Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами
-
Вплив прегабаліну на нейропатичний біль як наслідок променевої терапії в пацієнтів з онкологічними захворюваннями
-
Нейробіологічні основи депресії та тривожного розладу: принципи консервативного лікування
-
Тривожні розлади: особливості перебігу, діагностування та лікування
-
Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
Вплив прегабаліну на нейропатичний біль як наслідок променевої терапії в пацієнтів з онкологічними захворюваннями
Нейропатичний біль — больовий синдром, що може виникати як реакція організму на променеву терапію в осіб з онкологічними патологіями, зокрема голови або шиї.До вашої уваги представлено огляд статті J. Jiang et al. «Effect of pregabalin on radiotherapy-related neuropathic pain in patients with head and neck cancer: a randomized controlled trial», опублікованої у Journal of Clinical Oncology (2018; 36: 1–10). Науковці оприлюднили дані рандомізованого контрольованого дослідження, у якому порівнювали ефективність і безпеку прегабаліну й плацебо в осіб із нейропатичним болем унаслідок застосування променевої терапії.
Після променевої терапії пацієнти зі злоякісними новоутвореннями голови та шиї часто потерпають від ноцицептивного та нейропатичного болю (Epstein etal., 2009). Різні стратегії іонізуючого випромінювання, пов’язані з гострим ноцицептивним болем, досліджували досить широко, проте хронічному нейропатичному болю не приділяли належної уваги (Leenstra etal., 2014; Bar etal., 2010). Нейропатичний біль, зумовлений променевою терапією, характеризується високою поширеністю (31 %) серед осіб, які страждають на онкологічні захворювання. У представленому дослідженні вчені висловили припущення, що прегабалін може ефективно та без значущих побічних реакцій зменшувати вираженість хронічного нейропатичного болю, зумовленого променевою терапією у пацієнтів з онкопатологією голови чи шиї.
Прегабалін (препарат Лірика; виробник Pfizer, Китай) є протисудомним засобом, що блокує вивільнення нейротрансмітера за допомогою зв’язування із 2α-δ-субодиницею потенціал-залежних кальцієвих каналів (Tuchman etal., 2010). Як препарат першої лінії прегабалін рекомендований у багатьох клінічних настановах. Він демонструє ефективність і безпеку за різних хронічних станів нейропатичного болю — при больовій діабетичній нейропатії, постгерпетичній невралгії (Johnson and Rice, 2014; Peltier etal., 2014; Cardenas etal., 2013). Дослідники отримали підстави вважати, що прегабалін має клінічну користь і в разі лікування нейропатичного болю, пов’язаного з променевою терапією.
Матеріали та методи дослідження
вгоруУ багатоцентровому рандомізованому контрольованому дослідженні з подвійним засліпленням вивчали ефективність і безпеку застосування прегабаліну порівняно з плацебо в осіб із нейропатичним болем унаслідок використання іонізуючого випромінювання. Це дослідження проводили у чотирьох медичних центрах Китаю.
Пацієнтів (n = 128), які мали середній бал ≥ 4 за 11-бальною цифровою рейтинговою шкалою інтенсивності болю (NRS), рандомізували для активного лікування прегабаліном у гнучкому дозуванні або отримання плацебо протягом 16 тижнів. Основний критерій ефективності інтервенцій — зменшення інтенсивності болю. Вказане дослідження схвалене комітетом з етики Університету Сунь Ятсена (Чжуншань); усі пацієнти надали письмову інформовану згоду перед його початком.
Учасники дослідження
Основні критерії включення до дослідження:
- вік ≥ 18 років, показник очікуваної виживаності — 5 місяців і довше;
- біль тривалістю принаймні чотири тижні із середньою інтенсивністю ≥ 4 балів за шкалою NRS упродовж початкового 7-денного періоду;
- установлений діагноз нейропатичного болю відповідно до анамнезу захворювання;
- значення ≥ 12 за шкалою нейропатичних симптомів та ознак університету Лідса (LANSS);
- попередня променева терапія за гістологічно підтвердженої злоякісної пухлини голови чи шиї (Li et al., 2012).
