Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Особливості порушень психічного здоров’я, пов’язані зі старінням
-
Сучасні аспекти діагностування та лікування пацієнтів із деменцією
-
Діагностика та лікування біполярного афективного розладу в осіб літнього віку
-
Постінсультна епілепсія: встановлення діагнозу та підходи до терапії
Особливості порушень психічного здоров’я, пов’язані зі старінням
Зміст статті:
- Психічні захворювання в осіб літнього віку
- Геріатрична депресія
- Деменція
- Переживання горя літніми особами
- Висновки
Одним із наслідків удосконалення медичних досліджень і технологійу ХХІ ст. є зниження рівня смертності й збільшення тривалості життя.Зокрема, зі зменшенням народжуваності у світі відбувається загальне старіння населення планети. Усе це може призводити до збільшення рівня психічних розладів серед осіб літнього віку і зростання важливості геронтопсихології — розділу геронтології та вікової психології, у якому вивчають аспекти старості та особливості психіки людей похилого віку.
Старість — нелегкий період у житті людини. У віці після 65 років можуть виникати проблеми, які можна класифікувати за п’ятьма категоріями, пов’язаними з погіршенням стану: фізіологічного, психологічного, емоційного, фінансового та соціального (RCP, 2011). Зокрема, погіршення психічного та фізичного здоров’я є найтиповішими проблемами старіння. Порівняно із загальною популяцією артрит, серцево-судинні захворювання, цукровий діабет, тривога та депресія частіше розвиваються в осіб літнього віку.
Літній вік науковці трактують як окремий етап у такому періоді життя людини, як вік пізньої дорослості, старість, поряд зі старечим віком і віком довгожителів. Думки науковців щодо хронологічних меж літнього віку різняться. Початком літнього віку вітчизняні вчені вважають 60 років, а зарубіжні — 65 років; триває цей період приблизно до 75 років. Недоречно вживати поняття «старість» (асоційованого з втратою працездатності, пасивністю і подальшою інвалідизацією) щодо всіх людей цієї вікової категорії. Його доцільно відносити до стадії біологічної деградації та руйнування, домінування яких характерне для виживання на завершальному етапі життя. Обравши для себе активний спосіб життя, людина послідовно проходить період зеніту середньої дорослості, після чого цілісно й гармонійно почувається в період пізньої дорослості. Порівняно недавно вік людини 60 років вважали поважним, до якого доживали небагато, нині це часто вік діяльної участі людини в суспільному житті, творчої активності, прагнення до самоствердження (Коваленко та ін., 2021).
Вчені розглядають також етап старіння і в контексті демографічної ситуації розвитку суспільства, визначаючи поняття старіння населення. Це об’єктивний, історично зумовлений процес, який передбачає збільшення частки людей віку пізньої дорослості у структурі населення. Із вдосконаленням медичних досліджень і технологій у ХХІ ст. знижується рівень смертності, збільшується тривалість життя, а народжуваність зменшується, що в підсумку призводить до загального старіння населення планети (Nobles etal., 2015). Суспільство вважається відносно старим, коли частка його населення віком від 65 років перевищує 7 %. Так, в Україні вона досягнула 16,7 %, а серед сільських мешканців — 19,8 % (Kurylo, 2020).
Як зазначають дослідники, у світі 2020 р. налічувався 1 млрд осіб віком понад 60 років. Очікується, що до 2030 р. цей показник зросте до 1,4 млрд (що відповідатиме кожному шостому жителю планети), а до 2050 р. подвоїться і може досягти 2,1 млрд осіб. За 2020–2050 рр. кількість осіб віком понад 80 років, за прогностичними даними, збільшиться втричі й становитиме 426 млн (Nobles etal., 2015; World Population Prospect, 2022).
Психічні захворювання в осіб літнього віку
вгоруУ підсумку старіє все населення планети, а не лише кожен індивід. Це зумовлює зростання інтересу до різноманітних моделей захворюваності серед людей літнього віку. Із віком зростає ризик розвитку психічних захворювань, як-от депресія і тривожні розлади. Люди літнього віку можуть стикатися з обмеженою мобільністю, відчувати хронічний біль, у них може розвинутися деменція або інші проблеми зі здоров’ям, що потребуватимуть тієї чи іншої форми довгострокового догляду. До того ж у міру старіння люди з більшою ймовірністю можуть одночасно страждати від кількох порушень здоров’я. У дослідженнях психічного здоров’я у геріатричній популяції основну увагу вчені приділяють проблемам, із якими найчастіше стикаються літні люди в повсякденному житті (WHO, 2023).
Психічне здоров’я осіб літнього віку формується під впливом не лише фізичного й соціального оточення, а й сукупних наслідків попереднього життєвого досвіду і специфічних стресових чинників, пов’язаних зі старінням. Вплив несприятливих чинників, втрата значної частини внутрішнього потенціалу та зниження функціональних навичок можуть призводити до психологічного стресу.
Близько 14 % дорослих віком понад 60 років страждають на психічні розлади. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), на частку психічних розладів серед осіб похилого віку припадає 10,6 % загальної кількості років, прожитих з інвалідністю (DALYs) у цій віковій групі. Найпоширенішими психічними розладами у цій віковій групі є депресія та постійна тривожність. У світовому масштабі близько чверті смертей від самогубств (27,2 %) припадає на осіб віком понад 60 років (WHO, 2023). У літніх осіб проблеми з психічним здоров’ям переважно пов’язані з такими захворюваннями, як депресія і деменція. Представники цієї вікової категорії важче переносять горе; серед цієї когорти осіб поширене зловживання психоактивними речовинами (Benbow, 2009). Наслідки пандемії COVID-19, зокрема щодо впливу на психічне здоров’я, були важчими для людей літнього віку (Thakur and Varma, 2023).
Літні люди, які страждають на психічні захворювання, на жаль, нерідко залишаються без належної діагностики та адекватного лікування, а через стигматизацію, пов’язану з такими хворобами, вони втрачають бажання звертатися по фахову допомогу. Крім зниження якості життя, психічні захворювання пов’язані з вищими витратами на охорону здоров’я, смертністю та самогубствами (Olafsdóttir etal., 2001). Нині світовою тенденцією є зростання важливості послуг з охорони психічного здоров’я для пацієнтів похилого віку в закладах первинної медичної допомоги. Це зумовлює необхідність вдосконалення відповідних знань і підвищення кваліфікації медичних працівників, збільшення кількості геріатричних лікувальних установ та відповідних соціальних закладів (Durbin etal., 2016; Thakur and Varma, 2023).
Геріатрична депресія
вгоруДепресія є поширеним розладом у геріатричних пацієнтів, що значно погіршує якість їхнього життя й підвищує ризик суїциду. Фахівці з психічного здоров’я вважають, що депресія в осіб літнього віку є серйозною проблемою, попри поширену думку про те, що втрата «цікавості до життя» є звичайною ознакою старіння. Попереджувальними ознаками й симптомами депресії є постійний смуток, недіагностований біль, який не зникає після приймання ліків, раптова втрата апетиту або ваги, втомлюваність, проблеми зі сном, суїцидальні думки або навіть спроби самогубства, проблеми з пам’яттю, труднощі з прийняттям рішень. У таких пацієнтів виникають проблеми з утриманням рівноваги (незграбність, нестійкість), мимовільні рухи, тремтіння. Ці проблеми часто призводять до підвищення ризику нещасних випадків і травм. Одним із чинників ризику розвитку серцево-судинних захворювань є депресія, яка пов’язана з вищим рівнем смертності (Thakur and Varma, 2023).
Причиною депресії, що призводить до змін у поведінці та емоційному реагуванні, може стати смерть одного з подружжя, близьких людей, яка зумовлює стійке відчуття самотності. У розвитку депресії в осіб похилого віку можуть простежуватися три етапи. Так, на першому етапі (тривалістю 2–4 місяці) виникає підвищена психічна стомлюваність, дратівливість. На другому етапі, що триває понад 2 роки, відбувається втрата зв’язку між ознаками депресії і ситуацією, яка її спричинила, посилюються розумові розлади, страхи (побоювання зубожіння, нестачі продуктів і грошей). Для третього етапу притаманні негативні особистісні зміни у вигляді насамперед подальшого зростання тривожності, звуження кола інтересів, збільшення іпохондричності.
Науковці виокремлюють специфічні особливості депресії саме в осіб літнього віку: попри наявність постійного сумного і похмурого настрою, ці пацієнти можуть не скаржитися на нього; заперечувати наявність пригніченості, туги, суму; не шукати соціальних контактів і можливостей для спілкування з іншими. Власне, небезпека розвитку депресії в такому віці полягає в підвищеному ризику суїциду, тобто спробах самогубства (Коваленко та ін., 2021).
У пізньому віці людина, переживаючи часто стани депресії, незадоволення життям, нереалізованості, фізичні страждання, потребує емоційно-душевної, міжособистісної допомоги. Така допомога може бути прийнята, якщо надходитиме у формах, що виключають дошкульні судження та зауваження.
Нині не всі науковці погоджуються з думкою про погіршення емоційного стану і здатності керувати власними емоціями в літньому віці. Є дані про те, що літні люди швидше, ніж молодші, виходять з інтенсивних негативних емоційних станів (як-от роздратування, страх); менше реагують на різні загрозливі сигнали в міжособистісній взаємодії, менше, порівняно з молодшими, використовують крики, суперечки і вважають напружені міжособистісні ситуації менш стресовими. Така суперечність пояснюється так званим парадоксом емоційного благополуччя в пізньому віці (Mather, 2012).
Окрім стандартних підходів до лікування епізодів депресії (психотерапія, антидепресанти другого покоління) для пацієнтів літнього віку рекомендовано залучати фізичні вправи, які сприяють збереженню і покращенню позитивного емоційного стану (Parikh, 2000; Guszkowska and Kozdron, 2009).
Деменція
вгоруДля осіб, які страждають на деменцію, характерна втрата пам’яті, вони не можуть переносити зміни в навколишньому середовищі, не здатні орієнтуватися, мають порушення сну, епізоди маячіння. Вони швидко втомлюються, схильні до розвитку депресії, часто є неспокійними й агресивними. За складних ситуацій пацієнти з деменцією стають прикутими до ліжка, втрачають бажання боротися з хворобою, що скорочує тривалість життя. Думка про те, що деменція є неодмінною складовою старіння, поширена в суспільстві (і навіть серед фахівців). Вік є основним чинником ризику деменції; проте щонайменше 50 % осіб віком понад 85 років мають когнітивну функцію, що відповідає нормі (Corrada etal., 2008).
Визначення етіології деменції залежить від сімейного та неврологічного анамнезу, неврологічних ознак, наявності симптомів судинної патології або порушень метаболізму, оцінки нейропсихологічного стану (Thakur and Varma, 2023).
Крім медикаментозного лікування, такі «тренування розуму», як читання, шахи та бридж, участь у соціальних заходах, як-от святкування днів народження, сусідських чатах, прогулянки парком, заняття йогою та легкі домашні справи можуть допомогти зберегти активність мислення та когнітивні функції (Rebok etal., 2014).
Переживання горя літніми особами
вгоруПриблизно один із десяти дорослих, які зазнали втрати, має ризик розвитку так званої «пролонгованої реакції горя», розвиток якої в осіб похилого віку оцінюється як вищий, ніж у негеріатричній популяції (Lundorff etal., 2017). Окрім повсюдного почуття втрати, горе може мати різноманітні ознаки. Для людей похилого віку характерним є так зване антиципаторне (випереджувальне) горювання, коли переживання виникають раніше, ніж відбувається власне втрата близької людини. Це часто трапляється, коли один із подружжя піклується про іншого наприкінці життя. Ознаки скорботи у представників цієї вікової категорії можуть різнитися, оскільки їм може бути важко вербалізувати свої почуття, особливо за симптомів деменції.
У літньому віці також часто відбувається «перевантаження» втратами. Зокрема, переживаючи смерть близьких (часто одну за одною), людина не встигає «пристосуватися» до нових умов, що може спричинити розвиток депресії. Також можливе формування феномену хронічного горя як нездатності відновитися після втрати, патологічної складової процесу скорботи. За таких обставин необхідна допомога спеціаліста як самій людині літнього віку, так і її родичам (Ушакова, 2014).
Хоча епізоди переживання горя й депресії можуть існувати одночасно, вони мають низку відмінностей (Parker etal., 2015). У літніх людей часто спостерігається клінічне «перекриття» пролонгованої реакції горя і великого депресивного розладу. При цьому призначення антидепресантів може призводити до розвитку гіпонатріємії у геріатричних пацієнтів (Das etal., 2016).
Клініцистам слід бути обережними щодо потенційно невідповідних призначень, що можуть спричинити побічні ефекти, і якщо можливо, застосовувати нефармакологічні методи лікування. Звичайне горе вгамовується ззовні (через соціальну підтримку) та внутрішньо (через прийняття втрати), і для цього потрібен час. У кожного цей процес відбувається по-різному, соціальна підтримка допомагає пережити втрату, іноді потрібна індивідуальна терапія (Colvin etal., 2021). Літні люди непропорційно страждають від горя, тож клініцистам необхідно ретельно обстежувати їх щодо виявлення пролонгованої реакції горювання і призначення спеціальної психотерапії.
Як зазначають дослідники, пандемія COVID-19 найсильніше вразила саме літнє населення та спричинила підвищення частоти пролонгованої реакції горя (Tang and Xiang, 2021). Європейська мережа допомоги людям із тяжкою втратою (BNE) нині активно вживає заходів для поліпшення підтримки психічного здоров’я тих осіб, хто пережив важку втрату, зокрема під час пандемії COVID-19. Ці заходи, передбачають створення веб-платформи для підвищення обізнаності щодо пролонгованої реакції горя та розробку інструментів для впровадження / регулювання стандартів найкращої практики та науково обґрунтованих рекомендацій щодо надання допомоги постраждалим (Killikelly etal., 2021).
В умовах повномасштабної війни сьогодні в Україні проблема переживання горя літніми людьми є особливо актуальною, зокрема через постійний стрес, зумовлений страхом загинути, бути пораненим, втратити близьких, залишитися внаслідок руйнування без житла, стати переселенцями тощо.
Висновки
вгоруЗагальне старіння населення супроводжується зростанням захворюваності осіб літнього віку на психічні розлади. Тож дедалі більшої актуальності набуватимуть дослідження з геронтопсихології, присвячені вивченню особливостей перебігу цих захворювань у людей старшого віку та розробці ефективних підходів до їх лікування.
Підготувала Наталія Купко
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2024 Рік
Зміст випуску 10 (155), 2024
Зміст випуску 9 (154), 2024
Зміст випуску 8 (153), 2024
-
Як спонукати близьку людину з комплексним посттравматичним стресовим розладом звернутися до лікаря?
-
Вплив війни та вимушеного переселення на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
Діагностування та лікування пацієнтів із болісною діабетичною нейропатією
-
Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації
-
Вільям Майнор: історія про вбивство, божевілля і любов до слів
Зміст випуску 7 (152), 2024
-
Удосконалення діагностування та лікування епілепсії — запорука повноцінного життя пацієнтів
-
Лікування болю та спастичності в пацієнтів із розсіяним склерозом
-
Довготривала ефективність антидепресантів у пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Застосування антидепресантів для зменшення інтенсивності больових синдромів
-
Діагностика та лікування гострого розсіяного енцефаломієліту у дорослих та дітей
Зміст випуску 5-6 (151), 2024
Зміст випуску 4 (150), 2024
Зміст випуску 3 (149), 2024
-
Самоушкоджувальна поведінка: надання психосоціальної допомоги в умовах війни
-
Великий депресивний розлад із симптомами тривоги: сучасні підходи до лікування
-
Межовий розлад особистості: клінічні ознаки, етіологія та стратегії лікування
-
Ефективність та безпека пароксетину в лікуванні пацієнтів із тривожними розладами
-
Лікування рухових розладів у пацієнтів із хворобою Паркінсона
-
Довгострокова ефективність антипсихотиків за початкової терапії гострої фази шизофренії
-
Ефективність і безпека фармакотерапії пацієнтів із великим депресивним розладом
Зміст випуску 1, 2024
Зміст випуску 2 (148), 2024
-
План дій щодо депресії та тривоги, пов’язаних із вагітністю і пологами
-
Найактуальніші проблеми сучасної неврології: виклики та очікування
-
Фармакотерапія розладу з дефіцитом уваги та гіперактивністю: у фокусі атомоксетин
-
Урахування гендерних особливостей за призначення психофармакотерапії
-
Чи можливо покращити контроль епілепсії. Оновлені дані щодо застосування зонісаміду
-
Комбінована терапія антипсихотиком і антидепресантом за первинного епізоду депресії
-
Настанови щодо фармакотерапії дорослих пацієнтів із біполярним афективним розладом
-
Ефективність і переносимість антипсихотиків у пацієнтів із резистентною до лікування шизофренією
Зміст випуску 1 (147), 2024
-
Ведення поширених психічних розладів на первинному рівні медичної допомоги
-
Найактуальніші проблеми сучасної неврології: виклики та очікування
-
Доказова ефективність та безпека застосування бупропіону в клінічній практиці
-
Особливості переживання екзистенційної кризи в осіб молодого віку під час війни
-
Ангедонія: пошук можливих біомаркерів та ефективність антипсихотичної терапії
Випуски поточного року
Зміст випуску 6 (161), 2025
-
Вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
П’ять порад батькам, як знизити вплив соціальних мереж на дитину / підлітка
-
Минуле та сьогодення Української протиепілептичної ліги: тридцять років складного та успішного шляху
-
Діагностична цінність клінічного оцінювання когнітивних функцій
-
Вплив війни на психічне здоров’я молоді: роль резилієнсу та психологічних інтервенцій
-
Фармакотерапія пацієнтів із деменцією: первинна ланка медичної допомоги
-
Методичні рекомендації щодо профілактики професійного вигоряння медичних працівників
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися