Meta Pixel

Розсилка

Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail

Підписатися
  1. Джеймс Димер: «Самое важное, что мы можем сделать для родителей и их детей – выслушать, понять, поддержать, обнадежить и быть с ними»

  2. Сравнительный анализ эффективности и приемлемости 12 новых антидепрессантов

  3. Новое в психиатрии

  4. Новое в эпилептологии

  5. Атипичные антипсихотики при шизофрении: эффективность, безопасность, стратегии лечения

  6. Современные принципы терапии биполярных расстройств

  7. Протиепілептичні препарати та інші засоби лікування епілепсій у дітей із розладами спектра аутизму

  8. Эффективное лечение деменции – от теории к практике

  9. Сонапакс®: новый взгляд на свойства препарата

  10. Аномалии развития ЦНС: фокальная корковая дисплазия с шизэнцефалией и билатеральным перисильвиарным синдромом

  11. Рекомендации по фармакологическому лечению болезни Паркинсона

  12. Розлади спектра аутизму у підлітків та дорослих

  13. Руководство по головокружениям и нарушениям пространственной ориентации

  14. Европейские монархи: болезни и судьбы Карл VI – Возлюбленный и Безумный король

Протиепілептичні препарати та інші засоби лікування епілепсій у дітей із розладами спектра аутизму

 

 

І.А. Марценковський,
Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ

Аутизм, надалі розлади спектра аутизму (РСА), є спектром симптомокомплексів порушень загального розвитку та соціальної поведінки, при яких, як це визначено у МКХ-10, спостерігаються якісні порушення соціальної взаємності, комунікації та стереотипні/повторювані рухи і форми поведінки. Розрізняють: синдром Канера, атиповий аутизм, синдром Аспергера, дезінтегративний розлад, інші порушення загального розвитку, зокрема синдром Ретта та гіперактивний розлад з розумовою відсталістю і стереотипними рухами.

Епілепсії є найпоширенішими коморбідними розладами, які діагностуються в осіб з аутизмом. Судоми можуть вперше виникати протягом першого року життя, до діагностики РСА, у підлітковому та дорослому віці. Епілепсії розвиваються у 11-39% осіб з аутизмом; на інфантильні спазми (синдром Веста) страждають 10-18% дітей із РСА [1-2]. Поширеність епілепсій у когорті хворих на РСА значно перевищує таку в популяції [3]. Аналогічне збільшення поширеності епілепсій спостерігається також в когорті осіб з інтелектуальною недостатністю [4-5].

Фактори ризику епілепсії та аутизму відомі, але причинно-наслідкові взаємозв’язки коморбідності цих розладів є суперечливими і вимагають подальших досліджень:

  • епілептичний процес може передувати первазивним порушенням розвитку та формуванню аутистичної поведінки;
  • перебіг РСА може ускладнюватися епілептичними нападами, зокрема при застосуванні нейрометаболічних препаратів;
  • епілепсії та РСА можуть бути проявами єдиного патологічного процесу, результатом порушення нейророзвитку мозку.

Згідно даними електроенцефалографічних досліджень (ЕЕГ), у дітей із РСА часто реєструються вогнища епілептиформної та специфічної епілептичної активності, які корелюють з підвищеним ризиком виникнення епілептичних припадків у майбутньому. За даними інших досліджень, патологічні нейрофізіологічні феномени в осіб із РСА мають причинно-наслідковий взаємозв’язок з поведінковими та емоційно-вольовими порушеннями, які розглядаються як епілептичні пароксизми [6-12].

Дискусійним залишається питання щодо терапії у випадках подвійної діагностики аутизму та епілепсії. РСА асоціюються з гіперзбудливістю кори головного мозку, ймовірно, внаслідок недостатності кортикальної інгібуючої системи. Це дозволяє припустити, що специфічні протиепілептичні препарати (ПЕП) можуть бути ефективними у лікуванні психічних розладів при РСА, зокрема емоційної нестабільності, дратівливості, рухової розгальмованості [13]. ПЕП, що стимулюють нейротрансмісію ?-аміномасляної кислоти, можуть бути більш ефективним засобом лікування для осіб із РСА, ніж блокатори глутаматергічної системи. Не пов’язані з антисудомною активністю тимоізолептичні ефекти ПЕП можуть бути корисні при регуляції порушень настрою та рухової активності [14]. У той же час, при використанні ПЕП у хворих на РСА слід очікувати більшої частоти та тяжкості таких побічних ефектів, як зниження уваги та пізнавальної активності [15-16]. Оскільки пацієнти з РСА вже мають проблеми з увагою, настроєм і пізнавальною здатністю, призначення ПЕП, що мають такі побічні ефекти, може призвести до погіршення загального функціонального стану навіть при досягненні контролю над судомами. Зниження уваги при аутизмі з тяжкими порушеннями активності та уваги може асоціюватися із тяжкою руховою розгальмованістю, аж до польової поведінки та апрозексії.

Було проведене дослідження, мета якого полягала у визначенні ПЕП із кращою ефективністю та безпекою використання у дітей з РСА. Виборку склали діти, включені до реєстру хворих на РСА відділу психічних розладів дітей та підлітків УНДІ ССПН.

Діагноз РСА виставляли за результатами стандартної діагностичної процедури, що включала напівструктуроване інтерв’ю з батьками для скринігу симптомів аутизму (ADI-R) та напівструктуроване оцінювання аутистичних форм поведінки дитини (ADOS). За результатами скринінгу проводилася перевірка відповідності наявних клінічних ознак психічного розладу в дитини діагностичним критеріям DSM-IV.

Були рандомізовані 1535 дітей із РСА. Основну групу склали 733 особи: 548 із судомними епілептичними припадками в анамнезі (підгрупа IA) та 185 із субклінічними станами (проявами специфічної епілептичної активності на ЕЕГ) (підгрупа IB). До контрольної когорти були відібрані 802 дитини з РСА без епілептичних пароксизмів у анамнезі та специфічної епілептичної активності на ЕЕГ (група II).

За допомогою спеціального опитувальника, розробленого співробітниками відділу, ми досліджували думку батьків про тяжкість, частоту параксизмальних проявів, їх зв’язок з поведінковими та психічними порушеннями, а також вплив методів лікування (ПЕП, нетрадиційних методів) на розвиток дитини, її пізнавальні функції. Окремо документувалися пов’язані з лікуванням побічні ефекти.

Інформація, яку надали батьки, доповнювалася даними, отриманими з бази даних. У 1200 включених до реєстру пацієнтів додатково оцінювалися результати динамічного спостереження протягом понад 2 років. За допомогою психоосвітнього профілю (PEP-R) оцінювалися особливості психічного і моторного розвитку рандомізованих дітей: ментальний вік, актуальний рівень і зони найближчого розвитку для перцепції, наслідувальної діяльності, дрібної та великої моторики, зорово-моторної координації, пізнавальної діяльності і мови. Для оцінки соціального функціонування та адаптивної поведінки використовували шкалу соціальної реципрокності (SRS-2), контрольний список аномальної поведінки (ABC) і шкалу адаптивного поведінки Вініленд. Для збору соціально-демографічних даних, аналізу історії розвитку та захворювання дитини, сімейного анамнезу застосовували сімейний опитувальник (FQ) та напівструктуровану рейтингову шкалу для формалізованої оцінки клінічних проявів психічних розладів у дітей (SCEF).

Як в основній, так і у контрольній групах переважали хлопчики (IA – 72,3%, IB – 71,9%, II – 71,4%). Гендерні відмінності між групами були статистично значимими. Діти у контрольній групі були статистично значимо молодшими (7 років 6 місяців, середньоквадратичне відхилення [St] = 5 років 4 місяці), ніж діти з епілептичними нападами (11 років 5 місяців, St = 7 років 8 місяців; t = 9,0, р < 0,0001). Це може бути пояснене тим, що у більшості пацієнтів основні ознаки РСА з’являються раніше, ніж епілептичні припадки.

У 15,0% дітей, включених у підгрупу IA, спостерігалася ремісія епілептичних припадків. У виборці дітей із РСА, у яких припинилися припадки з судомами, середній вік маніфестації епілептичних пароксизмів становив 5 років 3 місяці, St = 5 років 9 місяців, середній вік досягнення ремісії припадків – 8 років 6 місяців, St = 6 років 2 місяці). Тривалість періоду, протягом якого у дитини спостерігалися судомні напади, становила 4 роки 2 місяці, St = 4 роки 3 місяці.

У підгрупі IB в 15,1% дітей мала місце редукція епілептичних та епілептиформних феноменів на ЕЕГ.

У виборці дітей з редукцією субклінічних ознак епілептичного процесу стабілізація активності на ЕЕГ спостерігалася у віці від 6 до 12 років, St = 6 років 8 місяців.

Не було встановлено статистично значимих розбіжностей між віком появи та редукції епілептичних припадків і субклінічних проявів епілептичного процесу в дітей, що були рандомізовані до груп IA й IB.

Діти, у яких ремісії епілептичних припадків досягнуто не було, епілептичні пароксизми вперше з’являлися в молодшому віці (4 роки 10 місяців, St = 3 роки 10 місяців). Розбіжності між виборками виявилися статистично значимими (t = 4,70, р < 0,001).

У таблиці 1 наведено розподіл випадків епілепсій із судомними епілептичними припадками та епілептичних феноменів на ЕЕГ у дітей з РСА. У більшості дітей як із судомними епілептичними припадками, так і з субклінічними станами був діагностований дитячий (F84.0) та атиповий аутизм (F84.1). Ці розлади в групах IA та IB зустрічалися достовірно частіше, ніж у контрольній. Випадки високофункціонального аутизму переважали у дітей контрольної групи.

pic-8446450261.jpg 

У таблиці 2 представлено розподіл випадків епілепсій з судомними епілептичними припадками та епілептичних феноменів на ЕЕГ при різних варіантах клінічного перебігу РСА у дітей. Нами були виділені 4 варіанти клінічного перебігу РСА:

  • із уповільненням загального розвитку, накопиченням відставання відносно очікуваної траєкторії розвитку при оцінюванні за PER-R;
  • із плато відставання у розвитку;
  • з ранньою презентацією симптомів при оцінюванні за допомогою ADI-R та ADOS у віці від 12 до 24 місяців;
  • з пізньою презентацією аутистичних симптомів.
pic-2218599994.jpg 

У дітей з епілептичними судомами та субклінічними проявами епілептичного процесу достовірно частіше спостерігалися варіанти клінічного перебігу РСА з уповільненням та регресом загального розвитку. Для цих дітей також статистично достовірно більш притаманні маніфестації РСА з відносно пізньою презентацією таких ознакоскладів аутизму, як порушення перцепції, наслідування, соціальної взаємності та поява повторюваної поведінки.

У таблиці 3 представлено розподіл медичних розладів та станів, коморбідних із РСА у дітей залежно від наявності чи відсутності судомних епілептичних припадків і епілептичних феноменів на ЕЕГ. Звертає на себе увагу накопичення у дітей з РСА станів, зумовлених патологічним перебігом пологів, перинатальним органічним ушкодженням мозку (питомої ваги передчасних пологів, випадків церебрального паралічу та розладів сенсорної інтеграції, макроцефалії), розладів із дефіцитом уваги та гіперактивністю, дисбактеріозу, порушень сну (безсоння, апное). У виборці дітей з латентними формами епілепсії спостерігалося статистично значиме переважання поширеності випадків розумової відсталості порівняно як із контрольною групою, так із групою з судомними епілептичними припадками. Для інших коморбідних медичних розладів та станів не встановлено різниці у поширеності між групами порівняння. Накопичення випадків розумової відсталості у дітей із РСА при коморбідній латентній епілепсії порівняно з коморбідними судомними епілепсіями може свідчити про їх асоціацію не стільки з органічним ураженням мозку при прогресуванні епілептичного процесу, скільки з накопиченням додаткових випадків безсудомних форм епілептичних енцефалопатій, що призводять до психічної дезінтеграції.

pic-5890472964.jpg 

У таблиці 4 наведені відомості про частоту вдалого використання (згідно з повідомленнями батьків і даними електронних баз даних) традиційних та нетрадиційних методів терапії у дітей із РСА. Лікувальні заходи були поділені на традиційні та нетрадиційні. Серед традиційних лікувальних засобів виділили категорії ПЕП та методів лікування, що не належать до ПЕП, серед нетрадиційних – біологічно активних додатків, медикаментозної терапії та спеціальних дієт. Усі лікарські засоби були ранжовані за загальною поширеністю застосування в межах кожної категорії лікування.

 pic-9189912918.jpg

Вальпроати виявилися найуживанішими ПЕП як в основній, так і у контрольній групах. Батьки майже 30% дітей із РСА мали позитивний досвід їх застосування. У дітей з судомними нападами терапевтичну схильність до вальпроатів мали майже 50% батьків рандомізованих дітей, у групі з латентними проявами епілепсій – біля 40%. У контрольній групі та групі дітей із субклінічними проявами епілепсії препарат призначали у якості тимоізолептику при афективних розладах, асоційованих з порушеннями активності й уваги.

Ламотриджин був другим за частотою використання ПЕП. Препарат призначався майже кожному п’ятому пацієнту з РСА та третині дітей з судомами і латентними ознаками епілептичного процесу. У когортах дітей із РСА без судомних нападів призначення ламотриджину зазвичай мотивувалося його тимоізолептичними властивостями.

Решта ПЕП застосовувалася переважно в дітей із судомними припадками. Деякі ПЕП, зокрема ламотриджин, леветирацетам, карбамазепін, топірамат і окскарбазепін, використовувалися у чверті або більше таких дітей.

У контрольній групі та групі дітей із субклінічними формами епілепсії ці ПЕП призначали рідко. Лише вальпроати і ламотриджин, згідно з отриманими даними, використовувалися із приблизно однаковою частотою в групах з судомами та субклінічними проявами епілепсії.

Частота прийому етосуксиміду та клозапіну в контрольній групі й групі з судомними припадками статистично значимо не розрізнялася. Не було достовірної різниці у частоті застосування в контрольній групі та групі з латентними епілепсіями етосуксиміду та габапентину.

Вітамін В6 і стероїдні препарати були найбільш часто вживаними традиційними методами лікування, що не відносяться до ПЕП. У контрольній групі кількість дітей, що отримували лікування стероїдними засобами і вітаміном В6 , була більшою, ніж пацієнтів із судомами. Кетогенна дієта була третім за поширеністю застосування традиційним методом лікування судом, що не відносяться до ПЕП. Кетогенну дієту призначали виключно дітям із РСА та судомами.

Серед нетрадиційних засобів лікування у контрольній групі мала місце значна кількість випадків застосування вітаміну B12, безглютенової та безказеїнової дієт.

Не було встановлено різниці за частотою застосування між основними та контрольною групами для інших біологічно активних додатків, зокрема коензиму Q10, глутатіону, диметилгліцину, таурину, ГАМК, 5-гідрокситриптофану, L-карнозину, карбогідратної та кетогенної дієт.

Для когорти осіб з РСА та судомними припадками на підставі оцінок батьків і катамнестичних даних були розраховані середні оцінки впливу кожного методу лікування на епілептичні пароксизми та симптоми аутистичного спектра, зокрема сон, порушення комунікації, поведінки, уваги й настрою. Отримані середні показники терапевтичного впливу аналізувалися з використанням методу кластерного аналізу. Проведений статистичний аналіз забезпечив чіткий розподіл методів лікування за двома кластерами: ПЕП та методів лікування, що не відносяться до ПЕП (кластери 1 і 2).

У цілому як ПЕП, так і методи лікування, що не відносяться до ПЕП, продемонстрували позитивний вплив на судомні напади, проте методи терапії в межах кластера 1 оцінювалися як ті, що більш значимо зменшують судоми, ніж методи лікування, включені до кластера 2. Методи терапії, що увійшли до кластера ПЕП, оцінювалися батьками рандомізованих дітей як такі, що негативно впливають на інші клінічні прояви спектра аутизму, а методи лікування, що не належать до ПЕП, сприймалися як ті, що позитивно впливають на ці клінічні прояви.

Згідно з оцінками батьків, серед усіх ПЕП вальпроати, ламотриджин і леветирацетам демонстрували найширший спектр активності відносно епілептичних пароксизмів і чинили найменш виражений негативний вплив на клінічні прояви аутистичного спектра.

Деякі традиційні види лікування, які не відносяться до групи ПЕП, зокрема кетогенна дієта, оцінювалися батьками дітей як методи лікування, що позитивно впливають як на судоми, так і на інші клінічні прояви РСА. В осіб із РАС з коморбідними латентними епілепсіями спостерігали негативний ефект ПЕП і позитивний вплив традиційних методів лікування судом, що не відносяться до групи ПЕП, на інші клінічні симптоми спектра аутизму.

Частота побічних реакцій була вищою при застосуванні ПЕП порівняно з традиційними методами лікування, що не відносяться до ПЕП.

Список літератури знаходиться в редакції.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2014 Рік

Зміст випуску 2-1, 2014

  1. Ірина Пінчук: «…основною метою паліативної допомоги є пролонгація життя, підтримка нормального функціонування, вирішення психологічних, соціальних і духовних проблем пацієнтів та їх родин»

  2. Особенности клинического течения и медикаментозной терапии болезни Паркинсона на поздних стадиях заболевания

  3. Депресивні розлади у пацієнтів похилого віку: проблеми діагностики і терапії

  4. Депрессия и деменция: коморбидность, дифференциальная диагностика и тактика ведения пациентов

  5. Прамипексол в терапии идиопатической болезни Паркинсона

  6. Положительное влияние церебролизина на восстановление мозга после ишемии

  7. Епідеміологічні аспекти судинної деменції: стан проблеми за останні 5 років

  8. Современные подходы к патогенетической терапии болезни Альцгеймера

  9. Развитие и лечение синдрома Корсакова

  10. Фармакологическое ведение пациентов с нейропатической болью в неспециализированных условиях

  11. Проблемы и перспективы коррекции промежуточного метаболизма у больных с сосудистой коморбидностью

Зміст випуску 9-10 (64), 2014

  1. Всемирный день психического здоровья: жизнь с шизофренией

  2. Десять мифов о происхождении и лечении зависимостей от психоактивных веществ

  3. Новое в психиатрии

  4. Эффективность и безопасность глутаматергической терапии при деменции

  5. Новое в эпилептологии

  6. Эффективность и переносимость леветирацетама в лечении эпилепсии

  7. Прегабалин в лечении генерализованного тревожного расстройства

  8. Влияние скорости титрования ламотриджина на переносимость и частоту развития побочных эффектов

  9. Особенности течения и терапии рассеянного склероза в педиатрической практике

  10. Эффективность новой формы флупиртина (Катадолона форте) в лечении острой боли в спине

  11. Оценка безопасности применения комбинированной формы диклофенака у геронтологических пациентов с синдромом хронической боли

  12. Применение эсциталопрама для лечения больных шизофренией и обсессивно-компульсивным расстройством: открытое проспективное исследование

