Meta Pixel

Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться

Принципи терапії та діагностики біполярного афективного розладу

За матеріалами Клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на біполярний розлад (Наказ МОЗ України № 59 від 05.02.2007 р.)

На сьогодні проблема біполярного афективного розладу (БАР) є однією з провідних у психіатричній практиці. Особливого значення набуває своєчасний і адекватний вибір методів лікування, залежно від типу і фази захворювання.

БАР – це психічне захворювання, що характеризується зміною полярності афекту, хронічним рецидивуючим перебігом, високим рівнем коморбідності, супроводжується суїцидальною поведінкою та скороченням тривалості і якості життя пацієнтів та їх оточення, погіршенням соціального функціонування [5, 9, 10, 22, 24].

Діагностика БАР є надзвичайно складним процесом, що обумовлено поліморфізмом категорій біполярності, високим рівнем коморбідності, а також специфікою діагностичних підходів.

В основі діагностики даного розладу лежить правильне і своєчасне визначення маніакального (гіпоманіакального), змішаного і депресивного епізодів.

Критерії діагностики БАР

Відповідно до даних Американської психіатричної асоціації (APA, 1994) критеріями змішаного епізоду при БАР є:

1. Наявність симптомів, що відповідають критеріям як маніакального (≥ 4 днів – гіпоманія; ≥ 7 днів – манія), так і депресивного епізоду (≥ 2 тижнів) практично кожен день.

2. Виражене порушення професійного або соціального функціонування; госпіталізація з метою запобігти заподіянню шкоди собі або іншим; поява психотичних симптомів.

3. Симптоми не обумовлені безпосереднім фізіологічним впливом якої-небудь речовини (вживання наркотичних речовин, лікарських препаратів та ін.) або соматичним станом (гіпертиреоз).

Згідно з критеріями DSM-IV (APA, 1994):

• БАР I типу діагностують за наявності одного маніакального або змішаного епізоду (при цьому великі депресивні епізоди типові, але необов’язкові);

• БАР II типу характеризується одним гіпоманіакальним епізодом (≥ 4 днів) та одним великим депресивним епізодом за відсутності маніакальних епізодів.

Ключові принципи терапії БАР [1]

1.    Методів короткострокової терапії БАР не існує.

2.    Депресія і манія є не єдиними мішенями під час лікування БАР, у полі зору мають перебувати також:

a) «темна» сторона гіпоманії, циклотимічні риси характеру (необачне поводження, бродяжництво, шопоголізм, безглузда поведінка в бізнесі та вкладання коштів, часте відволікання, надмірне споживання кави, сигарет, алкоголю, зловживання наркотичними речовинами, а також збільшення сексуальної активності та інтересу до сексу);

б) змішані стани;

с) коморбідність (тривожність, імпульсивність, хвороби залежності).

3.    Терапія нормотимічними препаратами необхідна у всіх фазах БАР.

4.    Застосування антидепресантів вимагає особливої ​​пильності через можливість інверсії фази, дестабілізації циклічності хвороби.

5.    Комплексне застосування фармакотерапії, психотерапії і психоосвіти підвищує ефективність терапевтичних втручань.

Принципи фармакотерапії БАР

Важливість диференційної діагностики моно- і біполярної депресії обумовлена стратегічною різнонаправленістю проведеної терапії (табл. 1). Так, основною метою терапії уніполярної депресії є вихід хворого з депресивного стану і профілактика його подальшого рецидиву, а при біполярній депресії – переривання циклічності процесу та профілактика розвитку наступної фази захворювання.

pic-5343372444.jpg

Саме тому стандартна терапія класичними антидепресантами сама по собі в більшості випадків епізодів депресії в рамках БАР виявляється недостатньою, оскільки веде до підвищення ризику інверсії фази. Крім того, вона спрямована на ліквідацію проявів депресивної симптоматики, але не на усунення механізмів розвитку циклічного процесу. Для досягнення останнього, доцільним є застосування нормотимічних препаратів (тимоізолептики).

На сьогодні антиконвульсанти розглядаються як провідний компонент терапії БАР при будь-якій фазі захворювання, що зазначено у міжнародних рекомендаціях та багатьох наукових працях [1, 2, 3, 12]. Ефективність антиконвульсантів обумовлена тим, що вони:

• ефективно впливають на прояви як манії, так і депресії;

• чинять профілактичну дію відносно інверсії фази;

• мають ефективність при довгостроковій підтримуючій терапії.

Відображенням багатьох світових клінічних рекомендацій в лікуванні пацієнтів з БАР є наказ МОЗ України № 59 від 05.02.2007 р. «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Психіатрія». Так, згідно з цим документом, під час лікування пацієнтів з БАР умовно виділяють три етапи: активної терапії, підтримуючої і профілактичної (табл. 2).

pic-9142545145.jpg

Фаза активної терапії маніакального чи змішаного епізоду

Для більшості пацієнтів у маніакальному стані показане лікування в умовах спеціалізованої психіатричної установи з обов’язковою медикаментозною терапією. При менш тяжких маніакальних чи змішаних станах можливе призначення монотерапії вальпроатами, солями літію або антипсихотиками другого покоління. У разі більш тяжких маніакальних чи змішаних станах препаратами першої лінії терапії є комбінації вальпроатів і антипсихотичних засобів (перевагу варто віддавати антипсихотичним засобам другого покоління). У пацієнтів зі змішаним епізодом перевагу варто віддавати призначенню вальпроатів.

За відсутності ознак позитивної терапевтичної реакції в гострому маніакальному стані протягом 10-14 днів слід додати препарати першої лінії терапії (вальпроати, солі літію або антипсихотики другого покоління) або засоби другої лінії терапії (карбамазепін або антипсихотики першого покоління). Наявність ознак резистентності (відсутність терапевтичного ефекту при адекватній терапії понад 4-х тижнів) є показанням для призначення клозапіна чи електросудомної терапії (ЕСТ) [13].

У середньому період активної терапії має складати 3-4 місяці. Припинення такого лікування маніакального або змішаного епізоду має проводитися з поступовою відміною препаратів (не менше 2-х тижнів) тільки після досягнення стану ремісії. Один із базових препаратів, стабілізатор настрою (солі літію, вальпроати) чи атиповий антипсихотик, що ефективно застосовувався під час фази активної терапії у конкретного пацієнта, має розглядатися, як препарат першого вибору для подальшої профілактичної терапії.

Фаза активної терапії депресивного епізоду

Головною умовою для лікування депресивного епізоду в рамках біполярного розладу є відмова від монотерапії антидепресантами, оскільки існує ризик інверсії фази. Для лікування пацієнтів з депресивним епізодом, в анамнезі яких вказаний перенесений маніакальний епізод, використовують два основні підходи:

4. Одночасне комбіноване призначення антидепресантів групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та стабілізаторів настрою чи антипсихотиків другого покоління.

5. Призначення тільки стабілізаторів настрою – солей літію і ламотриджина, як у монотерапії, так і в комбінації. Результат такої терапії оцінюється протягом 3-4 тижнів [13].

Якщо протягом 3-4 тижнів ознак позитивної терапевтичної реакції не спостерігається, то це може бути причиною для додаткового призначення антидепресантів групи СІЗЗС, бупропіона, венлафаксина, інгібіторів МАО. Однак прийом антидепресантів не має перевищувати 10-12 тижнів, у зв’язку із підвищеним ризиком інверсії фази і несприятливим профілем побічних ефектів. Варто відмовитися від застосування антипсихотиків першого покоління і трициклічних антидепресантів [13].

У разі, коли у пацієнта в анамнезі вказані випадки інверсії фази, то варто віддавати перевагу комбінованій терапії солями літію і ламотриджином, а за наявності стійкої до терапії або тяжкої депресивної симптоматики слід розглядати можливість призначення ЕСТ [13].

Профілактична (підтримуюча) терапія

Профілактична терапія проводиться для запобігання повторних епізодів БАР і рекомендується після першого перенесеного маніакального епізоду.

Серед препаратів вибору перевагу надають стабілізаторам настрою (вальпроати, ламотриджин, солі літію) та антипсихотикам другого покоління. У випадку поганої переносимості чи недостатньої ефективності солей літію засобами профілактичної терапії можуть бути:

• вальпроати (запобігання розвитку обох полюсів афективної патології);

• ламотриджин (ефективний переважно у запобіганні депресивних фаз);

• антисихотики другого покоління (запобігання обох полюсів афективної патології).

Під час вибору засобу профілактичної терапії рекомендується:

• враховувати частоту, клінічні й функціональні наслідки кожного з полюсів афективної патології;

• віддавати перевагу одному з препаратів, що ефективно використовувався в активній терапії останнього епізоду захворювання;

• враховувати позитивний попередній досвід профілактичного лікування і думку самого пацієнта, що значною мірою буде сприяти дотриманню терапевтичного режиму.

Недостатня ремісія, яка полягає в наявності підпорогових афективних коливань, є підставою для призначення комбінованої профілактичної терапії, зокрема:

• переважання симптомів маніакального спектра допускає комбінацію антипсихотиків з літієм або вальпроатами;

• переважання депресивних симптомів обумовлює доцільність комбінації літію або вальпроатів із ламотриджином та антидепресантами;

• часта зміна фаз також є показанням для призначення комбінованої профілактичної терапії.

Перелік препаратів, що застосовуються для лікування БАР, наведено в таблиці 3.

pic-6827600048.jpg

Критерії якості лікування

Оцінка якості лікування проводиться за клінічним та соціально-психологічним критерієм.

Клінічний критерій – редукція маніакальної та депресивної симптоматики і стабільність досягнутого психічного стану протягом не менше 6 місяців.

Соціально-психологічний критерій – відновлення попереднього рівня психологічної, соціальної та трудової адаптації.

Список літератури знаходиться в редакції.

Підготувала Ірина Сидоренко

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2016 Год

Содержание выпуска 2-1, 2016

  1. Олег Левада: «Эмоциональная реактивность и регулирование – это ключ к пониманию положительных аффективных изменений в пожилом возрасте»

  2. Психосоматична коморбідність і якість життя у пацієнтів похилого віку

  3. Психологічні особливості соціалізації та самореалізації людей похилого віку

  4. Клинические рекомендации по оказанию помощи пациентам с болезнью Альцгеймера и другими видами деменции

  5. Легкие когнитивные нарушения

  6. Применение мемантина гидрохлорида для лечения различных подтипов деменции

  7. Психосоматичний підхід до порушень вегетативної нервової системи у загальній лікарській практиці

  8. Тревожно-депрессивные расстройства при неврозах и проблема выбора лекарственного средства

  9. Алгоритм терапии Болезни Паркинсона

  10. Цереброваскулярные заболевания: патогенетические биорегуляционные возможности применения Церебрум композитум Н

  11. Розлади сну у осіб літнього віку

  12. Способность ницерголина повышать сывороточную концентрацию субстанции Р у пациентов с ишемическим инсультом

  13. Повреждение кишечной трубки нестероидными противовоспалительными препаратами: клиническое значение, патогенез, возможности профилактики

Содержание выпуска 10 (84), 2016

  1. С 10-летним юбилеем, журнал «НейроNEWS!»

  2. Перша психологічна допомога для всіх

  3. Психическое здоровье в чрезвычайных ситуациях

  4. Сучасне бачення проблеми когнітивних порушень при депресії. Перспективи вивчення та лікування

  5. Ацетилсаліцилова кислота в профілактиці цереброваскулярних захворювань: ризики взаємодії з іншими нестероїдними протизапальними препаратами

  6. Новое в эпилептологии

  7. Эффективность кветиапина в качестве антидепрессанта: фармакокинетика, фармакодинамика. Данные клинических исследований

  8. Эффективность топирамата в профилактическом лечении мигрени

  9. Современные рекомендации по лечению абсансных припадков

  10. Лечение когнитивного дефицита при болезни Альцгеймера

  11. Рекомендации по фармакотерапии большого депрессивного расстройства

  12. Рекомендации по лечению болезни Паркинсона

  13. Сравнительная эффективность вальпроевой кислоты и ламотриджина в качестве первой линии терапии эпилепсии

Содержание выпуска 8 (82), 2016

  1. Психічне здоров’я дітей та підлітків

  2. Перспективи вирішення проблеми когнітивних порушень

  3. Когнитивные нарушения у пациентов с психической и неврологической патологией

  4. Новое в эпилептологии

  5. Кветиапин XR: нейробиология и место в терапии психических расстройств

  6. Немоторные нарушения при болезни Паркинсона в аспекте клинических портретов пациентов. Терапевтический подход

  7. Використання атипових нейролептиків у практичній діяльності сімейного лікаря

  8. Руководство по лечению биполярного аффективного расстройства

  9. Досвід використання Ньюропентину для лікування нейропатичного компонента болю у пацієнтів з дорсалгією

  10. Возможности оптимизации терапии инсульта с помощью биорегуляционного подхода

  11. Деменція

Содержание выпуска 7 (81), 2016

  1. Спільнотні служби охорони психічного здоров’я – неминуча реальність України

  2. Надання допомоги пацієнтам з депресією: труднощі імплементації клінічних настанов

  3. Основы методологии клинических исследований

  4. Новое в эпилептологии

  5. Принципи терапії та діагностики біполярного афективного розладу

  6. Применение антипсихотических препаратов: клинические рекомендации для врачей общей практики

  7. Застосування кветіапіну в комбінації з антидепресантами для лікування пацієнтів з депресією

  8. Проблемні питання психофармакотерапії посттравматичного стресового розладу

  9. Руководство по комбинированной терапии болезни Альцгеймера

  10. Церебрум композитум Н: патогенетические биорегуляционные возможности в детской неврологии

  11. Гендерна дисфорія

Содержание выпуска 6 (80), 2016

  1. Сергій Шум: «Я дуже сподіваюсь, що найближчим часом законодавство України не буде обмежувати права людини з вадами психічного здоров’я, а допомагатиме у їх реалізації»

  2. Роль та місце психіатричної допомоги у структурі госпітальних округів

  3. Сомнамбулізм у дітей

  4. Нейропсихофармакология психических расстройств в детском и подростковом возрасте

  5. Новое в эпилептологии

  6. Ламотриджин в лечении эпилепсий

  7. Буллинг как разновидность школьного насилия

  8. Расстройства аутистического спектра

  9. Гипомеланоз Ито

  10. Покрокова десенсибілізація та фізична підтримка в корекції поведінки протесту у підлітка із розладом аутистичного спектра

  11. Эсциталопрам в лечении социального тревожного расстройства

  12. Эффективность комбинированной терапии деменции альцгеймеровского типа мемантином и донепезилом

  13. Ефективність та безпека метилкобаламіну у хворих із хронічним болем у попереку

  14. Траумель С: патогенетические биорегуляционные возможности в неврологии

Содержание выпуска 5 (79), 2016

  1. Перспективи у галузі дитячої і підліткової психіатрії

  2. Современные реалии по оказанию помощи пациентам с депрессией: итоги первого года внедрения национального протокола

  3. Новое в эпилептологии

  4. Принципы применения психотропных лекарственных препаратов у детей и подростков

  5. Руководство по медикаментозному лечению мигрени

  6. Руководство по лечению эпилептического статуса у детей и взрослых

  7. Когнітивно-поведінкова терапія соціальної фобії

  8. Застосування методів часткового фізичного обмеження для зменшення проявів аутоагресивної поведінки у підлітка із розладом аутистичного спектра

  9. Долгосрочная эффективность и безопасность применения леветирацетама в лечении эпилепсий

  10. Особливості діагностики тривожно-депресивних розладів у хворих на фіброміалгію на тлі нейропатичного болю травматичного генезу

Содержание выпуска 4 (78), 2016

  1. Від спеціалізованої психіатричної допомоги до системи охорони психічного здоров’я

  2. Новое в неврологии

  3. Современные возможности и достижения в профилактике и терапии инсульта

  4. Актуальные вопросы в неврологии

  5. Особенности лечения болевой формы диабетической полинейропатии

  6. Применение венлафаксина XR в лечении резистентного обсессивно-компульсивного расстройства: результаты клинических наблюдений

  7. Стратегия вазотропной фармакотерапии при цереброваскулярной патологии: фармакологические подходы и клинические возможности

  8. Стабилизаторы настроения в лечении биполярного аффективного расстройства

  9. Диагностика и тактика лечения генерализованного тревожного и панического расстройств у взрослых

  10. Эффективность кветиапина в лечении симптомов депрессии в рамках биполярного аффективного расстройства I и II типа

  11. Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. Посттравматичний стресовий розлад

  12. Французская болезнь Ги де Мопассана

Содержание выпуска 2 (76), 2016

  1. Юрій Гріненко: «Наша головна мета – створити заклад з комплексним безперервним підходом до процесу реабілітації»

  2. Границы профессиональной компетенции детского психиатра в Украине

  3. Сравнительная характеристика габапентина и прегабалина

  4. Новое в эпилептологии

  5. Венлафаксин XR в купировании болевого синдрома при депрессии

  6. Радикулопатії та безсимптомні грижі хребта: диференційна діагностика і лікування

  7. Психосоціальна реабілітація: проблеми і шляхи вирішення

  8. Остеохондроз: патогенетические биорегуляционные возможности применения Дискус композитум

  9. Риск сердечно-сосудистых событий у пациентов, принимающих целекоксиб

  10. Психосоматичні аспекти фібриляції передсердь

  11. Эффективность и переносимость леветирацетама в лечении эпилепсии у детей

  12. Применение прегабалина при генерализованном тревожном расстройстве у взрослых

  13. Місце епілепсій у структурі психічних та нервових хвороб серед населення України в 2014 році

  14. Дерево надежды стоит прямо. Медицинская история Фриды Кало

Содержание выпуска 1 (75), 2016

  1. Реабілітація військовослужбовців

  2. Когнитивные нарушения у пациентов с большим депрессивным расстройством: современные подходы к диагностике и новые возможности лечения

  3. Новое в эпилептологии

  4. Эпилептический статус: эффективность и безопасность инъекционной формы вальпроата

  5. Роль цитиколина при когнитивных нарушениях

  6. Руководство по лечению депрессии у взрослых и пациентов пожилого возраста

  7. Рекомендации по лечению синдрома беспокойных ног и синдрома периодических движений конечностей

  8. Предикторы терапевтического ответа при лечении большого депрессивного расстройства кветиапином XR

  9. Ефективність та безпека протиепілептичних препаратів та інших засобів лікування епілепсії у дітей з розладами аутистичного спектра

  10. Влияние зипразидона на факторы риска развития метаболического синдрома

  11. Дерево надежды стоит прямо. Медицинская история Фриды Кало

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 3 (158), 2025

  1. Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи

  2. Міфи і факти про аутизм

  3. Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії

  4. Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам

  5. Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії

  6. Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку

  7. Ефективність метакогнітивної терапії в лікуванні депресії, спричиненої емоційним вигоранням у медичного працівника під час війни в Україні

  8. Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах

  9. Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь

  10. Антон Брукнер: провінційний геній

Содержание выпуска 2 (157), 2025

  1. Алла Петрів: «Інвалідність — не тавро, а статус, який передбачає допомогу і захист особі зі стійкими порушеннями життєдіяльності»

  2. Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

  3. Нетиповий «атиповий» оланзапін

  4. Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів

  5. Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення

  6. Можливості вдосконалення ведення пацієнтів із шизофренією

  7. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

  8. Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості

  9. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

  10. Амедео Модільяні: неприкаяний Моді

Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться

Архив рекомендаций