Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Зміна наративу про самогубства: почніть розмову
-
Удосконалення діагностування та лікування епілепсії — запорука повноцінного життя пацієнтів
-
Лікування болю та спастичності в пацієнтів із розсіяним склерозом
-
Довготривала ефективність антидепресантів у пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Застосування антидепресантів для зменшення інтенсивності больових синдромів
-
Діагностика та лікування гострого розсіяного енцефаломієліту у дорослих та дітей
-
Розділ:
Зміна наративу про самогубства: почніть розмову
Зміст статті:
- Чинники ризику самогубств
- Підвищений ризик суїцидальної поведінки
- Небезпечні пестициди
- П’ять кроків для допомоги людині, яка думає про самогубство
- Висновки
Щорічно 10 вересня у світі відзначають Всесвітній день запобігання самогубствам, який заснований Всесвітньою організацією охорони здоров’я спільно з Міжнародною асоціацією із запобігання самогубствам. Внаслідок самогубства у світі щороку помирають понад 700 тис. осіб. Підвищуючи обізнаність, зменшуючи стигму довкола самогубств, можна зменшити кількість випадків вчинення суїцидів у всьому світі.
Упродовж 2024–2026 рр. основна тематика Всесвітнього дня запобігання самогубствам — «Зміна наративу про самогубства» із закликом до дії «Почніть розмову». Ця тема насамперед спрямована на підвищення обізнаності про важливість зменшення стигматизації та заохочення до відвертих розмов, що допоможуть запобігти суїциду. Тож зміна наративу про самогубство означає зміну нашого сприйняття цієї складної проблеми та перехід від культури мовчання та стигматизації до розуміння та підтримання. Заклик до дії спонукає почати розмову про самогубство та запобігання йому. Кожна розмова, якою малою б вона не була, може сприяти розумінню людини із суїцидальними намірами, подоланню бар’єрів, підвищенню обізнаності та культури її підтримки. Спільною ознакою осіб, схильних до самогубства, можуть бути труднощі в налагоджені близьких стосунків, почуття самотності чи провини, занижена самооцінка, екзистенційні й духовні кризи. Власне, думки про самогубство можуть виникнути на тлі психічних розладів чи депресії, а у когось — хто досі не стикався з проблемами психічного здоров’я — після сильного стресу чи в стані психічного та фізичного виснаження.
Чинники ризику самогубств
вгоруМайже завжди самогубство є прямим або прихованим проханням про допомогу, виявом нестерпного страждання або спробою справити вплив на навколишніх. Самогубства можуть мати багато причин, часто вони є наслідком різних чинників.
Психічні розлади. Депресія є одним із найпоширеніших чинників, пов’язаних із суїцидальними діями. Хронічні тривожні стани можуть також бути чинником, а шизофренія та інші психотичні розлади зумовлювати тяжкі симптоми, які збільшують ризик вчинення самогубства.
Соціальні та екзистенційні проблеми. Соціальна ізоляція з відчуттям самотності без соціальної підтримки також можуть посилювати суїцидальні думки, а фінансові труднощі — зумовлювати відчуття безвиході чи депресії. Значними стресорами також є труднощі в близьких стосунках, як-от конфлікти, розлучення або втрати рідних.
Соматичні захворювання. Хронічний біль і серйозні захворювання можуть мати суттєвий вплив на психічний стан людини і підвищувати ризик самогубства.
Підвищений ризик суїцидальної поведінки
вгоруМолодь і підлітки. Підлітковий вік є періодом інтенсивних емоційних змін і самопошуку. Різкі зміни настрою, невпевненість у собі і пошуки ідентичності можуть призводити до підвищення суїцидальних ризиків. Крім того, підлітки можуть відчувати соціальний тиск із боку однолітків, медіа і соціальних мереж, що може призвести до почуття невдачі або низької самооцінки. Проблеми в школі, як-от стрес, булінг, академічний тиск, конфлікти з викладачами чи однокласниками, можуть зумовлювати розвиток суїцидальних думок, як і переживання сімейних проблем чи конфліктів.
Літній вік. Часто літні люди стикаються із самотністю, особливо після втрати близьких чи через обмежену соціальну активність. Погіршення здоров’я через хронічні хвороби і фізичні обмеження також мають негативний вплив на якість життя і сприйняття свого майбутнього, підвищуючи ризик самогубства.
Історії самогубств у родині. Наявність факту самогубств серед близьких родичів може бути як емоційним, так і генетичним чинником ризику. Спадкові й сімейні чинники можуть мати вплив на психічний стан людини, підвищуючи її чутливість до стресу і депресії. Крім того, самогубство в родині може створювати психологічні шаблони, де суїцид сприймається як можливий спосіб розв’язання проблем.
Пережиті важкі травми чи насильство. Переживання фізичного насильства (як у дитинстві, так і в дорослому житті) може призводити до тривалого психологічного стресу і почуття безсилля, що, своєю чергою, підвищує ризик суїцидальних думок. Емоційне або психологічне насильство, як-от знущання, приниження або надмірний контроль, може серйозно позначатись на самооцінці й психологічному стані людини, формуючи суїцидальну налаштованість. До груп ризику також належать особи, які переживають значні життєві стреси (як-от втрата роботи, розлучення, смерть близьких), а також ті, хто зловживає психоактивними речовинами, оскільки наркотичні засоби або алкоголь можуть спричиняти імпульсивну поведінку.
Щоб зрозуміти, що людина може бути схильна до самогубства, важливо звертати увагу на певні ознаки в її поведінці та емоційному стані. Якщо помітили в людини суїцидальні думки, насамперед вислухайте її уважно. Запитайте про конкретний план самогубства і наявність засобів для його здійснення, що допоможе оцінити рівень небезпеки та необхідність термінової допомоги. Після надання первинної допомоги продовжуйте підтримувати контакт і слідкувати за станом такої людини, забезпечуючи їй необхідну підтримку. Для запобігання самогубствам дуже важливо вчасно розпізнати людину з групи ризику та зрозуміти, які чинники чи обставини штовхають її до самознищення. І тут серйозну роль відіграє найближче оточення, яке може побачити перші ознаки суїцидальної поведінки, а також фахівці, готові надати консультацію та підтримку в складний момент.
Під час війни схильність до депресій, суїцидів зростає. І надзвичайно важливо вчасно розпізнати суїцидальні наміри і допомогти людині. Щоб виявити ранні ознаки суїцидальності, варто пильно стежити за поведінкою людини, яка може переживати такий стан. Не боятися говорити про свої підозри, слідкувати, що говорить чи робить людина, яка пережила болісну подію. Ті, хто контактує з особою, у якої є ознаки суїцидальності, часто не знають, що сказати або як краще допомогти. Вони можуть почуватися відповідальними за те, щоб зберегти життя людини, і хвилюватися, що розмова про самогубство погіршить ситуацію. Немає жодних доказів того, що розмова з кимось про самогубство призведе до вчинення суїциду. А людина, яка має такі думки, найімовірніше, почуватиметься менш самотньою.
Небезпечні пестициди
вгоруОдним із найпоширеніших способів самогубства в усьому світі, особливо в країнах із низьким і середнім рівнями доходу, де легкодоступні дуже небезпечні пестициди (HHP), є самоотруєння пестицидами. Потрібні міжгалузеві дії для поступового припинення використання HHP для запобігання самогубствам та інших пов’язаних із цим проблем із громадським здоров’ям та навколишнім середовищем.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) і Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО) опублікували брошуру «Запобігання самогубствам через поступову відмову від дуже небезпечних пестицидів». Цей ресурс ґрунтується на Керівництві ВООЗ / ФАО щодо регулювання використання пестицидів для запобігання самогубствам від 2023 року та публікації ВООЗ / ФАО 2019 року «Запобігання самогубствам: ресурс для реєстраторів і регуляторів пестицидів», є значним кроком у напрямі глобальних дій щодо зменшення самогубства, пов’язаних із застосуванням пестицидів.
Як зазначають експерти ВООЗ, навмисне вживання гостротоксичних пестицидів є причиною приблизно 15–20 % світових самогубств. Більшість випадків отруєння пестицидами трапляються в країнах із низьким і середнім рівнями доходу, де регуляторні системи та ресурси для безпечного контролю над пестицидами часто є недостатніми. Крім самогубства, використання пестицидів також може призвести до різних проблем зі здоров’ям, як-от рак, порушення розвитку та смерть. Їх широке застосування та легкий доступ у домогосподарствах становлять значний ризик для громад, збільшуючи ймовірність випадкового чи навмисного отруєння.
Тому вкрай важливо підвищувати обізнаність щодо цього питання серед зацікавлених сторін, зокрема політиків, регуляторних органів щодо використання пестицидів та громадськості. Потрібні скоординовані міжгалузеві зусилля для усунення цих небезпечних речовин і просування безпечніших альтернатив. Практичні підходи для поступового припинення застосування дуже небезпечних пестицидів передбачають виявлення пестицидів, які використовувалися під час самогубств, просування безпечніших альтернатив, дотримання заборони на небезпечні пестициди та забезпечення ефективного регулювання й дієвого нагляду.
Якщо смертельні засоби самоушкодження, як-от пестициди, не були б легко доступні в домогосподарствах у моменти кризи, багато життів було б урятовано. Заборона згаданих речовин є економічно ефективним і рятівним заходом, що може запобігти самогубствам і захистити здоров’я населення.
П’ять кроків для допомоги людині, яка думає про самогубство
вгоруКрок 1. Запитайте: «Ти думаєш про самогубство?». Непросто прямо ставити таке запитання, але воно може допомогти зав’язати розмову та зменшити напругу. Запитання, чи хоче людина померти, не посилює суїцидальну поведінку та думки.
Крок 2. Будьте поряд: важливо вислухати людину, почути, що вона думає і відчуває, без осуду чи оцінки. Відкритість до розмов про самогубство може послабити суїцидальні думки.
Крок 3. Оберігайте: обмежте доступ до потенційно смертоносних знарядь людині, яка має схильність до суїциду. Самогубство часто відбувається під впливом гострої стресової реакції з характерним двоїстим бажанням померти та водночас жити, тому важкодоступність засобів для здійснення суїциду дає змогу «виграти час» — недоступність одного засобу для вчинення самогубства часто призводить до зміни намірів, а не до пошуку альтернативних способів.
Крок 4. Поговоріть: дайте контакти лінії запобігання самогубствам Lifeline Ukraine (телефонувати — 7333, писати — https://t.me/krisenchatUA_bot) чи інших ресурсів. Заохочуйте поговорити з тим, кому людина довірятиме. Це може бути член родини, друг, наставник чи фахівець із психічного здоров’я.
Крок 5. Підтримуйте зв’язок: будьте на зв’язку з людиною після того, як вона пережила кризу або була виписана із закладу надання допомоги, — це може стати вирішальним чинником. Постійний контакт і підтримка відіграють важливу роль у запобіганні самогубству.
Висновки
вгоруДбати про власне психічне здоров’я — це базова потреба кожної людини, як і піклуватися про свій фізичний стан. У складній ситуації, коли здається, що ніхто не може допомогти, вихід є — зверніться на гарячі лінії, або до сімейного лікаря (психологічні послуги в закладах охорони здоров’я є безплатними і передбачені в програмі медичних гарантій Національної служби здоров’я України). Щоб знайти медзаклад, зверніться до контакт-центру за номером 16-77 або 0-800-60-20-19. Звертатися по допомогу — не є ознакою слабкості чи чимось, що соромно чи незручно робити, навпаки, це відповідально як до себе, так і до близьких людей, для яких ваше життя цінне. Навіть у маленькій підтримці є велика сила, тож будьмо уважними до себе і тих, хто нас оточує.
Підготувала Лариса Мартинова
За матеріалами www.moz.gov.ua
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2024 Рік
Зміст випуску 10 (155), 2024
Зміст випуску 9 (154), 2024
Зміст випуску 8 (153), 2024
-
Як спонукати близьку людину з комплексним посттравматичним стресовим розладом звернутися до лікаря?
-
Вплив війни та вимушеного переселення на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
Діагностування та лікування пацієнтів із болісною діабетичною нейропатією
-
Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації
-
Вільям Майнор: історія про вбивство, божевілля і любов до слів
Зміст випуску 7 (152), 2024
-
Удосконалення діагностування та лікування епілепсії — запорука повноцінного життя пацієнтів
-
Лікування болю та спастичності в пацієнтів із розсіяним склерозом
-
Довготривала ефективність антидепресантів у пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Застосування антидепресантів для зменшення інтенсивності больових синдромів
-
Діагностика та лікування гострого розсіяного енцефаломієліту у дорослих та дітей
Зміст випуску 5-6 (151), 2024
Зміст випуску 4 (150), 2024
Зміст випуску 3 (149), 2024
-
Самоушкоджувальна поведінка: надання психосоціальної допомоги в умовах війни
-
Великий депресивний розлад із симптомами тривоги: сучасні підходи до лікування
-
Межовий розлад особистості: клінічні ознаки, етіологія та стратегії лікування
-
Ефективність та безпека пароксетину в лікуванні пацієнтів із тривожними розладами
-
Лікування рухових розладів у пацієнтів із хворобою Паркінсона
-
Довгострокова ефективність антипсихотиків за початкової терапії гострої фази шизофренії
-
Ефективність і безпека фармакотерапії пацієнтів із великим депресивним розладом
Зміст випуску 1, 2024
Зміст випуску 2 (148), 2024
-
План дій щодо депресії та тривоги, пов’язаних із вагітністю і пологами
-
Найактуальніші проблеми сучасної неврології: виклики та очікування
-
Фармакотерапія розладу з дефіцитом уваги та гіперактивністю: у фокусі атомоксетин
-
Урахування гендерних особливостей за призначення психофармакотерапії
-
Чи можливо покращити контроль епілепсії. Оновлені дані щодо застосування зонісаміду
-
Комбінована терапія антипсихотиком і антидепресантом за первинного епізоду депресії
-
Настанови щодо фармакотерапії дорослих пацієнтів із біполярним афективним розладом
-
Ефективність і переносимість антипсихотиків у пацієнтів із резистентною до лікування шизофренією
Зміст випуску 1 (147), 2024
-
Ведення поширених психічних розладів на первинному рівні медичної допомоги
-
Найактуальніші проблеми сучасної неврології: виклики та очікування
-
Доказова ефективність та безпека застосування бупропіону в клінічній практиці
-
Особливості переживання екзистенційної кризи в осіб молодого віку під час війни
-
Ангедонія: пошук можливих біомаркерів та ефективність антипсихотичної терапії
Випуски поточного року
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися