Ефективність вортіоксетину в пацієнтів із великим депресивним та супутнім генералізованим тривожним розладами

Великий депресивний розлад часто поєднується з генералізованим тривожним розладом, що зумовлює тяжчі функціональні порушення в пацієнтів, ніж в осіб без такої коморбідності. Результати дослі­джень щодо ефективності фармакотерапії антидепресантами за поєднання зазначених розладів, на жаль, є обмеженими. До вашої уваги представлено огляд статті S. S. Almeida et al. «Effectiveness of vortioxetine in patients with major depressive disorder and co-morbid generalized anxiety disorder in routine clinical practice: A subgroup analysis of the RELIEVE study» видання J Psychopharmacol (2023 Mar; 37(3): 279–288), присвяченої вивченню ефективності терапії вортіоксетином у пацієнтів із поєднанням симптомів великого депресивного та генералізованого тривожного розладів в умовах реальної клінічної практики під час дослі­дження RELIEVE.

Для великого депресивного розладу (ВДР) характерний гетерогенний спектр порушень емоційної сфери, когнітивних функцій і соматичних ознак (Fried and Nesse, 2014; Goodwin etal., 2017; Ishak etal., 2016). Крім того, ВДР є провідною причиною обмеження працездатності у всьому світі (GBD2017 Disease and Injury Incidence and Prevalence Collaborators, 2018). На тлі підвищення рівня інфікування ­SARS-CoV-2 та ­обмеження мобільності людей під час пандемії COVID-19 глобальний тягар захворюваності, спричинений ВДР (і тривожними розладами) 2020 р. ­суттєво збільшився (COVID-19 Mental Health Collaborators, 2021). Коморбідність ВДР і генералізованого тривож­ного розладу (ГТР) є доволі поши­реною, і між цими ­двома станами існує значне генетичне перекриття (McGrath etal., 2020; Saha etal., 2021; Zhou etal., 2017; Morneau-Vaillancourt etal., 2020).

Результати метааналізу даних 171 дослідження засвідчили, що особи з епізодами депресії мають в 11,7 раза ­вищий ризик розвитку ГТР (Saha etal., 2021).

Зокрема, за даними Всесвітнього дослі­дження психічного здоров’я, у межах якого оцінювали стан 145  990 ­дорослих пацієнтів відповідно до критеріїв Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів 4-го перегляду (DSM-IV), для осіб із ВДР ризик ­розвитку у них ГТР упродовж 10 років становив 11,4 %, а ризик подальшого розвитку ВДР для осіб із ГТР — 37,7 % (McGrath etal., 2020).

Коморбідність ВДР і ГТР збільшує тривалість поєдна­ного захворювання порівняно з кожним із розладів ­окремо, а також підвищує ризик рецидиву депресії (Kessler etal., 2008; Meier etal., 2015; Buckman etal., 2018). У ­поєднанні з ГТР ВДР зумовлює нижчий рівень якості життя, пов’язану зі здоров’ям (HRQoL), поглиблює функціональні та когнітивні порушення, призводячи до виразніших ­обмежень у повсякденній діяльності (Armbrecht etal., 2021; Zhou etal., 2017).

У разі поєднання ВДР і ГТР прогноз для пацієнтів є гіршим, ніж за кожного з розладів окремо, а ефективність ліку­вання — нижчою; зокрема, час для досягнення ­ремісії є довшим, а шанси досягти ремісії — нижчими (Fava etal., 2008; Penninx etal., 2011).

Всупереч необхідності отри­мання прямих доказів ­ефективності терапії в пацієнтів із супутніми станами, клі­нічні дані щодо лікарських засо­бів, які використовують для лікування пацієнти з ВДР та супутнім ГТР, особ­ливо ­висновки про функціональні результати, є дуже обме­женими (Hirschfeld, 2001).

Результати ретроспективного аналізу даних контрольованого плацебо подвійного сліпого ­клінічного дослі­дження засвідчили ефективність венлафаксину пролон­гованої дії щодо впливу на симптоми депресії та тривожного роз­ладу в підгрупі за участю 92 ­пацієнтів із ВДР і супутнім ГТР (Silverstone and Salinas, 2001).

В іншому пілотному дослі­дженні за участю 34 пацієнтів із ВДР та ГТР було описано кількісне ­зменшення ­ознак депресії та тривожного розладу при застосуванні кветіа­піну пролонгованої дії порівняно з плацебо (Lietal., 2016). Але в кожному із цих випадків отримано результати потребували підтвер­дження у більших масштабних дослі­дженнях.

Вортіоксетин — антидепресант із мультимодальною актив­ністю та унікальним поєднанням механізмів дії (Gonda etal., 2019). Препарат прямо та ­опосередковано чинить вплив на численні нейромедіаторні системи, залучені до нейробіології ВДР, діючи як інгібітор ­транспортера ­серотоніну та модулятор декількох підтипів ­серотонінових рецепторів (Gonda etal., 2019; Sanchez etal., 2015).

У рандомізованих контрольованих дослі­дженнях (РКД) продемонстровано широкий спектр ефективності вортіоксетину (5–20 мг раз на добу перорально) щодо зменшення виразності симптомів депресії (Gonda etal., 2019; Thase etal., 2016). Пацієнти, які ­отримували вказаний препарат, мали суттєве поліпшення когнітивного та загального функціонування (Florea etal., 2017; McIntyre etal., 2016). Крім того, застосування вортіо­ксетину сприяло анксіолітичним ­ефектам у ­пацієнтів із ВДР та високим рівнем тривожності (порівняно з плацебо) (Baldwin et al, 2016).

Також було ­продемонстровано пере­ваги ­ефективності вортіоксетину (порівняно з агомелати­ном) у ­пацієнтів із ВДР, які мали ­недостатню терапевтичну відповідь за ліку­вання селективним інгібі­тором зворотного захоп­лення серотоніну (­СІЗЗС) першої лінії або селективним інгібітором ­зворотного ­захоплення ­серотоніну та нор­адреналіну (­СІЗЗСН) та за довготривалого підтримуваль­ного лікування осіб із ВДР (Mont­gomery etal., 2014; Vieta etal., 2017).

За висновками метааналізу даних чотирьох короткострокових дослі­джень, вортіоксетин був значно ефективнішим за плацебо в лікуванні пацієнтів із ГТР, а також сприяв суттєвому зменшенню ознак депресії та тривожного розладу в осіб із ВДР та супутнім розладом соціальної тривоги (СТР) (Pae etal., 2015; Liebowitz etal., 2017).

Наприклад, у 8-тижневому відкритому дослі­дженні RECONNECT за участю пацієнтів із тяжким ­перебігом ВДР і супутнім тяжким ГТР, які отримували вортіо­ксетин, зафіксовано клінічно значуще та ­статистично ­достовірне зменшення тяжкості симптомів ­депресії і тривож­ного розладу, підвищення рівня загального функціо­нування та HRQoL (Christensen etal., 2022).

Метою дослі­дження RELIEVE, результати якого представили S. S. Almeida etal., було оцінити в умовах реальної клінічної практики ефективність початкової ­терапії вортіоксетином у гетерогенній популяції осіб із ВДР (Mattingly etal., 2022).

Оскільки RELIEVE було дослідженням в умовах реальної клінічної практики і його дизайн не передбачав критеріїв виключення учасників із супутніми тривожними розладами, значна частка залучених пацієнтів мали ­діагнози як БДР, так і ГТР. ­Результати RELIEVE, отримані для всіх учасників із ВДР, підтвердили значуще і ­стійке поліп­шення рівня функціонування, а ­також зменшення виразності ­ознак депресії, поліп­шення ­когнітивних і ­сексуальних функцій та HRQoL завдяки ­лікуванню ­вортіоксетином протягом 6 місяців (Mattingly etal., 2022).

У представленому підгруповому аналізі даних дослі­дження RELIEVE ефективність і безпеку ­вортіоксетину в осіб із ВДР і супутнім ГТР оцінювали на підставі ­показників самозвіту пацієнтів про рівень ­функціонування, ­ознаки депресії, когнітивну здатність, сексуальну ­функцію, HRQoL та небажані явища.

Матеріали та методи дослі­дження

Дизайн та учасники

RELIEVE — це 24-тижневе обсерваційне багатонаціо­нальне (Канада, Франція, Італія, США) проспективне когортне дослі­дження за участю амбулаторних пацієнтів із ВДР, яким призначали лікування вортіо­ксетином у стандартних клінічних умовах. Тривалість ­спостереження: із листопада 2017 р. до січня 2021 р. (Mat­tingly etal., 2022).

До дослі­дження було залучено пацієнтів віком ≥ 18 років із діагнозом ВДР (за критеріями місцевих протоколів) і наявним великим епізодом депресії, які ­розпочали лікування вортіоксетином за призначенням лікаря первинної медичної допомоги або психіатра, ­відповідно до затвер­дженого місцевого протоколу. Відповідно до визна­чених критеріїв, у ретроспективному ­аналізі ­брали участь паці­єнти, у яких на початковому етапі ­також було ­діагностовано ГТР (згідно з ­критеріями місцевих прото­колів). Було ­виключено з аналізу ­пацієнтів із шизо­френією, біполярним афективним розладом (БАР), зло­вживанням ­психоактивними речовинами або будь-яким нейродегенеративним захворю­ванням, перебіг якого чинив суттєвий вплив на когнітивні функції, а ­також зі значною схильністю до ризику суїциду.

Зважаючи на реальні умови дослі­дження, жодні критерії виключення щодо паралельного призначення інших препаратів протягом визначеного періоду, зокрема ­додаткових лікарських засобів у межах лікування ВДР та/або інших психоактивних засобів, не застосовували. Дані збирали під час планових візитів до клініки на первинному етапі обстеження та через 12 і 24 тижні (± 4 тижні) від початку лікування вортіоксетином.

Регламент клінічного нагляду, впрова­джений ­через пандемію COVID-19, уможливив дистанційні ­візити в ­межах подальшого спостереження та, за потреби, ­заповнювання необхідних анкет удома. Дотримання паці­єнтами ­режиму лікарських призначень контролювали відпо­відно до правил повсякденної клінічної практики, і за рішенням ­лікаря участь пацієнта в дослі­дженні ­могла бути анульо­вана в разі неналежного комплаєнсу. Спостереження здійс­нювалось із дотриманням етичних норм Гельсінської декларації та рекомендацій прова­дження Належ­ної клінічної практики (GCP), схвалене ­місцевими етичними комітетами на кожному рівні, усі пацієнти ­надали письмову інформо­вану згоду на участь.

Оцінювання результатів

Первинною метою дослі­дження було визначення показ­ника функціонування за шкалою ­непрацездатності ­Шихана (SDS) (Sheehan etal., 1996; Sheehan and Sheehan, 2008). Цей добре валідований, лаконічний і простий для вико­ристання в клінічній практиці інструмент дає ­змогу оцінити ступінь функціональних порушень за попередні 7 днів у трьох доменах:

1) робота / навчання; ­

2) сімейне ­життя / домашні обов’язки;

3) соціальна активність / проведення ­дозвілля.

Учасники оцінювали рівень змін у кожному ­домені, ­за візуальною ­аналоговою ­шкалою, ­згідно з якою 0 балів відповідає «зовсім не порушено», а 10 балів — «дуже ­порушено».

Оцінки за окремими доменами об’єднували у загаль­ному показнику за SDS, який варіює від 0 (без порушень) до 30 (вкрай виразні порушення). Поліпшення більш ніж на 4 бали ­загального показника за SDS і на 1–2 бали — показників за окремими доменами вважається значущим (Sheehan and Sheehan, 2008).

Показники продуктивності праці — абсентеїзм (відсутність на робочому місці) та презентеїзм (присутність на робочому місці, але низька продуктивність із різних причин) — оцінювали на підставі балів SDS за пропущеними та непродуктивними днями відповідно (пацієнтів, які працюють повний / неповний робочий день або навчаються).

Кількість днів, пропущених через стан здоров’я ­протягом останніх 12 тижнів (до початку дослі­дження, на 12 і 24-му тижнях), також оцінювали для працю­ючих осіб.

Вторинною метою було оцінювання:

• Симптомів депресії — за 9-пунктовим опитувальником щодо стану здоров’я пацієнта (PHQ-9 — оцінка від 0 до 9, вищий бал вказує на тяжчі ознаки) та шкалою загального клінічного враження — субшкалою тяжкості стану (CGI-S — оцінка від 1 до 7, вищий бал вказує на тяжчий стан).
• Когнітивних змін — за допомогою 5-пунктового опитувальника щодо дефіциту сприйняття — субшкали депресії (PDQ-D-5 — оцінка від 0 до 20, вищий бал свідчить про тяжчі симптоми).
• Когнітивних порушень — за результатами ­тесту ­заміни цифрових символів (DSST — діапазон від 0 до 133, вищий бал вказує на кращі показники).
• Сексуальної функції — за Аризонською шкалою ­сексуального досвіду (ASEX — оцінка від 5 до 30 ­балів, вищий бал свідчить про глибшу дисфункцію).
• Якості життя (HRQoL) — за індексом 5-компо­нентного опитувальника EuroQol (EQ-5D-5L — оцінка від 0 до 1, вищий бал демонструє кращий стан здоров’я).

Безпеку лікування визначали за спонтанними повідом­леннями пацієнта або спостерігача про небажані явища, узагальнюючи опис за найнижчим рівнем прийнятих термі­нів, відповідно до Медичного словника з регулятор­ної діяльності (MedDRA, версія 23.1).

Статистичний аналіз

У представленому підгруповому аналізі ­ефективність застосування вортіоксетину оцінювали в підгрупі осіб із супутнім ГТР (цей контингент сформував групу ­повного аналізу пацієнтів із коморбідним ГТР, ­FAS-GAD), які відповідали критеріям включення до дослі­дження і розпочали приймання вортіоксетину за ≥ 7 днів до первин­ного огляду, а також пройшли щонайменше одне обсте­ження після початкового.

Первинним кінцевим результатом вважали середню зміну загального показника за шкалою SDS порівняно з вихідним рівнем через 12 і 24 тижні. Вторинні кінцеві результати враховували середні зміни показників за SDS, PHQ-9, CGI-S, PDQ-D-5, DSST, EQ-5D-5L і ASEX на 12 і 24-му тижні відносно вихідного рівня.

На початку, а також на 12 і 24-му тижні оцінювали ­частку пацієнтів із сексуальною дисфункцією (загальний показник за ASEX ≥ 19, показником за будь-яким окре­мим пунктом ASEX ≥ 5 або показниками ≥ 4 за будь-­якими трьома пунктами ASEX). Безпеку призначення (небажані явища) оцінювали у всіх осіб із супутнім ГТР, які отримали принаймні одну дозу вортіоксетину (популяція оцінювання безпеки).

Середні зміни оцінок за методом найменших квадратів порівняно з вихідним рівнем на 12 і 24-му тижні аналізували за допомогою лінійних змішаних моделей для повторних вимірювань, скоригованих на клінічно зна­чущі вихідні змінні: вік, стать, рівень освіти, тривалість поточного епізоду депресії, супутні соматичні та психічні ­захворювання, а також ступінь тяжкості депресії за шкалою PHQ-9 як безперервної змінної.

За винятком загального показника за шкалою SDS (показник за доменом «робота / навчання» ­обчислювали на підставі середнього показника за двома іншими доме­нами для тих, хто не працює / не навчається).

Показники щодо безпеки призначень було ­узагальнено за весь період дослі­дження, а відсоткові показники розраховано з використанням значень для всієї ­популяції. Аналіз показників загальної популяції дослі­дження RELIEVE виконали за допомогою R версії програми 3.6.1 (RCore Team, 2016); аналіз підгруп із супутнім ГТР здійс­нювали, використовуючи програму SAS9.4. Власне, значущими вважали результати на рівні p < 0,05.

Результати дослі­дження

S. S. Almeida etal. зазначають, що із 737 пацієнтів, які брали участь у дослі­дженні RELIEVE, 413 осіб (56,0 %) на вихідному етапі мали симптоми тривожного роз­ладу в поєднанні з ВДР, із них 203 пацієнти (27,5 %) повідомили про «неуточнені» симптоми тривоги. Загалом у 180 зі 737 пацієнтів (24,4 %) було діагностовано ГТР, і цей контингент сформував групу FAS-GAD та популяцію аналізу безпеки. Зокрема, 85 % осіб із ВДР та ГТР були представниками європеоїдної раси (із них 68,3 % — ­жінки) із середнім віком 47,8 року.

На початку дослі­дження більшість пацієнтів (66,7 %) мала принаймні одне супутнє захворювання. Так, най­поширенішими супутніми станами, окрім ГТР, були розлади сну (30,6 %) та серцево-судинні захворювання (20,0 %), причому розлади сну, панічний розлад, хронічний біль і соціальна фобія частіше фіксували в ­підгрупі осіб із супутнім ГТР, ніж у загальній групі. Більшість паці­єнтів (62,2 %) перенесли ≥ 2 попередні епізоди ВДР, а середня тривалість розладу становила близько 13,4 року.

Як засіб лікування першої лінії за поточного епі­зоду ВДР вортіоксетин (5–20 мг/добу) було призна­чено 27,8 % пацієнтів, а також 34,4 і 37,8 % осіб — у межах тера­пії другої та третьої ліній відповідно. За виснов­ками початкового діагностування, пацієнти мали порушене функціонування за всіма доменами SDS, ознаки ­депресії та когнітивне зниження (від помірного до тяжкого ступеня), порушення сексуальної функції та ­погіршення HRQoL.

Загалом на початку спостереження рівень порушень у підгрупі осіб із супутнім ГТР був дещо вищим, ніж у загальній когорті дослі­дження RELIEVE. Крім того, ­середня тривалість поточного епізоду ВДР була довшою в підгрупі із супутнім ГТР (101 тиждень), ніж у загальній групі (47 тижнів).

Ефективність

Як зазначають автори дослі­дження, у пацієнтів із ВДР та супутнім ГТР протягом 24 тижнів лікування вортіо­ксетином зберігалось клінічно значуще поліпшення функціо­нування порівняно з аналогічними показниками на вихідному рівні (оцінка середніх показників за шкалою SDS методом найменших квадратів).

Зміна середнього показника за шкалою SDS (­стандартна похибка за методом найменших квадратів) становила -7,5 (0,6) бала на 12-му тижні та -9,2 (0,7) бала після 24 тижнів лікування вортіоксетином (р < 0,0001 для кожного з показників порівняно з вихідними значеннями). Поліп­шення загального показника за шкалою SDS на ≥ 4 бали вважається значущим (Sheehan and Sheehan, 2008).

Статистично значуще зменшення частоти «негативних» показників проти вихідного рівня також визначали за кожним із трьох доменів SDS (робота / школа, сім’я та соціальна сфера) в обох часових точках (p < 0,001 для всіх змін на 12 і 24-му тижнях). У працю­ючих пацієнтів клінічне поліпшення проти вихідного рівня фіксували всіма показниками продуктивності праці.

На 12 і 24-му тижнях середнє зниження рівня абсентеїзму (втрачених робочих днів) становило 0,6 і 0,7 дня на тиждень, а презентеїзму (непродуктивних робочих днів) — 1,8 і 2,3 дні на тиждень відповідно.

Кількість днів, пропущених через хворобу, збільшилась на 12-му тижні (на 0,6 днів), однак скоротилось на 1,0 день на 24-му тижні. За оцінкою лікарів і даними само­звітів пацієнтів, в осіб із ВДР та ГТР спостерігали клінічно значуще зменшення тяжкості депресії, поліпшення когнітивної здатності, сексуальної функції та показника HRQoL зі збереженням на досягнутому рівні протягом 24 тижнів лікування вортіоксетином.

Зміни порівняно з вихідним рівнем середніх балів, оцінених за методом найменших квадратів, були статис­тично значущі як на 12-му, так і на 24-му тижнях спостереження (p < 0,0001) для всіх дослі­джуваних показників, окрім показника ASEX (p < 0,05 — на 12-му; p < 0,01 — на 24-му тижнях).

Частка пацієнтів, стан яких відповідав критеріям сексуальної дисфункції, за 24 тижні лікування вортіоксетином зменшилась із 73 % на вихідному рівні до 62 % — на 12 і 24-му тижнях відповідно. Зокрема, на 24-му тижні поліпшення когнітивного функціонування фіксували як за даними самозвітів на основі PDQ-D-5 (-3,3 бали — на 12-му; -4,8 бала — на 24-му тижні), так і за об’єктивними результатами DSST із виконання завдань для оцінювання когнітивної здатності (4,8 бала — на 12-му; 7,4 бала — на 24-му тижнях) — p < 0,0001 для всіх показників порівняно з вихідним рівнем.

Безпека та переносимість лікування

Пацієнти з ВДР та супутнім ГТР добре переносили ліку­вання вортіоксетином. Упродовж 24 тижнів застосування препарату розвиток небажаних явищ було зафіксовано у 61 пацієнта (33,9 %). Серед окремих небажаних явищ найчастіше фіксували розвиток нудоти (24 пацієнти, 13,3 %), посилення тривоги (6 паці­єнтів, 3,3 %) та головного болю (4 пацієнти, 2,2 %).

Найпоширенішими були скарги на шлунково-­кишкові розлади (39 пацієнтів, 21,7 %), симптоми психічних розладів (19 осіб, 10,6 %) та розладів із боку нервової сис­теми (17 пацієнтів, 9,4 %). Із десяти серйозних ­небажаних явищ, зареєстрованих у дев’яти пацієнтів, три ­випадки було ­визнано як імовірно пов’язані з лікуванням (панкреатит, серотоніновий синдром і суїцидальне мислення; кожне з ускладнень — в одного пацієнта). Летальних випад­ків у підгрупі осіб із супутнім ГТР протягом дослі­дження не було зафіксовано.

Обговорення

ГТР є поширеним супутнім станом у пацієнтів із ВДР, що негативно впливає на перебіг основного ­захворювання та очікувані результати терапії (Saha etal., 2021; Fava etal., 2008; Meier etal., 2015; Penninx etal., 2011). Зважа­ючи на обмеженість даних про вплив фармако­терапії анти­депресантами на функціональні можливості паці­єнтів із ВДР та супутнім ГТР / тривожним розладом, важливим є проведення дослі­джень у реальних клінічних ­умовах, які допоможуть отримати уявлення про ефективність лікування в гетерогенній популяції пацієнтів і можливості повсякденної медичної практики. У дослі­дженні RELIEVE з використанням вортіоксетину в реальних клінічних умовах проаналізували стан пацієнтів із ВДР у поєднанні з ГТР, які становили майже чверть загальної популяції осіб із ВДР, залучених до спостереження.

За висновками аналізу даних щодо вказаної підгрупи, застосування вортіоксетину сприяло клінічно ­значущому поліпшенню показників функціонування проти ­вихідного рівня, а також зменшенню виразності ознак депресії та когнітивних порушень, поліпшенню сексуальної функції та показника HRQoL. Вказані клінічні ефекти зберігались протягом 24 тижнів лікування, при цьому статистично значуще поліпшення вихідних значень фіксували як на 12-му, так і 24-му тижнях. Профіль терапевтичної ефективності відповідав описаному для загальної популяції учасників дослі­дження RELIEVE (Mattingly etal., 2022). Функціонування пацієнтів із ВДР, за даними первинного обстеження, було суттєво порушеним, що негативно позначалось на їх повсякденному житті, тож його поліпшення було важливою метою лікування (Habert etal., 2016; Ishak etal., 2016; Lam etal., 2016; Oluboka etal., 2018; Sheehan etal., 2017).

Попри дещо вищі середні показники за шкалою SDS на вихідному рівні в підгрупі пацієнтів із супутнім ГТР порівняно із загальною популяцією учасників, функціональні позитивні зміни проти вихідного рівня були аналогічними, і ця тенденція зберігалась (24 тижні).

S. S. Almeida etal. звертають увагу на те, що в підгрупі пацієнтів із супутнім ГТР вортіоксетин найчастіше призначали як засіб лікування третьої лінії (38 %), на від­міну від загальної когорти учасників дослі­дження, які пере­важно отримували терапію препаратом як ­лікування першої лінії (44 %).

Це може пояснюватись тим, що ГТР немає у переліку пока­зань для застосування вортіоксетину, а також тим, що пацієнтам, які отримують первинне лікування, спочатку призначають СІЗЗС із подальшою зміною препарату або використанням СІЗЗСН, які ліцензовані для терапії осіб як із ВДР, так і ГТР.

Значущим результатом аналізу також є встановлена ефективність вортіоксетину щодо зменшення симптомів когнітивної дисфункції (за показниками PDQ-D-5) та поліпшення об’єктивних когнітивних показників (­результати DSST), оскільки клінічні дані за цими пара­метрами в осіб із ВДР, і особливо із супутнім ГТР, обмежені, ­всупереч тому, що когнітивні порушення частіше визнаються основною терапевтичною мішенню за депресії (Mattingly etal., 2016).

Відомо, що когнітивні зміни також мають суттє­вий вплив на повсякденне функціонування пацієнтів із ВДР (Chokka etal., 2019a; Hammer-Helmich etal., 2018; Haro etal., 2019; Mattingly etal., 2016; McIntyre etal., 2015; Wang etal., 2020). Нині наявні дані про те, що ­когнітивні пору­шення (як-от зміни вибіркової ­уваги та оператив­ної ­пам’яті) у пацієнтів із ГТР можуть корелювати з ускладнен­ням повсякденного функціонування (Butters etal., 2011; Yang etal., 2015).

Крім того, у пацієнтів із ВДР існує взаємозв’язок симптомів когнітивної дисфункції, об’єктивних когнітивних характеристик, ­ступеня функціо­нального відновлення та якості подальшого життя (Jaeger etal., 2006; Sara­goussi etal., 2018).

До висновків, отриманих у спостереженні RELIEVE, ефективність вортіоксетину щодо впливу на ­когнітивне функціонування у пацієнтів із ВДР та супутнім ГТР (тяжкий перебіг) вивчали лише у 8-тижневому відкритому дослі­дженні RECONNECT. Подібно до аналізу підгрупи RELIEVE, у ньому описано значуще поліпшення когнітивних функцій як свідчення специфічного терапев­тичного впливу препарату (Christensen etal., 2022).

Тяжкість ознак тривожного розладу в пацієнтів із ВДР ­також була пов’язана з функціональними ­наслідками (Chokka etal., 2020, 2021). Оскільки дефіцит уваги та здатності до концентрації уваги є загальною рисою ­тривожного розладу, лікування, яке їх пригнічує, імо­вірно, може поліпшу­вати когнітивне функціонування осіб із ВДР, а отже, сприяти загальній ефективності тера­пії (Vytal etal., 2012).

Ефективність вортіоксетину було описано в ліку­ванні пацієнтів із ВДР та високим рівнем тривожності, а також у забезпеченні довгострокового поліп­шення когнітивної здатності та функціонування (­зокрема, продуктивності праці) (Baldwin etal., 2016; Chokka etal., 2019b, 2021).

Як зазначають дослідники, застосування вортіо­ксе­тину сприяло зниженню ознак тривожного розладу, ­депресії та функціональних порушень у пацієнтів із ГТР, а ­також осіб із ВДР та супутнім ГТР (Bidzan etal., 2012; Christensen etal., 2019; Christensen etal., 2022; Liebowitz etal., 2017).

Позитивний вплив препарату на симптоми, пов’язані з підвищеною тривожністю та пізнавальною здатністю, імовірно, частково сприяє загальному поліпшенню функціонування. Висновки дослі­дження S. S. Almeida etal. доповнюють описані раніше результати щодо ­впливу вортіоксетину на функціонування, когнітивну здатність і виразність ознак депресії поряд із поліпшенням HRQoL і працездатності у пацієнтів із коморбід­ними ВДР та ГТР.

У тривалій перспективі (24 тижні) лікування вортіо­ксетином пацієнти переносили добре, що також підтвер­джує профіль безпеки вказаного препарату, описаний раніше для загальної популяції дослі­дження RELIEVE (Mattingly etal., 2022).

За даними S. S. Almeida etal. (2023), частота розвитку небажаних явищ (як-от нудота) за терапії вортіоксе­тином було дещо нижчою, ніж повідомляли раніше (Boulenger etal., 2014; McIntyre etal., 2014).

На думку авторів, залучення гетерогенної популяції осіб із коморбідною тривожністю, яку становили амбулаторні пацієнти віком ≥ 18 років (зокрема, й особи літнього віку > 65 років) і без обмежень за супутньою фармако­терапією, може означати, що всі результати (як-от дані про переносимість та безпеку) відображають особ­ли­вості широкого популяційного спектра препарату і ­можуть бути екстрапольовані на пацієнтів, які отримують лікування за стандартами повсякденної практики.

Висновки

Підсумовуючи, S. S. Almeida etal. наголошують, що у пацієнтів із ВДР та супутнім ГТР, які в умовах реальної клінічної практики отримували лікування вортіо­ксетином, протягом 6 місяців спостерігали клінічно значуще поліпшення загального функціонування. Одночасно із цим зафіксовано зменшення тяжкості ознак депресії, небажаних когнітивних змін, поліпшення когнітивної продуктивності та показника HRQoL порівняно з вихідним рівнем.

Результати спостереження в умовах повсякденної клінічної практики свідчать, що призначення вортіоксе­тину пацієнтам із ВДР та ГТР може бути корисним і заслуговує на подальше вивчення можливостей застосування препарату в межах в контрольованих клінічних дослі­джень.

Підготувала Наталія Савельєва-Кулик