Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами
-
Нейробіологічні основи депресії та тривожного розладу: принципи консервативного лікування
-
Тривожні розлади: особливості перебігу, діагностування та лікування
-
Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
-
Раздел:
Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами
Зміст статті:
- Симптоматика посттравматичного стресового розладу
- Коморбідність посттравматичного стресового розладу
- Методологічні підходи щодо оцінювання психопатологічних розладів
- Проблеми, пов’язані з виявленням психічних захворювань
- Висновки
Останніми роками питання посттравматичних психічних розладів (ПТПР) є надзвичайно актуальним для нашої держави, що неминуче пов’язано з бойовими діями на сході України. Зазначені психічні розлади — один із головних внутрішніх бар’єрів на шляху адаптації до звичайного життя учасників Антитерористичної операції (АТО) [1]. ПТПР істотно погіршують якість життя людини, призводять до порушень у соціальній, професійній та інших важливих сферах діяльності, а за браку своєчасної допомоги — до інвалідності [2-4]. Із 2018 р. АТО має назву «Операція об’єднаних сил» (ООС).
Варто зазначити, що діагностичні критерії ПТПР як щодо визначення можливості їх виникнення під впливом певних травматичних подій, так і клінічних ознак, суттєво переглядаються у класифікаціях хвороб, що пов’язано з використанням різних теоретичних підходів до пояснення ПТПР [5]. Так, новий, п’ятий кластер симптомів в останній версії Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів 5-го перегляду DSM (негативні думки, оцінні судження та почуття) є очевидним результатом впливу фахівців у галузі когнітивно-поведінкової терапії ПТПР як найавторитетнішого методу лікування постстресових порушень [6].
Участь у бойових діях пов’язана із впливом на психіку людини комплексу несприятливих чинників: усвідомлення безпосередньої загрози життю, можливості поранення, болю, інвалідизації; необхідності виконання бойових завдань, що призводять до летальних наслідків; спостерігання за загибеллю товаришів; невизначеності й раптових змін ситуації; складних соціально-побутових умов (нерідко брак повноцінного сну та відпочинку, дефіцит води та харчування, незвичний клімат тощо) [1, 8-11].
За даними Л. М. Юр’євої та С. І. Вишніченко, після перебування в зоні АТО 25 % військовослужбовців відчували підвищену агресивність, 12 % — нав’язливі спогади про травматичні події в зоні бойових дій і тривогу за своїх «побратимів», 10 % — кошмарні сновидіння військової тематики, 7 % — схильність до екстремальних дій, 3 % — залежність від психоактивних речовин (ПАР), переважно алкоголю [12].
Вплив екстремального стресу на психічне здоров’я військовослужбовців був об’єктом багатьох досліджень упродовж останніх років. Постравматичний стресовий розлад (ПТСР) є одним із безпосередніх наслідків психічної травми. Зокрема, відповідь на переживання травматичної події може бути представлена не тільки ПТСР, але й іншими нозологічними формами та специфічними симптомами [13, 14]. Серед основних негативних наслідків поширення ПТПР можна назвати дезадаптувальний вплив на життя пацієнтів і членів їхніх родин, витрати держави на довготривале лікування (у США — приблизно 2,0-3,1 млрд доларів на рік) та економічні збитки через зниження їх працездатності; зростання рівня злочинності; зниження боєздатності армійських частин [15, 16].
У пацієнтів із ПТСР суттєво погіршується якість життя як загалом, так і за окремими складовими (суб’єктивна оцінка соматичного та психічного благополуччя, соціальні відносини), збільшується індекс маси тіла та рівень холестерину в крові, частішають випадки зловживання алкоголем та іншими ПАР, погіршуються показники серцевої діяльності [17, 18-20].
ПТСР корелює з агресивною та саморуйнівною поведінкою (безвідповідальне керування авто, конфлікти з небажанням шукати компроміси і спробами розв’язувати проблеми мирного життя у військовий спосіб, протиправні дії, зокрема схильність до незаконного утримання зброї), проблемами у сімейних і дружніх взаєминах (розлучення у 70 % американських ветеранів із ПТСР, серйозні проблеми з вихованням дітей — у 35 %, крайні форми ізоляції від людей — у 47,3 %), частими змінами місць роботи та безробіттям, фінансовими труднощами, з почуттям відчуження від цивільного населення і суттєвими змінами ідентичності (зокрема, ментальністю «виживання») [1, 21-29].
Слід згадати про зв’язок ПТПР із суїцидальною поведінкою (суїцидальні думки, плани, дії), який був установлений у більшості досліджень на цю тему [16, 17, 28, 30-34]. Ризик суїцидальних спроб при ПТСР зростає вшестеро [35]. Щодо завершених суїцидів такий прямий зв’язок іноді заперечують, хоча є припущення щодо опосередкованого коморбідними станами (зокрема, депресія, інші психічні розлади, обтяжені ПТСР, алкоголізм) впливу [30, 35-36].
Чинниками, які підвищують ризик скоєння самогубства при ПТСР, також називають:
- суїцидальні дії пацієнта в минулому;
- спроби самогубства в родині пацієнта;
- ослаблення організму;
- високу інтенсивність певних симптомів ПТСР (флешбеки, гострі напади паніки, почуття безпорадності);
- зловживання алкоголем;
- наявність акцентуйованої поведінки;
- знижену самооцінку тощо [35, 37].
Загалом серед пацієнтів із ПТСР поширеність суїцидальних думок, за оцінками різних авторів, становить від 22 до 56 %, а суїцидальних спроб — від 8 до 32 % [38, 39].
ПТПР, що виникли під впливом бойового стресу, перешкоджають повноцінному поверненню військовослужбовців до мирного життя та водночас стають джерелом вторинних психічних розладів, зумовлених соціальною дезадаптацією пацієнта, а також корелюють із частішими госпіталізаціями через різноманітні соматичні захворювання, що не завжди пов’язано з коморбідністю [1, 40]. У ветеранів із ПТСР погіршуються показники уваги та пам’яті, знижується здатність до навчання [41].
Симптоматика посттравматичного стресового розладу
вгоруТипова симптоматика ПТСР включає епізоди повторного переживання психотравмуючої події у вигляді кошмарних сновидінь або нав’язливих спогадів чи флешбеків, зокрема миттєве, без видимих причин, відтворення з патологічною достовірністю і повнотою відчуттів травматичної ситуації, начебто травматична подія відбувається заново, у поєднанні з гострими спалахами страху, паніки або агресії, що провокуються несподіваними переживаннями травми, разом із прагненням уникати всього, що може ці події викликати в пам’яті; генералізовану тривожність та підвищену збудливість на тлі емоційної притупленості, ангедонія; відчуження від інших людей із прагненням ізоляції й обмеження контактів із зовнішнім світом.
Окрім цього, особи з ПТСР скаржаться на утруднення засинання або переривчастий сон, труднощі щодо концентрації уваги, іноді – нездатність згадати психотравмуючі події за власним бажанням (попри їхні яскраві нав’язливі спогади іншим часом).
Типовими є когнітивні зміни у вигляді гіпертрофованої патологічної пильності; роздумів, що травмуюча подія може повторитися; ідентифікації себе із загиблими або потерпілими, перед якими особа має провину; скорочення життєвої перспективи з небажанням будувати плани на майбутнє, думки про швидку смерть [1, 42-48].
Коморбідність посттравматичного стресового розладу
вгоруНа сучасному етапі досліджень вивчення проблеми коморбідності посттравматичного стресового розладу дає змогу встановити, що взаємодія ПТСР з іншими психічними захворюваннями призводить до формування складних психопатологічних структур. Так, у клінічній картині поєднуються видозмінені симптоми, характерні для різних нозологічних форм.
За даними клінічної практики, здебільшого типовою картиною є не проста сумація симптоматичних ознак, а їх взаємовплив, посилення схожих симптомів, зокрема афективного, особистісного, рідше психотичного регістрів.
У пацієнтів із ПТСР дуже часто (до 50 % випадків, а за іншими даними — близько 80 %) відзначають коморбідні психічні розлади, які мають суттєвий вплив на клінічну картину, адаптацію та результати лікування [1, 17, 27, 43, 44, 40, 48-50, 91].
Є і зворотний зв’язок — ПТСР сприяють формуванню та обтяженню клінічних ознак коморбідних психічних і поведінкових розладів [5]. Дисоціативні симптоми, що включають змінені стани свідомості, можуть бути наслідком або реакцією на травматичні переживання, де знижений рівень свідомості може сприяти значному зниженню працездатності та навіть інвалідизації.
Нещодавно дисоціативний підтип посттравматичного стресового розладу (ПТСР-ДС) був доданий до DSM 5-го перегляду (DSM-5). Втім, дисоціативні симптоми можуть бути ознаками багатьох нервово-психічних захворювань, зокрема ПТСР, хвороби психотичного спектра, тривожних розладів і розладів настрою. Крім того, дисоціативні симптоми пов’язані з порушенням виконавчих функцій, уваги, пам’яті, соціального пізнання та взаємодії й можуть сприяти порушенню когнітивного функціонування, що часто спостерігається при психічних захворюваннях.
У наукових джерелах дані про поширеність ПТСР і психозу наведено щодо досліджень двох типів. По-перше, це дослідження в популяції пацієнтів із психотичними розладами та супутнім ПТСР. По-друге, дослідження за участю суб’єктів із ПТСР, у яких спостерігали симптоми психотичних розладів. Як відомо, поширеність коморбідних ПТСР і шизофренії становить від 11 до 53 % [54-57]. Ці показники у пацієнтів із психотичною патологією значно вищі, ніж частка суб’єктів із ПТСР у загальній популяції дорослого населення [58].
Наявні дані щодо поширеності ПТСР у популяції колишніх комбатантів демонструють, що 17-20 % цих суб’єктів із ПТСР мають вторинні позитивні симптоми, пов’язані з травмою (наприклад, параноїдні ідеї) [59-61]. З одного боку, це можна обґрунтувати супутніми психічними розладами, які дійсно пояснюють наявність психотичних симптомів в осіб із ПТСР (наприклад, психотична депресія), а з іншого — це може бути наслідком потенційних упереджень під час розрізнення симптомів ПТСР (наприклад, інтрузивних зображень) і психотичних ознак (наприклад, зорові галюцинації). Так, на підставі отриманих результатів досліджень запропоновані різні гіпотези щодо можливих етіопатогенних механізмів взаємозв’язку ПТСР і психозу (шизофренія або психотичні симптоми).
Один із двох розладів виникає як схильний до іншого (односпрямована теорія), а треті змінні обґрунтовують цю спільність (теорія загальних чинників ризику). Зважаючи на різні варіанти взаємодії реактивних і ендогенних розладів, увагу клініцистів традиційно привертає поєднання в межах одного стану згаданих симптомокомплексів. Причому зазначається значна поширеність коморбідності ПТСР з іншими психічними розладами, яка, за даними різних авторів, становить від 4 до 94 % [26, 34, 43, 48].
Методологічні підходи щодо оцінювання психопатологічних розладів
вгоруНа сучасному етапі дослідження виділяють дві методологічні позиції щодо оцінки характеру співвідношення психопатологічних розладів ендогенних і реактивних регістрів. У низці досліджень психогенним симптомам відводиться передусім роль чинника, що провокує маніфестацію або загострення ендогенного захворювання [63-65].
Психогенні включення вже на ранніх етапах витісняються ендогенними симптомами і не чинять істотного впливу на подальшу динаміку психічного розладу. Власне, психопатологічна симптоматика не характерна для неускладнених форм ПСТР і розглядається як прояв коморбідності психічного захворювання, зважаючи на те, що воно могло маніфестувати або змінити свій перебіг під дією стресового чинника [27, 30, 45, 55].
Інший підхід передбачає виокремлення специфічних феноменологічних утворень ендореактивної природи в структурі хронічного ПТСР із видозміною як його типових ознак, так і симптомів коморбідних розладів. Часта поява в клінічній картині ПТСР симптомів, характерних для ендогенних захворювань, зазначається у багатьох наукових дослідженнях [20-22, 39, 40, 44].
Психотична симптоматика частіше з’являється в клініці хронічного ПТСР і визначає його більш тяжкий перебіг, порівняно з прогредієнтним формами шизофренії [28]. Для кваліфікації клінічного варіанта ПТСР із психотичними проявами S. E. Lindley еt al. (2000) ввели термін p-PTSD (англ. рsychotic — психотичний) [62].
На думку дослідників, ПТСР у поєднанні з коморбідними захворюваннями може являти собою мультиформний стрес-індукований синдром, що також визначає більш широке уявлення про нозологічні межі ПТСР [16]. Відповідно до запропонованої каскадної моделі ПТСР, коли динаміка хронічної форми має вигляд спіралі, на певному витку з’являються ті чи інші вкладені симптоми. Зловживання алкоголем і прояви генералізованої тривоги спостерігаються на більш ранніх етапах хронічного ПТСР порівняно з депресією, характерною для більш пізніх етапів [19, 38].
Підтвердженням каскадної моделі є той факт, що гостра форма ПТСР рідше асоціюється із симптомами іншого психічного захворювання [20]. Гостра форма посттравматичного стресового розладу розвивається значно частіше і є більш універсальною відповіддю на екстремальний стрес, натомість затяжний перебіг ПТСР і поява в клініці додаткових синдромів визначаються специфічною психобіологічною вразливістю індивіда [16]. Можливість розвитку психогенно спровокованих станів в осіб, які страждають на шизофренію, демонструється в дослідженнях багатьох авторів [64].
Результати досліджень свідчать про часте поєднання ПТСР, зумовленого участю у військових діях, із психічними розладами шизофренічного спектра [65-66]. Аналіз взаємодії симптомів різних регістрів у структурі шизофренії та ПТСР допомагає виявити схожі симптоми, зокрема сплощення й нівелювання емоційних реакцій, які могли бути ознакою як шизофренічного дефекту, так і наслідком емоційного заціпеніння в клінічній картині ПТСР.
Попри те, що клінічні ознаки шизофренії виходять на перший план і в такий спосіб маскують картину ПТСР, його відмітні симптоми у вигляді підвищеної збудливості, повторного переживання травматичної події, уникнення поведінки, мали істотний вплив на соціальне функціонування таких пацієнтів і вибір терапевтичних методів [41]. На тлі психотичних ознак у пацієнтів, які страждали на шизофренію, часто також розвивалися симптоми ПТСР кластерів інтрузії та уникнення, а в структурі шизофренічних психозів у військовослужбовців ознаки психотичних розладів могли збігатися із психогенними переживаннями [2].
Проблеми, пов’язані з виявленням психічних захворювань
вгоруПід час війни ПТСР і травматична черепно-мозкова травма є поширеними серед військовослужбовців станами, що викликають велике занепокоєння. Зосереджуючи увагу на згаданих розладах, слід пам’ятати, що молоді особи, які стають на військову службу, перебувають у віці, коли симптоми шизофренії вперше стають очевидними [66].
Для багатьох ветеранів діагноз спектра шизофренії та інших психотичних розладів є кінцевою точкою їхнього продуктивного військового життя. Клінічні ознаки шизофренії найчастіше виникають у молодих чоловіків, наприклад віком 18-22 років [66]. Це виснажливе психічне захворювання асоційоване з високим рівнем витрат для надання відповідної допомоги військовослужбовцям. Дані наукових джерел підтверджують, що один із чотирьох активних солдатів має ознаки стану порушення психічного здоров’я [67-69]. Конгрес США 1997 р. зобов’язав військових проходити огляд щодо виявлення проблем психічного здоров’я.
За статистичними даними Пентагону, менш ніж один із 300 членів служби був скерований до фахівця з питань психічного здоров’я, перш ніж їх доправляли до Іраку в жовтні 2005 року. Експерт із психічного здоров’я Сполучених Штатів доктор Elspeth Ritchie зауважив, що деякі солдати з проблемами психічного здоров’я часто повертаються в бойові театри через нестачу військових сил [70].
Як відомо, ПТСР може маскувати ранні стадії коморбідної шизофренії. Так, за конфлікту в Іраку та Афганістані виникла проблема діагностування шизофренії серед активних військовослужбовців під час активних боїв, оскільки деякі симптоми ПТСР також зустрічаються при шизофренії. Частково це пов’язано з тим, що головною метою медичних служб Збройних сил Сполучених Штатів було виявлення ПТСР на ранніх стадіях для зменшення захворюваності [71].
Ефективний процес скринінгу шизофренії може зменшити кількість військовослужбовців, у яких дебют шизофренії відбувся до призову на службу в армію. Переваги своєчасного та якісного скринінгу скоротять кількість новобранців із шизофренією, що досягли призовного віку, та забезпечать своєчасну діагностику й лікування. За умов комплексного протоколу скринінгу шизофренії потенційна економія витрат може переважати втрати, пов’язані з відповідними виплатами військовослужбовцям, у яких психотичні розлади діагностовано під час несення служби [72].
Висновки
вгоруПсихіатрична допомога пацієнтам із ПТПР має бути наближеною до пацієнта та здійснюватись фахівцями у складі мультидисциплінарної бригади за участю психіатра, психолога, медичної сестри, соціального працівника, а за потреби — й інших фахівців. Досвід інших країн демонструє, що допомога таким пацієнтам має передбачати комплексне втручання на рівні суспільства, громади, сім’ї та індивіда.
Література
1. Коростій В. І. Поліщук В. Т. , Заворотній В. І. Психофармакотерапія в комплексному лікуванні та реабілітації посттравматичного стресового розладу. Міжнародний неврологічний журнал. 2015. № 6 (76). С. 59-71.
2. Психічне здоров’я населення України. Аналітично-статистичний довідник 2013-2015 рр. Центр медичної статистики МОЗ України; Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Кіровоград : ПП «Поліум», 2016. 80 с.
3. Алещенко В. І., Хміляр О. Ф. Психологічна реабілітація військовослужбовців з постстресовими психічними розладами: навчальний посібник. Харків : ХУПС. 2005. 84 с.
4. Тарабрина Н. В., Миско Е. А. Исследование жизненной перспективы у лиц, перенёсших военный стресс. Социальная реабилитация населения, пострадавшего от экологических и техногенных катастроф : материалы V Межд. конф. Минск, 1998. С. 183.
5. Смирнова Л. В. Посттравматические стрессовые расстройства у военнослужащих (клиника, коморбидные состояния, факторы риска, терапия) : дисс. … к.м.н. 14.00.18 / Метотдел УВД Курской области. Томск, 2003. 241 с.
6. Безшейко В. Г. Діагностика постстресових розладів: погляд на проблему. Медична психологія. 2016. № 1. С. 100-104.
7. Laurence J. H., Matthews M. D. (eds.) The Oxford Handbook of Military Psychology. Oxford University Press, 2012. 432 p.
8. Литвинцев С. В., Снедков Е. В., Резник А. М. Боевая психическая травма: рук-во для врачей. М.: Медицина, 2005. 432 с.
9. Психологические последствия участия военнослужащих в боевых действиях в Чеченской республике и их медико-психолого-социальная коррекция / А. Л. Иванов, В. В. Рубцов, Н. В. Жуматий и др. Московск. психотерапевт, журн. 2003. № 4. С. 147-162.
10. Снедков Е. В. Боевая психическая травма (клинико-патогенетическая динамика, диагностика, лечебно-реабилитационные принципы) : автореф. дисс. … д-ра мед. наук: 14.00.18 / Военно-медицинская академия. СПб., 1997. 48 с.
11. Сыропятов О. Г. Медико-психологическое сопровождение специальных операций. Киев: О. Т. Ростунов. 2013. 292 с.
12. Юр’єва Л. М., Вишніченко С. І. Стан психічного здоров’я співробітників органів внутрішніх справ в умовах соціально-стресових подій в Україні. Український вісник психоневрології. 2015. Т. 23. Вип. 2, № 83. С. 132.
13. A meta-analysis of the association between posttraumatic stress disorder and suicidality: the role of comorbid depression / Panagioti M., Gooding P. A., Tarrier N. Panagioti M. Comprehensive Psychiatry. 2012. Vol. 53. P. 915-930.
14. Медико-психологічна реабілітація учасників АТО і тимчасово переміщених осіб: методичні рекомендації / О. В. Галацан, Г. М. Сіроштан, Б В. Михайлов та ін. Харків, 2016. 27 с.
15. Yager T. J., Gerszberg N., Dohrenwend B. P. Secondary Traumatization in Vietnam Veterans’ Families. Journal of Traumatic Stress. 2016. № 29. Р. 349-355.
16. Kaiser D. J. Combat related post traumatic stress disorder in veterans of Operation enduring freedom and Operation Iraqi freedom: a review of the literature. Graduate Journal of Counseling Psychology. 2012. № 3 (1). Р. 1-14.
17. Чабан О. С. Франкова И. А. Современные тенденции в диагностике и лечении посттравматического стрессового расстройства. НейроNews. 2015. № 2 (66). С. 8-18.
18. Mild Traumatic Brain Injury, PTSD, and Psychosocial Functioning Among Male and Female U. S. OEF/OIF Veterans / C. E. Jackson, J. D. Green, M. J. Bovin et al. Journal of Traumatic Stress. 2016. № 29 (4). Р. 309-316.
19. The association of PTSD with physical and mental health functioning and disability (VA Cooperative Study #569: the course and consequences of posttraumatic stress disorder in Vietnam-era Veteran twins) / J. Goldberg, K. M. Magruder, C. W. Forsberg et al. Quality of Life Research. 2014. № 23. P. 1579-1591.
20. Banerjee G., Edelman E. J., Barry D. T. Non-medical use of prescription opioids is associated with heroin initiation among US veterans: a prospective cohort study. Addiction. 2016. № 111(11). Р. 2021-2031.
21. Бундало Н. Л. Посттравматическое стрессовое расстройство (клиника, динамика, факторы риска, психотерапия) : дисс. … докт. мед. наук : 14.00.18 / ГОУ ВПО «Новосибирский государственный университет Росздрава». Санкт-Петербург, 2009. 347 с.
22. Бодров В. А. Психологический стресс: развитие и преодоление. Москва: ПЕР СЭ, 2006. 528 с.
23. Freeman T. W., Roca V. Gun use, attitudes toward violence, and aggression among combat veterans with chronic posttraumatic stress disorder. 2001. Vol. 189, № 5. P. 317-320.
24. Бакалейник М. М. Клинические и социальные особенности комбатантов с посттравматическим стрессовым расстройством, совершивших противоправные действия: дисс. … канд. мед. наук: 14.00.18 / Государственный научный центр социальной и судебной психиатрии им. В. П. Сербского. Москва, 2005. 158 с.
25. Ауто- та гетероагресивна поведінка у структурі посттравматичних психічних розладів у учасників АТО / Пінчук І. Я., Пішель В. Я., Полив’яна М.Ю. та ін. Архів психіатрії. 2016. Vol. 22, № 3 (86). С. 12-14.
26. Intimate Partner Violence: Prevalence Among U. S. Military Veterans and Active Duty Servicemembers and a Review of Intervention Approaches / Evidence-based Synthesis Program (ESP) Center Durham VA Medical Center — Washington (DC) : Department of Veterans Affairs. 2013. 79 p.
27. Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. Посттравматичний стресовий розлад. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги / Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.02.2016 № 121. Нейроnews. 2016. № 3 (77). С. 49-64.
28. Psychological and pharmacological treatments for adults with posttraumatic stress disorder (PTSD) / Jonas D. E., Cusack K., Forneris C. A. et al. Comparative Effectiveness Review. 2013. № 92.
29. Trauma Centrality and PTSD in Veterans Returning From Iraq and Afghanistan / A. D. Brown, D. Antonius, M. Kramer et al. Journal of Traumatic Stress. 2010. Vol. 23, № 4. P. 496-499.
30. Krysinska K., Lester D. Post-traumatic stress disorder and suicide risk: a systematic review. Archives of suicide research. 2010. № 14 (1). Р. 1-23.
31. Panagioti M., Gooding P. A., Tarrier N. A meta-analysis of the association between posttraumatic stress disorder and suicidality: the role of comorbid depression. Comprehensive Psychiatry. 2012. Vol. 53. P. 915-930.
32. Гилёва К. В. Психологические условия коррекции посттравматических стрессовых состояний личности: дисс. … канд. псих. наук, 19.00.01 / Новосибирский государственный педагогический университет. Новосибирск, 2004. 236 с.
33. Panagioti M., Gooding P. A., Tarrier N.A. Prospective Study of Suicidal Ideation in Posttraumatic Stress Disorder : The Role of Perceptions of Defeat and Entrapment. Journal of Clinical Psychology. 2015. Vol. 71 (1). P. 50-61.
34. Haney E. M., O’Neil M.E., Carson S. Suicide Risk Factors and Risk Assessment Tools: A Systematic Review. Washington (DC): Department of Veterans Affairs (US), 2012. 133 р.
35. Юрьева Л. Н. Клиническая суицидология: монография. Днепропетровск : Пороги, 2006. 472 с.
36. Post-traumatic stress disorder (PTSD). Evidence Update December 2013.
37. Panagioti M., GoodingP. A., Tarrier N.A Prospective Study of Suicidal Ideation in Posttraumatic Stress Disorder: The Role of Perceptions of Defeat and Entrapment. Journal of Clinical Psychology. 2015. Vol. 71 (1). P. 50-61.
Повний список літератури, який уміщує 72 джерела, знаходиться в редакції.
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2019 Год
Содержание выпуска 1, 2019
-
Обмеження життєдіяльності та соціальна ізоляція у психічно хворих
-
Психофармакотерапія поведінкових і психологічних симптомів у пацієнтів із деменцією
-
Клинические особенности симптомов эпилепсии у пожилых пациентов
-
Біологічно активні препарати в лікуванні порушень пам’яті, пов’язаних із віком
-
Вплив холіну та холіну альфосцерату на запалення в головному мозку
Содержание выпуска 10 (111), 2019
-
Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами
-
Нейробіологічні основи депресії та тривожного розладу: принципи консервативного лікування
-
Тривожні розлади: особливості перебігу, діагностування та лікування
-
Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
Содержание выпуска 9 (110), 2019
-
Новые возможности фармакотерапии хронических психогенных болевых синдромов
-
Розсіяний склероз ізсередини: проблеми пацієнтів та можливі шляхи їх подолання
-
Скринінг та діагностика депресії в умовах первинної ланки охорони здоров’я
-
Возможности холинергической фармакотерапии при хронической ишемии головного мозга
Содержание выпуска 8 (109), 2019
-
Ефективна корекція нейрорегуляції при терапії функціонально-органічних розладів нервової системи
-
Оптиконейромієліт: відмінності від розсіяного склерозу та ключові аспекти менеджменту
-
Інноваційні наукові досягнення: перспективи розвитку дитячої неврології
-
Настанови щодо фармакотерапії шизофренії та супутніх психозів
Содержание выпуска 7 (108), 2019
-
Оновлені результати досліджень ефективності та безпеки окрелізумабу при розсіяному склерозі
-
Медикаментозне лікування захворювань, спричинених недостатністю дофамінергічної системи
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту в дітей із розладами аутистичного спектра
-
Рекомендації щодо діагностики, терапії та надання підтримки пацієнтам із деменцією
Содержание выпуска 6 (107), 2019
-
Порядок застосування методів психологічної і психотерапевтичної допомоги
-
Когнітивна дисфункція при хворобі Альцгеймера: оцінка ефективності препаратів
-
Парасомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Церебрум композитум H: патогенетичні біорегуляційні можливості в дитячій неврології
-
Порівняльна ефективність ін’єкційних антипсихотичних препаратів другого покоління
Содержание выпуска 5 (106), 2019
Содержание выпуска 4 (105), 2019
-
Нейропсихофармакологія: обмін досвідом у сфері охорони психічного здоров’я дітей і підлітків
-
Оптимізація терапії пацієнтів із великим депресивним розладом і порушеннями функціонування
-
Розлад харчової поведінки Піка: розуміння природи і методи втручання
-
Центральні та периферичні ефекти диклофенаку при лікуванні хронічного м’язово-скелетного болю
-
Вплив холіну на розвиток розладів сну та патогенез хвороби Альцгеймера
Содержание выпуска 3 (104), 2019
-
Всесвітній день поширення інформації про проблеми аутизму: можливість більше дізнатися та допомогти
-
Порушення рухових функцій при розладах аутистичного спектра у дітей
-
Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів із розсіяним склерозом
-
Рекомендації щодо ведення осіб із посттравматичним стресовим розладом
-
Ефективність комбінованої терапії мемантином і донепезилом у пацієнтів із хворобою Альцгеймера
Содержание выпуска 2 (103), 2019
Содержание выпуска 1 (102), 2019
-
Система охорони психічного здоров’я в Україні: сучасні реалії та перспективи
-
Основні концепції реабілітаційної допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності
-
Розлади аутистичного спектра: чинники ризику, особливості діагностики та терапії
-
Инсомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
-
Смешанные состояния при биполярном расстройстве: современные представления и подходы к терапии
-
Применение комбинации диклофенака и комплекса витаминов В у пациентов с острой болью в пояснице
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 6 (161), 2025
-
Вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
П’ять порад батькам, як знизити вплив соціальних мереж на дитину / підлітка
-
Минуле та сьогодення Української протиепілептичної ліги: тридцять років складного та успішного шляху
-
Діагностична цінність клінічного оцінювання когнітивних функцій
-
Вплив війни на психічне здоров’я молоді: роль резилієнсу та психологічних інтервенцій
-
Фармакотерапія пацієнтів із деменцією: первинна ланка медичної допомоги
-
Методичні рекомендації щодо профілактики професійного вигоряння медичних працівників
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться