Депресивна симптоматика: особливості перебігу залежно від віку пацієнта

Сьогодні науковці виділяють безліч моделей виникнення депресії, хоча жодна з них не фігурує самостійно. Адже депресія — мультифакторне захворювання, і це не лише ускладнює проблему діагностичного пошуку механізмів виникнення і розвитку хвороби, а також її лікування та профілактики на різних рівнях організму. Депресія заподіює одні з найсильніших психо­логічних, емоційних і фізичних страждань, що істотно знижують якість життя хворого, рівень його сімейної, соці­альної та трудової адаптації, нерідко призводячи до інвалідизації.

Рисунок 1. Модель етіопатоґенезу депресії

Рисунок 1. Модель етіопатоґенезу депресії

Безумовно, провідною ланкою виникнення психічного розладу є саме порушення нейротрансмітерних систем, проте маємо ще низку інших факторів, які також можуть зумовлювати виникнення згаданого захворювання. Втім, із більшістю чинників етіопатоґенезу депресії людина може стикатися на будь-якому етапі свого життя, навіть у дитячому віці (рис. 1). Як відомо, нині поширеність депресії легкого/помірного та тяжкого ступенів серед 13-18-річних осіб становить 8 та 3 % відповідно [9]. У дитячому віці депресія виникає з однаковою частотою як у хлопчиків, так і дівчаток, проте, починаючи з підліткового періоду, дівчата вдвічі частіше страждають на депресію, що може бути пов’язане з гормональною перебудовою організму [4]. Така закономірність зберігається від пубертатного віку і включно аж до старечого.

Деякі нейробілогічні та нейроендокринні зміни, котрі характерні для всіх вікових категорій пацієнтів при депресії, є основою виникнення її клінічних проявів. Серед нейробіохімічних змін при депресії можна виокремити такі:

• ↓ чи ↑ 3-метокси-4-гідроксифенілгліколь;
• ↑ α2- та β-адренергічні рецептори;
• ↓ 5-HT1A-рецепторна експресія;
• ↓ концентрація плазми триптофану;
• ↓ 5-гідроксиіндолоцтова кислота (5-HIES) у спинно­мозковій рідині;
• ↑ ↓ зв’язування іміпраміну з тромбоцитами (експресія транспортеру серотоніну [5-HTT]) [11].

Нейроендокринні зміни при депресії:

• ↑ кортикотропін вивільняючий фактор (CRF) у спинномозковій речовині;
• ↑ секреція адренокортикотропного гормону (АКТГ), гіперкортизолізм;
• ↑ тиреотропін-вивільняючий гормон (TRH) у лікворі;
• ↓ реакція гормону щитоподібної залози (TТГ) на стимуляцію тиреотропін-рилізинг-гормону (TРГ);
• ↓ реакція гормону росту (GH) на клонідин;
• ↓ реакція пролактину на фенфлурамін;
• ↓ соматостатин у спинномозковій рідині [11].

Рисунок 2. Специфічні симптоми депресивних розладів і деменції

Рисунок 2. Специфічні симптоми депресивних розладів і деменції

Симптоми депресії в дітей можуть суттєво відрізнятись від таких у дорослих [10]. Крім того, незважаючи на загальновідомі ознаки депресії, її симптоматика може варіювати залежно від вікової групи:

1) 0-3 роки — проблеми харчування та порушення харчової поведінки, зниження апетиту, втрата ваги, труднощі зі сном (з’являється сонливість), ангедонія, дратівливість, сум (збіднення жестів і міміки), втрата задоволення від звичних ігор і поява тематики «смерті», агресивна поведінка під час гри;

2) 3-6 років — порушення харчування та сну, скарги соматичного характеру (біль у животі та головний біль), сум, схильність до інтроверзії, агресивність, обмежена ігрова поведінка, відчуття провини, виснаження, когнітивне обмеження, вторинний енурез/енкопрез;

3) 6-12 років — поява страхів, вербалізація суму, проб­леми в школі, соціальна втеча, суїцидальні думки;

4) 12-19 років — самоушкоджувальна поведінка, апатія, втрата інтересів, низька самооцінка, соціальна втеча, зниження працездатності, суїцидальні думки та дії, дратівливість, схильність до злочинів і вживання психо­активних речовин, безсоння, циркадні коливання настрою, бракує відчуття відпочинку [2; 10].

Основною особливістю перебігу депресивної симптоматики в неповнолітніх осіб є відносно висока частота ремісій (≈ 33 %) із одночасно високим ризиком хронізації (≈ 80 %) до досягнення дорослого віку [10]. А зі збільшенням кількості епізодів депресії зростає віро­гідність виникнення повторних екзацербацій у майбутньому. Так, при першому пережитому депресивному епізоді ймовірність виникнення повторного становить 60 %, а при двох — 70 %, тоді як при трьох — 90 %. З віком (при збільшенні кількості депресивних епізодів) зростає також тяжкість депресивної симптоматики, підвищу­ється ризик появи резистентної депресії. В осіб молодого віку часті депресивні епізоди є коротшими (< 10 тижнів), натомість у пацієнтів похилого віку вони істотно довші (≥ 21 тижня) [3].

Депресивна симптоматика в осіб віком 60 років і старше (так звана пізня депресія) суттєво відрізняється від депресії у хворих молодшого віку [12]. Найчастіше це пов’язано як із фізичними захворюваннями, притаманними цій віковій категорії (наприклад, хвороби серця, гіпертонія, діабет або хронічний біль), так і зі складними подіями в житті (скажімо, смерть чоловіка або дружини), а також усе меншими можливостями робити те, що могли виконувати в більш молодому віці. Є спостереження, що люди віком 75 років і старше, які перебувають на утриманні в будинках для пристарілих, у 50 % випадків страждають на депресію [5]. Причиною цьому може бути наявність супутньої патології, що переважно не лише маскує істинну картину депресії, але й суттєво погіршує прогноз захворювання. Як правило, такі пацієнти проявляють меншу прихильність до анти­депресивної терапії, а отже, складніше досягають комплаєнсу [1].

Чим активніше пацієнт згаданої когорти виявляє скарги соматичного характеру, тим більше це свідчить про наявність депресивного розладу [6]. До того ж у таких хворих спостерігається виражене зниження само­оцінки та впевненості в собі, вони переживають більше відчуття провини та власної безкорисності. Ба більше, саме з депресивних проявів можуть маніфестувати такі захворювання, як судинна деменція чи хвороба Альцгеймера, провідну симптоматику яких зображено на рисунку 2 [7].

Загалом у клінічній картині депресії середньої вікової категорії переважають такі симптоми:

1. Емоційні: пригніченість, боязливість, відчуття провини та суму, відчай, дратівливість, порожнеча, апатія.

2. Когнітивні: тривалі роздуми, негативні думки, песимізм, сумніви в собі, помисли про самогубство, погіршення концентрації уваги, зниження запам’ятовування, сповільнення мислення, надмірна фіксація на соматичному статусі.

3. Фізіологічно-вегетативні: втрата енергії, втома, в’ялість, слізливість, порушення сну, раннє пробуд­ження, втрата апетиту та ваги, зниження/втрата лібідо, внутрішнє занепокоєння, напруження, метео­чутливість, загальні вегетативні скарги (вклю­чаючи розлади шлунково-кишкового тракту та головний біль).

4. Поведінкові/моторні: сповільнена мова та моторика, зниження активності, уникання зорового контакту, суїцидальні дії, безсилля, зігнуте положення тіла, непосидючість, ажитація, сумний і слізливий вираз обличчя [3].

Рисунок 3. Типовий перебіг депресивних розладів протягом життя

Рисунок 3. Типовий перебіг депресивних розладів протягом життя

Для депресивної симптоматики у будь-якій віковій категорії характерна також циклічність. На рисунку 3 зображено перебіг депресивних розладів упродовж життя пацієнта. Втім, небезпечною складовою депресивної симптоматики є саме поява суїцидальних думок. Зок­ре­­ма, поширеність суїцидальних спроб у дітей і підлітків становить 3-4 %. Такі показники пов’язу­ють насамперед із суттєвим обмеженням антидепресивних засобів, оскільки, за даними Національного інституту психічного здоров’я США, сьогодні безпечним препаратом для дітей віком 8 років і старше є лише флуоксетин (механізм дії якого обумовлений вибірковим пригніченням зворотного нейронального захоплення серотоніну в центральній нервовій системі. Важливими факторами ризику виникнення патології є самогубство чи рання смерть близької людини. Приміром, парасуїцидальні дії та суїцидальні думки найчастіше виникають у дівчат (10-35 %), проте ­хлопці втричі частіше скоюють самострату [8, 10]. Найбільш схильні до вчине­ння суїцидальних дій дівчата віком від 15 до 19 років [13].

