Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться

Настанови щодо фармакотерапії шизофренії та супутніх психозів

Психози — найяскравіші ознаки психічних захворювань, що проявляютьсязокрема порушеннями поведінки, появою патологічних симптомів і синдромів. Нині одним з ефективних методів лікування психозів є фармакотерапія. До вашої уваги представлено огляд рекомендацій щодо призначення відповідного медикаментозного лікування пацієнтам із шизофренією та супутніми психозами, розроблених Національною службою охорони здоров’я Великої Британії (NHS, 2019).

Представлені настанови призначені як для фахівців охорони психічного здоров’я, так і для ­лікарів загальної практики, які мають досвід лікування шизофренії та супутніх психозів. Наведені рекомендації охоплюють різні аспекти ведення пацієнтів із шизофренією. Як свідчить практика, встановлення діагнозу шизо­френії часто вимагає більш тривалого часу, тому рекомендації щодо лікування першого психотичного епізоду застосовують і під час фармакологічних втручань при коротких ­психотичних епізодах, зокрема тих, що ­спричинені нарко­тичними речовинами. Крім призначень, поданих у цих настановах, усім пацієнтам із шизофренією вже під час гострої фази також слід пропонувати психологічні та психо­соціальні заходи.

Алгоритм призначення фармакотерапії пацієнтам із шизофренією та супутніми психозами представлено на рисунку.

nn19_8_3640_sh.jpg

Рисунок. Алгоритм призначення фармакотерапії пацієнтам із шизофренією та супутніми психозами
Адаптовано згідно з Pharmacological Treatment of Schizophrenia and Related Psychoses

Перший психотичний епізод

вгору

У разі розвитку психотичного епізоду перед призначенням відповідного лікування пацієнтові слід надати всю супутню інформацію та обговорити переваги такого втручання й відносний профіль побічних ефектів. Варто максимально залучати пацієнта до вибору ліків, ­зважаючи при цьому на: ймовірні наслідки приймання чи неприймання медикаментозних засобів (власний неприємний досвід), а також думку доглядальника, якщо пацієнт ­погоджується на це.

На початку лікування слід призначити ­мінімальну ефективну дозу медикаментозного засобу і повільно тит­рувати ­вгору в межах діапазону дозувань, ­зазначених у Британському націо­нальному лікарського формулярі (BNF) або в інструкції для медичного застосування препарату. ­Доцільно використовувати його найменшу можливу дозу. Тобто дозування, які є ефективними для невідкладного лікування, слід призначати й для профілактичної терапії. Спочатку рекомендовано ­застосовувати пробний курс препарату в оптимальному дозуванні ­протягом 4–6 тижнів. В осіб із першим психотичним епізодом із повною та тривалою ремісією лікування антипсихотичним препаратом необхідно продовжувати принаймні впродовж 12 місяців після початку ремісії.

Вибір антипсихотичного засобу

Загальнодоступний антипсихотичний препарат вважають лікуванням вибору, якщо немає чітких переваг між наявними наразі антипсихотичними схемами. Допомога щодо прийняття відповідного рішення і можливість порівняти різні методи лікування шизофренії доступна для фахівців за посиланням http://www.choiceandmedication.org/devon/pdf/handychartpsychosis.pdf. Варто дода­ти, що нині стосовно окремих схем терапії можуть ­діяти певні місцеві обмеження.

nn19_8_3640_t1.jpg

 

У таб­лиці 1 наведено перелік перо­ральних препаратів, затверджених для лікування шизофренії у Великій Британії. Інформацію про мінімальні ­ефективні добові дозу­ван­ня рекомендованих лікарських засобів при першому та повторних епізодах представлено в таблиці 2. ­Можливі побічні ефекти, що супроводжують медикаментозне втручання, зазначено в таблиці 3.

 

nn19_8_3640_t2.jpg

 

nn19_8_3640_t3.jpg

 

 

Епілепсія, гепатит, серцеві та ниркові порушення

За наявності у пацієнта епілепсії, гепатиту, ­серцевих і ниркових порушень, що, як правило, асоціюються з ­багатьма потенційними проблемами, рекомендовано розглянути всі можливі варіанти лікування. Так, у разі цих складних станів слід проконсультуватися із ­фахівцем щодо відповідної оптимізації фармакотерапії.

Профілактика рецидивів та подальші епізоди

вгору

Для профілактики рецидивів і подальших епізодів необхідно брати до уваги досвід попереднього успішного фармакологічного ­лікування. Як наголошують автори, такими ж принципами індивідуального вибору мають послуговуватися фахівці і для сприяння ­поліпшенню прихильності до призначеного режи­му інтервенцій, враховуючи клінічну ­користь і побічні ефекти, ­пов’язані з будь-якими поперед­німи призначеннями.

Переведення з одного антипсихотика на інший

Переведення з одного антипсихотичного препарату на інший необхідно здійснювати з урахуванням ­клінічної картини хвороби, можливостей медич­ної установи та вподобань пацієнта.

Натепер є три способи такого переведення:

  1. Період без медикаментів (слід рекомендувати пацієнту припинення приймання першого антипсихотика, дотримання певного періоду без застосування медикаментів, а потім призначення іншого препарату).
  2. Без інтервалу (необхідно скасувати призначення одно­го препарату й одразу призначити інший).
  3. «Перекривання» приймання двох препаратів (слід здійснювати часткове або повне залежно від обставин).

Якщо під час переведення з одного антипсихотика на інший призначають ін’єкційні препарати тривалої дії, обов’язково слід звернутися до фахівців з оптимізації фармакотерапії.

Комбінована терапія антипсихотиками

Не варто призначати в плановому порядку поєднання двох або більше антипсихотиків, за винятком:

  • перехресного титрування двох різних ­антипсихотиків і лише на короткий час;
  • поєднання клозапіну з іншим антипсихотиком, щодо якого є доказова база і його призначення не ­погіршує прояви побічних ефектів клозапіну (Tiihonen et al., 2019);
  • випадків, коли обставини вимагають призначення додаткового препарату.

Так, у разі призначення комбінованої терапії анти­психотиками слід упевнитися в наявності чіткого обґрунтування та відповідного плану лікування, задокументованого у ­належний ­спосіб, про що має бути повідомлено всіх кліні­цистів, які беруть участь у веденні пацієнта.

Призначення антипсихотиків у високих дозуваннях

Під час призначення антипсихотиків у високих дозуваннях доцільно обґрунтовувати їх як дози одного антипсихотика або комбінації антипсихотичних препаратів, що перевищують максимальні, вказані у BNF.

Як наголошують автори, при цьому необхідно зазначити та зареєструвати причини викорис­тання ­дозування поза діапазоном, ­наведеним у BNF або інструкції до застосованого препарату.

Відповідно до рекомендацій Коро­лівської колегії психіатрів (RCP), при призначенні антипсихотиків у ­високих дозуваннях фахівці мають тісно співпра­цювати з лікарем загальної практики для забезпечення належного моніторингу стану пацієнта.

Депо-форми антипсихотичних препаратів

Можливість призначення пацієнтам із шизофренією депо-форм/ін’єкційних антипсихотичних препаратів трива­лої дії слід розглядати, якщо:

  1. пацієнт віддає перевагу такому варіанту лікування після гострого епізоду;
  2. пріоритетним чинником є уникнення прихованого недотриман­ня призначень антипсихотичних препаратів (як навмисного, так і ненавмисного).

У разі призначення депо-форми/ін’єкційних антипсихотичних препаратів тривалої дії слід:

  • враховувати, чи віддає пацієнт перевагу такому ­режиму введення (регулярні внутрішньом’язові ін’єкції), ­а також організаційним моментам (можливість домашніх візитів, місце ­розташування клінік та ін.);
  • надавати інформацію та обговорювати з пацієнтом переваги такого лікування та відносний профіль побічних ефектів кожного препарату;
  • використовувати на початку інтервенцій невелику тестову дозу, якщо це зазначено в BNF або ­інструкції для застосу­вання лікарського засобу.

Невідповідне реагування на фармакологічне лікування або відсутність реакції

вгору

У разі, якщо пацієнти із шизофренією належним ­чином не відповідали на фармакологічне та/або психо­логічне лікування, необхідно:

  • переглянути діагноз;
  • упевнитися, що пацієнт дотримувався схеми приймання антипсихотиків, призначених в ­адекватному дозуванні та відповідним курсом;
  • переглянути, чи були призначені та чи застосовували у належний спосіб психологічні методи лікування;
  • розглянути інші можливі причини відсутності відпо­віді на лікування, такі як зловживання коморбід­ними речовинами (зокрема, алкогольними ­напоями), одночасне використання інших призначених ліків або соматичні захворювання.

Пацієнтам із шизофренією, які не відповіли належним чином на лікування, попри послідовне застосування принаймні двох різних антипсихотичних препаратів в адекватних дозуваннях, необхідно розглянути можливість застосування клозапіну. Автори ­за­уважують, що хоча б один із цих препаратів має бути анти­психотиком другого покоління (не клозапіном). Якщо пацієнт із шизо­френією не відповідає на ­клозапін в оптимальній дозі, перш ніж додавати ­другий антипсихотичний засіб для посилення лікування кло­за­піном, клініцистам слід врахувати всі вищезазначені ­моменти (зокрема, вимірювання терапев­тичного вмісту препарату в крові). Для адекватного пробного курсу може знадобитися до 8–10 тижнів.

У масштабному спостережному дослід­жен­ні J. Tiihonen etal. (2019) вивчали стратегії поєднання ­антипсихотиків із клозапіном. Щодо пацієнтів, які відмовилися від приймання клозапіну або не змогли пройти курс через його непереносимість або протипоказання, доцільно розгляну­ти ­варіанти лікування, наведені у рекомендаціях клініки Модслі (The Maudsley Prescribing Guidelines in Psychiatry, 13th Edition), або звернутися за ­консультацією до фахівців з оптимізації фармакотерапії.

Припинення лікування

вгору

За припинення лікування, як наголошують автори, слід проінформувати пацієнта, що є висока ймовірність ризику ­відновлення захворювання. Так, у 80 % осіб, які страждають на шизофренію, ­рецидив, як правило, ­трапляється протягом п’яти років після припинення лікування. У разі скасування антипсихотичних препаратів необхідно поступово зменшувати їх ­дозування і регулярно стежити за ознаками та симптомами рецидиву. Після відмови від антипсихотиків доцільно продовжувати моніторинг проявів і симптомів рециди­ву щонайменше ще два роки. ­Натомість за розвитку гострих і тяжких побічних ­ефектів (патологічні зміни складу ­крові через застосування клозапіну), коли необхідно різко припинити прийом ліків, слід звернутися за консультацією до фахівця, щоб забезпечити доступну адекватну підтримку і терміновий перегляд стратегії лікування.

Негативні симптоми шизофренії

вгору

За статистикою, до 20 % пацієнтів із шизофренію ­мають стійкі ­первинні негативні симптоми. Як зазначають ­авто­ри, психози необхідно виявляти та лікувати ­якомога раніше, оскільки це сприяє профілактиці негативних симпто­мів. Отже, потрібно розглянути можливість:

  • поєднання антипсихотичних засобів з антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоп­лення серотоніну або міртазапіном;
  • у разі призначення клозапіну — його доповнення ­ламотриджином або відповідним другим антипсихо­тичним препаратом.

Для надання рекомендацій щодо інших фармакологічних стратегій нині бракує даних.

Моніторинг стану фізичного здоров’я

вгору

Тривалість життя осіб із шизофренією може скорочуватися на 20 років. Цей показник на 60 % зумовлений збільшенням смертності через соматичні ­хвороби. Моні­торинг стану фізичного здоров’я є вкрай важливим для того, щоб мати змогу вчасно визначати патологію, знижувати рівень захворюваності та смертності за допомогою конт­ро­лю чинників ризику. Окрім щорічної ­перевірки ­стану фізичного здоров’я, усім пацієнтам, які мають діаг­ноз шизо­френія та яким призначено антипсихотик, ­необхідно проводити додатковий моніторинг.

Якщо базовий/поточний моніторинг неможливий, ­перед призначенням/продовженням ­лікування клініцист має зважено оцінити баланс ризиків і переваг.

Швидка седація

вгору

Швидку седацію, як наголошують автори, слід застосо­вувати тільки в «надзвичай­них психіатричних ­ситуаціях» за умов стаціонару, якщо особа ­ризикує завда­ти шкоди собі та/або іншим. Призначати та викону­вати її можуть лише працівники, які ­мають ­спеціальну підготовку.

Настанови щодо правильного виконання швидкої ­седації викладено в Клінічному протоколі (CP11, NHS), доступному за посиланням https://www.dpt.nhs.uk/download/P7H84qn8q1.

Вагітність і годування грудьми

вгору

Рекомендації стосовно отримання інфор­мації про призначення відповідних медикаментозних засобів для ­лікування ­шизофренії із супутніми психозами вагітним і жінкам, які годують грудьми, викладено в Настанові щодо охоро­ни ­психічного здоров’я в перинатальний період (PG18, NHS), ­доступній за посиланням https://­www.dpt.nhs.uk/download/h6rI3Ys8PS.

Підготувала Ольга Мороз

Оригінальний текст документа читайте на сайті www.dpt.nhs.uk

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2019 Год

Содержание выпуска 10 (111), 2019

  1. Новорічне привітання

  2. Всесвітній день дитини: глобальні проблеми, що впливають на психічне здоров’я підростаючого покоління


  3. INSPIRE: Сім стратегій щодо припинення насилля над дітьми

  4. Новое в эпилептологии

  5. Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами


  6. Вплив прегабаліну на нейропатичний біль як наслідок променевої терапії в пацієнтів з онкологічними захворюваннями


  7. Поетапний підхід до терапії хвороби Паркінсона


  8. Нейропатичний біль: від рекомендацій до клінічної практики


  9. Нейробіологічні основи депресії та тривожного розладу: принципи консервативного лікування


  10. Тривожні розлади: особливості перебігу, діагностування та лікування


  11. Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями


  12. Депрессия: лечение и ведение пациентов


  13. Обережно: поезія, або ефект Сильвії Плат


Содержание выпуска 9 (110), 2019

  1. Всесвітній день боротьби з інсультом

  2. Глобальний тягар інсульту

  3. Новое в эпилептологии

  4. Новые возможности фармакотерапии хронических психогенных болевых синдромов

  5. Церебропротективна терапія препаратом Серміон® у пацієнтів із дисфункцією судин внаслідок артеріальної гіпертензії

  6. Розсіяний склероз ізсередини: проблеми пацієнтів та можливі шляхи їх подолання

  7. Скринінг та діагностика депресії в умовах первинної ланки охорони здоров’я

  8. Фармакотерапія нейропатичного болю

  9. Ведення пацієнтів із болем у попереку та ішалгією

  10. Возможности холинергической фармакотерапии при хронической ишемии головного мозга

  11. Лікування пацієнтів із біполярним афективним розладом

  12. Фибромиалгия: обзор результатов современных исследований

  13. Говард Лавкрафт: принц божевілля

Содержание выпуска 8 (109), 2019

  1. Деменція — одна з причин інвалідності осіб літнього віку

  2. Деменція. Пріоритет галузі охорони здоров’я

  3. Новое в эпилептологии

  4. Світовий досвід сучасної терапії розсіяного склерозу

  5. Ефективна корекція нейрорегуляції при терапії функціонально-органічних розладів нервової системи

  6. Оптиконейромієліт: відмінності від розсіяного склерозу та ключові аспекти менеджменту

  7. Інноваційні наукові досягнення: перспективи розвитку дитячої неврології

  8. Настанови щодо фармакотерапії шизофренії та супутніх психозів

  9. Лікування пацієнтів із біполярним афективним розладом

  10. Клінічні настанови щодо застосування тразодону для лікування великого депресивного розладу і супутніх станів

  11. Марина Цвєтаєва: невиліковна хвороба, що зветься душа

Содержание выпуска 7 (108), 2019

  1. Самогубство: факти і цифри

  2. Працюємо разом: приділи 40 секунд профілактиці самогубств

  3. Всесвітній день психічного здоров’я

  4. Новое в эпилептологии

  5. Застосування кветіапіну пролонгованого вивільнення для поліпшення комплаєнсу при лікуванні психічних розладів

  6. Оновлені результати досліджень ефективності та безпеки окрелізумабу при розсіяному склерозі

  7. Медикаментозне лікування захворювань, спричинених недостатністю дофамінергічної системи

  8. Нарушения движений во сне у взрослых

  9. Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна

  10. Поліпшення психосоціального функціонування та якості життя пацієнтів із великим депресивним розладом внаслідок зменшення проявів ангедонії

  11. Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту в дітей із розладами аутистичного спектра

  12. Практичні настанови щодо лікування тиків у пацієнтів із синдромом Туретта і хронічними тикозними розладами

  13. Рекомендації щодо діагностики, терапії та надання підтримки пацієнтам із деменцією

  14. Марина Цвєтаєва: невиліковна хвороба, що зветься душа

Содержание выпуска 6 (107), 2019

  1. Порядок застосування методів психологічної і психотерапевтичної допомоги

  2. Міждисциплінарна співпраця в організації медичної допомоги, освіти та соціальної підтримки осіб із розладами аутистичного спектра

  3. Новое в эпилептологии

  4. Патоморфоз епілепсії: сучасний погляд на проблему

  5. Когнітивна дисфункція при хворобі Альцгеймера: оцінка ефективності препаратів

  6. Парасомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов

  7. Церебрум композитум H: патогенетичні біорегуляційні можливості в дитячій неврології

  8. Порівняльна ефективність ін’єкційних антипсихотичних препаратів другого покоління

  9. Применение холина альфосцерата с целью профилактики и коррекции когнитивных нарушений при боевой травме

  10. Рекомендації щодо фармакотерапії деменції

  11. Наївне мистецтво художників‑примітивістів

Содержание выпуска 5 (106), 2019

  1. Тяжелый депрессивный эпизод у подростка: в поисках баланса между психофармакотерапией и психотерапией

  2. Когнітивно-поведінкова терапія соціальної фобії

  3. Депресивний розлад на тлі мітохондріальної дисфункції

  4. Синдром Айкарди

  5. Гипомеланоз Ито

  6. Диагностика и лечение синдрома PANDAS

  7. Лечение нейропатии лицевого нерва вследствие перенесенной кори

  8. Тяжелый депрессивный эпизод

  9. Биполярное аффективное расстройство в детском возрасте

  10. Болезнь Шильдера

  11. Генералізований тривожний розлад

  12. Нова стратегія лікування вегетативної дисфункції у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями

  13. Мультимодальные серотонинергические антидепрессанты и возможности их применения в клинической практике

  14. Настанови щодо призначення фармакотерапії уніполярної депресії

Содержание выпуска 4 (105), 2019

  1. Тетяна Ільницька: «Розлади харчової поведінки – ​це не вибір особи, дієта чи стиль життя, а хвороба, що потребує кваліфікованої допомоги»

  2. Ведення пацієнтів із розладами харчової поведінки

  3. Нейропсихофармакологія: обмін досвідом у сфері охорони психічного здоров’я дітей і підлітків

  4. Новое в эпилептологии

  5. Комбінована терапія епілепсії у дітей

  6. Метод электроэнцефалографии для диагностики эпилепсии

  7. Оптимізація терапії пацієнтів із великим депресивним розладом і порушеннями функціонування

  8. Психодинаміка болю

  9. Розлад харчової поведінки Піка: розуміння природи і методи втручання

  10. Настанови щодо лікування розладів тривожного спектра

  11. Центральні та периферичні ефекти диклофенаку при лікуванні хронічного м’язово-скелетного болю

  12. Вплив холіну на розвиток розладів сну та патогенез хвороби Альцгеймера

  13. Всеволод Гаршин: хвора совість століття

Содержание выпуска 3 (104), 2019

  1. Всесвітній день поширення інформації про проблеми аутизму: ​можливість більше дізнатися та допомогти


  2. Новое в эпилептологии


  3. Застосування комплексу вітамінів групи B як потенційного методу терапії ушкоджень периферичних нервів


  4. Поліпшення когнітивних функцій і працездатності у пацієнтів із великим депресивним розладом під впливом антидепресивної терапії 


  5. Порушення рухових функцій при розладах аутистичного спектра у дітей


  6. Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів із розсіяним склерозом


  7. Рекомендації щодо ведення осіб із посттравматичним стресовим розладом


  8. Вплив аналгетиків центральної дії на біль при артриті


  9. Ефективність комбінованої терапії мемантином і донепезилом у пацієнтів із хворобою Альцгеймера


  10. Безодня пристрастей родини Гюго


Содержание выпуска 1 (102), 2019

  1. Порівняння схем медикаментозної терапії відповідно до національних та міжнародних рекомендацій із лікування нейропатичного болю

  2. Система охорони психічного здоров’я в Україні: сучасні реалії та перспективи


  3. Новое в эпилептологии


  4. Альтернативні препарати в лікуванні біполярного розладу


  5. Основні концепції реабілітаційної допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності


  6. Розлади аутистичного спектра: чинники ризику, особливості діагностики та терапії


  7. Инсомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов


  8. Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи


  9. Смешанные состояния при биполярном расстройстве: современные представления и подходы к терапии

  10. Ведення пацієнтів із психотичними розладами

  11. Настанови щодо лікування депресії


  12. Применение комбинации диклофенака и комплекса витаминов В у пациентов с острой болью в пояснице

  13. Франц Кафка: людина з надто великою тінню


Выпуски текущего года

Содержание выпуска 3 (158), 2025

  1. Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи

  2. Міфи і факти про аутизм

  3. Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії

  4. Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам

  5. Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії

  6. Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку

  7. Ефективність метакогнітивної терапії в лікуванні депресії, спричиненої емоційним вигоранням у медичного працівника під час війни в Україні

  8. Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах

  9. Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь

  10. Антон Брукнер: провінційний геній

Содержание выпуска 2 (157), 2025

  1. Алла Петрів: «Інвалідність — не тавро, а статус, який передбачає допомогу і захист особі зі стійкими порушеннями життєдіяльності»

  2. Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

  3. Нетиповий «атиповий» оланзапін

  4. Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів

  5. Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення

  6. Можливості вдосконалення ведення пацієнтів із шизофренією

  7. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

  8. Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості

  9. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

  10. Амедео Модільяні: неприкаяний Моді

Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться

Архив рекомендаций