сховати меню

Практичні настанови щодо лікування резистентної епілепсії


сторінки: 55-60

Сучасне уявлення про резистентну, некурабельну епілепсію формується на основі розуміння можливих механізмів захворювання, при цьому тяжкість і частота нападів, неврологічні та психічні супутні симптоми або побічні дії протиепілептичних препаратів не піддаються належній корекції та є неприйнятними для хворого і/або­ його близьких. До вашої уваги наведено огляд керівництва щодо лікування резистентної епілепсії, яке було розроблене за участю вчених Американської академії неврології (AAN, 2018) та Американської епілептичної спілки (AES, 2018).

Для вдосконалення розроблених 2004 року рекомендацій AAN щодо лікування медикаментозно-­резистентної епілепсії протиепілептичними ­препаратами (ПЕП) другого та третього ­поколінь було проведено систематичний огляд фахової літератури (з січня 2003 р. до лис­топада 2015 р.). На його основі класифіковано відповідні дослідження терапевтичних схем та об’єднано рекомендації з належною доказовою базою для ліку­вання пацієнтів зі ­згаданою формою епілепсії.

За вказаними настановами ефективними (рівень А) для зменшення частоти нападів можуть бути рекомендовані такі препарати, як:

  • прегабалін негайного вивільнення (НВ) і перам­панел для лікування медикаментозно-­резистентної фокальної епілепсії (МРФЕ) у дорослих;
  • вігабатрин — засіб другої лінії вибору для ­лікування МРФЕ;
  • руфінамід як засіб додаткової терапії при ­синдромі ­Леннокса-Гасто (СЛГ).

Ефективними препаратами (рівень В) для зменшення частоти нападів є:

  • лакозамід, еслікарбазепін та топірамат пролонго­ва­ної дії для лікування медикаментозно-резистентної фокальної епілепсії (виробництво езогабіну при­пинено);
  • ламотриджин негайного та контро­льованого ви­вільнення (КВ) при епілеп­сії з медика­ментозно-резистентними генералізованими тоніко-­клонічними (ГТК) нападами у дорослих;
  • леветирацетам як засіб додаткової терапії у па­цієнтів віком від 1 місяця до 16 років із медика­ментозно-резистентною дитячою ­фокальною ­епі­леп­сією (­МРДФЕ), медикаментозно-резистентними ­ге­не­­­ралізованими тоніко-клонічними нападами та медикаментозно-резистентною ювенільною міоклонічною епілепсією;
  • клобазам як засіб додаткової ­терапії в разі ліку­вання нападів при ­синдромі ­Леннокса-Гасто в дорослих;
  • зонізамід для лікування медикаментозно-­­­ре­зис­тентної дитячої фокальної епілеп­сії у пацієнтів ­віком від 6 до 17 років;
  • окскарбазепін для лікування медикаментозно-­резистентної дитячої фокальної епілеп­сії у ­пацієнтів віком від 1 місяця до 4 років.

У представленому матеріалі зазначено також рекомендації, що відповідають рівню С. Вибір ПЕП залежить від типу нападів і синдромів пацієнта, його віку, супутнього лікування, переносимості фармацевтичних засобів, а ­також їх безпечності та ефективності. Наведена доказо­ва інформація описує рекомендації щодо призначень від­повідних препаратів при медикаментозно-­резистентній ­епілепсії, насамперед акцентуючи увагу на тих ­симптомах і синдромах, які потребують більш ґрунтовної доказової бази. Так, Управління з контролю за якістю харчових ­продуктів і лікарських засобів США (FDA) прийняло ­рішення щодо розширення загальної стратегії, яка ­уможливлює перенесення результатів ефективності на загальну популяцію хворих. Зокрема, у разі фокальної епілеп­сії отримано погод­ження FDA для застосування еслікарбазепіну та лакозаміду (для дітей лише в ­оральній формі) як засобів ­додаткової тера­пії чи монотерапії в осіб віком старше 4 років та перампанелу (як засобу моно­терапії). Перші рекомендації щодо застосування фелбрамату AAN та AES опублікували 1999 року (French et al., 1999), а 2004 року — на основі застосування восьми ПЕП друго­го покоління (табл. 1) (French et al., 2004).

 

 

На підставі згаданих публікацій FDA погодила шість нових ПЕП третього покоління та два препарати ­другого покоління (табл. 2). Це оновлення стосувалося сучасних даних ефективності протиепілептичних препаратів у ліку­ванні ­медикаментозно-резистентної фокальної епілеп­сії у дорослих та генералізованої епілепсії у дітей та ­дорослих хворих. При первинних генералізованих ­тоніко-клонічних нападах FDA погодила нові засоби ­додаткової терапії — бріварацетам та перампанел (що не ввійшли до керівництва 2004 року, оскільки ці резуль­та­ти не були включені до пошуку).

Ефективність комбінованої терапії щодо зменшення частоти нападів у дорослих із фокальною епілепсією

вгору

Прегабалін

Дію прегабаліну у формі негайного вивільнення ви­вчали у двох дослідженнях класу І та у двох дослідженнях класу ІІ (French Et al., 2003; Arroyo et al., 2004; Bey­­doun et al., 2005; Elger et al., 2005), а також в одному ­дослідженні класу І у формі контрольованого вивільнення (French еt al., 2014). Результати застосування прегабаліну в добовій дозі 150, 300 та 600 мг продемонстрували кращу ­ефективність порівняно з плацебо. Так, у понад 50 % ­респондентів, ­залежно від дозування лікарського ­засобу, ­фіксували кращий рівень зменшення ­кількості ­нападів. Найчастішими ­побічними ефектами були за­паморочення та седація. Зі збільшенням ­дозування ­препарату через побічні ­реакції відповідно зростала частота відмови від до­слідження.

У дослідженні класу І порівнювали плацебо з дією ­прегабаліну контрольованого ­вивільнення в дозуванні 165 та 330 мг на добу (Arroyo etal., 2004). Суттєвих відмін­ностей при цьому не спостерігали. Побічні ефекти та ­припинення участі в дослідженні через небажані явища виявляли більшою ­мірою серед пацієнтів, які ­отримували високі дози препарату, що і було зафіксовано у випробуванні прегабаліну ­негайного вивільнення (Arroyo et al., 2004; Beydoun et al., 2005; Elger et al., 2005; French еt al., 2014). У такий спосіб дані застосування прегабаліну ­негайного вивільнення засвідчили свою ефективність як засіб ­додаткової терапії фокальної епілепсії у дорослих (два дослідження класу І). Ефективність і побічні ­реакції мали тенденцію до зростання ­пропорційно зі збільшенням дозу­вання препарату. Початкова доза прегабаліну негайно­го вивільнення була вищою, ніж та, яку зазвичай застосовують на практиці (25–50 мг/добу), що може бути причиною ­виникнення більшої кількості побічних ефектів.

Лакозамід

Порівняно з плацебо лакозамід вивчали в одному дослідженні класу І та двох дослідженнях класу ІІ (Halsz et al., 2009; Chung et al., 2010; Ben-Menachem et al., 2007). Дані застосування лакозаміду в дозуванні 400 та 600 мг на добу продемонстрували значно вищий рівень від­повіді та кращий середній термін досягнення редукції ­нападів, аніж плацебо. Під час дослідження препарату в ­дозуванні 600 мг на добу виявлено кращу редукцію щодо ­вторинних генералізованих тоніко-клонічних напа­дів (Chung et al., 2010). Дозозалежний ефект побічних ­реакцій не спостерігався.

Серед побічних ­небажаних явищ ­виявляли диплопію, вертиго і блювання (Halsz et al., 2009). Тоді як в іншому дослідженні пацієнти скаржились на запамо­рочення, ­нудоту, втомлюваність, атаксію, диплопію та ністагм (Chung et al., 2010; Ben-Menachem etal., 2007). При парантеральному введенні лакозаміду зі збільшенням дозу­вання до 400 мг на добу зростала і кількість побічних ефектів — це головний біль, втомлюваність та сонливість (клас ІІІ) (Krauss G. etal., 2010).

Отже, лакозамід може бути ­ефективним засобом у ліку­ванні медикаментозно-резистентної ­фокальної епі­лепсії у дорослих (одне дослідження класу І). ­Початкові дози лакозаміду були вищими, ніж зазвичай застосовують у клінічній практиці (50–100 мг на добу), що може призводити до вищої частоти виникнення побічних ­ефектів. Узагальнення отриманих даних підтверд­жує, що втомлю­ваність фіксували вдвічі частіше під час приймання лако­заміду, ніж при використанні інших препаратів (Sake et al., 2010).

Руфінамід

У вивченні дії руфінаміду його ефект порівняно з плацебо був вищим щодо редукції середньої частоти ­нападів протягом перших 28 днів лікування у понад 50 % респондентів (Brodie et al., 2009; Elger et al., 2010; Biton etal., 2011). Найменша ефективна доза, при якій утримувався стабільний позитивний результат, дорівнювала 400 мг на добу. Найчастіше фіксували під час зазначених інтервенцій такі небажані явища, як: втомлю­ваність, запаморочення, нудоту, сонливість, диплопію, сплутаність свідомості, атаксію та погіршення концент­рації уваги. Руфінамід може бути ­ефектив­ним засобом додаткової тера­пії при синдромі Леннокса-Гасто, проте його ­перевага має помірний характер (три дослід­ження ­класу І).

Езогабін

Дієвість езогабіну в дозуванні 600, 900 та 1200 мг на добу вивчали відповідно в трьох дослідженнях ­класу ІІ (Brodie et al., 2010; Porter et al., 2007; Frenchetal., 2011). Вказаний препарат продемонстрував кращий ефект ніж плацебо щодо відсотка зменшення нападів і рівня відповіді на лікування. Пов’язані із ­застосуванням езогабіну побічні ефекти демонстрували дозозалежний ефект, зокрема запаморочення, сонливість та головний біль. Уже на 7-й день титрування зазначеного засобу ­спостерігали зростання побічних реакцій (Brodie et al., 2013).

Езогабін може бути ефективним як засіб додаткової ­терапії при медикаментозно-резистентній фокальній ­епілепсії у дорослих пацієнтів (три дослідження класу ІІ). 2013 р. у FDA викликали занепокоєння поява ­блакитних плям на шкірі та зміна пігменту сітківки, а тому хворим які, приймають вказаний препарат, рекомендовано регулярно проходити огляд в окуліста.

Як відомо, виробництво езогабіну в червні 2017 року було при­пинено.

Вігабатрин

У двох дослідженнях класу І оцінювали різні дозу­вання вігабатрину порівняно з плацебо (French et al., 1996; Dean Et al., 1999). Так, у дозуванні 1, 3 та 6 мг на добу препарат відповідно значно зменшував ­середній час редук­ції нападів уже на першому місяці та ­відмічали високу відповідь на лікування.

Втомлюваність і сонливість були найчаcтішими побіч­ними ­ефектами, які спостерігали у групі, де пацієнти ­отримували 6 мг/добу. 1997 року було описано незворот­ну ретинопатію, спричинену двостороннім звуженням зорового поля, що пов’язували зі збільшенням дозування препарату та віком пацієнта (Maguire et al., 2010). На підставі цього факту FDA рекомендує ­здійснювати оцінку зорового поля що 3 місяці (два ­дослідження ­класу І).

Призначаючи вігабатрин, обов’язково слід брати до уваги всі можливі ризики, особливо стосовно ­незворотної ретинопатії.

Клобазам

Дієвість клобазаму вивчали у трьох дослідженнях ­класу ІІІ за участю 30 пацієнтів із фокальною та генералізованою епілепсією (Koeppen et al., 1987; Schmidt еt al., 1986; Allen et al., 1983). Під час дослідження дозування препарату змінювали від 10 до 40 мг на добу.

У ­пацієнтів, рандомізованих у дослідницьку групу, ­спостерігали зменшення частоти нападів і кращу відповідь на ­застосовувані інтервенції. Зокрема, у згаданій ­когорті фіксували більшу ­частоту виникнення побічних ефектів, а саме: седативний ­дефект, втомлюваність, дратівливість, депресію та збуд­ження.

Клобазам може бути ефективним як засіб ­додаткової терапії для лікування медикаментозно-­резистентної ­фокальної епілепсії у дорослих (три дослід­ження класу ІІІ). Результати цього дослід­ження обмежені не­ве­ликою кількістю вибірки, а дослід­жувана група була ­змішаною.

Перампанел

Порівнюючи з плацебо, дієвість перампанелу в трьох дослід­женнях класу І у дозуваннях 4, 8 та 12 мг на добу засвідчила кращий результат щодо зменшення частоти нападів протягом перших 28 днів лікування (French еt al., 2012; Krauss еt al., 2012; French еt al., 2013). ­Неоднако­вою в різних дослідженнях була і відповідь на терапію, ­зокрема у групі плацебо вона різнилася ­високими показниками.

Серед побічних ефектів найчастіше фіксували запаморочення, атаксію, падіння, головний біль, сонливість, втомлюваність, дратівливість, депресію, нудоту та зниження ваги тіла. Побічні реакції мали дозо­залежний ­характер і спостерігалися як при титруванні, так і в стабільній фазі. Як сигнали ­застереження розглядали такі явища, як дратівливість та агресивна поведінка.

Перампенал може бути ефективним засобом додат­кової терапії при медикаментозно-­резистентній ­фокальній епілепсії у дорослих (три дослідження класу І). У разі його призначення обов’язково слід проводити моні­торинг психічних розладів, особливо щодо дратів­ливості та агресивної поведінки.

Еслікарбазепін

У трьох дослідженнях (одне — класу І, одне — ­класу ІІ, одне — класу ІІІ) дію еслікарбамазепіну порівнювали з плацебо (Elger еt al., 2009; Gil-Nagel еt al., 2009; Ben-Menachem еt al., 2010).

Дані застосування ­звичайних добових доз 400, 800 та 1200 мг відповідно продемонстрували ефективність щодо зменшення частоти нападів протягом 4 тижнів. Слід зазначити, що в ­дозуванні 1200 мг фіксували найкращий результат. Побічні ефекти мали дозозалежний характер та призводили до припинення ­лікування. Най­частіше ­серед небажаних реакцій фіксували: ­запаморочення, головний біль, диплопію, сонливість, нудоту, ­блювання та порушення координації.

На підставі отриманих даних еслікарбазепін ­можна рекомендувати у дозуванні 800 та 1200 мг на добу при ­медикаментозно-­резистентній фокальній епілепсії (одне дослідження ­класу І).

Щодо зазначеного дослідження, то були певні обмеження, оскільки всі особи, які брали в ньому участь, належали до кавказької національності, а тому переносимість препарату може дещо різнитися. До того ж понад 50 % пацієнтів отримували карбамазепін, який молекулярно пов’язаний з окскарбазепіном.

Рекомендації:

  • Прегабалін негайного вивільнення та перампанел ефективні для зменшення частоти нападів при ­медикаментозно-резистентній фокальній епі­­леп­сії (рівень А)
  • Лакозамід та еслікарбазапін та топірамат про­лонгованої дії дієві щодо зменшення частоти нападів (рівень В)
  • Вігабатрин та руфінамід слід розглядати як препарати, що ефективні для зменшення частоти ­нападів при медикаментозно-резистентній ­фокальній епілепсії, проте не як засіб лінії ви­бору — через високий ризик ретинопатії під час приймання вігабатрину та середню силу ефекту руфі­наміду (рівень А)
  • Езогабін ефективний щодо зменшення частоти нападів, хоча викликає занепокоєння поява змін з боку шкіри та пігменту сітківки (рівень В)
  • Клобазам та окскарбазепін пролонгованої дії можливо застосовувати для зменшення частоти нападів при медикаментозно-резистентній фокальній епілепсії (рівень С)

Окскарбазепін пролонгованої дії

В одному дослідженні класу ІІ порівнювали окскар­базепін пролонгованої дії з плацебо (French еtal., 2014). Під час застосування вказаного препарату в ­дозуванні 2 400 мг на добу було відмічено кращу відповідь на лікування і зменшення середнього рівня частоти ­нападів. Відсоток відповіді на плацебо серед мешканців Сполучених Штатів Америки був дуже високим, хоча серед ­жителів Північної Америки фіксували ефективність вказаного препарату також у дозуванні 1200 мг/добу. ­Найчастішими побічними ефектами, зокрема і ті, які ­зумовлювали припинення інтервенцій, були: запаморочення, ­атактична хода, нудота, блювання, головний біль, сонливість, втомлю­ваність та диплопія.

Окскарбазепін пролонгованої дії в дозуванні 2400 мг на добу вважають ефективним засобом для лікування медикаментозно-­резистентної фокальної епілепсії (одне дослідження класу ІІ).

Рекомендації:

  • Еслікарбазепін може бути рекомендований як ­засіб моно­терапії для зменшення ­частоти нападів при медикаментозно-­резистентній фокальній ­епілепсії у дорослих (рівень С)
  • Наразі бракує даних, які б засвідчили перевагу ПЕП третього покоління над ПЕП другого покоління як засобів монотерапії при медикаментозно-­резистентній фокальній епілепсії (рівень U)

Топірамат пролонгованої дії

Результати дослідження топірамату пролонгованої дії в дозуванні 200 мг на добу (клас І) продемонстрували його перевагу над плацебо у відповіді на лікування та зменшенні кількості нападів на тиждень (Chung еt al., 2014). В досліджуваній групі достовірно фіксували вищий відсоток відмови від лікування, що спричинений наявністю побічних ефектів, серед яких найчастішими були: сон­ливість, парестезії та зменшення ваги тіла.

Топірамат пролонгованої дії можна вважати ­ефективним засобом додаткової терапії медикаментозно-­резистентної фокальної епілепсії у дорослих (одне дослід­ження ­класу І).

Ефективність монотерапії щодо зменшення частоти нападів у дорослих із фокальною епілепсією

вгору

У керівництві 2004 року зазначено, що ­ламотриджин, окскарбазепін та топірамат є ефективними ­препаратами при медикаментозно-­резистентній фокальній ­епілеп­сії у дорослих. Згодом у п’яти ­дослідженнях класу ІІІ було встановлено ефективність (як засобів моно­терапії) ­таких препаратів, як:

1) леветирацетам 1000–2000 мг/добу (Chung et al., 2012);

2) прегабалін 150–600 мг/добу (French еt al., 2014);

3) лакозамід 300–400 мг/добу (Wechsler et al., 2014);

4) еслікарбазепін 1200–1600 мг/добу (Sperling et al., 2015; Jacobson et al., 2015).

Еслікарбазепін ефективний як засіб ­монотерапії при медикаментозно-­резистентній фокальній епілепсії. Наразі бракує даних для визначення результативності лако­заміду, ­леветирацетаму пролонгованої дії чи прегабаліну як засобів монотерапії. Також немає досліджень ­високого рівня щодо ефективності клобазаму, еслікарбазепіну, габапентину, перампанелу, руфінаміду, тіагабіну, вігабатрину чи зонізаміду.

Ефективність комбінованої та монотерапії щодо зменшення частоти нападів резистентної генералізованої епілеп­сії

вгору

Відповідно до керівництва 2004 року лише топірамат вважали ефективним засобом у комбінації з іншими препаратами при медикаментозно-резистентних генералізованих тоніко-клонічних нападах як у дорослих, так і у дітей.

Пізні­ше було опубліковано дані трьох досліджень застосування ламотриджину та двох досліджень щодо приймання леветирацетаму (Biton et al., 2005).

Ламотриджин

Залежно від віку пацієнта та типу ПЕП, який він приймає, різнилося й дозування ламотриджину, ефект ­якого вивчали в дослідженні класу ІІ у пацієнтів із медикаментозно-резистентною генералізованою епілеп­сією ­віком від 2 до 55 років (Biton еt al., 1995).

При застосуванні досліджуваного препарату ­фіксували ­суттєво вищий ­рівень відповіді на лікування, а на 12-й тиждень було досяг­нуто редукції нападів. Серед голов­них ­побічних ­ефектів фіксували: запаморочення, сонливість та ­нудоту.

В іншому дослідженні спостерігали значне по­кра­щення середнього відсотка частоти нападів у ­групі приймання ламотриджину як у період ­підвищення його ­дозування, так і на момент досягнення дози (French еtal., 1999). Рідкісними явищами були ­відмова від ліку­вання, спричинена побічними ефектами, крім того, не зафіксовано жодного випадку появи будь-якого ­висипу на шкірі.

Зіставні дані отримано в дослідженні (класу І) ламо­триджину пролонгованого вивільнення, яке ­включало осіб підліткового віку та дорослих (French еt al., 2004). Так, під час зазначених інтервенцій у дослід­жуваній ­групі фіксували значно вищий показник ефективності. ­Серед найчастіших побічних реакцій спостерігали ­нудоту, ­блювання та диплопію.

Обидві форми негайного та пролонгованого вивіль­нення ефективні як засоби додаткової терапії при медика­ментозно-резистентних генералізованих тоніко-­клонічних нападах (одне дослідження класу І — для XR форми та два дослідження класу ІІ — для форми негайного вивіль­нення).

Леветирацетам

У двох дослідженнях класу І вивчали дієвість леве­тирацетаму в дозуванні 3000 мг/добу порівняно з ­плацебо при медикаментозно-резистентній генералізо­ваній епілеп­сії. Зокрема, в одному з дослід­жень брали участь пацієнти віком від 4 до 65 років, де досліджува­ний ­препарат виявився значно ефективнішим над ­плацебо (AAN, 2004). Дані іншого дослідження, до ­якого ­потрапили ­підлітки та дорослі з ювенільною міоклонічною епілеп­сією (ЮМЕ) чи ювенільною епілеп­сією у ­вигляді абсансів, продемонстрували ефективність вказа­ного препарату як щодо міоклонічних, так і всіх інших видів ­нападів (French еt al., 2003).

Пацієнти у групі застосування плацебо під час першого дослід­ження припиняли участь у лікуванні через побічні ефекти, тоді як у досліджуваній групі частіше ­фіксували такі ­небажані реакції, як дратівливість, запаморочення, сонливість і головний біль. Натомість у другому дослід­женні фіксували лише сонливість і біль у ділянці шиї.

Леветирацетам ефективний засіб додаткової терапії при медикаментозно-резизистентній генералізованій ­епілепсії з генералізованими тоніко-клонічними нападами (одне дослідження класу І). Зазначений препарат може бути діє­вим як засіб додаткової терапії при медикаментозно-­резистентній ювенільній міоклонічній епілепсії та ювенільній епілепсії у вигляді абсансів (одне дослід­ження класу І). Отриманими даними можна послуговуватися для всіх пацієнтів із медикаментозно-­резизистентною ­генералізованою епілеп­сією.

Враховуючи, що під час ­першого дослідження пацієнти мали складний перебіг ­за­хворювання, застосовували лише високі ­дозування препаратів.

Як засіб додаткової терапії леветирацетам-XR може використовуватися для лікування генералізованої епілепсії (рівень В).

Тоді як звичайна форма леветирацетаму може застосовуватися лише при генералізованій медикаментозно-­резистентній ювенільній міоклонічній епілепсії та ювенільній епілепсії у вигляді абсансів (рівень В). Більшість симптомів у пацієнтів з ідіопатичною ­епі­лепсією добре піддаються лікуванню, проте дані щодо ­резистентних випадків вкрай обмежені.

Незрозуміло ­також, як отримані результати можуть бути засто­совані до тих же симптомів у разі відсутності меди­каментозної ­резистенції.

Ефективність ПЕП щодо зменшення частоти нападів у пацієнтів із синдромом Леннокса-Гасто

вгору

На підставі керівництва 2004 року для ­лікування ­синдрому Леннокса-Гасто ефективними вважали фелбра­мат, ламотриджин та топірамат, проте з часом були опубліковані дані нових досліджень щодо клобаза­му та руфі­на­міду.

Клобазам

У двох дослідженнях класу ІІ вивчали дієвість клобазаму проти плацебо в трьох дозуваннях (0,25, 0,5 та 1 мг на кг відповідно). Клініцисти спостерігали ефективність щодо редукції нападів, проте кращий результат ­фіксували у пацієнтів, які отримували найвищу дозу згаданого препарату. Серед побічних ефектів відмічали: сонливість, ­летаргію, седацію, гіперсекрецію ­слини, закрепи, ­агресію, гіпо­манію та інсомнію.

Клобазам може бути ефективним засобом у додатковій терапії при синдромі Леннокса-­Гасто (два ­дослідження класу ІІ).

Руфінамід

У двох дослідженнях (клас І) порівнювали дієвість ­ру­фінаміду в дозуванні 45 мг на кг на добу. Так, отримані дані засвідчили значну перевагу вказаного засобу над пла­цебо щодо зменшення кількості нападів та зміни ­тоніко-клонічних нападів у дітей та осіб молодого віку (Elger et al., 2005; French еt al., 2014). Серед основних побічних ефектів фіксували сонливість, нудоту, зниження апетиту.

Руфінамід можна вважати ефективним засобом додаткової терапії при синдромі Леннокса-Гасто (два дослід­ження класу ІІ).

Рекомендації

  • Руфінамід рекомендований до застосування при синдромі Леннокса-Гасто (рівень А)
  • Клобазам можна застосовувати при синдромі Леннокса-Гасто (рівень В)

Ефективність комбінованої та монотерапії щодо зменшення частоти нападів у дітей із фокальною епілепсією

вгору

Відповідно до керівництва 2004 року, габапентин, ­ламотриджин та топірамат є ефективними ­засобами ­додаткової терапії для лікування медикаментозно-­резистентної фокальної епілепсії у дітей.

Рекомендації

Для додаткової терапії медикаментозно-резистентної фокальної епілепсії для зменшення частоти нападів можливо призначати такі препарати, як:

  • леветирацетам — пацієнтам віком від 1 місяця до 1 року (рівень В)
  • зонізамід — ефективний для лікування пацієнтів віком від 6 до 17 років (рівень В)
  • окскарбазепін — для пацієнтів віком від 1 місяця до 4 років (рівень В)

Наразі бракує належних даних щодо ефективності клобазаму, ­еслікарбазепіну, лакозаміду, перампанелу, прегабаліну, руфінаміду, тіогабіну чи вігабатрину як за­собів додаткової терапії для лікування дітей і підлітків ­(рівень U)

Отримані результати фармакодинамічного ­аналізу ­про­демонстрували ­зіставний рівень ефективності за умови однакової ­концентрації лікарського засобу в плазмі крові. На підставі цих даних FDA дозволило ­послуговуватися вказаною інформацією для лікування дітей віком 4 роки (Sake et al., 2010; Brodie et al., 2009)

Згодом опубліковано ще ­чотири дослід­ження щодо ­ефективності застосування леветирацета­му (два дослід­ження), окскарбазепіну (одне ­дослідження) та зоніза­міду (одне дослід­ження).

Леветирацетам

В одному дослідженні класу І вивчали ефективність ­леветирацетаму у дітей та підлітків віком від 4 до 16 ­років у дозуванні 60 мг на кг на добу, де вона значно ­переважала над плацебо щодо зменшення частоти нападів і часу, необхідної для досягнення ремісії.

­Приймання леветирацетаму асоціювалося з вищим, ніж серед контрольної групи, відсотком побічних ефектів, а саме: сомно­ленція, нудота, анорексія, риніт, ворожість, посилення кашлю, фарингіт і нервозність. У ­групі застосування плацебо відсоток відмови від лікування, спричинений появою побічних ефектів, був теж вищим, ніж у досліджуваній когорті. Дані стосовно приймання леветирацетаму засвідчили його ефективність як засобу додаткової терапії при медикаментозно-­резистентній ­фокальній епілепсії у ­дітей і підлітків (одне ­дослідження класу І). Вказаний ­препарат рекомендований для лікування згада­них розладів у дітей віком молодше 4 років (одне дослідження класу І).

Окскарбазепін

Ефективність окскарбазепіну 10 та 60 мг на кг на добу відповідно вивчали серед дітей віком від 1 міся­ця до 4 ­років (Ben-Menachem еt al., 2007). Первинні ­позитивні результати спостерігали впродовж перших 24 ­годин, які покращувалися протягом трьох днів, зокрема фік­сували зменшення частоти нападів (за даними відео­реєстрації ЕЕГ). У пацієнтів, які отримували вищі дозування окскар­базепіну відмічали швидший ефект, хоча при ­цьому ­зазначали і вищий рівень розвитку побічних реакцій (сонли­вість, атаксію, нудоту).

Дієвість ­окскарбазепіну ­продемонстровано в дослід­женні дітей із ­меди­каментозно-резистентною фокальною епілеп­сією (клас І). Зважаючи на короткий термін цього дослід­ження, неможливо зробити належні висновки щодо тривалого ­лікування.

Зонізамід

У пацієнтів віком 6–17 років досліджували ефективність зонізаміду в дозуванні 8 мг на кг на добу (Krauss еt al., 2005) порівняно з плацебо. В досліджуваній ­групі фіксували позитивний ефект на 12-му ­тижні ­лікування. Між двома групами не було ­суттєвих відмін­ностей щодо ­появи побічних ефектів, проте ­серед небажаних явищ у дослід­жуваній групі фіксували ­зниження апетиту, ­зменшення маси тіла, сонливість, нудоту та діарею. Як засіб додаткової терапії зонізамід ефективний у дітей і підлітків із медикаментозно-ре­зистентною фокальною епілеп­сією (одне дослідження ­класу І). ­Нині бракує даних щодо дієвості клобазаму, ­ес­лі­карбазепіну, ­лакозаміду, перампанелу, прегабаліну, руфінаміду, тіогабіну в згаданій групі осіб.

Ефективність монотерапії щодо зменшення частоти нападів у дітей із фокальною епілепсією

вгору

Наразі бракує даних, які б могли дати чітку відповідь щодо ефективності ПЕП для ­зменшення ­частоти ­нападів у дітей із медикаментозно-резистентною ­фо­кальною ­епілепсією. А тому немає і відповідних рекомендацій для таких хворих. Після оприлюднення останнього керів­ництва не було виявлено жодних серйозних побічних ефектів застосування ПЕП у вказаній когорті пацієнтів.

Підготувала Юлія Крамар

Оригінальний текст документа читайте на сайті www.neurology.org

Поділитися з друзями:

Партнери