Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Нейропсихофармакологія: обмін досвідом у сфері охорони психічного здоров’я дітей і підлітків
-
Комбінована терапія епілепсії у дітей
-
Оптимізація терапії пацієнтів із великим депресивним розладом і порушеннями функціонування
-
Розлад харчової поведінки Піка: розуміння природи і методи втручання
-
Центральні та периферичні ефекти диклофенаку при лікуванні хронічного м’язово-скелетного болю
-
Вплив холіну на розвиток розладів сну та патогенез хвороби Альцгеймера
-
Раздел:
Комбінована терапія епілепсії у дітей
Зміст статті:
- Механізм дії
- Фармакокінетика
- Безпечність терапії
- Ефективність застосування леветирацетаму в дитячому віці
- Комбінована терапія епілепсії
- Альтернативні мішені призначення леветирацетаму
- Висновок
Частота епілепсії в дорослій популяції орієнтовно сягає 0,5–0,8 %, а серед дітей — до 1 %. Як відомо, у 85 % пацієнтів епілепсія дебютує ще в дитячому та підлітковому віці. Її поширеність становить 1:50 — у дітей і від 1:100 до 1:200 — у дорослих (Pellock etal., 2008).
Леветирацетам — протиепілептичний препарат (ПЕП) другого покоління з високим профілем ефективності та безпеки, який посів одну з провідних позицій у лікуванні епілепсій не лише у дорослих пацієнтів, але і у дітей, починаючи з перших років життя. Сьогодні леветирацетам визнаний дієвим засобом монотерапії у дорослих і дітей віком від 16 років з ізольованими фокальними нападами у поєднанні з вторинною генералізацією. Варте окремої уваги питання ефективності леветирацетаму в лікуванні дітей від народження до 16 років.
Так, в метааналізі A. Weijenber etal. (2015) було проаналізовано 532 дослідження ефективності леветирацетаму в дитячій популяції, де загалом встановлено достовірну ефективність препарату як засобу початкової терапії при різних типах нападів і симптоматичній епілепсії.
Механізм дії
вгоруЛеветирацетам (L)-α-етил-2-окси-1-піролідину ацетамід є лівообертальним енантіомером етилового аналогу пірацетаму. А завдяки хімічній структурі, подібній до пірацетаму, препарат має ноотропні властивості (Shorvon etal., 2001; Patsalos etal., 2004).
Зокрема, леветирацетаму притаманний унікальний, відмінний від інших ПЕП, механізм дії: він зв’язується із синаптичними везикулами протеїну SV2A. Наявність згаданого білка на пресинаптичних терміналях свідчить про те, що протиепілептична дія препарату реалізується шляхом регуляції вивільнення на рівні синапсу (Lynch etal., 2004). Попри те, що до кінця механізм дії леветирацетаму ще не встановлений, дослідники пов’язують його, крім протеїну SV2A, із синаптотагміном (так званим сліпим білком SV2A). Обидва білки відіграють важливу роль у синапсах, які залучені до механізму епілептичного нападу (Nowack etal., 2011).
Ефективність леветирацетаму пов’язана з блокадою Са2+-рецепторів у нейронах гіпокампа та участю в гомеостазі іонів Са2+ та К+. Тоді як його додаткова дія реалізується шляхом посилення γ-аміномасляної кислоти (ГАМК)-/гліцеринергічного гальмування та стабілізації мембранних нейронів, що блокують епілептичні розряди, викликані активацією іонотропного рецептора глутамату, селективно зв’язуючи N-метил-D-аспартат (NMDA)-рецептори.
Фармакокінетика
вгоруПісля орального введення леветирацетам повністю всмоктується, його біодоступність сягає 100 %, при цьому він не взаємодіє з їжею. Максимальною концентрація препарату стає за годину після введення; стабільна концентрація досягається уже на 2-й день приймання за умови застосування леветирацетаму двічі на добу.
Фармакокінетичний профіль препарату є лінійним, досить стабільним щодо видозміни внаслідок дії різноманітних чинників і часу. Метаболізується леветирацетам протягом доби, 27 % виводиться у вигляді неактивних метаболітів. Препарат не залучений до метаболізму цитохрому Р450 та не чинить вплив на функцію печінкових ферментів.
