скрыть меню

Порівняння ефективності двох антидепресантів при лікуванні пацієнтів із помірним і тяжким великим депресивним розладом

страницы: 8-13

Частота захворюваності на великий депресивний розлад є найвищою серед психічних захворювань. Він уражає всі верстви населення, зумовлюючи тягар для системи охорони здоров’я. Поширеність депресивних розладів у Південній Азії порівнянна зі світовою. Метою багатьох дослі­джень є порівняльне оцінювання ефективності різних антидепресантів, зокрема у представників різних етнічних груп. До вашої уваги представлено огляд публікації S. Raza et al. «Sertraline versus escitalopram in South Asians with moderate to severe major depressive disorder: (SOUTH-DEP) a double-blind, parallel, randomized controlled trial» видання Ann Med Surg (Lond) (2023 Sep 5; 85 (10): 4851–4859), присвяченої порівнянню ефективності та безпеки застосування сертраліну й есциталопраму при лікуванні жителів Південної Азії із помірним і тяжким великим депресивним розладом.

Великий депресивний розлад (ВДР) лідирує за частотою серед психічних розладів, охоплюючи всі верстви населення й завдаючи значної шкоди громадському здоров’ю та продуктивній здатності (Moussavi etal., 2007; Kessler etal., 2003). Для ВДР характерне ­постійний пригнічений настрій і втрата інтересу до звичної діяльності щонайменше впродовж двох тижнів, що супрово­джується зниженням апетиту, втомою, труднощами з концентрацією уваги, нездатністю заснути та почуттям безнадії (APA, 2010). Так, 2017 року ВДР було встановлено майже у 2 % населення світу (163 млн), який був більш поширений у промислово розвинених регіонах, ніж у країнах, що розвиваються (James etal., 2018; Kessler and Bromet, 2013). Найчастіше ВДР вражає осіб ­молодого віку (причому жінки страждають вдвічі частіше, ніж ­чоловіки), після болю в попереку він є другою основною причиною втрати років життя, скоригованих з урахуванням непрацездатності (APA, 2010; Kessler and Bromet, 2013; Vos etal., 2015). Лікування ВДР перед­бачає фармако­логічні й нефармакологічні методи (психо- і електро­судомну терапію, зважаючи на вподобання паці­єнта, наявність комор­бідних патологій і тяжкість захворю­вання (Karrouri etal., 2021).

Есциталопрам — антидепресант, який діє через селективне інгібування зворотного захоплення серотоніну. У контрольованих плацебо дослі­дженнях було встановлено, що есциталопрам є ефективним у початковій дозі 10 мг/добу, причому частота припинення лікування цим препаратом через побічні явища порівнянна з такою в контрольних групах (Karrouri etal., 2021).

Для визначення антидепресивної дії селективного ­інгібітора зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) сертраліну використовували контрольовані плацебо дослі­дження тривалістю 6 і 8 тижнів. Початкова доза сертраліну для лікування депресії становить 50 мг/добу. За висновками Національного інституту охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги Великої Британії (NICE, 2022), такі СІЗЗС, як есциталопрам, паро­ксетин і сертралін є на 50 % ефективнішими для ліку­вання помірної та тяжкої депресії, ніж плацебо.

Серед антидепресантів класу СІЗЗС есциталопраму притаманна найвища ефективність і переносимість. ­Зокрема, доза 10 мг/добу є ефективною і при її застосуванні немає істотних відмінностей щодо припинення ліку­вання через побічні явища порівняно з плацебо (Pastoor and Gobburu, 2014).

Рекомендований діапазон доз для сертраліну становить 50–200 мг/добу, за яких концентрація препарату в ­плазмі є максимальною без значущих побічних ефектів (DeVane etal., 2002).

За даними дослі­дження V. Patel etal. (2017), в учасників, які отримували сертралін або есциталопрам, фіксували однаковий ступінь редукції симптомів депресії. ­Підвищення дози сертраліну до 200 мг/добу з інтерва­лами не менше тижня може бути корисним для пацієнтів із ­депресією, які не відповідали на терапію за дози 50 мг/добу. Найчастіше, згідно з даними Інституту ­медичної статистики (IMS, 2017), лікарі призначають сертралін для лікування депресії у дозах ­понад 100 мг/добу (Patel etal., 2017).

Відповідно до оцінок Всесвітньої організації охорони здоров’я, майже третина осіб із депресією мешкають у Південній Азії (Wang etal., 2021). Експерт із ­психічного здоров’я з лондонського Королівського коле­джу наголошує, що населення Південної Азії через релігійні та культурні особливості цього регіону часто не вважають психічне здоров’я медичною проблемою, називаючи це «забобонним переконанням». Дані дослі­дження 2010 року, виконаного в межах кампанії «Time to Change» («Час змін»), засвідчили, що жителі Південної Азії ­рідко обговорюють психічне здоров’я через ризик, який це може мати для їхньої репутації та статусу.

Мета дослі­дження S. Raza etal. полягала в тому, щоб визначити, чи є суттєва різниця щодо ­ефективності та пере­носимості застосування есциталопраму та сертраліну в представників популяції Південної Азії для лікування помірної тяжкості або тяжкого ВДР. Також дослідники ­визначали зміни щодо оцінювання депресії відповідно до показників за шкалою Монтгомері–Асберг для оцінювання депресії (MADRS) і за шкалою загального клінічного враження (CGI) у пацієнтів Південної Азії з помірною та тяжкою депресією. ­

Завдяки результатам цього дослі­дження було ­отримано цінну інформацію щодо ефективності та переносимості ­застосування сертраліну порівняно з есциталопрамом у представників південноазійської популяції пацієнтів із ВДР, яка недостатньо представлена в попередніх подіб­них дослі­дженнях. Використовуючи відповідні заходи для забезпечення адекватного приховування розподілу, було мінімізовано потенціал упере­дженості відбору під час розподілу учасників до груп лікування.

Дослідники з’ясовували, чи є значуща різниця щодо ефективності та переносимості перорального сертраліну (50–200 мг/добу) та пер­­орального есциталопраму (10 мг/добу), який пацієнти в Південній Азії приймали на ніч або вдень для ліку­вання середньої тяжкості та тяжкого ВДР (Chowdhary etal., 2016; Karasz etal., 2021). ­Зокрема, не виявлено відмінностей щодо ефективності для фіксованої дози есциталопраму 10 мг/добу та сертраліну з гнучким дозуванням 50–200 мг/добу. І есциталопрам, і сертралін у зазначених дозах учасники дослідження пере­носили добре.

Це одно­центрове подвійне сліпе рандомізоване контро­льоване плацебо дослі­дження в паралельних групах було про­ведене в лікарні Khan Research Laboratories (KRL), ­Ісламабад, Пакистан; загальний період становив 16 тижнів, ­короткий період — 8 тижнів. Дослі­дження охоплювало 744 пацієнтів із Південної Азії із середньотяжким та тяжким ВДР (за показниками MADRS), які дали ­згоду й відповідали критеріям включення.

Матеріали та методи

вгору

Критерії включення та виключення

До дослі­дження було залучено дорослих амбулаторних пацієнтів віком 20–80 років обох статей, у яких діагностовано ВДР відповідно до ­критеріїв ­Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів, п’ятої редакції (DSM-5), визначених у Корот­кому міжнародному нейропсихіатричному інтерв’ю (Asken etal., 2013; Sheehan etal., 1998).

Під час скринінгу і візитів для оцінювання вихідних показ­ників за шкалою MADRS учасники дослідження мали показник щонайменше 20 ­балів. Таке значення за MADRS ­охоплювало майже всіх учасників із помірною або тяжкою депре­сією, і виключало осіб без депресії / із легкою її формою (або зводило до міні­муму їхню кількість). Результати фізикального огляду, ­лабораторних тестів і електрокардіо­графії (ЕКГ) були в межах норми або мали клінічно незначущі відхилення від показників норми. В учасниць діто­родного віку мав бути негативний тест на вагітність; вони використовували призначені лікарем засоби контрацепції. ­Жінок-годувальниць не залучали до дослі­дження.

Із дослі­дження виключали осіб:

  • із психічними розладами, відмінними від ВДР;
  • будь-якими психотичними розладами (згідно з кри­те­ріями DSM-IV) в анамнезі, або з ­поточним діагнозом біполярного афективного розладу (БАР), шизо­френії, ­обсесивно-компульсивного розладу, за­трим­кою розумового розвитку або загаль­ним розладом психо­логічного розвитку;
  • із зловживанням психоактивними речовинами або залежністю від них;
  • суїцидальним ризиком або розладами особистості;
  • які застосо­вували СІЗЗС упродовж останніх двох тижнів (­або останніх п’яти тижнів, якщо вони приймали флуоксетин);
  • із показником за MADRS ≤ 19 балів.

Збір даних

Учасників дослідження рандомізували на дві групи: ­перша отриму­вала есциталопрам (10 мг/добу) із титруванням до максимальної дози 20 мг/добу; друга — сертралін (200 мг/добу) із застосуванням дизайну ­подвійного ­сліпого дослі­дження в паралельних групах і періодом ­подальшого ­спостереження до 16 тижнів (корот­кий ­період — 8 ­тижнів). Терапію сертраліном розпочинали з дози 50 мг/добу, яку можна було збільшувати на 50 мг/добу з тижневими інтер­валами залежно від клінічної ­потреби та переносимості нижчого рівня дози. Сертралін викорис­товували для підвищення рівня серотоніну в мозку, що сприяло поліп­шенню настрою.

Дизайн дослі­дження передбачав послідовність фаз для відповідних пацієнтів. Спочатку однотижневий сліпий ­період приймання плацебо учасниками, які відповідали необхідним критеріям. Ті, хто завершив цю фазу та продовжував відповідати вимогам для залучення до дослі­дження, у випадковий спосіб розподілили для приймання есциталопраму або сертраліну протягом 16 або 8 тижнів, згідно з дизайном подвійного сліпого дослі­дження. Задля дотримання такого дизайну учасники обох груп отримували капсули ідентичного вигляду.

Упродовж першого тижня лікування (згідно з подвійним сліпим дизайном) пацієнтів було проінструктовано щодо приймання по одній капсулі на добу з ­можливістю збільшення дози з тижневими інтервалами щонайбільше до чотирьох капсул на добу на розсуд дослідника, зважаючи на відповідь пацієнта та побічні явища.

Для ­пацієнтів, які отримували сертралін, кожна ­капсула ­містила 200 мг дослі­джуваного препарату; хто приймав есциталопрам — одна капсула містила 10 мг препарату, решта капсул — плацебо. Учасники мали приймати кап­сули один раз увечері, але за бажанням можна було пере­ходити на ранкове застосування. Прихильність до ліку­вання дослі­джуваним препаратом реєстрували під час усіх візи­тів після початкового. Учасники, які не пере­носили призначений препарат у мінімальній дозі, були виклю­чені з дослі­дження.

Було відібрано вибірку з 744 пацієнтів на підставі ­застосування калькулятора розміру вибірки RiskCalc (Sample size calculator for randomized controlled trials, 2023) для досягнення рівня статистичної значущості 0,05 і ­потужності 0,8. Цей розмір вибірки мав ­гарантувати, що будь-які спостережувані відмінності щодо ­результатів дослі­дження ­будуть статистично значу­щими та надій­ними.

Під час дослі­дження було заплановано візити учасників для початкового скринінгу, на вихідному рівні, а ­потім наприкінці дослі­дження. Візит на вихідному ­рівні від­бувся після завершення періоду введення плацебо. Якщо учасник передчасно вибував із дослі­дження, він отри­мував усі оцінки після його завершення. Дослідники ­оцінювали безпеку лікування під час усіх візитів, здійс­нювали моні­торинг життєво важливих показників, маси тіла, зважаючи на приймання будь-яких супутніх ліків і наявність ­будь-яких побічних явищ, про які спеціально ­опитували пацієнтів.

Фізикальні обстеження та лабораторні дослі­дження (гематологічні, хімічні та аналіз сечі) виконували для всіх пацієнтів під час ­скринінгу та наприкінці дослі­дження або після дострокового ­припинення участі в ньому. ЕКГ у 12 відведеннях, скринінг сечі на наркотичні речовини, тест на функцію щито­подібної залози та на вагітність (вміст хоріо­нічного гонадотропіну людини в сироватці крові) для ­жінок діто­родного віку виконували лише під час скринінгового ­візиту. Оцінювання ефективності ліку­вання ­передбачало визначення показників за MADRS та CGI на початку та наприкінці дослі­дження.

Учасники, які приймали як сертралін, так і есцитало­прам, досягали ремісії, і за терапії сертраліном вона була значуще більшою, ніж при лікуванні есциталопрамом. Резуль­тати оцінювали за шкалою CGI наприкінці дослі­дження. Переносимість оцінювали за частотою побічних реакцій в учасників кожної групи дослі­дження. Засіб, який суттєвіше поліпшував показники за шкалами CGI та MADRS, вважався кращим за ефективністю, тоді як препарат, приймання якого спричинювало найменшу кількість побічних реакцій, вважався кращим за переноси­містю.

Результати

вгору

Вихідні показники за шкалами MADRS і CGI

Подвійне сліпе рандомізоване контрольоване дослі­дження в паралельних групах налічувало 744 пацієнтів, які відповідали критеріям включення до дослі­дження. Учасники були рандомізовані або до групи застосування сертраліну, або есциталопраму. Дослідники вивчали ­зміну показників за MADRS і CGI порівняно з початковим рівнем, а також частоту побічних ефектів. Склад обох груп учасників був одна­ковим щодо статі (половина — ­чоловіки, половина — жінки).

Середній вік осіб, ­рандомізованих до групи ­приймання есциталопраму, становив 50,27 ± 14,02 року (­середнє значення ± стандартне відхилення), ­групи сертраліну — 48,49 ± 12,85 року. Початкові показ­ники за MADRS в обох групах були 28,2 ± 0,47 бала та 29,70 ± 0,46 бала ­відповідно, без ­варіабельності вихідних оцінок. Зміни показників за шкалами MADRS і CGI наприкінці дослі­дження були значущими лише для групи застосування сертраліну, тоді як для ­есциталопраму вони залишалися статистично незначущими.

Терапія обома препаратами сприяла досягненню ремісії у понад 50 % учасників дослі­дження; за лікування сертраліном відповіді та ремісії досягали значно частіше, ніж есциталопрамом (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристики пацієнтів на вихідному рівні та наприкінці дослідження

Відношення шансів настання ремісії ВДР було ­вищим у групі приймання сертраліну — 1,23 (95 % довірчий ­інтервал 1,07–1,42; p < 0,05) (табл. 2).

Таблиця 2. Відношення шансів досягнення ремісії в групах приймання сертраліну та есциталопраму

Найчастіше фіксували таке побічне явище, як затримка еякуляції: у понад 17 % (129) учасників, які приймали есци­талопрам, і понад 10 % пацієнтів — сертралін (рис. 1Б).

У групі застосування есциталопраму на безсоння скаржилися 3 % (23) учасників, у групі приймання сертраліну його частота була вдвічі більшою — 6,09 % (45) (рис. 1А).

Рисунок 1. Частота безсоння (A) і затримки еякуляції (Б)

Рисунок 2. Частота нудоти (A) та діареї (Б)

На рисунку 2 графічно зображено динаміку таких побічних явищ, як нудота та діарея, а на рисунку 3 А — час­тоту інфекцій верхніх дихальних шляхів. Крім того, напри­кінці дослі­дження учасників опитували щодо їхнього відчуття про поліпшення стану; в обох групах ­фіксували ­покращення стану, кількість таких осіб була більшою в ­групі приймання сертраліну порівняно із ­застосуванням есци­та­лопраму (рис. 4). Усі учасники брали участь у дослі­дженні до його закінчення, ніхто з них не вибув.

Рисунок 3. Частота інфекцій верхніх дихальних шляхів

Рисунок 4. Суб’єктивне відчуття учасників щодо втручання наприкінці дослідження

Обговорення

вгору

Подвійні сліпі дослі­дження особливо корисні для запобігання упере­дженості через затребувані характеристики або ефект плацебо. Засліплення зазвичай розглядається як ефективний метод зменшення упере­дженості та зниження ризику прийняття неправильних рішень і припущень щодо отриманих даних. Тому скасування засліплення для деяких членів дослідницької групи, зокрема статистиків, має певні ­переваги. ­

Результати дослі­дження S. Raza etal. демонструють, що є статистично значуща різниця щодо ­ефективності ­сертраліну та есциталопраму у використаних дозах. ­Зміни показ­ників були статистично значущими порівняно з вихід­ним рівнем для учасників групи терапії ­сертраліном, але не есциталопрамом. Найчастішим побіч­ним явищем в обох групах була затримка еякуляції.

Ефективнішим за есциталопрам був сертралін, застосування якого сприяло ­значущому зниженню показників за шкалами ­оцінювання депресії MADRS і CGI в учасників із серед­ньої тяжкості та тяжким ВДР. Спостерігалася від­носно хороша кореляція між показниками за MADRS і CGI. Надійність і валідність оцінок за MADRS, отриманих різними парами оцінювачів, становить 0,89–0,97. Надійність для пар оціню­вачів різних дисциплін (психіатр / ­медсестра) є хоро­шою. За суб’єктивною оцінкою, учасники ­групи ліку­вання сертраліном почувалися краще. Пацієнти в групі ­приймання есциталопраму теж мали поліпшення стану, але не настільки, як за сертраліну. Небажані явища ­фіксували в обох групах. У ­групі застосування ­сертраліну порівняно з есциталопрамом ­більша кількість осіб повідомили про нудоту та безсоння. Інші побічні реакції час­тіше траплялися в групі тера­пії есци­талопрамом. Затримка еяку­ляції була найчастішим побічним ефектом в обох групах, але ­частіше в групі приймання есциталопраму порівняно з тера­пією сертраліном (Bousman etal., 2014).

Есциталопрам і сертралін зазвичай ­використовують для лікування пацієнтів із психічними роз­ладами. ­Зокрема, ­есциталопрам застосовують у дозах 10 і 20 мг. У разі пер­орального приймання максимальна концентрація есциталопраму в крові (Tmax) спостерігається через 5 годин; препарат на 56 % зв’язується з білками. Щоб досягти його рівно­важної концен­трації в крові, потрібно один–два тижні (Spina etal., 2012; Søgaard etal., 2005; Rao, 2007).

Сертралін схвалений для лікування психічних розладів у вищих дозу­ваннях, зі звичайною добовою дозою 200 мг. За пер­орального приймання Тmax ­спостерігається ­через 5–9 годин, показник зв’язування з ­білками є високим (99 %), ­рівноважна концентрація в крові ­досягається протягом тижня (MacQueen etal., 2007; Hiemke and Härtter, 2000).

У доклінічних і клінічних дослі­дженнях ­отримано змішані дані, більшість із яких свідчать, що есциталопрам є більш потужним і ефективним, що суперечить результатам, отриманими S. Raza etal.

Було проведено кілька клінічних дослі­джень, які підтвердили, що есциталопрам і сертралін ефективніші для лікуванні депресії, ніж пароксетин. Крім того, есциталопрам вважається більш ефективним, ніж інші СІЗЗС. Це було продемонстровано в прямих порівняннях, ­метааналізах та оглядах літератури. Механізм, який теоретично лежить в основі такої підвищеної дії, може бути пов’язаний із впливом есциталопраму на алостеричні ­ділянки транспортера серотоніну (SERT). Алостеричний механізм есциталопраму вивчали у декількох дослі­дженнях (Chen etal., 2005; Nutt and Feetam, 2010; Sánchez, 2006; Zhong etal., 2009).

У рандомізованому подвійному сліпому контрольова­ному плацебо дослі­дженні, проведеному в центрах первин­ної медичної допомоги в Канаді, Європі та ­Вели­кій Британії, пацієнти, які отримували есциталопрам (10 мг/добу) протягом восьми тижнів, досягли значно ­більшого зниження середніх показників за MADRS, ніж ті, хто приймав плацебо. Значне зниження фіксували вже з ­другого тижня лікування. На 8-му ­тижні 55 % пацієнтів, які отримували есциталопрам, досягли клінічної відповіді (­тобто зниження на ≥ 50 % проти ­вихідного ­рівня показника за шкалою MADRS) (Findling etal., 2020).

Загалом 85 % цих пацієнтів також досягли ­ремісії (­тобто ­показника за MADRS ≤ 12 балів). Показники відповіді та ремісії, пов’язані з есциталопрамом, були значно вищими, ніж у тих, хто отримував плацебо, і заслугову­вали на особливу увагу щодо лікування ­депресії від серед­нього до тяжкого ступеня на початку дослі­дження (­середня оцінка за MADRS 29 балів).

У ключових клінічних дослі­дженнях, виконаних для подання заявок на реєстрацію до Управління з конт­ролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA), есциталопрам виявився ефективнішим, ніж плацебо, згідно з оцінкою стандартних кінцевих точок дослі­дження (зміна показників за MADRS, CGI та шкалою Гамільтона для оцінювання депресії [HAM-D] у рандо­мізованих подвійних сліпих дослі­дженнях за ­участю паці­єнтів із ВДР). Результати аналізу ­ефективності продемонстрували значно кращий терапевтичний ефект есци­талопраму порівняно з плацебо, починаючи з ­першого тижня і надалі (спостережувані випадки). Втім, за приймання есциталопраму (20 мг/добу) не ­досягнуто статистично значущого ефекту порівняно з плацебо, що свідчить про швидший початок дії вказа­ного ­препарату. Різниця між групами активного ­лікування не була статис­тично значущою (Duffy etal., 2019).

За даними клінічних дослі­джень із використанням візуа­лізації за методом позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) і радіолігандів, для досягнення терапевтичних ефектів ліку­вання СІЗЗС необхідний рівень залученості SERT близько 80 %. У разі застосування таких препаратів, як сертра­лін і циталопрам, при вищих дозах досягається максимальна залученість 85 %. Подібні результати спостерігали при терапії есциталопрамом із використанням ­іншого радіо­ліганду та системи однофотонної емісійної комп’ютерної томографії (SPECT), із максимальною ­залученістю SERT 82 %. Тобто збільшення дози СІЗЗС ­понад певне значення не підвищує ефективність, а радше призводить до додаткових побічних явищ і більшої кількості ­випадків припинення лікування. На підставі цих доклі­нічних спостережень можна зробити висновок, що збільшення ­вмісту позаклітинного 5-HT у пацієнтів, які приймають есциталопрам, може бути значнішим, ніж у тих, хто застосовує пароксетин або сертралін, попри ­подібне плато щодо залученості SERT (Kasper etal., 2009; Meyer etal., 2004; Preskorn, 2012; Voineskos etal., 2007).

Це різко контрастує з висновками S. Raza etal., згідно з якими сертралін виявився ефективнішим і краще переносився, ніж есциталопрам. Крім того, дані метааналізу A. Cipriani etal. (2018) підтвердили, що симптоми соматичної тривоги зникають повільніше в осіб із s/s варі­антом поліморфізму гена 5-HTTLPR. В азіатів порівняно з представниками європеоїдної раси частота ­генотипу G/G гена HTR2A та генотипу s/s гена 5-HTTLPR є ­вищою. Отже, терапія антидепресантами може мати ­різний вплив на азіа­тів та європейців.

Дозування антидепресантів — ще одна проблема, яку слід брати до уваги. Встановлення еквівалентних доз потрібне для полегшення оцінювання результатів порівняльних клінічних дослі­джень і подальших метааналізів, які дуже залежать від еквівалентності доз. Проте, за даними застосування категоріальної класифікації доз для оцінювання дозувань різних антидепресантів у попередніх дослі­дженнях, есциталопрам був кращим або не мав різниці між антидепресантами щодо ефективності (Kishi etal., 2022).

S. Raza etal. встановили, що порівняно з пацієнтами з тяжкою депресією, особи з легкою її формою на ­початку дослі­дження мали більший рівень відповіді та ремісії. Крім того, за помірної депресії фіксували значніше зниження показника за MADRS. Ці результати узго­джуються з ­даними чотирьох дослі­джень ефективності ­застосування есци­талопраму за участю осіб із ВДР у пакистанській ­спіль­ноті (Kamran etal., 2022).

За результатами багатьох дослі­джень, есциталопрам перевершував інші СІЗЗС при лікуванні осіб із серйозною депресією на початковому етапі. Однак обмеження дослі­дження S. Raza etal. ­можна пояснити відсутністю групи плацебо або ­альтернативного лікування для порівняння ефективності терапії.

Багатьох побічних явищ не виявлено або про них повідомлялося вкрай рідко, про один-два випадки в ­групі втручання та про жодне — у групі порівняння. Дані щодо ­інших небажаних реакцій не представлено в ­оглядах літератури. Питання щодо рідкісних даних у всій доказовій базі ­також ускладнювалося через фази лікування, які використовували в дослі­дженнях, оскільки більшість із них були специ­фічними для лікування гострої фази ВДР (> 12 тижнів), а в інших оцінювали лише продовження терапії (від 12 до 48 тижнів) або підтримувальне ­лікування (> 48 тижнів). Власне, дані щодо періоду після гострої фази лікування були дуже обмеженими (Phillips etal., 2019).

Для підвищення потужності дослі­дження та ­можливості зробити більш пере­вірені висновки щодо ефективності та безпеки застосування сертраліну й есциталопраму ­бажано виконати їх у кількох центрах. Крім того, дослі­дження за участю представників різних популяцій, як-от особи похилого віку, діти або представники різних етнічних груп, допоможуть зробити узагальнені висновки щодо ефективності та безпеки приймання сертраліну та есциталопраму. Генетичний аналіз учасників із Півден­ної Азії допоможе отримати більше інформації про спадкові чинники, які можуть мати вплив на від­по­відь ­терапії сертраліном та есциталопрамом.

Висновки

вгору

Отже, дані проведеного дослі­дження S. Raza etal. підтвердили, що ліку­вання сертраліном ефективніше, ніж ­есциталопрамом. Терапія сертраліномом сприяла зменшенню показників за ­такими шкалами оцінювання депресії, як MADRS і CGI; за суб’єктивною оцінкою учасників дослі­дження, ­симптоми депресії були ­меншими в групі приймання ­цього препарату. Небажані явища фіксували в обох групах, найчастішим побічним ефектом була затримка еякуляції. Більша кількість учасників ­повідомляли про ­нудоту та безсоння в ­групі ­застосування сертраліну порів­няно з есциталопрамом.

Зрештою, результати дослідження S. Raza etal. дають підстави ­припустити, що в майбутньому необхідно ви­вчити можливе гене­тичне підґрунтя підвищеної ефективності ­застосування сертраліну в ліку­ванні депресії у представників населення Південної Азії, а також потенціал вказаного препарату як альтернативи ­есциталопраму при ліку­ванні депресії.

Підготувала Наталія Купко

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2023 Год

Содержание выпуска 9 (145), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. А.О. Бурдейний, С.О. Сташенко

  3. А. Г. Бондарчук, Т.Ю. Ільницька

Содержание выпуска 8 (144), 2023

  1. Т. І. Стеценко

  2. Тарас Левін

Содержание выпуска 6 (142), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. Є. М. Денисов

  3. О. О. Хаустова

  4. О. Аврамчук, О. Ніздрань, П. Блозва

Содержание выпуска 1, 2023

  1. Л. М. Єна, Г. М. Христофорова, О. Г. Гаркавенко

  2. М.В. Полівода

  3. Пол Булен

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 1, 2024

  1. І. М. Карабань, І. Б. Пепеніна, Н. В. Карасевич, М. А. Ходаковська, Н. О. Мельник, С.А. Крижановський

  2. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравіцька

  3. Л. М. Єна, О. Г. Гаркавенко,