сховати меню

Зміни регіональної церебральної перфузії після лікування ніцерголіном хворих із ранньою стадією хвороби Альцгеймера

сторінки: 26-27

nn18spec-1_2627_f-300x191.jpg

 

Хвороба Альцгеймера є найпоширенішою формою деменції і клінічно характеризується вираженим дефіцитом когнітивних функцій. Крім того, для пацієнтів із вказаною нозологією характерне суттєве погіршення церебральної перфузії.

До вашої уваги наведено огляд статті J. Im. Jooyeon et al. «Changes in Regional Cerebral Perfusion after Nicergoline Treatment in Early Alzheimer’s Disease: A Pilot Study», що була опублікована в Dement Neurocogn Disord (2017;16(4):104–109), у якій автори проаналізували вплив ніцерголіну на регіональний мозковий кровотік у пацієнтів із ранньою стадією хвороби Альцгеймера.

Незважаючи на відмінності в етіології, хвороба Альцгеймера (ХА) та судинна деменція часто співіснують і мають перекриті чинники ризику та клінічні ознаки. Крім літнього віку, при ХА до них включають гіпертонію, захво­рювання периферичних артерій, серцево-­судинні хвороби, діабет і куріння, до того ж ме­ханізми, що лежать в основі ХА, здається, тісно пов’язані з судинними факторами (Skoog еt al., 1999).

Ніцерголін є похідним ерголіну, який застосовують для лікування деменції та інших вікових когнітивних дисфункцій (Winblad еt al., 2000). Попри те, що спочатку ніцерголін позиціонували більше як судинорозширювальний засіб і, головним чином, рекомендували при цереброваскулярних захворюваннях, він має ширший спектр фармако­логічних і клінічних властивостей, що дає змогу використовувати його при різних формах деменції, зокрема АХ. Результати рандомізованих контрольних досліджень щодо терапевтичної ефективності ніцерголіну у хворих на деменцію продемонстрували, що лікування ніцерголіном було асоційоване з покращенням або профілактикою погіршення когнітивних функцій (Bracco еt al., 1999; Crook, 1997; Winblad еt al., 2001), а також такий ефект мали в пацієнтів із сенільною, судинною або змішаними типами деменції.

Чинить вплив ніцерголін як на молекулярні, так і клітинні механізми патофізіології деменції. У випробуваннях in vitro та дослідженнях за участю тварин повідомляли, що ніцерголін діє як анта­гоніст α1-адренорецепторів, зумовлюючи в такий спосіб збільшення вазо­дилатації та кровотоку (Winblad еt al., 2008), холінергічної нейротранс­місії (Car­fagna еt al., 1995; McArthur еt al., 1997; Ogawa еt al., 1993), підвищуючи обмін норадреналіну та допаміну (Moretti еt al., 1988), мозковий мета­болізм (Le Poncin-Lafitte еt al., 1984; Miccheli еt al., 2008) і стимулюючи механізми нейропротекції (Caraci еt al., 2005; Mizuno еt al., 2005; Sortino еt al., 1999). Зазначено, що ніцерголін покращує механізми трансдукції сигналів у клітинах зрілих тварин. Як одноразово, так і при тривалому перо­ральному застосуванні препарату спостерігали підвищення мета­болізму базального та агоніст-­чутливого фосфоінозитиду. Також ніцерголін підвищує активність і перенесення до ділянки мембра­ни кальцій-­залежних ізоформ протеїнкінази С.

Хоча терапевтичні ефекти дії ніцерголіну при ХА достатньо вивчені, його вплив саме на церебральну пер­фузію пацієнтів із згаданою патологією залишається незрозу­мілим, а тому метою цього дослідження стало з’ясування впливу ніцерголіну на регіональний мозковий кровотік (РМК) у пацієнтів із ранньою стадією ХА, послуговуючись даними однофотонної емісійної комп’ютерної томографії (SPECT).

Матеріали та методи дослідження

вгору

В дослідження включено16 пацієнтів із ХА, які перебували на лікуванні в госпіталі Святої Марії (Інчхон, Корея). Діагноз ХА встановлено відповідно до діагностичних крите­ріїв DSM-IV, Національного інституту неврологічних і комунікативних розладів та інсульту (NINDS) і Асоціації хвороби Альцгеймера (ADRDA) (McKhann et al., 1984). Особи, які мали в анамнезі травми голови, епілепсії, інсульти, змішану або судинну деменції, ознаки ураження головного мозку згідно з даними магнітно-резонансної томографії (МРТ), а також інші неврологічні або психічні розлади, були виключені з дослідження. Пацієнти отримували ніцерголін перорально у дозуванні 30 мг двічі на день у середньому 1,5 року. До того ж усі учасники проходили лікування інгібіторами ацетилхолінестерази (ІАХЕ). Оцінка безпеки тера­певтичних ­заходів включала моніторинг несприятливих подій, життє­во важливих функцій, фізикальне обстеження, електрокардіографію та лабораторні дослідження.

Так, усі пацієнти пройшли комплексне клінічне оцінювання, зокрема детальний збір анамнезу хвороби і неврологічне обстеження. Загальний рівень когнітивного функціонування визначали за допомогою короткої шкали оцінки психічного статусу (MMSE). В дослідженні використовували шкалу клінічної оцінки тяжкості деменції (CDR), шкалу сумарної оцінки клінічної тяжкості деменції (CDR-SB) і шкалу глобального погіршення когнітивних функцій (GDS). Для оцінювання функціонального статусу хворого послуговувалися індексом активності в повсякденному ­житті (шкала Бартел) та інструментальної повсякденної активності (IADL), а для оцінки симптомів депресії — гері­ат­­ричною шкалою депресії (GDS-D).

Знімки SPECT виконували за допомогою дводетекторної гамма-камери (Discovery NM640, GE Healthcare, Mil­waukee, WI, США) на базовому та подальших візитах. Сканування здійснювали приблизно через 40 хв після болюсної внутрішньовенної ін’єкції гексаметилпропіленаміну оксима, міченого 99mTc-пертехнетатом.

Результати дослідження та їх обговорення

вгору

Шістнадцять пацієнтів (6 чоловіків і 10 жінок) із ранніми стадіями ХА були залучені до дослідження, середній вік учасників на початку — 77,0 ± 6,4 років. Середня тривалість між початковою та наступною оцінками становила 1,5 ± 0,5 роки. Показники за шкалою клінічної оцінки тяжкості деменції (CDR) залишалися незмінними протягом усього досліджуваного періоду.

Зміни від базової до наступної оцінки за MMSE (t = –0,11; p = 0,91), CDR-SB (t = –1,84; p = 0,09), GDS (z = –1,00; p = 0,32), IADL–C (t = –0,26; р = 0,80), IADL-P (t = –1,16; р = 0,26), GDS- D (z = –0,57; р = 0,57), рівень індексу Бартеля (z =1,84; р = 0,07) є незначущими.

Результати аналізу зображень SPECT продемонстрували значне підвищення рівня регіонального мозкового кровотоку в лівій верхній передній звивині (t = 4,90; p < 0,001; розмір кластера = 465 вокселів), лівій постцент­ральній звивині (t = 5,16; р <0,001; розмір кластера = 112 вокселів) і лівій прецентральній звивині (t = 4,56, p < 0,001; розмір кластера = 105 вокселів) порівняно з вихід­ними даними. Суттєвого зниження рівня регіонального мозкового кровотоку не виявлено.

Погіршення церебральної перфузії та когнітивних ­показників є характерними для ХА. Дані попередніх поздовжніх досліджень засвідчили глобальне зниження рівня регіонального мозкового кровотоку (Kogure еt al., 2000), а також когнітивної та нейропсихіатричної продуктивності протягом року у хворих на ХА (Benoit еt al., 2005; Burns еt al., 1991).

Дослідивши вплив ніцерголіну на рівень церебральної перфузії у пацієнтів із ранньою стадією ХА, J. Im. Jooyeon et al. (2017) встановили, що лікування вказаним препаратом було асоційоване з підвищенням рівня відносного регіонального мозкового кровотоку в лівій верхній передній звивині, лівій пост­центральній і лівій прецентральній звивинах. Істотних відмінностей у клінічних показниках порівняно з вихідним рівнем не спостерігалось. Отримані результати дають змогу припустити, що ніцерголін може мати позитивний ефект при ХА, діючи на дегенеративні процеси.

Автори зауважили, що лікування ніцерголіном асоційова­не з покращенням перфузії регіонального мозкового крово­току у фронтальній і тім’яній ділянках пацієнтів із ранніми стадіями ХА. Зокрема, найбільший кластер знайдено у верхній фронтальній звивині, яка пов’язана з такими вищими когнітивними функціями, як робоча пам’ять (Bois­gueheneuc еt al., 2006). Крім того, в процесі дослідження ­виявили збільшення церебральної перфузії в лівій пост­центральній і лівій прецентральній звивинах, які відповідають руховій і сенсорній зоні кори головно мозку. Хоча вивченню питання сенсорних і рухових дисфункцій при ХА приділяють відносно мало уваги, натомість останні дані свідчать про те, що вказані розлади можуть передувати когнітивним симптомам ХА (Albers еt al., 2015). Можна вважати, що збільшення перфузії у фронтальній і парієтальній ділянках може затримати або запобігти поступовому погіршенню когнітивних функцій у разі ХА.

Висновки

вгору

Це перше наукове дослідження SPECT щодо аналізу змін мозкової перфузії, пов’язаних із прийомом ніцерголіну в пацієнтів із ранньою стадією ХА. Лікування ніцерголіном було асоційовано зі сприятливим результатом щодо церебральної перфузії на ранніх стадіях захворювання. Більше того, клінічні симптоми при згаданій нозології не погіршились під час дослідного періоду.

Враховуючи механізм дії ніцерголіну при ХА, необхідні подальші дослідження, що включають більші вибірки та контрольований плацебо дизайн, для підтвердження та висвітлення ефектів відповідного лікування.

Підготувала Ірина Сидоренко

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2018 Рік

Зміст випуску 1, 2018

  1. Ю.А. Бабкина

  2. А.Є. Дубенко, С.О. Сазонов, Ю.А. Бабкіна, В.І. Смоланка, М.М. Орос, В.В. Грабар

  3. И.Н. Карабань, Н.В. Карасевич

  4. Т.Н. Слободин

  5. О.М. Мишаківська

  6. О.В. Прохорова

  7. І.В. Калугін, О.О. Хаустова, О.С. Осуховська

Зміст випуску 6 (98), 2018

  1. Ю.А. Бабкина

  2. М.Е. Черненко, В.И. Вовк

  3. С.Г. Бурчинский

  4. С.А. Мацкевич, М.И. Бельская

  5. О.А. Козерацька

  6. О.А. Борисенко, Т.А. Зайцева, А.В. Шапошникова, С.Г. Кудинова

Зміст випуску 4-5 (97), 2018

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Тріщинська М.А.

  3. Павленко Т.-М.

  4. Бурчинский С.Г.

  5. Левада О.А., Троян О.С.

  6. В’юн В.В.

Зміст випуску 3 (96), 2018

  1. Ю.А. Бабкина

  2. В.О. Бедлінський

  3. В.Г. Безшейко

  4. T. Сошенко, A. Габінська

Зміст випуску 2 (95), 2018

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Н.А. Марута

  3. А.Г. Бондарчук, Р.В. Бальоха

  4. С.А. Мацкевич, М.И. Бельская

  5. В.О. Климчук, В.В. Горбунова

  6. Ю.А. Крамар

  7. Т.А. Зайцева, О.А. Борисенко, П.П. Зайцев

Випуски поточного року