Сомнамбулізм у дітей

За даними Європейського форуму медичних асоціацій та Національної федерації наукової аналітики України (галузь медицини та психології), серед невротичних та неврозоподібних розладів молодшого дитячого віку чільне місце посідають різноманітні порушення сну.

Незвичайні форми поведінки у дітей під час сну дуже поширені. Важливо вчасно з’ясувати причини цих порушень, щоб визначати тактику лікування такої дитини.

На відміну від дорослих, маленька дитина має певні особливості сну. У немовлят до 6 місяців половину сну займає фаза так званого швидкого сну, у недоношених – до 90 %. Тільки у віці від 3 до 5 років тривалість фази швидкого сну стає такою, як у дорослих. У новонароджених загальний час сну рівномірно розподілений між денними та нічними періодами доби. Нічний сон поступово формується в один безперервний епізод до першого року життя. Відмова від денного сну починається з 8 ​​місяців; його частота – до 12 разів на день у віці 1-го року і 1 раз на день у віці 2-х років. Тривалість нічного сну зменшується з віком, а в підлітковому віці вона така, як у дорослих.

Після того як нічний сон став безперервним, деякі діти можуть знову почати прокидатися вночі. Зазвичай це є результатом соціальних факторів, а не проблем з дозріванням. Нічні пробудження більш характерні для раннього дитячого віку. Дослідження показують, що приблизно кожна третя дитина у віці до 4 років продовжує прокидатися вночі, що потребує втручання батьків, аби повернути її до сну.

За сучасними уявленнями у регуляції сну беруть участь три процеси, в кожному з яких є гормональний та неврологічний компоненти, а також вплив середовища. При цьому гомеостатичний процес визначає ступінь потреби організму у сні та активності, а циркадний процес визначає глибину сну і відповідні їм фази (high REM і low REM).

Особлива роль в регуляції сну відводиться мелатоніну та супрахіазматичному ядру гіпоталамуса. Рівень мелатоніну, що сприяє процесу засинання і сну, найбільш високий у нічний час. З появою денного світла супрахіазматичне ядро ​​посилає сигнал у шишкоподібну залозу про припинення синтезу мелатоніну, чим викликає пробудження.

Порушення сну в дитячому віці впливає на фізичний і психічний стан дитини. Однак лікарі-педіатри часто не звертають належної уваги на скарги батьків щодо цих порушень. За даними лікарів-сомнологів, різні порушення сну зустрічаються у 10-30 % дітей, а їх поширеність залежить від віку. У дітей, порівняно з дорослими, частіше зустрічаються парасомніії та первинні інсомнії.

Парасомнії – це група станів, що характеризуються поведінковими порушеннями у різні фази сну, які проявляються як моторними, так і психічними порушеннями.

До них відносяться:

• порушення пробудження – пробудження зі сплутаною свідомістю, сноходіння, нічні страхи;

• порушення переходу «сон-активність» – сноговоріння, здригання, ритмічні рухи уві сні, нічні судоми м’язів ніг;

• порушення, пов’язані зі швидкою фазою сну – нічні кошмари, порушення поведінки, асистолія, сонний параліч;

• інші види парасомній – бруксизм, нічний енурез, порушення ковтання уві сні, нічна параксизмальна дистонія, первинне хропіння, апное уві сні, синдром раптової дитячої смерті.

Для визначення якості сну нині застосовують такі методи:

• щоденник пацієнта, в якому реєструється тривалість сну і частота нічних пробуджень дитини;

• спостереження за дитиною під час сну з використанням запису на відеокамеру;

• полісомнографія, для вивчення параметрів сну, у тому числі функціональних і патологічних його порушень;

• актографія, яка реєструє спонтанну рухову активність під час сну у дітей раннього віку.

Для дослідження процесів сну застосовують електрофізіологічні методи, серед яких електроенцефалографія, електрокардіографія, електроокулографія та інші. Ретельно зібраний анамнез епізодів порушення сну, сімейний анамнез, медичний анамнез та електрофізіологічні методи допоможуть відрізнити епілептичний та інший характер порушень сну. На відміну від порушень сну, напади епілептичного ґенезу мають стереотипні ознаки, їх можна віднести до певних відомих типів нападів епілепсії, які виникають в дитячому віці.

Здригання під час засипання зустрічаються у 60-70% здорових людей та проявляються раптовими скороченнями м’язів рук, ніг або тулуба. Епізоди іноді асоціюються з суб’єктивним відчуттями падіння чи з іншими сенсорними відчуттями. На відміну від епілептичних нападів, вони не супроводжуються змінами на електроенцефалограмі.

Сноговоріння – промовляння слів, фраз, що часто не мають сенсу, крики, які можуть повторюватися протягом ночі.

Доброякісний нічний міоклонус немовлят – швидкі міоклонічні посмикування різних м’язових груп. Посмикування асинхронні, асиметричні, нерідко мігрують з однієї частини тіла на іншу та спостерігаються під час сну. Дебютують на першому тижні життя.

Одним з порушень є патологія, пов’язана з порушеннями дихання. Апное уві сні – зупинка дихання тривалістю до 10 сек. Вважається, що синдром обструктивного апное уві сні зустрічається у 1-3 % дітей. В нормі у дітей відзначається один епізод апное протягом сну. Для встановлення діагнозу слід виявити не менше 5 епізодів апное за годину.

Таким чином, для уточнення характеру порушень сну варто проводити ретельний збір скарг пацієнтів, а також, у разі потреби, додаткові обстеження у вигляді електроенцефалографії і консультацій інших дитячих спеціалістів.

Дитячий лунатизм

Дитячий лунатизм (також відомий як сомнамбулізм) – це явище, коли дитина під час сну встає, але не усвідомлює своїх дій. Лунатизм найчастіше трапляється у дітей 4-8-річного віку. Більшість дітей, які ходять уві сні, починають робити це через годину або дві після засинання. Випадки лунатизму звичайно тривають від 5 до 15 хв. Така поведінка зазвичай нешкідлива і у більшості дітей зникає з віком. Проте це може бути небезпечним, тому важливо захистити дитину від травм, які можуть виникнути внаслідок ходіння під час сну.

Найчастіше епізоди сноходіння виникають в першій половині ночі. Дитина під час сну може сісти на ліжко або встати і пройти по кімнаті. На запитання батьків може не відповідати або відповідати не по суті. Але може давати правильні відповіді автоматично. Приступ закінчується самостійно. Дитина повертається в ліжко або лягає спати в іншому місці. Вранці про епізод сноходіння згадати не може.

Лунатизму сприяє низка факторів. Найбільш поширеними є:

• втома або недостатність сну;

• нерегулярність сну;

• стрес або занепокоєння;

• перебування в іншому середовищі сну;

• соматична хвороба;

• нічне падіння рівня цукру при цукровому діабеті 1-го типу (поодинокі випадки);

• лікування деякими препаратами, що впливають на нервову систему (нейролептики, снодійні, препарати літію, амітриптилін, бензодіазепіни й агоністи бензодіазепінових рецепторів, бета-блокатори для зниження артеріального тиску);

• токсична дія різних хімічно активних речовин (ксенобіотики, наркотики, алкоголь).

Фактори ризику

Факторами ризику, що впливають на появу сомнамбулізму у дітей, можуть бути:

• Спадкова схильність. Якщо хто-небудь з близьких родичів страждав сноходінням, то шанси отримати такий же розлад збільшуються. Якщо ж обоє батьків мають таку особливість, то в 60 % випадків їх діти успадкують лунатизм. Особливо великий ризик у однояйцевих близнюків.

• Вплив навколишнього середовища і режим дня. Тривала відсутність відпочинку і психологічний стрес згубно впливають на всі процеси, в тому числі й на регуляцію мозком фаз відпочинку та активності. Постійна зміна місця і часу засинання, вимушене безсоння або галасливе зовнішнє середовище збільшують ризики епізодів парасомній.

• Прийом медикаментів. Наркотичні знеболюючі, снодійні, нейролептики, транквілізатори та антигістамінні препарати можуть викликати сомнамбулізм у схильних до цього людей.

• Вік і стать. У зв’язку з особливостями сну, у підлітків та дітей можливість появи сомнамбулізму вища, ніж у дорослих. Також зростає ризик розвитку сомнамбулізму у жінок під час менструації та вагітності.

Варто зазначити, що хоча й рідко, але лунатизм може бути симптомом основного захворювання. Серед таких захворювань слід виділити:

• апное уві сні (коли дитина перестає дихати на короткі періоди протягом ночі);

• нічні кошмари (страшні сни, які відбуваються у глибокому сні);

• мігрень;

• синдром неспокійних ніг (СНН);

• травми голови.

Блукання під час сну може бути найбільш поширеним симптомом лунатизму, але є й інші дії, пов’язані з цим станом, а саме:

• сидіння на ліжку та повторювання певних рухів;

• говоріння або бурмотіння уві сні;

• відсутність відповіді при звертанні;

• виконання незграбних рухів;

• сечовипускання у невідповідних місцях;

• виконання повсякденних та повторюваних рухів, таких як відкриття і закриття дверей.

Диференціальний діагноз

Оскільки усі порушення пробудження мають загальні риси, часом буває важко відрізнити їх один від одного.

Нічні страхи

Порушення сну, що повязане з нічними страхами, також відбувається в першу половину ночі, здебільшого в перші 30 хв. після засинання. Виникає такий стан частіше у дітей до 6 років. Вони різко сідають на ліжко з криком у стані збудження й страху, активно ворушать руками і ногами, виглядають переляканими, при цьому зіниці розширені, серце прискорено б’ється, а потовиділення посилене. Дитина не реагує на спроби розбудити її. Напад триває від декількох секунд до 5 хв., потім малюк засинає. Вранці ніяких спогадів про епізод не залишається. Подібні ситуації можуть повторюватися щоночі, а надалі сходять нанівець.

Нічні жахи

Зміст снів може бути різним: переслідування монстрами, біда з близькими, неможливість поворухнутися, падіння з висоти і так далі. Спільна риса жахів: після закінчення сновидіння людина різко прокидається, вона збуджена й налякана, перші секунди може бути злегка дезорієнтована. У ці миті люди часто ворушать ногами й руками, вимовляють якісь фрази, що може бути схожим на сомнамбулізм. Але після нічного жаху ясна свідомість повертається дуже швидко, а в пам’яті залишається яскрава картина сновидіння.

Коли дитина не встигає «переварити» усі події за день і активно аналізує їх вночі, залучаючи активність мозку та викликаючи сноходіння. Відмітимо, що дорослі можуть симулювати сомнамбулізм, щоб виправдати свої дії агресивного або сексуального характеру. В цілому можна сказати, що лунатизм з’являється, коли порушується робота мозку. При цьому або порушено постачання мозку корисними речовинами (не вистачає кисню, діють токсини), або змінюється реакція мозку на стимули (зміщується звичний час сну, імпульси занадто сильні). Спонтанне «неправильне» пробудження з ходінням або говорінням може провокуватися внутрішніми сигналами небезпеки, наприклад, при зупинці дихання чи порушенні роботи серця та легень.

На відміну від дорослих, лунатизм у дітей має більш спокійний перебіг. Наголосимо, що діти, які народженні в сім’ях, де батьки страждають на сомнамбулізм, мають ці прояви від двох до трьох разів частіше, ніж інші діти. Серед інших причин лунатизму можуть бути травми, енцефаліт, гіпертиреоз, стрес.

Зазвичай спогадів про розлади сну не залишається, а тому прояви лунатизму можуть бути непоміченими. Тим не менш у дітей це може бути діагностовано доволі рано, оскільки вони, лягають спати раніше, ніж їх батьки.

Якщо епізод сноходіння трапився вперше, і його можна пов’язати з пережитою напередодні стресовою ситуацією або перевтомою, то зі зверненням по медичну допомогу можна почекати. У випадку, коли такі епізоди повторюються неодноразово, варто звернутися до невропатолога, психоневролога або психіатра, щоб виявити причину цих явищ.

Для встановлення правильного діагнозу батькам слід рекомендувати:

• відзначати на папері час засинання дитини, через який час починається епізод сноходіння, як довго він триває;

• слідкувати за поведінкою дитини в цей період та під час ранкового пробудження;

• обдумати і відзначити причини, які могли б спровокувати епізод сомнамбулізму;

• скласти список найбільш часто вживаних в їжу продуктів та медикаментів.

Діагностика та лікування лунатизму

Лікар-психолог може запідозрити лунатизм на основі наявності в анамнезі схожої поведінки в інших членів сім’ї. Здебільшого лікування не потрібне, але слід провести фізичне та психологічне обстеження, щоб виключити інші стани, які можуть призвести до лунатизму.

У випадку, коли лікар підозрює іншу проблему зі сном, таку як апное або нічні страхи, він може призначити полісомнографію. Піж час такого дослідження сну пацієнт перебуває в лабораторії сну протягом ночі. До певних частин тіла дитини кріпляться електроди для вимірювання частоти серцевих скорочень, мозкових хвиль, частоти дихання, напруження м’язів, рухів очей і ніг, а також рівня кисню в крові. Камера може записувати відео дитини підчас сну.

Іноді сноходіння спричиняє дискомфорт. Тоді рекомендується скористатись методом так званого пробудження за розкладом. Цей процес включає в себе моніторинг дитини протягом декількох ночей для того, щоб визначити, коли відбувається лунатизм, а потім її будять за 15 хв. до очікуваного сноходіння. Це може допомогти відновити цикли сну дитини та контролювати прояви сноходіння. Якщо лунатизм є причиною небезпечної поведінки або надмірного стомлення, можуть бути призначені відповідні ліки.

Сомнамбулізм не потребує лікування лише тоді, коли пацієнту менше 5-6 років, а епізоди «нічного неспання» не загрожують життю. Якщо лунатизм зберігається до шкільного віку, має небезпечний характер або виникає у дорослої людини, варто пройти обстеження та лікування, оскільки такий стан може призвести до нещасного випадку. Крім того, сноходіння та сноговоріння можуть бути симптомом серйозного захворювання: пухлини головного мозку, аневризми мозкової артерії та ін.

Дитину з ознаками сомнамбулізму потрібно показати лікарю-неврологу, який призначить подальше обстеження та адекватне лікування (транквілізатори, антидепресанти, а також гіпнотерапія). Крім того, хворий має відвідати окуліста для дослідження очного дна.

У медичній практиці зустрічаються випадки сомнамбулізму, які не потребують лікування, але вони є поодинокими. Наявні невротичні порушення слід дезактуалізувати або усунути. Можливе призначення заспокійливих препаратів. Дедалі частіші напади можуть свідчити про те, що є органічні порушення, і людині потрібна термінова консультація фахівця.

Не слід забувати, що сноходіння є потенційно небезпечним станом. Чимало випадків, коли людина отримує поранення, падає, прокидаючись при цьому. Аби вчасно запобігти нещасному випадку, слід надійно закривати на ніч двері й вікна спальні. Переривати напад сомнамбулізму дозволено лише тихим доброзичливим голосом, так само, як будять сонну людину. Самолікування сомнамбулізму є неприпустимим, оскільки може призвести до важких розладів психіки.

Стан дитини можливо полегшити власними зусиллями, застосовуючи народні засоби. Перед сном дитину можна посадити в теплу ванну з додаванням ефірних масел лаванди або м’яти. Також може допомогти вживання теплого молока з медом або відваром заспокійливого трав’яного збору перед сном. Для спокійного міцного сну використовують мішечки з травами заспокійливої дії, такими як м’ята, меліса й лаванда, які кладуть над ліжком.

Для дитини, схильної до сомнамбулізму, дуже важливим є режим дня і правильні нервові та фізичні навантаження. Потрібно щоб дитина вставала та лягала спати в певний час, щоб вона спала достатньо для повноцінного відпочинку. Протягом дня дитина має відпочивати. Наприклад, повернувшись зі школи, їй не слід негайно сідати за виконання домашнього завдання. Буде краще, якщо спочатку вона відпочине, погуляє або навіть трохи поспить. Вечірньої пори бажано не допускати зайвої активності у дітей, схильних до лунатизму. Необхідно виключити з вечірнього меню продукти, що містять кофеїн, такі як кока-кола, шоколад, міцний чай і каву.

Механізм, що провокує лунатизм, є досить простим. Процес гальмування ЦНС не охоплює ті ділянки мозку, які координують функції руху. Якщо гальмування все-таки відбувається, але неповною мірою, то дитина, яка спить, може просто сісти на ліжку або розмовляти уві сні.

Стимулювати прояви дитячого сомнамбулізму може повний місяць за рахунок зміни магнітного поля.

Під час спроби розбудити дитину виникає опір аж до агресії, після пробудження зберігається конфузійний стан і дезорієнтація. Важливою характеристикою сноходіння є відсутність у дитини на ранок спогадів про те, що трапилося. Немає зв’язку нападу зі змістом сновидінь.

У лікуванні сноходіння виділяються два компоненти: когнітивно-поведінкова терапія і медикаментозне лікування. Передусім варто заспокоїти батьків, поінформувати їх про доброякісну природу цього стану. Головною небезпекою під час епізодів сноходіння є можливість травматизації, тому слід організувати безпечні умови для сну. Медикаментозне лікування призначається курсами від одного до трьох тижнів у разі високої частоти або інтенсивності епізодів сноходіння. Найбільш ефективними препаратами є транквілізатори, дія яких заснована на гальмуванні «дельта-сну».

Поради з безпеки

Дитину, що ходить уві сні, слід спробувати м’яко направити у ліжко. Не варто намагатися будити сновиду, оскільки це може погіршити ситуацію. Замість цього слід заспокоїти її словами та допомогти повернутися у ліжко.

Щоб запобігти травмуванню дитини, потрібно дотримуватись певних заходів безпеки:

• закрити та блокувати усі двері й вікна у нічний час;

• встановити замки, що недоступні дітям;

• прибрати предмети, через які можна зачепитися ногами;

• забрати гострі предмети та предмети, що б’ються;

• не допускати спання дитини на двох’ярусному ліжку;

• встановити запобіжні ворота перед сходами або дверима;

• вимкнути нагрівачі води;

• зберігати ключі у недоступному для дітей місці.

Психологічний супровід та профілактика лунатизму

Запобігання лунатизму полягає в тому, щоб допомогти дитині розвинути хороші звички сну та опанувати методи релаксації.

Лікарі-психологи рекомендують:

• лягати спати в один і той самий час щоночі;

• створити розслаблюючу атмосферу для засинання (прийняти теплу ванну);

• створити темні тихі й комфортні умови сну;

• знизити температуру повітря в спальні (менше, ніж 23 °С);

• обмежити вживання рідини і забезпечити спорожнення сечового міхура перед сном;

• уникати вживання швидких вуглеводів (цукру) перед сном;

• виробити певний «ритуал» перед тим, як лягати спати (слухати музику, яка подобається дитині, читати гарні казки).

Необхідно заспокоїти батків і пояснити, що дитині потрібно більше спокою, батьківської уваги та турботи, адже зазвичай прояви парасомній у дітей пов’язані зі стресом, який пережив малюк, і не завжди свідчать про невротичний розвиток особистості.

Корисними для таких дітей будуть рухливі ігри, танці та художня гімнастика.