Психологічне консультування матерів у системі надання медичної допомоги дітям з ускладненнями у розвитку

С.О. Ангелова,
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ

Увипадках, коли у розвитку дитини відмічаються певні ускладнення, та батьки звертаються по медичну допомогу, її психологічний супровід стає складним завданням для фахівців. Так трапляється, оскільки нерідко дорослі концентруються лише на проблемах здоров’я дитини і не дають запит на багатопланову роботу з родиною. Для сучасної психотерапії провідною ідеєю є положення про системний характер розвитку людини. Саме тому порушення нормального розвитку в онтогенезі неможливо розглядати окремо від функціонування родинної системи загалом та формування стосунків із значущими особами. У процесі онтогенезу особистості, що зростає в умовах пересічної родини, такою особою насамперед є мати дитини. Об’єктом уваги науковців зазвичай є система родинних відносин, в якій мати розглядається як впливовий елемент або навіть чинник, що утворює цю систему, проте мало уваги приділяється особистості самої жінки-матері. Значно бракує досліджень, в яких у центр уваги ставляться особистість жінки та її психологічне благополуччя, що нерозривно пов’язано із психологічним благополуччям дитини і здатністю жінки до ефективної материнської діяльності. Сама ця діяльність є складною та багатоаспектною і потребує вивчення та моделювання. Окремим важливим питанням є робота зі світоглядними установками батьків, які часто мають дезадаптативний характер та погіршують ускладнену ситуацію розвитку дитини.

Таким чином, дуже важливо визначити теоретичні та практичні аспекти консультування жінок-матерів у системі надання медичної допомоги дітям, а саме проаналізувати теоретичні підходи до психологічного консультування, визначити принципи та розробити стратегію консультування жінок у системі надання медичної допомоги дітям.

Мною та колегами було проведене дослідження, таргет-групою у якому були жінки, що звернулися по психологічну та психотерапевтичну допомогу з приводу проблем та ускладнень розвитку дітей і підлітків протягом 2012-2014 рр. Серед проблем були названі: агресивність, страхи, синдром дефіциту уваги, гіперактивність, затримка розвитку мовлення, порушення комунікації, неврозоподібне заїкання, логоневроз, тіки, нав’язливості, затримка психічного розвитку, незадовільна шкільна успішність, ігрова та комп’ютерна залежність тощо. Для надання психологічної допомоги ми проводили психологічне консультування, а в окремих випадках призначали інші види психотерапії.

Психологічне консультування

Психологічне консультування є одним з найпопулярніших та провідних методів надання психологічної допомоги. Від класичної психотерапії консультування відрізняє відмова від концепції хвороби, приділення більшої уваги до ситуації та особистісним ресурсам [2]. На ґрунті основних підходів до психологічного консультування визначаються зміст, мета й методологія психологічного консультування.

Одним з найважливіших завдань психологічного консультування батьків є зміна установок щодо ускладнень у розвитку дитини. Увага акцентується на тих завданнях, які необхідно виконати для подолання ускладнень. Контекст, в якому ми розуміємо розвиток дитини, включає широку часову перспективу, в якій розгортаються три аспекти розвитку: фізичний, когнітивний та емоційно-соціальний.

В основі нашої консультативної допомоги жінкам-матерям у системі надання медичної допомоги дітям з ускладненнями у розвитку лежать когнітивно-бігевіоральний підхід та недирективна клієнтоцентрована стратегія [7]. У плануванні та проведенні консультативної допомоги я та мої колеги керувалися кількома вихідними принципами, деякі з них перераховані далі.

1. Принцип цілеспрямованості консультування, який полягає в тому, що на кожному етапі роботи ми маємо провідну мету, яка зумовлює напрям консультаційного процесу [1]. Вона відповідає доцільності лікувального процесу, актуальності життєвої ситуації, в якій живе родина, і формується відповідно до потреб розвитку дитини.

2. Зв’язок з діяльністю. Оскільки ми розглядаємо материнство з точки зору рольової теорії як виконання ролі матері, а рольову реалізацію – як опредметнення ідеалів особистості, у фокусі уваги під час консультування знаходиться діяльність жінки, в якій здійснюється втілення ідеальних уявлень – конкретні дії та вчинки, які вона робить чи планує здійснити.

3. Компетентністний підхід. Цей принцип випливає з попереднього принципу зв’язку з діяльністю і вимагає розгляду дій як компетенцій особистості. Такий підхід передбачає з’ясовування та формування компетентності. Під поняттям «компетентність» ми розуміємо здатність до виконання певної цілеспрямованої дії, яка має якісну характеристику та очікуваний результат. Усвідомлення власних компетентностей складає компетентність особистості у певній галузі діяльності. Компетентність – це розуміння своїх можливостей, що формує впевненість у своїх силах та забезпечує успіх діяльності, дозволяє людині планувати дії і передбачувати результати.

4. Принцип системного підходу. З огляду на цей принцип проблеми розвитку дитини розглядаються в широкому контексті життєвої ситуації та навчання такому підходу матері.

5. Принцип екологічності. Центральною ідеєю є повага до світоглядних установок клієнтів, орієнтація на їхні норми та цінності, зосередження уваги на обговоренні тем, які клієнтки вважають актуальними для себе, і уникнення тих, що викликають сильний опір. Ці теми, на нашу думку, виходять за межі такої форми роботи, як консультування, та потребують довготривалої психотерапії. Цей момент вимагає делікатності, оскільки виявивши «зону опору» варто залучити жінку до отримання психотерапевтичної допомоги.

6. Екзістенціальний підхід. Заохочення до самостійного вибору, перекладання відповідальності за вирішення проблем. Розгляд онтологічних категорій страху, відчаю, самотності, страждання, смерті, звертання до власних ідеалів.

Далі покажемо, як ці принципи зумовили стратегію консультування жінок-матерів у системі надання медичної допомоги дітям. Окрім того, зупинимося більш детально на роботі з ідеалами в парадигмі екзістанційного підходу та розглянемо, яким чином робота з компетенціями особистості дозволяє цілеспрямовано досягати результату.

Робота з ідеалами

Робота з ідеалами особистості є одним із провідних аспектів консультування жінок-матерів у когнитивно-бігевіоральній парадигмі. Слово «ідеал» походить від грецького іdea – вид, образ, уявлення, поняття. Ідеалом вважається щось винятково досконале, таке, що є вищою метою прагнень людей. Ідеал є багатозначним поняттям. Ідеальними вважають довершені, позбавлені вад і недоліків предмети, явища, процеси тощо. Тобто ідеал – це модель впорядкованого явища. Довершена когнітивна модель чинить безпосередній вплив на поведінку людини. У своїх методологічних розробках ми спиралися на основні положення суб’єктно-діяльнісного підходу та культурно-історичної психології, згідно з якою історія розвитку особистості не впливає на людину безпосередньо, вона закріплена в системі знакових засобів [6]. У даному контексті уявлення про ідеал входять в систему знакових способів. Ідеал матері є складовою частиною культурних моделей родини та гендерних стереотипів, рольовий ідеал безпосередньо пов’язаний із самореалізацією особистості жінки, а отже впливає на її психічне благополуччя [5, 6]. Стосунки з дитиною та діяльність, направлена на цілеспрямований розвиток дитини, зумовлюються рольовим ідеалом матері. Останній є ідеальною моделлю, що містить уявлення про те, як треба вчиняти, перебуваючи у ролі матері, а також які риси характеру треба проявляти.

Перший етап роботи полягає у з’ясуванні персональної концепції материнського ідеалу. Її метою є побудова такої моделі ідеалу матері, яка може слугувати орієнтиром у діяльності. На цьому етапі здійснюється рух від хаотичних уявлень та неузгодженості у змісті рольового ідеалу до впорядкованості й узгодженості між рисами, якостями та характеристиками. Необхідно акцентувати увагу не тільки на називанні жінкою понять, що описують материнський ідеал, а ще й на поясненнях, на тому, як вони проявляються у діяльності, або яким іншим чином вона може свідчити про їх існування.

Другий етап – обговорення способів опредметнення рольового ідеалу матері. Метою роботи є створення образу себе як матері у своїй діяльності та аналіз дій, що опредметнюють ідеальні риси. Під час обговорення відбувається рух від номінативності до операціоналізації. Номінативність – це називання понять. Поняття, якими описується материнський ідеал, вимагають операціоналізації, що є емпіричним описом конструкту, який входить до моделі ідеалу матері. Необхідно виокремити аспекти, які є зрозумілими, а далі – об’єктивувати, тобто виразити діями. Для дій необхідне визначення спрямованості на певні об’єкти та очікувані результати.

Визначення материнських компетентностей є наступним етапом обговорення способів опредметнення рольового ідеалу матері. Цей етап є важливим, оскільки саме через компетенції відбувається опредметнення ідеальних уявлень. Для усвідомлення компетенцій необхідно проаналізувати здібності та вміння особистості, на які можна спиратися у діях. Особливої уваги потребує аналіз діяльності в інших ролях і перенесення цих компетентностей у материнську діяльність. Для визначення елементарних компетентностей слід проаналізувати та з’ясувати наступні аспекти: мету, зміст і якісну характеристику дії, очікуваний результат, здібність та вміння (табл. 1).

Материнство можна змоделювати як три аспекти батьківства:

• міжособистісні стосунки з дитиною;

• менеджмент батьківської діяльності щодо догляду й виховання дитини;

• екзістанційний зміст батьківства як частини життя особистості матері.

Модель материнської діяльності, яку ми склали під час роботи, допомагає охопити всі три аспекти материнства та поставити типові завдання у кожній галузі (табл. 2).

Четвертий етап консультативної роботи – це обговорення рольової поведінки вже після її втілення. Метою роботи є оцінка результатів та корекція рольового ідеалу. Під час цього етапу обговорюються дії, їх якість та результати, ступінь емоційного задоволення і самооцінка, за потреби вносяться корективи в рольовий ідеал та сценарій рольової поведінки.

Висновки

Консультативна робота з батьками в системі надання медичної допомоги дітям передбачає звернення до особистості матері в широкому контексті функціонування родинної системи та подолання дезадаптативних установок свідомості. Наша стратегія роботи базується на декількох взаємопов’язаних вихідних принципах, серед яких принцип цілеспрямованості консультування, зв’язок з діяльністю, робота з компетентностями та екзістенційний підхід.

Консультативна робота здійснюється у декілька етапів, що мають власні мету та завдання. Робота починається з аналізу установок свідомості, ідеальних уявлень. На першому етапі узгоджується їх зміст, далі розглядаються можливості опредметнення ідеалів через діяльність, яка складається з певних компетенцій. Наша модель материнської та батьківської діяльності має три аспекти й дозволяє поставити типові завдання у кожній галузі. Таким чином, ми допомагаємо вносити необхідні корективи в батьківську діяльність та покращуємо ситуацію розвитку дитини.

Література

1. Айві А.Е. Цілеспрямоване інтерв’ювання і консультування: сприяння розвитку клієнта / Пер. з англ. – К., Сфера, 1998. – 342 с.
2. Васьківська С. В. Основи психологічного консультування,  2-ге вид. – К.: Ніка-​Центр, 2011. – 424 с.
3. Вахромов Е.Е. Психологические концепции развития человека: теория самоактуализации. – М.: Международная педагогическая академия, 2001 – 162 с.
4. Горностай П.П. Психологія рольової самореалізації особистості. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук. – Київ, 2009. 
5. Кісь О. Моделі конструювання ґендерної ідентичності жінки в сучасній Україні // Ї. – 2003. – № 27. – С. 38-58.
6. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. Человек и мир. – СПб., 2003. – 512 с. 
7. Слободянюк І.А. Основи клієнтоцентрованої психотерапії: навч. посіб. – К.: Навч.-метод. центр «Консорціум із удоскон. менедж.-освіти в Україні», 2012. – 136 с.