скрыть меню

Всесвітній день дитини: глобальні проблеми, що впливають на психічне здоров’я підростаючого покоління


страницы: 7-10

nn19_10_810_f-300x300.jpg

 

20 листопада 1959 р. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ООН) прийняла Декларацію прав дитини, а 1989 р. — Конвенцію про права дитини. Щороку ця дата, проголошена Всесвітнім днем дитини, супроводжується заходами, присвяченими забезпеченню благополуччя дітей та обговоренню проблем підростаючого покоління в усьому світі. Адже діти, як найбільш вразлива частина суспільства, гостро переживають наслідки найсерйозніших суспільних проблем.

Посол доброї волі, всесвітньо відома кінозірка Одрі Хепберн 20 листопада 1989 р. проголосила: «Конвенція про права дитини має забезпечити їх дотримання без будь-якої дискримінації, незалежно від раси, кольо­ру шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного, етнічного або ­соціального поход­жен­ня, майнового стану, стану здоров’я та обставин народ­жен­ня».

З нагоди 30-річчя прийняття цього документа Директорка Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) ­Генрієтта Фор звернулася до дітей світу із доповіддю «Відкритий лист дітям світу. Вісім причин, чому наступне покоління ­викликає у мене занепокоєння і вселяє надію». Вона зазначила, що за минулий відрізок часу вдалося досягти прогресу щодо дотримання прав дітей на медичну допомогу, отримання освіти, надання життєво важливих послуг тощо. Проте безліч проблем ще очікують ­на вирішення. У країнах, що розвиваються, понад 60 % дітей молодшого шкільного віку не отримують мінімального ­рівня освіти; половина підлітків у світі стикаються з випадками насильства у школі, пере­слідуванням і небезпечним контентом в Інтер­неті; військові конфлікти призводять до загибелі ­дітей і завда­ють значної шкоди їхньому здоров’ю, позбавляючи ­належного захисту і кращого майбутнього.

Особливу увагу слід скерувати на проблему ­психічного здоров’я підростаючого покоління. Адже кількість психічних розладів серед дітей до 18 років неухильно зростає, і нині депресія є однією з основних причин інвалідизації серед молоді. За оцінками Всесвітньої організації ­охорони здоров’я (ВООЗ), 2016 р. 62 тис. підлітків пішли з життя ­через самоушкод­жен­ня, що є третьою за значущістю причиною смерті серед осіб віком 15–19 років. Ця проблема є нагальною для країн із різним рівнем життя. За даними ВООЗ, понад 90 % само­губств серед підлітків 2016 р. сталося в країнах із низьким або середнім рівнем доходу. Часто у найбідніших країнах світу молоді люди з ­тяжкими психічними розладами не отримують належного ­лікування й підтримки. На жаль, вирішити це питання не в змозі навіть у країнах із високим рівнем життя.

На думку експерта ВООЗ у галузі психічного здоров’я Шехара Сакса, коли йдеться про рівень психологічного благополуччя, що визначається не лише відсутністю психічних захворювань, а й низкою соціально-економічних і біологічних чинників, більшість держав світу мають один статус — «такі, що розвиваються». Так, сьогодні на ­психічне здоров’я у країнах із низьким і середнім рівнями доходу витрачають менш ніж 1 % загального бюджету на ­охорону здоров’я; у країнах із високим рівнем доходу — 4–5 %. Попри таку тривожну динаміку зростання частоти само­ушкоджень і самогубств, питанням психічного здоров’я і благополуччя підлітків нерідко не приділяють належної уваги в міжнародних програмах здоров’я. За статистикою, половина всіх хронічних психічних розладів беруть свій початок у віці до 14 років, тож ­пріоритетними мають стати пропа­ганда психічного здоров’я, профілактика, лікування психічних розладів і відповідна реабілітація. Раннє виявлення та лікування мають ключове значення у запобіганні розвитку психічних розладів до тієї критичної межі, коли безцінні молоді життя можуть бути загублені або втрачені.

Сьогодні однією з найзначущих проблем порушення прав ­дітей і підлітків в усьому світі залишається насильство. За даними Global Prevalence of Past-year Violence Against Children (CDC, 2016) кожна друга дитина на планеті, а це близько 1 млрд дітей до 18 років, мала досвід насильства. Протягом дитинства кожна четверта дитина страждає від фізичного насилля; майже одна з чотирьох дівчат і один із тринадцяти хлопчиків потерпають від сексу­ального насильства. Серед підлітків однією з найчастіших причин ­смерті є вбивство.

У «Проєкті глобального плану дій щодо боротьби з насильством» ВООЗ 2016 р. зазначено, що негативні наслідки насильства над дітьми можуть зберігатися протягом усього життя: це порушення здоров’я, зокрема ­психічного, форми поведінки, пов’язані з ризиком для життя, а також подальші акти насильства, яких зазнають або самі здійсню­ють ці особи. До того ж у багатьох країнах ­застосування сили нерідко вважають прийнятним способом ­виховання дітей. Застосування сили нерідко має прихований характер, і лише деякі діти, які зазнають жорстокого ­поводження, мають доступ до відповідних програм і служб, які можуть ­надати допомогу чи захистити їх у ситуації, що склалася. Проблема насильства над дітьми нині привертає все більшу увагу, що робить актуальним завдання підвищення ­рівня інформованості населення та посилення заходів, запровад­жених системою охорони здоров’я.

