Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Самоушкоджувальна поведінка: надання психосоціальної допомоги в умовах війни
-
Великий депресивний розлад із симптомами тривоги: сучасні підходи до лікування
-
Межовий розлад особистості: клінічні ознаки, етіологія та стратегії лікування
-
Ефективність та безпека пароксетину в лікуванні пацієнтів із тривожними розладами
-
Лікування рухових розладів у пацієнтів із хворобою Паркінсона
-
Довгострокова ефективність антипсихотиків за початкової терапії гострої фази шизофренії
-
Ефективність і безпека фармакотерапії пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розділ:
Великий депресивний розлад із симптомами тривоги: сучасні підходи до лікування
Зміст статті:
- Оцінювання стану пацієнта з епізодами депресії
- Фармакотерапія депресії в поєднанні з тривожним компонентом
- Психотерапія
- Висновки
Пацієнти з депресією потребують ретельного клінічного обстеження з оцінюванням профілю симптомів, тяжкості стану, особистісних чинників. Наявність симптомів тривоги в структурі депресії зумовлює тяжчий перебіг розладу, підвищений ризик суїцидальної поведінки та менш обнадійливі результати відновлення порівняно з депресією без тривожного компонента. До вашої уваги представлено стислий огляд статті D. J. Stein «Evidence-based pharmacotherapy of anxiety symptoms in patients with major depressive disorder: focus on agomelatine» видання Neurol. Ther. (2023; 12 (Suppl 1): 13–19), у якій автор висвітлює питання вибору підходів до лікування пацієнтів із такими станами, передусім фармакотерапії з використанням антидепресантів.
Депресія не є однорідною нозологією, навпаки, цьому стану найчастіше притаманна низка різноманітних клінічних ознак, зокрема симптоми тривоги, тому її лікування потребує відповідно адаптованих підходів (Stein, 2023).
На думку D. J. Stein (2023), наявність різних варіантів відповідності клінічного стану пацієнта діагностичним критеріям великого депресивного розладу (ВДР) може призводити до часткового успіху в лікуванні згідно з поточними настановами.
Мета цього наукового дослідження полягає в обґрунтуванні необхідності детальної клінічної характеристики ВДР для індивідуалізації відповідних підходів до лікування з підтвердженням доказової бази вибору фармако- та психотерапії у пацієнтів із ВДР і ознаками тривоги.
Оцінювання стану пацієнта з епізодами депресії
вгоруПерсоналізоване лікування осіб із депресією потребує ретельного клінічного оцінювання, збору анамнезу, визначення профілю симптомів пацієнта, клінічного підтипу, тяжкості перебігу і стадії захворювання, особистісних чинників, попередніх і коморбідних психічних і соматичних станів, нейрокогнітивного функціонування, анамнезу травматичних подій (віддалених і недавніх), потенціалу захисних чинників (Maj etal., 2020).
Для визначення спектра останніх, які сприяють життєвій стійкості людини, було запропоновано абревіатуру SOCIAL (соціальні ресурси, професія, діти та сім’я, дохід і матеріальні ресурси, здібності / зовнішній вигляд / здоров’я тощо, а також кохання / секс в інтимних стосунках) (Nesse, 2019). Під час клінічного оцінювання завжди слід брати до уваги етнокультурну варіативність.
Тривожний компонент у структурі депресії ідентифікують за щонайменше двома з таких симптомів:
- Відчуття постійної схвильованості або напруженості.
- Труднощі з концентрацією уваги.
- Докучливий неспокій, що заважає жити.
- Безпричинний страх через можливі жахливі події, що можуть трапитися або через втрату контролю над собою (APA, 2013).
Відомо, що нейробіологічний профіль епізоду депресії у поєднанні із симптомами тривоги відрізняється від депресії без тривожного компонента глибшою дизрегуляцією функцій імунної системи та гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, виразнішим витонченням кори головного мозку та змінами патернів функціонування кортиколімбічних шляхів (Gaspersz etal., 2018).
Наявність у пацієнта тривожного компонента у структурі депресії потребує особливої уваги лікаря та інтенсивності відповідних терапевтичних заходів, оскільки такий стан пов’язаний із більшою тяжкістю власне депресії, підвищеною суїцидальністю й гіршими наслідками, ніж епізоди депресії без супутньої тривожної складової (Hasin etal., 2017; Gaspersz etal., 2018).
Фармакотерапія депресії в поєднанні з тривожним компонентом
вгоруДослідження, присвячені порівняльному оцінюванню ефективності застосування антидепресантів у пацієнтів із депресією в поєднанні із симптомами тривоги, є парадоксально рідкісними. Втім, згідно з масштабним мережевим метааналізом даних щодо лікувального впливу антидепресантів, приймання кожного з таких препаратів є достовірно ефективнішим, ніж плацебо, у терапії пацієнтів із депресією (не обов’язково супроводжуваної постійною тривогою).
Зокрема, агомелатин*, циталопрам, амітриптилін, есциталопрам, міртазапін, пароксетин, венлафаксин і вортіоксетин були ефективнішими за інші препарати згаданого класу (Cipriani etal., 2018).
Примітка. *В Україні оригінальний препарат агомелатину зареєстрований під торговельною назвою Мелітор®, реєстраційне посвідчення № UA/4972/01/01.
Результати цього мережевого метааналізу підтвердили, що лікування агомелатином, циталопрамом, есциталопрамом, флуоксетином, сертраліном і вортіоксетином пацієнти переносили краще, ніж іншими антидепресантами, зважаючи на кількість осіб, які припинили лікування через розвиток побічних реакцій.
Ефективність агомелатину
Агомелатин — перший у своєму класі антидепресант із немоноамінергічним механізмом дії, який схвалено в Європі 2009 р. для лікування пацієнтів із ВДР. Одночасно агомелатин є мелатонінергічним агоністом та антагоністом серотонінових рецепторів 5-HT2C. Ці два механізми є синергічними та сприяють зменшенню ознак депресії, відновленню циркадних ритмів, поліпшенню сну і сексуальної функції, зниженню виразності симптомів тривоги (de Bodinat et al., 2010).
У нещодавніх дослідженнях було продемонстровано низку нейробіологічних механізмів, які можуть пояснювати терапевтичну відповідь на агомелатин за симптомів тривоги (Millan, 2022).
Агомелатину притаманні два основні ефекти: 1) зменшення ознак депресії; 2) сприяння симптоматичному та функціональному відновленню (Cipriani et al., 2018; Kennedy et al., 2016, 2018).
За даними мережевого метааналізу, у якому порівнювали застосування різних антидепресантів, агомелатин мав достовірно вищу ефективність за епізодів депресії, ніж препарат порівняння (ребоксетин), чого не зафіксовано для деяких інших лікарських засобів згаданого ряду в проведеному аналізі (рисунок). Результати контрольованих плацебо досліджень засвідчили ефективність агомелатину для досягнення як симптоматичної, так і функціональної ремісії, а також її підтримки впродовж тривалого часу (Kennedy etal., 2016, 2018).
/images/nn243-149810r_.jpg)
B. Cao etal. (2021) у мережевому метааналізі даних 42 рандомізованих клінічних досліджень за участю пацієнтів із ВДР вивчали вплив застосування різних антидепресантів на функціональні результати, які оцінювали за шкалою непрацездатності Шихана (SDS).
Оцінка площі поверхні під кумулятивною кривою за рейтингового порівняння препаратів підтвердила, що агомелатин має оптимальний профіль з огляду на поліпшення функціонування пацієнтів у сферах роботи / навчання, соціальної активності / дозвілля та виконання сімейних / домашніх обов’язків (Cao etal., 2021).
Позитивний ефект агомелатину щодо симптоматичного та функціонального відновлення також було продемонстровано в пацієнтів із генералізованим тривожним розладом (ГТР). Результати метааналізу даних трьох досліджень, у межах яких пацієнти з ГТР були рандомізовані на групи для приймання плацебо або терапії агомелатином, підтвердили, що агомелатин сприяв значущому зменшенню виразності симптомів тривоги.
Середня різниця показників за шкалою оцінювання тривоги Гамільтона (HAM-A) становила 6,30 бала в загальній групі та 6,49 бала — у підгрупі з найтяжчим перебігом ГТР на початковому рівні (показник за HAM-A ≥ 25 балів) (Stein etal., 2021).
Вказані характеристики також були пов’язані зі значно вищою частотою симптоматичної відповіді (зниження показника за HAM-A на ≥ 50 %) та ремісії (загальний показник за HAM-A ≤ 7 балів під час останнього оцінювання після вихідного рівня) у пацієнтів, які отримували терапію агомелатином, порівняно з тими, хто приймав плацебо. У підгрупі з тяжким перебігом ГТР симптоматична відповідь спостерігалась у 67,6 % осіб, які отримували агомелатин, проти 31,6 % — у групі приймання плацебо (р < 0,001), а симптоматична ремісія — у 38,2 і 17,5 % відповідно (р < 0,0001) (Stein etal., 2021).
Показники функціональної відповіді (загальний показник за SDS ≤ 12 балів) та ремісії (загальний показник за SDS ≤ 6 балів) також були значно вищими в пацієнтів, які отримували агомелатин, ніж у тих, яким приймали плацебо. Для осіб у підгрупі тяжкого перебігу ГТР показники функціональної відповіді становили 77,6 проти 41,2 % відповідно (p = 0,003), а функціональної ремісії — 54,4 проти 23,7 % відповідно (p < 0,0001) (Stein etal., 2021).
Для ГТР характерні як психічні, так і соматичні феномени. В об’єднаному аналізі трьох рандомізованих контрольованих плацебо досліджень застосування агомелатину в пацієнтів із ГТР у підгрупі з виразною соматичною тривожністю (соматичний суббал за шкалою HAM-A ≥ 14) сприяло достовірному поліпшенню стану за всіма ознаками симптоматики тривоги (загальний бал HAM-A, соматичний суббал та психічний суббал), а також позитивним змінам у функціональних сферах (загальний бал SDS) на противагу плацебо (Stein, 2022).
Агомелатин є ефективним і добре переноситься пацієнтами з ВДР, зокрема із супутніми симптомами тривоги (Stein etal., 2013).
Об’єднаний аналіз даних шести досліджень ефективності агомелатину (три контрольовані плацебо і три з активними препаратами порівняння — флуоксетином, сертраліном і венлафаксином) засвідчив, що агомелатин ефективніше за плацебо чинив вплив на показники субшкали тривоги, шкали оцінювання депресії Гамільтона (HAM-D; пункти 10 і 11). Різниця показників за пунктами 10 і 11HAM-D ≥ 5 балів при застосуванні агомелатину та плацебо була значущою в підгрупі осіб із виразнішими симптомами тривоги на початковому етапі спостереження (Stein etal., 2013).
Психотерапія
вгоруНині відносно обмеженими є наукові дані щодо порівняльної ефективності медикаментозного лікування та психотерапії у пацієнтів із симптомами тривоги у структурі депресії.
У метааналізі P. Cuijpers etal. (2020) фармако- і психотерапія були ефективними для досягнення клінічної відповіді у пацієнтів із депресією (спостерігалася редукція симптомів депресії на 50 %). Відносна частота відповіді за психотерапії порівняно з фармакологічним лікуванням становила 0,99 (95 % довірчий інтервал [ДІ] 0,92–1,08).
Комбінація психо- і фармакотерапії була значно ефективнішою, ніж кожен із варіантів лікування окремо: відносна частота відповіді 1,27 (95 % ДІ 1,14–1,39) порівняно з психотерапевтичними заходами та відносна частота відповіді 1,25 (95 % ДІ 1,14–1,7) порівняно з фармакотерапією. Аналогічні результати було отримано і щодо досягнення ремісії: відносна частота за психотерапевтичних інтервенцій проти фармакотерапії становила 1,01 (95 % ДІ 0,93–1,01), тоді як відносна частота за комбінованого лікування порівняно з психотерапією — 1,22 (95 % ДІ 1,08–1,9), а з фармакотерапією — 1,23 (95 % ДІ 1,09–1,39). Переносимість лікування, яку оцінювали на підставі частоти вибуття пацієнтів із дослідження з будь-якої причини, була значно кращою за комбінованої терапії (відносна частота 1,23; 95 % ДІ 1,05–1,45) і психотерапії (відносна частота 1,17; 95 % ДІ 1,02–1,32) на противагу застосуванню лише фармакотерапії (Cuijpers etal., 2020).
Поєднання медикаментозного лікування та психотерапевтичного втручання може максимізувати переваги фармакотерапії для симптоматичного поліпшення стану пацієнта з депресією, а застосування психотерапії — для консолідації отриманих результатів і досягнення довготривалої ремісії (Stein, 2023).
Результати Всесвітнього дослідження психічного здоров’я (World Mental Health Surveys, 2020), проведеного за участю 80 тис. 332 осіб у 16 країнах світу, продемонстрували, що для пацієнтів із депресією в анамнезі тривалий пошук індивідуально прийнятної терапії був пов’язаний із необхідністю неодноразових звернень по допомогу до різних фахівців і змінами стратегій лікування (Harris etal., 2020).
За даними дослідження, загалом 68,2 % таких пацієнтів насамкінець отримували лікування, яке вони вважали корисним, але решта 31,8 % припиняли спроби, якщо терапія не приносила їм очікуваного полегшення. Серед тих пацієнтів, хто змінив 10 медичних фахівців, 93,9 % у подальшому отримали ефективну терапію, але лише 21,5 % осіб продовжили лікування після такої кількості спроб (Harris etal., 2020).
Встановлено, що рівень коморбідної тривоги не мав впливу на цей прогноз. Аналогічні дані отримано щодо ГТР, що свідчить про важливість продовження лікування (Stein etal., 2021).
Висновки
вгоруПацієнти з ВДР потребують індивідуального підходу до діагностування клінічного стану, зокрема ретельного оцінювання симптомів тривоги, а також персоналізованого підходу до призначення лікування, спрямованого на досягнення як симптоматичних, так і функціональних позитивних змін. Крім того, слід ретельно відстежувати симптоми тривоги у структурі депресії та приймати своєчасні рішення щодо призначення адекватної терапії.
Виразні симптоми тривоги у поєднанні з епізодами депресії пов’язані з підвищеною схильністю пацієнта до суїцидальної поведінки. Отже, пацієнти із супутніми симптомами тривоги частіше мають ускладнений перебіг ВДР зі спробами вчинення суїцидальних дій і тяжчим прогнозом щодо наслідків, що потребує особливої уваги лікаря та зважених ефективних втручань. До того ж вибір антидепресантів має відбуватися на підставі підтверджених наукових даних досліджень щодо впливу препаратів.
Агомелатин нині є дієвим засобом для поліпшення клінічної симптоматики та психосоціального функціонування пацієнтів із ВДР, зокрема з виразними симптомами тривоги. Незалежно від вибору антидепресанту, супутнє призначення психотерапії збільшує ймовірність ефективної відповіді на лікування та досягнення бажаної ремісії.
Одним із важливих чинників досягнення очікуваного результату є сталість і наполегливість на шляху індивідуального пошуку, підбору та дотримання призначеного лікування. Тож клініцисти мають підтримувати пацієнтів і заохочувати їх до поліпшення стану.
Підготувала Наталія Савельєва-Кулик
Підготовлено на замовлення та оплачено ТОВ «Серв’є Україна»
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2024 Рік
Зміст випуску 10 (155), 2024
Зміст випуску 9 (154), 2024
Зміст випуску 8 (153), 2024
-
Як спонукати близьку людину з комплексним посттравматичним стресовим розладом звернутися до лікаря?
-
Вплив війни та вимушеного переселення на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
Діагностування та лікування пацієнтів із болісною діабетичною нейропатією
-
Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації
-
Вільям Майнор: історія про вбивство, божевілля і любов до слів
Зміст випуску 7 (152), 2024
-
Удосконалення діагностування та лікування епілепсії — запорука повноцінного життя пацієнтів
-
Лікування болю та спастичності в пацієнтів із розсіяним склерозом
-
Довготривала ефективність антидепресантів у пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Застосування антидепресантів для зменшення інтенсивності больових синдромів
-
Діагностика та лікування гострого розсіяного енцефаломієліту у дорослих та дітей
Зміст випуску 5-6 (151), 2024
Зміст випуску 4 (150), 2024
Зміст випуску 3 (149), 2024
-
Самоушкоджувальна поведінка: надання психосоціальної допомоги в умовах війни
-
Великий депресивний розлад із симптомами тривоги: сучасні підходи до лікування
-
Межовий розлад особистості: клінічні ознаки, етіологія та стратегії лікування
-
Ефективність та безпека пароксетину в лікуванні пацієнтів із тривожними розладами
-
Лікування рухових розладів у пацієнтів із хворобою Паркінсона
-
Довгострокова ефективність антипсихотиків за початкової терапії гострої фази шизофренії
-
Ефективність і безпека фармакотерапії пацієнтів із великим депресивним розладом
Зміст випуску 1, 2024
Зміст випуску 2 (148), 2024
-
План дій щодо депресії та тривоги, пов’язаних із вагітністю і пологами
-
Найактуальніші проблеми сучасної неврології: виклики та очікування
-
Фармакотерапія розладу з дефіцитом уваги та гіперактивністю: у фокусі атомоксетин
-
Урахування гендерних особливостей за призначення психофармакотерапії
-
Чи можливо покращити контроль епілепсії. Оновлені дані щодо застосування зонісаміду
-
Комбінована терапія антипсихотиком і антидепресантом за первинного епізоду депресії
-
Настанови щодо фармакотерапії дорослих пацієнтів із біполярним афективним розладом
-
Ефективність і переносимість антипсихотиків у пацієнтів із резистентною до лікування шизофренією
Зміст випуску 1 (147), 2024
-
Ведення поширених психічних розладів на первинному рівні медичної допомоги
-
Найактуальніші проблеми сучасної неврології: виклики та очікування
-
Доказова ефективність та безпека застосування бупропіону в клінічній практиці
-
Особливості переживання екзистенційної кризи в осіб молодого віку під час війни
-
Ангедонія: пошук можливих біомаркерів та ефективність антипсихотичної терапії
Випуски поточного року
Зміст випуску 6 (161), 2025
-
Вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
П’ять порад батькам, як знизити вплив соціальних мереж на дитину / підлітка
-
Минуле та сьогодення Української протиепілептичної ліги: тридцять років складного та успішного шляху
-
Діагностична цінність клінічного оцінювання когнітивних функцій
-
Вплив війни на психічне здоров’я молоді: роль резилієнсу та психологічних інтервенцій
-
Фармакотерапія пацієнтів із деменцією: первинна ланка медичної допомоги
-
Методичні рекомендації щодо профілактики професійного вигоряння медичних працівників
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися