Зміна наративу про самогубства: почніть розмову

Щорічно 10 вересня у світі відзначають Всесвітній день запобігання самогубствам, який заснований Всесвітньою організацією охорони здоров’я спільно з Міжнародною асоціацією із запобігання самогубствам. Внаслідок самогубства у світі щороку помирають понад 700 тис. осіб. Підвищуючи обізнаність, зменшуючи стигму довкола самогубств, можна зменшити кількість випадків вчинення суїцидів у всьому світі.

Упродовж 2024–2026 рр. основна тематика Все­світнього дня запобігання самогубствам — «­Зміна нара­тиву про самогубства» із закликом до дії «Почніть розмову». Ця тема насамперед ­спрямована на ­підвищення обізнаності про важливість зменшення стигматизації та заохо­чення до відвертих розмов, що допоможуть ­запобігти суїциду. Тож зміна наративу про само­губство означає зміну нашого сприйняття цієї складної проб­леми та перехід від культури мовчання та стигматизації до розу­міння та підтримання. Заклик до дії спонукає почати ­розмову про самогубство та запобігання йому. Кожна розмова, якою ­малою б вона не була, може сприяти ­розумінню людини із ­суїцидальними намірами, ­подоланню бар’єрів, ­підвищенню обізнаності та культури її підтримки. Спільною ознакою осіб, схильних до самогубства, можуть бути труднощі в налаго­джені близьких стосунків, почуття самот­ності чи провини, ­занижена самооцінка, екзистенційні й духовні ­кризи. Власне, думки про самогубство можуть виникнути на тлі психічних розладів чи депре­сії, а у когось — хто досі не стикався з проблемами ­психічного здоров’я — після сильного стресу чи в стані психіч­ного та фізич­ного виснаження.

Чинники ризику самогубств

Майже завжди самогубство є прямим або прихованим проханням про допомогу, виявом нестерпного страждання або спробою справити вплив на навколишніх. Самогубства ­можуть мати багато причин, часто вони є наслідком ­­різних ­чинників.

Психічні розлади. Депресія є одним із найпоширеніших чинників, пов’язаних із суїцидальними діями. Хронічні тривожні стани можуть також бути чинником, а шизофренія та інші психотичні розлади зумовлювати тяжкі симптоми, які збільшують ризик вчинення самогубства.

Соціальні та екзистенційні проблеми. Соціальна ізоляція з відчуттям самотності без соціальної підтримки ­також ­можуть посилювати суїцидальні думки, а фінансові труднощі — зумовлювати відчуття безвиході чи депресії. ­Значними стресорами також є труднощі в близьких стосунках, як-от конфлікти, розлучення або втрати рідних­.

Соматичні захворювання. Хронічний біль і серйозні захво­рювання можуть мати суттєвий вплив на психічний стан ­людини і підвищувати ризик самогубства.

Підвищений ризик суїцидальної поведінки

Молодь і підлітки. Підлітковий вік є періодом інтенсивних емоційних змін і самопошуку. Різкі зміни настрою, невпев­неність у собі і пошуки ідентичності можуть призводити до підвищення суїцидальних ризиків. Крім того, підлітки ­можуть відчувати соціальний тиск із боку однолітків, медіа і соціальних мереж, що може призвести до почуття невдачі або низької ­самооцінки. Проблеми в школі, як-от стрес, ­булінг, академічний тиск, конфлікти з викладачами чи однокласниками, ­можуть зумовлювати розвиток суїцидальних ­думок, як і переживання сімейних проблем чи ­конфліктів.

Літній вік. Часто літні люди стикаються із самотністю, особ­ливо після втрати близьких чи через обмежену ­соціальну актив­ність. Погіршення здоров’я через ­хронічні хвороби і фізичні обмеження також мають негативний вплив на якість ­життя і сприйняття свого майбутнього, підвищуючи ризик само­губства.

Історії самогубств у родині. Наявність факту самогубств серед близьких родичів може бути як емоційним, так і генетичним чинником ризику. Спадкові й сімейні чинники ­можуть мати вплив на психічний стан людини, підвищу­ючи її чутливість до стресу і депресії. Крім того, самогубство в родині може створювати психологічні шаблони, де суїцид сприймається як можливий спосіб розв’язання проблем.

Пережиті важкі травми чи насильство. ­Переживання фізичного насильства (як у дитинстві, так і в ­дорослому ­житті) може призводити до тривалого психологічного стресу і ­почуття безсилля, що, своєю чергою, підвищує ризик суїцидальних думок. Емоційне або психологічне насильство, як-от знущання, приниження або надмірний контроль, може серйозно позначатись на самооцінці й психологічному стані людини, формуючи суїцидальну налаштованість. До груп ­ризику також належать особи, які пере­живають значні життєві ­стреси (як-от втрата роботи, розлучення, смерть близьких), а також ті, хто зловживає психоактив­ними речовинами, оскільки нарко­тичні засоби або алкоголь можуть спричиняти імпульсивну поведінку.

Щоб зрозуміти, що людина може бути схильна до самогубства, важливо звертати увагу на певні ознаки в її ­поведінці та емоційному стані. Якщо помітили в людини ­суїцидальні думки, насамперед вислухайте її уважно. Запитайте про конкретний план самогубства і наявність засобів для його здійснення, що допоможе оцінити рівень небезпеки та необхідність термінової допомоги. Після надання первинної ­допомоги продовжуйте підтримувати контакт і слідкувати за ­станом такої людини, забезпечуючи їй необхідну під­тримку. Для запо­бігання самогубствам дуже важливо ­вчасно розпізнати ­людину з ­групи ризику та зрозуміти, які ­чинники чи обста­вини штовхають її до самознищення. І тут ­серйозну роль віді­грає найближче оточення, яке може побачити ­перші ознаки суїцидальної пове­дінки, а також фахівці, готові ­надати консультацію та ­підтримку в складний момент.

Під час війни схильність до депресій, суїцидів зростає. І надзвичайно важливо вчасно розпізнати суїцидальні наміри і допомогти людині. Щоб виявити ранні ознаки суїцидальності, варто пильно стежити за поведінкою людини, яка може переживати такий стан. Не боятися говорити про свої підозри, слідкувати, що говорить чи робить людина, яка пере­жила ­болісну подію. Ті, хто контактує з особою, у якої є ознаки суїцидальності, ­часто не знають, що сказати або як краще допомогти. Вони можуть почуватися відповідальними за те, щоб ­зберегти життя ­людини, і хвилюватися, що розмова про самогубство погіршить ситуацію. Немає жодних доказів того, що розмова з кимось про самогубство призведе до ­вчи­нення суї­циду. А ­людина, яка має такі ­думки, найімовірніше, почува­тиметься менш самотньою.

Небезпечні пестициди

Одним із найпоширеніших способів самогубства в ­усьому світі, особливо в країнах із низьким і середнім рівнями ­доходу, де легкодоступні дуже небезпечні пестициди (HHP), є само­отруєння пестицидами. Потрібні міжгалузеві дії для поступового припинення використання HHP для запобігання самогубствам та інших пов’язаних із цим проблем із громадським здоров’ям та навколишнім середовищем.

Все­світня організація охорони здоров’я (ВООЗ) і Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО) опуб­лікували брошуру «Запобігання самогубствам через посту­пову відмову від дуже небезпечних пестицидів». Цей ресурс ґрунтується на Керівництві ВООЗ / ФАО щодо ­регулювання вико­ристання пестицидів для запобігання само­губствам від 2023 року та публікації ВООЗ / ФАО 2019 року «Запобігання само­губствам: ресурс для реєстраторів і регуляторів пестицидів», є значним кроком у напрямі глобальних дій щодо зменшення самогубства, пов’язаних із застосуванням пестицидів.

Як зазначають експерти ВООЗ, навмисне вживання гостро­токсичних пести­цидів є причиною приблизно 15–20 % світо­вих само­губств. Більшість випадків отруєння пестицидами ­трапляються в країнах із низьким і середнім рівнями доходу, де регу­ляторні системи та ресурси для безпечного контролю над ­пестицидами часто є недостатніми. Крім само­губства, вико­ристання пести­цидів також може призвести до різних проблем зі здоров’ям, як-от рак, порушення ­розвитку та смерть. Їх ­широке застосування та легкий доступ у домогосподарствах становлять знач­ний ­ризик для громад, збільшу­ючи ймовірність випадкового чи навмис­ного отруєння.

Тому вкрай важливо підвищувати обізнаність щодо ­цього ­питання серед зацікавлених сторін, ­зокрема політиків, регуляторних органів щодо використання пестицидів та громадськості. Потрібні скоординовані міжгалузеві зусилля для усунення цих небезпечних речовин і просування безпечніших альтернатив. Практичні підходи для поступового припинення застосування дуже небезпечних пестицидів перед­бачають ­виявлення пести­цидів, які використовува­лися під час самогубств, просування безпечніших альтернатив, дотри­мання ­заборони на небезпечні пестициди та забез­печення ефективного ­регулювання й дієвого нагляду.

Якщо смертельні ­засоби самоушко­дження, як-от пестициди, не були б легко доступні в домогосподарствах у ­моменти ­кризи, багато життів було б урятовано. ­Заборона згаданих речо­вин є економічно ефективним і рятівним захо­дом, що може запобігти самогубствам і захис­тити здоров’я населення.

П’ять кроків для допомоги людині, яка думає про самогубство

Крок 1. Запитайте: «Ти думаєш про самогубство?». ­Непросто прямо ставити таке запитання, але воно може ­допомогти зав’язати розмову та зменшити напругу. Запитання, чи хоче ­людина померти, не посилює суїцидальну поведінку та ­думки.

Крок 2. Будьте поряд: важливо вислухати людину, почути, що вона думає і відчуває, без осуду чи оцінки. Відкритість до розмов про самогубство може послабити ­суїцидальні ­думки.

Крок 3. Оберігайте: обмежте доступ до потенційно смертонос­них знарядь людині, яка має схильність до ­суїциду. Самогубство часто відбувається під впливом гострої стресової реакції з характерним двоїстим бажанням ­померти та водно­час жити, тому важкодоступність засобів для здійснення суїциду дає змогу «виграти час» — недоступність ­одного засобу для вчинен­ня самогубства часто призводить до зміни намірів, а не до пошуку альтернативних способів.

Крок 4. Поговоріть: дайте контакти лінії ­запобігання само­губствам Lifeline Ukraine (телефонувати — 7333, ­писати — https://t.me/krisenchatUA_bot) чи інших ресур­сів. Заохо­чуйте поговорити з тим, кому людина ­довірятиме. Це може бути член родини, друг, наставник чи фахі­вець із психічного здоров’я.

Крок 5. Підтримуйте зв’язок: будьте на зв’язку з людиною ­після того, як вона пережила кризу або була випи­сана із закладу надання допомоги, — це може стати вирішальним чинником. Постій­ний контакт і підтримка відіграють важливу роль у запобіганні самогубству.

Висновки

Дбати про власне психічне здоров’я — це базова потреба кожної людини, як і піклуватися про свій фізичний стан. У складній ситуації, коли здається, що ніхто не може допо­могти, вихід є — зверніться на гарячі лінії, або до сімейного ­лікаря (психологічні послуги в закладах охорони здоров’я є безплатними і передбачені в програмі медичних гаран­тій Націо­нальної служби здоров’я України). Щоб ­знайти мед­заклад, ­зверніться до контакт-центру за номером 16-77 або 0-800-60-20-19. Звертатися по допомогу — не є ознакою слабкості чи чимось, що соромно чи незручно робити, навпаки, це відповідально як до себе, так і до близьких людей, для яких ваше життя цінне. Навіть у маленькій підтримці є ­велика сила, тож будьмо уважними до себе і тих, хто нас оточує.

Підготувала Лариса Мартинова

За матеріалами www.moz.gov.ua