У дітей механізм виведення препарату на 30–40 % інтенсивніший, аніж у дорослих. Тому рекомендовано щоденно проводити оцінювання стану дитини та корекцію втручань відповідно до її маси тіла (20–60 мг/кг/добу), динамічно зважаючи на часові проміжки між двома прийманнями на день. Цей рівень фактично еквівалентний 130–140 % звичайного добового дозування для осіб дорослого віку (1000–3000 мг/добу). Як правило, препарат призначають у низькому дозуванні з подальшим поступовим його збільшенням. Рекомендований режим титрування, починаючи з 20 мг/кг/добу: стартова доза 10 мг/кг/добу двічі на добу зі збільшенням що сім днів. (Воронкова и соавт., 2011).
Безпечність терапії
вгоруОкрім ефективності, леветирацетам має низку переваг над іншими препаратами згаданої групи щодо рівня виникнення побічних ефектів (Eleni etal., 2014). Важливо, що леветирацетам практично позбавлений гематотоксичної дії. Доказом цього є те, що під час дослідження зафіксовано лише поодинокі випадки лейкопенії в дитячому віці, а впливу на інші гематологічні параметри загалом не було виявлено (Dinopoulos etal., 2014). Як відомо, призначення вальпроатів протипоказано в разі порушень енергетичного метаболізму. Так, при певних уроджених патологіях із порушенням обміну речовин, що спричиняє дистрофію та дефіцит маси тіла, порушення з боку шкіри, призначення топірамату й ламотриджину є недопустимим. На відміну від інших ПЕП, леветирацетам можливо призначати при порушеннях метаболізму. Серед побічних ефектів вказаного препарату найпомітнішими є сонливість, астенія та запаморочення, проте вказані реакції спостерігаються в період титрування дозування й минають самостійно. Тож леветирацетам є безпечним медикаментозним засобом для застосування у дітей з епілепсією.
Разом із такими перевагами леветирацетаму, як широкий спектр застосування та низький рівень виникнення побічних ефектів, його ключовими якостями є висока біодоступність і незалежність від прийому їжі, що теж дуже важливо в разі застосування препарату в осіб дитячого віку.
Ефективність застосування леветирацетаму в дитячому віці
вгоруПоказаннями до застосування леветирацетаму є:
- монотерапія (перша лінія) — парціальні напади із вторинною генералізацією або без такої у дітей від 16 років з уперше діагностованою епілепсією;
- у складі комплексної терапії — парціальні напади із вторинною генералізацією або без такої у дітей із масою тіла від 7 кг, хворих на епілепсію (леветирацетам у формі розчину);
- міоклонічні судоми у дітей віком від 12 років із ювенільною міоклонічною епілепсію;
- первинногенералізовані судомні (тоніко-клонічні) напади у дітей віком від 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією.
Вітчизняні науковці (Мартинюк та ін., 2013) довели ефективність леветирацетаму як засобу монотерапії та в поєднанні з іншими медикаментозними засобами при фокальній резистентній епілепсії у пацієнтів дитячого віку від 4 до 18 років. Тривалість дослідження становила близько 9 місяців: у 40 % спостерігали зниження частоти нападів, а у 17,8 % було встановлено достовірне зниження інтенсивності та тривалості нападів. Зокрема, медикаментозна ремісія тривалістю понад місяць була досягнута у 35,5 % дітей.
Леветирацетам також виявився ефективним при комбінованому лікуванні симптоматичної та криптогенної лобної епілепсії (Zhang etal., 2014). У 52 % дітей підтверджено високу клінічну ефективність.
Під час застосування леветирацетаму в комбінації з іншими препаратами у дітей раннього віку (від місяця до 4 років) встановлено позитивну відповідь на лікування у 43,1 % пацієнтів із резистентними до медикаментозної терапії фокальними нападами (Pina-Garza etal., 2009). Особливістю цього дослідження стало те, що дозування препарату було відмінним у дітей різних вікових категорій: 40 мг/кг/добу в період від 1 до 6 місяців та 50 мг/кг/добу — від 6 місяців до 4 років. Відмінності між групами дослідження становили 39,2 % (95 % довірчий інтервал 17,5–62,2; p < 0,001), що доводить доцільність корекції дозування леветирацетаму відповідно до вікового чинника.
В іншому дослідженні за участю дітей віком від 4 місяців до 4 років фокусом була резистентна епілепсія. Лікування розпочинали із 10 мг/кг/добу, титруючи щотижня на 10 мг/кг до досягнення дозування 20–40 мг/кг (Huet al., 2009). Ефективність застосування леветирацетаму в комбінації з іншими препаратами була високою. Так, у 38,4 % спостерігали зниження частоти нападів більш ніж на 50 %, а у 12,5 % досліджуваних було досягнуто ремісії.
У світі леветирацетам визнаний препаратом першого вибору для лікування новонароджених. Науковці зазначають його перевагу над фенобарбіталом для згаданої вікової категорії, яка реалізується не лише завдяки вищій ефективності леветирацетаму, але й мінімальному ризику розвитку побічних ефектів (Shorvon, 2010; Vesoulis, Mathur, 2014; Koklu etal., 2014).
Згаданий препарат рекомендують також застосовувати при епілептичному статусі в дітей. Це особливо актуально в разі непереносимості фенітоїну чи резистентності до бензодіазепінів. Така перевага леветирацетаму зумовлена його сприятливим фармакокінетичним профілем, відсутністю пригнічувального ефекту на центральну нервову систему, низькою частотою виникнення побічних ефектів, а також унікальними властивостями його молекули, що відіграють важливу роль при епілептичному статусі (Deshpande and Delorenzo, 2014).
Комбінована терапія епілепсії
вгоруПри міоклонічних формах епілепсії та синдромі Леннокса–Гасто леветирацетам є препаратом першого вибору (Мартинюк та ін., 2012). Вказаний препарат однаково ефективний як у монотерапії, так і в поєднанні з іншими ПЕП, оскільки не взаємодіє з ними. Крім того, леветирацетам застосовують майже при всіх формах епілепсій: генералізованих і парціальних, специфічних синдромах дитячого віку — роландичній епілепсії, синдромальній епілепсії, а також при резистентних епілепсіях (Kanemura etal., 2012;. Incecik etal., 2012).
Дослідники, які застосовували леветирацетам в Україні у пацієнтів дитячого віку, дійшли висновку, що додавання вказаного препарату до основного лікування у дітей із резистентними формами фокальної епілепсії зменшувало частоту нападів та полегшувало перебіг захворювання (Євтушенко та ін., 2012). Учені не виявили статистично значущої відмінності між добовим дозуванням, концентрацією препарату в крові, ефективністю та переносимістю, що дає змогу застосовувати терапію без моніторингу концентрації леветирацетаму в крові. Зокрема, у вітчизняних дослідженнях вивчали ефективність тривалої терапії леветирацетамом в осіб молодого віку при переведенні з інших ПЕП у разі неефективності та поганої переносимості останніх (Литовченко і Гасюк, 2012). Через 12 місяців у 56 % таких пацієнтів спостерігали зниження частоти нападів на ≥ 75 %. Науковці помітили важливу особливість: ефективність леветирацетаму була вищою у тих осіб, які раніше отримували терапію одним ПЕП, аніж у пацієнтів, які приймали декілька ПЕП. Так, у 72 % випадків у пацієнтів підтверджено зменшення епілептиформної активності.
Було також доведено ефективність стратегії додавання леветирацетаму до основного лікування у дітей із генералізованою епілепсією з міоклонічними та первинногенералізованими тоніко-клонічними нападами. У досліджуваній групі фіксували клінічно значуще зростання якості життя дітей. Окрім того, при додаванні леветирацетаму до попереднього лікування епілепсії знижувалася частота нападів у дітей із рефрактерною парціальною епілепсією (Lyseng-Williamson etal., 2011).
Як припускають дослідники, леветирацетам може бути ефективним як засіб додаткової терапії при прогресуючій міоклонічній епілепсії (хвороба Унферрихта–Лундборга) переважно щодо міоклоній (Мухин и соавт., 2014; Roivainen etal., 2014).
В іншому дослідженні вивчали ефективність поєднання леветирацетаму з іншим ПЕП при ідіопатичній генералізованій епілепсії з дебютом у підлітковому віці. Пацієнтам призначали леветирацетам у дозуванні 3000 мг/добу (дорослим) та 60 мг/кг/добу (дітям). У групі використання леветирацетаму частка пацієнтів із поліпшенням стану більш ніж на 50 % і досягненням ремісії була клінічно значущою, ніж у групі застосування плацебо (Rosenfeld etal., 2009).
У дослідженнях також було встановлено хорошу переносимість та ефективність леветирацетаму у вигляді комбінованої терапії різних форм генералізованої епілепсії (Мухин и соавт., 2008).
Альтернативні мішені призначення леветирацетаму
вгоруВчені виявили, що леветирацетам ефективний у лікуванні дисморфоманії (Wang etal., 2014). Згаданий стан досить поширений саме в юнацькому віці, а леветирацетам є препаратом вибору при епілептичних нападах у поєднанні з розладами харчової поведінки. Іншими станами, за яких призначають леветирацетам, є нейропатичний біль, пароксизмальна кінезіогенна дискінезія, фіброміалгія, тики та синдром Туретта (Bermejo etal., 2013; Mathew etal., 2012; Uceyler etal., 1013; Cavanna and Nani, 2013).
Установлено, що леветирацетам може бути дієвим у лікуванні таких симптомів розладів аутистичного спектра (РАС), як гіперактивність, імпульсивність, емоційна нестабільність та агресивність (Rugino etal., 2009). Отримані результати потребують певного уточнення, та дослідники рекомендують не відміняти попереднє лікування, яке отримувала дитина (Rugino and Samsock, 2002). У 32 % пацієнтів з епілепсією спостерігали симптоми РАС, а, за різними даними, у 5–46 % пацієнтів із РАС діагностують епілепсію (Spence etal., 2009). Зважаючи на те, що епілепсія та зміни епілептичного ґенезу на енцефалограмі тісно пов’язані з РАС, вибір препарату, який чинить вплив на обидва стани, є оптимальним. Доведено, що леветирацетам у поєднанні із психоосвітніми заходами зменшує епілептиформну активність і поліпшує поведінкові й когнітивні ознаки у дітей із РАС (Wang etal., 2017). Рівень когнітивного функціонування був достовірно більш значущим у групі, де отримували леветирацетам.
Це дозволяє зробити висновок, що вказаний препарат може поліпшувати когнітивне функціонування. Зокрема, дослідники рекомендують, застосовувати леветирацетам у дозуванні 60 мг/кг/добу терапевтичним курсом тривалістю 6 місяців. Отримавши попередні позитивні дані, вчені припускають, що превентивне призначення ПЕП (наприклад, леветирацетаму) може запобігти розвитку епілептиформної активності, а в перспективі — поліпшити когнітивні, поведінкові та мовленнєві навички у дітей із РАС.
Науковці зазначили, що леветирацетам у дозуванні 30 мг/кг/добу ефективний при синдромі Веста та ідіопатичній потиличній епілепсії з пізнім дебютом, так званій формі Гасто, у дозуванні 20,7–45,2 мг/кг/добу (Gumus etal., 2007; Riikonen, 2014; Verrotti etal., 2009). В обох дослідженнях автори оцінювали лікування на ініціальних періодах розвитку захворювання. Описано клінічний випадок ефективності леветирацетаму в пацієнтки із синдромом Дживонса, яка раніше отримувала солі вальпроєвої кислоти, однак, незважаючи на високу ефективність вальпроатів при епілептичних нападах, у неї спостерігали формування нейроендокринних порушень. Зокрема, після призначення леветирацетаму в пацієнтки збереглася ремісія і зникли нейроендокринні симптоми. Хоча отримані дані є поодинокими, проте вони дають підстави для припущення, що терапія леветирацетамом здатна поліпшити якість життя пацієнтів. Цей факт був підтверджений в іншому дослідженні, де встановлено ефективність леветирацетаму при епілепсії та спадково-дегенеративних захворюваннях у дівчаток із синдромом Рета (Specchio etal., 2010).
Відзначено ефективність леветирацетаму й щодо епілептичного статусу повільного сну (Chen etal., 2014; Sаnchez Fernаndez etal., 2014). Після лікування вказаним препаратом протягом 19 місяців у дітей спостерігали купірування епілептиформної активності на електроенцефалограмі. А у 56,2 % пацієнтів припинялася електрична епілептична активність. У згаданому дослідженні переносимість препарату була високою, оскільки побічні ефекти траплялися вкрай рідко і жоден з учасників не припинив його достроково.
Висновок
вгоруПідсумовуючи результати досліджень щодо ефективності та переносимості леветирацетаму, слід зазначити, що він є сучасним ПЕП, який визнаний еталонним препаратом при монотерапії у дорослих та дітей від 16 років з ізольованими фокальними нападами у поєднанні з вторинною генералізацією. Крім того, препарат має ноотропні властивості та унікальний механізм дії, його біодоступність становить 100 %. Він не взаємодіє з їжею, має лінійний фармакокінетичний профіль і швидку дію.
Леветирацетаму притаманна низка переваг над іншими препаратами цієї групи щодо профілю безпеки, адже він практично не чинить гематотоксичної дії. Застосовують препарат майже при всіх формах епілепсії. Ефективний вказаний медикаментозний засіб як при монотерапії, так і у поєднанні з іншими ПЕП, оскільки леветирацетам не взаємодіє з ними. Його рекомендовано для застосування у пацієнтів раннього віку та у новонароджених, а також при резистентних епілепсіях та щодо альтернативних мішеней призначення.
Один із препаратів леветирацетаму, що представлений сьогодні на фармацевтичному ринку України є препарат Левіцитам (ACIНO Україна). Важливим є той факт, що компанія ACIНO Україна забезпечує весь цикл створення лікарських засобів, від розробки та виробництва (завод сертифікований GMP) до реєстрації, постачання і продажу згідно з міжнародними стандартами якості.
Підготувала Юлія Крамар
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2019 Год
Содержание выпуска 1, 2019
-
Обмеження життєдіяльності та соціальна ізоляція у психічно хворих
-
Психофармакотерапія поведінкових і психологічних симптомів у пацієнтів із деменцією
-
Клинические особенности симптомов эпилепсии у пожилых пациентов
-
Біологічно активні препарати в лікуванні порушень пам’яті, пов’язаних із віком
-
Вплив холіну та холіну альфосцерату на запалення в головному мозку
Содержание выпуска 10 (111), 2019
-
Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами
-
Нейробіологічні основи депресії та тривожного розладу: принципи консервативного лікування
-
Тривожні розлади: особливості перебігу, діагностування та лікування
-
Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
Содержание выпуска 9 (110), 2019
-
Новые возможности фармакотерапии хронических психогенных болевых синдромов
-
Розсіяний склероз ізсередини: проблеми пацієнтів та можливі шляхи їх подолання
-
Скринінг та діагностика депресії в умовах первинної ланки охорони здоров’я
-
Возможности холинергической фармакотерапии при хронической ишемии головного мозга
Содержание выпуска 8 (109), 2019
-
Ефективна корекція нейрорегуляції при терапії функціонально-органічних розладів нервової системи
-
Оптиконейромієліт: відмінності від розсіяного склерозу та ключові аспекти менеджменту
-
Інноваційні наукові досягнення: перспективи розвитку дитячої неврології
-
Настанови щодо фармакотерапії шизофренії та супутніх психозів
Содержание выпуска 7 (108), 2019
-
Оновлені результати досліджень ефективності та безпеки окрелізумабу при розсіяному склерозі
-
Медикаментозне лікування захворювань, спричинених недостатністю дофамінергічної системи
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту в дітей із розладами аутистичного спектра
-
Рекомендації щодо діагностики, терапії та надання підтримки пацієнтам із деменцією
Содержание выпуска 6 (107), 2019
-
Порядок застосування методів психологічної і психотерапевтичної допомоги
-
Когнітивна дисфункція при хворобі Альцгеймера: оцінка ефективності препаратів
-
Парасомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Церебрум композитум H: патогенетичні біорегуляційні можливості в дитячій неврології
-
Порівняльна ефективність ін’єкційних антипсихотичних препаратів другого покоління
Содержание выпуска 5 (106), 2019
Содержание выпуска 4 (105), 2019
-
Нейропсихофармакологія: обмін досвідом у сфері охорони психічного здоров’я дітей і підлітків
-
Оптимізація терапії пацієнтів із великим депресивним розладом і порушеннями функціонування
-
Розлад харчової поведінки Піка: розуміння природи і методи втручання
-
Центральні та периферичні ефекти диклофенаку при лікуванні хронічного м’язово-скелетного болю
-
Вплив холіну на розвиток розладів сну та патогенез хвороби Альцгеймера
Содержание выпуска 3 (104), 2019
-
Всесвітній день поширення інформації про проблеми аутизму: можливість більше дізнатися та допомогти
-
Порушення рухових функцій при розладах аутистичного спектра у дітей
-
Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів із розсіяним склерозом
-
Рекомендації щодо ведення осіб із посттравматичним стресовим розладом
-
Ефективність комбінованої терапії мемантином і донепезилом у пацієнтів із хворобою Альцгеймера
Содержание выпуска 2 (103), 2019
Содержание выпуска 1 (102), 2019
-
Система охорони психічного здоров’я в Україні: сучасні реалії та перспективи
-
Основні концепції реабілітаційної допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності
-
Розлади аутистичного спектра: чинники ризику, особливості діагностики та терапії
-
Инсомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
-
Смешанные состояния при биполярном расстройстве: современные представления и подходы к терапии
-
Применение комбинации диклофенака и комплекса витаминов В у пациентов с острой болью в пояснице
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться