сховати меню

Основні стратегії перемикання антипсихотичних препаратів при лікуванні пацієнтів із психічними розладами

сторінки: 21-27

Є. М. Денисов, Донецький національний медичиний університет, м. Кропивницький

Перехід на лікування антипсихотичними препаратами означає процес заміни одного антипсихотика іншим. Існує перелік показань для зміни антипсихотичних препаратів, зокрема через їхню недостатню ефективність та непереносимість. Є кілька теоретичних під­ходів до зміни антипсихотиків, які ґрунтуються на термінах припинення приймання та поступовому зниженні дози вихідного препарату, а також на часі початку та тривалості титрування нового антипсихотика. Серед основних побічних ефектів у разі припинення та зміни антипсихотиків можуть бути синдроми надчутливості, відміни та відскоку [11, 12].

За припинення приймання антипсихотика необхідно ретельно враховувати індивідуальні особливості ­пацієнта, зокрема історію захворювання та його тяжкість, ризик виникнення рецидиву та його наслідки, відповідь на ліку­вання та прогноз, а також соціальні чинники [3, 4]. Підтримувальна терапія антипсихотиками широко рекомендована для запобігання рецидиву хронічних психічних захворювань, але в Україні немає чітких вказівок щодо різних стратегій таких заходів, зокрема щодо ­продовження приймання антипсихотика в стандартних дозах, зменшення дози та/або перехід до іншого [9, 10].

Метою цією роботи є проведення наукового огляду стратегій і рекомендацій щодо переходу від одного до іншого антипсихотичного препарату з урахуванням власного досвіду та навичок перемикання між основними антипсихотиками під час лікування пацієнтів із психічними розладами.

Згідно з настановою Національної служби охорони здоров’я Великої Британії (NHS, 2012) та ­результатами застосування антипсихотиків, створених ­австралійськими фахівцями керівництва з перемикання антипсихотичних препаратів(Australian antipsychotic switching tool, 2022), виокремлють такі основні показання щодо здійснення переходу з одного антипсихотика на інший:

  1. Перед переходом з одного антипсихотика на інший потрібен огляд психіатра.
  2. Неадекватна клінічна відповідь на терапію ­пацієнта з психотичними симптомами, попри оптимальну дозу та адекватну тривалість лікування поточним антипсихотиком.
  3. Недостатній контроль симптомів психічного захворювання, значне порушення якості життя та ­соціального функціонування під час підтримувальної антипсихотичної терапії.
  4. Рецидив психічного захворювання, попри ­адекватне підтримувальне та/або профілактичне лікування.
  5. Стійкість певних симптомів психічного захворю­вання (негативні симптоми, когнітивна дисфункція, афективні розлади), попри адекватні дозування та трива­лість лікування поточним антипсихотиком.
  6. Значущі побічні ефекти під час лікування поточним антипсихотиком (підвищення апетиту, збільшення ваги, гіперпролактинемія, сексуальна дисфункція, ­постуральна гіпотонія, подовження скоригованого інтервалу QT (QTc), екстрапірамідні симптоми, акатизія, тяжка ­седація та інші небажані явища).
  7. Бажання пацієнта або опікуна змінити антипсихотичний препарат через наявність значущих побічних ефектів.
  8. Погана прихильність до лікування та/або низький комплаєнс.
  9. Наявність у пацієнта супутньої соматичної та/або неврологічної патології.
  10. Висока вартість поточного антипсихотичного ­засобу та/або значні економічні витрати при лікуванні психічного захворювання [6-8].

Основними протипоказаннями до зміни антипсихотичних засобів є:

  1. Ефективне поточне лікування одним антипсихотиком.
  2. Стабільний психічний стан при лікуванні одним анти­психотиком в оптимальній терапевтичній дозі та за адекватної тривалості лікування.
  3. Наявність стійкої та/або тривалої ремісії.
  4. Стабілізація негативних симптомів, когнітивної дисфункції та афективних порушень.
  5. Якщо ризик переходу до нового антипсихотика пере­важує його потенційну користь.
  6. Зміна та/або погіршення психічного стану після старту нового лікування.
  7. Виникнення самоушко­дження, суїцидальної та/або агресивної поведінки після зміни лікування.
  8. Висока прихильність до лікування та/або достатній комплаєнс.
  9. Залежність від психоактивних речовин.
  10. Стабілізація психічного стану пацієнта на тлі приймання клозапіну після невдалих спроб попереднього ­застосування щонай­менше двох антипсихотичних препа­ратів [6-8].

За настановою NHS (2012), основними ризиками, пов’язаними з перемиканням антипсихотичних препаратів є:

  1. Рецидив або дестабілізація психічного стану, якщо замінний антипсихотик менш ефективний, ніж попередній.
  2. Зниження комплаєнсу та прихильності до ­лікування через погіршення психічного стану після переходу на ­новий антипсихотичний препарат.
  3. Погіршення фізичного стану в пацієнта через виникнення побічних реакцій за нового антипсихотика.
  4. Погіршення психічного стану в пацієнта через хвилювання та тривожність після переведення на новий препарат.
  5. Медичні помилки під час крос-титрації ­антипсихотиків.
  6. Холінергічний синдром рикошету, якщо другий анти­психотик має меншу холінергічну активність. Симптоми рикошету можуть бути тяжкими, але відносно корот­кими та передбачуваними.
  7. Виникнення та/або погіршення симптомів дискінезії, акатизії, дистонії та паркінсонізму внаслідок холін­ергічного рикошету.
  8. Комбіновані побічні реакції на лікарські засоби.
  9. Інші симптоми відміни.

Вибираючи антипсихотики для переходу, важливо ­знати, які саме препарати асоційовані з меншим ризиком виникнення поширених побічних ефектів, пов’язаних із довготривалою терапією.

У таблиці 1 наведено антипсихотики, під час застосування яких ризик виникнення значущих побічних ефектів є найменшим, за даними метааналізу порівняльної ефективності та переносимості 32 пероральних антипсихотиків при лікуванні 53 тис. 463 дорослих пацієнтів із шизофренією (результати 402 рандомізованих клінічних дослі­джень) [11].

Таблиця 1. Зміна пероральних антипсихотиків на підставі ризику виникнення значущих побічних ефектів

Через високий ризик рецидиву та виникнення синд­рому відміни не рекомендовано різке припинення застосу­вання першого антипсихотика та початок терапії ­другим. У таб­лиці 2 представлено основні стратегії та ­особливості перемикання між антипсихотиками, за даними відповідного Австралійського керівництва (Australian anti­psychotic switching tool, 2022) [6, 7].

Таблиця 2. Основні стратегії та особливості перемикання антипсихотичних засобів

Стратегія «прямого перемикання» полягає у тому, що застосування першого антипсихотика раптово припиняється, а терапію другим розпочинають уже з наступного дня. За цієї стратегії переходу існує ризик загост­рення або рецидиву психічного захворювання, а також виникнення синдрому відміни першого препарату. Якщо першим антипсихотиком є арипіпразол або брекспіпразол, можна здійснювати прямий перехід на інші, ­оскільки обидва ці препарати мають дуже тривалий період напів­виведення та не чинять антихолінергічної дії.

Найбільш безпечною та ефективною серед психіатрів вважається стратегія «перехресного титрування, або крос-титрації». Вона полягає у тому, що доза першого анти­психотичного препарату знижується впродовж 1-4 тижнів, а другого — поступово збільшується до терапевтичної, мінімізуючи у такий спосіб ризик виникнення ­загострення або рецидиву захворювання та синдрому відміни.

Стратегія продовження приймання та подальшого припинення із повільною титрацією препарату полягає в тому, що приймання першого антипсихотичного препарату продов­жується у звичайній дозі, а другого — поступово титрується до оптимальної; потім дозування першого слід плавно зменшити та припинити, тоді як дозу другого анти­психотика збільшувати до терапевтичної.

Практичні рекомендації щодо перемикання між деякими антипсихотичними засобами

вгору

Перехід від галоперидолу до амісульприду

У разі переходу від галоперидолу до амісульприду ­краще застосовувати пряме перемикання або ­перехресне титрування. За менших доз галоперидолу (≤ 5 мг/добу) його приймання можна відразу припинити. У разі застосування вищої дози галоперидолу (> 5 мг/добу) її слід зменшити до 50 % початкової та припинити приймання після 7-го дня.

Приймання амісульприду починають на 1-й день. Для досягнення рівноважної концентрації в плазмі необхідно приблизно 3 дні. Розпочинати застосування необхідно із цільової дози — 200 мг/добу, щоб уникнути явищ гострої дистонії, акатизії, екстрапірамідних симптомів; потім слід поступово збільшувати дозу амісульприду до терапевтичної. Для лікування пацієнтів із позитивними симптомами терапевтична доза має становити 400-800 мг/добу.

Перехід від галоперидолу до арипіпразолу

За переходу від галоперидолу до арипіпразолу краще застосовувати пряме перемикання або перехресне титрування. За менших дозувань галоперидолу (≤ 5 мг/добу) його приймання можна негайно припинити. У разі застосування вищих доз (> 5 мг/добу) їх слід зменшити до 50 % початкової та припинити приймання після 7-го дня. Приймання арипіпразолу починають із 1-го дня в дозуванні 10 мг/добу. Якщо цільова доза арипіпразолу ­відома, то його приймання починають із цієї дози в 1-й день, але при цьому необхідно враховувати ризик виникнення акатизії, збу­дження та безсоння при застосуванні високих доз арипіпразолу (20-30 мг/добу). Необхідно збільшувати дозу арипіпразолу через 14 днів. Метаболіти арипіпразолу є більш активними, ніж галоперидол, тож існує ризик розвитку акатизії, збу­дження, ­погіршення сну, дратівливості в разі переходу на арипіпразол.

Перехід від галоперидолу до кветіапіну

Пряме перемикання або перехресне титрування краще застосовувати за переходу від галоперидолу до ­кветіапіну. За менших доз галоперидолу (≤ 5 мг/добу) його ­приймання можна припинити відразу; за вищих (> 5 мг/добу) — знизити дозу до 50 % початкової та припинити застосування після 7-го дня.

При лікуванні пацієнтів із біполярною депресією кветіапін негайного (ER) або модифікованого вивільнення (XR) слід застосовувати раз на день перед сном та титрувати дозу, починаючи з низької. Рекомендована така ­схема: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Дозування кветіапіну можна підвищувати до 600 мг/добу з кроком 100 мг/добу ­залежно від клінічної реакції та переносимості.

У разі лікування осіб із гострою манією кветіапін ER слід застосовувати двічі на день. Рекомендована схема введення кветіапіну: 1-й день — 100 мг, 2-й день — 200 мг, 3-й день — 300 мг, 4-й день — 400 мг. Кветіапін можна ­застосовувати окремо або в поєднанні зі стабілізаторами настрою (літій, вальпроати). Подальше коригування дози кветіапіну до 800 мг/добу на 6-й день слід здійснювати з кроком < 200 мг/добу. Дозу кветіапіну можна коригувати залежно від клінічної відповіді та переносимості до 200-800 мг/добу. Зазвичай терапевтична доза становить 400-800 мг/добу.

При лікуванні пацієнтів із шизофренією кветіапін ER слід приймати двічі на добу, а XR форму – раз на добу. Рекомендована така схема лікування: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Починаючи із 4-го дня кветіапін слід титрувати до звичайної ефективної дози 300-450 мг/добу. Залежно від клінічної відповіді та переносимості, дозу кветіапіну ­можна відрегулювати до 150-750 мг/добу. Кветіапін має ­більшу седативну дію та сильніший антихолінергічний ефект, ніж галоперидол.

Перехід від галоперидолу до рисперидону

Стратегії прямого перемикання або перехресного титру­вання краще проводити за переходу від галоперидолу до рисперидону. За менших доз галоперидолу (≤ ­5 мг/добу) його приймання можна припинити ­негайно. У разі застосування вищої дози галоперидолу (> 5 мг /добу) її слід зменшити до 50 % початкової та ­припинити приймання після 7-го дня. Приймання рисперидону ­можна ­починати з 50 % терапевтичної дози на перший день та збільшувати, якщо необхідно, на 5-й день. Якщо ­цільова доза рисперидону невідома, то початкова доза має стано­вити 1 мг/добу. Деяким пацієнтам (підлітки, особи похилого віку) необхідно проводити повільніше титрування із застосуванням нижчих початкової та підтримувальної доз рисперидону. Через ризик виникнення постуральної гіпотонії та седації після приймання першої дози титрувати дозу рисперидону необхідно поступово. Рисперидон можна застосовувати раз або двічі на добу.

Перехід від оланзапіну до амісульприду

Приймання оланзапіну в низьких дозах (≤ 10 мг/добу) можна припинити за 1-й день. Вищі дози (> 10 мг/добу) краще зменшити на 50 % за 1-й день та припинити приймання препарату через 7 днів. Амісульприд необхідно приймати вже з 1-го дня. Рекомендована початкова доза амісульприду має становити 200 мг/добу, щоб уникнути симптомів гострої дистонії, а потім необхідно поступово збільшувати її до терапевтичної (400-800 мг/добу). Для лікування осіб із психотичними симптомами цільова доза становить 400-800 мг на добу. Досягнення рівноважної концентрації амісульприду в плазмі потребує ­приблизно трьох днів. За швидкої відміни оланзапіну є певний ­ризик розвитку холінергічного синдрому рикошету.

Перехід від оланзапіну до арипіпразолу

За переходу від оланзапіну до арипіпразолу краще застосовувати пряме перемикання або перехресне титрування. Приймання оланзапіну в низьких дозах (≤ 10 мг/добу) можна припинити вже за 1-й день. Вищі дози (> 10 мг/добу) краще знизити на 50 % ­терапевтичної за 1-й день і припинити приймання через 7 днів. Застосування арипіпразолу розпочинають у дозі 10 мг/добу. Якщо цільова доза арипіпразолу відома, його приймання ­можна почати із цієї дози на 1-й день, але необхідно пам’ятати про ­ризик виникнення акатизії, збу­дження, без­соння при застосуванні арипіпрпазолу у високих дозах. ­Збільшувати дозу арипіпразолу до 20-30 мг необхідно через 14 днів. Порівняно з оланзапіном арипіпразол буде більш активувальним та/або принаймні менш седативним антипсихотиком. Арипіпразол не чинить антихолінергічної дії, тому існує певний ризик розвитку синдрому холінергічного ­відскоку після припинення приймання оланзапіну.

Перехід від оланзапіну до кветіапіну

Краще застосовувати пряме перемикання або перехресне титрування для переходу від оланзапіну до ­кветіапіну. Приймання оланзапіну в низьких дозах (≤ 10 мг/добу) можна припинити на 1-й день. Вищі дози (> 10 мг/добу) краще зменшити на 50 % протягом 1-го дня та припи­нити приймання через 7 днів.

При лікуванні пацієнтів із біполярною депресією кветіапін ER або XR слід застосовувати раз на день перед сном та титрувати дозу, починаючи з низької. Рекомендована така схема: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Дозу кветіапіну можна підвищувати до 600 мг/добу з кроком 100 мг/добу залежно від клінічної реакції та переносимості.

У разі лікування осіб із гострою манією кветіапін ER слід приймати двічі на добу. Рекомендована схема введення кветіапіну: 1-й день — 100 мг, 2-й день — 200 мг, 3-й день — 300 мг, 4-й день — 400 мг. Кветіапін можна використовувати окремо або в поєднанні зі ­стабілізаторами настрою (літій, вальпроати).

Подальше підвищення дози кветіапіну до 800 мг/добу на 6-й день слід здійснювати з кроком < 200 мг/добу. Дозу кветіапіну можна коригувати залежно від клінічної відповіді та переносимості до 200-800 мг/добу. Зазвичай терапевтична доза становить 400-800 мг/добу.

При лікуванні пацієнтів із шизофренією кветіапін ER слід застосовувати двічі на добу, а кветіапін XR –раз на добу. Рекомендована схема лікування: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Із 4-го дня дозу кветіапіну слід титрувати до звичайної ефективної 300-450 мг/добу.

Залежно від клінічної відповіді та переносимості дозу кветіапіну можна відрегулювати до 150-750 мг/добу. Кветіапін чинить більшу седативну дію, ніж оланзапін, та може мати сильніший антихолінергічний ефект. ­Лікарю необхідно бути обережним упродовж початку пере­хресного титрування кветіапіну через можливість виникнення постуральної гіпотонії та ризику падіння.

Перехід від оланзапіну до рисперидону

За переходу від одного антипсихотика до іншого ­краще застосовувати пряме перемикання або перехресне титрування. Приймання оланзапіну в низьких дозах (≤ 10 мг/добу) можна припинити вже на 1-й день. Високі дози (> 10 мг/добу) краще знизити на 50 % за 1-й день і припинити приймання оланзапіну через 7 днів. Приймання рисперидону можна починати з 50 % цільової дози на 1-й день та збільшити її, якщо буде необхідно, на 5-й день.

Якщо терапевтична доза невідома, рекомендована ­початкова доза рисперидону становить 1 мг/добу. Для деяких пацієнтів (підлітки, особи похилого віку) може бути доцільною стратегія повільнішого титрування із застосуванням нижчої початкової та підтримувальної доз рис­перидону. Через ризик виникнення постуральної гіпо­тонії та седації після приймання першої дози необхідно поступово титрувати дозування рисперидону. ­Рисперидон можна застосовувати раз або двічі на день.

Перехід від рисперидону / арипіпразолу / кветіапіну до амісульприду

За переходу від рисперидону краще застосовувати пряме перемикання, якщо його доза становить до 3 мг/добу. Якщо добова доза рисперидону перевищує 3 мг/добу, ­доцільно проводити перехресне титрування. Добову дозу рисперидону слід зменшувати на 50 % упродовж 1-го дня лікування та припиняти застосування на 5-й день.

У разі прямого перемикання приймання арипіпразолу можна припиняти раптово завдяки тривалішому ­періоду напіввиведення (близько 75 годин). Якщо необхідно ­виконувати перехресне титрування, доза арипіпразолу слід зменшити на 50 % упродовж 14 днів, а потім припинити приймання.

За переходу з кветіапіну доцільно застосовувати пере­хресне титрування з повільнішим зниженням добо­вої дози для запобігання розвитку антихолінергічного синдрому відміни. Якщо пацієнт отримує кветіапін XR у помірних або високих дозах (> 300 мг/добу), ­необхідно повільно титрувати дозування препарату впродовж 2-3 тижнів: 1-4-й день — 75 % терапевтичної дози, ­5-8-й день — знизити дозу на 50 % , 9-13-й день — ­зменшити дозу на 25 %. Із 14-го дня титрації приймання кветіапіну слід повністю припинити. Якщо пацієнт отримує кветіапін XR, то дозування знизити на 50 % упродовж 1-го тижня, а на 8-й день припинити приймання.

Приймання амісульприду рекомендовано починати з 1-го дня терапії (200 мг/добу), щоб уникнути симптомів гострої дистонії; потім поступово збільшувати дозу до терапевтичної (400-800 мг/добу).

Для лікування осіб із психотичними симптомами ­цільова доза становить 400-800 мг/добу, для пацієнтів із негативними симптомами — 50-200 мг/добу. Досягнення рівноважної концентрації амісульприду в плазмі ­потребуватиме приблизно 3 дні.

Перехід від рисперидону / кветіапіну до арипіпразолу

У разі переходу з приймання рисперидону (< 3 мг/добу), краще застосовувати пряме перемикання. Якщо добова доза рисперидону > 3 мг/добу, доцільно виконувати ­перехресне титрування. Добову дозу рисперидону слід зменшити на 50 % за 1-й день і на 5-й день припинити приймання.

При перемиканні з кветіапіну доцільно застосовувати перехресне титрування з повільним зниженням добової дози, щоб мінімізувати розвиток антихолінергічного синдрому відміни. Якщо пацієнт отримує кветіапін ER у помірних або вищих дозах (> 300 мг/добу), необхідно ­повільно титрувати дозу впродовж 2-3 тижнів: 1-4-й день — 75 % терапевтичної дози, 5-8-й день знизити дозу кветіапіну на 50 %, 9-13-й день — знизити на 25 %. Із ­14-го дня титрації приймання кветіапіну слід повністю припинити. Якщо пацієнт отримує кветіапін XR, то впродовж 1-го тижня дозу знизити на 50 %, а вже на 8-й день припинити приймання препарату.

Приймання арипіпразолу починають із 10 мг/добу. Якщо цільова доза відома, його застосування можна розпочати із цієї дози в перший день, але необхідно пам’ятати про ризик виникнення акатизії, збу­дження, без­соння за високих доз арипіпразолу. Збільшувати його дозу до 20-30 мг/добу необхідно через 14 днів. Арипіпразол не чинить антихолінергічної дії, тому є певний ризик розвитку холінергічного рикошету після припинення приймання цього препарату.

Перехід від амісульприду до арипіпразолу

Пряме перемикання з амісульприду не ­рекомендоване, тому що є значний ризик розвитку загострення психотичних симптомів через зменшення зайнятості дофамінових рецепторів. За перемикання з амісульприду ­доцільно застосовувати стратегію перехресного ­титрування: 1-й день –10-15 мг/добу арипіпразолу. Тривалий період напів­виведення арипіпразолу зумовлює ­досягнення рівно­важної концентрації антипсихотику впродовж 14 днів. Зменшувати дозу амісульприду до 50 % терапевтичної потрібно на 7-й день, а на 14-й день — припиняти його приймання. Арипіпразол не має впливу на інтервал QTc, тому додатковий кардіологічний моніторинг не потрібен.

Перехід від амісульприду до рисперидону

Через високий ризик розвитку постуральної гіпотонії та седації за переходу від амісульприду до рисперидону пряме перемикання не рекомендоване. Доцільно застосовувати крос-титрацію: 1-й день — знизити дозу амісульприду до 50 % терапевтичної та на 5-й день припинити його приймання. Приймання рисперидону ­можна розпочинати з дози, що становить 50 % тера­певтичної, уже на 1-й день і збільшити її на 5-й день ліку­вання.

Якщо терапевтична доза рисперидону невідома, для дорослих рекомендована початкова доза 1 мг/добу. Для підлітків та осіб похилого віку необхідна повільна титрація з прийманням нижчої початкової та підтримувальної терапевтичної дози рисперидону (раз або двічі на добу).

Перехід від арипіпразолу до рисперидону

За прямого перемикання приймання арипіпразолу ­можна раптово припинити, оскільки він має тривалий ­період напіввиведення. У разі застосування перехресного ­титрування дозу арипіпразолу зменшити на 50 % упродовж 14 днів, а ­потім зовсім припинити приймання. ­Застосування рисперидону можна розпочинати з дози, що становить 50 % терапевтичної та збільшувати її на 5-й день терапії. Якщо терапевтична доза рисперидону невідома, для дорослих рекомендовано початкову дозу — 1 мг/добу. Для підлітків та осіб похилого віку необхідна повільніша фаза ­титрування та нижчі початкова й підтримувальна терапевтичні дози рис­перидону (раз або двічі на добу).

Перехід від кветіапіну до рисперидону

У разі переходу від кветіапіну доцільно застосовувати пере­хресне титрування з повільним зниженням добової дози, щоб мінімізувати розвиток антихолінергічного синдрому відміни. Якщо пацієнт отримує кветіапін ER у помірних або вищих дозах (> 300 мг/добу), слід повільно ­титрувати дозу впродовж 2-3 тижнів: 1-4-й день — 75 % початкової дози; 5-8-й день — зниження до 50 % дози; ­9-13-й день — ­­­зниження до 25 % дози; 14-й день — припинення ­приймання кветіа­піну. Якщо пацієнт отримує кветіапін XR, то його терапев­тична доза знижується на 50 % упродовж першого тижня, а на 8-й день слід припинити приймання препарату. Розпочинати застосування рисперидону можна з 50 % тера­певтичної дози вже на 1-й день та на 5-й день збільшити дозу. Якщо терапевтична доза рисперидону невідома, для дорослих рекомендовано початкову дозу — 1 мг/добу. Для підлітків і осіб похилого віку необхідна повільніша фаза титру­вання та нижчі початкова й підтримувальна терапевтичні дози рисперидону (раз або двічі на добу).

Перехід від амісульприду / рисперидону / арипіпразолу до кветіапіну

Через ризик виникнення загострення психотичних симптомів та/або синдрому відміни пряме перемикання з амісульприду не рекомендоване. У разі крос-титрації на 1-й день необхідно зменшувати дозу амісульприду до 50 % терапевтичної, а на 5-й день — зовсім ­припинити його приймання.

За переходу від рисперидону (≤ 3 мг/добу) краще проводити пряме перемикання. Якщо доза рисперидону пере­вищує 3 мг/добу, доцільним є перехресне ­титрування. Добову дозу рисперидону за 1-й день слід зменшити на 50 % та припинити його приймання.

У разі прямого перемикання з арипіпразолу можна ­раптово припинити його застосування, оскільки період напів­виведення препарату є тривалим.

За перехресного титрування доза арипіпразолу зменшити на 50 % упродовж 14 днів, а потім приймання припинити.

При лікуванні пацієнтів із біполярною депресією кветіапін ER або кветіапін XR слід застосовувати раз на добу перед сном та титрувати дозу, починаючи з низької. Реко­мендована схема: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Дозу кветіапіну ­можна підвищувати до 600 мг/добу з кроком 100 мг/добу ­залежно від клінічної реакції та переносимості.

У разі лікування осіб із гострою манією кветіапін ER слід приймати двічі на добу. Рекомендована схема лікування: 1-й день — 100 мг, 2-й день — 200 мг, 3-й день — 300 мг, 4-й день — 400 мг. Кветіапін можна використовувати окремо або в поєднанні зі стабілізаторами настрою (літій, валь­проати). ­Подальше підвищення дози кветіапіну до 800 мг/добу на 6-й день слід здійснювати з кроком, що не перевищує 200 мг/добу. Дозу кветіапіну можна коригувати, залежно від клінічної відповіді та переносимості, до 200-800 мг/добу. Зазвичай терапевтична доза становить 400-800 мг/добу.

При лікуванні пацієнтів із шизофренією кветіапін ER слід призначати з дозуванням двічі на добу, а XR форму – раз на добу. Рекомендований режим: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Із 4-го дня дозу кветіапіну слід титрувати до звичайної ефективної (300-450 мг/добу). Залежно від клінічної відповіді та переносимості дозу кветіапіну можна відрегулювати до 150-750 мг/добу.

Висновки

вгору

Проведений науковий огляд стратегій та рекомендацій щодо переходу від одного до іншого антипсихотичного засобу, з урахуванням їхньої ефективності та переносимості, підтвер­джує, що арипіпразол, кветіапін, амісульприд та рисперидон є найбільш ефективними та безпечними антипсихотиками другої генерації при лікуванні пацієнтів із психічними захворюваннями.

За результатами масштабного метааналізу (дані 402 рандомізованих клінічних дослі­джень за участю 53 тис. 463 пацієнтів, які отримували 32 пероральні антипсихотичні засоби), найменшим ризик виникнення поширених небажаних явищ, пов’язаних із довготривалою фармакотерапією антипсихотиками (збільшення маси тіла, постуральна гіпотонія, гіперпролактинемія, дисліпідемія, седація, пролонгація інтервалу QTc, акатизія, екстрапірамідні та антихолінергічні ефекти) був у пацієнтів, які отримували арипіпразол, кветіапін, амісульприд та рисперидон.

Так, згідно з рекомендаціями Австралійського керів­ни­цтва з перемикання антипсихотичних препаратів, ­доцільно застосовувати перехресне титрування в разі пере­ходу від інших антипсихотиків до арипіпразолу, кветі­апіну, амісульприду та рисперидону.

На фармацевтичному ринку України серед препаратів арипіпразолу, кветіапіну, амісульприду і рисперидону ­представлені такі антипсихотики, як ­Арілентал (арипіпразол), Кветиксол (кветіапін), ­Солекс (амісульприд) та Рис­перон (рисперидон) компанії Farmlyga, які вироб­ляють у Європі, мають доведену клінічну біоеквівалентність та сертифіковані для країн Європейського Союзу, що гаран­тує їх високу якість.

За власним досвідом та наявними клінічними випадками можна зробити такі висновки:

  • Рисперон — перевірений часом надійний європейський рисперидон, що забезпечує ефективне та безпечне ліку­вання при тривалому прийманні.
  • Арілентал — єдиний арипіпразол в Україні, безпеку ­якого для лікування пацієнтів із шизофренією та мета­болічними порушеннями доведено в дослі­дженні [1].
  • Кветиксол — якісний європейський кветіапін, для ­якого продемонстровано найнижчий ризик побічних явищ, що робить його препаратом першого вибору для лікування осіб із поведінковими та ­психопатологічними симптомами деменції [2].
  • Солекс — швейцарський амісульприд із кращою переносимістю, при застосуванні якого ризик ендокринних та метаболічних розладів є низьким.

Отже, переконливо продемонстровано ефективність і найнижчий ризик виникнення побічних ефектів під час застосування сучасних і надійних антипсихотичних препаратів компанії Farmlyga. Завдяки хорошій переносимості забезпечено належний комплаєнс і високу прихильність до лікування пацієнтів із відповідними психічними розладами. Усе це дає підстави розглядати вказані лікарські засоби як препарати першої лінії терапії.

Література

1. Денисов Є. М. Досвід застосування модуляторів активності серотонін-дофаміну при лікуванні пацієнтів із шизофренією, ­коморбідною з метаболічним синдромом. 2023. НейроNews. Вип. 4, № 140. С. 16-21.

2. Денисов Є. М. Досвід застосування кветіапіну для лікування поведінкових та психологічних симптомів при деменції. 2023. Нейро­News. Вип. 6, № 142. С. 1-5.

3. Bjerre L.M., Farrell B., Hogel M., Graham L., Lemay G., McCarthy L. et al. Deprescribing antipsychotics for behavioural and psychological symptoms of dementia and insomnia: evidence-based clinical practice guideline. Can Fam Physician. 2018. Vol. 64. Р.17-27.

4. Buckley P.F., Correll C.U. Strategies for dosing and switching anti­psychotics for optimal clinical management. J Clin Psychiatry. 2008. Vol. 69, № 1. Р.4-17.

5. Correll C.U., Detraux J., De Lepeleire J., De Hert M. Effects of anti­psychotics, antidepressants and mood stabilizers on risk for physical diseases in people with schizophrenia, depression and bipolar disorder. World Psychiatry. 2015. Vol. 14. Р.119-136.

6. Galletly C., Castle D., Dark F. et al. Royal Australian and New Zealand College of Psychiatrists clinical practice guidelines for the management of schizophrenia and related disorders. Aust N Z J Psychiatry. 2016. Vol. 50. Р.410-472.

7. Keks N., Schwartz D. Stopping and switching antipsychotic drugs. Aust Prescr. 2019 Oct. Vol. 42, № 5. P. 152-157.

8. Leucht S., Cipriani A., Spineli L., Mavridis D. et al. Comparative efficacy and tolerability of 15 antipsychotic drugs in schizophrenia: a multiple-treatments meta-analysis. Lancet. 2013. Vol. 382. P. 951-962.

9. Mitchell P.B. Bipolar disorder. Aust Fam Physician. 2013. Vol. 42. P. 616-619.

10. Murray R.M., Quattrone D., Natesan S. et al. Should psychiatrists be more cautious about the long-term prophylactic use of antipsychotics? Br J Psychiatry. 2016. Vol. 209. P. 361-365.

11. Ostuzzi G., Vita G., Tedeschi F., De Luca F. Continuing, ­reducing, switching, or stopping antipsychotics in individuals with schizophrenia-spectrum disorders who are clinically stable: a syste­matic review and network meta-analysis. The Lancet. 2022. Vol. 9, № 8. P. 614-624.

12. Stevenson E., Schembri F., Green D.M., Burns J.D. Serotonin syndrome associated with clozapine withdrawal. JAMA Neurol. 2013. Vol. 70. P. 1054-1065.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2023 Рік

Зміст випуску 9 (145), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. А.О. Бурдейний, С.О. Сташенко

  3. А. Г. Бондарчук, Т.Ю. Ільницька

Зміст випуску 8 (144), 2023

  1. Т. І. Стеценко

  2. Тарас Левін

Зміст випуску 6 (142), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. Є. М. Денисов

  3. О. О. Хаустова

  4. О. Аврамчук, О. Ніздрань, П. Блозва

Зміст випуску 1, 2023

  1. Л. М. Єна, Г. М. Христофорова, О. Г. Гаркавенко

  2. М.В. Полівода

  3. Пол Булен

Випуски поточного року

Зміст випуску 1, 2024

  1. І. М. Карабань, І. Б. Пепеніна, Н. В. Карасевич, М. А. Ходаковська, Н. О. Мельник, С.А. Крижановський

  2. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравіцька

  3. Л. М. Єна, О. Г. Гаркавенко,