Серед основних критеріїв виключення:
- поточний рецидив або метастазування раку та наявність асоційованого з ним нейропатичного болю;
- нейропатичний біль, що розвинувся не внаслідок променевого втручання;
- застосування карбамазепіну, габапентину або прегабаліну протягом останніх 30 днів до початку дослідження;
- тривале лікування нейропатичного болю;
- кліренс креатиніну < 60 мл/хв.
Втручання та рандомізація
Після підготовчого періоду протягом семи днів в учасників оцінювали щоденну інтенсивність болю за шкалою NRS. Рандомізація пацієнтів на дві групи у співвідношенні 1 : 1 була стратифікованою за віком (≤ 60 або > 60 років) і медичним центром, задіяним у дослідженні. За 7-денним початковим періодом йшла 4-тижнева фаза титрування дози для визначення відповіді пацієнта і переносимості лікування; далі — підтримка дозування засобу 12 тижнів, потім — етап поступового зниження дозування препарату впродовж тижня. Кожна капсула препарату містила 75 мг прегабаліну або стільки ж плацебо. Так, 1–7-й день пацієнти отримували по одній капсулі (75 мг) двічі на добу; 8–14-й — по дві капсули двічі на день і 15–28-й — коригування дозування відповідно до ступеня полегшення болю та переносимості. Упродовж фази підтримки дози пацієнти приймали препарат або плацебо в індивідуальному порядку. Максимальне дозування лікарського засобу становило чотири капсули по 75 мг двічі на день. Нестероїдні протизапальні засоби, інгібітори циклооксигенази-2, ацетамінофен та опіоїди являли собою резервні засоби; у разі їхнього використання пацієнти мали це повідомити. Для забезпечення подвійної сліпої рандомізації був залучений незалежний дослідник, який не брав участі в реєстрації.
Критерії оцінювання результатів
Основним показником ефективності дослідники вважали зменшення болю на 16-му тижні за шкалою NRS. У пацієнтів оцінювали середній показник болю за останні 24 години: від 0 (болю немає) до 10 балів (дуже виражений). Згідно з рекомендаціями Ініціативи щодо методів вимірювання та оцінювання болю в клінічних дослідженнях (IMMPACT), додатковою первинною кінцевою точкою є відповідь пацієнта на терапію на 16-му тижні, визначена як клінічно значуще (≥ 30 %) і дуже значуще (≥ 50 %) зменшення болю (Dworkin etal., 2005). Вторинні результати визначали за допомогою декількох методик. Так, вираженість болю та функціональні порушення фіксували за коротким опитувальником з оцінювання болю (BPI-SF) — валідованим інструментом для використання у пацієнтів з онкопатологією (Wang etal., 1996).
Психологічний стрес оцінювали за короткою формою профілю емоційного стану (POMS-SF), а фізіологічні та психологічні показники — за коротким опитувальником ВООЗ для оцінювання якості життя (WHOQOL-BREF) (Chen etal., 2002; Xia etal., 2012). Відповідно до шкали загальної оцінки динаміки стану (PGIC) і шкали загальної оцінки клінічного стану клініцистом (CGIC) встановлювали поліпшення стану і задоволеність пацієнта лікуванням на 16-му тижні (Hurst, Bolton, 2004; Schneider etal., 1997). За результатами цих методик, про користь лікування свідчило «значне» або «дуже значне» поліпшення стану пацієнта. Усі вторинні кінцеві точки, окрім балів за PCIC і CGIC, аналізували на початку дослідження і на 4, 8, 12 та 16-му тижнях відповідно. Безпеку лікування оцінювали у всіх пацієнтів, які отримували будь-яку дозу досліджуваного препарату. Побічні ефекти реєстрували впродовж усього процесу дослідження, а потім аналізували щодо потенційного зв’язку із застосованими ліками. Зібрано дані використання супутніх і резервних лікарських засобів, а також дотримання режиму інтервенцій, визначеного як приймання ≥ 80 % усіх призначених доз.
Статистичний аналіз
За оцінками, розмір вибірки впливав на різницю між групами в 1,2 бала щодо поліпшення інтенсивності болю за NRS на 16-му тижні відповідно до рекомендацій IMMPACT (Dworkin etal., 2009). Об’єднане стандартне відхилення (СВ), згідно з яким кількість пацієнтів у кожній групі (n = 62) забезпечувала принаймні 85 % ймовірності виявлення відмінностей на рівні значущості 0,05 за допомогою двостороннього критерію, становило 2,2 (Cardenas etal., 2013; Simpson etal., 2014). Як орієнтовний показник відсіювання вважали 10 %, розмір вибірки було збільшено до 69 учасників у групі (загалом n = 138). Дані пацієнтів оцінювали на підставі ІТТ-аналізу (від початку відібраних для участі в дослідженні). Під час оцінювання за двостороннім критерієм значення р < 0,05 брали як статистично значущу величину.
Аналіз коваріації та модель повторних змін використовували для визначення первинного результату з коваріацією як базового показника з огляду на стратифікацію за віком (≤ 60 та > 60 років) і медичним центром, де проводили дослідження. Пропущені значення були заміщені за підставлянням даних за допомогою методів Монте-Карло з ланцюгами Маркова (Kenward, Carpenter, 2007). Зокрема, аналіз чутливості проводили відповідно до оцінювання первинних змін у загальній ІТТ-популяції, ІТТ-популяції з використанням останнього задокументованого значення замість тих, що бракує, та вибірці за протоколом. Різницю між абсолютними величинами із 95 % довірчим інтервалом (ДІ) визначали для оцінювання стану пацієнтів та успішності лікування згідно з PGIC і CGIC за методом Ньюкомба–Вілсона (Newcombe, 1998). Порівняльний аналіз між групами проводили за допомогою критерію Кохрана–Мантеля–Хензеля.
Для безперервних вторинних кінцевих точок застосовували аналіз коваріації в ІТТ-популяції без підставляння даних, із коригуванням щодо базових показників, стратифікації за віком і медичним центром. Бінарні результати порівнювали між групами, використовуючи точні критерії Фішера або тест хі-квадрат. З огляду на потенційний вплив хіміотерапевтичних препаратів і супутніх медикаментів (глюкокортикоїдів), здійснювали ретроспективний аналіз підгруп щодо первинних вимірювань в ІТТ-популяціях (Hershman etal., 2014; Vardy, Agar, 2014). Статистичний аналіз проводили за допомогою SAS (версія 9.4), програмного забезпечення (Інститут SAS, Cary, NC) і проєкту R для статистичних обчислень (версія 3.2.3).
Результати дослідження
вгоруРеспонденти
Загалом із червня 2013 р. до жовтня 2016 р. було обстежено 174 пацієнти, із яких 137 осіб відповідали критеріям включення і були розподілені на дві групи. Серед дев’яти пацієнтів, рандомізованих до груп лікування, які не отримували досліджувані препарати, троє не заповнили вихідні дані, двоє переїхали до інших міст, в однієї пацієнтки встановлено вагітність і ще троє відмовилися від участі. Отже, до ІТТ-аналізу ввійшли 128 учасників із чотирьох медичних центрів: 64 — до групи прегабаліну та 64 — плацебо. Вихідні характеристики пацієнтів обох груп були порівнянними (таблиця). Під час фази титрування дози лікарського засобу 23 (35,9 %), 22 (34,4 %) і 19 (29,7 %) пацієнтів отримували максимальне добове дозування прегабаліну 300, 450 і 600 мг відповідно.
/images/nn19_10_2023_d.jpg)
Таблиця. Базові демографічні та клінічні характеристики пацієнтів двох груп
/images/nn19_10_2023_d.jpg)
Таблиця. Базові демографічні та клінічні характеристики пацієнтів двох груп
Первинні результати
Середня тижнева інтенсивність болю на початку дослідження становила 6,47 (СВ 1,50) у групі прегабаліну та 6,34 (СВ 1,37) — плацебо.
На 16-му тижні цей показник знизився на 2,44 і 1,58 для прегабаліну та плацебо відповідно (СВ 1,52 і 1,25) зі скоригованою різницею 0,87 (95 % ДІ 0,30–1,44; р = 0,003).
Інтенсивність болю поступово знижувалася з першого тижня зі значенням скоригованої різниці між групами 0,83 (95 % ДІ 0,38–1,28; p < 0,001) при аналізі повторних вимірювань із корекцією за тестом Грінхауза–Гейзера (рисунок). Кількість пацієнтів, які досягли полегшення болю на ≥ 50 % за шкалою NRS на 16-му тижні, становила 19 із 64 (29,7 %) у групі застосування прегабаліну і 5 із 64 (7,8 %) — у групі приймання плацебо (різниця між абсолютними величинами 21,88 %; 95 % ДІ 7,33–36,42 %; р = 0,003).
/images/nn19_10_2023_r.jpg)
Рисунок. Зниження середнього бала впродовж тижня за шкалою NRS у групах прегабаліну та плацебо
/images/nn19_10_2023_r.jpg)
Рисунок. Зниження середнього бала впродовж тижня за шкалою NRS у групах прегабаліну та плацебо
Частка респондентів у разі терапії прегабаліном, які досягли зниження інтенсивності болю на ≥ 30 % на 16-му тижні, також була більшою порівняно з такою у групі плацебо: 59,4 % (38 із 64) і 32,8 % (21 із 64) відповідно; різниця між абсолютними величинами 26,56 %; 95 % ДІ 8,35–44,77 %; р = 0,006.
Вторинні результати
У групі застосування прегабаліну досягли значного зниження вираженості болю за шкалою BPI-SF проти плацебо на 16-му тижні (скоригована різниця 0,7; 95 % ДІ 0,01–1,3; р = 0,047). Середнє зменшення загальних функціональних порушень за BPI-SF на 16-му тижні суттєвіше у групі терапії прегабаліном, аніж у групі плацебо (13,4 і 8,6 відповідно; скоригована різниця 4,8; 95 % ДІ 2,9–6,8; р < 0,001). Помітне поліпшення стану спостерігали за всіма пунктами POMS-SF, за винятком підшкал «Енергійність — активність» і «Сплутаність свідомості — дезорієнтація» як для прегабаліну, так і плацебо. За шкалою WHOQOL-BREF також фіксували поліпшення фізіологічних і психологічних показників при застосуванні прегабаліну порівняно з плацебо (р = 0,004 і 0,01 відповідно). Так, про ефективність лікування за шкалою PGIC повідомили 30 пацієнтів (47,6 %) групи терапії прегабаліном, натомість лише вісім (12,9 %) у групі приймання плацебо, різниця між абсолютними величинами становила 34,7 % (95 % ДІ; 18,2–51,2 %; р < 0,001, доповнення даних). До того ж 36 пацієнтів (57,1 %), які приймали прегабалін, і 10 (16,1 %) — плацебо підтвердили дієвість терапії за CGIC, різниця між абсолютними величинами становила 41,0 % (95 % ДІ 24,1–57,9 %; р < 0,001). Не виявлено значущої різниці (р = 0,29) щодо частоти розвитку принаймні однієї побічної реакції у групах терапії прегабаліном і приймання плацебо (n = 35; 54,7 % і n = 29; 45,3 % відповідно).
Аналіз чутливості та оцінювання підгруп
Лікування прегабаліном сприяло значущому поліпшенню болю проти плацебо — скоригована різниця 0,83 (95 % ДІ 0,23–1,43; р = 0,01) на 16-му тижні в ІТТ-популяції з повними даними. Результат аналізу за протоколом (скоригована різниця 0,98; 95 % ДІ 0,32–1,65; р = 0,004; доповнення даних) відповідав такому в ІТТ-популяції. Для виявлення деяких клінічних чинників, які можуть позначатись на результатах (медичні центри, хіміотерапія та використання глюкокортикоїдів), застосовували ретроспективний аналіз даних у підгрупах щодо інтенсивності болю. Отримані значення в підгрупах були стабільними, без впливу згаданих чинників (доповнення даних).
Обговорення
вгоруЯк зазначають автори, результати представленого рандомізованого контрольованого дослідження із подвійним засліпленням і контролем плацебо продемонстрували значну аналгетичну ефективність прегабаліну в пацієнтів з онкопатологічною патологією голови чи шиї, які зазнали нейропатичного болю, пов’язаного з променевою терапією. У пацієнтів, які отримували прегабалін, спостерігали значне зниження вираженості функціональних порушень і поліпшення фізичних характеристик, емоційного стану та якості життя порівняно з групою використання плацебо.
Нейропатичний біль, зумовлений іонізуючим випромінюванням, є пізнім радіаційним ускладненням, що проявляється поступовим погіршенням стану протягом тривалого періоду (Delanian etal., 2012). Основний його механізм — динамічний розвиток від запалення до склерозу. Недостатнє надходження кисню після ураження мікросудин, стискання нервових стовбурів через надмірний фіброз і пряме ушкодження нервів призводять до ураження аксонів і демієлінізації (Yarnold and Brotons, 2010; Weigel etal., 2016). Прегабалін як один із протисудомних препаратів нового покоління виявився ефективним у разі болю, що виникає внаслідок ураження периферичних нервів, подібного до больової діабетичної периферичної нейропатії (Baron etal., 2010; Rosenstock etal., 2004).
J. Jiang etal. припустили, що прегабалін імовірно ефективний при лікуванні периферичного нейропатичного болю, пов’язаного з променевою терапією. У цьому дослідженні інтенсивність больових відчуттів на тлі терапії прегабаліном знизилася на 2,44 бала (порівняно з вихідним рівнем) проти 1,58 бала у групі приймання плацебо за середньої скоригованої різниці 0,87 (95 % ДІ 0,30–1,44; р = 0,003). Зменшення болю на 2,44 бала у групі застосування прегабаліну, було суттєвішим, аніж 2-бальне зниження за шкалою NRS, що свідчить про клінічно важливе поліпшення згідно з IMMPACT (Dworkin etal., 2008). Розмір ефекту становив 0,87 порівняно з плацебо, що відповідало результатам застосування прегабаліну в терапії інших видів нейропатичного болю (Cardenas etal., 2013; Dworkin etal., 2009).
Зменшення болю як показник поліпшення стану респондентів на 30 і 50 % фіксували значно вищим у групі терапії прегабаліном, аніж у групі приймання плацебо. Так, зниження інтенсивності болю з високим рівнем відповіді на лікування вказувало на клінічну ефективність прегабаліну за нейропатичного болю, асоційованого з променевою терапією. Вчені встановили, що, крім болю, психологічний дистрес є ще однією важливою проблемою для пацієнтів, які страждають на рак (Hanna etal., 2015). Дані щодо ознак депресії (за POMS-SF), змін настрою й здатності насолоджуватися життям (за BPI-SF) підтвердили наявність патологічного психологічного статусу серед осіб, які отримували променеву терапію з лікувальною метою, що співпадало з попередніми результатами (Astrup etal., 2015; Chen etal., 2013). Автори вважають, що особливу увагу слід приділяти психологічним розладам у пацієнтів із нейропатичним болем як наслідком променевої терапії (Jensen etal., 2007). На підставі дослідних даних поліпшення стану в разі тривоги, депресії та психологічних порушень було більш значущим у пацієнтів, які приймали прегабалін, аніж у групі плацебо (р < 0,05). Лікування прегабаліном сприяло суттєвішому підвищенню якості життя, ніж плацебо. Прегабалін затверджений у Європейському Союзі як препарат для лікування генералізованого тривожного розладу, що може слугувати поясненням поліпшення глобального емоційного статусу в осіб, які отримували прегабалін (Frampton, 2014).
Висновки
вгоруЗа отриманими даними дослідники дійшли висновку, що прегабалін може бути ефективним при нейропатичному болю, спричиненому променевою терапією. Пацієнти, які приймали вказаний препарат, за хорошої його переносимості демонстрували більш виражене полегшення больових симптомів, поліпшення настрою та якості життя порівняно з тими, хто застосовував плацебо. У такий спосіб було підтверджено подвійний сприятливий ефект прегабаліну щодо зменшення нейропатичного болю та ознак психологічних розладів у пацієнтів вказаної популяції.
Підготувала Олена Коробка
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2019 Год
Содержание выпуска 1, 2019
-
Обмеження життєдіяльності та соціальна ізоляція у психічно хворих
-
Психофармакотерапія поведінкових і психологічних симптомів у пацієнтів із деменцією
-
Клинические особенности симптомов эпилепсии у пожилых пациентов
-
Біологічно активні препарати в лікуванні порушень пам’яті, пов’язаних із віком
-
Вплив холіну та холіну альфосцерату на запалення в головному мозку
Содержание выпуска 10 (111), 2019
-
Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами
-
Нейробіологічні основи депресії та тривожного розладу: принципи консервативного лікування
-
Тривожні розлади: особливості перебігу, діагностування та лікування
-
Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
Содержание выпуска 9 (110), 2019
-
Новые возможности фармакотерапии хронических психогенных болевых синдромов
-
Розсіяний склероз ізсередини: проблеми пацієнтів та можливі шляхи їх подолання
-
Скринінг та діагностика депресії в умовах первинної ланки охорони здоров’я
-
Возможности холинергической фармакотерапии при хронической ишемии головного мозга
Содержание выпуска 8 (109), 2019
-
Ефективна корекція нейрорегуляції при терапії функціонально-органічних розладів нервової системи
-
Оптиконейромієліт: відмінності від розсіяного склерозу та ключові аспекти менеджменту
-
Інноваційні наукові досягнення: перспективи розвитку дитячої неврології
-
Настанови щодо фармакотерапії шизофренії та супутніх психозів
Содержание выпуска 7 (108), 2019
-
Оновлені результати досліджень ефективності та безпеки окрелізумабу при розсіяному склерозі
-
Медикаментозне лікування захворювань, спричинених недостатністю дофамінергічної системи
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту в дітей із розладами аутистичного спектра
-
Рекомендації щодо діагностики, терапії та надання підтримки пацієнтам із деменцією
Содержание выпуска 6 (107), 2019
-
Порядок застосування методів психологічної і психотерапевтичної допомоги
-
Когнітивна дисфункція при хворобі Альцгеймера: оцінка ефективності препаратів
-
Парасомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Церебрум композитум H: патогенетичні біорегуляційні можливості в дитячій неврології
-
Порівняльна ефективність ін’єкційних антипсихотичних препаратів другого покоління
Содержание выпуска 5 (106), 2019
Содержание выпуска 4 (105), 2019
-
Нейропсихофармакологія: обмін досвідом у сфері охорони психічного здоров’я дітей і підлітків
-
Оптимізація терапії пацієнтів із великим депресивним розладом і порушеннями функціонування
-
Розлад харчової поведінки Піка: розуміння природи і методи втручання
-
Центральні та периферичні ефекти диклофенаку при лікуванні хронічного м’язово-скелетного болю
-
Вплив холіну на розвиток розладів сну та патогенез хвороби Альцгеймера
Содержание выпуска 3 (104), 2019
-
Всесвітній день поширення інформації про проблеми аутизму: можливість більше дізнатися та допомогти
-
Порушення рухових функцій при розладах аутистичного спектра у дітей
-
Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів із розсіяним склерозом
-
Рекомендації щодо ведення осіб із посттравматичним стресовим розладом
-
Ефективність комбінованої терапії мемантином і донепезилом у пацієнтів із хворобою Альцгеймера
Содержание выпуска 2 (103), 2019
Содержание выпуска 1 (102), 2019
-
Система охорони психічного здоров’я в Україні: сучасні реалії та перспективи
-
Основні концепції реабілітаційної допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності
-
Розлади аутистичного спектра: чинники ризику, особливості діагностики та терапії
-
Инсомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
-
Смешанные состояния при биполярном расстройстве: современные представления и подходы к терапии
-
Применение комбинации диклофенака и комплекса витаминов В у пациентов с острой болью в пояснице
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться