Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Ефективна корекція нейрорегуляції при терапії функціонально-органічних розладів нервової системи
-
Оптиконейромієліт: відмінності від розсіяного склерозу та ключові аспекти менеджменту
-
Інноваційні наукові досягнення: перспективи розвитку дитячої неврології
-
Настанови щодо фармакотерапії шизофренії та супутніх психозів
-
Раздел:
Настанови щодо фармакотерапії шизофренії та супутніх психозів
Зміст статті:
- Перший психотичний епізод
- Профілактика рецидивів та подальші епізоди
- Невідповідне реагування на фармакологічне лікування або відсутність реакції
- Припинення лікування
- Негативні симптоми шизофренії
- Моніторинг стану фізичного здоров’я
- Швидка седація
- Вагітність і годування грудьми
Психози — найяскравіші ознаки психічних захворювань, що проявляютьсязокрема порушеннями поведінки, появою патологічних симптомів і синдромів. Нині одним з ефективних методів лікування психозів є фармакотерапія. До вашої уваги представлено огляд рекомендацій щодо призначення відповідного медикаментозного лікування пацієнтам із шизофренією та супутніми психозами, розроблених Національною службою охорони здоров’я Великої Британії (NHS, 2019).
Представлені настанови призначені як для фахівців охорони психічного здоров’я, так і для лікарів загальної практики, які мають досвід лікування шизофренії та супутніх психозів. Наведені рекомендації охоплюють різні аспекти ведення пацієнтів із шизофренією. Як свідчить практика, встановлення діагнозу шизофренії часто вимагає більш тривалого часу, тому рекомендації щодо лікування першого психотичного епізоду застосовують і під час фармакологічних втручань при коротких психотичних епізодах, зокрема тих, що спричинені наркотичними речовинами. Крім призначень, поданих у цих настановах, усім пацієнтам із шизофренією вже під час гострої фази також слід пропонувати психологічні та психосоціальні заходи.
Алгоритм призначення фармакотерапії пацієнтам із шизофренією та супутніми психозами представлено на рисунку.
/images/nn19_8_3640_sh.jpg)
Рисунок. Алгоритм призначення фармакотерапії пацієнтам із шизофренією та супутніми психозами
Адаптовано згідно з Pharmacological Treatment of Schizophrenia and Related Psychoses
/images/nn19_8_3640_sh.jpg)
Рисунок. Алгоритм призначення фармакотерапії пацієнтам із шизофренією та супутніми психозами
Адаптовано згідно з Pharmacological Treatment of Schizophrenia and Related Psychoses
Перший психотичний епізод
У разі розвитку психотичного епізоду перед призначенням відповідного лікування пацієнтові слід надати всю супутню інформацію та обговорити переваги такого втручання й відносний профіль побічних ефектів. Варто максимально залучати пацієнта до вибору ліків, зважаючи при цьому на: ймовірні наслідки приймання чи неприймання медикаментозних засобів (власний неприємний досвід), а також думку доглядальника, якщо пацієнт погоджується на це.
На початку лікування слід призначити мінімальну ефективну дозу медикаментозного засобу і повільно титрувати вгору в межах діапазону дозувань, зазначених у Британському національному лікарського формулярі (BNF) або в інструкції для медичного застосування препарату. Доцільно використовувати його найменшу можливу дозу. Тобто дозування, які є ефективними для невідкладного лікування, слід призначати й для профілактичної терапії. Спочатку рекомендовано застосовувати пробний курс препарату в оптимальному дозуванні протягом 4–6 тижнів. В осіб із першим психотичним епізодом із повною та тривалою ремісією лікування антипсихотичним препаратом необхідно продовжувати принаймні впродовж 12 місяців після початку ремісії.
Вибір антипсихотичного засобу
Загальнодоступний антипсихотичний препарат вважають лікуванням вибору, якщо немає чітких переваг між наявними наразі антипсихотичними схемами. Допомога щодо прийняття відповідного рішення і можливість порівняти різні методи лікування шизофренії доступна для фахівців за посиланням http://www.choiceandmedication.org/devon/pdf/handychartpsychosis.pdf. Варто додати, що нині стосовно окремих схем терапії можуть діяти певні місцеві обмеження.
У таблиці 1 наведено перелік пероральних препаратів, затверджених для лікування шизофренії у Великій Британії. Інформацію про мінімальні ефективні добові дозування рекомендованих лікарських засобів при першому та повторних епізодах представлено в таблиці 2. Можливі побічні ефекти, що супроводжують медикаментозне втручання, зазначено в таблиці 3.
Епілепсія, гепатит, серцеві та ниркові порушення
За наявності у пацієнта епілепсії, гепатиту, серцевих і ниркових порушень, що, як правило, асоціюються з багатьма потенційними проблемами, рекомендовано розглянути всі можливі варіанти лікування. Так, у разі цих складних станів слід проконсультуватися із фахівцем щодо відповідної оптимізації фармакотерапії.
Профілактика рецидивів та подальші епізоди
Для профілактики рецидивів і подальших епізодів необхідно брати до уваги досвід попереднього успішного фармакологічного лікування. Як наголошують автори, такими ж принципами індивідуального вибору мають послуговуватися фахівці і для сприяння поліпшенню прихильності до призначеного режиму інтервенцій, враховуючи клінічну користь і побічні ефекти, пов’язані з будь-якими попередніми призначеннями.
Переведення з одного антипсихотика на інший
Переведення з одного антипсихотичного препарату на інший необхідно здійснювати з урахуванням клінічної картини хвороби, можливостей медичної установи та вподобань пацієнта.
Натепер є три способи такого переведення:
- Період без медикаментів (слід рекомендувати пацієнту припинення приймання першого антипсихотика, дотримання певного періоду без застосування медикаментів, а потім призначення іншого препарату).
- Без інтервалу (необхідно скасувати призначення одного препарату й одразу призначити інший).
- «Перекривання» приймання двох препаратів (слід здійснювати часткове або повне залежно від обставин).
Якщо під час переведення з одного антипсихотика на інший призначають ін’єкційні препарати тривалої дії, обов’язково слід звернутися до фахівців з оптимізації фармакотерапії.
Комбінована терапія антипсихотиками
Не варто призначати в плановому порядку поєднання двох або більше антипсихотиків, за винятком:
- перехресного титрування двох різних антипсихотиків і лише на короткий час;
- поєднання клозапіну з іншим антипсихотиком, щодо якого є доказова база і його призначення не погіршує прояви побічних ефектів клозапіну (Tiihonen et al., 2019);
- випадків, коли обставини вимагають призначення додаткового препарату.
Так, у разі призначення комбінованої терапії антипсихотиками слід упевнитися в наявності чіткого обґрунтування та відповідного плану лікування, задокументованого у належний спосіб, про що має бути повідомлено всіх клініцистів, які беруть участь у веденні пацієнта.
Призначення антипсихотиків у високих дозуваннях
Під час призначення антипсихотиків у високих дозуваннях доцільно обґрунтовувати їх як дози одного антипсихотика або комбінації антипсихотичних препаратів, що перевищують максимальні, вказані у BNF.
Як наголошують автори, при цьому необхідно зазначити та зареєструвати причини використання дозування поза діапазоном, наведеним у BNF або інструкції до застосованого препарату.
Відповідно до рекомендацій Королівської колегії психіатрів (RCP), при призначенні антипсихотиків у високих дозуваннях фахівці мають тісно співпрацювати з лікарем загальної практики для забезпечення належного моніторингу стану пацієнта.
Депо-форми антипсихотичних препаратів
Можливість призначення пацієнтам із шизофренією депо-форм/ін’єкційних антипсихотичних препаратів тривалої дії слід розглядати, якщо:
- пацієнт віддає перевагу такому варіанту лікування після гострого епізоду;
- пріоритетним чинником є уникнення прихованого недотримання призначень антипсихотичних препаратів (як навмисного, так і ненавмисного).
У разі призначення депо-форми/ін’єкційних антипсихотичних препаратів тривалої дії слід:
- враховувати, чи віддає пацієнт перевагу такому режиму введення (регулярні внутрішньом’язові ін’єкції), а також організаційним моментам (можливість домашніх візитів, місце розташування клінік та ін.);
- надавати інформацію та обговорювати з пацієнтом переваги такого лікування та відносний профіль побічних ефектів кожного препарату;
- використовувати на початку інтервенцій невелику тестову дозу, якщо це зазначено в BNF або інструкції для застосування лікарського засобу.
Невідповідне реагування на фармакологічне лікування або відсутність реакції
У разі, якщо пацієнти із шизофренією належним чином не відповідали на фармакологічне та/або психологічне лікування, необхідно:
- переглянути діагноз;
- упевнитися, що пацієнт дотримувався схеми приймання антипсихотиків, призначених в адекватному дозуванні та відповідним курсом;
- переглянути, чи були призначені та чи застосовували у належний спосіб психологічні методи лікування;
- розглянути інші можливі причини відсутності відповіді на лікування, такі як зловживання коморбідними речовинами (зокрема, алкогольними напоями), одночасне використання інших призначених ліків або соматичні захворювання.
Пацієнтам із шизофренією, які не відповіли належним чином на лікування, попри послідовне застосування принаймні двох різних антипсихотичних препаратів в адекватних дозуваннях, необхідно розглянути можливість застосування клозапіну. Автори зауважують, що хоча б один із цих препаратів має бути антипсихотиком другого покоління (не клозапіном). Якщо пацієнт із шизофренією не відповідає на клозапін в оптимальній дозі, перш ніж додавати другий антипсихотичний засіб для посилення лікування клозапіном, клініцистам слід врахувати всі вищезазначені моменти (зокрема, вимірювання терапевтичного вмісту препарату в крові). Для адекватного пробного курсу може знадобитися до 8–10 тижнів.
У масштабному спостережному дослідженні J. Tiihonen etal. (2019) вивчали стратегії поєднання антипсихотиків із клозапіном. Щодо пацієнтів, які відмовилися від приймання клозапіну або не змогли пройти курс через його непереносимість або протипоказання, доцільно розглянути варіанти лікування, наведені у рекомендаціях клініки Модслі (The Maudsley Prescribing Guidelines in Psychiatry, 13th Edition), або звернутися за консультацією до фахівців з оптимізації фармакотерапії.
Припинення лікування
За припинення лікування, як наголошують автори, слід проінформувати пацієнта, що є висока ймовірність ризику відновлення захворювання. Так, у 80 % осіб, які страждають на шизофренію, рецидив, як правило, трапляється протягом п’яти років після припинення лікування. У разі скасування антипсихотичних препаратів необхідно поступово зменшувати їх дозування і регулярно стежити за ознаками та симптомами рецидиву. Після відмови від антипсихотиків доцільно продовжувати моніторинг проявів і симптомів рецидиву щонайменше ще два роки. Натомість за розвитку гострих і тяжких побічних ефектів (патологічні зміни складу крові через застосування клозапіну), коли необхідно різко припинити прийом ліків, слід звернутися за консультацією до фахівця, щоб забезпечити доступну адекватну підтримку і терміновий перегляд стратегії лікування.
Негативні симптоми шизофренії
За статистикою, до 20 % пацієнтів із шизофренію мають стійкі первинні негативні симптоми. Як зазначають автори, психози необхідно виявляти та лікувати якомога раніше, оскільки це сприяє профілактиці негативних симптомів. Отже, потрібно розглянути можливість:
- поєднання антипсихотичних засобів з антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну або міртазапіном;
- у разі призначення клозапіну — його доповнення ламотриджином або відповідним другим антипсихотичним препаратом.
Для надання рекомендацій щодо інших фармакологічних стратегій нині бракує даних.
Моніторинг стану фізичного здоров’я
Тривалість життя осіб із шизофренією може скорочуватися на 20 років. Цей показник на 60 % зумовлений збільшенням смертності через соматичні хвороби. Моніторинг стану фізичного здоров’я є вкрай важливим для того, щоб мати змогу вчасно визначати патологію, знижувати рівень захворюваності та смертності за допомогою контролю чинників ризику. Окрім щорічної перевірки стану фізичного здоров’я, усім пацієнтам, які мають діагноз шизофренія та яким призначено антипсихотик, необхідно проводити додатковий моніторинг.
Якщо базовий/поточний моніторинг неможливий, перед призначенням/продовженням лікування клініцист має зважено оцінити баланс ризиків і переваг.
Швидка седація
Швидку седацію, як наголошують автори, слід застосовувати тільки в «надзвичайних психіатричних ситуаціях» за умов стаціонару, якщо особа ризикує завдати шкоди собі та/або іншим. Призначати та виконувати її можуть лише працівники, які мають спеціальну підготовку.
Настанови щодо правильного виконання швидкої седації викладено в Клінічному протоколі (CP11, NHS), доступному за посиланням https://www.dpt.nhs.uk/download/P7H84qn8q1.
Вагітність і годування грудьми
Рекомендації стосовно отримання інформації про призначення відповідних медикаментозних засобів для лікування шизофренії із супутніми психозами вагітним і жінкам, які годують грудьми, викладено в Настанові щодо охорони психічного здоров’я в перинатальний період (PG18, NHS), доступній за посиланням https://www.dpt.nhs.uk/download/h6rI3Ys8PS.
Підготувала Ольга Мороз
Оригінальний текст документа читайте на сайті www.dpt.nhs.uk
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2019 Год
Содержание выпуска 1, 2019
-
Обмеження життєдіяльності та соціальна ізоляція у психічно хворих
-
Психофармакотерапія поведінкових і психологічних симптомів у пацієнтів із деменцією
-
Клинические особенности симптомов эпилепсии у пожилых пациентов
-
Біологічно активні препарати в лікуванні порушень пам’яті, пов’язаних із віком
-
Вплив холіну та холіну альфосцерату на запалення в головному мозку
Содержание выпуска 10 (111), 2019
-
Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами
-
Нейробіологічні основи депресії та тривожного розладу: принципи консервативного лікування
-
Тривожні розлади: особливості перебігу, діагностування та лікування
-
Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
Содержание выпуска 9 (110), 2019
-
Новые возможности фармакотерапии хронических психогенных болевых синдромов
-
Розсіяний склероз ізсередини: проблеми пацієнтів та можливі шляхи їх подолання
-
Скринінг та діагностика депресії в умовах первинної ланки охорони здоров’я
-
Возможности холинергической фармакотерапии при хронической ишемии головного мозга
Содержание выпуска 8 (109), 2019
-
Ефективна корекція нейрорегуляції при терапії функціонально-органічних розладів нервової системи
-
Оптиконейромієліт: відмінності від розсіяного склерозу та ключові аспекти менеджменту
-
Інноваційні наукові досягнення: перспективи розвитку дитячої неврології
-
Настанови щодо фармакотерапії шизофренії та супутніх психозів
Содержание выпуска 7 (108), 2019
-
Оновлені результати досліджень ефективності та безпеки окрелізумабу при розсіяному склерозі
-
Медикаментозне лікування захворювань, спричинених недостатністю дофамінергічної системи
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту в дітей із розладами аутистичного спектра
-
Рекомендації щодо діагностики, терапії та надання підтримки пацієнтам із деменцією
Содержание выпуска 6 (107), 2019
-
Порядок застосування методів психологічної і психотерапевтичної допомоги
-
Когнітивна дисфункція при хворобі Альцгеймера: оцінка ефективності препаратів
-
Парасомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Церебрум композитум H: патогенетичні біорегуляційні можливості в дитячій неврології
-
Порівняльна ефективність ін’єкційних антипсихотичних препаратів другого покоління
Содержание выпуска 5 (106), 2019
Содержание выпуска 4 (105), 2019
-
Нейропсихофармакологія: обмін досвідом у сфері охорони психічного здоров’я дітей і підлітків
-
Оптимізація терапії пацієнтів із великим депресивним розладом і порушеннями функціонування
-
Розлад харчової поведінки Піка: розуміння природи і методи втручання
-
Центральні та периферичні ефекти диклофенаку при лікуванні хронічного м’язово-скелетного болю
-
Вплив холіну на розвиток розладів сну та патогенез хвороби Альцгеймера
Содержание выпуска 3 (104), 2019
-
Всесвітній день поширення інформації про проблеми аутизму: можливість більше дізнатися та допомогти
-
Порушення рухових функцій при розладах аутистичного спектра у дітей
-
Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів із розсіяним склерозом
-
Рекомендації щодо ведення осіб із посттравматичним стресовим розладом
-
Ефективність комбінованої терапії мемантином і донепезилом у пацієнтів із хворобою Альцгеймера
Содержание выпуска 2 (103), 2019
Содержание выпуска 1 (102), 2019
-
Система охорони психічного здоров’я в Україні: сучасні реалії та перспективи
-
Основні концепції реабілітаційної допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності
-
Розлади аутистичного спектра: чинники ризику, особливості діагностики та терапії
-
Инсомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
-
Смешанные состояния при биполярном расстройстве: современные представления и подходы к терапии
-
Применение комбинации диклофенака и комплекса витаминов В у пациентов с острой болью в пояснице
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться