Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Спільнотні служби охорони психічного здоров’я – неминуча реальність України
-
Надання допомоги пацієнтам з депресією: труднощі імплементації клінічних настанов
-
Принципи терапії та діагностики біполярного афективного розладу
-
Применение антипсихотических препаратов: клинические рекомендации для врачей общей практики
-
Застосування кветіапіну в комбінації з антидепресантами для лікування пацієнтів з депресією
-
Проблемні питання психофармакотерапії посттравматичного стресового розладу
-
Церебрум композитум Н: патогенетические биорегуляционные возможности в детской неврологии
-
Розділ:
Принципи терапії та діагностики біполярного афективного розладу
За матеріалами Клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на біполярний розлад (Наказ МОЗ України № 59 від 05.02.2007 р.)
На сьогодні проблема біполярного афективного розладу (БАР) є однією з провідних у психіатричній практиці. Особливого значення набуває своєчасний і адекватний вибір методів лікування, залежно від типу і фази захворювання.
БАР – це психічне захворювання, що характеризується зміною полярності афекту, хронічним рецидивуючим перебігом, високим рівнем коморбідності, супроводжується суїцидальною поведінкою та скороченням тривалості і якості життя пацієнтів та їх оточення, погіршенням соціального функціонування [5, 9, 10, 22, 24].
Діагностика БАР є надзвичайно складним процесом, що обумовлено поліморфізмом категорій біполярності, високим рівнем коморбідності, а також специфікою діагностичних підходів.
В основі діагностики даного розладу лежить правильне і своєчасне визначення маніакального (гіпоманіакального), змішаного і депресивного епізодів.
Критерії діагностики БАР
Відповідно до даних Американської психіатричної асоціації (APA, 1994) критеріями змішаного епізоду при БАР є:
1. Наявність симптомів, що відповідають критеріям як маніакального (≥ 4 днів – гіпоманія; ≥ 7 днів – манія), так і депресивного епізоду (≥ 2 тижнів) практично кожен день.
2. Виражене порушення професійного або соціального функціонування; госпіталізація з метою запобігти заподіянню шкоди собі або іншим; поява психотичних симптомів.
3. Симптоми не обумовлені безпосереднім фізіологічним впливом якої-небудь речовини (вживання наркотичних речовин, лікарських препаратів та ін.) або соматичним станом (гіпертиреоз).
Згідно з критеріями DSM-IV (APA, 1994):
• БАР I типу діагностують за наявності одного маніакального або змішаного епізоду (при цьому великі депресивні епізоди типові, але необов’язкові);
• БАР II типу характеризується одним гіпоманіакальним епізодом (≥ 4 днів) та одним великим депресивним епізодом за відсутності маніакальних епізодів.
Ключові принципи терапії БАР [1] 1. Методів короткострокової терапії БАР не існує. 2. Депресія і манія є не єдиними мішенями під час лікування БАР, у полі зору мають перебувати також: a) «темна» сторона гіпоманії, циклотимічні риси характеру (необачне поводження, бродяжництво, шопоголізм, безглузда поведінка в бізнесі та вкладання коштів, часте відволікання, надмірне споживання кави, сигарет, алкоголю, зловживання наркотичними речовинами, а також збільшення сексуальної активності та інтересу до сексу); б) змішані стани; с) коморбідність (тривожність, імпульсивність, хвороби залежності). 3. Терапія нормотимічними препаратами необхідна у всіх фазах БАР. 4. Застосування антидепресантів вимагає особливої пильності через можливість інверсії фази, дестабілізації циклічності хвороби. 5. Комплексне застосування фармакотерапії, психотерапії і психоосвіти підвищує ефективність терапевтичних втручань. |
Принципи фармакотерапії БАР
Важливість диференційної діагностики моно- і біполярної депресії обумовлена стратегічною різнонаправленістю проведеної терапії (табл. 1). Так, основною метою терапії уніполярної депресії є вихід хворого з депресивного стану і профілактика його подальшого рецидиву, а при біполярній депресії – переривання циклічності процесу та профілактика розвитку наступної фази захворювання.
![]() |
Саме тому стандартна терапія класичними антидепресантами сама по собі в більшості випадків епізодів депресії в рамках БАР виявляється недостатньою, оскільки веде до підвищення ризику інверсії фази. Крім того, вона спрямована на ліквідацію проявів депресивної симптоматики, але не на усунення механізмів розвитку циклічного процесу. Для досягнення останнього, доцільним є застосування нормотимічних препаратів (тимоізолептики).
На сьогодні антиконвульсанти розглядаються як провідний компонент терапії БАР при будь-якій фазі захворювання, що зазначено у міжнародних рекомендаціях та багатьох наукових працях [1, 2, 3, 12]. Ефективність антиконвульсантів обумовлена тим, що вони:
• ефективно впливають на прояви як манії, так і депресії;
• чинять профілактичну дію відносно інверсії фази;
• мають ефективність при довгостроковій підтримуючій терапії.
Відображенням багатьох світових клінічних рекомендацій в лікуванні пацієнтів з БАР є наказ МОЗ України № 59 від 05.02.2007 р. «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Психіатрія». Так, згідно з цим документом, під час лікування пацієнтів з БАР умовно виділяють три етапи: активної терапії, підтримуючої і профілактичної (табл. 2).
![]() |
Фаза активної терапії маніакального чи змішаного епізоду
Для більшості пацієнтів у маніакальному стані показане лікування в умовах спеціалізованої психіатричної установи з обов’язковою медикаментозною терапією. При менш тяжких маніакальних чи змішаних станах можливе призначення монотерапії вальпроатами, солями літію або антипсихотиками другого покоління. У разі більш тяжких маніакальних чи змішаних станах препаратами першої лінії терапії є комбінації вальпроатів і антипсихотичних засобів (перевагу варто віддавати антипсихотичним засобам другого покоління). У пацієнтів зі змішаним епізодом перевагу варто віддавати призначенню вальпроатів.
За відсутності ознак позитивної терапевтичної реакції в гострому маніакальному стані протягом 10-14 днів слід додати препарати першої лінії терапії (вальпроати, солі літію або антипсихотики другого покоління) або засоби другої лінії терапії (карбамазепін або антипсихотики першого покоління). Наявність ознак резистентності (відсутність терапевтичного ефекту при адекватній терапії понад 4-х тижнів) є показанням для призначення клозапіна чи електросудомної терапії (ЕСТ) [13].
У середньому період активної терапії має складати 3-4 місяці. Припинення такого лікування маніакального або змішаного епізоду має проводитися з поступовою відміною препаратів (не менше 2-х тижнів) тільки після досягнення стану ремісії. Один із базових препаратів, стабілізатор настрою (солі літію, вальпроати) чи атиповий антипсихотик, що ефективно застосовувався під час фази активної терапії у конкретного пацієнта, має розглядатися, як препарат першого вибору для подальшої профілактичної терапії.
Фаза активної терапії депресивного епізоду
Головною умовою для лікування депресивного епізоду в рамках біполярного розладу є відмова від монотерапії антидепресантами, оскільки існує ризик інверсії фази. Для лікування пацієнтів з депресивним епізодом, в анамнезі яких вказаний перенесений маніакальний епізод, використовують два основні підходи:
4. Одночасне комбіноване призначення антидепресантів групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та стабілізаторів настрою чи антипсихотиків другого покоління.
5. Призначення тільки стабілізаторів настрою – солей літію і ламотриджина, як у монотерапії, так і в комбінації. Результат такої терапії оцінюється протягом 3-4 тижнів [13].
Якщо протягом 3-4 тижнів ознак позитивної терапевтичної реакції не спостерігається, то це може бути причиною для додаткового призначення антидепресантів групи СІЗЗС, бупропіона, венлафаксина, інгібіторів МАО. Однак прийом антидепресантів не має перевищувати 10-12 тижнів, у зв’язку із підвищеним ризиком інверсії фази і несприятливим профілем побічних ефектів. Варто відмовитися від застосування антипсихотиків першого покоління і трициклічних антидепресантів [13].
У разі, коли у пацієнта в анамнезі вказані випадки інверсії фази, то варто віддавати перевагу комбінованій терапії солями літію і ламотриджином, а за наявності стійкої до терапії або тяжкої депресивної симптоматики слід розглядати можливість призначення ЕСТ [13].
Профілактична (підтримуюча) терапія
Профілактична терапія проводиться для запобігання повторних епізодів БАР і рекомендується після першого перенесеного маніакального епізоду.
Серед препаратів вибору перевагу надають стабілізаторам настрою (вальпроати, ламотриджин, солі літію) та антипсихотикам другого покоління. У випадку поганої переносимості чи недостатньої ефективності солей літію засобами профілактичної терапії можуть бути:
• вальпроати (запобігання розвитку обох полюсів афективної патології);
• ламотриджин (ефективний переважно у запобіганні депресивних фаз);
• антисихотики другого покоління (запобігання обох полюсів афективної патології).
Під час вибору засобу профілактичної терапії рекомендується:
• враховувати частоту, клінічні й функціональні наслідки кожного з полюсів афективної патології;
• віддавати перевагу одному з препаратів, що ефективно використовувався в активній терапії останнього епізоду захворювання;
• враховувати позитивний попередній досвід профілактичного лікування і думку самого пацієнта, що значною мірою буде сприяти дотриманню терапевтичного режиму.
Недостатня ремісія, яка полягає в наявності підпорогових афективних коливань, є підставою для призначення комбінованої профілактичної терапії, зокрема:
• переважання симптомів маніакального спектра допускає комбінацію антипсихотиків з літієм або вальпроатами;
• переважання депресивних симптомів обумовлює доцільність комбінації літію або вальпроатів із ламотриджином та антидепресантами;
• часта зміна фаз також є показанням для призначення комбінованої профілактичної терапії.
Перелік препаратів, що застосовуються для лікування БАР, наведено в таблиці 3.
![]() |
Критерії якості лікування
Оцінка якості лікування проводиться за клінічним та соціально-психологічним критерієм.
Клінічний критерій – редукція маніакальної та депресивної симптоматики і стабільність досягнутого психічного стану протягом не менше 6 місяців.
Соціально-психологічний критерій – відновлення попереднього рівня психологічної, соціальної та трудової адаптації.
Список літератури знаходиться в редакції.
Підготувала Ірина Сидоренко
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2016 Рік
Зміст випуску 2-1, 2016
-
Психосоматична коморбідність і якість життя у пацієнтів похилого віку
-
Психологічні особливості соціалізації та самореалізації людей похилого віку
-
Применение мемантина гидрохлорида для лечения различных подтипов деменции
-
Психосоматичний підхід до порушень вегетативної нервової системи у загальній лікарській практиці
-
Тревожно-депрессивные расстройства при неврозах и проблема выбора лекарственного средства
Зміст випуску 10 (84), 2016
Зміст випуску 9 (83), 2016
Зміст випуску 8 (82), 2016
-
Когнитивные нарушения у пациентов с психической и неврологической патологией
-
Кветиапин XR: нейробиология и место в терапии психических расстройств
-
Використання атипових нейролептиків у практичній діяльності сімейного лікаря
-
Руководство по лечению биполярного аффективного расстройства
-
Возможности оптимизации терапии инсульта с помощью биорегуляционного подхода
Зміст випуску 7 (81), 2016
-
Спільнотні служби охорони психічного здоров’я – неминуча реальність України
-
Надання допомоги пацієнтам з депресією: труднощі імплементації клінічних настанов
-
Принципи терапії та діагностики біполярного афективного розладу
-
Применение антипсихотических препаратов: клинические рекомендации для врачей общей практики
-
Застосування кветіапіну в комбінації з антидепресантами для лікування пацієнтів з депресією
-
Проблемні питання психофармакотерапії посттравматичного стресового розладу
-
Церебрум композитум Н: патогенетические биорегуляционные возможности в детской неврологии
Зміст випуску 6 (80), 2016
-
Роль та місце психіатричної допомоги у структурі госпітальних округів
-
Нейропсихофармакология психических расстройств в детском и подростковом возрасте
-
Эффективность комбинированной терапии деменции альцгеймеровского типа мемантином и донепезилом
-
Ефективність та безпека метилкобаламіну у хворих із хронічним болем у попереку
-
Траумель С: патогенетические биорегуляционные возможности в неврологии
Зміст випуску 5 (79), 2016
Зміст випуску 4 (78), 2016
-
Від спеціалізованої психіатричної допомоги до системи охорони психічного здоров’я
-
Современные возможности и достижения в профилактике и терапии инсульта
-
Особенности лечения болевой формы диабетической полинейропатии
-
Стабилизаторы настроения в лечении биполярного аффективного расстройства
-
Диагностика и тактика лечения генерализованного тревожного и панического расстройств у взрослых
-
Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. Посттравматичний стресовий розлад
Зміст випуску 3 (77), 2016
Зміст випуску 2 (76), 2016
-
Границы профессиональной компетенции детского психиатра в Украине
-
Венлафаксин XR в купировании болевого синдрома при депрессии
-
Радикулопатії та безсимптомні грижі хребта: диференційна діагностика і лікування
-
Остеохондроз: патогенетические биорегуляционные возможности применения Дискус композитум
-
Риск сердечно-сосудистых событий у пациентов, принимающих целекоксиб
-
Эффективность и переносимость леветирацетама в лечении эпилепсии у детей
-
Применение прегабалина при генерализованном тревожном расстройстве у взрослых
-
Місце епілепсій у структурі психічних та нервових хвороб серед населення України в 2014 році
Зміст випуску 1 (75), 2016
-
Эпилептический статус: эффективность и безопасность инъекционной формы вальпроата
-
Руководство по лечению депрессии у взрослых и пациентов пожилого возраста
-
Рекомендации по лечению синдрома беспокойных ног и синдрома периодических движений конечностей
-
Предикторы терапевтического ответа при лечении большого депрессивного расстройства кветиапином XR
-
Влияние зипразидона на факторы риска развития метаболического синдрома
Випуски поточного року
Зміст випуску 6 (161), 2025
-
Вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
П’ять порад батькам, як знизити вплив соціальних мереж на дитину / підлітка
-
Минуле та сьогодення Української протиепілептичної ліги: тридцять років складного та успішного шляху
-
Діагностична цінність клінічного оцінювання когнітивних функцій
-
Вплив війни на психічне здоров’я молоді: роль резилієнсу та психологічних інтервенцій
-
Фармакотерапія пацієнтів із деменцією: первинна ланка медичної допомоги
-
Методичні рекомендації щодо профілактики професійного вигоряння медичних працівників
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися