Психічне здоров’я​ як одне з універсальних прав людини: тенденції, виклики, шляхи подолання проблем

Цього року Всесвітній день психічного здоров’я, який з 1992 р. щорічно відзначають 10 жовтня, пройшов під гаслом «Психічне здоров’я — одне з універсальних прав людини». По всьому світу відбулися заходи, присвячені розширенню знань про психічне здоров’я та підвищенню поінформованості щодо питань його охорони, сприянню діям, спрямованим на його зміцнення та захист – як одного з невід’ємних і фундаментальних прав кожної людини.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) декларує, що психічне здоров’я — одне з фундаментальних прав кожної особи, невід’ємна час­тина загального здоров’я та добробуту. Це, зокрема, ­передбачає право на захист від чинників ризику порушень психічного здоров’я, на доступну, зручну, ­прийнятну та якісну допомогу, а також на свободу, незалежність та інтеграцію в життя суспільства. Проте сьогодні кожен восьмий у світі живе з тим чи іншим порушенням психіч­ного здоров’я, яке може мати негативний вплив на фізичне здоров’я, самопочуття, якість спілкування та матеріальне благополуччя (WHO, 2023).

Психічне здоров’я допомагає справлятися із життє­вими стресами, реалізовувати свої здібності, навчатися й працювати, а також робити внесок у життя суспільства. Це основа індивідуальної та колективної здатності ­людини приймати рішення, будувати стосунки, формувати світ, у якому вона живе. Власне, право на психічне здоров’я кожної особи має вирішальне значення для особистого, суспільного й соці­ально-економічного розвитку.

Проблема дискримінації та стигми

Наявність психічного розладу за жодних обставин не може бути підставою для обмеження людини в ­правах або позбавлення її можливості брати участь у ­прийнятті рішень щодо її власного здоров’я. Однак у всьому світі особи з порушеннями психічного здоров’я продовжують стикатися із широким спектром порушень власних прав. Багато хто з них позбавлений участі у житті суспільства, піддається дискримінації, не може отримати необхідну медичну допомогу або в разі її отримання ­стикається з порушенням прав людини. Стигма може виникати ­через хибні уявлення, що психічна хвороба — це ознака слабкості. Проте звернення по допомогу в разі проблем із психічним здоров’ям — це турбота про себе та особис­тий вибір індивідуума. ­Зокрема, страх осуду, дискримінації та соціальної ізоляції часто змушує осіб із психічними порушеннями приховувати власні проблеми і відкладати звернення по професійну допомогу. Як правило, соціальний стереотип, що відображає упере­джене ставлення оточення до окремих осіб, груп людей або, навіть до ­самого себе на під­ставі реальних чи приписуваних їм якостей, може заважати обговорювати проблеми з психічним здоров’ям із друзями, родиною чи ­колегами. Це призводить до погір­шення клінічного ­стану осіб, які страждають на психічні ­порушення. Тож варто розуміти та ­підтримувати ­таких осіб на шляху до їхнього одужання.

За таких випадків бесіди про психічне здоров’я допомагають позбутися сорому та заохочувати до пошуку підтримки в близьких і фахівців. Необхідно пропагувати співчуття до тих, хто переживає важкі часи, і всіляко намагатися їх підтримувати. Шлях до одужання починається з розуміння, що проблеми з психічним здоров’ям не є провиною людини (APA, 2020). Сьогодні ВООЗ продовжує у співпраці зі своїми партнерами роботу в інтере­сах визнання цінності, зміцнення та охорони психіч­ного здоров’я та невідкладного вжиття заходів, спрямованих на те, щоб кожна людина могла реалізовувати власні ­права та за потреби мати доступ до якісної допомоги в ­галузі охорони психічного здоров’я (WHO, 2023).

Підтримка психічного здоров’я під час війни

Із початком повномасштабної війни РФ проти ­України проблема захисту психічного здоров’я українців над­звичайно загострилася. Такі чинники, як безпосередня участь у бойових діях, перебування в зоні з постійними ракетними та артилерійськими обстрілами чи бомбо­вими ударами, життя в умовах окупації, значно підвищують уразливість наших співгромадян до ­психосоціального стресу, призводять до збільшення частоти психічних розладів (рисунок).

Рисунок. Складові психічного здоров’я та чинники ризику

До таких наслідків також можуть призвести:

• Втрата почуття безпеки через вразливість ­практично всієї території країни для ракетних обстрілів та атак безпілотників.
• Переміщення до інших регіонів або країн і ­пов’язані із цим втрата роботи та звичного сере­довища.
• Побутові негаразди.
• Фінансові труднощі.
• Соціальна ізоляція.
• Невпевненість у майбутньому і тривога за рідних і близьких.

За оцінками експертів, 40–50 % населення України ­через війну, розв’язану РФ, потребуватимуть психологічної допомоги. У певних групах населення кількість ­таких осіб становитиме: військових і ветеранів — 1,8 млн, осіб старшого віку — 7 млн, дітей і підлітків — близько 4 млн. Прогнозована потреба в допомозі з питань психічного здоров’я на первинній ланці медицини — 27 млн звернень. Водночас до 3–4 млн українців матимуть певний розлад психічного здоров’я — помірної або тяжкої форми (НІСД, 2023). На думку деяких фахівців, існує феномен «колективної травми» як психологічної реакції на травма­тичну ­подію, яка має вплив на все суспільство. Кожна з подій, що зумовлює виникнення таких травм, може мати різноманітні наслідки для психічного здоров’я осіб, які піддалися цьому впливу, починаючи з короткочасної тривоги до тривалої депресії та ­посттравматичного стресового розладу (Фролова, 2023).

Причини таких травм:

• війни;
• геноцид, катастрофи (техногенні та гуманітарні); стихійні лиха (еколо­гічні катастрофи);
• соціальні революції та перевороти;
• депортація чи вигнання великих груп осіб;
• обмеження сво­боди великої когорти осіб (конц­табори, рабство) тощо.

Колективна травма не обмежена в просторі, розтяг­нута в часі й охоплює як прямих, так і непрямих ­учасників ­подій травматизації, об’єднаних єдиною територією, культурою, ментальністю та міжінституціональними взаємодіями. Дані низки дослі­джень колективної травми свідчать про її велике значення не лише для покоління, яке пережило цю травму, але й для наступних поколінь (­Чабан і Хаустова, 2022).

Проте є й інша думка, згідно з якою поняття «колек­тивна травма» треба розуміти радше метафорично, особ­ливо коли йдеться про суспільство загалом, а­дже ті самі реалії, що можуть призвести до психічної травми, представники різних груп населення країни сприймають по-­різному, власне, у міру своєї причетності до них. ­Досвід ­війни не може бути однаковим у військовослужбовців, що безпосередньо беруть участь у бойових діях, ­цивільних, які пережили знищення власних осель і втрату рідних, та мешканців регіонів, віддалених від зони бойових дій, що практично не зазнавали ракетних обстрілів. І навіть ті, хто пере­жив такі самі або подібні травматичні події, ­можуть реагувати на них по-різному, із несхожими наслідками для власної психіки (НІСД, 2023).

Зростання потреб населення України в психологічній підтримці та можливості їх задоволення

Прямі та непрямі втрати, спричинені військовою агре­сією РФ проти України, не можуть не позначатися на психічному здоров’ї цілих поколінь українців. ­Досвід війни травмує українське суспільство, а руйнування інфра­структури та економічний занепад ускладнюють доступ до якісних психіатричних послуг.

Власне, вплив війни на психічне здоров’я, а також потреби в наданні послуг із його охорони мають бути ­ретельно вивчені для вибудовування ефективних рішень щодо відновлення та зміцнення української системи охорони психічного здоров’я. На жаль, війна збільшила потребу в психі­атричній допомозі, водночас зменшивши спроможність національної системи охорони здоров’я.

Із початку повномасштабного російського ­вторгнення інфраструктурі охорони здоров’я України було завдано значної шкоди. Станом на 31 травня 2023 року ВООЗ ­заявила про підтверджену інформацію щодо понад тисячу нападів на український медперсонал, знищення ­медичного облад­нання та руйнування приміщень (WHO, 2023).

Щонайменше 10 % медичних закладів країни потра­пили під прямий вогонь із боку військ загарбників, причому найбільших руйнувань зазнали східні та південні області України (СNN, 2023).

Відповідно до результатів оцінювання, яке ­виконали уряд України, Світо­вий банк та Європейська комісія, оціночна вартість збитків, завданих сфері охорони здоров’я нашої країни, може становити 15,1 млрд доларів США, що ­майже ­втричі пере­вищує щорічні державні витрати на охорону здоров’я (Kuiper, 2023).

За прогнозами Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, через війну психологічної підтримки потребу­ва­тимуть понад 15 млн українців, 3–4 млн осіб необхідне буде медикаментозне лікування, а після війни щонай­менше що п’ятий матиме негативні наслідки для психічного здоров’я (НІСД, 2023).

Це потребує масштабних дій, спрямованих на забезпечення захисту психічного здоров’я населення. Над розв’язанням проблем, подоланням прогалин і задоволен­ням невідкладних та довгострокових потреб громадян ­України у сфері психічного здоров’я працює наш уряд разом із міжнародними партнерами. Зокрема, громадські команди надають послуги з підтримки психічного здоров’я в умовах війни, що триває (WHO, 2022).

Крім того, ВООЗ співпрацює з партнерами над розши­ренням масштабів підтримки психічного здоров’я та на­дання психосоціальних послуг у постраждалих від ­війни регіонах. Постійна робота зі зміцнення ­системи ­реагування на надзвичайні ситуації та нарощування масштабів отримання психіатричної допомоги має першочергове ­значення (Bandura and Reynal, 2023).

У червні минулого року дружина Президента ­України ­Олена Зеленська ініціювала Національну програму ­психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яку реалізують за підтримки ВООЗ.

Мета цієї програми є досить амбіційною для ­країни, що перебуває в стані масштабної ­війни: створення власної, української моделі системи ­охорони психічного здоров’я та психосоціальної ­підтримки, яка об’єднає най­кращі світові й вітчизняні практики для ­отримання доступних та якісних послуг тими, хто їх потребує. ­Серед головних завдань — побу­дова ефективної системи якісних і доступних послуг із психічного здоров’я, якими ­зможе скористатися ­кожен українець (Устінов, 2022; Bandura and Reynal, 2023).

Наразі вже розроблено оперативну дорожню карту для надання послуг у межах цієї програми, згідно з якою МОЗ, інші міністерства України й урядові установи коор­динуватимуть між собою та з неурядовими ­організаціями дії з надання допомоги різним групам осіб, які постраждали внаслідок війни.

Дорожня карта визначає шляхи, за допомогою яких український уряд і міжнародні організації (за ­даними ВООЗ, їх понад 300) можуть розвивати вже наявні структури охорони здоров’я. Розширення мережі громадських груп із підтримки психічного здоров’я під егідою ВООЗ та МОЗ України допоможе надати мільйонам наших громадян із психічними розладами середнього та тяжкого ступеня доступ до необхідних послуг (Bandura and Reynal, 2023).

Згідно з цією програмою, найближчим часом в ­Україні має розпочатися реалізація низки пріоритетних ­проєктів у галузі охорони психічного здоров’я:

• Проєкт МОЗ «Охорона психічного здоров’я у структурі медичної допомоги», який допоможе наблизити надання послуг із психічного здоров’я на первинній і вторинній ланках медицини сімейними лікарями.
• Проєкт Міністерства соціальної політики «Створення центрів життєстійкості в Україні», спрямований на психосоціальну підтримку жителів громад, ­фахівців першої лінії контакту, волонтерів.
• Проєкт Міністерства у справах ветеранів «Перехід від військової служби до цивільного життя (­зокрема, психологічної допомоги)», який передбачає циф­рове рішення (як-от створення відповідного мобільного застосунку) для підтримки захисників і захисниць, їхніх родин під час повернення до мирного життя та інші.

Окрім масштабних проєктів у межах країни, є низка простих заходів, які кожен може застосовувати для підтримки власного психічного та фізичного здоров’я.

Фахівці Національного інституту психічного здоров’я США радять:

• Регулярно займатися спортом, а­дже всього 30 хвилин ходьби або занять фізичними вправами щодня ­допоможуть підняти настрій, зменшити симптоми тривоги та депресії, запобігти серцево-судинним хворо­бам, ожирінню, цукровому діабету.
• Вживати здорову їжу та уникати зневоднення.
• Дотримуватися гігієни сну (не менше 7 годин).
• Зосере­джуватися на позитивних думках.
• Бути на зв’язку з друзями або членами родини, які можуть надати емоційну підтримку та практичну допомогу.
• Звертатися по професійну допомогу, якщо протягом двох тижнів або більше наявні тривожні симптоми, як-от проблеми зі сном, порушення апетиту, труднощі з концентрацією уваги, втрата інтересу до речей (які зазвичай приносили задоволення), нездатність виконувати звичайні повсякденні функції та обов’язки, постійне відчуття втоми та втрати енергії, нав’язливі думки про смерть чи вчинення самогубства (NIMH, 2022).

Підготувала Наталія Купко