Частота суїцидів істотно зростає серед пацієнтів віком 70 років і старше. Позбавлення життя серед чоловіків віком ≥ 80 років зустрі­чаються у 20 разів частіше, аніж серед молодих жінок, і має найвищий фатальний ризик. До відчайдушних кроків вдаються чоловіки з депресивною симптоматикою через умисне спричинення власної смерті вдвічі частіше за жінок. Майже кожна друга жінка (≈ 47 %), яка помирає внаслідок суїцидальних дій, — старше 60 років. Попри це, близько 45 % само­губців чоловічої статі потрапляють до вікової категорії 40-65 років (рис. 4) [13].

Рисунок 4. Частота самогубств на 100 тис. осіб (А) та їх відсоток на рік (Б) при депресії за віком і статтю

Рисунок 4. Частота самогубств на 100 тис. осіб (А) та їх відсоток на рік (Б) при депресії за віком і статтю

Депресивна симптоматика чинить негативний вплив як на фізичне, так і психічне функціонування індивіда на будь-якому життєвому етапі. Хоча особливо вразливими є особи жіночої статі, які (починаючи з пубертатного віку) більш схильні до розвитку депресії, але найбільший відсоток само­губств скоюють саме чоловіки. Вказана статистика серед них невтішно зрос­тає, починаючи із середнього (праце­­здатного) віку, тоді як ризик вчинення самозгуби в жінок істотно підвищується в передпенсійному віці.

Можна зробити висновок, що на нинішньому етапі розвитку психофармакології кількість засобів для лікування пацієнтів педіатричного профілю з депре­сією є вкрай недостатньою, що вимагає активного залучення відповідних психотерапевтичних заходів. Також важливим натепер залишається рівень надання анти­депресивної допомоги дітям та інтеграція психіатричної й загально­медичної підтримки, адже від якості пролікованого депресивного епізоду в майбутньому залежить частота екзацербацій захворювання.

Література

1. Бедлінський В. О. Порівняльна характеристика депресії у хворих, які перенесли черепно-мозкову травму, та у пацієнтів з ендогенними афективними розладами настрою / В.О. Бедлінський // Архів психіатрії. — 2017. — № 23. — С. 33-36.

2. Die depressive Symptomatik muss «übersetzt» werden / [B. Barton et al.] // DNP-Der Neurologe & Psychiater. — 2017. — V. 18. — № 3. — P. 35-44. DOI: https://doi.org/10.1007/s15202-017–1598-6.

3. Beesdo K. Depressive Störungen: Major Depression und Dysthymie / K. Beesdo, H. U. Wittchen // Klinische Psychologie und Psychotherapie. Springer, Berlin, Heidelberg. — 2006. — P. 731-762. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3–642-13018–2_40.

4. Prevalence of anxiety and depression in Australian adolescents: comparisons with worldwide data / [C. P. Boyd et al.] // J Genet Psychol. — 2000. — V. 161 (4). — P. 479-92. Epub 2000/12/16. DOI: 10.1080/00221320009596726.

5. Deutsche Gesellschaft für Psychiatrie und Psychotherapie (2015) S3-Leitlinie / Nationale Versorgungs Leitlinie Unipolare Depression. https: www.dgppn.de/publikationen/leitlinien.html.

6. New developments in the diagnosis of dementia / [G. W. Eschweiler et al.] // Dtsch Arztebl Int. — 2010. — V. 107 (39). — ­Р. 677-683. DOI:10.3238/arztebl.2010.0677.

7. Eschweiler G. W. Diagnostik und multimodale Therapie der Altersdepression: Diagnostics and multimodal treatment of depression in old age / G. W. Eschweiler // Zeitschrift für Gerontologie und Geriatrie. — 2017. — V. 50, № 2. — P. 99-105. DOI: 10.1007/s00391-016–1174-2.

8. Fluoxetine, cognitive-behavioral therapy, and their combination for adolescents with depression: Treatment for Adolescents With Depression Study (TADS) randomized controlled trial / [R. M. Glass et al. // Context. — 2004. — V. 85. — P. 90. DOI: 10.1001/jama.292.7.807.

9. Maslow G. R. Depression and Suicide in Children and Adolescents / G. R. Maslow, K. Dunlap, R. J. Chung // Pediatr Rev. — 2015. — V. 36 (7). — Р. 299-308; quiz 9-10. Epub 2015/07/03. DOI: 10.1542/pir. 36-7–299.

Повний список літератури, який уміщує 13 джерел, знаходиться в редакції.