скрыть меню

Депресивна симптоматика: особливості перебігу залежно від віку пацієнта

страницы: 22-24

В.О. Бедлінський, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ

Сьогодні науковці виділяють безліч моделей виникнення депресії, хоча жодна з них не фігурує самостійно. Адже депресія — мультифакторне захворювання, і це не лише ускладнює проблему діагностичного пошуку механізмів виникнення і розвитку хвороби, а також її лікування та профілактики на різних рівнях організму. Депресія заподіює одні з найсильніших психо­логічних, емоційних і фізичних страждань, що істотно знижують якість життя хворого, рівень його сімейної, соці­альної та трудової адаптації, нерідко призводячи до інвалідизації.

nn18-3_2225_r1-300x275.jpg

Рисунок 1. Модель етіопатоґенезу депресії

Безумовно, провідною ланкою виникнення психічного розладу є саме порушення нейротрансмітерних систем, проте маємо ще низку інших факторів, які також можуть зумовлювати виникнення згаданого захворювання. Втім, із більшістю чинників етіопатоґенезу депресії людина може стикатися на будь-якому етапі свого життя, навіть у дитячому віці (рис. 1). Як відомо, нині поширеність депресії легкого/помірного та тяжкого ступенів серед 13-18-річних осіб становить 8 та 3 % відповідно [9]. У дитячому віці депресія виникає з однаковою частотою як у хлопчиків, так і дівчаток, проте, починаючи з підліткового періоду, дівчата вдвічі частіше страждають на депресію, що може бути пов’язане з гормональною перебудовою організму [4]. Така закономірність зберігається від пубертатного віку і включно аж до старечого.

Деякі нейробілогічні та нейроендокринні зміни, котрі характерні для всіх вікових категорій пацієнтів при депресії, є основою виникнення її клінічних проявів. Серед нейробіохімічних змін при депресії можна виокремити такі:

  • ↓ чи ↑ 3-метокси-4-гідроксифенілгліколь;
  • ↑ α2- та β-адренергічні рецептори;
  • ↓ 5-HT1A-рецепторна експресія;
  • ↓ концентрація плазми триптофану;
  • ↓ 5-гідроксиіндолоцтова кислота (5-HIES) у спинно­мозковій рідині;
  • ↑ ↓ зв’язування іміпраміну з тромбоцитами (експресія транспортеру серотоніну [5-HTT]) [11].

Нейроендокринні зміни при депресії:

  • ↑ кортикотропін вивільняючий фактор (CRF) у спинномозковій речовині;
  • ↑ секреція адренокортикотропного гормону (АКТГ), гіперкортизолізм;
  • ↑ тиреотропін-вивільняючий гормон (TRH) у лікворі;
  • ↓ реакція гормону щитоподібної залози (TТГ) на стимуляцію тиреотропін-рилізинг-гормону (TРГ);
  • ↓ реакція гормону росту (GH) на клонідин;
  • ↓ реакція пролактину на фенфлурамін;
  • ↓ соматостатин у спинномозковій рідині [11].
nn18-3_2225_r2-300x278.jpg

Рисунок 2. Специфічні симптоми депресивних розладів і деменції

Симптоми депресії в дітей можуть суттєво відрізнятись від таких у дорослих [10]. Крім того, незважаючи на загальновідомі ознаки депресії, її симптоматика може варіювати залежно від вікової групи:

1) 0-3 роки — проблеми харчування та порушення харчової поведінки, зниження апетиту, втрата ваги, труднощі зі сном (з’являється сонливість), ангедонія, дратівливість, сум (збіднення жестів і міміки), втрата задоволення від звичних ігор і поява тематики «смерті», агресивна поведінка під час гри;

2) 3-6 років — порушення харчування та сну, скарги соматичного характеру (біль у животі та головний біль), сум, схильність до інтроверзії, агресивність, обмежена ігрова поведінка, відчуття провини, виснаження, когнітивне обмеження, вторинний енурез/енкопрез;

3) 6-12 років — поява страхів, вербалізація суму, проб­леми в школі, соціальна втеча, суїцидальні думки;

4) 12-19 років — самоушкоджувальна поведінка, апатія, втрата інтересів, низька самооцінка, соціальна втеча, зниження працездатності, суїцидальні думки та дії, дратівливість, схильність до злочинів і вживання психо­активних речовин, безсоння, циркадні коливання настрою, бракує відчуття відпочинку [2; 10].

Основною особливістю перебігу депресивної симптоматики в неповнолітніх осіб є відносно висока частота ремісій (≈ 33 %) із одночасно високим ризиком хронізації (≈ 80 %) до досягнення дорослого віку [10]. А зі збільшенням кількості епізодів депресії зростає віро­гідність виникнення повторних екзацербацій у майбутньому. Так, при першому пережитому депресивному епізоді ймовірність виникнення повторного становить 60 %, а при двох — 70 %, тоді як при трьох — 90 %. З віком (при збільшенні кількості депресивних епізодів) зростає також тяжкість депресивної симптоматики, підвищу­ється ризик появи резистентної депресії. В осіб молодого віку часті депресивні епізоди є коротшими (< 10 тижнів), натомість у пацієнтів похилого віку вони істотно довші (≥ 21 тижня) [3].

Депресивна симптоматика в осіб віком 60 років і старше (так звана пізня депресія) суттєво відрізняється від депресії у хворих молодшого віку [12]. Найчастіше це пов’язано як із фізичними захворюваннями, притаманними цій віковій категорії (наприклад, хвороби серця, гіпертонія, діабет або хронічний біль), так і зі складними подіями в житті (скажімо, смерть чоловіка або дружини), а також усе меншими можливостями робити те, що могли виконувати в більш молодому віці. Є спостереження, що люди віком 75 років і старше, які перебувають на утриманні в будинках для пристарілих, у 50 % випадків страждають на депресію [5]. Причиною цьому може бути наявність супутньої патології, що переважно не лише маскує істинну картину депресії, але й суттєво погіршує прогноз захворювання. Як правило, такі пацієнти проявляють меншу прихильність до анти­депресивної терапії, а отже, складніше досягають комплаєнсу [1].

Чим активніше пацієнт згаданої когорти виявляє скарги соматичного характеру, тим більше це свідчить про наявність депресивного розладу [6]. До того ж у таких хворих спостерігається виражене зниження само­оцінки та впевненості в собі, вони переживають більше відчуття провини та власної безкорисності. Ба більше, саме з депресивних проявів можуть маніфестувати такі захворювання, як судинна деменція чи хвороба Альцгеймера, провідну симптоматику яких зображено на рисунку 2 [7].

Загалом у клінічній картині депресії середньої вікової категорії переважають такі симптоми:

1. Емоційні: пригніченість, боязливість, відчуття провини та суму, відчай, дратівливість, порожнеча, апатія.

2. Когнітивні: тривалі роздуми, негативні думки, песимізм, сумніви в собі, помисли про самогубство, погіршення концентрації уваги, зниження запам’ятовування, сповільнення мислення, надмірна фіксація на соматичному статусі.

3. Фізіологічно-вегетативні: втрата енергії, втома, в’ялість, слізливість, порушення сну, раннє пробуд­ження, втрата апетиту та ваги, зниження/втрата лібідо, внутрішнє занепокоєння, напруження, метео­чутливість, загальні вегетативні скарги (вклю­чаючи розлади шлунково-кишкового тракту та головний біль).

4. Поведінкові/моторні: сповільнена мова та моторика, зниження активності, уникання зорового контакту, суїцидальні дії, безсилля, зігнуте положення тіла, непосидючість, ажитація, сумний і слізливий вираз обличчя [3].

nn18-3_2225_r3.jpg

Рисунок 3. Типовий перебіг депресивних розладів протягом життя

Для депресивної симптоматики у будь-якій віковій категорії характерна також циклічність. На рисунку 3 зображено перебіг депресивних розладів упродовж життя пацієнта. Втім, небезпечною складовою депресивної симптоматики є саме поява суїцидальних думок. Зок­ре­­ма, поширеність суїцидальних спроб у дітей і підлітків становить 3-4 %. Такі показники пов’язу­ють насамперед із суттєвим обмеженням антидепресивних засобів, оскільки, за даними Національного інституту психічного здоров’я США, сьогодні безпечним препаратом для дітей віком 8 років і старше є лише флуоксетин (механізм дії якого обумовлений вибірковим пригніченням зворотного нейронального захоплення серотоніну в центральній нервовій системі. Важливими факторами ризику виникнення патології є самогубство чи рання смерть близької людини. Приміром, парасуїцидальні дії та суїцидальні думки найчастіше виникають у дівчат (10-35 %), проте ­хлопці втричі частіше скоюють самострату [8, 10]. Найбільш схильні до вчине­ння суїцидальних дій дівчата віком від 15 до 19 років [13].

Частота суїцидів істотно зростає серед пацієнтів віком 70 років і старше. Позбавлення життя серед чоловіків віком ≥ 80 років зустрі­чаються у 20 разів частіше, аніж серед молодих жінок, і має найвищий фатальний ризик. До відчайдушних кроків вдаються чоловіки з депресивною симптоматикою через умисне спричинення власної смерті вдвічі частіше за жінок. Майже кожна друга жінка (≈ 47 %), яка помирає внаслідок суїцидальних дій, — старше 60 років. Попри це, близько 45 % само­губців чоловічої статі потрапляють до вікової категорії 40-65 років (рис. 4) [13].

nn18-3_2225_r4.jpg

Рисунок 4. Частота самогубств на 100 тис. осіб (А) та їх відсоток на рік (Б) при депресії за віком і статтю

Депресивна симптоматика чинить негативний вплив як на фізичне, так і психічне функціонування індивіда на будь-якому життєвому етапі. Хоча особливо вразливими є особи жіночої статі, які (починаючи з пубертатного віку) більш схильні до розвитку депресії, але найбільший відсоток само­губств скоюють саме чоловіки. Вказана статистика серед них невтішно зрос­тає, починаючи із середнього (праце­­здатного) віку, тоді як ризик вчинення самозгуби в жінок істотно підвищується в передпенсійному віці.

Можна зробити висновок, що на нинішньому етапі розвитку психофармакології кількість засобів для лікування пацієнтів педіатричного профілю з депре­сією є вкрай недостатньою, що вимагає активного залучення відповідних психотерапевтичних заходів. Також важливим натепер залишається рівень надання анти­депресивної допомоги дітям та інтеграція психіатричної й загально­медичної підтримки, адже від якості пролікованого депресивного епізоду в майбутньому залежить частота екзацербацій захворювання.

Література

1. Бедлінський В. О. Порівняльна характеристика депресії у хворих, які перенесли черепно-мозкову травму, та у пацієнтів з ендогенними афективними розладами настрою / В.О. Бедлінський // Архів психіатрії. — 2017. — № 23. — С. 33-36.

2. Die depressive Symptomatik muss «übersetzt» werden / [B. Barton et al.] // DNP-Der Neurologe & Psychiater. — 2017. — V. 18. — № 3. — P. 35-44. DOI: https://doi.org/10.1007/s15202-017–1598-6.

3. Beesdo K. Depressive Störungen: Major Depression und Dysthymie / K. Beesdo, H. U. Wittchen // Klinische Psychologie und Psychotherapie. Springer, Berlin, Heidelberg. — 2006. — P. 731-762. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3–642-13018–2_40.

4. Prevalence of anxiety and depression in Australian adolescents: comparisons with worldwide data / [C. P. Boyd et al.] // J Genet Psychol. — 2000. — V. 161 (4). — P. 479-92. Epub 2000/12/16. DOI: 10.1080/00221320009596726.

5. Deutsche Gesellschaft für Psychiatrie und Psychotherapie (2015) S3-Leitlinie / Nationale Versorgungs Leitlinie Unipolare Depression. https: www.dgppn.de/publikationen/leitlinien.html.

6. New developments in the diagnosis of dementia / [G. W. Eschweiler et al.] // Dtsch Arztebl Int. — 2010. — V. 107 (39). — ­Р. 677-683. DOI:10.3238/arztebl.2010.0677.

7. Eschweiler G. W. Diagnostik und multimodale Therapie der Altersdepression: Diagnostics and multimodal treatment of depression in old age / G. W. Eschweiler // Zeitschrift für Gerontologie und Geriatrie. — 2017. — V. 50, № 2. — P. 99-105. DOI: 10.1007/s00391-016–1174-2.

8. Fluoxetine, cognitive-behavioral therapy, and their combination for adolescents with depression: Treatment for Adolescents With Depression Study (TADS) randomized controlled trial / [R. M. Glass et al. // Context. — 2004. — V. 85. — P. 90. DOI: 10.1001/jama.292.7.807.

9. Maslow G. R. Depression and Suicide in Children and Adolescents / G. R. Maslow, K. Dunlap, R. J. Chung // Pediatr Rev. — 2015. — V. 36 (7). — Р. 299-308; quiz 9-10. Epub 2015/07/03. DOI: 10.1542/pir. 36-7–299.

Повний список літератури, який уміщує 13 джерел, знаходиться в редакції.

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2018 Год

Содержание выпуска 1, 2018

  1. Ю.А. Бабкина

  2. А.Є. Дубенко, С.О. Сазонов, Ю.А. Бабкіна, В.І. Смоланка, М.М. Орос, В.В. Грабар

  3. И.Н. Карабань, Н.В. Карасевич

  4. Т.Н. Слободин

  5. О.М. Мишаківська

  6. О.В. Прохорова

  7. І.В. Калугін, О.О. Хаустова, О.С. Осуховська

Содержание выпуска 6 (98), 2018

  1. Ю.А. Бабкина

  2. М.Е. Черненко, В.И. Вовк

  3. С.Г. Бурчинский

  4. С.А. Мацкевич, М.И. Бельская

  5. О.А. Козерацька

  6. О.А. Борисенко, Т.А. Зайцева, А.В. Шапошникова, С.Г. Кудинова

Содержание выпуска 4-5 (97), 2018

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Тріщинська М.А.

  3. Павленко Т.-М.

  4. Бурчинский С.Г.

  5. Левада О.А., Троян О.С.

  6. В’юн В.В.

Содержание выпуска 3 (96), 2018

  1. Ю.А. Бабкина

  2. В.О. Бедлінський

  3. В.Г. Безшейко

  4. T. Сошенко, A. Габінська

Содержание выпуска 2 (95), 2018

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Н.А. Марута

  3. А.Г. Бондарчук, Р.В. Бальоха

  4. С.А. Мацкевич, М.И. Бельская

  5. В.О. Климчук, В.В. Горбунова

  6. Ю.А. Крамар

  7. Т.А. Зайцева, О.А. Борисенко, П.П. Зайцев

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 6 (117), 2020

  1. Ю.А. Бабкіна

  2. Д. А. Мангуби

  3. А. Є. Дубенко, І. В. Реміняк, Ю. А. Бабкіна, Ю. К. Реміняк

  4. В. І. Коростій, І. Ю. Блажіна, В. М. Кобевка

  5. Т. О. Студеняк, М. М. Орос

  6. Ю. О. Сухоручкін

Содержание выпуска 5 (116), 2020

  1. Т. О. Скрипник

  2. Н.А.Науменко, В.И. Харитонов

  3. Ю. А. Крамар

  4. В.И.Харитонов, Д.А. Шпаченко

  5. Н.В. Чередниченко

  6. Ю.О. Сухоручкін

  7. Ю. А. Крамар

  8. Н. К. Свиридова, Т. В. Чередніченко, Н. В. Ханенко

  9. Є.О.Труфанов

  10. Ю.О. Сухоручкін

  11. О.О. Копчак

  12. Ю.А. Крамар

Содержание выпуска 4 (115), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. І.І. Марценковська

  3. Ю. А. Крамар, Г. Я. Пилягіна

  4. М. М. Орос, В. В. Грабар, А. Я. Сабовчик, Р. Ю. Яцинин

  5. М. Селихова

  6. Ю. О. Сухоручкін

Содержание выпуска 3 (114), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Ю.А. Бабкіна

  3. О.С. Чабан, О.О. Хаустова

  4. О. С. Чабан, О. О. Хаустова

  5. Ю. О. Сухоручкін

Содержание выпуска 1, 2020

  1. А.Е. Дубенко

  2. Ю. А. Бабкина

  3. Ю.А. Крамар, К.А. Власова

  4. Ю. О. Сухоручкін

Содержание выпуска 2 (113), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Л. А. Дзяк

  3. Ф. Є. Дубенко, І. В. Реміняк, Ю. А. Бабкіна, Ю. К. Реміняк

  4. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравицька

  5. Ю. А. Крамар

  6. П. В. Кидонь

Содержание выпуска 1 (112), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Ю.А. Крамар

  3. М.М. Орос, В.В. Грабар

  4. В.И. Харитонов, Д.А. Шпаченко

  5. L. Boschloo, E. Bekhuis, E.S. Weitz et al.