Психічне здоров’я та права людини

Десятого грудня у світі відзначають День прав людини. Це нагода нагадати про значущість їх дотримання, потребу в глобальній солідарності, взаємозв’язку і людяності. Цей день було проголошено за пропозицією Генеральної асамблеї ООН, на честь річниці ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини 1948 р., у якій йдеться про невід’ємні права кожної людини незалежно від кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального похо­дження, майнового стану. В Україні на офіційному рівні День прав людини затвер­джено з 2022 року.

Декларація з прав людини посідає важливе місце ­серед міжнародно-правових документів, які визначають її права у сфері охорони здоров’я. Зокрема, ­кожен пацієнт має право на отримання медичних послуг, можливість прийняття чи відмови від втручання, ­свободу вибору в галузі охорони здоров’я, медичну ­таємницю, ­якісну та безпечну медичну допомогу, компенсацію за заподіяну шкоду здоров’ю, повагу до гідності за отри­мання відповідної медичної допомоги, захист від будь-яких форм дискримінації з приводу стану здоров’я, а також проведення медичних профілактичних заходів та ін. Тобто ­важливо забезпе­чити ліквідацію будь-яких форм дискримінації, усунення соці­альних нерівностей, підтримку участі та солі­дарності, а ­також сприяння сталому розвитку. Ці завдання також є основою Глобальних цілей сталого розвитку, які безпосередньо базу­ються на правах людини. ­Однією з ­ключо­вих цілей до 2030 р. є ­забезпечення здорового способу життя та ­добробуту, що перед­бачає підтримку ­психічного здоров’я. Право на здоров’я є осново­положним у місії та ­ба­ченні Все­світньої орга­нізації охорони здоров’я (ВООЗ) та в ­основі ­зусиль щодо досягнення ­універсального охоплення ­населення послугами охорони здоров’я. Це узгоджу­ється з правом на найвищий ­рівень фізичного та психічного здоров’я, закріпленим у Конвенції про права осіб з інвалідністю та інших між­народних правових актах у ­галузі прав людини.

Психічне здоров’я та добробут

Поняття про психічне здоров’я часто помилково асоці­ю­ють із «відсутністю захворювання», хоча людина може мати психіатричний діагноз зі збереженим ­задовільним психічним здоров’ям. Як приклад, багато пацієнтів із ­діагно­зом шизофренії почуваються добре, і їхнє психічне здоров’я є задовільним. Загалом психічне здоров’я — це стан загального благополуччя, яке залежить від численних чинників, як-от задоволення від життя, наявність цілей, якості взаємин та здорового способу життя. Так, за визначенням ВООЗ, ­психічне здоров’я — це стан ­психічного благо­получчя, яке дає змогу ­справлятися із життє­вими ­стресами, ­реалізовувати свої здібності, навчатися та працювати, а ­також робити внесок у життя суспільства. Це невід’ємний компонент здоров’я і добробуту, який є основою індивідуальної та колективної здатності ухвалювати ­рішення, буду­вати стосунки та формувати світ, у якому ми ­живемо. ­Психічне здоров’я — одне з основних прав ­людини, яке має ­вирішальне зна­чення для особистого, суспіль­ного та соціально-­економічного роз­витку ­людини. ­Психічне здоров’я та добробут є ключовими ­елементами ­щасливого життя та ­благополуччя, які сприяють побудові та ­підтримці стосунків, надають впевненість у власних ­силах, щоб контролю­вати своє ­життя, ­вимагати ­дотримання своїх прав ­у суспільстві та ­вірити у майбутній результат. Ці складові допомагають людині ­повною мірою реалізу­вати ­свій ­потенціал, тож ­психічне здоров’я та добро­бут сьогодні у бага­тьох країнах світу ­стають пріоритетними. За статистичними даними, одна з ­десяти осіб у світі нині має розлад психічного здоров’я, близько 200 млн — інва­лідність ­через інтелектуальні порушення та до 50 млн — деменцію. ­Багато осіб із ­психічними розладами чи з інва­лідністю вна­слідок психо­соціальних, інте­лектуальних чи когнітивних порушень не мають ­доступу до якісних послуг з охорони психічного здоров’я, які б відповідали їхнім потребам, із пова­гою до їхніх прав та ­гідності.

Навіть у сучас­ному ­світі ­пацієнтів із ­психічними ­розладами зачиняють у закладах, де вони ­ізольовані від суспільства та маргіналізовані у громадах. Багато з них зазнають фізичного, сексуального та емоційного насильства та недбалості в закладах охорони здоров’я, в’язницях чи громаді. Часто вони позбав­лені ­права ­самостійно ­ухвалювати ­рішення щодо ліку­вання чи ­догляду, місця проживання, особистих і фінансових справ. Їм відмовляють у доступі до системи охорони здоров’я, ­освіти та праце­влаштування, не маючи можливості для повної інклюзії та участі в ­житті громади. Внаслідок цього ­люди з ­психічними розладами та інтелектуальними ­порушеннями помирають на 10–20 років раніше, ніж представники загального населення у країнах із низьким, серед­нім і високим рівнями доходу.

Нині доступні 14 нових навчальних модулів ініціативи ВООЗ QualityRights, спрямованих на втілення міжнародних стандартів із прав людини на практиці ­завдяки здійсненню впливу на розробку політики і розбудову знань і навичок для впрова­дження підходів, орієнтованих на людину та спрямованих на її відновлення. Це потрібно для ­надання якісної допомоги і догляду, а також для ­сприяння психічному здоров’ю та благополуччю. Як зазначають експерти ВООЗ, ці навчальні та методичні модулі розроб­лено для покращення знань, навичок і розуміння ключових зацікавлених сторін про те, як сприяти дотриманню прав людини, зокрема в осіб з інвалідністю внаслідок психосоціальних, інтелектуальних та когнітивних порушень, а також задля підвищення якості послуг і видів підтримки, що нада­ють у системі охорони психічного здоров’я та пов’язаних сферах, відповідно до міжнародних стандартів прав ­людини, як-от за Конвенцією про права осіб з інвалідністю та підходом, орієнтованим на їх відновлення. Зокрема, йдеться про потреби у загальній та рівній для всіх доступності до служб, які мають надавати якісну допомогу та мати кваліфікований персонал. Разом із фізичним здоров’ям це ­також перед­бачає охорону психічного здоров’я, наприклад консультативну допомогу та психосоціальну реабілітацію. Хоча служби охорони психічного здоров’я не завжди приділяють належну увагу фізичному здоров’ю, що призводить до підвищеного ризику захворювань та передчасної смерті. ­Право на охорону здоров’я вимагає реалізації й інших прав ­людини. Воно передбачає можливість ­самостійно приймати ­рішення про лікування, інформаційну ­підтримку та участь у громадському житті. Зокрема, сприяти в утриманні соціальних зв’язків та інтеграції у суспільство, ­оскільки соціальна ізоляція може призводити до ­негативних наслідків для здоров’я та передчасної смерті. Власне, забезпечення права на достойний життєвий рівень також має важливе ­значення. У разі, якщо робоче середовище є репре­сивним, некомфортним або пригнічує людину, його слід транс­формувати в безпечне та дружелюбне місце, де кожен працівник може ­вільно вира­жати себе та бути собою.

У всьому світі дедалі більше підвищується рівень усвідомлення важливості психічного здоров’я та надання послуг і видів підтримки, які ставлять людину в центр та просувають підхід, орієнтований на відновлення та дотримання прав людини (людиноцентричний підхід). Таке ­усвідомлення виникло одночасно з визнанням того, що системи охорони психічного здоров’я у країнах із високим, середнім і низьким рівнями доходу не задовольняють потреби багатьох осіб через обме­жений доступ, низьку якість послуг і порушення прав людини. Неприпустимо, щоб люди, які ­користуються послугами служб з охорони психічного здоров’я, наражалися на нелюдські умови проживання, ­ставали об’єктом шкідливих практик лікування, зазнавали жорстокості, нехтування та насильства. Є чимало даних щодо того, що такі ­служби не відповідають сучасним потребам людей і не надають належної підтримки для незалежного життя у громаді — нато­мість їхня взаємодія зі службами часто залишає відчуття безнадії та відсутності можливостей. Якщо ми хочемо змінити ситуацію, важливо затвердити підходи, орієнтовані на відновлення та дотримання прав людини, які тісно взаємо­пов’язані. Ці підходи просувають клю­чові ­права, ­як-от рівноправність без дискримінації, право­здатність, поінформованість та інклюзія в гро­маді, які закріплені в Конвен­ції про права осіб з інвалідністю.

Порушення прав людини та вплив на психічне здоров’я

Порушення прав людини чинить негативний вплив на психічне здоров’я. Наприклад, якщо людина стикається з експлуатацією, насильством та зловживаннями, ймовірність психічного дистресу суттєво збільшується. ­Соціальна ізоляція, самотність, бідність і брак соціального захисту теж негативно позначаються на психічному здоров’ї людини. Низький рівень освіти зменшує її можливості отримати роботу. Безробіття чи стресові умови праці породжують відчуття неможливості впоратися із ситуацією. Недостатність доступу до якісних медичних послуг ставить людину перед труднощами на шляху до щасливого та ­здорового життя. Важливо зауважити, що люди з психосоціальними, когнітивними чи інтелектуальними порушеннями можуть ­вести повноцінне життя, проте часто стикаються із ­стигматизацією, негативним ставленням суспільства та дискримінацією.

Вплив стигми та стереотипів на психічне здоров’я

Люди з інвалідністю, особливо внаслідок психо­соціальних та інтелектуальних порушень, часто ­зазнають ­порушень власних прав у контексті надання послуг з охорони психічного здоров’я. У більшості країн законо­давство у сфері ­охорони психічного здоров’я дозволяє примусову госпіталізацію та лікування осіб з інвалідністю на під­ставі існування реального порушення чи його припущення, а також з огляду на чинники, як-от «­медична необхідність» і «небезпечність».

На жаль, люди, які мають проблеми з психічним здоров’ям, часто стикаються із негативними стереотипами. Так, деякі можуть вважати, що вони небезпечні, ­непередбачувані, тож мають перебувати під замком, оскільки не усвідомлюють власних розладів, мають обмежені шанси на відновлення та не можуть бути повноцінними членами суспільства. Люди з психосоціальними, інтелектуальними чи когнітивними порушеннями нерідко стикаються зі ­стигматизацією, що поро­джує почуття сорому, провини, безнадії та уникнення. Це також призводить до дискримінації та ­обмеження прав осіб з інвалідністю. Ізоляцію та фізичне обмеження ­часто застосовують за емоційної кризи чи тяжкого стресу в багатьох закладах охорони ­психічного здоров’я, але ­також і як засіб покарання. Жінки та дівчата з ­інвалідністю вна­слідок психосоціальних та інтелектуальних пору­шень нерідко стають жертвами насильства та зазнають впливу шкідливих практик у закладах охорони ­психічного здоров’я, зокрема, наражаються на ризик примусової контрацепції, примусових абортів та стерилізації. У ­ширшому контексті громади люди з психічними розладами та з інва­лідністю внаслідок психосоціальних, інтелектуальних та когнітивних порушень зазнають стигматизації, дискримінації та значної нерівності в усіх аспектах ­життя. Їм відмовляють у можливості жити там, де вони ­хочуть, одружуватися, створювати сім’ї, відвідувати ­школу, ­шукати роботу та насоло­джува­тися дозвіллям.

З огляду на це, ініціатива ВООЗ QualityRights надала важливі рекомендації щодо впрова­дження послуг з ­охорони психічного здоров’я та заходів реагування на рівні громади з ураху­ванням прав людини, наполягаючи на припиненні інституціалізації, а також примусової госпіталізації та лікування людей з інвалідністю. Ця ініціатива закликає фахівців у галузі охорони здоров’я надавати медичні послуги та психо­соціальну підтримку людям з інвалідністю у спосіб, що забезпечив би повагу до їхніх прав. Сприяючи дотри­манню Конвенції про права осіб з інвалідністю та програми дій до 2030 р., модулі ініціативи QualityRights допоможуть ефективно реалізовувати права осіб з інвалідністю. Загалом стигма веде до соціальної ізоляції та ­негативно познача­ється на психічному здоров’ї, підриваючи впевненість людини у собі, мотивацію та соціальну підтримку.

Інвалідність з точки зору прав людини

Натепер є різні моделі інвалідності, а минуле ­розуміння її часто обмежувалося медичною та благодійною перспективами. Однак нові підходи, як-от соціальна та право­захисна моделі, ширше розглядають чинники, які можуть позначатися на житті осіб з інвалідністю.

Медична модель інвалідності. У цьому підході інвалідність розглядають як проблему, яка потребує ­розв’язання. Фокус зміщено саме на медичні аспекти, інвалідність розгляда­ється як дефект, який потрібно лікувати.

Благодійна модель інвалідності. Цей підхід розглядає людей з інвалідністю як об’єктів благодійності та пасивних отримувачів допомоги, що залежать від сторон­ньої допомоги.

Соціальна модель інвалідності. Ця модель зосере­джу­ється на усуненні бар’єрів, що утруднюють особам з інва­лідністю повноцінне користування правами людини. Вона визнає, що інвалідність виникає через суспільні обме­ження та недоліки.

Правозахисна модель. Ця модель схожа на ­соціальну, правозахисна модель визнає права людей з інвалідністю. Будь-які бар’єри, які перешко­джають повноцінній ­участі у житті суспільства, є дискримінаційними, а ­люди з інва­лідністю мають право на усунення цих перешкод.

Усі ці моделі відображають різні погляди на ­інвалідність та надають різний контекст для розуміння та підтримки людей з інвалідністю. Конвенцію про права осіб з інвалідністю ­ООН ­ухвалила 13 ­грудня 2006 року. Цей документ є результатом десяти­літньої копіткої ­роботи експертів ООН та захис­ників прав людей з інвалідністю з ­усього ­світу, призначеної для зміни у суспільстві ставлення до цієї соці­альної групи. Конвенція є основоположною угодою у ­сфері прав ­людини, яка просуває системні зміни в напрямі від спри­йняття осіб з інвалідністю як об’єктів благо­дійності чи медич­ного лікування до повного визнання їх як суб’єктів прав. Такі системні зміни є особливо важли­вими для людей з інвалідністю внаслідок ­інтелектуальних, психосоціальних порушень та з різними формами інвалідності або з більш серйозними потребами в підтримці. ­

Стаття 12 Конвенції про права людини з інвалідністю є ключовою статтею щодо просування цих системних змін, і визнає, що особи з інвалідністю можуть повністю реалізовувати свою правоздатність. Це основне право ­людини, що формує підґрунтя, на основі якого ­можуть реалізовуватися інші права. Документ ґрунтується на соціальній моделі інвалідності, а його ключові елементи визначають розробку та надання відповідних соціальних послуг.

Принципами Конвенції про права осіб з інвалідністю є:

1. Повага до притаманної людині гідності, її особистої самостійності й незалежності, зокрема свободи робити власний вибір.
2. Недискримінація, повне й ефективне залучення до життя суспільства.
3. Повага до людини з інвалідністю і прийняття її як невід’ємної цінності суспільства.
4. Доступність і рівність можливостей.
5. Рівність чоловіків і жінок, повага до здібностей ­дітей з інвалідністю, що розвиваються, і до їхнього права збері­гати свою індивідуальність.

Висновки

Зростання зацікавленості в охороні психічного здоров’я як у пріоритетному завданні у сфері розвитку надає можли­вість заповнити величезну прогалину в наданні ­допомоги та підтримки, допомагаючи людині реалізовувати своє ­право на якісну медичну допомогу там, де раніше цього бракувало. Історично, послуги з охорони психічного здоров’я, які надавалися, часто були низької якості та ігно­рували пріо­ритети й погляди осіб, які ­користувалися ними. Обізна­ність щодо психічного здоров’я в Україні все ще лиша­ється на ­низькому рівні. Це призводить до стигматизації та несвоєчасного звернення по професійну допомогу. На жаль, сьогодні значна частина ініціатив у сфері охорони психічного здоров’я досі здійснюється на рівні громад­ських об’єднань. Тож у підході до глобального реагування на ­проблеми ­психічного здоров’я потрібні системні зміни. Конвенція про права осіб з інвалідністю та затвер­дження Цілей сталого розвитку і Програми сталого розвитку до 2030 р. дали поштовх для впрова­дження цих змін. Ініціатива ВООЗ QualityRights є важливим ресурсом для надавачів і користувачів послуг, який скеровує практичну реформу для послуг, що ґрунтуються на цінностях гідності й поваги, де б у ­світі вони не надавалися. ­Система охорони психічного здоров’я — це не ­єдина суспільна система, що створює перешкоди, які людина має долати; доступ до інших можливостей, як-от освіта, ­працевлаштування, житло, загальне здоров’я та благо­получчя, може бути так само складним завданням.

Унікальні та глибокі погляди людей із досвідом інвалідності чи порушень психічного здоров’я можуть слугувати каталізатором змін і трансформації всіх суспільних систем для захисту їхніх прав, заохочення інклюзії у громаді, ­покращення якості життя та сприяння розширенню можливостей, — усе це може сприяти поліпшенню психічного здоров’я та благо­получчя. Підхід ініціативи ВООЗ QualityRights визнає важливість поваги до гідності кожної людини як невід’ємної цінності та важливість ­забезпечення того, щоб усі особи з психосоціальними ­порушеннями та ­психічними ­розладами мали право голосу та вибору в доступі до послуг з ­охорони психічного здоров’я. Це ­невід’ємні складові ­систем і послуг з охорони психічного здоров’я як на міжнарод­ному, так і на національному рівнях.

Підготувала Галина Смолій

За матеріалами www.who.int