Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
ПодписатьсяДисциркуляторна енцефалопатія: біорегуляційний підхід до лікування пацієнтів із цереброваскулярною патологією
Цереброваскулярні захворювання (ЦВЗ), як гострі (інсульт, транзиторна ішемічна атака), так і хронічні (дисциркуляторна енцефалопатія), є серйозною медичною та соціальною проблемою в Україні та у світі через значну поширеність і тяжкість наслідків. Смертність від усіх форм ЦВЗ посідає друге місце після ішемічної хвороби серця, а інвалідизація у тих, хто їх переніс, настає у 78 % випадків (Соколова, 2008). Тяжкими наслідками також є порушення функцій вищої нервової системи, зокрема розвиток деменції та втрата працездатності. Це зумовлює високу актуальність підходів до вдосконалення терапії ЦВЗ, підвищення її ефективності та безпеки.
Терміном «дисциркуляторна енцефалопатія» позначається цереброваскулярна патологія, яка розвивається за множинних вогнищевих або дифузних уражень мозку. Чинники ризику дисциркуляторної енцефалопатії, зокрема артеріальна гіпертензія та метаболічні розлади, зумовлюють структурні порушення у головному мозку та утруднюють вибір адекватної терапії. Діагноз дисциркуляторної енцефалопатії — один із найпоширеніших у вітчизняній неврологічній практиці — встановлюється за наявності основного судинного захворювання і розсіяних вогнищевих неврологічних симптомів у поєднанні із загальномозковими, як-от головний біль, запаморочення, шум у голові, погіршення пам’яті, працездатності та інтелекту (Мурашко, 2006).
У зарубіжній неврологічній практиці послуговуються терміном «судинні когнітивні порушення», які вважаються основною клінічною ознакою хронічного ЦВЗ (O’Brien etal., 2003; Gorelick etal., 2011; Graff-Radford, 2019).
Дисциркуляторна енцефалопатія — це симптомокомплекс повільно прогресуючих порушень, пов’язаних із недостатністю церебрального кровотоку, дисфункцією ендотелію, реологічними порушеннями (переважно у системі дрібних судин), морфологічними змінами в тканині головного мозку, нейромедіаторним дисбалансом, який проявляється когнітивними, руховими і нейропсихологічними розладами (Сагова и соавт., 2013). Хоча провідним механізмом розвитку депресії нині вважають порушення нейротрансмісії серотоніну, у низці досліджень продемонстровано біологічну природу депресії, пов’язану з ішемічними змінами білої речовини лобових часток головного мозку та базальних гангліїв (Фудин и соавт., 2019; Захаров, 2014; Михайлова и соавт., 2020). Депресія, що розвивається за дисциркуляторної енцефалопатії, не досягає ступеня великого депресивного розладу, а на початкових стадіях має іпохондричні риси, тому скарги на зниження пам’яті та розумової працездатності, особливо в осіб літнього віку, слід розглядати як свідчення більше емоційних, ніж когнітивних порушень (Захаров, 2011). Низка дослідників визнають потребу в глибшому вивченні та корекції нейропсихологічних показників у структурі дисциркуляторної енцефалопатії (Михайлова и соавт., 2020).
Попри значні досягнення академічної медицини в лікуванні ЦВЗ, зниження якості життя пацієнтів, особливо літніх осіб, залишається невирішеним. Зокрема, це зумовлено поліморбідністю цієї популяції, поєднаною патологією з боку серцево-судинної, ендокринної та інших систем, а також психоемоційними порушеннями, передусім депресією, що чинить значний негативний вплив на якість їхнього життя та адаптацію в соціумі, суттєво ускладнюючи лікування первинного судинного захворювання та підвищуючи ризик розвитку інсульту та смерті (Сагова и соавт., 2013; Захаров, 2014).
Сьогодні для лікування депресивних розладів в осіб похилого віку застосовують антидепресанти, а для підвищення ефективності лікування депресивних розладів у пацієнтів із дисциркуляторною енцефалопатією — у поєднанні з препаратами, що мають нейропротективну та нейротрофічну дію. Проте при цьому часто розвивається психічна та фізична залежність, індивідуальна непереносимість, алергічні ускладнення, надмірна міорелаксація, кардіотоксичність (Олейникова и соавт., 2003). Нині набуває актуальності всебічний комплексний підхід, за якого організм розглядається як єдине ціле, що використовує ефективні й безпечні відновлювальні технології, які чинять позитивний вплив на функціональні резерви й підвищують адаптивні можливості людини, сприяючи поліпшенню якості її життя.
Серед таких методів — використання біорегуляційної терапії, в основі якої лежить оцінка здатності організму до авторегуляції фізіологічних мереж на різних рівнях (молекулярному, клітинному, тканинному, органному, системному). Власне, стан такої авторегуляції є визначальним показником здоров’я пацієнта (Goldman etal., 2015). Така авторегуляція реалізується завдяки розширенню та поглибленню патогенетичної терапії згідно з клінічними протоколами завдяки застосуванню комплексних біорегуляційних препаратів.
Один із них — Плацента композитум (виробник: Біологіше Хайльміттель Хеель ГмбХ), комплексний препарат у формі розчину для ін’єкцій. Серед показань до його застосування — стимуляція периферичного кровообігу, зокрема за атеросклерозу та нейроциркуляторної дистонії. На сьогодні накопичено результати низки науково-клінічних досліджень, які підтверджують ефективність застосування комплексних біорегуляційних препаратів, серед яких і Плацента композитум, за неврологічних захворювань судинного ґенезу, зокрема за дисциркуляторної енцефалопатії (Румянцева и соавт., 2002; Мищенко и соавт., 2004; Серебрянская, 2006; Шамугия, Тимошков, 2013).
Плацента композитум має антиспастичну та венотонізувальну дію, нормалізує судинний тонус, сприяє комплексній корекції порушень периферичного кровопостачання у будь-яких тканинах та органах. Комплекс компонентів, тропних до сполучної тканини, поліпшує трофічні процеси в стінках артеріальних та венозних судин, сприяє підвищенню їх тонусу, зниженню проникності, уповільненню прогресування дегенеративних змін (Серебрянская, 2006; Соколова, 2008; Попович, 2014).
Як і інші біорегуляційні препарати, Плацента композитум, добре поєднується зі стандартними засобами. Додавання цього засобу до схем лікування пацієнтів із гострими і хронічними порушеннями мозкового кровообігу дає змогу розширити та поглибити патогенетичну терапію, а також сприяє підвищенню якості та ефективності як лікування, так і профілактики гострих і хронічних ЦВЗ.
Підготувала Наталія Купко
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2023 Год
Содержание выпуска 10 (146), 2023
Содержание выпуска 9 (145), 2023
Содержание выпуска 8 (144), 2023
-
Психічне здоров’я як одне з універсальних прав людини: тенденції, виклики, шляхи подолання проблем
-
Лікування інфантильних епілептичних спазмів вігабатрином: старий-новий препарат
-
Первинна ланка охорони здоров’я: надання найкращої допомоги при ПТСР починається з вас!
-
Посттравматичний стрес у дітей та підлітків: розпізнати, зрозуміти, допомогти
-
Жорж Cанд: вогонь і мармур (психологія інтимного життя мисткині)
Содержание выпуска 7 (143), 2023
Содержание выпуска 6 (142), 2023
Содержание выпуска 5 (141), 2023
-
Коморбідність великого депресивного розладу та обструктивного апное уві сні
-
Бічний аміотрофічний склероз і лобово-скронева деменція, що супроводжуються конверсійним розладом
-
Рекомендації з лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона: консенсус щодо рухових розладів
-
Фармакотерапія депресії та тривожних розладів у закладах первинної медичної допомоги
Содержание выпуска 4 (140), 2023
-
Діагностика та лікування епілепсії: сучасні тенденції та інструменти
-
Коморбідна тривога в пацієнтів літнього віку з депресією: вибір ефективної фармакотерапії
-
Клінічні рекомендації щодо лікування дорослих онкологічних пацієнтів із тривогою та депресією
-
Управління хронічним болем. Клінічна настанова, основана на доказах
Содержание выпуска 3 (139), 2023
Содержание выпуска 1, 2023
-
Тривожність під час війни: підтримка літніх людей за кризових обставин
-
Можливості корекції порушень функцій мозку дегенеративного та судинного характеру
-
Ведення пацієнтів із деменцією, ускладненою поведінковими та психологічними симптомами
-
Депресія та больовий синдром у пацієнтів похилого віку із супутніми патологіями
-
Розлади сну в осіб похилого віку: фокус на хворобі Паркінсона
-
Можливості корекції розладів сну в осіб похилого віку в умовах стресу
-
Затяжна реакція горя: природа, чинники ризику, діагностика і когнітивно‑поведінкова терапія
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 6 (161), 2025
-
Вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
П’ять порад батькам, як знизити вплив соціальних мереж на дитину / підлітка
-
Минуле та сьогодення Української протиепілептичної ліги: тридцять років складного та успішного шляху
-
Діагностична цінність клінічного оцінювання когнітивних функцій
-
Вплив війни на психічне здоров’я молоді: роль резилієнсу та психологічних інтервенцій
-
Фармакотерапія пацієнтів із деменцією: первинна ланка медичної допомоги
-
Методичні рекомендації щодо профілактики професійного вигоряння медичних працівників
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться