ПРОТОКОЛ НАДАННЯ ДОПОМОГИ хворим на депресією: новий погляд на проблему

Необхідність створення протоколів надання допомоги хворим на депресію в Україні назріла досить давно. Наявні настанови в силу невпинного розвитку науки та техніки вже втратили свою актуальність і потребували адаптації під сучасні потреби суспільства. Після тривалої роботи мультидисциплінарною командою, до якої увійшли провідні фахівці з різних спеціальностей, був розроблений Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Депресія (легкий, помірний, тяжкий депресивні епізоди без соматичного синдрому або з соматичним синдромом, рекурентний депресивний розлад, дистимія)», затверджений наказом МОЗ України від 25 грудня 2014 р. № 1003. При його створенні було зроблено спробу врахувати всі останні досягнення доказової медицинита настанови найкращих світових практик. У протоколі запропонований концептуально новий підхід до надання допомоги хворим на депресію, він не є остаточним і кінцевим варіантом, документ буде вдосконалюватися і доповнюватися новими даними доказової медицини. Це лише початок складного і тривалого процесу, який потребує значних зусиль та зацікавленості кожного з нас. Провідні фахівці висловили свою думкуз приводу створеного протоколу.

«...Сучасні вимоги доказової медицини передбачають впровадження новітніх технологій систематичного збору, аналізу, синтезу та застосування якісної науко-вої медичної інформації, яка дозволяє приймати оптимальні клінічні рішення на користь пацієнта. …починаючи з клінічного протоколу «Депресія» в Україні розпо-чато роботу з оновлення медико-технологічних документів – стандартів та прото-колів надання медичної допомоги в галузі психіатрії, у результаті якої, маємо на-дію, покращатьсяорганізаціяспеціалізованоїпсихіатричноїдопомоги, діагностика, лікування й реабілітація пацієнтів з вадами психічного здоров’я та підвищиться якість їх життя» І.Я. Пінчук, д.мед.н., директор Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ

«...Розглядаючи медицину в економічному аспекті, стає зрозумілою доречність використання саме терміну «медична послуга». Як і всі інші види послуг, медичні мають бути якісними та ефективними. Медичні стандарти – це одна з технологій, що впливають на процес досягнення потрібного ефекту шляхом надання якісної медичноїдопомоги. Сучасніреаліїзмінюютьакцентивпідходах. Діяльністьлікаря вже розглядається не як мистецтво, а як відповідальна робота добре освіченого фахівця. Саме протоколи є тією основою, на яку спеціаліст має спиратися у своїй практичній роботі…» В.Д. Мішиєв, д.мед.н., професор, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за фахом «психіатрія»

«…Це достатньо революційний для України крок, оскільки протокол дозволяє фахівцю соматичного профілю на рівні синдрому чи синдромокомплексу зай-матися корекцією стану пацієнта з найменшою кількістю помилок. Окрім того, протокол сприяє досягненню кінцевої мети праці лікаря-інтерніста, якою є не просто нормалізація якихось показників, таких як швидкість осідання еритроци-тів чи зменшення больового синдрому, а саме якість життя пацієнта в цілому. Тому цей чіткий алгоритм – від прогнозування, скринінгу й початку корекції до направлення до вузькопрофільного спеціаліста – і є найбільш цінним результа-том даного протоколу…» О.С. Чабан, д.мед.н., професор, завідувач відділу психосоматичної медицини та психотерапії Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ

«…Створення українського національного клінічного адаптованого керівництва та уніфікованого протоколу з депресії супроводжувалося певними труднощами і потребувало подолання низки суперечностей методології та практики в діагностиці, психо- і фармакотерапії депресивних розладів… Зрештою, було вирішено, що депресія у первинній мережі буде діагностуватися на синдромальному рівні (депресивний, тривожно-депресивний синдром тощо), що дозволить елімінувати з медичної документації неіснуюче поняття «астено-невротичний синдром»...» О.О. Хаустова, д.мед.н., професор, завідувач відділу психічних розладів осіб похилого віку Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ

«…Разработанный протокол является единым документом для различных эта-пов оказания помощи, где четко расписано кто, что и когда должен делать, то есть дает четкое понимание о преемственности оказания помощи… Хочется отметить, что, несмотря на возникающие разногласия в процессе подготовки протокола по лечению депрессии, участникам рабочей группы удалось достичь консенсуса, и в результате мы имеем документ, который ссоответствует современным дости-жениям и потребностям системы охраны здравоохранения» С.О. Маляров, к.мед.н., лікар-психіатр консультативної поліклініки Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, керівник Центру психосоматики й депресій Універсальної клініки «Оберіг», м. Київ

«…без сумніву, позитивною особливістю розробленого документу є широкий спектр фармакологічних, психоосвітніх та психотерапевтичних методів, що за-пропоновані для практичного використання, з визначенням рівня доказовості їх ефективності й безпеки застосування... Сподіваюся, що протокол сприятиме об’єд-нанню фахівців та формуванню єдиної ідеології надання допомоги пацієнтам з депресією, яка спрямована на ефективне лікування, збереження прав і свобод пацієнтів, відновлення якості життя користувачів допомоги та їхніх близьких…» Н.О. Марута, д.мед.н., професор, заступник директора з наукової роботи Інституту неврології, психіатрії та наркології НАМН України, м. Харків, голова Експертної проблемної комісії «Психіатрія. Медична психологія» МОЗта НАМН України, віце-президент Науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України

«…выделены препараты первой, второй и третьей линии выбора антидепрес-сивной терапии. Данная градация позволяет врачу определить наиболее опти-мальную тактику лечения в конкретном клиническом случае с учетом значимых факторов (эффективность, переносимость, стоимость и т.п.) и что, на мой взгляд, особенно важно, – минимизировать вероятность принятия неверных решений, то есть защитить от врачебных ошибок. Реализация данных положений во-зможна лишь при создании эффективных механизмов внедрения протокола в клиническую практику, включающих, в том числе, систему контроля качества оказываемой помощи. ...принятие, безусловно, своевременного и качественного документа, которым является протокол «Депрессия», – это только начало трудоемогоизатратногопроцессаегоимплементации, которыйпотребуетзначительных усилий всех заинтересованных сторон» В.Я. Пішель, д.мед.н., професор, завідуючий відділом медико-соціальних проблем терапії психічних розладів поліклініки Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України

«...У межах протоколу чітко окреслилися повноваження сімейних лікарів щодо встановлення синдромального діагнозу з приводу ДР з урахуванням особливостей клінічних проявів (депресивний, тривожно-депресивний синдром), що не вступає у протиріччя зі статтею 27 Закону України «Про психіатричну допомогу», де пи-тання встановлення діагнозу психічного захворювання та надання психіатричної допомоги в примусовому порядку відносяться виключно до компетенції ліка-ря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів…» Л.Г. Матвієць, к.мед.н., асистент кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ

З повним варіантом протоколу та коментарями спеціалістів у повному обсязі ви можете ознайомитися
у лютневому спеціальному випуску журналу «НейроNEWS»,
який також буде викладений і на нашому сайті www.neuronews.com.ua.
Свої думки та коментарі щодо клінічних настанов надсилайте на електронну адресу ilnitska@id-zu.com.