сховати меню

Зростання поширеності розладів аутистичного спектра

сторінки: 5-6

Сьогодні вчені припускають, що розлади аутистичного ­спектра (РАС) мають генетичну природу і спричинені вродженими порушеннями розвитку нейронів головного мозку. Як результат, нейрони мають занадто високу активність у певних зонах мозку. Відповідно, інформація, яку сприймає така дитина, може оброблятися у нетиповий спосіб. Їй важко цілісно сприймати те, що вона бачить і чує, що особливо важливо за соціальної взаємодії. Така робота мозку пояснює особливості поведінки і розвитку дітей із РАС.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, розлади аутистичного спектра виникає із частотою 1 на 160 дітей; а відповідно до даних Центру з конт­ролю та профілактики захворювань США (CDC), із ­2004-го до 2018 року поширеність розладів спектра аутизму ­зросла майже втричі (з 1 на 166 дітей 2004-го до 1 на 56 –2018-го), що не може не викликати занепокоєння (WHO, 2018; Zeidan, 2022). Показник захворюваності на РАС в Україні зростає з 2006 р., до 2017-го кількість уперше діагностованих випадків захворювання зросла в 8,5 раза (2017 р. було 998).

Зокрема, стабільно зростає показник поширеності РАС: ­2006-го — на 27,2 %, 2007-го — на 19,1 %, 2008-го — на 20,2 %, 2009-го — на 20,0 %, 2010-го — на 16,4 %, ­2011-го — на 37,8 %, 2012-го  — на 25,3 %, 2013-го — на 38,0 %, 2014-го — на 4,6 %, 2015-го — на 26,4 %, 2016-го — на 25,3 %. Наприкінці 2017 р., за ­даними Центру медичної статистики МОЗ України, показник захворювання на РАС на 100 тис. дитячого ­населення становив 27,8 випадку. Кількість осіб із РАС, які пере­бувають на обліку, зросла із 662 осіб 2005-го до 7491 — 2017 р.

Сьогодні аутизм — це «термін-парасолька», який об’єднує спектр порушень із різними характеристиками та тяжкістю ознак. Такий погляд на вказану патологію відображено у 5-му виданні Діагностичного й статистичного посібника з психічних розладів (DSM-5) (2013) і в Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11). У все ще ­чинній МКХ-10 дитячий аутизм (F84.0) знаходиться в категорії загальних (­первазивних) порушень розвитку. На відміну від МКХ-10, нова версія класифі­кації хвороб дає змогу встановлювати діагноз РАС ­спільно з іншими станами, як-от розлад із дефіцитом уваги та гіпер­активністю (РДУГ) або тривожними розладами. Діагноз «Розлад ­аутистичного спектра» може встановлюватися незалежно від віку людини та не має скасовуватися або змінюватися на інший ­через ­досягнення пацієнтом повноліття. Неприпус­тимою є практика заміни такого діагнозу на ­олігофренію чи шизо­френію, зокрема, для спрощення отримання статусу особи з ­інвалідністю. Згідно з МКХ-11, для встановлення діагнозу РАС симпто­матика пацієнта має оцінюватись у межах двох груп симптомів: труднощі в ініціації та підтриманні соціальної комунікації та соціальної взаємо­дії; обмежені ­інтереси та стереотипна поведінка. Чинна версія класифікації виокремлює третю ­групу симптомів — порушення ­мовлення. Крім того, до критеріїв діаг­ностики належать: ­типовість виникнення в ранньому віці, хоча симптоми можуть не виражатися повністю до більш пізнього віку, коли соціальні ­потреби мають лімітовані можливості; дефіцити викликають порушення в особистому, ­соціальному житті, взаємодії між членами родини, освіті, професії та інших сферах життя.

Ознаки порушення соціальної взаємодії:

  • Дитина може встановлювати зоровий контакт, але не використовує його для спілкування (наприклад, вказує на бажаний предмет, щоб отримати, але водно­час не переводить погляд на дорослого).
  • Не слідкує за поглядом дорослого, і/або за ­вказівним жестом дорослого.
  • Не адресує вираз обличчя дорослому для спілку­вання.
  • Дитина не ділиться з іншими своєю радістю, інтере­сами, успіхами.
  • Не реагує на своє ім’я, коли звуть.
  • Віддає перевагу тому, щоб гратися самостійно, не залучає однолітків до гри, не повторює за ними дії.
  • Розвиток мови не відповідає віку, наприклад, у 1,5–2 роки дитина не використовує слова.
  • Дитина може вимовляти слова, фрази, але не використовує їх, щоб попросити що-небудь.
  • Не застосовує жести для спілкування, щоб повідомити або пояснити що-небудь.
  • Використовує руку іншої людини як інструмент, водночас не встановлюючи зоровий контакт.

Ознаки повторюваної поведінки:

  • Виявляє підвищений інтерес до певної іграшки або до певної частини предмета.
  • Вибудовує предмети у вертикальні або ­горизонтальні рядки.
  • Незвично використовує предмети, крутить їх, розглядає під певним кутом, обнюхує або простукує.
  • Дитина сильно реагує на певні звуки, дотики.
  • Виконує дії в строго встановленому порядку та/або наполегливо вимагає цього від інших.
  • Дитина робить незвичайні та/або повторні рухи пальцями або руками, часто кружляє або стрибає на одному місці.

Вилікувати аутизм неможливо. Тому метою терапії паці­єнта з РАС є досягнення максимального рівня функціонування, незалежності та максимальної якості життя. А чим раніше встановлено діагноз та розпочато корекцію, тим більше шансів отримати бажані результати.

Є різноманітні програми та методики для лікування пацієнтів із РАС. Проте остаточна програма реабілітації має розроблятися індивідуально під конкретну дитину, враховувати її потреби та вихідні характеристики; а ­також охоплювати методики для корекції поведінки, мовлення та різноманітні педагогічні втручання.

Сьогодні найпотужнішу доказову базу має ABA-терапія та її різновиди, а також раннє інтенсивне втручання. ABA-терапія, або прикладний аналіз поведінки (Applied Behavioral Analysis), є одним із провідних науково ­доведених методів корек­ції дефіциту розвитку, ­пов’язаного з РАС. Така тера­пія здатна поліпшити якість життя ­дитини й допомогти їй розкрити власний потенціал. ­Методика фокусується на поведінці дитини, а саме фіксує бажані ­поведінкові реак­ції, а небажані — мінімізує.

Прикладний аналіз поведінки охоплює:

1) навчання соціально значущих навичок — на основі інтересів і мотивації дитини (співпраця, гра, навички само­обслуговування, академічні навички);

2) аналіз і корекція проблематичної поведінки (наприклад, коли дитина б’є, ­кусає, голосно кричить, щипає та ін.);

3) аналіз вербальної поведінки — навчання викорис­тання мови та інших форм комунікації.

Будь-яку реабілітаційну методику оцінюють за низкою критеріїв, що визначені під час аналізу великої кількості наукових досліджень. Зокрема, найбільше шансів на успіх має мето­дика, що відповідає таким критеріям:

  • Високе співвідношення кількості персоналу і дітей (наприклад, 1:1 або 1:2).
  • Для кожної дитини розроблено індивідуальну програму реабілітації.
  • Персонал навчений для роботи з дітьми з РАС.
  • Тривалість занять — щонайменше 25 год на тиждень.
  • Функціональний аналіз проблем поведінки.
  • Поточне оцінювання та коригування програми реабілітації.
  • Постійний моніторинг та модифікація програми відповідно до потреб дитини.
  • У реабілітаційній програмі особливу увагу приділяють розвитку уваги, імітації, комунікації, гри, соціальних взаємодій, регуляції та захисту власних інте­ресів.
  • Високий рівень підтримки у середовищі дитини з РАС.
  • Програма є структурованою і перед­бачає чітке ­розуміння — чого і в якому порядку навчатимуть ­дитину, а також на які результати очікувати.
  • Програма охоплює аспекти планування перехідних періодів (Transition planning).

Щодо медикаментозних втручань, то на цей час не існує ліків, які можуть вилікувати пацієнта з РАС, проте, певні групи препаратів можуть покращити якість його життя та здатність брати участь у корекційній роботі. Медика­ментозна терапія має бути спрямована на специфічний, ­чітко визначений симптом або стан. До симптомів, що ­піддаються фармакологічному ліку­ванню, належать: гіперактивність, імпульсивність, дефіцит уваги, надмірна роздратованість, проблемна ­поведінка (­спалахи агресії, спроби травмувати себе), стереотипна поведінка, тривога, лабільність настрою, знижений настрій, ­порушення сну. ­Пацієнти з РАС чутливіші до дії ­медикаментів, та у них частіше вини­кають ­побічні реакції, ніж у «нормотипових» дітей. Тому рекомендовано починати лікування з нижчих доз, та, за потреби, повільно їх титрувати. Важливим компонентом медикаментозного ліку­вання є якісне оціню­вання результатів, моніторинг і запобігання розвитку побічних реакцій.

Стрімке зростання рівня захворюваності в різних краї­нах пояснюється різними чинниками, як-от підвищення обізнаності про РАС, зміни в діагностичних ­інструментах і критеріях, зниження стигми та покращення організації медичних послуг (Hodges et al., 2020). Однак зростання поширеності свідчить про необхідність швидкого вдосконалення ефективних ініціатив, які у належний ­спосіб відстежуватимуть тенденції захворюваності на РАС (наприклад, національні реєстри, програми ­епіднагляду) і надаватимуть повний догляд упродовж усього життя для ­зростаючої цільової групи населення (Fombonne etal., 2021).

Нині простежується гостра ­потреба в ­посиленні націо­нального потенціалу в догляді дітей, підлітків і ­дорослих, які страждають від РАС та інших порушень ­нейророзвитку. Для досягнення цієї мети слід вирішити низку завдань у різних сферах, зокрема:

  • Підвищувати обізнаність населення, лікарів пер­винної ланки та загальної практики, працівників дошкіль­них освітніх закладів про РАС.
  • Заохочувати раннє виявлення й діагностику РАС, сприяти якомога більш ранньому отриманню ­дітьми доступу до спеціалізованої допомоги.
  • Дітям із РАС забезпечити доступ до лікування мето­дами, які ґрунтуються на доказових даних, через ­додаткове навчання батьків, вчителів і клініцистів у межах найбільш ефективних втручань.
  • Для усунення дискримінації, подолання стигматизації й забезпечення соціальної інклюзії спростити особам, які страждають на РАС і порушення нейророзвитку, доступ до закладів дошкільної й шкільної освіти, ресурсів для відпочинку, занять спортом, медзакладів за місцем проживання.
  • Забезпечити родини, які мають хворого на РАС ­члена, соціальну підтримку на рівні громади.
  • Заохочувати проведення високоякісних досліджень і спостережень за здоров’ям осіб із РАС і порушеннями нейророзвитку для отримання повної ­картини проблем, із якими стикаються фахівці під час діаг­нос­­тики, лікування, соціальної допомоги.

Підготувала Лариса Мартинова

За матеріалами www.unicef.org

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2023 Рік

Зміст випуску 9 (145), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. А.О. Бурдейний, С.О. Сташенко

  3. А. Г. Бондарчук, Т.Ю. Ільницька

Зміст випуску 8 (144), 2023

  1. Т. І. Стеценко

  2. Тарас Левін

Зміст випуску 6 (142), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. Є. М. Денисов

  3. О. О. Хаустова

  4. О. Аврамчук, О. Ніздрань, П. Блозва

Зміст випуску 1, 2023

  1. Л. М. Єна, Г. М. Христофорова, О. Г. Гаркавенко

  2. М.В. Полівода

  3. Пол Булен

Випуски поточного року