Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
ПідписатисяПосттравматичні неврологічні порушення — біорегуляційний підхід до лікування
Лікування пацієнтів із неврологічними патологіями, зокрема пов’язаними з травмами, ускладнене важкою доступністю центральної нервової системи (ЦНС) для багатьох препаратів за неушкодженого гематоенцефалічного бар’єру, недостатньо вивченим патогенезом цих захворювань, неможливістю одночасного впливу на всі його ланки, несумісністю окремих лікарських засобів, побічними реакціями та індивідуальною чутливістю, а також потребою в застосуванні широкого арсеналу медпрепаратів (Соколова, 2006).
Це зумовлює доцільність поєднання в лікуванні пацієнтів із неврологічними захворюваннями загальноприйнятого (алопатичного) напряму та біорегуляційної терапії, в основі якої — оцінювання здатності організму хворого до авторегуляції фізіологічних мереж на різних рівнях (молекулярному, клітинному, тканинному, органному, системному). Стан такої авторегуляції є визначальним показником здоров’я пацієнта (Goldman et al., 2015).
Комплексні біорегуляційні препарати, дія яких спрямована на тканинний та органний рівні, активізують і регулюють захисні механізми організму. До їх складу входять речовини рослинного, мінерального та тваринного походження, які чинять широкий спектр біорегуляційної дії із забезпеченням модулювального ефекту. Ці препарати практично не спричиняють побічних реакцій. Їх можна призначати в комплексі з традиційною терапією, що значно підвищує ефективність лікування та дає змогу уникнути поліпрагмазії (Винничук и Засуха, 2003; Соколова, 2006).
Одним із таких препаратів, який широко застосовують у неврологічній практиці, є Церебрум композитум Н (виробник Біологіше Хайльміттель Хеель ГмбХ, Німеччина). Він чинить вплив на різні ланки ЦНС і застосовується за різних порушень функцій головного мозку. Препарат випускається у формі розчину для ін’єкцій. Основними складовими частинами Церебрум композитум Н є біокомпоненти з органів здорових тварин (головний мозок ембріона свині, печінка, плацента) та рослинно-мінеральні складові (загалом 26 потенційованих компонентів). Для Церебрум композитум Н характерний широкий спектр фармакологічної дії, зокрема сприяє збільшенню об’єму мозкового кровотоку, активує нейрометаболізм, зменшує виразність венозної дисциркуляції, чинить ноотропну, метаболічну, психотропну, антидепресивну, ангіопротективну дію. Крім того, препарат має додаткові ефекти: імуномодулювальний, спазмолітичний, венотонізувальний (Винничук, Засуха 2003; Шамугия и Тимошков, 2013).
Черепно-мозкові травми (ЧМТ) належать до найпоширеніших травматичних уражень (30–40 %, а серед причин інвалідності — 25–30 %). Щороку їх реєструють у 2–4 на 1 тис. осіб, а, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, цей показник зростає в середньому на 2 % (Зозуля та ін., 2022). Особливої актуальності проблема лікування ЧМТ набула в умовах воєнного стану в Україні, зокрема мінно-вибухової травми (МВТ) — однієї з основних причин захворюваності та смертності військовослужбовців і цивільних у районах проведення бойових дій. Такі травми можуть бути летальними або їх наслідки матимуть хронічний перебіг, що часто призводить до інвалідизації (із повною або частковою втратою працездатності) та до зниження якості життя.
Крім основного медикаментозного лікування (протинабрякові, седативні, гемостатичні чи вазоактивні засоби), доведено ефективність застосування у гострому періоді ЧМТ біорегуляційних препаратів, які забезпечують швидкий регрес загальномозкових симптомів і вегетативних порушень, зменшують тяжкість набряку мозку, знижують частоту виникнення запальних процесів. У період посттравматичної реабілітації для кращого відновлення та профілактики ускладнень доцільним є призначення препарату Церебрум композитум Н (Чернышов, 2004). Зазвичай призначають курс щонайменше із п’яти внутрішньом’язових ін’єкцій (по 2,2 мл двічі-тричі на тиждень) (Соколова, 2006).
Поліпшуючи кровозабезпечення та мікроциркуляцію в ЦНС, препарат стимулює роботу вищих регуляторних і надсегментарних вегетативних центрів (Попович, 2014). Описано клінічні спостереження пацієнтів із внутрішньомозковими гематомами, що спричиняли тяжкий стан (наприклад, кома, порушення дихання), для комплексного лікування яких успішно застосовували препарат Церебрум композитум Н. Після проведення хірургічного лікування (краніотомія, зовнішнє вентрикулярне дренування) вони проходили курс комплексної реабілітації, зокрема із застосуванням ін’єкцій Церебрум композитум Н, що сприяло практично повному відновленню нормального стану здоров’я (Дзеніс та ін., 2015; 2017).
Не меншу проблему, ніж фізичні ушкодження ЦНС, становлять психічні травми та спричинені ними розлади. Це пов’язано як зі зростанням частоти психотравмувальних подій у сучасному світі, так і зі збільшенням обсягу даних про важливу роль психотравм у розвитку психіатричних розладів.
Попри безперечні успіхи фармакологічної терапії психічних захворювань, фахівці визнають зростання частоти випадків терапевтичної резистентності та тяжких ускладнень, що спонукає до ретельного оцінювання користі та шкоди психофармакотерапії (Игумнов и др., 2010; Румянцева и Степанов, 2012). Зокрема, продовжується пошук альтернативних медикаментозних методів лікування психічних розладів, до яких належить й терапія біорегуряторними препаратами. Найчастіше її застосовують як додаткову до традиційної схеми лікування (психофармакотерапія чинить вплив на біохімічні процеси, залучені до синаптичної передачі, а біорегуляційна терапія відновлює порушені процеси регуляції, діючи на міжклітинний матрикс).
Так, у дослідженні, аналізуючи ефективність комплементарної терапії, вивчали 86 випадків психічних розладів (як-от рекурентний депресивний синдром, розлади шизофренічного спектра, агорафобія з панічним розладом, генералізований тривожний розлад, обсесивно-компульсивні розлади та тривожно-депресивний стан) у пацієнтів, які отримували лікування амбулаторно впродовж 3 років. Усі учасники мали фізичну травматизацію, зумовлену різними чинниками; 56 % — психічні впливи травматичного характеру. Крім астенічного симптомокомплексу, в усіх пацієнтів були перманентні й пароксизмальні вегето-судинні ознаки, а також когнітивні порушення. На додаток до психофармакотерапії (антипсихотики, антидепресанти, транквілізатори) учасники дослідження отримували біорегуляційні препарати, зокрема Церебрум композитум Н. Результатом такої комплементарної терапії стала редукція астенічних і когнітивних симптомів у 58 % пацієнтів уже на 7–10-й день. Після курсу комбінованого лікування (3–4 міс.) 42 % учасників дослідження були переведені на підтримувальну терапію виключно біорегуляційними препаратами (1–2 ін’єкції на тиждень), 58 % продовжили лікування психофармакологічними засобами, отримуючи 1–2 рази на рік курси біорегуляційними препаратами (Румянцева и Степанов, 2012). Отже, застосування біорегуляційних препаратів, зокрема Церебрум композитум Н, є перспективним підходом до лікування пацієнтів із посттравматичними неврологічними порушеннями.
Підготувала Наталія Купко
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2023 Рік
Зміст випуску 10 (146), 2023
Зміст випуску 9 (145), 2023
Зміст випуску 8 (144), 2023
-
Психічне здоров’я як одне з універсальних прав людини: тенденції, виклики, шляхи подолання проблем
-
Лікування інфантильних епілептичних спазмів вігабатрином: старий-новий препарат
-
Первинна ланка охорони здоров’я: надання найкращої допомоги при ПТСР починається з вас!
-
Посттравматичний стрес у дітей та підлітків: розпізнати, зрозуміти, допомогти
-
Жорж Cанд: вогонь і мармур (психологія інтимного життя мисткині)
Зміст випуску 7 (143), 2023
Зміст випуску 6 (142), 2023
Зміст випуску 5 (141), 2023
-
Коморбідність великого депресивного розладу та обструктивного апное уві сні
-
Бічний аміотрофічний склероз і лобово-скронева деменція, що супроводжуються конверсійним розладом
-
Рекомендації з лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона: консенсус щодо рухових розладів
-
Фармакотерапія депресії та тривожних розладів у закладах первинної медичної допомоги
Зміст випуску 4 (140), 2023
-
Діагностика та лікування епілепсії: сучасні тенденції та інструменти
-
Коморбідна тривога в пацієнтів літнього віку з депресією: вибір ефективної фармакотерапії
-
Клінічні рекомендації щодо лікування дорослих онкологічних пацієнтів із тривогою та депресією
-
Управління хронічним болем. Клінічна настанова, основана на доказах
Зміст випуску 3 (139), 2023
Зміст випуску 1, 2023
-
Тривожність під час війни: підтримка літніх людей за кризових обставин
-
Можливості корекції порушень функцій мозку дегенеративного та судинного характеру
-
Ведення пацієнтів із деменцією, ускладненою поведінковими та психологічними симптомами
-
Депресія та больовий синдром у пацієнтів похилого віку із супутніми патологіями
-
Розлади сну в осіб похилого віку: фокус на хворобі Паркінсона
-
Можливості корекції розладів сну в осіб похилого віку в умовах стресу
-
Затяжна реакція горя: природа, чинники ризику, діагностика і когнітивно‑поведінкова терапія
Випуски поточного року
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися