скрыть меню

Гендерно-вікові та соціально-демографічні чинники ризику розвитку непсихотичних психічних розладів в осіб з асептичним некрозом головки стегнової кістки

страницы: 28-30

В.В. Огоренко, А.В. Шорніков, Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро

Асептичний некроз головки стегнової кістки ­(АНГСК) — тяжке дегенеративно-­дистрофічне поліетіо­логічне захворювання кульшового ­суглоба, яке призводить до тривалої непрацездатності та інвалідизації. За даними систематичних оглядів, чинниками ризику є високі дози глюкокортикоїдів, травматизація кульшового ­суглоба, спадковість, вживання алкоголю та паління тощо [1, 2]. Оскільки одним із механізмів виникнення ­АНГСК є вплив глюкокортикоїдів, які викликають звуження судин, що призводить до ­збільшення вироблення прокоа­гулянтного фактора, адіпогенезу, зниження остеогенезу і пригнічення відновлення і ремоделювання кісток через ­утворення жирових емболів, то наявність депресивних розладів, за яких ­також підвищується рівень кортизолу, може виступати як додатковий чинник ризику [3, 4]. Відомо, що захворювання переважно вражає чоловіків працездатного віку, проте дані можуть ­різнитися залежно від основної причини виникнення [5]. За різними даними, середній вік пацієнтів з ­АНГСК становить від 33 до 50 років, а співвідношення чоло­віків до жінок 3-4 до 1 [3]. Проте для азійської попу­ляції хворих є інші дані: загальна поширеність нетравматичного АНГСК у ­Китаї становить 0,725 % із середнім віком діагностики 47,19 років; річний рівень захворюваності в Японії — 1,91 на 100 тис., середній вік пацієнтів 50,4 років, співвідношення чоловіків і жінок — 2,1:1 [6, 7]. Наявність хронічного болю в структурі захворювання спричиняє негативний вплив на психічний стан ­пацієнта, хронічний післяопераційний біль та зрештою знижує якість життя [8, 9]. Оскільки проведене хірургічне втручання покращує психічний компонент якості життя хворих на АНГСК, то вплив на наявні непсихотичні ­психічні розлади (НПР) може бути терапев­тичною стратегією для зниження чинника ризику якості життя, пов’язаного зі здоров’ям та задоволеністю результа­тами лікування [10, 11]. Чинники ризику зниження ­якості життя після тотальної ­артропластики можна ­розділити на малоймовірно ­змінювані (стать, вік, супутні захворювання і соціально-економічний статус) та потенційно ­змінювані (периопераційний біль, фізичний стан, психічний стан, хірургічні чинники тощо) [9]. Згадані мало­змінювані чинники, своєю чергою, можуть мати вплив на психічний стан пацієнтів, та уможливити його перед­бачення. Також слід зазначити, що вік пацієнта є одним із ключових чинників вибору варіантів лікування ­АНГСК [12]. Отже, успішна реабілітація хворих на ­АНГСК полягає не тільки у відновленні функцій уражених суглобів, а й у наданні необхідної, відповідно до наявних НПР та гендерно-віко­вих особливостей, психологічної допомоги. Мета дослідження — комплексний аналіз гендерно-вікових та соціально-демографічних характеристик пацієнтів з АНГСК як предикторів розвитку НПР.

Матеріали та методи дослідження

вгору

У дослідженні взяли участь 137 пацієнтів з АНГСК, які отримували лікування у Комунальному закладі «Дніпро­петровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» (м. Дніпро) з діагнозом «асептичний некроз головки стегнової ­кістки» (M 87 за МКХ-10) у 2016-2019 рр. Серед обстежених 92 (67,2 %) чоловіки та 45 (32,8 %) жінок. Середній вік пацієнтів — 52,01 ± 11,29 років. Критеріями включення були наявність НПР у пацієнтів з АНГСК, добровільна згода на участь, відсутність психотичної симптоматики. Критерії ­виключення — важкі соматичні стани, наявність психічних розладів до виникнення АНГСК, систематичне вживання глюко­кортикоїдів протягом останнього року. Для дослідження використовували клініко-анамнестичний та клініко-психопатологічний методи, які ґрунтувались на загальноприйнятих підходах до психіатричного обстеження пацієнтів [13, 14]. Також проводили структуроване інтерв’ю з використанням ­спеціально розроб­леної карти клініко-психопатологічного дослідження, яка вміщувала запитання щодо соціально-демографічного статусу. Виконали ретроспективний аналіз медичної звітної документації пацієнтів з АНГСК, які перебували на ­стаціонарному лікуванні, та динамічне спостереження. Оцінювали: ­тяжкість депресії з використанням шкали депресії Бека (BDI-ІІ), ­рівень тривоги — за допомогою шкали ­тривоги Бека (BAI) та тесту тривоги Тейлора (TMAS), ­виразності песимізму щодо майбутнього за шкалою безнадійності Бека (BHS), ­рівня алекситимії за Торонтською шкалою алекситимії (ТАС-20) та виявлення ­розладів, зумовлених вживанням алко­голю, за тестом AUDIT. Статистичний аналіз даних виконували з ­використанням пакета прикладних програм Statistica 6.1 (StatSoftInc., США). ­Оцінювання ­нормальності розподілу ознак виконували за допомогою ­тесту Шапіро–Уїлка. ­Аналіз розбіжностей проводили за допомогою ­непараметричного тесту Манна–Уїтні для кількісних ознак і критеріїв χ2 Пірсона та ­точного критерію ­Фішера для порядкових чи номінальних даних. Для порівняння декількох незалежних груп ­використовували тест Краскіла–­Уоліса з подальшим попарним порівнянням за допомогою тесту Манна–­Уїтні. Критичним ­значенням статистичної значу­щості для всіх видів аналізу вважали p < 0,05.

Результати дослідження та їх обговорення

вгору

Учасників розподілили на вікові групи за класифіка­цією ВООЗ: 18-44 роки (молодий вік), 45-59 років (серед­ній вік), ­60-74 роки (похилий вік), 75-89 років (старечий вік) (табл. 1). Дослідження не охоплювало ­осіб старше за 90 років, тож надалі категорію довгожителів не ­вико­ристовували. Аналізуючи показники депресії, тривоги, алекситимії, безнадійності та вживання алкоголю, виявлено гендерні відмінності: рівень тривоги в моло­дому віці вищий в осіб жіночої статі (p = 0,0382 для BAI та p = 0,0466 для TMAS) (табл. 2). Аналізуючи вікові особ­ливості, виявлено достовірні відмінності алекситимії, залежно від ­вікових груп (тест Краскіла–­Уолліса: H[df = 3, n = 45] =9,867787 p = 0,0197). За подальшого ­попарного порівняння виразності алекситимії виявлено достовірні відмінності показника між особами ­молодого віку та літніми ­пацієнтами як для чоловічої, так і для жіно­чої ­статі (p = 0,0322 та p = 0,0060 відповідно). Вияв­лено високий ­рівень алекситимії у всіх віко­вих групах, ­зокрема тенденцію до вищого рівня ­безнадійності у молодих жіно­к порівняно з чоловіками. За даними соціально-демографічного статусу, отриманих зі спеціально розробленої карти клініко-психопатологічного дослідження на момент обстеження 35,04 % (48/137) осіб працювали, а 64,96 % (89/137) — ні. Аналізуючи розподіл пацієнтів залежно від віку, статі, зайнятості та тривалості АНГСК (табл. 3), 52,9 % (36/68) чоловіків та 67,9 % (19/28) жінок працездатного віку не працювали через наявність хвороби. При цьому ­не виявлено достовірних відмінностей щодо працевлаштованості залежно від тривалості хвороби для обох статей (p > 0,05). ­Встановлено низьку поширеність АНГСК в осіб старшої віко­вої групи: лише 5,4 % (5/92) обстежених чоловіків та 11,1 % (5/45) є старшими за 60 років і мають нетривалий (до 5 років) анамнез захворювання. Середні результати ­рівня депресії в пацієнтів різних вікових груп за тестом BDI-II відповідали помірній депресії (20-28 балів). Аналізуючи ­рівні депресії за відповідними точками відсічі, 14,1 % обстежених чоловіків та 8,9 % жінок не мали ознак депресії (табл. 4) [15]. Досто­вірних відмінностей щодо поширеності різних рівнів депресії залежно від ­статі та віку не виявлено (p > 0,05). Середній бал песимізму до майбутнього за шкалою безнадійності Бека — 6 (4; 15), що відповідає легкому ­рівню. В обстежених жінок молодого віку виявлено тенденцію до ­вищих балів безнадійності. ­Аналізуючи поширеність ­безнадійності серед обстежених з АНГСК, клінічно значущий рівень (точка відсічі BHS — 3 бали) спостері­гали у 32,6 % чоловіків та 48,9 % жінок без досто­вірних відмінностей залежно від віку (табл. 5). ­Наявність та виразність тривоги у пацієнтів з АНГСК може бути зумовлена багатьма причинами: від реакції на тяжке ­захворювання і необхідності оперативного втручання до ­складних психо­соматичних механізмів переживання стресу. ­Серед обстежених медіанний бал тривоги за тестом TMAS був 26 (19; 37) із достовірно вищим значенням у жінок ­молодого віку. Взявши за точку відсічі за цим тестом 25 балів, отримали: чоловіки до 60 років достовірно рідше мали високий рівень тривоги, аніж жінки відповідної вікової ­групи (42,6 проти 75 % відповідно, за p = 0,0078 за точним критерієм Фішера) (табл. 6). Для осіб старшої віко­вої ­групи гендерних особливостей не ­виявлено. ­Оскільки тест TMAS визначає і вимірює тривогу як рису особистості, ми доповнили дослідження тривоги тестом BAI, який більшою ­мірою підходить для визначення тривоги як ознаки ­тривожного розладу. Аналізуючи результати, не виявлено гендерних і вікових відмінностей щодо поширеності різних рівнів тривоги в обстежених пацієнтів (табл. 7). ­Враховуючи ­алекситимічну теорію психосоматичних розладів, ми дослідили і гендерно-­вікові особливості алекситимії. Медіан­ний бал за тестом TAС-20 — 70 (62; 79) із достовірно ­вищим рівнем у жінок молодого віку. ­Узявши за точку відсічі за цим тестом 60 балів, алекситимія в осіб старших віко­вих груп виникала ­значно рідше, ніж у віці до 60 років: достовірно у жінок (p = 0,0086 за точним критерієм Фішера) та ­тен­денційно (2 проти 13) у чоловіків (p = 0,33776 за точним критерієм Фішера) (табл. 8).

Таблиця 1. Розподіл обстежених відповідно до вікових груп

Таблиця 2. Психометричні показники у пацієнтів з АНГСК залежно від статі та вікових груп (Ме [Q25; Q75])

Таблиця 3. Розподіл обстежених залежно від віку, статі, зайнятості та тривалості АНГСК

Таблиця 4. Розподіл наявності депресії у пацієнтів за BDI-II

Таблиця 5. Розподіл наявності безнадійності у пацієнтів за BHS

Таблиця 6. Розподіл наявності тривоги у пацієнтів за TMAS

Таблиця 7. Розподіл наявності тривоги у пацієнтів за BAI

Таблиця 8. Розподіл наявності алекситимії у пацієнтів за TAС‑20

Висновки

вгору

Внаслідок проведеного комплексного аналізу гендерно-віко­вих та соціально-демографічних характеристик осіб із нетравматичного АНГСК виявлено: співвідношення чоло­віків і жінок у дослідженні — 2,04 : 1. Середні результати рівня депресії в обстежених відповідають помірній депресії; 14,1 % чоловіків і 8,9 % жінок не мають ознак депресії, не виявлено відмінностей щодо поширеності ­рівнів депресії залежно від статі та віку. Рівень тривожності в молодому віці був вищий у жінок, у старшому віці ­не встановлено гендерної залежності тривожності. При ­цьому не виявлено гендерних і вікових відмінностей щодо поширеності рівнів тривоги. Клінічно значущий рівень безнадійності спостерігали майже у третини чоловіків та у половини обстежених жінок без достовірних відмінностей залежно від віку. Високий рівень алекситимії у всіх ­групах із ­досто­вірно вищим рівнем у жінок молодого віку. Трохи ­більше ­половини чоловіків і дві ­третини жінок праце­здатного віку не працювали на момент звернення по медичну допомогу через захворювання.

Література

1. Paderno E, Zanon V, Vezzani G, et al. Evidence-Supported HBO Therapy in Femoral Head Necrosis: A Systematic Review and Meta-Analysis. Int J Environ Res Public Health. 2021;18(6):2888. https://doi.org/10.3390/ijerph18062888

2. Hines JT, Jo WL, Cui Q, et al. Osteonecrosis of the Femoral Head: an Updated Review of ARCO on Pathogenesis, Staging and Treatment. J Korean Med Sci. 2021;36(24): e177. https://doi.org/10.3346/jkms.2021.36.e177

3. Petek D, Hannouche D, Suva D. Osteonecrosis of the femoral head: pathophysiology and current concepts of treatment. EFORT Open Rev. 2019;4(3):85-97. https://doi.org/10.1302/2058-5241.4.180036

4. Høifødt RS, Waterloo K, Wang CEA, Eisemann M, Figenschau Y, Halvorsen M. Cortisol levels and cognitive profile in major depression: A comparison of currently and previously depressed patients. Psychoneuroendocrinology. 2019;99:57-65. https://doi.org/10.1016/j.psyneuen.2018.08.024

5. Lespasio MJ, Sodhi N, Mont MA. Osteonecrosis of the Hip: A Primer. Perm J. 2019;23:18-100. https://doi.org/10.7812/TPP/18-100

6. Zhao DW, Yu M, Hu K, et al. Prevalence of Nontraumatic Osteonecrosis of the Femoral Head and its Associated Risk Factors in the Chinese Population: Results from a Nationally Representative Survey. Chin Med J (Engl). 2015;128(21):2843-2850. https://doi.org/10.4103/0366-6999.168017

7. Ikeuchi K, Hasegawa Y, Seki T, Takegami Y, Amano T, Ishiguro N. Epidemiology of nontraumatic osteonecrosis of the femoral head in Japan. Mod Rheumatol. 2015;25(2):278-281. https://doi.org/10.3109/14397595.2014.932038

8. Hanley AW, Gililland J, Erickson J, et al. Brief preoperative mind-body therapies for total joint arthroplasty patients: a randomized controlled trial. Pain. 2021;162(6):1749-1757. https://doi.org/10.1097/j.pain.0000000000002195

9. Kim DH, Pearson-Chauhan KM, McCarthy RJ, Buvanendran A. Predictive Factors for Developing Chronic Pain After Total Knee Arthroplasty. J Arthroplasty. 2018;33(11):3372-3378. https://doi.org/10.1016/j.arth.2018.07.028

10. Kang JS, Moon KH, Kwon DG, Shin BK, Woo MS. The natural history of asymptomatic osteonecrosis of the femoral head. Int Orthop. 2013;37(3):379-384. https://doi.org/10.1007/s00264-013–1775-y

11. Kubo Y, Yamamoto T, Motomura G, Karasuyama K, Sonoda K, Iwamoto Y. Patient-reported outcomes of femoral osteotomy and total hip arthroplasty for osteonecrosis of the femoral head: a prospective case series study. SpringerPlus. 2016;5(1):1880. https://doi.org/10.1186/s40064-016–3576-4

12. Zhao D, Zhang F, Wang B, et al. Guidelines for clinical diagnosis and treatment of osteonecrosis of the femoral head in adults (2019 version). J Orthop Translat. 2020;21:100-110. https://doi.org/10.1016/j.jot.2019.12.004

13. Atula S. Настанова 00708. Психічні розлади внаслідок соматичного захворювання. Published online 2017. https://guidelines.moz.gov.ua/documents/3503

14. Laukkala T. Настанова 01068. Психіатричне обстеження дорослих. Published online 2017. https://guidelines.moz.gov.ua/documents/3785

15. Beck AT, Steer RA, Brown GK. BDI–II, Beck Depression Inventory: Manual. 2nd ed. Psychological Corp.; Harcourt Brace; 1996.

Психосоматична медицина та загальна практика.2022. Вип. 7, No 2: e0702369 DOI: 10.26766/pmgp.v7i2.369

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2023 Год

Содержание выпуска 9 (145), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. А.О. Бурдейний, С.О. Сташенко

  3. А. Г. Бондарчук, Т.Ю. Ільницька

Содержание выпуска 8 (144), 2023

  1. Т. І. Стеценко

  2. Тарас Левін

Содержание выпуска 6 (142), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. Є. М. Денисов

  3. О. О. Хаустова

  4. О. Аврамчук, О. Ніздрань, П. Блозва

Содержание выпуска 1, 2023

  1. Л. М. Єна, Г. М. Христофорова, О. Г. Гаркавенко

  2. М.В. Полівода

  3. Пол Булен

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 1, 2024

  1. І. М. Карабань, І. Б. Пепеніна, Н. В. Карасевич, М. А. Ходаковська, Н. О. Мельник, С.А. Крижановський

  2. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравіцька

  3. Л. М. Єна, О. Г. Гаркавенко,