Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Меморандум про співпрацю у сфері ментального здоров’я: психологічна підтримка на первинному рівні
-
Лікування депресивного розладу
-
Раздел:
Лікування депресивного розладу
За матеріалами Міжнародної неврологічної конференції «XIV Нейросимпозіум» (4-7 вересня 2022 року, Україна)
Зміст статті:
- Поширеність депресії
- Діагностика депресивного розладуКлінічна картина
- Методи лікування
- Тяжка форма депресивного розладу
- Висновки
У сучасному світі депресія є одним із найпоширеніших психічних розладів. Прояви захворювання призводять до негативних наслідків як на психологічному, так і на соматичному рівні, а тяжка депресія може стати причиною суїциду. Вагоме зниження якості життя хворих та сильне навантаження на економічну і медичну системи країни зумовлюють актуальність цього захворювання.
Про сучасні стандарти діагностики та методи лікування депресивного розладу у своїй доповіді на Міжнародній неврологічній конференції «XIV Нейросимпозіум»розповів професор Allan H. Young.
Поширеність депресії
вгоруЗа підрахунками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ, 2019), глобальна поширеність депресії становила 279,6 млн, що вже на той момент робило її одним із найчастіших психічних розладів, які можна зустріти в практиці психіатра. Наприклад, 1990 року поширеність депресії сягала лише 170,8 млн осіб. Пацієнти з депресивним розладом в анамнезі мають значно меншу частоту працевлаштування, ніж у загальній популяції.
Так, серед осіб віком 25-64 роки з наявною тривалою депресією лише половина була працевлаштована порівняно із 77 % працевлаштованих осіб без наявного депресивного розладу, що, безперечно, є сильним ударом по економіці.
Як зазначив проофесор, через високий рівень безробіття серед осіб, які страждають на депресивний розлад, у Європейському Союзі економічні втрати становлять понад 176 млрд євро за рік, що однозначно відображається на загальній якості життя населення.
В Україні депресія є найактуальнішою проблемою серед усіх психічних розладів. Наприклад, доведено, що українці страждають на це захворювання значно частіше, ніж жителі країн Європейського Союзу, при цьому велика кількість таких пацієнтів залишається «за лаштунками» через нерозпізнаний лікарями загальної практики легкий або межовий депресивний розлад.
Зрозуміло, що пандемія COVID-19, воєнні дії також мають негативний вплив на психіку людини, вагомо підвищуючи схильність до розвитку депресивного розладу. Так, за даними 2021 року, наслідком коронавірусної пандемії стало збільшення поширеності депресії на 53,2 млн випадків.
Установлено, що деякі пацієнти після перенесеного інфекційного захворювання мали вищу схильність до розвитку тривожного розладу та тяжкої депресії, зокрема жінки, пацієнти молодого віку й особи зі слабшою імунною системою. Саме тому недивними є передбачення вчених, які вважають, що великий депресивний розлад стане лідируючою патологією до 2030 року (щонайменше серед психологічних захворювань).
Цікаво, що, попри статистичне зростання кількості осіб із депресією, пандемія спричиняла зменшення мотивації пошуку лікаря в пацієнтів із наявним або межовим депресивним розладом.
Зокрема, це свідчить про те, що істинна поширеність цього розладу значно перевищує надані ВООЗ показники. Крім того, через неможливість планового лікування з причини перепрофілювання психіатричних відділень в інфекційні сумарно збільшилася кількість пацієнтів із гострими станами (у контексті депресії – спробами самогубства).
Діагностика депресивного розладу
Клінічна картина
вгоруОсновними клінічними симптомами депресивного розладу є:
- Знижений настрій, який не залежить від зовнішніх обставин.
- Ангедонія – нездатність людини отримувати задоволення від діяльності, яка зазвичай є для неї приємною.
- Швидка втомлюваність.
- Почуття провини та власної непотрібності.
- Порушення сну (безсоння або гіперсомнія – патологічна сонливість).
- Зміна апетиту та невмотивована зміна маси тіла.
- Негативні переконання щодо себе чи відносин з оточенням.
- Втрата уваги та здатності до концентрації.
- Суїцидальні думки.
Усі вищезазначені симптоми містяться в сучасних рекомендованих діагностичних критеріях – у 5-й редакції Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів (DSM-5) та Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10).
Для встановлення діагнозу депресивного розладу в пацієнта мають бути наявні хоча б один (DSM-5) або два (МКХ-10) ключові симптоми за їхньої тривалості впродовж щонайменше два тижні. Власне, після встановлення діагнозу вирішується питання про оптимальну терапевтичну стратегію.
Методи лікування
вгоруОсновними лікарськими засобами для лікування депресії на фармацевтичному ринку є антидепресанти. Широкий спектр цих препаратів дає змогу сьогодні в індивідуальному порядку обрати кращий препарат для пацієнта, досягнувши клінічної ефективності лікування. Але не завжди відповідь на лікарські засоби може бути адекватною.
Неадекватну відповідь на лікування визначають за наявності:
- залишкових симптомів (втома, безсоння, збільшення маси тіла, ангедонія, психосоматичні симптоми тощо);
- функціональних порушень із боку шлунково-кишкового тракту й інших систем органів.
Як зазначив доповідач, насправді неадекватна відповідь на лікування депресії не є рідкістю в практиці психіатра.
Проте резидуальні симптоми вагомо знижують якість життя пацієнта та його комплаєнс щодо призначеної терапії, через що вони мають вищий ризик рецидиву захворювання і менший час до його настання порівняно з іншими хворими.
Зокрема, залишкові явища та функціональні порушення внаслідок неадекватної терапії корегуються фармакологічно, але навіть при їхньому зникненні пацієнт може не відчувати себе вилікуваним (попри клінічні критерії ремісії). Саме тому обов’язково необхідно поцікавитися в пацієнта про його психологічний стан і відчуття ефекту внаслідок проведеного лікування.
Резистентність
Одним із видів неадекватного ефекту лікування є розвиток резистентності – відсутності належної відповіді на ≥ 2 антидепресанти, які призначають протягом рекомендованого періоду часу та в достатніх терапевтичних дозах. Дослідження STAR*D виявили, що загалом 67 % пацієнтів досягають ремісії при використанні антидепресантів. Однак із кожним кроком терапії частота хворих із ремісією знижувалася, а ризик рецидиву та резистентність до терапії збільшувалися.
Так, лише 15% пацієнтів після застосування двох антидепресантів досягали ремісії у разі подальших кроків консервативної терапії, але в майже 70% із них вона була нестабільною і спричиняла рецидив захворювання.
Залежно від перебігу розрізняють п’ять стадій резистентної до лікування депресії:
- Стадія І: відсутність відповіді хоча б на один антидепресант, який застосовується для лікування депресивного розладу.
- Стадія ІІ: стадія 1 + відсутність відповіді на два антидепресанти.
- Стадія ІІІ: стадія 2 + відсутність відповіді на трициклічні антидепресанти.
- Стадія ІV: стадія 3 + відсутність відповіді на інгібітори моноаміноксидази (МАО).
- Стадія V: стадія 4 + відсутність відповіді на курс білатеральної електрошокової терапії.
Діагноз резистентної депресії встановлюють на основі анамнезу пацієнта щодо неефективності попереднього лікування та його клінічної симптоматики. Також деякі лікарі використовують модель Maudsley; вона допомагає оцінити основні симптоми, тривалість і тяжкість епізодів депресії пацієнта, а також кількість неуспішних курсів терапії.
Ця модель є достатньо легкою для клінічного оцінювання стану хворого, однак не враховує психосоціальних стресорів, функціональних порушень, коморбідних патологій тощо, через що не надає змоги отримати повну картину захворювання та застосувати оптимальний підхід до лікування.
Тяжка форма депресивного розладу
вгоруЗ огляду на те, що резистентність до певного препарату зазвичай характерна для тривалого перебігу хвороби, а не для гострого процесу, останнім часом, окрім резистентної депресії, використовують термін «депресія, яка важко піддається лікуванню» – DTD (difficult to treat depression); він є переосмисленням резистентного депресивного розладу.
Концепт DTD ураховує загальний стан пацієнта, середовище життя та перебіг його депресивних епізодів упродовж тривалого часу, надаючи в такий спосіб лікарю можливість розпізнати як гостре афективне порушення, так і рецидив хронічного розладу. Зокрема, підхід до лікування за моделлю DTD є ціліснішим і спрямований не лише на досягнення ремісії, а й на усунення стресових чинників та коморбідних патологій, які чинять вплив на перебіг депресивного розладу. Саме тому наразі підходи до лікування DTD застосовують і для резистентної депресії.
Діагностика резистентної до лікування депресії
Алгоритм діагностики резистентної до лікування депресії має такі етапи:
1) оцінити загальний стан пацієнта;
2) підтвердити первинний психіатричний діагноз;
3) оцінити адекватність попереднього лікування;
4) підтвердити прихильність до попереднього лікування;
5) розглянути варіант фармакогенетичного тестування чи моніторингу аналізу крові;
6) оцінити коморбідні психіатричні розлади, які погіршують або імітують депресивний епізод і потребують лікування;
7) оцінити недіагностовані загальномедичні захворювання, що можуть зумовити депресію;
8) оцінити поточні стресові чинники, які потребують корекції.
Терапевтичні стратегії
Основні цілі терапії резистентної до лікування депресії – це підтримання асимптоматичного стану пацієнта, повернення його до преморбідного функціонального стану та мінімізація побічних ефектів. Під час обрання оптимальної терапії слід звернути увагу на досягнення високого комплаєнсу завдяки довірливим взаємовідносинам із пацієнтом, а також його індивідуальним вподобанням.
Преференція пацієнта певному виду лікування (фармако-/психотерапії чи їхній комбінації) має достовірний прямий вплив на сумарну ефективність проведеної терапії, тому під час розроблення терапевтичної стратегії варто заздалегідь обговорити можливі варіанти лікування з пацієнтом, адже часом вони можуть не відповідати навіть на доказові методи терапії через їхнє нерозуміння або неприйняття їх як дієвих засобів.
Підвищення чутливості пацієнтів до терапії при резистентній до лікування депресії досягають такими методами:
- Збільшення дозування призначених ліків.
- Оптимізація поточної терапії для виключення псевдорезистентності.
- Аугментація та/або ескалація лікування іншим препаратом.
- Комбінація терапії з іншим препаратом (наприклад, поєднання застосування міртазапіну з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну).
- Заміна тактики поточного лікування на іншу монотерапію.
Хоча вищезазначені методики часто застосовуються у практиці психіатра, їхня доказовість залишається обмеженою, а результат не завжди дає змогу досягти бажаного клінічного ефекту.
Нефармакологічні методи
У такому разі можливим є застосування нефармакологічних методів, основними з яких є:
- Когнітивно-поведінкова терапія, що достовірно покращує ефективність лікування депресивного розладу, особливо в сукупності з фармакотерапією.
- Білатеральна електрошокова терапія, яка є ефективним методом лікування резистентної депресії та вважається золотим стандартом її нефармакологічного лікування у Великій Британії.
- Стимуляція блукального нерва, яку широко застосовують у Німеччині, проте ефективність та доцільність призначення цього методу потребують ще подальших досліджень.
- Транскраніальна магнітна стимуляція та магнітно-судомна терапія, які є сьогодні доволі перспективними методами, але наразі через недостатню кількість доказових даних щодо їхнього застосування їх використовують рідко.
Висновки
вгоруШирокий спектр можливостей фармакологічного та нефармакологічного лікування резистентної депресії дає змогу комбінувати різноманітні методики, досягаючи бажаної клінічної відповіді на терапію і ремісії захворювання.
Упровадження та використання наявних на сьогодні можливостей лікування пацієнтів із депресивними розладами дасть змогу значно ефективніше надавати допомогу цій популяції хворих, що значно покращуватиме як їхній індивідуальний стан, так і загальну якість життя населення загалом.
Підготував Євген Ботаневич
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2023 Год
Содержание выпуска 10 (146), 2023
Содержание выпуска 9 (145), 2023
Содержание выпуска 8 (144), 2023
-
Психічне здоров’я як одне з універсальних прав людини: тенденції, виклики, шляхи подолання проблем
-
Лікування інфантильних епілептичних спазмів вігабатрином: старий-новий препарат
-
Первинна ланка охорони здоров’я: надання найкращої допомоги при ПТСР починається з вас!
-
Посттравматичний стрес у дітей та підлітків: розпізнати, зрозуміти, допомогти
-
Жорж Cанд: вогонь і мармур (психологія інтимного життя мисткині)
Содержание выпуска 7 (143), 2023
Содержание выпуска 6 (142), 2023
Содержание выпуска 5 (141), 2023
-
Коморбідність великого депресивного розладу та обструктивного апное уві сні
-
Бічний аміотрофічний склероз і лобово-скронева деменція, що супроводжуються конверсійним розладом
-
Рекомендації з лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона: консенсус щодо рухових розладів
-
Фармакотерапія депресії та тривожних розладів у закладах первинної медичної допомоги
Содержание выпуска 4 (140), 2023
-
Діагностика та лікування епілепсії: сучасні тенденції та інструменти
-
Коморбідна тривога в пацієнтів літнього віку з депресією: вибір ефективної фармакотерапії
-
Клінічні рекомендації щодо лікування дорослих онкологічних пацієнтів із тривогою та депресією
-
Управління хронічним болем. Клінічна настанова, основана на доказах
Содержание выпуска 3 (139), 2023
Содержание выпуска 1, 2023
-
Тривожність під час війни: підтримка літніх людей за кризових обставин
-
Можливості корекції порушень функцій мозку дегенеративного та судинного характеру
-
Ведення пацієнтів із деменцією, ускладненою поведінковими та психологічними симптомами
-
Депресія та больовий синдром у пацієнтів похилого віку із супутніми патологіями
-
Розлади сну в осіб похилого віку: фокус на хворобі Паркінсона
-
Можливості корекції розладів сну в осіб похилого віку в умовах стресу
-
Затяжна реакція горя: природа, чинники ризику, діагностика і когнітивно‑поведінкова терапія
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться