сховати меню

Терапія буспіроном: переваги щодо когнітивних функцій і профіль безпеки

сторінки: 15-19

Буспірон має низку унікальних фармакологічних властивостей, завдякияким препарат набув популярності серед потенційних показань терапевтичногозастосування, що охоплюють широкий спектр неврологічних, психічнихі поведінкових порушень, як-от генералізований тривожний розлад і депресія. До вашої уваги представлено огляд статті Y. Du et al. «Side effects and cognitive benefits of buspirone: A systematic review and meta-analysis» видання Heliyon (2024 Apr 1; 10 (7): e28918), присвяченої аналізу впливу буспірону на когнітивні функції, а також оцінюванню побічних ефектів препарату.

Буспірон — препарат, якому притаманна низка унікальних фармакологічних властивостей. Він діє як частковий агоніст постсинаптичних ­рецепторів серотоніну-1A, антагоніст пресинаптичних дофамінових рецепторів D2, D3 і D4, а також частковий агоніст α-1 адренергічних рецепторів (Riblet etal., 1982; Howland, 2015). На відміну від бензодіазепінів, буспірон не чинить впливу на рецептори γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) та на реакцію зв’язування бензодіазепіну з ГАМК або ­іонами галоїдоводневої кислоти (Riblet etal., 1982).

Застосування буспірону набуло популярності завдяки ефективності та безпеці при лікуванні пацієнтів із генера­лізованим тривожним розладом (ГТР) (Howland, 2015). Результати дослі­дження підтвердили його потенційну користь для лікування пацієнтів з іншими розладами та симптомами. Терапія буспіроном, ­окремо або в комбінації з антидепресантами чи мелатоніном, сприяє зменшенню виразності ознак депресії (Robinson etal., 1990; Dimitriou, 1998; Appelberg etal., 2001). Незалежно від впливу на симптоми афективних розладів, ліку­вання буспіро­ном також сприяє поліпшенню когнітивних функцій (Targum etal., 2015; Shin etal., 2020).

R. B. Schneider etal. (2020) виявили, що буспірон може зменшувати тривожність у пацієнтів із хворобою Паркінсона (ХП), проте висловили побоювання щодо переносимості та побічних ефектів. Позитивний вплив буспірону продемонстровано також на стан травної системи. Доведено його потенційну користь у лікуванні гастропарезу і поліпшенні акомодації шлунка (Parkman etal., 2023; Tack etal., 2012; Sayuk, 2023).

У попередніх дослі­дженнях, зокрема присвячених вивченню ефективності буспірону в пацієнтів із ГТР, частота деяких побічних ефектів була помітно вищою в ­групі активного лікування порівняно з групою приймання плацебо. Серед побічних ефектів — запаморочення, голов­ний біль, нервозність, запаморочення, діарея, парестезія, збу­дження та пітливість. Також повідомля­лося про ­побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (Newton etal., 1982, 1986).

Метою Y. Du etal. був аналіз даних, які допоможуть ліквідувати прогалину в знаннях щодо потенційних побічних ефектів лікування буспіроном та його переваг щодо впливу на різні сфери когнітивного функціонування.

Порушення когнітивних функцій є симптомом широкого спектра захворювань. За ХП порушуються ­короткочасна пам’ять, виконавчі функції та інші когнітивні здібності. До 80 % осіб із ХП зазнають порушень когнітивних функцій, що спричиняють зниження якості життя (Frouni etal., 2022). У пацієнтів із ГТР можуть спостерігатися ­порушення здатності до навчання, погіршення пам’яті, швидкості ­обробки інформації та візуально-просторових навичок (Bierman etal., 2005; Wetherell etal., 2002; Deptula etal., 1993). Ці клінічні дані свідчать про багатовимірну ­природу порушень когнітивних функцій, що ускладнює розробку планів лікування. Y. Du etal. зазначають, що такі порушення часто розглядають як самостійний симптом, окремо від основного захворювання. За шизофренії приблизно у 85 % пацієнтів спостерігається когнітивний дефіцит, пов’язаний із погіршенням уваги, короткочасної пам’яті та виконавчих функцій (Meltzer and Sumiyoshi, 2008).

Виявлено, що порушення когнітивних функцій у пацієнтів із шизофренією не пов’язані ні з позитивними, ні з негативними симптомами (Klingberg etal., 2006; Green and Nuechterlein, 1999).

Навіть при лікуванні антипсихотичними препаратами, що сприяє значному поліпшенню стану або повній ремісії (згідно з оцінкою інших клінічних симптомів), близько у 80 % пацієнтів зберігаються стійкі порушення когнітивних функцій, що перешко­джає їхній здатності самостійно жити, працювати чи навчатися (Zhao etal., 2015).

Дослі­дження щодо впливу симптомів тривоги, депресії та ­ознак ХП на порушення когнітивних функцій продемонстрували суперечливі результати. Деякі автори припускають, що такі порушення проявляються як самостійний симптом, не пов’язаний із вищезгаданими захворюваннями (Pietrzak etal., 2015; Potvin etal., 2011).

Когнітивні функції порушуються внаслідок багатофакторного й багатоетапного патологічного процесу, до ­якого залучені окиснювальний стрес, запалення, порушення нейро­пластичності та інші патофізіологічні механізми (Xuetal., 2023). Усунення порушень когнітив­них функцій під час лікування пов’язане зі ­значними проблемами, що зумовлює економіч­ний і психо­логічний тягар як для окремих осіб та ­їхніх родин, так і для суспільства загалом.

Y. Du etal. поставили за мету дослідити порушення когні­тивних функцій як незалежний симптом і ­визначити можливі методи фармакотерапії, застосування яких допо­може ефективно усувати когнітивний дефіцит як ­одного з найчастіших неврологічних симптомів.

Як зазначають автори, нині доступні терапевтичні можливості поліпшення когнітивних функцій є ­обмеженими. M. J. Armstrong and M. S. Okun (2020) припустили, що інгі­бітори ацетилхолінестерази (ІАХЕ) можуть бути корисними для зменшення порушень когнітивних функцій за ХП, але докази щодо цього є обмеженими. ­Вказані препарати можуть підвищувати концентрацію ацетил­холіну та посилювати функцію холінергічної системи, ­тісно пов’язаної з когнітивними функціями, зокрема з увагою, здатністю до навчання та пам’яттю. Крім того, ІАХЕ можуть сприяти збільшенню синаптичної пластич­ності (провідності нейронів), їх росту та ­відновленню, а також уповільнювати процеси стоншення кори головного мозку та атрофії базального відділу переднього ­мозку (Hampel etal., 2018; Cavedo etal., 2016; Massoud and Gauthier, 2010). Управління з контролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) схвалило ІАХЕ, зокрема донепезил, ривастигмін і галантамін, для лікування пацієнтів із ранньою, середньою та пізньою стадіями хвороби Альцгеймера (ХА) та відповідними стадіями деменції (Hansen etal., 2008).

Однак пацієнти, які приймають ІАХЕ для ­поліпшення когнітивних порушень, часто відчувають дискомфорт у ШКТ як побічну дію ліків, що може позначатись на ­їхній прихильності до лікування. Важливо, що приймання ІАХЕ збільшує холінергічну активність у різних системах організму. Це може супрово­джуватися ­стимуляцією активності блукаючого нерва, який регулює діяльність серця, і призводити до потенційно небезпечних для життя станів (як-от брадикардія та ­атріовентрикулярна блокада) (Rubey, 2003). Для ослаблених осіб похилого віку ­ризики лікування можуть перевищувати переваги (Buckley and Salpeter, 2005).

Також вважається, що антагоніст рецепторів N-метил-­D-аспартату (NMDA) мемантин, імовірно, поліпшує когнітивні функції, сприяючи нейрогенезу клітин гіпокампа в дорослих (Maeda etal., 2022). Лікування мемантином може забезпечити певні (але незначні) когнітивні переваги для пацієнтів із ХА та судинною деменцією (Buckley and Salpeter, 2005).

Водночас отримані результати дослі­дження ­засвідчили, що меман­тин не чинить терапевтичного ефекту щодо деменції за ХП (Armstrong and Okun, 2020). Актуальною є проблема пошуку нових препаратів з іншими механізмами дії, здатних поліпшувати когнітивні функції.

У масштабних дослі­дженнях було продемонстровано, що стимуляція 5-HT1A-рецепторів може сприяти зменшенню порушень когнітивних функцій (Shin etal., 2020; Wang etal., 2019; Baba etal., 2015). Дані деяких клінічних дослі­джень підтвер­джують, що після шести тижнів комбінованого лікування атиповими антипсихотиками та агоністами 5-HT1A-рецепторів у пацієнтів спостерігалося значне поліпшення виконавчої функції, уваги та вербальної пам’яті (Buckley and Salpeter, 2005; Sumiyoshi etal., 2007). За даними дослі­дження на тваринній ­моделі, тривале лікування частковими агоністами 5-HT1A-­рецепторів сприяло значному збільшенню кількості дабл­кортин-позитивних клітин на об’єм у зубчастій звивині мозку щурів. Це переконливо свідчить, що часткові ­агоністи 5-HT1A-рецепторів сприяють поліпшенню когнітив­ної функції завдяки стимуляції нейрогенезу в гіпо­кампі (Mori etal., 2014).

У дослі­дженні на тваринних моделях було продемонстровано, що буспірон у низьких дозах вибірково ­стимулює 5-HT1A-рецептори на дендритах нейронів ­середнього ­мозку. Результатом було зниження мета­болізму серото­ніну в смугастому тілі та вивільнення дофа­міну, що поліпшувало здатність тварин знаходити вихід із ­водного лабіринту, навчатися та ­запам’ятовувати (Haleem etal., 2018). Наведені дані підтверджують, що 5-HT1A-рецеп­тори ­можуть бути потенційною ­мішенню для лікування порушень когнітивних функцій.

Буспірон є агоністом 5-HT1A-рецепторів і одним із найчастіше використовуваних у клінічній практиці анксіо­літиків. Порівняно з діазепамом, буспірон може сприяти значному поліпшенню когнітивних функцій (Unrug etal., 1982). Доведено, що буспірон як агоніст 5-HT1A-­рецеп­торів може підвищувати рівень позаклітинного дофа­міну в префронтальній корі завдяки активації цих рецепторів, що має позитивний вплив на когнітивні функції (Schreiber and Newman-Tancredi, 2014).

Водночас на тваринній моделі було ­продемонстровано, що буспірон може посилювати когнітивний дефіцит, спричинений блокатором NMDA-рецепторів — ­сполукою MK-801, через антагонізм щодо дофамінових D3-рецепторів (Torrisi etal., 2017).

Отже, буспірон може бути перспективним препаратом-­кандидатом для терапії, спрямованої на поліпшення когнітивних функцій. Втім, дотепер жодне дослі­дження не було присвячене вивченню переваг буспірону та його загальному впливу на різні когнітивні сфери, а також профілю безпеки цього препарату.

Матеріали та методи дослі­дження

вгору

Стратегія пошуку та критерії відбору публікацій

У базах даних (PubMed, EMBASE, Web of Science, Cochrane Library Review і Cochrane Library Trial) здійснювався пошук опублікованих до квітня 2023 р. англомовних ­джерел, що містили слова «буспірон», «рандомізований», «побічний ефект», «когнітивні функції».

Критеріями включення були: 1) результати дослі­джень, опубліковані як оригінальні статті; 2) дані рандомізованих контрольованих плацебо дослі­джень ефективності лікування буспіроном; 3) учасники віком від 18 років; 4) достатньо інформації для розрахунку розміру отрима­ного ефекту.

Публікації виключали, якщо дослі­дження: 1) не завершені; 2) не були рандомізованими ­контрольованими плацебо; 3) не мали відповідних результатів щодо побічних ефектів буспірону та його впливу на когнітивні функції.

Оцінювані результати

Як основні результати автори розглядали показники: різних побічних ефектів під час лікування (як-от головний біль, ­запаморочення, нудота, безсоння, сухість у роті, ­закрепи, діарея, сонливість, втомлюваність, ­запаморочення, ­тремор, розлади функцій ШКТ, пітливість); виконання різноманітних завдань для оцінювання когнітивних функцій. За ­даними попередніх дослі­джень, результати оцінювання ­когнітивних функцій згрупували в такі домени, як ­увага, візуальне на­вчання та пам’ять, логічне мислення, психомоторна швидкість, короткочасна пам’ять, загальна здатність до ­навчання, виконавча функція, вербальна функція та швидкість ­обробки інформації (Sumiyoshi etal., 2007; Cho etal., 2019).

Вторинними результатами були ­показники переносимості буспірону за різних захворювань і частота припинення ліку­вання через побічні ефекти.

Аналіз даних

Було розраховано відношення шансів (ВШ) та відпо­відні 95 % довірчі інтервали (ДІ) для побічних ­ефектів, пере­носимості та частоти припинення лікування через небажані явища. Для розрахунку величини ­ефекту ­середніх змін когнітивних функцій використову­вали ­індекс Хе­джеса (g). Якщо кілька когнітивних ­завдань стосувалися одного домену, для оцінювання застосовували комбінований розмір ефекту. Гетерогенність кількісно оцінювали за допомогою показника I2 і значень р (Higgins etal., 2003).

Для встановлення ризику упере­дженості ­використовували відповідний Кокранівський інструмент (RoB-2). Власне, ­показники гетерогенності 0–40 % вважалися незначними, 30–60 % — помірними, 50–90 % — ­суттєвими, а 75–100 % — дуже неоднорідними.

Результати дослі­дженняХарактеристики дослі­джень

вгору

Для якісного синтезу та аналізу даних (відповідно до критеріїв включення) було відібрано 16 ­рандомізованих клінічних дослі­джень (публікації за 1987–2021 рр.), до яких було залучено 1061 учасника. Тривалість ­лікування становила 4–24 тижнів. У чотирьох пуб­лікаціях (25 %) повідомлялося про дев’ять доменів когнітив­них функцій, у 13 (81 %) — про побічні ефекти. Так, учасникам чотирьох дослі­джень було встановлено діагноз «великий депресивний розлад» (ВДР), п’яти — шизофренія, чотирьох — ГТР, одного — ХП, ­одного — залежність від нарко­тичних речовин, ­одного — функціональна диспепсія.

Побічні ефекти

Під час дослідження було проаналізовано 13 побічних ефектів застосування буспірону, про які повідомлялось в 13 публікаціях. У ­десяти дослі­дженнях частота запаморочень була значно вищою в групах терапії препаратом, ніж у групах приймання плацебо (ВШ = 4,66; 95 % ДІ 2,07–10,47; I2 = 22 %; p = 0,24). У чотирьох дослі­дженнях лікування буспіроном значно частіше зумовлювало ­закрепи, ніж ­приймання плацебо (ВШ = 4,11; 95 % ДІ 1,34–12,55; I2 = 0 %; p = 0,87), у чоти­рьох — за терапії буспіроном частота розладів функцій ШКТ була вищою, ніж за приймання плацебо (ВШ = 1,97; 95 % ДІ 1,03–3,78; I2 = 0 %; р = 0,78).

Частота інших побічних ефектів (як-от головний біль, нудота, безсоння, сухість у роті, діарея, сонливість, втомлюваність, запаморочення, тремор, пітливість) не відрізнялася в групах лікування буспіроном від приймання плацебо.

Нейрокогніція

Аналіз охопив чотири дослі­дження, у яких використовували модель випадкових ефектів для виявлення переваг буспірону щодо когнітивних функцій. Результати засвідчили значне поліпшення цих функцій в учасників, які отримували лікування буспіроном, причому гетерогенність у цих дослі­дженнях була незначною (g = 0,20; 95 % ДІ 0,06–0,34; I2 = 33 %; p = 0,08).

За даними ­аналізу підгруп, лікування буспіроном ­значно поліпшувало ефективність візуального навчання та ­пам’яті (g = 0,49; 95 % ДІ 0,21–0,78) і логічного мислення (g = 0,42; 95 % ДІ 0,14–0,71), ніж приймання плацебо. Однак кожен із цих доменів оцінювали за результатами лише одного дослі­дження. Терапія буспіроном також поліпшувала ­увагу (g = 0,37; 95 % ДІ 0,13–0,61; I2 = 0 %; p = 0,40). Щодо ­інших шести доменів когнітивних функцій не виявлено ­значного поліпшення.

Переносимість

Дані 14 дослі­джень підтвердили хорошу переносимість буспірону. Отримані показники не різнилися суттєво між групами застосування буспірону і плацебо (ВШ = 1,11; 95 % ДІ 0,75–1,64). Значущої гетерогенності у дослі­дженнях не вияв­лено (критерій хі-квадрат [χ2] = 12,79; I2 = 6 %; p = 0,38). Так, за результатами аналізу підгруп показники переноси­мості буспірону не відрізнялася суттєво від приймання плацебо за різних захворювань.

Частота припинення лікування через побічні ефекти

У десяти публікаціях наведено показники частоти припинення лікування буспіроном через побічні ефекти. ­Зокрема, не виявлено суттєвої різниці за цими показниками між групами терапії буспіроном і приймання плацебо (ВШ = 1,65; 95 % ДІ 0,77–3,52); гетерогенності в досліджен­нях теж не спостерігалося (χ2 = 4,96; p = 0,84; I2 = 0 %). Показники частоти вибуття через побічні ­ефекти не відрізнялися суттєво для застосування буспірону і плацебо за різних захворювань.

Аналіз чутливості, метарегресія та упере­дженість публікацій

Відповідно до аналізу даних, після виключення дослі­джень за участю пацієнтів із високим ризиком небажаних реакцій, побічним ефектом під час лікування буспіроном було лише запаморочення (ВШ = 3,27; 95 % ДІ 1,21–8,88; I2 = 20 %; p = 0,17).

Після виключення дослі­джень із невеликими роз­мірами вибірок для буспірону було продемонстровано переваги щодо когнітивних функцій, але з високою гетерогенністю (ВШ = 0,21; 95 % ДІ 0,05–0,37; I2 = 48 %; p = 0,03). У ­групі осіб, які отримували буспірон, спостерігалося ­значне поліпшення показників візуального навчання та пам’яті (ВШ = 0,49; 95 % ДІ 0,21–0,78; p = 0,0006) і логіч­ного мислення (ВШ = 0,42; 95 % ДІ 0,14–0,71; p = 0,003) ­порівняно з групою учасників, які приймали плацебо (за ­результатами лише одного дослі­дження).

За даними дослідження, під час лікування буспіроном фіксували такі побічні ­ефекти, як запаморочення (ВШ = 4,47; 95 % ДІ 1,70–11,70; I2 = 37 %; p = 0,13); за­крепи (ВШ = 4,79; 95 % ДІ 1,46–15,64; I2 = 0 %; p = 0,94); ­розлади функцій ШКТ (ВШ = 2,01; 95 % ДІ 1,04–3,91; I2 = 0 %; p = 0,64) і пітливість (ВШ = 3,96; 95 % ДІ 1,09–14,38; I2 = 65 %; р = 0,06).

У підгруповому аналізі дослі­джень, у яких брали участь виключно пацієнти із шизофренією, не виявлено значних побічних ефектів внаслідок застосування буспірону порів­няно з плацебо. До того ж було продемонстровано помітне поліпшення уваги в групі лікування буспіроном порівняно з групою приймання плацебо (ВШ = 0,37; 95 % ДІ 0,13–0,61; I2 = 0 %; p = 0,003).

Лише у двох дослі­дженнях, за даними аналізу підгруп за участю осіб із ВДР, буспірон спричиняв побічні ­ефекти (як-от ­запаморочення, закрепи та розлади ШКТ). Тоді як аналіз підгруп, зосере­джений на дослі­дженнях за ­участю пацієнтів із ГТР, не підтвердив жодних значущих побічних ефектів буспірону порівняно з плацебо.

Крім того, за метарегресійного аналізу не виявлено значущих коре­ляцій між ефектами на когнітивні функції та роком публікації (p = 0,09), тривалістю лікування (p = 0,81), а також між побічними ефектами та роком публі­кації (p = 0,95) або тривалістю лікування (p = 0,99).

Тест ­Еггера не засвідчив значущої упере­дженості пуб­лікацій щодо переваг буспірону для когнітивних функцій (p = 0,06), побічних ефектів препарату (p = 0,83), його переносимості (p = 0,96) або частоти припинення лікування через несприятливі ефекти (p = 0,36).

Обговорення

вгору

Як зазначають Y. Du etal., за терапії буспіроном у паці­єнтів спостерігали такі побічні ефекти, як запа­морочення, закрепи і розлади функцій ШКТ, що повністю узго­джу­ється з даними попередніх досліджень (Newton etal., 1982, 1986).

Розлади функцій ШКТ є поширеним побіч­ним ефектом під час лікування агоністами 5-НТ-рецепторів, оскільки ці рецептори експресуються як у нервовій системі, так і в непосмугованих м’язах ШКТ. Активація 5-HT1A-рецепторів пригнічує вивільнення ­ацетилхоліну після скорочення непосмугованої мускулатури, тоді як буспірон уповільнює спорожнення шлунка через підвищення ­тонусу нижнього сфінктера стравоходу, що призводить до розладів функцій ШКТ і закрепів (Taghvaei etal., 2021; Van Oudenhove etal., 2008).

Хоча дані аналізу чутливості не продемонстрували значущого збільшення частоти закрепів і розладів ШКТ за терапії буспіроном порівняно з прийманням плацебо.

Отже, шлунково-кишковий дискомфорт, який може спри­чиняти буспірон, може бути не таким помітним, як вважа­лося раніше.

Дані, отримані у дослідженні Y. Du etal., свідчать, що буспірон може зумовлювати запаморочення, що узго­джу­ється з попередніми даними (у 20–80 % пацієнтів ­після ­приймання препарату) (Robinson etal., 2003). За результатами попередніх дослі­джень, це може бути спричинено ортостатичною гіпотензією (Wilson etal., 2005). Втім, механізм такої дії досі не з’ясовано, що потребує ­подальшого вивчення. Проте було продемонстровано, що переносимість і частота вибуття з дослі­джень ­через несприятливі ефекти була однаковою в групах тера­пії буспіроном і приймання плацебо.

Буспірон має значні переваги щодо впливу на когнітивні функції порівняно з плацебо. Зокрема, він поліпшує показники візуального навчання, пам’яті, ­логічного мислення та уваги. Результати, отримані Y. Du etal., узго­джу­ються з даними попередніх дослі­джень щодо поліпшення уваги пацієнтів із шизофренією (Yamada etal., 2023). Оскільки буспірон є агоністом 5-HT1A-рецепторів, потенційний механізм його переваг щодо когнітивних функцій може бути пов’язаний з активацією цих рецеп­то­рів та підвищенням рівня позаклітинного дофаміну в префронтальній корі (Huang etal., 2014).

Крім того, буспірону притаманний сильний ­антагонізм щодо D3-рецепторів, що може також сприяти ­поліпшенню консоліда­ції пам’яті завдяки блокуванню цих рецепторів (Leggio etal., 2014; Nakajima etal., 2013).

Агоністи 5-HT1A-рецепторів можуть поліпшувати енергетичний метаболізм мозку, блокуючи NMDA-рецептори, сприяти нейро­генезу в гіпо­кампі, що підтверджують результати дослі­джень на тваринних моделях (Uehara etal., 2014; Mori etal., 2014).

Проте дані нещодавнього метааналізу терапевтичних ефектів часткових агоністів 5-HT1A-рецепторів як допоміжної тера­пії за порушень нейрокогнітивних функцій у пацієнтів із шизофренією не підтвердили переваг за показниками оцінювання вербального навчання, коротко­часної пам’яті та виконавчої функції (Yamada etal., 2023). Цей висновок також узго­джується з результатами дослі­дження Y. Du etal.

Висновки

вгору

Підсумовуючи, Y. Du etal. зазначають, що терапія буспіроном сприяла значущому поліпшенню когнітивних функцій (зокрема, візуального навчання та ­пам’яті, логічних міркувань та уважності).

Дані аналізу чутливості продемонстрували значні пере­ваги застосування буспі­рону щодо когнітивних функцій порівняно з ­плацебо. Серед ­побічних ефектів, які фіксували під час ­лікування буспіроном, були ­запаморочення, закрепи і розлади функцій ШКТ. Втім, ­як зазначають автори, показники пере­носимості та частоти ­вибуття з ­дослі­джень через по­бічні ефекти не ­вирізнялися в ­групах лікування буспіроном і ­приймання плацебо.

Підготувала Наталія Купко

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2024 Рік

Зміст випуску 1, 2024

  1. І. М. Карабань, І. Б. Пепеніна, Н. В. Карасевич, М. А. Ходаковська, Н. О. Мельник, С.А. Крижановський

  2. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравіцька

  3. Л. М. Єна, О. Г. Гаркавенко,