Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту в дітей із розладами аутистичного спектра
страницы: 42-44
Розлади аутистичного спектра (РАС) характеризуються порушеннями комунікації, соціальної взаємності, стереотипною поведінкою, а також супутніми захворюваннями, з-поміж них особливий інтерес становлять шлунково-кишкові аномалії — з огляду на їхню поширеність і кореляцію з тяжкістю поведінкових аномалій, пов’язаних з аутизмом. Аномалії шлунково-кишкового тракту можуть чинити вплив на нейропатологічні та поведінкові особливості РАС, а також на формування пов’язаних з аутизмом ендофенотипів, таких як імунна дизрегуляція, гіперсеротонінемія та метаболічна дисфункція. Значну увагу дослідники приділяють порушенням кишково-мозкової регуляції, впливу гастроінтестинальної дисфункції на первазивні порушення розвитку й тяжкість симптомів аутистичного спектра. Серед багатьох супутніх захворювань при РАС гастроінтестинальний дистрес викликає найбільшу зацікавленість науковців через його поширеність і зв’язок із тяжкістю порушень розвитку.
У 7 із 11 дітей, яких L. Kanner описав у статті «Autistic disturbances of affective contact» у журналі The Nervous Child (1943; 2: 217—250), де вперше було сформульовано визначення «дитячого аутизму», йшлося про порушення харчової поведінки (неприродно обмежений харчовий раціон, ригідні харчові вподобання, затримка формування контролю за функціями тазових органів).
Протягом останніх десятиріч частота діагностування РАС неухильно зростає, як і інтерес наукової спільноти до цього розладу. Як правило, симптоми згаданої патології починають проявлятися у немовлят віком 8 місяців, стають достовірно діагностованими приблизно у 2-3 роки, а потім спостерігаються протягом усього життя. РАС характеризуються порушеннями соціальної комунікації, повторювальною поведінкою та обмеженими інтересами.
Це захворювання має високий рівень коморбідності з розладами психіки та поведінки, іншими медичними станами. При розладах аутистичного спектра частіше, ніж у популяції загалом, зустрічаються епілепсія, розлади сну, дизрегуляція імунної системи та метаболічні порушення [2]. Діти з РАС часто страждають на шлунково-кишкові проблеми [1]. Частка тих, хто потерпає від функціональних розладів травлення, варіює від одного дослідження до іншого та нерідко залежить від віку досліджуваної популяції.
З огляду на високий рівень коморбідності РАС усе частіше називають «системним розладом розвитку» [3]. Так, за даними B. O. McElhanon etal, функціональні розлади травлення є одними з найчастіших супутніх розладів при РАС, їх поширеність становить до 91 % [4, 5]. Описують різні симптоми функціональних розладів травлення, здебільшого це закрепи, здуття живота, діарея, блювання та гастроезофагеальний рефлюкс. Припускають, що пацієнтам із РАС притаманні певні клінічні особливості функціональних розладів травлення [4].
Функціональні розлади травлення у дітей із РАС можуть сприяти погіршенню перебігу первазивного розладу. Біль у животі, закрепи та/або діарея, неприємні відчуття під час акту випорожнення, ймовірно, зменшують здатність концентруватися на завданнях, збільшують поведінкові проблеми і, можливо, можуть зумовлювати агресію та посилювати аутостимуляції, особливо у дітей, які не мають змоги повідомити про свій дискомфорт. Ці проблеми також знижують здатність до навчання навичок охайності, що, своєю чергою, призводить до збільшення розчарування як дітей, так і їхніх батьків/опікунів.
Вагому поширеність випадків подвійної діагностики функціональних розладів травлення та ознак порушення загального розвитку можна пояснити:
- гіршим рівнем соматичного здоров’я дітей із порушеннями нейророзвитку;
- впливом коморбідних психічних (депресивних, тривожних) розладів при РАС на систему вегетативної регуляції внутрішніх органів, специфічним конституційним типом;
- тим, що функціональні розлади травлення можуть викликати метаболічні порушення, зумовлювати порушення нейророзвитку.
Мета нашого дослідження — визначення причинно-наслідкових зв’язків між функціональними порушеннями шлунково-кишкового тракту та первазивними розладами розвитку (порушеннями загального розвитку).
Матеріали та методи дослідження
вгоруДо дослідження включено 103 дитини з РАС, із них 73 мали функціональні розлади травлення. Контрольну групу становили 117 осіб дитячого віку без ознак первазивного порушення розвитку, з них 32 дітей мали функціональні розлади травлення.
Порівнювані групи були репрезентативними за віком і статтю. У дослідженні брали участь діти віком від 3 до 6 років (середній вік — 4,1 ± 0,5).
РАС діагностували з використанням діагностичних критеріїв Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), оцінювання відповідності діагностичним критеріям проводили із застосуванням напівструктурованого інтерв’ю з батьками щодо аутизму (ADI-R) та шкали структурованого спостереження за дітьми з аутизмом (ADOS).
Оцінювання функціональних розладів травлення проводили з використанням опитувальника про симптоми порушення з боку шлунково-кишкового тракту в дітей відповідно до Римських критеріїв діагностики IV (QPGS-RIV).
Динаміку розвитку та адаптивної поведінки оцінювали за допомогою психоосвітнього профілю (PEP-R) та шкали для оцінювання адаптивної поведінки (Vineland-II). Математичний аналіз здійснювали з використанням критеріїв Стьюдента і χ2.
Результати дослідження
вгоруАналітичні дані щодо відставання у різних сферах психічного розвитку дітей із первазивним розвитком і нормотипічних дітей під час оцінювання за PEP-R та Vineland-II представлено у таблиці.
На рисунку наведено показники поширеності функціональних розладів травлення у групах порівняння (діти з РАС та з нормальним розвитком). Функціональні розлади травлення у дітей із РАС спостерігали частіше, ніж у контрольній групі (70,9 проти 27,4 %, р < 0,01), зокрема:
- закрепи — 32,1 проти 9,4 % (р < 0,01);
- діарея — 9,7 проти 4,3 % (р < 0,05);
- нудота і блювання — 8,7 проти 6,0 %;
- утруднення акту дефекації — 20,4 проти 7,7 %; (р < 0,05).
Гендерних відмінностей щодо поширеності функціональних розладів травлення у групах порівняння не встановлено.
Порівняно із середніми для популяції значеннями за Vineland-II, діти з РАС і функціональними розладами травлення мали гірші показники соціального функціонування (у місяцях відставання), ніж діти з РАС без функціональних розладів травлення: 18,0 ± 1,2 проти 12,0 ± 1,4 відповідно.
Відставання від вікових показників розвитку під час оцінювання за Vineland-II становило в групах порівняння 24,0 ± 1,9 — у дітей із РАС і функціональними розладами травлення та 12,0 ± 2,1 — у дітей із РАС без функціональних розладів травлення (р < 0,05).
Тяжкість функціональних розладів травлення мала кореляційний зв’язок із психічними функціями (у місяцях відставання) порівняно із середніми для популяції показниками за PEP-R:
- розвиток мовленнєвих функцій: 30,0 ± 4,0 — у дітей із РАС і функціональними розладами травлення та 20,0 ± 3,5 — у дітей із РАС без функціональних розладів травлення (р < 0,05);
- розвиток пізнавальних функцій: 2,4 ± 3,6 — у дітей із РАС і функціональними розладами травлення та 18,0 ± 2,9 — у дітей із РАС без функціональних розладів травлення.
Діти з РАС, які скаржилися на частий біль у животі, здуття, діарею, закрепи або біль під час випорожнення, мали вищі показники дратівливості, порушення у сфері соціалізації, демонстрували числені стереотипні форми поведінки, аутостимуляції та вищий рівень гіперактивності порівняно з тими дітьми, які не мали функціональних розладів травлення. Такі дані збігаються з результатами інших досліджень [6]. Зокрема, у дітей з агресією та аутоагресією функціональні розлади травлення виникали значно частіше [7].
Отримані результати щодо зв’язку клінічного поліморфізму при РАС із функціональними розладами травлення можна пояснити порушеннями функціонування системи «кишківник—мозок». Зв’язок між кишечником і мозком називають віссю «кишківник–мозок», яка є двоспрямованою нейрогуморальною системою. Вважають, що кишечник відіграє важливу роль у нейророзвитку, а також має вплив на поведінку. Мікробіота кишківника може модулювати нейророзвиток дитини і формувати поведінкові фенотипи. У дітей із РАС виявлені порушення мікробіоти кишечника [8].
Можна зробити припущення, що аномальна мікробіота кишечника у поєднанні із хронічним запаленням і високою проникністю кишківника може бути причиною поведінкових симптомів аутизму [9]. Наразі не існує емпірично обґрунтованих оцінок або терапевтичних стратегій щодо осіб із розладами аутистичного спектра та функціональними розладами травлення [10, 11].
Висновки
вгору- У дітей із РАС спостерігається вища поширеність функціональних розладів травлення, ніж у дітей без ознак порушень нейророзвитку.
- Функціональні розлади травлення чинять вплив на особливості перебігу РАС, зокрема уповільнюють формування навичок охайності, зумовлюють порушення харчової поведінки, затримку формування адаптаційної поведінки у дошкільних закладах освіти.
- Можна припустити, що ідентифікація симптомів функціональних розладів травлення та призначення відповідного лікування сприятимуть поліпшенню розвитку дітей із РАС і підвищенню ефективності навчально-терапевтичних програм.
- Установлені зв’язки між функціональними розладами травлення та первазивними порушеннями розвитку можуть бути значущими для розроблення нових стратегій лікування РАС, що спиратимуться на їхню етіопатогенетичну концептуалізацію.
Література
1. Buie T., Fuchs G. J., Furuta G. T. et al. Recommendations for evaluation and treatment of common gastrointestinal problems in children with ASDs. Pediatrics. 2010. Vol. 125, № 1, Р. S19-29. DOI: 10.1542/peds.2009-1878D.
2. Matson J. L. & Williams L. W. Differential diagnosis and comorbidity: distinguishing autism from other mental health issues. Neuropsychiatry. 2013. Vol. 3, № 2. Р. 233-243. DOI: 10.2217/npy.13.
3. Coury D. L., Ashwood P., Fasano A. et al. Gastrointestinal conditions in children with autism spectrum disorder: developing a research agenda. Pediatrics. 2012, vol. 130, suppl. 2, pp. S160–S168. DOI: 10.1542/peds.2012-0900N.
4. McElhanon B.O., McCracken C., Karpen, S., Sharp W. G. Gastrointestinal symptoms in autism spectrum disorder: a metaanalysis. Pediatrics. 2014. Vol. 133, № 5, Р. 872-883. DOI: 10.1542/peds.2013-3995.
5. Mannion, A. & Leader G. Gastrointestinal symptoms in autism spectrum disorder: a literature review. Rev J Autism Dev Disord. 2014. Vol. 1, № 1. Р. 11-17. DOI: 10.1007/s40489-013–0007-0.
6. Chaidez V., Hansen R. L., Hertz-Picciotto I. Gastrointestinal problems in children with autism, developmental delays or typical development. J Autism Dev Disord. 2014. Vol. 44, № 5, Р. 1117-1127. DOI: 10.1007/s10803-013–1973-x.
7. Mazurek M. O., Kanne S. M., Wodka E. L. Physical aggression in children and adolescents with autism spectrum disorders. Res Autism Spectr Disord. 2013, Vol. 7, № 3. Р. 455-465. DOI: 10.1016/j.rasd.2012.11.004.
8. Li Q. & Zhou J. M. The microbiota–gut–brain axis and its potential therapeutic role in autism spectrum disorder. Neuroscience. 2016. Vol. 324. P. 131-139. DOI: 10.1016/j.neuroscience.2016.03.013.
9. Hsiao E. Y. Gastrointestinal issues in autism spectrum disorder. Harv Rev Psychiatry 2014. Vol. 22, № 2, Р. 104-111. DOI: 10.1097/HRP.0000000000000029.
10. Bauman M. L. Medical comorbidities in autism: Challenges to diagnosis and treatment. Neurotherapeutics. 2010. Vol. 7, № 3. Р. 320-327. DOI: 10.1016/j.nurt.2010.06.001.
11. Buie T., Campbell D. B., Fuchs G. J., et al. Evaluation, diagnosis, and treatment of gastrointestinal disorders in individuals with ASDs: a consensus report. Pediatrics. 2010. Vol. 125, № 1. Р. S1–S18. DOI: 10.1542/peds.2009-1878C.