сховати меню

Мігрень у вагітних

сторінки: 16-22

Н. Л. Боженко, М. І. Боженко, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів

Головний біль є дуже частою причиною звернення по медичну допомогу жінок дітородного віку. У проведеному в Норвегії дослідженні Head-HUNT 60 % жінок віком ≤ 40 років повідомили, що впродовж останнього року відчували головний біль [1].

За Міжнародною класифікацією головного болю третього видання (ICHD-3), головний біль може бути як первинний, так і вторинний. До первинного голов­ного болю належать мігрень, головний біль напруги, тригемінальні автономні цефалгії та інші форми, що не ­пов’язані з будь-якою іншою патологією. Вторинний головний біль, з іншого боку, виникає як симптом іншої патології, наприклад травми, інфекції або судинної патології головного мозку [2].

При цьому первинним головним болем, що ­найчастіше спонукає людину звернутися до лікаря, є мігрень. Саме мігрень є третім найпоширенішим захворюванням у ­світі з глобальною поширеністю до 14,7 % (приблизно в ­одного із семи осіб). Зазвичай напади мігренозного ­головного болю вперше можуть виникати у молодому віці (18-50 ­років) [3].

У фертильні роки поширеність мігрені в тричі вища у жінок, ніж у чоловіків. Зокрема, у цій віковій категорії приблизно 25 % жінок мають мігренозні напади [4].

Імовірною причиною цього є гормони, асоційовані із жіночою статтю. Відомо, що коливання естрогену і прогестерону можуть провокувати напади мігрені, а тестостерон, навпаки, підвищувати поріг депресії кортикального поширення (cortical spreading depression), яка є одним із первинних етапів мігренозного нападу [5].

Період вагітності є непростим періодом для діагностування та лікування мігрені. З одного боку, вагітність може зумовити зменшення або зникнення симптомів мігрені, а з іншого — призводити до розвитку нових форм ­мігрені або погіршення вже наявних. Крім того, обмеження вико­ристання ліків, які можуть бути призначені для ­лікування мігрені, ускладнює процес лікування. У цій статті розглянуто актуальні підходи до діагностики і терапії вагітних із потенційною мігренню.

Встановлення діагнозу мігрені

вгору

Більшість жінок мають напади мігренозного ­головного болю ще до вагітності. Проте багато з них не знають, що мають саме мігрень. Це пов’язано з низьким рівнем обізнаності щодо цього неврологічного захворювання як серед населення, так і серед лікарів.

Приблизно у 2 % жінок мігрень уперше виникає під час вагітності. Як правило, це відбувається у першому триместрі. Тож діагноз мігрені може бути встановлений як до, так і під час вагітності.

Встановлення діагнозу мігрені є процесом, що перед­усім передбачає детальний збір інформації про головний біль і супутні симптоми. Історія хвороби та опис її ознак можуть допомогти лікарю визначити наявність мігрені та виключити інші патології з подібними проявами. Збір інформації про частоту, тривалість, інтенсивність та інші характеристики нападів (як-от те, чи є супутні ­симптоми) є ключовим етапом діагностування мігрені. Для встановлення діагнозу використовують критерії мігрені відповідно до ICHD-3. Критерії для встановлення діагнозу ­мігрені без аури і мігрені з аурою представлено в ­таблицях 1 і 2 відповідно.

Таблиця 1. Критерії встановлення діагнозу мігрені з аурою

Таблиця 2. Критерії встановлення діагнозу мігрені без аури

Дуже важливим етапом під час роботи з пацієнтом, ­якого турбує головний біль, є виявлення ознак, які свідчать про потенційний вторинний характер головного болю. Ці ознаки називають «червоними прапорцями» голов­ного болю. У разі виявлення «червоних прапорців» або невідповідності головного болю критеріям одного з первинних головних болів слід розглядати його як вторин­ний. Такі пацієнти потребують детального діаг­ностичного пошуку і спостереження, оскільки деякі з форм вторинного головного болю пов’язані із загрозливими для життя станами.

«Червоні прапорці» при головному болю:

  • Перший або найсильніший головний біль у житті, або «блискавичний» головний біль.
  • Нові або незрозумілі неврологічні ознаки / симп­томи, або недавня значна зміна картини головного болю, зокрема частоти і тяжкості.
  • Головний біль, який завжди є однобічним.
  • Новий щоденний стійкий головний біль.
  • Головний біль, який не реагує на терапевтичні втручання.
  • Головний біль у новонароджених, у пацієнтів віком від 50 років або в осіб з онкопатологією чи ВІЛ-­інфекцією.
  • Головний біль, пов’язаний із лихоманкою, ригід­ністю м’язів шиї, папіломою, когнітивними порушеннями або зміною особистості.
  • Комбінація епілептичних нападів і головного болю.
  • Набряк диску зорового нерва.
  • Погіршення головного болю в разі зміни ­положення тіла.
  • Наростання інтенсивності головного болю, зокрема чітке прогресування попереднього типу головного болю.

Ризик виникнення вторинного головного болю під час вагітності підвищується внаслідок поєднання системних змін і гіперкоагуляції, що виникають під час вагітності. Тому вторинний характер головного болю виключають у жінок, які мають новий або рефрактерний головний біль під час вагітності, навіть якщо у них в анамнезі є ­мігрень.

Результати одного з досліджень продемонстрували, що у 35 % вагітних жінок із гострим головним болем було діагностовано саме вторинний головний біль. Більшість із них (51 %) були вторинними по відношенню до гіпертензивних розладів вагітності (прееклампсія, синдром оборотної задньої енцефалопатії [PRES] і еклампсії) [6].

Серед вагітних жінок без головного болю в ­анамнезі та з появою нового або нетипового головного болю в кожної третьої цей головний біль буде пов’язаний із пре­еклампсією. Як правило, цей головний біль має дифузний, постійний, пульсуючий характер, від легкого до ­сильного за інтенсивністю. Його можуть супроводжувати затуманення зору, світлобоязнь, сплутаність чи зміна рівня свідомості. Такі симптоми схожі на симптоми мігрені, за винятком того, що біль у разі мігрені частіше проявляється у вигляді нападів однобічного інтенсивного головного болю, а за прееклампсії частіше є дифузним постійним головним болем середньої і високої інтенсивності.

У жінок із незначним підвищенням артеріального ­тиску через біль діагноз головного болю, пов’язаного з пре­еклампсією, підтверджується наявністю інших ознак ­захворювання: скотоми або інших проблем із зором. ­Проте слід враховувати і той факт, що мігрень пов’язана зі збільшенням на 50 % імовірності гіпертонічних розладів під час вагітності [7].

Деякі з ознак вторинного головного болю, із якими слід виконувати диференційну діагностику головного болю у вагітних, представлено в таблиці 3 [8].

Таблиця 3. Вторинний головний біль, із якими слід виконувати диференційну діагностику головного болю у вагітних

Під час диференційної діагностики може бути доцільним використання додаткових діагностичних мето­дів, як-от нейровізуалізація. Власне, перевагу серед методів нейровізуалізації у разі вагітності віддають магнітно-­резонансній томографії (МРТ). МРТ не піддає плід іонізуючому випромінюванню і не пов’язана з несприятливим впливом. Утім, слід уникати застосування контрасту, за винятком випадків, коли його вико­ристання суттєво ­поліпшує ефективність діагностування захворювання та, ймовірно, покращити результат лікування, оскільки гадоліній може мати негативний вплив на плід.

Також можливо виконувати комп’ютерну томографію (КТ), але слід враховувати хоч мінімальний, ­проте існуючий вплив ­іонізуючої радіації на плід під час її вико­нання. ­Люмбальна пункція не протипоказана під час ­вагітності, її слід виконувати після нейровізуалізації. ­Зокрема, нейро­візуалізацію перед проведенням люмбальної пункції слід виконувати для виключення наявності ­великого об’ємного ураження, що є протипоказанням до люмбальної пункції. Ця процедура є основним додатковим діаг­ностичним методом, якщо виникає ­підозра на інфек­ційне захворювання нервової системи.

Навіть якщо у вагітної жінки характеристики нападів відповідають критеріям мігрені за ICHD-3 та немає основ­них «червоних прапорців», у разі появи нового голов­ного болю під час вагітності або після пологів показано діагностичне оцінювання, яке передбачає аналіз причин головного болю, пов’язаних із вагітністю. Так, після 20 тижнів вагітності у жінок, які мають головний біль, завжди слід виключати прееклампсію [9].

Особливості перебігу мігрені під час вагітності та після пологів

вгору

У житті кожної жінки, є стани, які супроводжуються змінами рівнів естрогену і прогестерону. Власне, у тих, хто страждає на мігрень, ці стани супроводжуються змінами перебігу захворювання. Менструація може бути тригером для окремих нападів. Хоча точний патофізіологічний механізм невідомий, перименструальні напади мігрені, ймовірно, пов’язані з раптовим зниженням ­рівня естрогену перед менструацією [10].

Стабільно високий рівень естрогену під час вагітності може зменшити частоту нападів мігрені (із відновленням їх у післяпологовий період), а перехід до менопаузи ­часто провокує початкове почастішання головного болю з подаль­шим стійким поліпшенням.

Загалом вагітність можна розглядати як сприятливий період для жінок, які страждають від мігрені, оскільки підвищений рівень естрогену та ендогенних опіоїдів збільшує больовий поріг, а стабільні рівні гормонів, які більше не коливаються, усувають головний тригерний чинник нападів.

У більшості випадків симптоми мігрені справді спонтанно зменшуються під час вагітності. Як правило, ­жінки, які мають мігрень без аури, відчувають позитивний вплив вагітності на перебіг мігрені більше, ніж ті, що мають ­мігрень з аурою.

Мігрень з аурою виникає вперше під час вагітності ­частіше, ніж без аури. За даними проспективного дослідження, 47 % жінок із мігренню відзначають полег­шення перебігу мігрені зі зменшенням частоти нападів у ­першому триместрі, 83 % — у другому триместрі та 87 % — у третьому триместрі [10].

Полегшення перебігу мігрені під час вагітності можна очікувати у жінок: із менструальною мігренню або наявністю виразного зв’язку нападів із менструальним ­циклом; із мігренню без аури; які відчувають ­поліпшення в першому триместрі.

Специфічною подією в післяпологовому періоді є падіння рівня естрадіолу в плазмі відразу після пологів і продовження його зменшення протягом наступних 12 годин зі зниженням понад 95 %. Цей період також характеризується втомою, низьким і поганим сном, тривогою щодо материнства та психічним напруженням. Згадані чинники пов’язані із частою повторною появою мігрені, зокрема і в пацієнток, які відчули покращення або ремісію під час вагітності. Уже протягом 72 год після пологів мігрень повторюється приблизно у 4 % жінок; частота реци­дивів зростає до 30-40 % упродовж першого тижня і до 50-60 % протягом першого місяця [11].

Після пологів частота рецидивів нападів мігрені зростає, особливо впродовж першого місяця. Грудне виго­довування має захисний ефект щодо повторної появи ­нападів. Жінки з менструальною мігренню найбільш схильні до наростання частоти й інтенсивності мігрені після пологів. Тоді як жінки, які годують грудьми, рідше мають мігренозні напади після пологів.

І мігрень, і вагітність пов’язані зі станом гіперкоагуляції. Вагітність пов’язана зі зміною гомеостазу, із підвищенням рівня прокоагулянтних і зниженням антикоагулянтних чинників та фібринолізу [6]. Тому слід звернути увагу на ризик серцево-судинних розладів, як-от ве­нозна тромбоемболія та ішемічний або геморагічний інсульт. Деякі із цих захворювань можуть бути пов’язані з пре­еклампсією, серйозним ускладненням вагітності, для яких характерні гіпертензія, протеїнурія або інші ознаки орган­ної недостатності.

Цей стан частіше виникає саме в осіб із мігренню порівняно з тими, хто її не має. Крім того, жінки, у яких мігрень загострилася під час вагітності, мають у 13 ­разів вищий ризик гіпертонічних розладів, ніж ті, у яких вона не проявлялася або зменшилася. Попри сприятливий вплив вагітності на перебіг мігрені, клініцисти мають бути уважними щодо можливих серцево-судинних ускладнень, які частіше розвиваються у пацієнтів цієї групи [9].

Хоча вагітність зазвичай вважається «безпечним ­періодом» для жінок із мігренню, дослідження, представлене Nirit Lev на конгресі Європейської академії неврології (EAN) 2021 року, продемонструвало, що у вагітних жінок із мігренню частіше розвивається цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, тромбози, вони мають більше ускладнень під час і після пологів.

Зокрема, L. Mercer, докторка медичних наук, акушерка-­гінекологиня (Університет Арізони, Фінікс, США) зазначила: «Вагітні жінки часто відчувають полегшення ­одного виду головного болю — мігрені — через ­підвищення ­рівня естрадіолу. Майже у половини пацієнток мігрень полегшилася вже в першому триместрі, і в понад 83 % — до третього триместру. Для акушерів це означає, що можемо фактично припинити профілактичне лікування ­пацієнток під час вагітності».

Лікування мігрені під час вагітності

вгору

Попри те, що в значної частини жінок частота нападів мігрені значно зменшується, а частину напади ­взагалі не турбують під час вагітності, лікування мігрені в цей період є справжнім викликом для лікаря.

На сьогодні не існує клінічних рекомендацій щодо ліку­вання мігрені у вагітних. Основна проблема полягає в тому, що не проводили масштабних досліджень щодо безпеки препаратів для згаданої групи пацієнтів, що ­значно обмежує арсенал терапевтичних можливостей лікаря. Така ситуація пов’язана з тим, що саме з етичних міркувань 1977 року Управління з контролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) розробило політику проти клінічних досліджень 1 і 2-ї фази за ­участю вагітних.

Оскільки даних щодо погіршення прогнозу вагітності внаслідок нападів головного болю станом на ­сьогодні ­також немає, то основним постулатом під час вибору тактики лікування для цієї групи пацієнтів залишається принцип «не зашкодь».

Аналіз ліків, які надавачам медичних послуг у США комфортно призначати вагітним, виявив, що це парацетамол (100 %) і кофеїн (94 %). Респонденти опитування ­відчували себе менш комфортно, уперше ­рекомендуючи профілактичне лікування мігрені вагітним пацієнткам, ­порівняно з вищим рівнем прийнятності в разі ­продовження вже призначеного профілактичного лікування (63 %). Для превентивної терапії лікарям найкомфорт­ніше було ­призначати препарати магнію і ­немедикаментозні ­методи. Майже 40 % респондентів повідомили, що вони зазвичай звертаються до фахівців із головного болю для ­лікування мігрені під час вагітності [12].

Такий підхід пов’язаний із браком достатньої кількості даних щодо безпеки застосування більшості ліків під час вагітності. Є лише одне якісне рандомізоване клі­нічне дослідження, у якому вивчали можливість лікування головного болю під час вагітності за допомогою метоклопраміду та дифенгідраміну [13].

Важливо пам’ятати, що кожен випадок мігрені є індивідуальним, тому і лікування слід підбирати відповідно для кожної вагітної жінки з мігренню. У таблиці 4 представлено деякі препарати, застосовувані для лікування мігрені в загальній популяції, і відома на сьогодні інформація щодо безпеки їх використання під час вагітності.

Таблиця 4. Дані щодо досліджень безпеки ліків проти нападів мігрені під час вагітності*

Нещодавно опубліковано результати дослідження, яке продемонструвало, що приймання триптанів під час ­вагітності не підвищує ризик розвитку розладів із дефіци­том уваги та гіперактивністю (РДУГ) у дітей. «Ці результати мають трохи заспокоїти жінок, які ­задумуються про приймання препаратів цього класу під час вагітності», — зазначила в інтерв’ю виданню Medscape Medical News ­авторка дослідження Hedwig Nordeng, докторка філо­софії, професорка й керівниця дослідницької групи з фармако­епідеміології та безпеки ліків в Університеті Осло, Норвегія. Вона наголосила на необхідності обгово­рювати з пацієнтками не лише ризики застосування ­ліків під час вагітності, але й «ризики нелікування тяжкої та виснажливої мігрені як для жінки, так і для її майбутньої дитини» [14].

Поява нових досліджень, які б вивчали застосування ліків під час вагітності, може суттєво розширити можливості допомоги вагітним із мігренню.

Арсенал профілактичного лікування мігрені у вагітних ще менший, ніж купірування нападів. Є декілька немедикаментозних підходів до превентивного лікування ­мігрені у вагітних жінок. Зокрема, можна знизити ­частоту нападів мігрені завдяки уникненню тригерів. До таких можуть належати: стрес, погане харчування, недостатній сон, певні харчові продукти, запахи, світло та звук. Тригери є індивідуальними.

Для визначення персональних тригерів доцільно використовувати щоденник ­головного болю. Застосування психотерапії, як-от поведінкової тера­пії або когнітивної поведінкової терапії, теж може допомогти зменшити ­частоту нападів мігрені. Альтернативні методи ­лікування, зокрема акупунктура, масаж, йога та інші, також можуть мати позитивний вплив на пере­біг мігрені в деяких ­пацієнтів.

Можливості превентивного медикаментозного ліку­вання мігрені у вагітних дуже обмежені. Розглядаючи варіанти превентивного медикаментозного лікування ­мігрені у вагітних, бачимо потенційні негативні ­наслідки всіх препаратів для плоду. Багато експертів розглядають використання пропранололу як препарату вибору для цієї групи пацієнтів [15].

Проте і в разі застосування пропранололу ­обсерваційні дослідження за участю вагітних продемонстрували ­невелике підвищення ризику відставання у внутрішньо­утробному розвитку, малого розміру плаценти і вроджених аномалій. Неонатальна брадикардія, пригнічення дихання та гіпоглікемія можуть виникати в разі ­приймання пропранололу на пізніх строках вагітності.

За ­даними оцінювання інших превентивних ліків, вони пов’язані з іще вищими ризиками для плода, або їх дія є не вивченою для цієї групи пацієнтів. Як опцію можна ­розглянути застосування так званих природних профілактиків ­мігрені, як-от магній, коензим Q10, віта­мін В2. Інформації про побічні ефекти в разі використання цих препаратів у фізіологічних дозах на сьогодні немає.

Ще однією опцією для превентивного лікування ­мігрені у вагітних може бути використання ­пристроїв неінва­зивної нейростимуляції та нейромодуляції, наприклад, Cefaly®, gammaCore Sapphire™ чи SpringTMS®. Їх застосовують локально, без залучення метаболізму фармакологічних засобів, тому потенційно вони є ідеальними кандидатами для використання під час вагітності. ­Проте необхідні подальші дослідження для визначення їхньої безпеки та ефективності для застосування у жінок під час вагітності [8].

Терапевтичною опцією для лікування рефрактерної ­мігрені під час вагітності можуть бути блокади периферичних нервів. Для превентивного лікування мігрені у ­вагітних слід уникати вальпроєвої кислоти, препаратів ромашки, топірамату, ботулінотоксину типу А, лізиноприлу, кандесартану.

Жінки, які годують грудьми, також мають ­враховувати безпеку ліків проти мігрені для ­своїх немовлят. ­Багато препаратів, які використовують для ліку­вання мігрені, можуть проникати до грудного ­молока матері, ­потенційно завда­ючи шкоди дитині. ­

Парацетамол, ібупрофен, ­диклофенак і деякі триптани вважаються достатньо безпечними під час лактації, тоді як для напроксену та індометацину є менше доказів безпечності, а аспірин взагалі не рекомен­дований [15].

Ібупрофен часто називають оптимальною ­оп­цією, оскільки його концентрація в грудному молоці є дуже низькою, навіть при застосуванні матір’ю дозувань 400 мг ­кожні 6 годин.

Метоклопрамід також можна використовувати для паці­єнток згаданої групи. Серед засобів для превентивного ліку­вання мігрені віддають перевагу ­пропранололу, верапамілу і препаратам магнію [8]. Тож перш ніж ­призначати будь-який препарат для лікування ­мігрені у вагітної ­жінки, обов’язково необхідно з нею обгово­рити ­можливі ризики та користь ­застосування ліків.

Література

1. Aegidius K., Zwart J.A., Hagen K., Stovner L. The effect of pregnancy and parity on headache prevalence: The head-HUNT study. Headache. 2009. Vol. 49, № 6. Р. 851-9.

2. ICHD-3 The International Classification of Headache Disorders 3rd edition [Internet] [cited 2020 Mar 24]. URL: https://ichd-3.org.

3. Боженко М.І., Негрич Т.І., Боженко Н.Л., Негрич Н.О. Головний біль. Київ : Медкнига, 2019.

4. Victor T., Hu X., Campbell J., Buse D., Lipton R. Migraine prevalence by age and sex in the United States: a life–span study. Cephalalgia [Internet]. 2010 Sep [cited 2023 Mar 14]. Vol. 30, № 9. Р. 1065-72. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/20713557.

5. Eikermann-Haerter K., Baum M.J., Ferrari M.D. et al. Androgenic suppression of spreading depression in familial hemiplegic ­migraine type 1 mutant mice. Ann Neurol [Internet]. 2009 [cited 2023 Mar 14]. Vol. 66, № 4. Р. 564-8. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/19847904.

6. Robbins M.S., Farmakidis C., Dayal A.K., Lipton R.B. Acute headache diagnosis in pregnant women. Neurology. 2015. Vol. 85, № 12. Р. 1024-30.

7. Skajaa N., Szépligeti S.K., Xue F., Sørensen H.T. et al. Pregnancy, Birth, Neonatal, and Postnatal Neuro­logical Outcomes After Pregnancy With Migraine. Headache. 2019. Vol. 59, № 6. Р. 869-79.

8. Parikh S.K., Delbono M.V., Silberstein S.D. Managing migraine in pregnancy and breastfeeding [Internet]. 1st ed. Progress in Brain Research. Elsevier B. V. 2020. Vol. 255 Р. 275-309. URL: http://dx.doi.org/10.1016/bs.pbr.2020.07.011.

9. Allais G., Chiarle G., Sinigaglia S., Mana O., Benedetto C. ­Migraine during pregnancy and in the puerperium. Neurol Sci [Internet]. 2019 [cited 2023 Mar 14]. Vol. 40, № 1. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/30880362/

10. van Casteren D.S., van den Brink A.M., Terwindt G.M. Migraine and other headache disorders in pregnancy [Internet]. 1st ed. Vol. 172, Handbook of Clinical Neurology. Elsevier B. V. 2020. Р. 187-199. URL: http://dx.doi.org/10.1016/B978-0-444-64240-0.00011-8.

11. Hoshiyama E., Tatsumoto M., Iwanami H. et al. Postpartum migraines: a long-term prospective study. Intern Med [Internet]. 2012 [cited 2023 Mar 14]. Vol. 51, № 22. Р. 3119-23. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/23154716.

12. Verhaak A., Bakaysa S., Johnson A. et al. Migraine treatment in pregnancy: A survey of comfort and treatment practices of women’s healthcare providers. Headache J Head Face Pain [Internet]. 2023 Feb 1 [cited 2023 Mar 14]. Vol. 63, № 2. Р. 211-21. URL: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1111/head.14436.

13. Childress K.M.S., Dothager C., Gavard J.A., Lebovitz S., Laska C., Mostello D.J. Metoclopramide and Diphenhydramine: A Randomized Controlled Trial of a Treatment for Headache in Pregnancy when ­Acetaminophen Alone Is Ineffective (MAD Headache Study). Am J Perinatol. 2018. Vol. 35, № 13. Р. 1281-6.

14. Triptans in Pregnancy and ADHD in Kids: New Reassuring Data [Internet]. [cited 2023 Mar 14]. URL: https://www.medscape.com/viewarticle/975526.

15. Burch R. Epidemiology and Treatment of Menstrual Migraine and Migraine During Pregnancy and Lactation: A Narrative Review. Headache. 2020. Vol. 60, № 1. Р. 200-16.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2023 Рік

Зміст випуску 9 (145), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. А.О. Бурдейний, С.О. Сташенко

  3. А. Г. Бондарчук, Т.Ю. Ільницька

Зміст випуску 8 (144), 2023

  1. Т. І. Стеценко

  2. Тарас Левін

Зміст випуску 6 (142), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. Є. М. Денисов

  3. О. О. Хаустова

  4. О. Аврамчук, О. Ніздрань, П. Блозва

Зміст випуску 1, 2023

  1. Л. М. Єна, Г. М. Христофорова, О. Г. Гаркавенко

  2. М.В. Полівода

  3. Пол Булен

Випуски поточного року

Зміст випуску 1, 2024

  1. І. М. Карабань, І. Б. Пепеніна, Н. В. Карасевич, М. А. Ходаковська, Н. О. Мельник, С.А. Крижановський

  2. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравіцька

  3. Л. М. Єна, О. Г. Гаркавенко,