скрыть меню

Практичні шляхи вдосконалення допомоги пацієнтам з рідкісними формами епілепсії

страницы: 11-15

У травні 2023 р. у Києві відбулася рада експертів, присвячена визначенню ролі нового для українського ринку препарату Сабрил (вігабатрин) у практиці дорослих і дитячих неврологів. Головними цілями заходу, який відбувся у змішаному форматі (офлайн і онлайн), були застосування препарату Сабрил у лікуванні пацієнтів з епілепсією; пошук шляхів донесення інформації для лікарів; можливості перегляду національних рекомендацій у перспективі. Крім лікарів-епілептологів, учасниками були представники компанії «Санофі». До вашої уваги представлено короткий огляд цього заходу.

Олександр Носонович,
Генеральний директор компанії «Санофі» в Україні

Із короткою промовою до учасників Ради експертів ­звернувся Генеральний директор компанії «Санофі» в Україні Олександр Носонович, який розповів про внесок компанії у підтримку системи охорони здоров’я України під час повномасштабного вторгнення РФ. Компанія «­Санофі» максимально скоротила свою присутність на фармацевтичних ринках РФ і Білорусі та припинила проведення там нових клінічних дослі­джень. Сьогодні компанія надає нашій країні всебічну підтримку, зокрема, поставивши на поточний момент 37 млн доз лікарських препаратів як гуманітарну допомогу на загальну суму 25 млн євро та надавши 5 млн євро Червоному Хресту для потреб українських біженців за кордоном. «Санофі» як соціально відповідальна фармацевтична компанія понад рік не підвищу­вала ціни на власну продукцію в Україні, а впродовж 2022 р. компанія сплатила до держбю­джету 354,7 млн грн податків.

Сьогодні «Санофі» продовжує постачати в Україну необхідні медичні препарати і проводити клінічні дослі­дження. Олександр Носонович продемонстрував упаковку препарату Сабрил, зазначивши, що його надхо­дження на полиці українських аптек очікується вже у вересні ­цього року. Реєструючи Сабрил в Україні, компанія перед­усім враховувала запити пацієнтів саме на цей препарат, а не досягнення значних обсягів продажу. Клі­нічні переваги Сабрилу за окремими показаннями є беззаперечними, співробітники компанії роблять усе можливе, щоб цей препарат і у формі таблеток, і у формі гранул для приготування орального розчину, був доступним ­якомога швидше не лише в аптеках, а й у лікарнях.

А.Є. Дубенко,
д.мед.н., професор, президент Української протиепілептичної ліги, провідний науковий співробітник

Зі вступним словом до учасників заходу також звернувся президент Української протиепілептичної ліги (УПЕЛ), провідний науковий співробітник Інституту неврології, психіатрії та наркології НАМН України, д.мед.н., професор Андрій Євгенович Дубенко, який присвятив його актуальності нового протинападового препарату (ПНП), проблемі ­інфантильних спазмів, рефрактерних дитячих форм епілепсії, фармакорезистентності фокальних нападів. ­Зокрема, зупинився на унікальному механізмі дії вігабатрину та показаннях до його застосування: у комбінації з іншими ПНП для лікування пацієнтів із резистентною парціальною епілепсією, із вторинною генералізацією або без неї, за неефективності або поганої переносимості відповідних комбінацій лікарських засобів; як засобу монотерапії — для лікування пацієнтів з інфантильними спазмами. Також Андрій Євгенович окреслив питання обмежень застосування препарату в дорослих і дітей із фармако­резистентною епілепсією через таку побічну дію, як обмеження полів зору — як правило, двобічне концентричне звуження полів зору різного ступеня тяжкості (від легкого до тяжкого). Було виявлено, що такі ­побічні ефекти частіше виникають у пацієнтів, які й до того мали певні обмеження полів зору.

Отже, перед початком лікування вігабатрином пацієнтам слід звернутися до офтальмолога для дослі­дження полів зору (яке надалі слід повторювати що 6 місяців упродовж усього періоду лікування). Якщо обмежень ­полів зору немає, вігабатрин можна призначати як засіб ­додаткової терапії пацієнтам із фармакорезистентною епілеп­сією.

Крім того, Андрій Євгенович представив результати проведеного в Шотландії багаторічного дослі­дження M. J. Brodie etal. (2018), за даними якого, за різних підходів і схем ліку­вання пацієнтів з епілепсією приблизно 25–30 % із них усе одно залишаються фармакорезистентними. За даними загального висновку, при застосуванні як «старих», так і «нових» ПНП ремісії вдається ­досягти лише у 64 % випадків (­тобто ефект «нових» препаратів не перевершує «старі»). Він коротко зупинився також на проблемі синд­рому інфантильних епілептичних спазмів, ­захворюваність на який становить 30 випадків на 100 тис. живонароджених немовлят (із певними варіаціями за­лежно від гео­графічних широт) (Sameer etal., 2022).

Своєчасне лікування дає цим пацієнтам дорогу в майбутнє, запобігаючи інвалідизації. У настанові Європейського агентства з лікарських засобів (EMA, 2018) зазначено, що вігабатрин слід обов’язково застосовувати для лікування дітей із синдромом інфантильних спазмів для запобігання швидкій психомоторній регресії.

На завершення своєї доповіді А. Є. Дубенко зазначив, що нині спостерігається гостра потреба в застосуванні препа­рату Сабрил, на чому неодноразово наголошували ­дитячі неврологи. За поданням дитячих неврологів УПЕЛ готувала лист на підтримку прискореної реєст­рації вказаного лікарського засобу. ­

Сьогодні є ­розуміння, що без покращення діагносту­вання ­інфантильних епілептичних спазмів не буде широ­кого застосування препарату Сабрил, а розвиток таких дітей буде під загрозою. Що стосується фармако­резистентної епілепсії — належне використання препа­рату Сабрил зробить можливим його застосування за цим показанням і в педіатричних, і в дорослих пацієнтів.

Сесія № 1. Роль вігабатрину в лікуванні пацієнтів із фокальною рефрактерною епілепсією у дорослих. Перспективи і перешкоди та шляхи їх подолання

вгору

Т.А. Літовченко,
д.мед.н., професорка, завідувачка кафедри неврології та дитячої неврології Харківської медичної академії післядипломної освіти

Із промовою про роль вігабатрину в лікуванні дорослих паці­єнтів із фокальною епілепсією виступила завідувачка кафедри неврології та дитячої неврології Харківської медичної академії післядипломної освіти, професорка Тетяна Анатоліївна Літовченко.

Доповідачка зупинилася на механізмі дії вігабатрину. Вона зазначила, що взаємодії препарату з іншими лікарськими засо­бами є міні­мальними, оскільки він не метаболізується в організмі та не зв’язується з білками, а через незво­ротне інгі­бування ним трансамінази γ-аміномасляної кислоти (ГАМК-Т) немає підстав для моніторингу його концент­рації у сироватці крові.

Численні дослі­дження продемонстрували переваги застосування вігабатрину в пацієнтів широкого вікового діапазону з різними типами нападів — значне (на 50 %) зниження кількості нападів.

Метааналіз, присвячений порівнянню вігабатрину з ­іншими ПНП, підтвердив, що препарат можна застосовувати у пацієнтів із фокальними нападами. Переносимість вігабатрину загалом порівнянна з переносимістю інших ПНП. У близько 2–4 % пацієнтів на початку терапії можуть ­розвинутися побічні поведінкові ефекти: ажитація, дратівливість, депресія, психоз, які є оборотними в разі зниження дозування; незначне ­збільшення маси тіла; можливе почастішання абсансів та міоклонічних напа­дів (Wheless etal., 2007).

Вігабатрин практично не чинить впливу на когнітивні функції або якість ­життя (Bresnahan etal., 2020).

Так, за даними Кокранівського огляду даних п’яти дослі­джень, не виявлено відмінностей за частотою дефектів полів зору та порушень зору при застосуванні карбамазепіну й вігабатрину в монотерапії (Xiao etal., 2015).

Застосування вігабатрину вивчали в кількох клінічних дослі­дженнях як засобу для профілактики епілепсії при туберозному склерозі (оцінювали дані відеоелектро­енцефалографії [відео-ЕЕГ] до 24-місячного віку та ліку­вали пацієнтів вігабатрином [100–150 мг/кг], якщо виникала пароксизмальна активність). Частка пацієнтів без нападів через 24 місяці була значно більшою в групі профілактичного лікування: 92,9 проти 35,4 % (83,3 порів­няно з 9,1 % при розгляді тільки тих, у кого розвинулася епілепсія). Дані ЕЕГ нормалізувалися через 24 місяці профілактичного лікування вігабатрином ­порівняно зі стандартним лікуванням (80 % проти 9,1 %).

Вігабатрину притаманні не тільки протисудомні, але й протиепілептогенні властивості, особливо за деяких гене­тичних епілепсій, як-от туберозний склероз (Klein etal., 2020). У дорослих пацієнтів вігабатрин може бути ­тільки препаратом додаткової терапії у пацієнтів із резистентною епілепсією. Ефективність комбінації вігабатрину та ламо­три­джину було підтвер­джено в проспективному дослі­дженні G. J. Schapel etal. (1998), яке продемонструвало статистично значуще зниження частоти нападів на 62 % (р < 0,025) у 69 % пацієнтів, які отри­мували лікування комбінацією цих двох препаратів. Таку комбінацію слід розглядати як тера­певтичний варіант для пацієнтів із важко виліковною ­епілепсією.

В іншому дослі­дженні оцінювання вігабатрину як засобу додаткової терапії у дорослих пацієнтів із рефрактерною епілепсією з фокальними нападами з порушенням усвідомлення засвідчило, що у 48 % пацієнтів, які отримували вігабатрин, порівняно з 26 % осіб, які приймали плацебо, зниження частоти нападів становило ≥ 50 %. За цих умов препарат добре переносився, ­побічні ефекти були незначними (Bruni etal., 2000).

У низці досить масштабних дослі­джень не спостерігалося значущої частоти побічних явищ щодо органів зору, що, очевидно, свідчить про певний відбір пацієнтів. ­Тетяна Анатоліївна навела дані дослі­дження S. Steidele etal. (1997), згідно з якими вігабатрин є ефективним і безпечним препаратом для лікування пацієнтів старечого віку з епілепсією, для яких часткове зменшення полів зору не є надто значущим, тоді як епілептичні напади призводять до тяжкої інвалідизації.

На завершення доповіді пані Літовченко зазначила, що максимальна ефективність застосування вігабатрину в дорослих пацієнтів зазвичай спостерігається в ­діапазоні дозування 2–3 г/добу. Як правило, препарат у початковій дозі 1 г/добу додається до поточної схеми ­приймання ПНП; добову дозу слід титрувати з кроком 0,5 г із тижневими інтервалами, залежно від клінічної відповіді та переносимості; найвища рекомендована доза — 3 г/добу.

Прямої кореляції між концентрацією вігабатрину в плазмі та його ефективністю немає, а тривалість дії препарату залежить не від його концентрації в плазмі, а від швидкості ресинтезу ГАМК-Т. Є певні застереження щодо застосування вігабатрину в пацієнтів літнього віку та осіб із порушенням функції нирок (необхідно з обережністю призначати препарат таким пацієнтам, особ­ливо за кліренсу креатиніну < 60 мл/хв; коригувати ­дозування або частоту введення; моніторувати такі небажані ефекти, як седація або сплутаність свідомості).

Т.О. Студеняк,
к.мед.н., лікар невролог-епілептолог, співробітник кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Із доповіддю, присвяченою оцінюванню переносимості вігабатрину та перспективі його застосування у дорослих пацієнтів, виступив співробітник кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету і Обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології, к.мед.н., лікар-­невролог Тарас Олександрович ­Студеняк.

Він представив дані дослі­джень, за якими 60–70 % паці­єнтів зі складними парціальними нападами мали зни­ження частоти нападів на ≥ 50 % на тлі ­застосування віга­батрину, а 8 % пацієнтів, у яких в анамнезі наявні 3–4 невдалі спроби лікування іншими антиконвульсантами, досягали повної ремісії впродовж 18 тижнів терапії вігабатрином (Garaizar etal., 1999; Satishchandra etal., 1999).

Щодо такого небажаного ефекту, як звуження полів зору, то його часто помилково сприймають як втрату зору. Подібні зміни спостерігаються в багатьох осіб, ­стосуються так званих зовнішніх градусів, або темпоральних меж, і в більшості випадків є клінічно незначущими (Willmore etal., 2009; Whelles and Collins, 2007).

Дослі­дження на тваринних моделях засвідчили, що віга­батрин не чинить вплив безпосередньо на поля зору, а збільшує фототоксичність за умови впливу ультрафіолетових (УФ) променів, чому можна запобігти профілактичним застосуванням таурину (Jammoul etal., 2009).

Дослі­джень на підтвер­дження такої гіпотези за участю пацієнтів дотепер не виконували. Проте накопичені на сьогодні дані дають змогу сформулювати певні рекомендації щодо застосування вігабатрину в дорослих ­пацієнтів.

Дослі­дження сітківки (периметрію та електроретино­метрію) необхідно виконувати перед початком терапії та надалі регулярно впродовж курсу лікування, ефективність якого має бути оцінена протягом трьох місяців від його початку (якщо не досягнуто чіткого ­зменшення ­частоти й тяжкості нападів протягом цього періоду слід ­скасувати застосування препарату). Клініцист має викону­вати регулярні обстеження функції сітківки та визначення ­полів зору впродовж усього періоду застосування вігабатрину і постійно зіставляти ризики / переваги для ­кожного конкретного пацієнта (Whelles and Collins, 2007).

Т. О. Студеняк зауважив, що перші три місяці є безпечним періодом лікування, оскільки зміни полів зору можуть виникати не раніше ніж через 6 місяців лікування, а також навів можливості запобігання фототоксичності вігабатрину: системний і регулярний медичний контроль; приймання таурину; використання сонцезахисних окулярів (блокування впливу УФ-випромінювання).

Сесія № 2. Роль вігабатрину в лікуванні пацієнтів з інфантильними спазмами

вгору

В.І. Харитонов,
к.мед.н., завідувач дитячого психоневрологічного відділення № 11 КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія»» у м. Києві

Із доповіддю «Роль віга­батрину в лікуванні пацієнтів з інфантильними спазмами» ­виступив ­завідувач дитячого психоневрологічного відділення № 11 КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія»» у м. Києві, к.мед.н., дитячий психіатр, невролог і епілептолог Володимир Ігорович Харитонов.

Свою розповідь він розпочав із визначення інфантильних епілептичних спазмів та причин їх ­виникнення. ­За ­новою термінологією, слід використовувати термін «синдром інфантильних епілептичних спазмів» (IESS), для якого характерне виникнення епілептичних спазмів, що зазвичай дебютують у віці від 3 до12 місяців (іноді 1–24 міс.). Епілептичні спазми являють собою коротко­часні тонічні скорочення осьових м’язів тривалістю 0,5–2 с, які ­можуть бути згинальними, розгинальними або змішаними, час­тіше є ­серійними, пов’язаними із засинанням або прокиданням (Sahu etal., 2023).

Зазвичай для ЕЕГ характерна гіпсаритмія, іноді патерн «спалах–пригнічення». Синдром зазвичай супрово­джується серйозними нейрокогнітивними ­порушеннями. Як зазначив доповідач, етіологія IESS найчастіше пов’язана з туберозним склерозом; серед інших причин — фетальні інфекції, гіпоксично-ішемічні енцефалопатії, пери­натальні ураження мозку, гіпоглікемія, мальформації головного мозку, порушення метаболізму, дефіцит піри­доксину, а також хромосомні аномалії.

Нині бракує чіткого розуміння механізмів ­виникнення інфантильних спазмів. Відомо, що до генерації та синхронізації розрядів обов’язково залучена кора головного мозку; необхідною також є активація серединних структур (центре­нефалон); збу­дження досягає обох лентикулярних ядер і зумовлює інфантильний спазм (Gataullina, Dulac, 2023).

Крім того, В. І. Харитонов навів детальну схему дозування вігабатрину при лікуванні IESS згідно з Канадською настановою (Sick Kids Infantile Spasms Guidelines, 2021). Відомо, що 90 % пацієнтів відповідають на лікування вігабатрином та гормонами; якщо немає ефекту, призначають кетогенну дієту; якщо ж і це є недієвим, призначають інші антиконвульсанти — вальпроат, леветирацетам, клобазам, топірамат.

І.В. Македонська,
к.мед.н, завідувачка неврологічного відділення молодшого віку КНП «Міська дитяча лікарня № 5» м. Дніпра, лікарка-неврологиня вищої категорії

Завідувачка ­неврологічного відділення молодшого віку КНП «Міська дитяча лікарня № 5» м. Дніпра, лікарка-­неврологиня вищої категорії, к.мед.н. Ірина Василівна ­Македонська присвятила свій виступ лікуванню пацієнтів з епілептичними спазмами. Як зазначила ­Ірина Василівна, прогноз щодо лікування має бімодальну природу: близько ­чверті дітей з інфантильними спазмами — зі сприятливим преморбідним розвитком, швидким встановленням діаг­нозу та успішним раннім ­лікуванням — досягають стійкої відсутності ­судом і нормальних (або майже нормальних) результатів ­розвитку інтелекту. Решта дітей, попри ліку­вання, ­стикаються зі значним ризиком інтелектуальної недостатності, розладами ­аутистичного спектра та неперебор­ними ­судомами, ­часто з переходом до інших епілептичних синдромів. Ключовими коротко­строковими цілями терапії епілептичних спазмів є­ ­швидка їх ­зупинка та усунення гіпсаритмії (або запобігання їй). ­Золотим стандартом вимірювання короткочасної відповіді на тера­пію є відсутність епілептичних спазмів та гіпсаритмії (як пра­вило, ­після інтервалу лікування ≤ 2 тижні) та відсутність їх реци­диву протягом заздалегідь визначеного інтервалу (наприклад, 1–3 місяці).

Найважливіші довгострокові результати охоплюють тривалу (протягом років) відсутність епілептичних спазмів та гіпсаритмії, еволюції до інших форм епілепсії (наприклад, синдрому Леннокса–Гасто), а також низку стандартизованих показників інтелектуальної продуктивності та розвитку в пізньому дитинстві та повнолітті (Carmant, 2011).

Швидке діагностування та лікування мають важливе значення, оскільки інфантильні спазми та гіпсаритмія становлять найбільшу загрозу для довгострокового роз­витку саме на ранніх стадіях перебігу. Існує відносно широ­кий консенсус щодо того, що гормональна терапія є найефективнішим початковим лікуванням, проте тривають ­дебати щодо вибору найкращого засобу, його дозу­вання та тривалості терапії. Серед найпопулярніших ­видів гормональної терапії — природний і синтетичний адренокортикотропний гормон (АКТГ і сАКТГ), преднізолон і преднізон (проліки преднізолону).

Усім гормональним препаратам притаманні подібні (і значні) побічні ефекти: імуносупресія, яка може бути серйозною та потенційно летальною, а також гіпертензія, яка потенційно може призвести до застійної серцевої недостатності.

Зокрема, ефективність застосування вігабатрину доведено в кількох рандомізованих контрольованих дослі­дженнях, проте, порівняно з гормональною терапією, показники короткострокової відповіді на цей препарат значно нижчі. Стосовно від­далених результатів пере­вага гормональної терапії є не такою однозначною. ­Власне, ­існує широкий консенсус щодо того, що паці­єнти з інфан­тильними спазмами мають отримувати лікування першої лінії з віга­батрином. Усе більше клініцистів віддають перевагу використанню обох терапій одночасно від самого по­чатку. Ефективність комбінованої терапії є кращою, ніж у будь-якого підходу окремо, що підтвер­джено в Міжнародному спільному дослі­дженні дитячих судом (ICISS) (Carmant, 2011).

Пані Македонська зауважила, що немає згоди щодо ­ідеального алгоритму лікування інфантильних спазмів. Хоча визнано, що гормональна терапія та вігабатрин є най­дієвішими методами лікування, на практиці постає ­багато питань: наприклад, щодо специфічних форм гормональної терапії, дозування препаратів, графіка приймання тощо. На жаль, щодо лікування пацієнтів із рефрактерними інфантильними спазмами (тобто ­після неефективності як гормональної терапії, так і ­вігабатрину) майже немає доказових рекомендацій.

На завершення доповіді Ірина Василівна навела схеми призначення фармакотерапії (АКТГ, преднізон, вігабатрин) за інфантильних спазмів згідно з рекомендаціями Міжнародної протиепілептичної ліги (ILAE, 2015). Вона також детально зупинилася на настанові Національного інституту охорони здоров’я та досконалості медичної ­допомоги Великої Британії (NICE, 2022).

Згідно з останньою, першою лінією терапії є:

  • За інфантильних спазмів, які не спричинені туберозним склерозом — комбінована терапія пероральним преднізолоном у високих дозах та вігабатрином, за винятком випадків, коли дитина має високий ­ризик побічних ефектів, пов’язаних зі стероїдами.
  • Монотерапія вігабатрином у дітей із високим ризиком побічних ефектів, пов’язаних зі стероїдами.
  • За інфантильних спазмів, спричинених туберозним склерозом — монотерапія вігабатрином (якщо вігабатрин неефективний через тиждень, слід додати пер­оральний преднізолон у високій дозі).

Сьогодні призначення комбінації «вігабатрин + преднізолон» здійснюють поза затвер­дженими показаннями.

Перед початком приймання пацієнтом перорального преднізолону за інфантильних спазмів слід: 1) ­обговорити можливі побічні ефекти лікування стероїдами з батьками та/або опікунами; 2) перевірити, чи є у дитини антитіла до вірусу вітряної віспи; 3) на­дати батькам та/або опікунам карту приймання стероїдів та інформацію про те, коли слід звертатися по медичну допомогу в разі розвитку побічних ефектів; 4) контролювати артеріальний тиск і рівень глюкози в сечі ­щотижня під час лікування.

Сесія № 3. Перспективи застосування вігабатрину в пацієнтів із рефрактерними дитячими формами епілепсії, фармакорезистентними фокальними нападами у дітей

вгору

І. В. Македонська представила також доповідь на тему «Лікування рефрактерних епілепсій». Як відомо, близько 25–30 % епілепсій та епілептичних синдромів є важкокурабельними. Особливу проблему це створює для пацієнтів дитячого віку. Резистентні до терапії епілептичні напади призводять до затримки розвитку, формування глибокого неврологічного та когнітивного дефекту, до низки соматичних ускладнень і соціальних проблем. Найголовніше — вони зумовлюють стан, який загрожує життю. Так, ­близько 30–40 % хворих не досягають ремісії та потребують призначення інших ПНП. Ще в 10 % пацієнтів доводиться скасо­вувати застосування ефективного лікарського ­засобу ­через непереносимість побічних дій.

Особливо актуальним нині стає вибір ефективних і безпечних методів лікування, а також створення нових ПНП, які допоможуть повністю виключити або значно знизити частоту нападів і підвищити якість життя пацієнтів (Стеценко, 2019).

Як зазначено в «Уніфікованому клінічному протоколі первинної, екстреної, вторинної (спеціалізованої) та третин­ної (високоспеціалізованої) медичної допо­моги дорослим та дітям з епілепсією МОЗ України», затвер­дженому Наказом МОЗ України № 276 від 17.04.2014, за неефективності монотерапії другим ПНП перехід на ­приймання третього препарату як засобу монотерапії можливе лише за дуже рідкісних нападів. Зазвичай пере­ходять на тера­пію двома ПНП, вибираючи з перших двох препаратів той, який був ефективнішим і краще пере­носився пацієнтом. До нього додають препарат першої або другої лінії вибору. Можлива комбінація ­раніше призначених ПНП або ­одного з них із будь-яким препаратом першої або ­другої лінії вибору, зважаючи на фармако­кінетичні та фармакодинамічні взаємодії. Комбінації більше трьох ПНП вважають нерезультативними ­через неможливість оцінити їхню взаємодію та неминуче підсумову­вання побічних ефектів. Ці вимоги зумовлюють необхідність дуже зваженого підходу за призначення політерапії, особ­ливо у пацієнтів дитячого віку.

Згідно з настановами ILAE (2013) та NICE (2012), віга­батрин є препаратом третьої лінії для лікування дітей із фокальними нападами.

Пані Македонська також представила результати щодо ефективності застосування вігабатрину за фокальних нападів у дітей. Вони є обмеженими, але, за даними мета­аналізу результатів дослі­джень ефективності препарату як додаткового ­засобу лікування резистентної фокальної епілепсії, його застосування вдвічі-втричі підвищує ­шанси зменшення частоти нападів на 50 % і втричі — припинення ліку­вання (Bresnahan etal., 2020).

Вігабатрин визнано препаратом, який дає змогу досягати очікуваного результату у пацієнтів з туберозним склерозом (Overwater etal., 2015).

Терапія вігабатрином рекомендована як за інфантильних, так і за фокальних нападів у пацієнтів із туберозним склерозом (Golec etal., 2021).

В. І. Харитонов також навів дані щодо перспектив застосування вігабатрину в дітей із ­фармакорезистентними фокальними нападами. Так, за даними Кокранівського дослі­дження R. Bresnahan etal. (2020), 24,5 % його учасників досягли повного контролю судом або зниження їх частоти на > 90 % після додавання до схеми ­лікування віга­батрину. Препарат може бути безпечним і ефектив­ним засобом лікування для пацієнтів із туберозним склерозом із рефрактерними фокальними нападами. Крім того, члени родин пацієнтів зазначали, що контроль напа­дів є для них пріоритетним, попри ризик побічних ефектів із боку органів зору. У разі призначення вігабатрину (препарату Сабрил) за ефективності лікування можна розглянути ­зменшення дозування або навіть ­скасування одного з призначених ­раніше препаратів.

Дослі­дження K. Kotulska etal. (2020) також підтвердило, що призначення вігабатрину пацієнтам із туберозним склерозом без судом, але з епілептиформними змінами за даними ЕЕГ, сприяло відстроченню розвитку нападів, а в деяких випадках і запобігало їх розвитку. Час до першого клінічного нападу був значно довшим за профілактичного, ніж за традиційного лікування (364 дні проти 124 днів). Так, через 24 місяці профілактичне ліку­вання знижувало ризик клінічних судом (фокальних резистентних та інфантильних спазмів). Вігабатрин продемонстрував себе як хворобомодифікувальний препарат, оскільки полегшував перебіг епілепсії та зменшував її вплив на когнітивні функції.

Висновки

вгору

Сьогодні вігабатрин (препарат Сабрил, компанія «­Санофі») є доцільним варіантом для пацієнтів з інфантильними спазмами або рефрактерною фокальною ­епілепсією, враховуючи потенційні клінічні наслідки ­неконтрольованих нападів та епілептичних спазмів. Клініцисти можуть розглянути використання вігабатрину як засобу терапії першої лінії інфантильних (епілептичних) спазмів.

Вігабатрин може зменшити частоту напа­дів за резистентної фокальної епілепсії. Препарат є хворобомодифікувальним засобом, а у пацієнтів із туберозним склерозом він навіть запобігає ­розвитку епілепсії. Вігабатрин не взаємодіє з іншими лікар­ськими засобами та має унікальний меха­нізм дії (є вибірковим необоротним інгібітором ГАМК-транс­­амінази), що ­сприяє ефективності препарату і ­застосуванню в комбінованій терапії. Необхідно конт­ролювати звуження полів зору та інші побічні реакції, що можуть бути пов’язані з прийманням препарату. Ефективність вігабатрину слід оцінювати впродовж 3 місяців від початку ліку­вання, ризик розвитку дефектів поля зору виникає не раніше за 6 місяців застосування препа­рату.

Зрештою, було висловлено сподівання щодо перспективи внесення відповідних змін до національних рекомендацій із лікування пацієнтів з епілепсією у зв’язку з появою на віт­чизняному фармринку ­нового протиепілептичного препарату Сабрил компанії «Санофі».

Підготувала Наталія Купко

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2023 Год

Содержание выпуска 9 (145), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. А.О. Бурдейний, С.О. Сташенко

  3. А. Г. Бондарчук, Т.Ю. Ільницька

Содержание выпуска 8 (144), 2023

  1. Т. І. Стеценко

  2. Тарас Левін

Содержание выпуска 6 (142), 2023

  1. Є. М. Денисов

  2. Є. М. Денисов

  3. О. О. Хаустова

  4. О. Аврамчук, О. Ніздрань, П. Блозва

Содержание выпуска 1, 2023

  1. Л. М. Єна, Г. М. Христофорова, О. Г. Гаркавенко

  2. М.В. Полівода

  3. Пол Булен

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 1, 2024

  1. І. М. Карабань, І. Б. Пепеніна, Н. В. Карасевич, М. А. Ходаковська, Н. О. Мельник, С.А. Крижановський

  2. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравіцька

  3. Л. М. Єна, О. Г. Гаркавенко,