В Україні проблема психічного здоров’я дітей і підлітків є надзвичайно актуальною. Кризові явища у багатьох сферах нашого суспільства негативно позначаються на формуванні психіки молодого покоління. Через еконо­мічну нестабільність насамперед потерпають найбільш неза­хищені верстви населення, серед яких значну частку становлять діти й підлітки. Нагальною також є проблема впливу бойових дій, що відбуваються території нашої держави, на психічне здоров’я дітей і підлітків. За статистичними даними, близько 30 тис. дітей в Україні вже отримали статус постраждалих від військових дій, хоча жодної мето­ди­ки і програми допомоги для них, на жаль, немає.

Міжнародний дослідний центр «Інститут економі­ки і миру» опублікував рейтинг країн та держав із найбільшими проявами насильства за 2016 р., у якому ­Украї­на, нарівні із Сирією, Південним Суданом, Єменом, Іраком, Афганістаном, Сомалі та ін. потрапила до десяти найнебезпечніших країн світу (8-ме місце) і ­посіла 156-те ­місце в загальному рейтингу мирних ­країн і ­держав із найбільшими проявами насильства.

Дані ЮНІСЕФ щодо України свідчать, що ­застосування силових методів або психологічного тиску значною ­мірою сьогодні недооцінене. Окремі форми домашнього ­насилля або порушення загальноприйнятних норм моралі й пове­дінки із застосуванням утисків (як фізичних, так і психо­логічних) сприймаються навіть як соціальна норма. Так, 42 % батьків вважають, що емоційне насильство, моральний тиск чи фізична сила є допустимим для досягнення цілей навчання чи виховання. Частка тих, хто допускає застосування сили до дитини як ­дисциплінарний засіб, сягає щонайменше 14 %.

За результатами проведеного в Україні соціологічного опитування в межах міжнародного проєкту «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді», кожен четвертий під­літок зазнавав фізичного насильства хоча б раз у житті. Про досвід фізичного насильства впродовж останніх 12 місяців повідомили 10,3 % респондентів; жертвами принижень вважали себе 37,9 % респондентів підліткового віку.

Жорстоке повод­жен­ня з дітьми має як негайні, так і довго­строкові наслідки. Крім фізичних травм, насильство може призвести до стресу, який впливає на розвиток мозку та пошкоджує діяльність нервової та імунної системи. Такі наслідки призводять до погіршення успішності, проблем із психічним здоров’ям, спроб самогубства, підвищення ­рівня ризикованої поведінки, ревіктимізації та насилля. Для ­запобігання жорстокому поводженню з дітьми слід ­активно пропагувати норми виховання і цінності життя, ­підвищувати рівень обізнаності щодо насильства, формувати відповідні життєві навички щодо економічної безпеки, створення та підтримки безпечного середовища для дітей і підлітків, а також запроваджувати та забезпечувати належне виконання законів проти насильства над дітьми.

2017 року ВООЗ запропонувала комплекс із семи страте­гій, що базуються на фактичних даних та впевненості у нагальності проблеми й реальній можливості ­подолати насильство над дітьми, а саме:

  1. Прийняття та забезпечення виконання відповідних законів.
  2. Дотримання норм і цінностей.
  3. Створення безпечного середовища.
  4. Підтримка батьків та осіб, які їх замінюють.
  5. Поліпшення економічного стану.
  6. Відповідні заходи та надання підтримки.
  7. Навчання та формування життєвих навичок.

Цей комплекс зорієнтований на активізацію ­діяльності, спрямованої на запобігання насильству над дітьми, а також на боротьбу з його масштабними та витратними наслідками для здоров’я і розвитку суспільства.

Обговоренню цих проблем була присвячена перша національна конференція «Зупинимо насильство над ­дітьми», яка відбулася 4 червня 2019 року в Києві. Так, основним завданням заходу стало розроблення спільного плану для запобігання та подолання згаданої проблеми в Україні. Урядовці, міжнародні та національні ­експерти, представники громадськості та науковці обговорили стратегії подолання насильства над дітьми та підлітками. Очікуваними результатами конференції є підвищення обізнаності ключових сторін і ­розроблення спільного плану дій для боротьби з насиллям над дітьми в Україні, зокрема:

  • забезпечення доступу до психосоціальної допомоги та послуг для жінок і дітей, які постраждали від гендерного насильства на сході України;
  • поглиблення знань фахівців, які працюють із ­дітьми та їхніми родинами;
  • підвищення обізнаності вихователів про позитивне та ненасильницьке виховання.

Збереження фізичного та психічного здоров’я молодого покоління — одне з найважливіших завдань нашого ­суспільства, систем охорони здоров’я та освіти. Слід спряму­вати зусилля як на просвітницьку діяльність серед батьків і представників старших поколінь, які взаємодіють із ­дітьми, так і на розширення мережі психологічної підтримки дітей і підлітків. Метою дорослих має бути забезпечення дітям права на щасливе життя у світі без насильства!

Підготувала Наталія Купко

 

nn19_10_810_sh1.jpg

 

nn19_10_810_sh2.jpg

 

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2019 Год

Содержание выпуска 10 (111), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. В.Я. Пішель, Т.Ю. Ільницька, М.Ю. Полив’яна

  3. М.М. Орос, О.В. Тодавчич

  4. Т. Матіяш, А. Бондарчук

Содержание выпуска 9 (110), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. С.Г. Бурчинский

  3. С.Г. Бурчинский

Содержание выпуска 8 (109), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. А. Г. Кириченко, А. Ф. Нечай, Н. О. Смульська, Т. І. Стеценко

Содержание выпуска 7 (108), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. А.Е. Дубенко, И.В. Реминяк, Ю.А. Бабкина, Ю.К. Реминяк

  3. Н.А. Науменко, В.И. Харитонов

  4. М.О. Матусова, І.А. Марценковський

Содержание выпуска 6 (107), 2019

  1. Т.О. Скрипник

  2. Ю.А. Бабкина

  3. Ю.А. Бабкіна

  4. А.Е. Дубенко, И.В. Реминяк, Ю.А. Бабкина

  5. Т.В. Руда

  6. А.А. Криштафор

Содержание выпуска 5 (106), 2019

  1. И.А.Марценковский, А.В.Каптильцева

  2. В.Ю.Паробій

  3. Ю.А. Крамар

  4. В.И. Харитонов, Ю.М. Винник

  5. В.И. Харитонов, Ю.М. Винник

  6. В.И.Харитонов, Ю.М. Винник, Г.И. Селюков

  7. Т.А. Зайцева, О.А. Борисенко, П.П. Зайцев,

  8. Н.А. Максименко

  9. И.И. Марценковская, М.В. Нестеренко, Ю.А. Войтенко, Д.И. Марценковский, К.В. Дубовик, О.С.Ващенко

  10. Д.В. Иванов

  11. М.М. Орос, Р.Ю. Яцинин

  12. Н.К. Свиридова, Т.В. Чередніченко

  13. С.Г. Бурчинский

Содержание выпуска 4 (105), 2019

  1. Т.О. Скрипник

  2. Ю.А. Бабкина

  3. Ю.А. Бабкина

  4. Л. Шаттенбург, Я. Кульчинський

  5. Є.І. Суковський

Содержание выпуска 3 (104), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. К.В. Дубовик, І.А. Марценковський

Содержание выпуска 1 (102), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. М.В. Шейко

  3. В.Ю. Мартинюк

  4. І.А. Марценковський, І.І. Марценковська

  5. А.Е. Дубенко, Ю.А. Бабкина

  6. Ю.А. Крамар

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 6 (117), 2020

  1. Ю.А. Бабкіна

  2. Д. А. Мангуби

  3. А. Є. Дубенко, І. В. Реміняк, Ю. А. Бабкіна, Ю. К. Реміняк

  4. В. І. Коростій, І. Ю. Блажіна, В. М. Кобевка

  5. Т. О. Студеняк, М. М. Орос

  6. Ю. О. Сухоручкін

Содержание выпуска 5 (116), 2020

  1. Т. О. Скрипник

  2. Н.А.Науменко, В.И. Харитонов

  3. Ю. А. Крамар

  4. В.И.Харитонов, Д.А. Шпаченко

  5. Н.В. Чередниченко

  6. Ю.О. Сухоручкін

  7. Ю. А. Крамар

  8. Н. К. Свиридова, Т. В. Чередніченко, Н. В. Ханенко

  9. Є.О.Труфанов

  10. Ю.О. Сухоручкін

  11. О.О. Копчак

  12. Ю.А. Крамар

Содержание выпуска 4 (115), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. І.І. Марценковська

  3. Ю. А. Крамар, Г. Я. Пилягіна

  4. М. М. Орос, В. В. Грабар, А. Я. Сабовчик, Р. Ю. Яцинин

  5. М. Селихова

  6. Ю. О. Сухоручкін

Содержание выпуска 3 (114), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Ю.А. Бабкіна

  3. О.С. Чабан, О.О. Хаустова

  4. О. С. Чабан, О. О. Хаустова

  5. Ю. О. Сухоручкін

Содержание выпуска 1, 2020

  1. А.Е. Дубенко

  2. Ю. А. Бабкина

  3. Ю.А. Крамар, К.А. Власова

  4. Ю. О. Сухоручкін

Содержание выпуска 2 (113), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Л. А. Дзяк

  3. Ф. Є. Дубенко, І. В. Реміняк, Ю. А. Бабкіна, Ю. К. Реміняк

  4. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравицька

  5. Ю. А. Крамар

  6. П. В. Кидонь

Содержание выпуска 1 (112), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Ю.А. Крамар

  3. М.М. Орос, В.В. Грабар

  4. В.И. Харитонов, Д.А. Шпаченко

  5. L. Boschloo, E. Bekhuis, E.S. Weitz et al.