Немає суспільного благополуччя без здоров'я психічного Про охорону психічного здоров'я в Республіці Польща

Кола психіатрів Польщі роками намагалися піднімати проблему модернізації медичної допомоги у галузі психіатрії в країні. Обмін досвідом у межах Німецько-Польського товариства психічного здоров'я вже протягом тривалого часу є істотним стимулюючим чинником щодо формування у Польщі уявлення про соціальну психіатрію. Однак психічне здоров'я та пов'язані з ним медичні проблеми є справою не лише психіатрів – вони вимагають розуміння та доброї волі з боку всіх та кожного, оскільки певною мірою у певний період життя можуть торкнутися кожного.

Сейм Польщі 23 липня 2008 р. ухвалив нову редакцію Постанови «Про охорону психічного здоров'я» та вніс поправки до Національної програми охорони психічного здоров'я. Закон набув чинності з 1 січня 2009 р.

Перша програма на 2009-2013 рр. підготовлена Міністерством охорони здоров'я Польщі.

Національна програма охорони психічного здоров'я регулюється урядовими постановами та розпорядженнями, які визначатимуть, зокрема:
• термін її чинності;
• діагностику ситуації та загрози для психічного здоров'я, у тому числі регіональної диференціації;
• головні цілі та окремі завдання;
• суб'єктів, які беруть участь в її реалізації;
• спосіб реалізації завдань;
• необхідні законодавчі заходи, зокрема ті, які спрямовані на забезпечення отримання прав осіб із психічними розладами.

Здійснення заходів, визначених Національною програмою охорони психічного здоров'я, належать до:
• місцевих завдань органів самоврядування воєводств, повітів і гмін;
• завдань Національного фонду здоров'я та міністрів відповідних галузей з огляду на характер заходів, визначених у програмі.

Заходи полягають, зокрема, у:
• пропагуванні психічного здоров'я та запобіганні психічним розладам;
• забезпеченні особам із психічними розладами всебічної, інтегрованої та доступної медичної опіки та інших форм допомоги, необхідних для життя в соціальному, родинному та професійному середовищі.

Головною метою програми є забезпечення осіб із психічними розладами усесторонньою, доступною оздоровчою опікою та іншими формами допомоги, які уможливлюють життя у родинному та соціальному середовищі. У рамках програми також будуть проводитися профілактичні заходи, що запобігатимуть стигматизації (дискримінації) психічно хворих шляхом знищення стереотипів.

Фінансування програми має здійснюватися за рахунок державного бюджету та власних коштів органів самоврядування, які значною мірою нестимуть відповідальність за її реалізацію, а також за рахунок коштів Європейського Союзу (ЄС).

Видатки на цю програму оцінюються приблизно у 20 млн злотих щорічно.

Міністерство охорони здоров'я Польщі засвідчує, що лікування психічно хворих у країні необхідно осучаснити, поступово замінюючи стаціонарну модель на модель середовищної психіатрії, яка передбачає лікування пацієнта у близькому йому середовищі в умовах позалікарняної опіки (консультації, денні відділення, хостели, квартири).

За даними МОЗ, кількість психічно хворих у Польщі постійно зростає. Протягом 15 років, із 1990 р. до 2004 р., показник поширення хворих, які лікуються амбулаторно, зріс на 131% (з 1629 до 3763 на 100 тис. осіб), а показник поширення госпіталізації – на 45% (із 362 до 526 на 100 тис. осіб).

Психіатричної та психологічної опіки та допомоги потребує приблизно 10% (900 тис.) дітей. Під опікою консультації психічного здоров'я у 2004 р. перебувало лише 129 тис. із них, а під опікою лікарень – біля 12 тис.

Зростає також кількість осіб старшого віку, які мають проблеми з психікою. У 2004 р. послугами консультації психічного здоров'я користувалися приблизно 168 тис. осіб віком від 65 років, а в лікарні перебувало приблизно 20 тис. осіб цього віку.

Тим часом у Польщі не вистачає як місць для проведення лікування психічно хворих, так і лікарів. Як повідомляє МОЗ Польщі, у системі психіатричної допомоги не вистачає приблизно 1,5 тис. ліжок у психіатричних відділеннях, 1,4 тис. – у відділеннях для осіб із різними видами залежності, 7 тис. – у денних відділеннях, 2 тис. – у лікувально-опікунських відділеннях, 1,5 тис. місць – у хостелах та 400 бригад для проведення середовищного лікування і 200 консультацій.

