Місяць обізнаності про посттравматичний стресовий розлад

Посттравматичний стресовий розлад виникає як реакція психіки на пережитий травматичний досвід. Це може бути насильство, війна, катування, геноцид чи будь-яка інша подія, що несе загрозу життю чи здоров’ю людини або її близьким. Не в усіх осіб, що мають травматичний досвід, виникне цей розлад, але декому достатньо однієї травматичної ситуації. Зовні такі люди можуть нічим не видавати свого стану, проте невидимі душевні рани чинять суттєвий вплив на якість їхнього життя, а часто і на життя близьких їм людей.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у світі близько 70 % людей переживали хоча б одну потенційно травматичну подію протягом життя, із них 5,6 % можуть мати посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). До 3,9 % населення світу хоч раз у своєму житті мали діагностований ПТСР. Імовірність розвитку цього залежить від типу пережитої травматичної події. Рівень розвитку ПТСР більш ніж утричі вищий (15,3 %) серед осіб, які живуть в умовах війни; особливо високі його показники після сексуального насильства. Люди можуть по-різному реагувати на травматичну подію. Проте більшість із часом почуватиметься краще, а симптоми стресової реакції зникатимуть. У тих, хто продовжує відчувати інтенсивні емоції, має тривожні думки та інші симптоми внаслідок травматичного досвіду, може бути діагностовано ПТСР. Симп­томи ПТСР можуть виникнути з більшою ймовірністю в певних груп ризику, як-от військовослужбовці, серед тих, хто пережив стихійні лиха, концентраційні табори або насильницькі злочини. Представники професій, які можуть стикатися із насильством, як-от поліцейські, пожежники, персонал швидкої допомоги, медичні працівники, машиністи, журналісти тощо, також можуть належати до груп ризику. ­Збільшити ймовірність розвитку ПТСР ­можуть ­певні ­аспекти травматичної події (її інтенсивність, тривалість тощо) та деякі біологічні чинники (як-от спадковість). ­

Для українців в умовах війни тривога та хвилювання спричиняють колективний ПТСР, що став частиною ­нашого життя. Порушення сну, нічні кошмари, панічні атаки, смуток, страх, біль — усе це стало нашим сьогоденням. За даними Національної служби здоров’я України (НСЗУ), 2021 року діагноз ПТСР було встановлено 3167 пацієнтам, 2022 року — 7051 особі, 2023 року ця кількість зросла до 12 тис. 494 осіб, а лише за два місяці 2024-го (станом на 06.03.2024) сягнула вже 3292 випадки. Крім ПТСР, виокремлюють також комплексний посттравматичний стресовий розлад (КПТСР).

Чим відрізняються КПСТР та ПТСР?

КПТСР відрізняється від ПТСР складнощами регуляції емоцій, міжособистісними проблемами та переконанням у власній нікчемності.

Симптоми КПТСР:

• Повторне переживання травматичної ситуації тут і зараз. Це можуть бути кошмари, спогади, які ­зазвичай супрово­джуються інтенсивними пере­живаннями страху та жаху, що також залучає ­негативні ­фізичні відчуття.
• Уникнення спогадів та думок, що нагадують про ­подію. Людина з КПТСР може оминати як, власне, думки про травматичний досвід, так і місця, людей, ситуації, наприклад, змінити роботу чи переїхати до іншого місця.
• Постійне відчуття загрози. Через постійну настороженість люди з КПТСР можуть діяти на запобігання небезпеці. Наприклад, не сидіти спиною до дверей, перевіряти дзеркало заднього виду автомобіля.
• Проблеми емоційної сфери. За КПТСР порушується регуляція емоцій, що може проявлятись як спалахи агресії, самоушко­дження, емоційне заціпеніння, нездатність відчувати позитивні емоції.
• Переконання у власній нікчемності, приниженості або переможеності. Такі переконання супрово­джу­ють інтенсивне почуття сорому, провини або ­невдачі. Людина може відчувати провину за те, що не врятувала інших або не уникнула обставин, що трапились.

Труднощі у побудові стосунків та в почуттях близькості з людьми

Людина з КПТСР може уникати знайомств та спілкування з людьми або мати труднощі з побудовою наявних стосунків. Ці порушення нерідко призводять до значних погіршень особистої, сімейної, соціальної, освітньої, професійної та інших важливих сфер життя.

Переважно люди з КПТСР також можуть мати інші розлади психіки, зокрема, депресію, тривожні розлади, порушення, пов’язані з вживанням психоактивних речо­вин (ПАР).

До того ж у разі ПТСР не зникають і звичайні соматичні та психічні розлади, які передували ПТСР, або розвинулися ­пізніше. Комплексне та ефективне лікування осіб із ПТСР важливе, тому завжди варто мати ­зв’язок зі своїм сімейним лікарем або лікаркою.

Наприклад, у дітей віком до шести років симптоми ПТСР можуть проявлятися у невербальних формах: вони можуть відтворювати травматичну подію або її аспекти під час гри, а також мати страшні сновидіння, пов’язані або зовсім не пов’язані за змістом із цією подією.

Серед реакцій на стресові події в дітей можуть бути сома­тичні симптоми:

• больові відчуття в животі;
• головний біль;
• порушення сну;
• нічне нетримання сечі.

Діти можуть не слухатися батьків та вихователів, сперечатися, починати поводитися менш відповідально, ніж зазвичай. Також вони можуть бути гіперактивними або веред­ливими, дратівливими, відстороненими чи ­незвично мрійли­вими; відчувати проблеми з концентрацією уваги.

У підлітків реакція на травматичні події може призво­дити до вживання ПАР і формування моделі різних форм ризикованої поведінки. Однією з найризикованіших форм такої поведінки є самоушкодження. Нанесення ­самому собі шкоди може виражатися через порізи або подряпини на тілі, удари головою, ­обмеження їжі та ­води, висмикування волосся тощо.

Загроза життю та здоров’ю в екстремальних умовах ­також є потужним психогенним чинником, який може призводити до розвитку психічних порушень різної глибини та тривалості (як ізольованих, так і в поєднанні із соматичними ураженнями).

Як підтримати близьку людину з КПТСР

Людина з КПТСР може ізолюватись від контактів із друзями та родичами. Вони можуть бути поглинуті пере­живаннями щодо травми, почуттям сорому, ­думками про те, що інші не розуміють їхнього досвіду. Крім того, важливо, щоб ваша близька людина з КПТСР знала, що за потреби вона завжди може до вас звернутися.

Тому в спілкуванні з такими людьми дотримуйтесь кількох правил:

1. Не знецінюйте переживання та досвід людини; ­будьте чуйними; використовуйте пряму комунікацію, не змушуйте здогадуватись про те, що ви хочете сказати; ­давайте зрозуміти, що почуття людини важливі.
2. Слухайте стільки, скільки це необхідно; будьте ­поруч. Не змушуйте людину розповідати про неприємний ­досвід; наголошуйте на сильних сторонах особистості.
3. Ознайомтеся з доказовою інформацією про КПТСР і не давайте порад, якщо у вас їх не просять.

Посттравматичний стресовий розлад — це серйозний стан, що потребує комплексного підходу до лікування. Розуміння причин, симптомів і методів лікування допомагає полегшити стан людей із цим порушенням та повернути їх до повноцінного життя. Будьте уваж­ними до своїх рідних і дбайте про власне здоров’я!

Близько половини дорослих із ПТСР повністю одужують протягом трьох місяців. А в інших — цей розлад триває понад три місяці, але часто менше року. Власне, як довго триватиме ПТСР у людини, залежить як від ­травми, так і від неї самої. Для того, щоб подолати ПТСР, необхідні час, лікування та підтримка.

Ефективне спілкування необхідне для вираження почуттів і потреб. Людям, особливо тим, хто відчуває дискомфорт від невизначеності, може бути важко ділитися та розповідати про свої труднощі іншим. Вони можуть говорити про свій досвід беземоційно — так, ніби це їх не зачіпає.

Це може спричинити непорозуміння в стосунках як із близькими, так і оточенням; пере­шко­джати ­наданню своєчасної допомоги за розвитку ПТСР та призводити до ще більшої ізоляції людини із цим розладом.

Висновки

Якщо ви стикнулися із симптомами ПТСР, не зали­шайтеся наодинці з проблемою. Пам’ятайте, що ПТСР піддається лікуванню, і своєчасна фахова підтримка може значно поліпшити якість життя. Зверніться по ­допомогу до лікарів.

Комплексний ПТСР діагностує і призначає лікування лікар-психіатр. Окрім медичної допомоги, важливим елементом роботи з КПТСР є методи самодопомоги — терапевт має навчити пацієнта справлятися із симптомами ­самостійно. Наприклад, це можуть бути ­вправи на заземлення та для саморегуляції з Аптечки швидкої психологічної допомоги «Ти як?».

Важливо бути уважними до наших близьких та пам’ятати, що ми всі переживаємо травму у свій індивідуальний спосіб. Якщо хтось не демонструє соціально-очікуваних симптомів (як-от плачу), це не означає, що людині не потрібна допомога. Інколи варто просто запитати.

Зараз в Україні працюють безоплатні сервіси психологічної допомоги та гарячі лінії. Перелік чинних організацій, зокрема державних інституцій, більшість із яких працюють уже понад 2 роки та мають позитивні відгуки:

• Лінія Національної психологічної асоціації —

0 800 100 102.

• Національна гаряча лінія для дітей і молоді —

0 800 500 225 (зі стаціонарного) або 116 111 (із мобіль­ного).

• Центр психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров’я України — 073 450 600.
• Національна гаряча лінія із запобігання домаш­ньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації — 0 800 500 335 (зі стаціонарного) або 116 123 (із мобільного).
• Платформа безоплатної психосоціальної допомоги для жінок і дівчат, які постраждали від війни — SafeWomenHUB

Підготувала Лариса Мартинова

За матеріалами www.moz.gov.ua