Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Розділ:
Психічне здоров’я та права людини
Зміст статті:
- Психічне здоров’я та добробут
- Порушення прав людини та вплив на психічне здоров’я
- Вплив стигми та стереотипів на психічне здоров’я
- Інвалідність з точки зору прав людини
- Висновки
Десятого грудня у світі відзначають День прав людини. Це нагода нагадати про значущість їх дотримання, потребу в глобальній солідарності, взаємозв’язку і людяності. Цей день було проголошено за пропозицією Генеральної асамблеї ООН, на честь річниці ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини 1948 р., у якій йдеться про невід’ємні права кожної людини незалежно від кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану. В Україні на офіційному рівні День прав людини затверджено з 2022 року.
Декларація з прав людини посідає важливе місце серед міжнародно-правових документів, які визначають її права у сфері охорони здоров’я. Зокрема, кожен пацієнт має право на отримання медичних послуг, можливість прийняття чи відмови від втручання, свободу вибору в галузі охорони здоров’я, медичну таємницю, якісну та безпечну медичну допомогу, компенсацію за заподіяну шкоду здоров’ю, повагу до гідності за отримання відповідної медичної допомоги, захист від будь-яких форм дискримінації з приводу стану здоров’я, а також проведення медичних профілактичних заходів та ін. Тобто важливо забезпечити ліквідацію будь-яких форм дискримінації, усунення соціальних нерівностей, підтримку участі та солідарності, а також сприяння сталому розвитку. Ці завдання також є основою Глобальних цілей сталого розвитку, які безпосередньо базуються на правах людини. Однією з ключових цілей до 2030 р. є забезпечення здорового способу життя та добробуту, що передбачає підтримку психічного здоров’я. Право на здоров’я є основоположним у місії та баченні Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та в основі зусиль щодо досягнення універсального охоплення населення послугами охорони здоров’я. Це узгоджується з правом на найвищий рівень фізичного та психічного здоров’я, закріпленим у Конвенції про права осіб з інвалідністю та інших міжнародних правових актах у галузі прав людини.
Психічне здоров’я та добробут
вгоруПоняття про психічне здоров’я часто помилково асоціюють із «відсутністю захворювання», хоча людина може мати психіатричний діагноз зі збереженим задовільним психічним здоров’ям. Як приклад, багато пацієнтів із діагнозом шизофренії почуваються добре, і їхнє психічне здоров’я є задовільним. Загалом психічне здоров’я — це стан загального благополуччя, яке залежить від численних чинників, як-от задоволення від життя, наявність цілей, якості взаємин та здорового способу життя. Так, за визначенням ВООЗ, психічне здоров’я — це стан психічного благополуччя, яке дає змогу справлятися із життєвими стресами, реалізовувати свої здібності, навчатися та працювати, а також робити внесок у життя суспільства. Це невід’ємний компонент здоров’я і добробуту, який є основою індивідуальної та колективної здатності ухвалювати рішення, будувати стосунки та формувати світ, у якому ми живемо. Психічне здоров’я — одне з основних прав людини, яке має вирішальне значення для особистого, суспільного та соціально-економічного розвитку людини. Психічне здоров’я та добробут є ключовими елементами щасливого життя та благополуччя, які сприяють побудові та підтримці стосунків, надають впевненість у власних силах, щоб контролювати своє життя, вимагати дотримання своїх прав у суспільстві та вірити у майбутній результат. Ці складові допомагають людині повною мірою реалізувати свій потенціал, тож психічне здоров’я та добробут сьогодні у багатьох країнах світу стають пріоритетними. За статистичними даними, одна з десяти осіб у світі нині має розлад психічного здоров’я, близько 200 млн — інвалідність через інтелектуальні порушення та до 50 млн — деменцію. Багато осіб із психічними розладами чи з інвалідністю внаслідок психосоціальних, інтелектуальних чи когнітивних порушень не мають доступу до якісних послуг з охорони психічного здоров’я, які б відповідали їхнім потребам, із повагою до їхніх прав та гідності.
Навіть у сучасному світі пацієнтів із психічними розладами зачиняють у закладах, де вони ізольовані від суспільства та маргіналізовані у громадах. Багато з них зазнають фізичного, сексуального та емоційного насильства та недбалості в закладах охорони здоров’я, в’язницях чи громаді. Часто вони позбавлені права самостійно ухвалювати рішення щодо лікування чи догляду, місця проживання, особистих і фінансових справ. Їм відмовляють у доступі до системи охорони здоров’я, освіти та працевлаштування, не маючи можливості для повної інклюзії та участі в житті громади. Внаслідок цього люди з психічними розладами та інтелектуальними порушеннями помирають на 10–20 років раніше, ніж представники загального населення у країнах із низьким, середнім і високим рівнями доходу.
Нині доступні 14 нових навчальних модулів ініціативи ВООЗ QualityRights, спрямованих на втілення міжнародних стандартів із прав людини на практиці завдяки здійсненню впливу на розробку політики і розбудову знань і навичок для впровадження підходів, орієнтованих на людину та спрямованих на її відновлення. Це потрібно для надання якісної допомоги і догляду, а також для сприяння психічному здоров’ю та благополуччю. Як зазначають експерти ВООЗ, ці навчальні та методичні модулі розроблено для покращення знань, навичок і розуміння ключових зацікавлених сторін про те, як сприяти дотриманню прав людини, зокрема в осіб з інвалідністю внаслідок психосоціальних, інтелектуальних та когнітивних порушень, а також задля підвищення якості послуг і видів підтримки, що надають у системі охорони психічного здоров’я та пов’язаних сферах, відповідно до міжнародних стандартів прав людини, як-от за Конвенцією про права осіб з інвалідністю та підходом, орієнтованим на їх відновлення. Зокрема, йдеться про потреби у загальній та рівній для всіх доступності до служб, які мають надавати якісну допомогу та мати кваліфікований персонал. Разом із фізичним здоров’ям це також передбачає охорону психічного здоров’я, наприклад консультативну допомогу та психосоціальну реабілітацію. Хоча служби охорони психічного здоров’я не завжди приділяють належну увагу фізичному здоров’ю, що призводить до підвищеного ризику захворювань та передчасної смерті. Право на охорону здоров’я вимагає реалізації й інших прав людини. Воно передбачає можливість самостійно приймати рішення про лікування, інформаційну підтримку та участь у громадському житті. Зокрема, сприяти в утриманні соціальних зв’язків та інтеграції у суспільство, оскільки соціальна ізоляція може призводити до негативних наслідків для здоров’я та передчасної смерті. Власне, забезпечення права на достойний життєвий рівень також має важливе значення. У разі, якщо робоче середовище є репресивним, некомфортним або пригнічує людину, його слід трансформувати в безпечне та дружелюбне місце, де кожен працівник може вільно виражати себе та бути собою.
У всьому світі дедалі більше підвищується рівень усвідомлення важливості психічного здоров’я та надання послуг і видів підтримки, які ставлять людину в центр та просувають підхід, орієнтований на відновлення та дотримання прав людини (людиноцентричний підхід). Таке усвідомлення виникло одночасно з визнанням того, що системи охорони психічного здоров’я у країнах із високим, середнім і низьким рівнями доходу не задовольняють потреби багатьох осіб через обмежений доступ, низьку якість послуг і порушення прав людини. Неприпустимо, щоб люди, які користуються послугами служб з охорони психічного здоров’я, наражалися на нелюдські умови проживання, ставали об’єктом шкідливих практик лікування, зазнавали жорстокості, нехтування та насильства. Є чимало даних щодо того, що такі служби не відповідають сучасним потребам людей і не надають належної підтримки для незалежного життя у громаді — натомість їхня взаємодія зі службами часто залишає відчуття безнадії та відсутності можливостей. Якщо ми хочемо змінити ситуацію, важливо затвердити підходи, орієнтовані на відновлення та дотримання прав людини, які тісно взаємопов’язані. Ці підходи просувають ключові права, як-от рівноправність без дискримінації, правоздатність, поінформованість та інклюзія в громаді, які закріплені в Конвенції про права осіб з інвалідністю.
Порушення прав людини та вплив на психічне здоров’я
вгоруПорушення прав людини чинить негативний вплив на психічне здоров’я. Наприклад, якщо людина стикається з експлуатацією, насильством та зловживаннями, ймовірність психічного дистресу суттєво збільшується. Соціальна ізоляція, самотність, бідність і брак соціального захисту теж негативно позначаються на психічному здоров’ї людини. Низький рівень освіти зменшує її можливості отримати роботу. Безробіття чи стресові умови праці породжують відчуття неможливості впоратися із ситуацією. Недостатність доступу до якісних медичних послуг ставить людину перед труднощами на шляху до щасливого та здорового життя. Важливо зауважити, що люди з психосоціальними, когнітивними чи інтелектуальними порушеннями можуть вести повноцінне життя, проте часто стикаються із стигматизацією, негативним ставленням суспільства та дискримінацією.
Вплив стигми та стереотипів на психічне здоров’я
вгоруЛюди з інвалідністю, особливо внаслідок психосоціальних та інтелектуальних порушень, часто зазнають порушень власних прав у контексті надання послуг з охорони психічного здоров’я. У більшості країн законодавство у сфері охорони психічного здоров’я дозволяє примусову госпіталізацію та лікування осіб з інвалідністю на підставі існування реального порушення чи його припущення, а також з огляду на чинники, як-от «медична необхідність» і «небезпечність».
На жаль, люди, які мають проблеми з психічним здоров’ям, часто стикаються із негативними стереотипами. Так, деякі можуть вважати, що вони небезпечні, непередбачувані, тож мають перебувати під замком, оскільки не усвідомлюють власних розладів, мають обмежені шанси на відновлення та не можуть бути повноцінними членами суспільства. Люди з психосоціальними, інтелектуальними чи когнітивними порушеннями нерідко стикаються зі стигматизацією, що породжує почуття сорому, провини, безнадії та уникнення. Це також призводить до дискримінації та обмеження прав осіб з інвалідністю. Ізоляцію та фізичне обмеження часто застосовують за емоційної кризи чи тяжкого стресу в багатьох закладах охорони психічного здоров’я, але також і як засіб покарання. Жінки та дівчата з інвалідністю внаслідок психосоціальних та інтелектуальних порушень нерідко стають жертвами насильства та зазнають впливу шкідливих практик у закладах охорони психічного здоров’я, зокрема, наражаються на ризик примусової контрацепції, примусових абортів та стерилізації. У ширшому контексті громади люди з психічними розладами та з інвалідністю внаслідок психосоціальних, інтелектуальних та когнітивних порушень зазнають стигматизації, дискримінації та значної нерівності в усіх аспектах життя. Їм відмовляють у можливості жити там, де вони хочуть, одружуватися, створювати сім’ї, відвідувати школу, шукати роботу та насолоджуватися дозвіллям.
З огляду на це, ініціатива ВООЗ QualityRights надала важливі рекомендації щодо впровадження послуг з охорони психічного здоров’я та заходів реагування на рівні громади з урахуванням прав людини, наполягаючи на припиненні інституціалізації, а також примусової госпіталізації та лікування людей з інвалідністю. Ця ініціатива закликає фахівців у галузі охорони здоров’я надавати медичні послуги та психосоціальну підтримку людям з інвалідністю у спосіб, що забезпечив би повагу до їхніх прав. Сприяючи дотриманню Конвенції про права осіб з інвалідністю та програми дій до 2030 р., модулі ініціативи QualityRights допоможуть ефективно реалізовувати права осіб з інвалідністю. Загалом стигма веде до соціальної ізоляції та негативно позначається на психічному здоров’ї, підриваючи впевненість людини у собі, мотивацію та соціальну підтримку.
Інвалідність з точки зору прав людини
вгоруНатепер є різні моделі інвалідності, а минуле розуміння її часто обмежувалося медичною та благодійною перспективами. Однак нові підходи, як-от соціальна та правозахисна моделі, ширше розглядають чинники, які можуть позначатися на житті осіб з інвалідністю.
Медична модель інвалідності. У цьому підході інвалідність розглядають як проблему, яка потребує розв’язання. Фокус зміщено саме на медичні аспекти, інвалідність розглядається як дефект, який потрібно лікувати.
Благодійна модель інвалідності. Цей підхід розглядає людей з інвалідністю як об’єктів благодійності та пасивних отримувачів допомоги, що залежать від сторонньої допомоги.
Соціальна модель інвалідності. Ця модель зосереджується на усуненні бар’єрів, що утруднюють особам з інвалідністю повноцінне користування правами людини. Вона визнає, що інвалідність виникає через суспільні обмеження та недоліки.
Правозахисна модель. Ця модель схожа на соціальну, правозахисна модель визнає права людей з інвалідністю. Будь-які бар’єри, які перешкоджають повноцінній участі у житті суспільства, є дискримінаційними, а люди з інвалідністю мають право на усунення цих перешкод.
Усі ці моделі відображають різні погляди на інвалідність та надають різний контекст для розуміння та підтримки людей з інвалідністю. Конвенцію про права осіб з інвалідністю ООН ухвалила 13 грудня 2006 року. Цей документ є результатом десятилітньої копіткої роботи експертів ООН та захисників прав людей з інвалідністю з усього світу, призначеної для зміни у суспільстві ставлення до цієї соціальної групи. Конвенція є основоположною угодою у сфері прав людини, яка просуває системні зміни в напрямі від сприйняття осіб з інвалідністю як об’єктів благодійності чи медичного лікування до повного визнання їх як суб’єктів прав. Такі системні зміни є особливо важливими для людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних, психосоціальних порушень та з різними формами інвалідності або з більш серйозними потребами в підтримці.
Стаття 12 Конвенції про права людини з інвалідністю є ключовою статтею щодо просування цих системних змін, і визнає, що особи з інвалідністю можуть повністю реалізовувати свою правоздатність. Це основне право людини, що формує підґрунтя, на основі якого можуть реалізовуватися інші права. Документ ґрунтується на соціальній моделі інвалідності, а його ключові елементи визначають розробку та надання відповідних соціальних послуг.
Принципами Конвенції про права осіб з інвалідністю є:
- Повага до притаманної людині гідності, її особистої самостійності й незалежності, зокрема свободи робити власний вибір.
- Недискримінація, повне й ефективне залучення до життя суспільства.
- Повага до людини з інвалідністю і прийняття її як невід’ємної цінності суспільства.
- Доступність і рівність можливостей.
- Рівність чоловіків і жінок, повага до здібностей дітей з інвалідністю, що розвиваються, і до їхнього права зберігати свою індивідуальність.
Висновки
вгоруЗростання зацікавленості в охороні психічного здоров’я як у пріоритетному завданні у сфері розвитку надає можливість заповнити величезну прогалину в наданні допомоги та підтримки, допомагаючи людині реалізовувати своє право на якісну медичну допомогу там, де раніше цього бракувало. Історично, послуги з охорони психічного здоров’я, які надавалися, часто були низької якості та ігнорували пріоритети й погляди осіб, які користувалися ними. Обізнаність щодо психічного здоров’я в Україні все ще лишається на низькому рівні. Це призводить до стигматизації та несвоєчасного звернення по професійну допомогу. На жаль, сьогодні значна частина ініціатив у сфері охорони психічного здоров’я досі здійснюється на рівні громадських об’єднань. Тож у підході до глобального реагування на проблеми психічного здоров’я потрібні системні зміни. Конвенція про права осіб з інвалідністю та затвердження Цілей сталого розвитку і Програми сталого розвитку до 2030 р. дали поштовх для впровадження цих змін. Ініціатива ВООЗ QualityRights є важливим ресурсом для надавачів і користувачів послуг, який скеровує практичну реформу для послуг, що ґрунтуються на цінностях гідності й поваги, де б у світі вони не надавалися. Система охорони психічного здоров’я — це не єдина суспільна система, що створює перешкоди, які людина має долати; доступ до інших можливостей, як-от освіта, працевлаштування, житло, загальне здоров’я та благополуччя, може бути так само складним завданням.
Унікальні та глибокі погляди людей із досвідом інвалідності чи порушень психічного здоров’я можуть слугувати каталізатором змін і трансформації всіх суспільних систем для захисту їхніх прав, заохочення інклюзії у громаді, покращення якості життя та сприяння розширенню можливостей, — усе це може сприяти поліпшенню психічного здоров’я та благополуччя. Підхід ініціативи ВООЗ QualityRights визнає важливість поваги до гідності кожної людини як невід’ємної цінності та важливість забезпечення того, щоб усі особи з психосоціальними порушеннями та психічними розладами мали право голосу та вибору в доступі до послуг з охорони психічного здоров’я. Це невід’ємні складові систем і послуг з охорони психічного здоров’я як на міжнародному, так і на національному рівнях.
Підготувала Галина Смолій
За матеріалами www.who.int
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2023 Рік
Зміст випуску 10 (146), 2023
Зміст випуску 9 (145), 2023
Зміст випуску 8 (144), 2023
-
Психічне здоров’я як одне з універсальних прав людини: тенденції, виклики, шляхи подолання проблем
-
Лікування інфантильних епілептичних спазмів вігабатрином: старий-новий препарат
-
Первинна ланка охорони здоров’я: надання найкращої допомоги при ПТСР починається з вас!
-
Посттравматичний стрес у дітей та підлітків: розпізнати, зрозуміти, допомогти
-
Жорж Cанд: вогонь і мармур (психологія інтимного життя мисткині)
Зміст випуску 7 (143), 2023
Зміст випуску 6 (142), 2023
Зміст випуску 5 (141), 2023
-
Коморбідність великого депресивного розладу та обструктивного апное уві сні
-
Бічний аміотрофічний склероз і лобово-скронева деменція, що супроводжуються конверсійним розладом
-
Рекомендації з лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона: консенсус щодо рухових розладів
-
Фармакотерапія депресії та тривожних розладів у закладах первинної медичної допомоги
Зміст випуску 4 (140), 2023
-
Діагностика та лікування епілепсії: сучасні тенденції та інструменти
-
Коморбідна тривога в пацієнтів літнього віку з депресією: вибір ефективної фармакотерапії
-
Клінічні рекомендації щодо лікування дорослих онкологічних пацієнтів із тривогою та депресією
-
Управління хронічним болем. Клінічна настанова, основана на доказах
Зміст випуску 3 (139), 2023
Зміст випуску 1, 2023
-
Тривожність під час війни: підтримка літніх людей за кризових обставин
-
Можливості корекції порушень функцій мозку дегенеративного та судинного характеру
-
Ведення пацієнтів із деменцією, ускладненою поведінковими та психологічними симптомами
-
Депресія та больовий синдром у пацієнтів похилого віку із супутніми патологіями
-
Розлади сну в осіб похилого віку: фокус на хворобі Паркінсона
-
Можливості корекції розладів сну в осіб похилого віку в умовах стресу
-
Затяжна реакція горя: природа, чинники ризику, діагностика і когнітивно‑поведінкова терапія
Випуски поточного року
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися