer pain. The Lancet. 2011. Vol. 377, № 9784. Р. 2226-2235. URL: https://doi.org/10.1016/S0140-6736(11)60402-9.

12. Mitra F., Chowdhury S., Shelley M. et al. Criteria Useful in Measurement of Pain and Monitoring Treatment Outcomes. J Anaes­thesiol Crit Care. 2018. Vol. 1, № 2. Р. 6.

13. Gierk B., Kohlmann S., Kroenke K. et al. The somatic symptom scale-8 (SSS-8): a brief measure of somatic symptom burden. JAMA ­Intern Med. 2014. Vol. 174. Р. 399-407.

14. Bushman B. J., Cooper H. M., Lemke K. M. Meta-analysis of ­factor analyses: An illustration using the Buss-Durkee Hostility Inventory. Perso­nality and Social Psychology Bulletin. 1991. Vol. 17, № 3. Р. 344-349.

15. Chaban O., Khaustova O., Bezsheyko V. New quality of life scale in Ukraine: reliability and validity. Indian J Soc Psychiatry. 2016. Vol. 32. Р. 473.

16. Clauw D. J., Essex M. N., Pitman V. et al. Reframing chronic pain as a disease, not a symptom: rationale and implications for pain management. Postgraduate medicine. 2019. Vol. 131, № 3. Р. 185-198. URL: https://doi.org/10.1080/00325481.2019.1574403.

17. Goudman L., Virtual Reality Applications in Chronic Pain Management: Systematic Review and Meta-analysis. JMIR Serious Games. 2022. Vol. 10, № 2:e34402. DOI: 10.2196/34402.

18. Virtual reality applications in chronic pain management: systematic review and metaanalysis. JMIR Serious Games. 2022. Vol. 10, № 2: e34402. URL: https://doi.org/10.2196/34402.

Психосоматична медицина та загальна практика. 2023. Вип. 8, № 2. DOI: uk.e-medjournal.com/index.php/psp/article/view/431 10.26766/pmgp.v8i2.438