Всесвітній день поширення інформації про хворобу Альцгеймера


 

 

 

Щороку 21 вересня у всьому світі відзначають Всесвітній день поширення інформації про хворобу Альцгеймера. Цей день був заснований 1994 року за ініціативою організацій, які досліджують зазначене захворювання, щоб мати змогу вповільнити його розвиток. Метою згаданого заходу є посилення пріоритетів і поінформованості суспільства про деменцію та асоційовані з нею проблеми; зниження ризику розвитку слабоумства; поширення інформації щодо діагностики, лікування та догляду таких пацієнтів; підтримка відповідних досліджень та інновацій. Попри сенсаційні заяви науковців, сьогодні ліків для радикальної боротьби із цією хворобою не знайдено. Наразі доступні лише методи, які можуть частково скоригувати стан хворого, сповільнити прогресування деменції та пом’якшити симптоми захворювання.

У всьому світі деменція спостерігається у майже 50 млн людей. Кожні три секунди діагностують новий випадок захворювання на вказану пато­логію. За прог­нозами фахівців, якщо ефективні стратегії зменшення ризиків не будуть реалізовані на світовому рівні, то до 2050 року кількість хворих на деменцію сяга­тиме приблизно 152 млн.

Більшість людей із зазначеним діагнозом живуть у країнах із низьким та середнім рівнями доходу. Тому в таких реґіонах очікується підвищення показників захворюваності на деменцію вп’ятеро, а в країнах із високим рівнем доходу — вдвічі. Сьогодні витрати, асоційовані з деменцією, налічують ­щонайменше ­трильйон доларів США і вже перевищують ринкову вартість найбільших сві­тових компаній, зокрема Apple та Microsoft. Широка ­обізнаність і розуміння щодо питань, пов’язаних із демен­цією, є важливим для розвіювання міфів і хибних уявлень про її симптоми.

10 тривожних ознак деменції

 

10 тривожних ознак деменції

За визначенням ВООЗ, деменція — це хронічний прогресуючий синдром, що викликаний різноманітними захворюваннями головного мозку, для якого характерна ­деградація когнітивних функцій (пам’ять, мислення, мовлення, здатність до орієнтації, контроль над поведінкою, виконання повсякденних функцій) більшою мірою, ніж це притаманно фізіологічному процесу старіння організму. Так, цей синдром є основною причиною інвалідності серед людей ­похилого віку.

Попри те, що симптоми деменції у кожної людини можуть відрізнятися, спільною рисою залишається втрата здатності виконувати повсякденні обов’язки та піклуватися про себе, а отже, необхідним стає залучення до їх догляду третіх осіб.

Офіційні статистичні дані Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України свідчать про те, що в нашій країні впродовж останніх п’яти років відносні показники захворюваності на деменцію зросли на 27,4 % на 100 тис. насе­лення, а 2013-го кількість хворих на деменцію ­становила 7 тис. 787 осіб (17,2 на 100 тис. населення). Варто додати, що жінки частіше хворіють на деменцію, ніж ­чоловіки, проте саме в останній когорті спостерігаються інтенсивніші темпи її зростання. За останні п’ять років поширеність вказаної патології в Україні зросла на 7,2 % та станом на 2013-й становила 51 тис. 612 осіб (113,8 на 100 тис. населення).

Нині науковці виокремлюють понад 100 форм ­деменції, найвідомішою з яких є хвороба Альцгеймера (50–60 % всіх випадків). Інші її форми включають судинну деменцію, деменцію з тільцями Леві та фронтотемпоральну деменцію. Так, до основних ознак захворювання належать: втрата пам’яті, труднощі в пошуку (підборі) потрібних слів або розуміння того, що говорить співрозмовник, складність у виконанні рутинних завдань, особистісні зміни і перепади настрою. Крім того, старіння мозку ­може асоціюватися зі зниженням когнітивного функ­ціонування, яке зазвичай виходять за межі вікової норми, але не сягає рівня деменції. Зокрема, для позначення таких станів було введено діагностичну категорію «Легкі когнітивні порушення». Результати досліджень, проведених у різних ­клініках, продемонстрували, що в середньому у 10–15 % пацієнтів із легкими когнітивними порушеннями (ЛКП) ­когнітивна недостатність протягом року може прогресувати до тяжкості деменції.

Наразі діагностика ЛКП є значною проблемою. Діаг­ностичні критерії ЛКП як дефініції, що означають початкові ознаки нейродегенеративного розладу, в подальшому зумовлюючи деменцію, є не достатньо точними. ЛКП може проявлятися у вигляді неврологічних або психічних симптомокомплексів і парціальних порушень пізнавальної діяльності, яким притаманний той чи інший ступінь прогредієнтності.

Як правило, у таких пацієнтів спостерігаються проб­леми із запам’ятовуванням нової інформації; зі здатністю до міркувань і виконанням складних завдань; порушуються зорово-просторові функції, усне або письмове мовлення; відзначаються розлади в емоційно-вольовій сфері та буденній поведінці. У низці дослід­жень було встановлено вищу варіабельність ЛКП як щодо клінічного перебігу синдромів, так і швидкості прогресування розладів. Так, в одних пацієнтів виявляють прогресування когнітивної недостатності, інші залишаються стабільними тривалий час, а деякі відновлюються до колишнього рівня функціонування. У структурі неврологічної патології тема корекції когнітивних порушень — актуальна та соціально значуща, адже пацієнти з когнітивними порушеннями втрачають змогу незалежно функціонувати як на роботі, так і в повсякденному житті.

Попри те, що вік — найважливіший відомий ­чинник ризику розвитку деменції, вона не є неминучим ­наслідком старіння. Вказане захворювання вражає не лише літніх людей, раннє настання деменції (визначається як ­поява симптомів у віці до 65 років) сягає до 9% випадків її виникнення. Деякі дослідження вказують на ­зв’язок між розвитком когнітивних порушень і факторами ризику, зумовленими способом життя. Так, до них належать: брак фізичної активності, ожиріння, незбалансоване харчування, вживання тютюну або алкоголю, діабет і гіпер­тонія у зрілому віці. Інші потенційно змінювані чинники ризику включають депресію, низький рівень освіти, соціальну ізоляцію і відсутність когнітивної активності.

На жаль, наразі немає методів терапії, які дали б ­змогу повністю вилікувати чи призупинити ­прогресування деменції. Хоча, враховуючи основні принципи надання допомоги пацієнтам із деменцією, можна значно скороти­ти кількість негативних проявів цього захворювання та підвищити якість життя пацієнта. Сьогодні основні напрями в розробці фармакологічних методів терапії деменції пов’язані з корекцією холінергічного дефіциту, а також із впливом на глутаматергічну систему в ЦНС.

Отже, препаратами, які застосовують для лікування вказаного захворювання, є антагоністи NMDA-рецепторів, ­інгібітори ацетил­холінестерази І та ІІ покоління, дофамінергічні та нор­адренергічні препарати, лікарські засоби метаболічної та вазоактивної дії. Поряд із медикаментозною ­терапією важливим у профілактиці ­хвороби є зміна ­способу ­життя та харчування.

Щороку дедалі більше країн беруть участь у заходах Всесвітнього дня поширення інформації щодо хвороби Альцгеймера, і в багатьох сферах сучасного життя ­зростає усвідомлення тягаря деменції. 2018 року запровад­жено кампанію під назвою «World Alzheimer’s Month».

Вересень став місяцем, протягом якого запропоновано не лише обговорювати проблеми, пов’язані з деменцією, в колі сім’ї, друзів, колег, а й бути активним учасником акцій із привернення уваги до зазначеної проблеми. На сайті www.worldalzmonth.org можна ознайомитись із ­плакатами, бюлетенями та банерами різними мовами, які можуть стати в пригоді як засоби громадської, корпоративної та державної промоції.

Підготувала Тетяна Ільницька