  13. Воздушные замки Людвига Баварского

Зміст випуску 7 (62), 2014

  1. Тина Берадзе: «…мы живем в мире, который постоянно развивается, появляются новые возможности и, соответственно, новые проблемы, и не готовыми к их решению оказались как родители, так и дети»

  2. Вдосконалення системи охорони психічного здоров’я в Україні

  3. Новые возможности в диагностике и терапии болезни Альцгеймера

  4. Новое в психиатрии

  5. Новое в эпилептологии

  6. Роль витаминов группы В в профилактике когнитивных нарушений

  7. Эффективность и переносимость леветирацетама в лечении эпилепсии

  8. Диагностика и ведение большого депрессивного расстройства у взрослых

  9. Рекомендации по лечению синдрома беспокойных ног и синдрома периодических движений конечностей

  10. Эффективность эсциталопрама в лечении депрессии у лиц пожилого возраста

  11. Эффективность препарата Летиум у больных артериальной гипертензией

  12. Эффективность мельдония в уменьшении электрической нестабильности сердца у пациентов с ишемическим инсультом

  13. Болезнь короля Эрика XIV – шведского «Ивана Грозного»

Зміст випуску 6 (61), 2014

  1. Денис Угрин: «Наиболее эффективный способ оказания помощи ребенку с симптомами тревожного расстройства – это признание проблемы без осуждения и предоставление полной поддержки»

  2. Новые сведения о патогенезе болезни Паркинсона и других нейродегенеративных заболеваний: пересмотр диагностических критериев

  3. Актуальные вопросы детской психиатрии

  4. Бетагистин – признанный стандарт в лечении вестибулярных головокружений

  5. Коррекционно-развивающая работа с детьми с расстройствами аутистического спектра: системный поход

  6. Дифференцированный подход к применению антидепрессантов

  7. Тяжелый депрессивный эпизод у подростка: в поисках баланса между психофармакотерапией и психотерапией

  8. Рекомендации по лечению хронической боли

  9. Расстройства сна у детей и подростков в психиатрической практике

  10. Эффективность вальпроевой кислоты в комбинации с ламотриджином, топираматом или леветирацетамом у детей с резистентной фокальной эпилепсией

  11. «Кратал для дітей» у монотерапії синдрому вегетативної дисфункції

  12. Тривожно-депресивні розлади у пацієнтів з кардіальною патологією

  13. Епілепсії у дітей

Зміст випуску 5 (60), 2014

  1. ТИНА БЕРАДЗЕ: «…человеческий организм представляет собой огромную биохимическую лабораторию, нарушения в которой напрямую связаны с нашим состоянием и влияют на отношение как к себе, так и к окружающим»

  2. Функциональная оценка, определение причин проблемного поведения и выбор методов коррекции

  3. Новое в психиатрии

  4. Новое в эпилептологии

  5. Коморбидность хронической боли и депрессии у неврологических больных

  6. Применение агонистов дофаминовых рецепторов в лечении болезни Паркинсона: фокус на прамипексол

  7. Диагностика и лечение синдрома PANDAS

  8. Рекомендации по ведению пациентов с деменцией

  9. Руководство по ведению пациентов с биполярным аффективным расстройством

  10. DISCOVERY-NEURO: депрессия и ее соматические проявления в неврологической практике

  11. Применение неэрготаминовых агонистов дофаминовых рецепторов в лечении болезни Паркинсона

  12. Эффективность и безопасность рисперидона при первом психотическом эпизоде

  13. Пурпурная болезнь Георга ІІІ

Зміст випуску 4 (59), 2014

  1. Лікування мистецтвом у реабілітаційній роботі з пацієнтами, які мають вади психічного здоров’я

  2. Как убеждать политиков в приоритетности сферы психического здоровья

  3. Нейропсихофармакологія психічних розладів у дитячому та підлітковому віці

  4. Новое в психиатрии

  5. Новое в эпилептологии

  6. Комбинированная терапия болезни Альцгеймера

  7. Эсциталопрам и улучшение когнитивных функций после инсульта

  8. Сравнительная оценка эффективности, безопасности и влияния на когнитивные нарушения амисульприда и оланзапина

  9. Роль патогенетической терапии болезни Альцгеймера в снижении нагрузки на лиц, ухаживающих за пациентами

  10. Руководство по ведению пациентов с биполярным аффективным расстройством

  11. Применение прамипексола у пациентов на ранней стадии болезни Паркинсона

  12. Купирующая терапия атипичными антипсихотиками больных с впервые возникшими психотическими состояниями

  13. Болезни Короля-Синей Бороды, Генриха XVIII Тюдора

Зміст випуску 3 (58), 2014

  1. Всемирный день борьбы с болезнью Паркинсона

  2. Новое в психиатрии

  3. Аспекты клинической фармакологии эсциталопрама при лечении депрессии

  4. Новое в эпилептологии

  5. Эпилепсия у женщин

  6. Актуальні питання надання психіатричної допомоги хворим на деменцію

  7. Психопатологія депресії похилого віку: клініка, лікування

  8. Роль антипсихотических препаратов в лечении обсессивно-компульсивного расстройства: перспективы использования рисперидона

  9. Топирамат и его возможности в современной эпилептологии

  10. Оптимизации психофармакотерапии эндогенных депрессий с помощью препарата церебролизин

  11. Эффективность и безопасность препарата мезакар в лечении эпилепсии у детей раннего возраста

  12. Эффективность и переносимость прамипексола в лечении первичного синдрома беспокойных ног

  13. Генетический закат империи испанских Габсбургов

Зміст випуску 1 (56), 2014

  1. Джеймс Димер: «Самое важное, что мы можем сделать для родителей и их детей – выслушать, понять, поддержать, обнадежить и быть с ними»

  2. Сравнительный анализ эффективности и приемлемости 12 новых антидепрессантов

  3. Новое в психиатрии

  4. Новое в эпилептологии

  5. Атипичные антипсихотики при шизофрении: эффективность, безопасность, стратегии лечения

  6. Современные принципы терапии биполярных расстройств

  7. Протиепілептичні препарати та інші засоби лікування епілепсій у дітей із розладами спектра аутизму

  8. Эффективное лечение деменции – от теории к практике

  9. Сонапакс®: новый взгляд на свойства препарата

  10. Аномалии развития ЦНС: фокальная корковая дисплазия с шизэнцефалией и билатеральным перисильвиарным синдромом

  11. Рекомендации по фармакологическому лечению болезни Паркинсона

  12. Розлади спектра аутизму у підлітків та дорослих

  13. Руководство по головокружениям и нарушениям пространственной ориентации

  14. Европейские монархи: болезни и судьбы Карл VI – Возлюбленный и Безумный король

Випуски поточного року

Зміст випуску 3 (158), 2025

  1. Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи

  2. Міфи і факти про аутизм

  3. Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії

  4. Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам

  5. Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії

  6. Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку

  7. Ефективність метакогнітивної терапії в лікуванні депресії, спричиненої емоційним вигоранням у медичного працівника під час війни в Україні

  8. Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах

  9. Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь

  10. Антон Брукнер: провінційний геній

Зміст випуску 2 (157), 2025

  1. Алла Петрів: «Інвалідність — не тавро, а статус, який передбачає допомогу і захист особі зі стійкими порушеннями життєдіяльності»

  2. Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

  3. Нетиповий «атиповий» оланзапін

  4. Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів

  5. Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення

  6. Можливості вдосконалення ведення пацієнтів із шизофренією

  7. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

  8. Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості

  9. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

  10. Амедео Модільяні: неприкаяний Моді

Розсилка

Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail

Підписатися

Архів рекомендацій