сховати меню
Розділи: Рекомендації

Деменція

сторінки: 37-59

Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та паліативної медичної допомоги Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19.07.2016 р. № 736

Закінчення. Початок у № 8 (82), 2016

ІV. Опис етапів медичної допомоги

4.1. Ключові пріоритети підтримки пацієнтів з деменцією та надання медичної допомоги

4.1.1. Відсутність дискримінації.

Людям з деменцією не повинно бути відмовлено в допомозі та догляді у зв’язку з їх діагнозом, віком або супутніми проблемами із здатністю до навчання.

4.1.2. Дійсна згода.

Співробітники медичної допомоги повинні упевнитися в отриманні інформованої згоди від людей з деменцією та їх родичів або законних представників. Необхідно поінформувати людину щодо наявних варіантів обстеженням лікування і переконатися в тому, що він/вона розуміє, що примус відсутній, і в тому, що з плином часу його/її згода залишається в силі.

4.1.3. Особи, які здійснюють догляд.

Особам, які здійснюють догляд за людьми з деменцією, які зазнають психологічного стресу і негативних психологічних наслідків, повинна бути запропонована психологічна терапія, включаючи когнітивну поведінкову терапію, що проводиться за допомогою практикуючого фахівця.

4.1.4. Координація та інтеграція медичної допомоги.

Керівники закладів охорони здоров’я повинні долучатися до координації та інтеграції роботи усіх установ, що беруть участь у лікуванні та догляді за людьми з деменцією та особами, які здійснюють догляд за ними, включаючи узгодження службових інструкцій і процедур. Спільне планування має включати одержувачів допомоги на місцях та осіб, які здійснюють догляд, з метою висвітлення та вирішення проблем, характерних для кожного населеного пункту. Керівники закладів охорони здоров’я та лікуючі лікарі, співробітники закладів соціальної допомоги повинні забезпечити узгоджене надання медичної та соціальної допомоги людям з деменцією, що включає:

• план комплексної допомоги, який враховує мінливі потреби людини з деменцією та особи, яка здійснює догляд;

• призначення конкретних співробітників медичної служби для реалізації плану з надання допомоги;

• схвалення плану з надання допомоги людиною з деменцією та/або особами, які здійснюють догляд;

• офіційний перегляд плану з надання допомоги з частотою, узгодженою зі співробітниками, які беруть участь у наданні допомоги, і людиною з деменцією та/або особами, які здійснюють догляд, і занесення даних в офіційні документи.

4.1.5. Допомога при порушенні пам’яті.

Оцінка порушення пам’яті повинна бути уніфікованою для всіх людей з передбачуваною деменцією. Слід застосувати програми тренування пам’яті.

4.1.6. Структурна візуалізація для діагностики.

Структурну візуалізацію слід застосовувати для оцінки стану головного мозку людей нетипово молодого віку, у яких підозрюють наявність зворотної деменції, для виключення іншої патології головного мозку і сприяння діагностуванню підтипу деменції. Слід звернутися за консультацією до фахівця з інтерпретації результатів сканування людей з порушенням навченості, здібності до навчання. МРТ є кращим методом для ранньої діагностики та виявлення підкіркових судинних змін, хоча може використовуватися і КТ. Для людей з помірною та важкою формою деменції, у яких поставлений клінічний діагноз не викликає сумнівів, візуалізація не є необхідною.

4.1.7. Проблемна поведінка.

Людям з деменцією, у яких розвиваються когнітивні симптоми, що викликають пригнічений стан, або у яких з’являється проблемна поведінка, необхідно на ранньому етапі запропонувати оцінку факторів, які можуть призвести до такої поведінки, загострити його або послабити. Оцінка повинна бути комплексною і включати оцінку фізичного стану; депресію; можливий невиявлений біль або дискомфорт; побічні ефекти препаратів; особисту інформацію, включаючи релігійні переконання та культурну ідентичність; фізіологічні чинники; фізичні фактори навколишнього середовища; поведінковий і функціональний аналіз, виконаний спеціалістами, які мають особливі навички, у співпраці з особами, які здійснюють догляд, і співробітниками соціальної служби. Необхідно розробити, задокументувати і регулярно переглядати індивідуалізовані плани з надання допомоги, які допомагають особам, які здійснюють догляд, іншому персоналу поводитися належним чином в ситуаціях прояву проблемної поведінки. Частоту переглядів даних планів слід узгодити з особами, які здійснюють догляд, і зацікавленим персоналом і задокументувати.

4.1.8. Навчання персоналу (підвищення кваліфікації) забезпечується стосовно догляду за людьми з деменцією відповідно до посадових функцій та обов’язків.

4.1.9. Потреби, пов’язані з психічним станом, в лікарнях екстреної допомоги.

Управління лікарень екстреної допомоги та лікарень загального типу повинні планувати і надавати допомогу, орієнтовану на конкретні потреби, а також на психічне і фізичне здоров’я людей з деменцією, які звертаються до установи екстреної допомоги з якої-небудь причини.

4.2. Принципи надання допомоги людям з деменцією

4.2.1. Особистісне різноманіття, рівність і мова.

Людям з деменцією не повинно бути відмовлено в допомозі та догляді у зв’язку з їх діагнозом, віком (як занадто молодим, так і занадто літнім) або супутніми проблемами зі здатністю до навчання. Медичні працівники повинні з повагою ставитися до людей з деменцією та осіб, які здійснюють догляд за ними, а також виявляти особливі потреби людей з деменцією та осіб, які здійснюють догляд за ними, що випливають з особистісного різноманіття, включаючи стать, етнічну приналежність, вік, релігію й особисту гігієну, особливі потреби, пов’язані зі станом здоров’я, фізичною недієздатністю, сенсорними порушеннями, труднощами у спілкуванні, проблемами з прийомом їжі, незадовільною гігієною порожнини рота і проблемами зі здатністю до навчання. Співробітники служби медичної допомоги, особливо в стаціонарних приміщеннях, повинні виявляти і, по можливості, забезпечувати реалізацію переваг людей з деменцією та осіб, які здійснюють догляд за ними, включаючи раціон харчування, сексуальність і релігію. Плани з надання допомоги повинні враховувати вищезазначені потреби, виявлені переваги і реалізовувати їх.

Пацієнти, в яких підозрюють наявність деменції у зв’язку з появою доказів функціонального та когнітивного погіршення, але які не демонструють виражене погіршення пам’яті для встановлення діагнозу, не повинні бути позбавлені доступу до додаткової допомоги. Якщо мова або набутий розлад мови є перешкодою для отримання або розуміння суті допомоги, лікування та догляду, співробітники служби медичної допомоги повинні надати людині з деменцією та/або особі, яка здійснює догляд за ним:

• інформацію зрозумілою мовою та/або в доступному форматі;

• незалежних перекладачів;

• психологічну допомогу зрозумілою мовою.

4.2.2. Люди більш молодого віку з деменцією.

У людей більш молодого віку з деменцією можуть з’явитися додаткові потреби в оцінці, діагностиці та лікуванні, тому для задоволення таких потреб необхідно забезпечувати мультидисциплінарну медичну допомогу.

4.2.3. Люди з порушенням здатності до навчання.

Медичні працівники, які працюють в умовах надання допомоги людям більш молодого віку, які знаходяться в групі ризику розвитку деменції, наприклад, ті, які обслуговують людей з порушеннями здатності до навчання, повинні пройти навчання з метою підвищення рівня інформованості з питань деменції. Люди з порушеннями здатності до навчання та особи, які здійснюють догляд за ними, повинні мати доступ до консультацій фахівців і відповідної допомоги.

4.2.4. Етичні питання, згода і прийняття попередніх рішень.

Медичні працівники мають упевнитися в отриманні інформованої згоди від людей з деменцією при їх усвідомленні та розумінні дій. Необхідно поінформувати людину про існуючі варіанти обстеження і лікування і переконатися в тому, що він/вона розуміє, що примус відсутній, і в тому, що з плином часу його/її згода залишається в силі. Якщо людина не має можливості прийняти рішення, слід дотримуватися положень законодавства стосовно недієздатних осіб. Медичні працівники мають інформувати людей з деменцією та осіб, які здійснюють догляд за ними, про можливість отримання юридичної підтримки та допомоги волонтерів і заохочувати до їх використання. За необхідності такі послуги повинні бути доступні як людям з деменцією, так і особам, які здійснюють догляд за ними, незалежно одна від однієї. Пацієнтам з деменцією повинна бути надана можливість у конфіденційному порядку передавати інформацію медичним працівникам, які беруть участь у догляді за ними. Фахівцям слід обговорити з пацієнтом отримання інформації, призначеної для спільного використання з колегами та/або іншими установами. Тільки у виняткових обставинах згідно з законодавством України конфіденційна інформація може бути розкрита третім особам без згоди пацієнта. Однак у міру погіршення стану, коли пацієнт стає більш залежним від сім’ї або інших осіб, які здійснюють догляд, рішення про спільне використання інформації повинні прийматися в контексті законодавства стосовно недієздатних осіб. Якщо інформація буде використовуватися спільно з іншими особами, це має відбуватися тільки в інтересах пацієнта з деменцією. Медичні працівники зовоб’язані обговорити з пацієнтом з деменцією, у той час коли він/вона все ще залишається дієздатним, а також з особою, що здійснює догляд за ним/нею, використання:

• заяв (які дозволяють людям заявити про те, що повинно відбуватися в разі втрати ними здатності приймати рішення або спілкуватися);

• попередніх рішень про відмову від лікування;

• довіреності, дія якої не припиняється внаслідок визнання довірителя недієздатним (юридичного документа, що дозволяє людям вказати в письмовій формі, кого вони призначають приймати певні рішення для них, якщо вони не можуть прийняти їх самостійно, включаючи рішення з питань здоров’я і добробуту);

• бажаного місця реалізації заходів плану з надання медичної допомоги (що дозволяє людям документувати рішення про вибір заходів майбутньої медичної допомоги і місця, де людина хотіла б померти).

4.2.5. Вплив деменції на особисті взаємини.

На момент постановки діагнозу і за наявності показань надалі вплив деменції на відносини, у тому числі сексуальні відносини, необхідно оцінювати з делікатністю. За наявності показань пацієнтам з деменцією, їх партнерам та/або особам, які здійснюють догляд, повинна бути надана інформація щодо допомоги на локальному рівні.

4.2.6. Ризик зловживання і недбалості.

Оскільки пацієнти з деменцією уразливі відносно випадків зловживання і недбалості, всі працівники охорони здоров’я, які надають їм допомогу і підтримку, повинні одержувати інформацію і проходити навчання з питання захисту повнолітніх і дотримуватися державної політики з питань захисту прав людини.

4.2.7. Ведення та координація надання допомоги.

Медичні працівники повинні гарантувати, що допомога пацієнтам з деменцією та підтримка осіб, які здійснюють догляд за ними, планується і надається в рамках ведення / координації допомоги, пацієнти своєчасно скеровуються до служб соціальної допомоги.

4.2.8. Навчання та підвищення кваліфікації співробітників служб охорони здоров’я.

Керівники закладів охорони здоров’я, лікуючі лікарі повинні гарантувати як усьому персоналу, який працює з літніми людьми, так і волонтерам доступ до навчання (підвищення кваліфікації) у сфері догляду за пацієнтами з деменцією, відповідному їх посадовим функціям та обов’язкам. Керівники закладів охорони здоров’я психіатричного профілю повинні забезпечити консультації у будинках престарілих та інших установ для пацієнтів з деменцією та осіб, які здійснюють догляд за ними, пропонувати регулярні консультації та навчання для фахівців у галузі охорони здоров’я в ЗОЗ, які забезпечують надання допомоги пацієнтам з деменцією. Така діяльність має плануватися структурними підрозділами з питань охорони здоров’я державних адміністрацій у співпраці з органами соціальної допомоги. Доказові освітні інтервенції, такі як програмне забезпечення для прийняття рішень та практичні семінари, призначені для вдосконалення діагностики та ведення деменції, необхідно впроваджувати і робити широкодоступними при наданні первинної медичної допомоги.

4.2.9. Допомога пацієнтам з деменцією в закладах екстреної медичної допомоги.

Управління лікарень екстреної медичної допомоги та лікарень загального типу повинні планувати і надавати послуги швидкої медичної допомоги, орієнтовані на конкретні потреби допомоги та догляду, а також на психічне і фізичне здоров’я пацієнтів з деменцією, які звертаються до установи екстреної допомоги з якої-небудь причини. Управління лікарень екстреної медичної допомоги повинні забезпечити всім пацієнтам з передбачуваною або наявною деменцією, які знаходяться в стаціонарі, оцінку з боку фахівців, що спеціалізуються на лікуванні деменції. Організацію екстреної медичної допомоги необхідно планувати у співпраці з персоналом відповідних лікарень, відповідних фахівців соціальної служби за участю пацієнта з передбачуваною або наявною деменцією та особами, які здійснюють за ним/нею догляд.

4.2.10. Комплексна медико-соціальна допомога.

Медичні працівники повинні враховувати вимоги даного протоколу під час організації домашнього догляду, притулку в нестандартній ситуації, основної і спеціалізованої допомоги в установах проживання з доглядом, реабілітації, спеціалізованих послуг з психічного здоров’я, включаючи суспільні групи психічного здоров’я, підрозділи з оцінки пам’яті, психотерапію і допомогу в умовах стаціонару. Медичні працівники повинні забезпечити для пацієнтів з деменцією та осіб, які здійснюють догляд за ними, отримання актуальної інформації щодо послуг для надання медичної допомоги на локальному рівні, включаючи незалежні і волонтерські організації, і отримання доступу до таких послуг.

4.3. Фактори ризику, профілактика і виявлення на ранньому етапі

4.3.1. Фактори ризику, скринінг і генетичне консультування.

Не слід проводити скринінг усього населення щодо ризику розвитку деменції. У людей середнього та похилого віку необхідно розглянути судинні та інші керовані фактори ризику розвитку деменції (наприклад, куріння, надмірне споживання алкоголю, ожиріння, цукровий діабет, гіпертонію і підвищений вміст холестерину) і, за необхідності, застосувати відповідне лікування. Фахівці в галузі охорони здоров’я, які працюють з пацієнтами, деменція яких обумовлена генетичною причиною (наприклад, сімейною аутосомно-домінантною хворобою Альцгеймера або лобно-скроневою деменцією, церебральною аутосомно-домінантною артеріопатією з підкірковими інфарктами і лейкоенцефалопатією (CADASIL) або хворобою Гентінгтона), повинні запропонувати їм та їх родичам пройти генетичне консультування. Регіональні генетичні служби повинні забезпечити генетичне консультування для пацієнтів, деменція яких, найімовірніше, обумовлена генетичною причиною, і їх родичів. У разі відсутності підозри на генетичну причину розвитку деменції, включаючи деменцію з пізнім початком, не обов’язково проводити генотипування за клінічними причинами.

4.3.2. Профілактичні заходи.

Для первинної профілактики розвитку деменції не слід призначати наступні втручання в якості спеціального лікування: статини, замісну гормональну терапію, токоферол, нестероїдні протизапальні препарати. Для вторинної профілактики деменції слід розглянути судинні та інші керовані фактори ризику розвитку деменції (наприклад, куріння, надмірне споживання алкоголю, ожиріння, цукровий діабет, гіпертонія і підвищений вміст холестерину) і, за необхідності, застосувати відповідне лікування.

4.3.3. Виявлення деменції на ранньому етапі.

Персоналу первинної медичної допомоги слід розглянути можливість направлення на вторинну, третинну медичну допомогу пацієнтів, у яких з’являються ознаки ПКП, для оцінки порушення пам’яті з метою виявлення деменції на ранньому етапі, оскільки у понад 50 % людей з ПКП пізніше розвивається деменція. Фахівці, які проводять медичний огляд в рамках надання допомоги людям з порушеннями здатності до навчання, повинні бути інформовані про підвищений ризик розвитку деменції в даній групі. Фахівці, які проводять медичний огляд в інших групах високого ризику, наприклад, людей, які перенесли інсульт, і людей з неврологічними захворюваннями, наприклад, хворобою Паркінсона, також повинні бути інформовані про можливості розвитку деменції. При виявленні ПКП (включаючи осіб без порушень пам’яті, які можуть бути відсутніми на ранніх стадіях деменції неальцгеймерного типу), слід призначати моніторинг зниження когнітивної функції та інших ознак можливої деменції вторинній медичній допомозі з метою надання допомоги на ранній стадії.

4.4. Діагностика та оцінка деменції

4.4.1. Розпізнавання.

Діагноз деменції встановлюється тільки після всебічної оцінки, що включає:

• збір анамнезу (деменція виявляється переважно після 65 років, розвивається повільно – впродовж одного року і більше);

• оцінку когнітивних функцій і психічного стану;

• фізикальний огляд та інші необхідні дослідження;

• аналіз препаратів, що приймає пацієнт, з метою виявлення та мінімізації використання лікарських засобів, у тому числі безрецептурних, які можуть негативно вплинути на когнітивні функції.

Клінічна оцінка когнітивних здібностей у пацієнтів з підозрою на деменцію включає вивчення уваги і концентрації, орієнтації, короткочасної і довготривалої пам’яті, мислення, гнозису, праксису, читання, письма, лічильних функцій, мови та виконавчих функцій. В рамках даної оцінки повинно проводитися формалізоване тестування когнітивних функцій з використанням стандартизованого інструменту. Для цієї мети використовуються тести: коротка шкала оцінки психічного статусу (MMSE), тест когнітивного порушення, що складається з 6 пунктів (6-CIT), оцінка когнітивних функцій лікарем загальної практики (GPCOG) і 7-хвилинний скринінг. Фахівці, які інтерпретують результати таких випробувань, повинні повною мірою враховувати інші фактори, що впливають на виконання тестів, включаючи рівень освіти, кваліфікацію, попередній рівень функціонування і навичок, мову і будь-які сенсорні порушення, психічні захворювання або фізичні / неврологічні проблеми.

Спроможність до самостійного життєзабезпечення оцінюють за допомогою Брістольської шкали активності у повсякденному житті (BADL).

Тест 1. Оцінка когнітивних функцій лікарем загальної практики (GPCOG)

Дата

Ім’я пацієнта

Крок 1. Обстеження пацієнта (якщо не вказане інше, кожне питання необхідно поставити один раз).

Ім’я та адреса для подальшого тестування пам’яті

1. «Я збираюся сказати Вам ім’я та адресу. Після того, як я їх назву, я хочу, щоб Ви повторили їх. Запам’ятайте це ім’я та адресу, тому що я збираюся знову їх у Вас запитати через декілька хвилин: Петро Сидоренко, вул. Шевченка, 42, Вінниця» (Дозволяється максимум 4 спроби).

 Правильно  Неправильно

Орієнтування у часі

2. Яка сьогодні дата? (лише чітко)

 Правильно  Неправильно

Малювання годинника – використайте чистий листок

3. Будь-ласка, розмітьте всі числа, щоб вказати години на циферблаті годинника (важлива правильна відстань)

 Правильно  Неправильно

4. Будь-ласка, відмітьте стрілками 10 хвилин дванадцятої (11.10)

 Правильно  Неправильно

Інформація

5. Чи можете Ви розповісти мені щось, що сталося в новинах нещодавно? (Нещодавно = протягом останнього тижня. Якщо надається загальна відповідь, наприклад, війна, багато опадів, запитайте про деталі. Лише чітка відповідь зараховується)

 Правильно  Неправильно

Пам’ять

6. Назвіть ім’я та адресу, які я просив Вас запам’ятати

Петро

 Правильно  Неправильно

Сидоренко

 Правильно  Неправильно

Вул. Шевченка

 Правильно  Неправильно

42

 Правильно  Неправильно

Вінниця

 Правильно  Неправильно

Аби отримати загальний бал, додайте кількість правильних відповідей.

Загальний бал (з 9) –  / 9

Примітка. Якщо пацієнт набрав 9 балів, він не має істотних когнітивних порушень і подальше тестування не потрібне.

Якщо пацієнт набрав 5-8 балів, необхідно більше інформації. Перейдіть до Кроку 2.

Якщо пацієнт набрав 0-4 бали, це свідчить про когнітивні порушення. Проведіть стандартне обстеження.

Крок 2. Опитування інформанта

Дата

Ім’я інформанта

Відношення інформанта до пацієнта, тобто інформант є пацієнту

Наступні 6 питань стосуються змін стану пацієнта з часів, коли йому було краще, скажімо 5-10 років тому, порівняно з декількома роками раніше.

1. Чи є у пацієнта більше проблем із запам’ятовуванням подій, які відбулися останнім часом, ніж раніше?

 Так  Ні  Не знаю  Немає відповіді

2. Чи має він або вона більше проблем із запам’ятовуванням розмови через кілька днів?

 Так  Ні  Не знаю  Немає відповіді

3. Чи важче пацієнту під час розмови підібрати потрібне слово або чи частіше він/вона використовує неправильні слова?

 Так  Ні  Не знаю  Немає відповіді

4. Чи важче пацієнту управляти грошима і фінансовими справами (оплата рахунків, складання бюджету)?

 Так  Ні  Не знаю  Немає відповіді

5. Чи важче пацієнту слідкувати за прийомом ліків самостійно?

 Так  Ні  Не знаю  Немає відповіді

6. Чи потрібно пацієнту більше допомоги з транспортом (приватним або громадським)? (Якщо пацієнт відчуває труднощі лише через фізичні проблеми: хвору ногу, відмітьте «ні»)

 Так  Ні  Не знаю  Немає відповіді

Щоб отримати загальний бал, додайте кількість відповідей «ні», «не знаю» або «немає відповіді»

Загальний бал (з 6) – 

Примітка. Якщо пацієнт набрав 0-3 бали, це свідчить про когнітивні порушення. Проведіть стандартне обстеження.

Тест 3. Брістольська шкала активності у повсякденному житті (BADL)

1. Приготування їжі

А. Може вибрати продукти та приготувати відповідну їжу (0 балів).

Б. Може приготувати їжу, якщо інгредієнти приготовані попередньо (1 бал).

В. Може готувати їжу, якщо пацієнта спонукати до кожного етапу (2 бали).

Г. Не може готувати їжу, навіть при підказці (спонуканні) та нагляді (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

2. Вживання їжі

А. Вживає їжу як завжди, правильно використовуючи столові прилади (0 балів).

Б. Вживає їжу як завжди, якщо вона приготована, або використовує тільки ложку (1 бал).

В. Використовує пальці для їжі (2 бали).

Г. Потребує допомоги сторонніх (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

3. Приготування напоїв

А. Може вибрати інгредієнти та приготувати напої (0 балів).

Б. Може приготувати напої, якщо інгредієнти підготовані (1 бал).

В. Може приготувати напої при спонуканні (покроковій підказці) до кожного етапу (2 бали).

Г. Не може приготувати напої навіть при спонуканні (підказці) та нагляді (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

4. Вживання напоїв

А. П’є як завжди (0 балів).

Б. П’є за допомогою пристроїв (1 бал).

В. Не може пити самостійно, але робить спроби (2 бали).

Г. П’є тільки зі сторонньою допомогою (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

5. Одягання

А. Вибирає відповідний одяг та самостійно одягається (0 балів).

Б. Одягає одяг в неправильному порядку / задом наперед / одягається неохайно (1 бал).

В. Самостійне одягання не можливе, але пацієнт робить спроби для допомоги (2 бали).

Г. Не здатний допомагати одяганню, не потребує одягання (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

6. Умивання

А. Умивається регулярно та незалежно (0 балів).

Б. Може умиватися, якщо дати мило, серветку, рушник, тощо (1 бал).

В. Може умиватися самостійно, якщо нагадувати кожен етап та під наглядом (2 бали).

Г. Не може умиватися самостійно, потребує сторонньої допомоги (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

7. Чищення зубів

А. Чистить зуби самостійно, регулярно (0 балів).

Б. Чистить зуби, якщо отримує відповідні вказівки (1 бал).

В. Потребує часткової допомоги: видавлювання пасти на щітку та ін. (2 бали).

Г. Потребує сторонньої допомоги (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

8. Прийняття ванни/душу

А. Приймає регулярно та незалежно (0 балів).

Б. Потрібно щоб ванна була налитою, душ включений, але миється самостійно (1 бал).

В. Потребує нагляду та спонукання до прийомв ванни/душу (2 бали).

Г. Повна залежність, повністю потребує підтримки (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

9. Користування туалетом

А. Користується туалетом нормально, коли це потрібно (0 балів).

Б. Потребує супроводу в туалет та допомоги під час користування (1 бал).

В. Не тримає сечу або кал (2 бали).

Г. Не тримає сечу та кал (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

10. Пересування

А. Може сідати у крісло та вставати з нього (0 балів).

Б. Може сідати у крісло, але потребує допомоги, щоб встати з нього (1 бал).

В. Потребує допомоги, щоб сідати в крісло та вставати з нього (2 бали).

Г. Повна залежність: має бути посаджений у крісло та піднятий з нього (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

11. Ходьба

А. Ходить незалежно (0 балів).

Б. Ходить з підтримкою за меблі, руку та ін. (1 бал).

В. Використовує пристрої для ходьби: ходунки, палицю та ін. (2 бали).

Г. Повна неможливість ходити (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

12. Орієнтація у часі

А. Повністю орієнтований у часі (дата, день тижня та ін.) (0 балів).

Б. Не знає часу/дату та ін., але не виглядає дезорієнтованим (1 бал).

В. Постійно запитує дату, день тижня та ін. (2 бали).

Г. Плутає день та ніч (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

13. Орієнтація на місці

А. Повністю орієнтований у оточуючій обстановці (0 балів).

Б. Орієнтується тільки у добре знайомій обстановці (1 бал).

В. Губиться у межах свого дому, потребує нагадування, де ванна та ін. (2 бали).

Г. Не розпізнає свій дім, як свій, намагається його покинути (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

14. Комунікація

А. Здатен до адекватної розмови (0 балів).

Б. Демонструє розуміння, намагається відповідати словами, жестами (1 бал).

В. Розуміє себе, але має труднощі у розумінні інших (2 бали).

Г. Не відповідає на звернення інших осіб, повністю порушена комунікація (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

15. Користування телефоном

А. Використовує телефон за призначенням (0 балів).

Б. Використовує телефон, якщо номер названо або представлено письмово (1 бал).

В. Відповідає на дзвінки, але не може здійснювати їх (2 бали).

Г. Не в змозі використовувати телефон взагалі (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

16. Робота по дому/саду

А. Може виконувати домашню роботу на попередньому рівні (0 балів).

Б. Може виконувати домашню роботу, але не на попередньому рівні (1 бал).

В. Обмежена участь у домашній роботі, навіть під наглядом (2 бали).

Г. Нездатність / небажання брати участь у попередній активності (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

17. Здатність купувати

А. Купує, як і раніше (0 балів).

Б. Може купити 1 або 2 речі зі списку або без нього (1 бал).

В. Нездатність купувати самостійно, але може брати участь у закупках за допомогою інших осіб (2 бали).

Г. Нездатність купувати навіть за допомогою інших осіб (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

18. Розпоряджатися фінансами

А. Відповідальність за власні фінанси на попередньому рівні (0 балів).

Б. Не може виписати квитанцію, але може написати ім’я та визначити грошовий об’єм (1 бал).

В. Може написати ім’я, але не може визначити грошовий об’єм (2 бали).

Г. Не може написати ім’я та визначити грошовий об’єм (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

19. Ігри/хобі.

А. Займається як і раніше, на попередньому рівні (0 балів).

Б. Приймає участь, але потребує інструкцій / нагляду (1 бал).

В. Чинить спротив під час залученння до гри, грає дуже повільно, необхідні вмовляння (2 бали).

Г. Не в змозі приймати участь або повне небажання приєднуватися до гри (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

20. Користування транспортом

А. Здатен водити машину, мотоцикл, або користуватися громадським транспортом самостійно (0 балів).

Б. Не може водити, але користується громадським транспортом чи велосипедом (1 бал).

В. Не може користуватися громадським транспортом самостійно (2 бали).

Г. Не може, або не хоче користуватися громадським транспортом навіть у супроводі (3 бали).

Д. Не підходить жоден з варіантів (0 балів).

Примітка. Підрахувати тяжкість кожної функції та загальний бал порушень активності у повсякденному житті.

Тест 4. Нейропсихіатричний опитувальник (NPI)

Інформацію для NPI отримують від добре інформованої людини, яка здійснює догляд за пацієнтом та (бажано) мешкає разом з пацієнтом. Важливо також зауважити, що питання шкали відносяться до тих змін в поведінці пацієнта, котрі з’явилися з моменту початку даної хвороби (у нашому випадку – когнітивного страждання). Зазвичай оцінюють психопатологічні порушення за останні чотири тижні.

A. Марення

Чи має пацієнт переконання, які Ви вважаєте невірними (наприклад: стверджує, що люди намагаються нашкодити йому або обікрасти його)? Чи говорить пацієнт, що члени його родини не ті, за кого себе видають, або будинок, в якому вони мешкають, не їх будинок? Ми не кажемо про припущення, нас цікавить, чи впевнений пацієнт у таких речах, які відбуваються з ним.

 Так (якщо так, будь-ласка, переходьте до наступних уточнюючих питань)

 Ні (якщо ні, будь-ласка, переходьте до наступного пункту В)

1. Чи вірить пацієнт в те, що знаходиться в небезпеці та що існують люди, які планують завдати йому шкоди?

 Так  Ні

2. Чи вірить пацієнт в те, що його обкрадають?

 Так  Ні

3. Чи вірить пацієнт в те, що його/її дружина/чоловік має когось на стороні?

 Так  Ні

4. Чи вірить пацієнт в те, що непрохані гості живуть у нього вдома?

 Так  Ні

5. Чи вірить пацієнт в те, що його/її дружина/чоловік або інші люди не ті, за кого себе видають?

 Так  Ні

6. Чи вірить пацієнт в те, що це не його будинок?

 Так  Ні

7. Чи вірить пацієнт в те, що члени родини планують позбавитись його?

 Так  Ні

8. Чи вірить пацієнт в те, що телеві?

Наш журнал
у соцмережах:

Партнери