Отже, у Польщі психічне здоров'я починає трактуватися як невід'ємна складова здоров'я. Можна плекати надію, що це питання отримає розуміння і схилятиме до діяльності на користь корінних змін у підході до пов'язаних із ним соціальних та економічних проблем.

На жаль, і надалі домінуючим почуттям щодо проблем психічного здоров'я залишається переляк та безпорадність або ж байдужість. Занадто велику роль відіграють також нераціональні стереотипи, які ставлять клеймо, породжують соціальну нерівність та ізоляцію осіб із розладами психічного здоров'я.

Психічне здоров'я може і повинно стати основною цінністю – викликом для соціальної політики та охорони здоров'я держави, а також представництв органів самоврядування і, головним чином, закликає до:

1. Пропагування психічного здоров'я та запобігання його розладам, тобто створення можливості набуття знань та навичок, важливих для досягнення хорошого психічного самопочуття та подолання неминучих життєвих криз без потрапляння у стан безпорадності, відмови чи непристосованості до обставин – за місцем навчання, на робочому місці, в сім'ях, у місцевих громадах, а також щодо різних груп, які характеризуються особливим ризиком виникнення розладів.

2. Удосконалення психіатричної опіки за середовищною моделлю, щоб допомога була доступна, однакова для всіх, дієва і достойна, щоб зберігала і зміцнювала зв'язки та соціальний статус хворої особи, сприяла дотриманню громадянських прав хворих і заохочувала їх до відповідальності, підтримувала надію, робила доступною підтримку місцевої громади та участь у житті громади, підтримувала сім'ї хворих.

3. Проведення досліджень та створення інформаційних систем, щоб передати наступним поколінням упорядковані знання на тему психічного здоров'я, які можна використати для методів пропагування та охорони психічного здоров'я, запобігання його розладам, ефективного повернення здоров'я та забезпечення відповідної якості життя.

Пріоритети для психічного здоров'я в країнах Євросоюзу

Представники міністерств охорони здоров'я 53 країн європейського регіону прийняли Гельсінську декларацію. Вона стала результатом багаторічної підготовки та консультацій, мета яких – підготовка програми реформ у сфері охорони психічного здоров'я в Європі. Наступним важливим кроком було оголошення Європейською Комісією у жовтні 2005 р. Зеленої книги щодо покращання психічного здоров'я населення, яка запропонувала стратегію психічного здоров'я для ЄС.

У Зеленій книзі перелічено важливі завдання для реформування політики охорони психічного здоров'я в країнах ЄС.

1. Підтримка психічного здоров'я всіх людей, тобто пропагування психічного здоров'я.

2. Запобігання поганому психічному здоров'ю, тобто профілактичні заходи, які здійснюються щодо груп, яким найбільше загрожує втрата психічного здоров'я.

3. Покращання якості життя психічно хворих і непрацездатних через психічні вади людей шляхом їх інтеграції в суспільстві та охорони їхніх прав та достоїнств.

4. Опрацювання принципів формування системи інформації, співробітництва у сфері наукових досліджень та поширення знань на тему психічного здоров'я в країнах ЄС.

Охорона психічного здоров'я у Польщі:головні проблеми

Польща стає невід'ємною частиною світової соціально-економічної системи, особливо після набуття нею у травні 2004 р. членства в ЄС. Ці зміни дають величезні шанси для розвитку, але, на жаль, створюють і багато загроз у сфері економіки, екології, охорони здоров'я та соціальній сфері, у тому числі загроз для психічного здоров'я, спричинених швидкими або слабо контрольованими процесами у суспільстві.

Вони накладаються на інші, постійні загрози, пов'язані з індивідуальними (біологічними і психологічними) та соціальними факторами.

Суттєвим додатковим показником психічної кондиції суспільства є також поширення самогубств зі смертельним результатом, частота яких зросла в період трансформації у 1990-2004 рр. більш ніж на 22%. Вперше кількість смертей після спроби самогубства 2004 р. перевищила 6 тис. випадків [4].

Згідно з дослідженнями Головного статистичного управління [5], 2004 р. у Польщі 6,2 млн осіб задекларували свою непрацездатність (неповноцінність) за біологічними або правовими критеріями, у тому числі 10% із психічними розладами. Неповноцінними фізично і психічно вважається 19% всього населення віком від 15 років. Результати тих самих досліджень Головного статистичного управління щодо самооцінки емоційного стану свідчать, що протягом більшості днів останнього місяця 25% дорослого населення Польщі почували себе «вичерпаними» або виснаженими, 28% – відчували втому, 16% – були дуже знервованими, а 12% – сумними та пригніченими.

Результати європейського соціального опитування [6] доводять, що у 10 новоприйнятих країнах ЄС середній відсоток громадян, які почувають себе виключеними з суспільства, становить 19%, у Польщі – 20,6%. Для порівняння, у 15 країнах старого ЄС цей відсоток становить у середньому 12,5%. Багато інших результатів цього опитування є обґрунтуванням такого твердження:
• порівняно з іншими європейськими країнами поляки піддаються впливу більшої кількості негативних соціально-економічних і політичних явищ, які функціонують у характері макростресорів;
• за суб'єктивними показниками психічного здоров'я, як і ступенем задоволення життям, Польща перебуває на найнижчих позиціях серед інших європейських країн;
• психосоціальна підтримка, у тому числі надбання родинних зв'язків, які б могли нейтралізувати вплив багатьох стресорів, у Польщі відносно бідніша порівняно з соціальними надбаннями в інших країнах Європи.

Тобто, з соціологічної перспективи список потенційних та реальних загроз для психічного здоров'я досить великий і включає такі проблеми як: безробіття; умови праці та життя в поєднанні з бідністю; шалено зростаючі масштаби робочої еміграції; розірвання соціальних зв'язків, у тому числі дефіцит психосоціальної підтримки і солідарності; явище соціальної ізоляції разом зі зростанням соціально-економічної диференціації; процес старіння польського суспільства з одночасним демографічним спадом; високий рівень злочинності, у тому числі організованої; збільшення випадків корупції; екологічні, природні та транспортні катастрофи; почуття загрози захворювань невиліковними хворобами та загроза міжнародного тероризму (у Польщі меншою мірою).

Під час опитування, проведеного Центром досліджень громадської думки у червні 2005 р. [7] у групі, яка представляла доросле населення Польщі, респонденти заявляли про наявність значного ступеня загрози для психічного здоров'я (45% іноді турбуються про своє психічне здоров'я) i дуже часто (85% свідчень) переконані, що сьогоднішні умови життя у Польщі є шкідливими для психічного здоров'я, і пов'язували це з багатьма соціальними та цивілізаційними факторами (найчастіше з безробіттям – 77%, кризою в сім'ї – 47%, бідністю – 41%, зловживанням алкоголем та наркотиками – 39%). Переважна більшість (85%) опитаних схвалила створення Національної програми охорони психічного здоров'я, завданням якої стало б запобігання загрозам для психічного здоров'я та удосконалення психіатричного обслуговування.

Правові підстави

З точки зору цілей, передбачених у програмі, особливе значення мають два міжнародні документи, прийняті 2005 р., тобто Гельсінська декларація та Зелена книга Європейської Комісії «Покращання психічного здоров'я населення – Стратегія психічного здоров'я для Європейського Союзу», а також попередні директиви ВОЗ, які пропагують розвиток середовищної психіатрії, під назвою «Організація центрів психічного здоров'я».

Основним польським правовим документом, у якому визначаються найважливіші сфери діяльності в охороні психічного здоров'я, є ухвалений 19 серпня 1994 р. Сеймом Закон «Про охорону психічного здоров'я» (Вісник законів за 1994 р., № 111).

Цілі та завдання, визначені у програмі, тісно пов'язані зі сферами здійснення заходів, які вказують на два основні напрями:
• перший полягає у пропагуванні психічного здоров'я, запобіганні психічним розладам, а також формуванні відповідного соціального ставлення до осіб із психічними розладами та протидії дискримінації стосовно цих осіб;
• другий скерований на забезпечення особам із психічними розладами всебічної і загальнодоступної медичної опіки та інших форм допомоги, необхідних для життя в сім'ї та соціальному середовищі.

Для вирішення в широкому розумінні проблем, пов'язаних із охороною психічного здоров'я, суттєве значення мають також два закони, сконцентровані на проблемах залежностей:
• Закон «Про виховання тверезості та протидії алкоголізму» від 26 жовтня 1982 р. (Вісник законів, № 35);
• Закон «Про протидію наркоманії» від 24 квітня 1997 р. (Вісник законів, № 75).

На підставі цих законів опрацьовано дві багаторічні детальні програми заходів, скеровані на обмеження пропозиції та вирішення проблем, пов'язаних зі зловживанням алкоголем та іншими психоактивними речовинами (Національна програма профілактики та вирішення проблем, пов'язаних з алкоголізмом, на 2006-2010 рр.; Загальнопольська програма протидії наркоманії на 2006-2010 рр.).

Загальні принципи функціонування установ, які працюють у сфері охорони психічного здоров'я, визначені, крім того, положеннями Законів: «Про установи медичної допомоги» від 30 серпня 1991 р. (Вісник законів, № 91); «Про професію лікаря» від 5 грудня 1996 р. (Вісник законів за 1997 р., № 28); «Про надання медичних послуг, які фінансуються з державних коштів» від 27 серпня 2004 р. (Вісник законів, № 210) та «Про соціальну допомогу» від 12 березня 2004 р. (Вісник законів, № 64).

Інституціональні та соціальні видатки у системі охорони психічного здоров'я

Інституціональні форми системи охорони психічного здоров'я пов'язані передусім зі здійсненням заходів у сфері охорони здоров'я та соціальної допомоги, тоді як діяльність різноманітних громадських об'єднань і організацій найчастіше стосується діяльності, метою якої є пропагування психічного здоров'я та запобігання психічним розладам, а також допомога особам із психічними розладами в їхньому функціонуванні в суспільстві.

Інституціональні видатки

Найважливішим елементом інституціональної системи охорони психічного здоров'я є медичні установи, які пропонують особам із фізичними розладами лікування та реабілітацію у спеціалізованих психіатричних закладах.

Найпоширенішим місцем лікування осіб із психічними розладами є психіатричні диспансери, кількість яких протягом останніх кільканадцяти років зросла удвічі і на сьогодні налічує близько 1200 пунктів, дуже неоднорідних з точки зору основних критеріїв діяльності (персонал, тривалість робочого дня, кількість пацієнтів). Частина диспансерів (13%) розташована, головним чином, у великих містах, і працюють вони як спеціалізовані диспансери для дітей та молоді.

Для осіб із різними видами залежності доступними є понад 400 диспансерів, які приймають в основному осіб з алкогольною залежністю, а також майже 90 диспансерів, які пропонують лікування особам із залежністю від психоактивних речовин. Останніми роками зросла кількість диспансерів, котрі почали працювати з особами, які належать до обох груп залежності.

Дефіцит фінансування, проблеми із працевлаштуванням та наслідки дезорганізації системи консультування, спричинені змінами організаційними, правовими та у системі прав власності, останніми роками призвели до того, що якість, доступність і, головним чином, тривалість допомоги значно погіршились та стали більш диференційованими. Тривалість очікування на візит у багатьох регіонах збільшилася на недопустимий строк (до кількох тижнів, місяців). Практично зник принцип активної допомоги людям із хронічним перебігом хвороби або тим, які належать до групи ризику.

Кістяк психіатричної медичної допомоги у лікарнях, який нараховує 235 установ, складають 54 психіатричні лікарні (близько 20 тис. ліжок), психіатричні відділення та відділення лікування від різних видів залежності (близько 6 тис. ліжок), більше 100, головним чином, загальних лікарень, які функціонують у цій структурі, a також близько 70 центрів (3,4 тис. ліжок) для осіб із залежністю від алкоголю та інших психоактивних речовин.

Із загальної кількості 31 тис. ліжок у системі психіатричної медичної допомоги 70% припадає на ліжка для осіб із психічними розладами, 20% – для людей із різними видами залежності та 10% – для тих, яким необхідно надавати допомогу. Трохи більше тисячі ліжок (близько 3,3%) функціонують у відділеннях для дітей та молоді з психічними розладами.

Незважаючи на процес скорочення кількості дуже великих психіатричних лікарень, який триває вже досить довго, а також створення багатьох нових психіатричних відділень, концентрація ліжок у даних установах продовжує залишатися надмірною і становить понад 60%.

Великі розміри багатьох лікарень, недостатнє фінансування, прогресуюча декапіталізація бази та віддалення лікарень від місця проживання значної кількості пацієнтів сприяють ризику виникнення і закріплення патологічних наслідків такої інституціональної допомоги (закріплення дефіциту функціонування, втрата зв'язків із сім'єю, втрата життєвої незалежності пацієнтів, перевага наглядових функцій над терапевтичними, деморалізація персоналу, марнування мізерних коштів).

У багатьох регіонах Польщі психіатрична допомога обмежена можливістю лікування лише у диспансері або у лікарняному відділенні. Допомогою близько 200 денних відділень можуть користуватися, перш за все, пацієнти у великих містах, так само як і мати можливість проходити курс лікування у 27 осередках середовищного лікування. Недостатність саме таких сучасних форм, які є підставою середовищної моделі допомоги, це основний бар'єр, який гальмує можливість упровадження такої моделі.

Спеціалізована психіатрична допомога одержує також підтримку від психіатричних служб, які діють в межах інших відомств, що не належать до охорони здоров'я (Міністерство внутрішніх справ і адміністрації, Міністерство національної оборони), у спільному розпорядженні яких перебуває близько 50 диспансерів, 11 відділень із цілодобовим обслуговуванням та 3 денні відділення.

Психіатрична допомога особам, позбавленим волі, надається відомством юстиції – у розпорядженні тюремної медичної служби знаходиться 6 медичних установ із психіатричними ліжками та відділеннями судово-психіатричного обстеження (всього 222 ліжка). У розпорядженні тюремного відомства перебуває також 22 терапевтичних відділення для засуджених із непсихотичними психічними розладами або розумово неповноцінних (1612 місць), 21 терапевтичне відділення для засуджених із алкогольною залежністю (689 місць) та 13 – для засуджених із залежністю від наркотичних речовин (489 місць).

Надзвичайно важливим елементом системи охорони психічного здоров'я є установи, які працюють у сфері соціальної допомоги, з будинками соціальної допомоги (близько 400 з 40 тис. місць) для осіб, які страждають від хронічних психічних захворювань (42%), та розумово відсталих (58%). У законі про охорону психічного здоров'я за 1994 р. визначені правові підстави для нових форм соціальної допомоги, таких як середовищні будинки самодопомоги (близько 500 із більш ніж 14 тис. місць), які загалом пропонують денний стаціонар та спеціалізовану допомогу, якими користуються близько 10 тис. осіб.

Цей величезний потенціал нині працює найчастіше у спосіб, слабо скоординований із заходами медичної допомоги. Таке становище вимагає впровадження змін, скерованих на збільшення різноманітності форм соціальної підтримки та допомоги, які б надавалися особам із психічними розладами та спричиненою ними неповноцінністю. Однак перш за все потрібне радикальне підвищення рівня інтеграції цих двох форм допомоги.

Соціальні видатки

Разом із економічною та соціальною трансформацією у Польщі настав період пожвавленого розвитку неурядових організацій та об'єднань, які працюють у сфері психічного здоров'я або різних видів залежності. Розвивається діяльність об'єднань самодопомоги, до складу яких входять психічно хворі особи та їхні сім'ї, що об'єднуються в угрупування, а ті, у свою чергу, визначають спільні цілі діяльності на користь суб'єктивності осіб із психічними розладами, дотримання прав пацієнтів, покращання якості їхнього життя та підтримку сімей.

Особливо важливим аспектом діяльності всіх об'єднань є освітні заходи, які створюють позитивний імідж психічно хворих осіб у суспільстві, а також діяльність, зорієнтована на покращання реальних умов життя і праці психічно хворих.

Найстарша (діє з кінця 1993 р.) коаліція на користь психічного здоров'я, яка об'єднує кілька десятків товариств і груп самодопомоги на території всієї країни, намагалася інтегрувати різні соціальні групи та установи навколо багатьох важливих проблем, пов'язаних із охороною психічного здоров'я.

У 2001 р. виникло об'єднання товариств сімей та опікунів хворих осіб Pol-Familia, яке згуртувало товариства з Бидгощі, Гданська, Кракова, Лодзі, Познані, Радома, Щеціна, Торуні та Вроцлава, а на початку 2006 р. у Варшаві урочисто розпочала свою діяльність коаліція «Тепер здоров'я» – перша ініціатива, яка пов'язувала громади лікарів, медсестер, аптекарів, менеджерів із питань охорони здоров'я, виробників ліків та пацієнтів.

Іншу традицію запровадили товариства та групи з надання допомоги, а також організації самодопомоги, які працюють на користь осіб, котрі мають проблеми з алкоголем, та їх сімей. Вони доповнюють діяльність лікувальних установ, організовуючи довготермінову соціальну та емоціональну підтримку хронічно хворим особам.

Згідно з даними Державного агентства у справах вирішення алкогольних проблем, у Польщі 2004 р. працювало понад 2,1 тис. груп АА (товариства польських алкоголіків), понад 650 клубів абстинентів (непитущих) та близько 1000 груп підтримки.

Про більшу ефективність ініціатив руху абстинентів на користь вирішення алкогольних проблем та пропагування тверезого способу життя має турбуватися загальнопольський договір абстинентських товариств та об'єднань (Польська рада абстинентського руху).

Діяльністю на користь осіб із наркотичною залежністю займаються такі позаурядові організації, як, зокрема, об'єднання Monar, Польське товариство запобігання наркоманії, об'єднання Karan, які, працюючи у багатьох реабілітаційних центрах та профілактично-реабілітаційних диспансерах, надають допомогу публічним медичним установам. За зразком руху АА також організовуються зустрічі анонімних наркоманів. Більш активну діяльність щодо обох видів залежності вже протягом кільканадцяти років здійснюють костьоли та релігійні об'єднання.

Численні соціальні заходи превентивного і профілактичного характеру проводяться з ініціативи або за підтримки двох урядових агентств, тобто Державного агентства вирішення алкогольних проблем та Загальнопольського бюро у справах протидії наркоманії.

Але, незважаючи на численні ініціативи, реальна сила впливу середовища споживачів згаданих вище продуктів та речовин на соціальну політику та прореформістські заходи у Польщі є ще надто незначною і використовується недостатньою мірою.

Рівень фінансування

Згідно з наявною інформацією щодо фінансових планів установ, які займаються медичним страхуванням (кас хворих, а потім Національного фонду здоров'я), з моменту впровадження системи медичного страхування витрати на медичні послуги у розділі «Психіатрична допомога та лікування залежностей» становлять від 3,2 до 3,7% загальних витрат на медичні послуги (рисунок), причому цей показник був найвищим у 1999-2000 рр. Водночас абсолютне значення запланованих витрат на всі види медичних послуг зросло з 21 516 119 тис. злотих (1999) до 39 537 013 тис. злотих (2007).

За даними Головного статистичного управління, 2004 р. розмір публічних видатків, призначених на медичне обслуговування, становив 34 321 962 тис. злотих, з яких 88,8% надав Національний фонд здоров'я, а 11,2% – державний бюджет.

За інформацією міністра охорони здоров'я, наданою для Сейму (від 29.11.2005 р. № 79), на психіатрію та залежності з цих коштів призначено 1 082 790 тис. злотих (3,2% загальної кількості), причому 3% цих коштів надані Національним фондом здоров'я, а 0,2% – державним бюджетом.

Як показано в таблиці, кошти, призначені на психіатричну допомогу (разом із лікуванням різних видів залежності), становлять в середньому близько 27 злотих на 1 особу і поглинаються, головним чином (близько 80%), стаціонарним лікуванням. Ці видатки у різних воєводствах були диференційованими і коливалися від 21,12 злотих на особу у Західнопоморському воєводстві до 49,92 злотих – у воєводстві Любуському.

Надана інформація вказує на скромний рівень і консервативний спосіб фінансування медичної допомоги у сфері психіатрії в Польщі. У країнах із більш сучасним вирішенням питань психіатричної допомоги частка коштів, які призначаються на такий вид допомоги, у співвідношенні до загальних коштів на медичну допомогу значно більша, причому таке вирішення проблеми пропонує перенесення коштів у напрямку середовищних послуг за рахунок традиційної стаціонарної допомоги у великих психіатричних лікарнях.

Недостатність коштів, призначених у Польщі на фінансування послуг у сфері психіатричної допомоги, оцінюється приблизно у 20%. Наслідком цього дефіциту є зростання боргів установ та зниження якості й доступності допомоги.

Фактом, який викликає тривогу, особливо останніми роками, є також великий відтік професійного персоналу – лікарів, психологів, медсестер. Відповідний наплив підготовлених та з хорошою мотивацією до праці професіоналів є головним інструментом досягнення хороших результатів лікування та допомоги.

Інші сектори соціального та економічного життя (соціальна політика, освіта, наука, юриспруденція, органи внутрішніх справ, оборонне відомство, культура) також здійснюють витрати та видатки, пов'язані з психічним здоров'ям. Однак на сьогодні досить важко оцінити їх вартість.

Програмою передбачено три основні цілі.

1. Пропагування психічного здоров'я та запобігання його розладам.

Ці дві проблеми в країнах ЄС набувають щоразу більшого значення. У Польщі, незважаючи на дуже виразні потреби здійснення інтенсивних заходів у даній сфері, донині ці заходи залишаються відносно незначними.

Пропагування психічного здоров'я, тобто популяризація здорового способу життя, а також запобігання його загрозам серед усіх верств населення та у соціальних групах, серед яких існує високий ризик виникнення психічних проблем та розладів – є найдешевшими методами загальмування цих тенденцій.

2. Забезпечення особам із психічними розладами всебічної, інтегрованої та доступної медичної опіки та інших форм допопоги, необхідних для життя в соціальному середовищі.

Йдеться про забезпечення особам із психічними розладами такої допомоги та опіки, таких форм підтримки, щоб вони змогли жити у власному соціальному середовищі в умовах, що гарантували б найвищу якість життя та повагу до їхньої людської гідності та дотримання громадянських прав.

Ця ідея є основним постулатом так званої середовищної психіатрії, котра у західних країнах та США значною мірою витіснила попередню, традиційну модель опіки, у якій центральне місце займала госпіталізація до психіатричної лікарні.

Реалізація заходів із надання психіатричної середовищної допомоги скрізь є завданням місцевих громад і вимагає скоординованих дій органів самоврядування, діяльність яких у цьому напрямку базується на соціальній політиці держави. У цій моделі головний тягар покладається на ті осередки лікування, які знаходяться за межами лікарні (диспансери, денні відділення, групи лікування вдома, будинки-клуби, хостели, квартири під наглядом і т. п.), а роль госпіталізації обмежена до необхідного мінімуму.

У новій моделі більш широкого значення набувають цілі опіки над пацієнтом – вони не обмежуються лише покращанням клінічного стану пацієнта, а передбачають, перш за все, запобігання на ранніх етапах соціальним дисфункціям та ізоляції, які можуть бути спричинені хворобою.

Тому увага зосереджена на таких елементах, як: лікування у звичному (природному) для хворого соціальному середовищі, виявлення і задоволення його основних потреб та вироблення необхідних соціальних навичок, підключення сімей до терапевтичних заходів, забезпечення підтримки та дружніх соціальних стосунків, які протидіють тавруванню, нерівності у стосунках та соціальній ізоляції хворих.

Численні європейські та американські багаторічні дослідження показали, що середовищна модель дає істотно кращі результати, ніж модель традиційна – суттєво скорочує час госпіталізації, покращує стандарти життя, підвищує рівень професійної активності та інших навичок, необхідних у житті. Сприяє також формуванню почуття задоволення медичними послугами, систематичністю фармакологічного лікування і зменшує рівень навантаження на сім'ю.

Найбільш показовим успіхом середовищної психіатрії є повернення до практично самостійного життя близько 90% хворих, які були переміщені у середовище після 10-20 років постійного перебування у психіатричних лікарнях. Витрати на середовищну модель зазвичай такі самі, а часто навіть нижчі, ніж витрати на традиційну модель.

Сьогодні у більшості країн ЄС домінує середовищна модель психіатричної медичної допомоги, незважаючи на те, що структура служб у окремих країнах різна і залежить від місцевих преференцій.

У Польщі поки що домінує традиційна модель опіки. Помалу збільшується кількість середовищних форм допомоги, але їх кількість значно нижча від очікуваного мінімального рівня. У більшості регіонів Польщі ще не сформувалося почуття потреби та відповідальності за системне впровадження допомоги на підставі середовищної моделі.

Впровадження програми значно прискорило б перехід до сучасної моделі допомоги (опіки). Тому що програма чітко визначає відповідальність органів самоврядування та державних органів за реалізацію її цілей, а також вказує джерела організаційної та фінансової підтримки (наприклад, для оцінки локальних потреб та координації плану їх задоволення, формування планів у межах воєводств, проектування організаційних рішень, передбачених моделлю, організації підготовки працівників та менеджерів із новими навичками, необхідних удосконалювальних та інвестиційних заходів).

У протилежному разі подальше домінування старої моделі (лікарні та диспансери) стане причиною того, що психічна хвороба у більшості хворих призведе до інвалідності та несамостійності, а відсутність терапевтичної альтернативи буде дедалі частіше підштовхувати до ролі резидентів, приречених на довготривале перебування у лікувальних та опікунських закладах.

Доля таких резидентів для більшості є несприятливою в індивідуальному плані, а для суспільства – дорогою та ганебною. Здійснені протягом останніх років спроби вирішити цю проблему шляхом влаштування хронічно хворих у так званих опікунсько-лікувальних установах лише незначною мірою покращили їх ситуацію.

Крім валових витрат, які змушені нести окремі хворі, а особливо обмеження шансів достойно, із задоволенням жити серед близьких людей, використання старої моделі психіатричного обслуговування потягне за собою збільшення соціальних витрат, що буде спричинене, зокрема, необхідністю утримувати велику кількість декапіталізованих психіатричних лікарень, які мають борги, втратою можливості великою кількістю потенційно працездатних хворих заробляти собі на життя, наслідками дезорганізації та зубожіння їх родин. Також призведе до зміцнення соціальних стереотипів щодо невиліковності психічно хворих, що надалі спричинюватиме до зволікання з прийняттям необхідних реформ.

3. Розвиток наукових досліджень та інформаційних систем у сфері охорони психічного здоров'я.

Третя ціль програми сконцентрована на сфері наукових досліджень та наукової інформації. З одного боку такі дослідження необхідні для відповідного моніторингу програми, а з іншого – повинні заповнити серйозні прогалини у знаннях про зумовленості та чинники ризику при багатьох психічних розладах. До цього часу такого типу дослідження у Польщі були фрагментарними, а специфіка ситуації в окремих країнах настільки суттєва, що не можна опиратися на результати досліджень, проведених в інших країнах ЄС або США.

Висновки

Необхідні кардинальні ґрунтовні зміни щодо підходу до медичних, суспільних та економічних проблем, пов'язаних зі станом психічного здоров'я людини. Оскільки ігнорування та легковажне ставлення до даних проблем призводить до неоправданих страждань осіб, яких це стосується, та їх родин, до суспільних витрат, пов'язаних із наслідками психічних розладів, яких можна було б уникнути – непрацездатності, опікунської залежності, безробіття, дисфункцій у родині, стигматизації, соціальної ізоляції та залежності від різноманітних установ.

За даних причин психічне здоров'я також і в не дуже багатій країні повинно розглядатись як особливо важлива цінність – вимога до державної політики в галузі охорони здоров'я та державної соціальної політики, а також до представників місцевого само-
врядування.

Література

1. Narodowy Program Profilaktyki i Rozwiazywania Problemow Alkoholowych na lata 2006-2010 oraz Krajowy Program Przeciwdzialania Narkomanii na lata 2006-2010.
2. Podjac wyzwania, szukac rozwiazan / tlum G. Herczynska. – Warszawa, 2005.
3. Green Paper. Improving Mental Health of the population: Towards a strategy on mental health for the European Union / European Commission, Health&Consumer Protection Directorate-General. – Brussels, 14.10.2005. – COM (2005) 484.
4. Karty zgonow w Rocznikach Demograficznych GUS w latach 1991-2005.
5. Marciniak G. (red). Stan zdrowia ludnosci Polski w 2004 roku. – Warszawa, GUS, 2006.
6. Ostrowska A. (red). Sondaze Socjologiczne. Jakosc zycia w krajach europejskich. IFiS PAN. – Warszawa, 2005.
7. Wciorka B., Wciorka J. Czy Polacy niepokoja sie o swoje zdrowie psychiczne? // Komunikat BS/116/2005. CBOS. – Warszawa, lipiec 2005.