Антидепресант тразодон:
фармакологічний профіль та мультимодальні й мультифункціональні ефекти

Великий депресивний розлад є складним багатофакторним захворюванням і часто потребує застосування терапевтичних стратегій, які виходять за межі простої модуляції моноамінергічних систем. Враховуючи мультимодальний та мультифункціональний профіль тразодону, А. Cuomo et al. виконали всебічний огляд фармакодинамічних і фармакокінетичних властивостей препарату, а також його клінічного застосування при різних патологічних станах. Пропонуємо вам ознайомитися із ключовими положеннями публікації «A narrative review on trazodone as a multimodal and multifunctional antidepressant: clinical relevance of formulations, dosing, and pharmacokinetic/pharmacodynamic targets» (Ann Gen Psychiatry, 2026; https://doi.org/10.1186/ s12991-026-00643-8).

Для ефективного контролю гетерогенних симптомів великого депресивного розладу (ВДР) доцільно розглядати застосування сучасних мультимодальних та мультифункціональних антидепресантів. Мультимодальні характеризуються наявністю більш ніж одного механізму дії, що забезпечує подальший комплексний вплив на взаємопов’язані нейро­медіаторні системи, тоді як мультифункціональні чинять низку фармакологічних ефектів у межах одного механізму дії (Ceskova, 2016).

Тразодон — добре вивчений антидепресант, розроб­лений у 1960-х рр. і схвалений для клінічного застосування Управлінням із контролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) 1981 р. як антагоніст серотоніну та інгібітор його зворотного захоплення, що має унікальний фармакологічний профіль. Хоча тразодон офіційно схвалений лише для лікування ВДР, убагатьох дослідженнях продемонстровано його ефективність і за інших клінічних станів, як-от тривожні розлади, безсоння та поведінкові порушення, асоційовані з деменцією, що розширює спектр його практичного застосування (Cuomo etal., 2019; FDA, 2025).

З огляду на багатогранність, тразодон вирізняється серед інших антидепресантів мультимодальною і мульти­функціональною дією. Його клінічне застосування значною мірою залежить від лікарської форми, режиму дозування, а також фармакокінетичних і фармакодинамічних характеристик. A. Cuomo etal. (2026) проаналізували фармакодинаміку, лікарські форми та дозо­залежні ефекти тразодону і розглянули їх значення для сучасної психіатричної практики.

Для підготовки огляду було здійснено всебічний пошук літератури в базах даних PubMed/Medline від моменту їх створення до листопада 2025 р. До аналізу були включені дані клінічних дослі­джень, систематичні огляди, метааналізи та клінічні випадки. Для підтвер­дження і контекстуалізації наявних доказів додатково використовувалися регуляторні та клінічні ресурси, зокрема затвер­джені FDA інструкції щодо застосування препарату. Відібрані публікації були проаналізовані та узагальнені з метою формування інтегрованого уявлення про фармакодинамічні та фармакокінетичні властивості тразодону і його клінічне застосування при різних станах.

Фармакокінетичний профіль

вгору

Тразодон добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті після перорального застосування. Пікові концентрації у плазмі крові зазвичай досягаються приблизно через 1 або 2 год у разі приймання натще або з їжею відповідно. Біодоступність тразодону становить орієнтовно 63–91 %. Після всмоктування концентрація препарату в плазмі знижується біфазно: початковий період напіввиведення становить ~ 3–6 год, а термінальний — 5–9 год (Shin, Saadabadi, 2025).

Тразодон значною мірою зв’язується із білками плазми (~ 89–95 %), тому лише невелика його частка залишається вільною та фармакологічно активною. Фармакокіне­тичні параметри препарату при одноразовому введенні дози парентерально подібні до таких за приймання пероральних форм: об’єм розподілу ~ 0,84 л/кг, загальний кліренс ~ 5,3 л/год, термінальний період напіввиведення 7,3 ± 0,8 год (Cuomo etal., 2019; FDA, 2025).

Тразодон інтенсивно метаболізується в печінці, переважно ізоферментом цитохрому P450 (CYP) 3A4, із не­значним залученням CYP2D6 (Shin, Saadabadi, 2025). Одним з основних метаболітів є мета-хлорофеніл­піпе­разин — фармакологічно активна сполука, яка може спричиняти деякі побічні ефекти (ПЕ), зокрема головний біль у незначної частки пацієнтів. Інгібітори CYP3A4 (наприк­лад, кетоконазол, ритонавір) здатні підвищувати рівень тразодону, тоді як індуктори CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, рифампіцин) — знижувати. Менш ніж 1 % пероральної дози тразодону виводиться із сечею у незміненому вигляді, що свідчить про майже повний його метаболізм. Порушення функції нирок мінімально впливає на фармакокінетику тразодону; однак у випадках тяжкої ниркової недостатності необхідні обережний підбір дози та належний моніторинг з огляду на його печінковий і час­тково нирковий метаболізм (Fagiolini etal., 2012).

Застосування форм із пролонгованим вивільненням дозволяє уникнути різких коливань концентрації препарату та забезпечує поєднання ефективності з кращою переносимістю порівняно з іншими антидепресантами. Тразодон із негайним вивільненням часто слід приймати кілька разів на добу для підтримання стабільного рівня, тоді як пролонгована форма дозволяє застосовувати препарат один раз на добу (зазвичай увечері), підтримувати стабільні плазмові концентрації та знижувати ризик седативного ефекту або ортостатичної гіпотензії (Fagiolini etal., 2023).

Фармакодинамічний профіль

вгору

Тразодон має подвійний механізм дії. На молекулярному рівні він селективно інгібує транспортер серотоніну (SERT) (із помірною спорідненістю зв’язування) та одночасно діє як антагоніст декількох підтипів серотонінових рецепторів, зокрема 5-HT2A, 5-HT2B та 5-HT2C. Окрім того, він діє як частковий агоніст 5-HT1A-рецепторів, а також як антагоніст α1- та α2-адренорецепторів і H1-гістамінових рецепторів, із мінімальною антихолінергічною активністю (Settimo, Taylor, 2018). На відміну від селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), тразодон є алостеричним лігандом, який інгібує струми, пов’язані з захопленням та транспортом через SERT, у змішано-конкурентному режимі. Останні дослі­дження показали, що тразодон та його аналог нефазодон можуть діяти як фармакошаперони, потенційно здатні коригувати дефекти згортання білка, спричинені мутаціями SERT-N217S та SERT-A500T, у пацієнтів із резистентною до лікування депресією (El-Kasaby etal., 2024).

Окрім серотонінергічних ефектів, блокада адренергічних і гістамінергічних рецепторів є ключовою для анксіо­літичних і седативних властивостей тразодону. Зокрема, антагонізм щодо α1-адренорецепторів зменшує соматичні прояви тривоги через модуляцію симпатичної відповіді. Блокада H1-гістамінових рецепторів суттєво визначає седативний профіль препарату, сприяючи поліпшенню сну та зменшенню психомоторного збу­дження (Cuomo etal., 2021; Fagiolini etal., 2025).

Дослі­дження взаємозв’язку «доза — зайнятість рецепторів» демонструють, що низькі дози тразодону (25–100 мг) забезпечують майже повну блокаду 5-HT2A-­рецепторів і значну зайнятість H1- та α1-рецепторів навіть за відносно низької зайнятості SERT, що зумовлює переважно седативно-анксіолітичні ефекти без виразної антидепресивної дії (Stahl, 2009; Oggianu etal., 2022). Вищі добові дози, особливо при застосуванні форм із пролонгованим вивільненням, більшою мірою реалізують антидепресивний ефект завдяки стійкому інгібуванню SERT і антагонізму щодо 5-HT2A/5-HT7-рецепторів. Окрім того, тразодон сприяє мультимодальному посиленню нейро­пластичності та може чинити прокогнітивні ефекти; на доклінічних моделях показано, що завдяки антагонізму щодо 5-HT7-­рецепторів препарат здатний поліпшувати пам’ять і когнітивні функції (Canale etal., 2017).

Ефекти, залежні від дози та лікарської форми

вгору

Зайнятість рецепторів і клінічні особливості тразодону залежать від дози та лікарської форми. На рисунку наведено фармакодинамічні мішені та клінічні ефекти тразодону залежно від уведених перорально доз.

Тразодон доступний у вигляді таблеток/крапель негайного вивільнення, таблеток пролонгованої форми, а також у формах для внутрішньо­м’язового (в/м) та внутрішньовенного (в/в) введення (доступні в окремих регіонах). Форми негайного вивільнення характеризуються швидким всмоктуванням і досягненням високої пікової концентрації у плазмі невдовзі після приймання, тоді як пролонговані форми забезпечують повільне вивільнення препарату. Водночас тразодон негайного вивільнення час­то потребує приймання 2–3 рази на добу для до­сягнення повноцінного антидепресивного ефекту, а виразніші коливання концентрації можуть збільшувати ймовірність ПЕ.

Тразодон пролонгованої форми забезпечує стабільну концентрацію у плазмі, мінімізує ПЕ, пов’язані з піковими рівнями, поліпшує прихильність до лікування та підтримує більш рівномірний терапевтичний рівень. Примітно, що у пролонгованій формі він не досягає високих пікових концентрацій, характерних для негайного вивільнення, що зменшує ранкову сонливість і дає змогу розпочинати лікування із терапевтично ефективних доз при депресії без необхідності поступового титрування з дуже низьких доз (Fagiolini etal., 2025).

Тразодону в формі крапель притаманний відносно короткий період напіввиведення і нижчий ризик ранкової сонливості (El-Kasaby etal., 2024). Форма для в/в уведення характеризується швидким початком дії та швидкою взаємодією з центральними α1- і 5-HT2А-­рецепторами, що робить її корисною для невідкладної седації, зокрема при гострому психомоторному збу­дженні. Введення препарату в/м є альтернативою застосуванню в/в і забезпечує дещо повільніший, але ефективний початок дії зі швидким полегшенням симптомів, подібно до в/в форми (Fagiolini, Cuomo, 2024).

Особливості клінічного застосування

вгору

Стратегії переходу та відміни терапії

Ефективне застосування тразодону потребує уваги до етапів ініціації, підтримувальної терапії, зміни препаратів та відміни лікування. Хоча стандартизовані протоколи обмежені, з’являється дедалі більше даних, що дають практичні орієнтири, особливо для пацієнтів із депресією та коморбідною тривожністю або безсонням під час зміни терапії.

Згідно із даними N. F. Watson etal. (2023), при переведенні з тразодону або на нього рекомендовано використовувати метод повільного зниження дози (taper) або перехресного титрування (cross-taper). Водночас перехід з інгібіторів моноаміноксидази або на них можливий лише після періоду «відмивання» (washout) тривалістю щонайменше 14 днів.

Хоча застосування тразодону зазвичай не асоційоване із тяжким синдромом відміни, раптове припинення його приймання після тривалого лікування може спричинити тимчасове збу­дження, порушення сну, нічні жахи, яскраві сновидіння або тривожність в окремих пацієнтів. Тому при припиненні терапії слід посту­пово знижувати дозу для мінімізації симптомів «рико­шету» (FDA, 2025).

Цікаво, що за даними окремих обсерваційних дослі­джень тразодон може використовуватися як замісна терапія при відміні інших психотропних засобів. Так, у роботі D. A. Harris etal. (2024) показано, що в мешканців будинків догляду за літніми людьми тразодон часто призначали як альтернативу після відміни антипсихотиків. Хоча така практика має бути індивідуалізованою, вона відображає роль тразодону як «місткової» терапії для контролю симптомів під час відміни потенційно більш ризикованих препаратів.

Особливості клінічного застосування тразодону при ВДР та інших станах наведені в таблиці.

Безпека, переносимість і практичні аспекти

Порівняно з іншими антидепресантами, тразодон рідше зумовлює тривожність, безсоння або сексуальну дисфункцію. Такий сприятливий профіль безпеки пов’язаний з його комбінованими фармакологічними ефектами, що дозволяють впливати на комплекс симптомів депресії, порушень сну і тривожності з нижчим ризиком збільшення маси тіла й сексуальних розладів (Chiappini etal., 2025). Іноді його додають до терапії СІЗЗС для корекції індукованих ними безсоння або сексуальної дисфункції. Найчастішими ПЕ тразодону є сонливість, головний біль, запаморочення (Shin, Saadabadi, 2025).

Тразодон може спричиняти помірне дозозалежне подовження інтервалу QT, хоча ризик серйозних аритмій є низьким. Тому слід уникати його призначення па­цієнтам, які приймають інші препарати, що подовжують QT, або в яких виявлено пролонгацію цього інтервалу. Ортостатична гіпотензія, пов’язана з блокадою α1-адренорецепторів, може виникати у літніх пацієнтів та осіб із серцево-судинними захворюваннями. Для зниження цього ризику рекомендовано повільну титрацію дози (Yietal., 2018; FDA, 2025).

Рідкісним ПЕ є пріапізм, зумовлений α1-адреноблокадою. До факторів ризику належать серпоподібноклітинна анемія, лейкемія, множинна мієлома. Більшість випадків пріапізму піддаються консервативному лікуванню за умови раннього втручання, однак застосування тразодону слід припинити (Silberman etal., 2025).

Приймання тразодону зазвичай не впливає на масу тіла або може спричиняти її незначне зменшення в окремих пацієнтів. Він не чинить виразного ефекту стимуляції апетиту, характерного для міртазапіну або деяких антипсихотиків, а довготривалі дослі­дження демонструють мінімальний вплив на вагу та обмін глюкози (Hasnain, Vieweg, 2013).

За класифікацією FDA щодо дії на плід тразодон віднесено до категорії C, що вказує на потенційний ризик для плода через обмеженість дослі­джень у вагітних жінок. Водночас нещодавнє багатоцентрове когортне дослі­дження в межах Європейської мережі тератологічних інформаційних служб (ENTIS) показало, що застосування тразодону в першому триместрі не асоційоване зі значущим підвищенням ризику великих вро­джених вад, переривання вагітності або передчасних пологів порівняно з жінками, які приймали СІЗЗС чи інші антидепресанти (Dao etal., 23; Fagiolini etal., 2023).

Якщо застосування тразодону є клінічно необхідним для підтримки психічного здоров’я матері, важливо належним чином інформувати пацієнтку про обмеженість наявних даних щодо його безпеки під час вагітності та використовувати мінімально ефективну дозу препарату. Тразодон проникає у грудне молоко в незначних кількостях (< 1 % від материнської дози), тому його вплив на немовля є малоймовірним. Наявні дані не свідчать про розвиток небажаних ефектів у дітей, які зазнали впливу препарату, але рекомендоване динамічне спостереження за можливими симптомами, зокрема седацією, млявістю або порушенням году­вання (NHS, 2023).

Клінічні випадки: індивідуалізація терапії тразодоном

вгору

А. Cuomo etal. (2026) навели серію коротких клінічних випадків, що ілюструють, як різні лікарські форми або стратегії дозування тразодону можуть бути адаптовані до індивідуальних потреб пацієнтів.

Клінічний випадок 1:
ефективність тразодону в формі в пероральних крапель при безсонні та тривожності на тлі депресії

Жінка віком 79 років була скерована до психіатра із приводу тривожно-депресивної симптоматики, що виникла після втрати чоловіка та супрово­джувалася безсонням і дратівливістю. Анамнез без епізодів депресії чи манії, психотропні препарати раніше не призначалися. Пацієнтка приймала раміприл (5 мг) і небіволол (5 мг) з приводу гіпертонії.

Призначено тразодон у формі пероральних крапель негайного вивільнення у дозі 10 крапель (~ 25 мг) увечері з подальшим підвищенням до 15 крапель (~37,5 мг) через збереження нічних пробу­джень. Уже через кілька днів відзначалося покращення засинання, а протягом 1–2 тижнів — нормалізація сну, зменшення тривожності та психомоторного неспокою із поліпшенням загального функціонування.

Препарат добре переносився, без ортостатичної гіпотензії чи ранкової седації, і не потребував корекції супутньої терапії.

Таким чином, було продемонстровано ефективність і добру переносимість тразодону в формі крапель негайного вивільнення у літньої пацієнтки із поліфармацією. Гнучкість дозування доз­волила індивідуально підібрати терапію, забезпечивши контроль симптомів без лікарських взаємодій і додаткового медикаментозного навантаження.

Клінічний випадок 2:
застосування тразодону пролонгованої форми при ВДР із добовими коливаннями симптомів

Чоловік віком 45 років із рецидивним ВДР проходив амбулаторне обстеження. Перший епізод депресії виник три роки тому, відповідь на терапію сертраліном у дозі 50 мг/добу була сприятливою (тривалістю близько року), хоча пацієнт відзначав виразні ПЕ сексуального характеру. Після дворічного періоду без приймання анти­депресантів виникли симптоми рецидиву ВДР, зокрема неспо­кій, безсоння, денна ажитація та уривчастий сон без відновлення сил. Примітно, що під час першого епізоду домінували пригнічений настрій і виразна втомлюваність, включно із клінoфілією (схильністю до проведення часу в ліжку).

Без консультації психіатра пацієнт самостійно відновив приймання сертраліну (50 мг) протягом трьох тижнів, але поліпшення не відзначив: внутрішній неспокій посилився, сон залишався порушеним. Після оцінювання стану було прийняте рішення відмінити сертралін (через відсутність ефекту та попередні ПЕ сексуального характеру) і розпочати терапію тразодоном пролонгованої форми у дозі 150 мг/добу на ніч. Пацієнту було рекомендовано приймати половину таб­летки (75 мг) протягом перших двох ночей, а надалі — повну таблетку (150 мг) приблизно о 20:00. Така коротка схема титрації була необхідна для оцінювання переносимості.

Протягом наступних двох тижнів відбулася нормалізація сну (пацієнт легше засинав і не прокидався вночі), а також зменшилися денна тривожність та ажитація. Під час контрольного огляду через один місяць відзначалися зменшення безсоння, пригніченого настрою та дратівливості. Водночас чоловік не повідомляв про ПЕ, асоційовані з сексуальною сферою, які раніше виникали на тлі використання сертраліну.

Тразодон пролонгованої форми забезпечив стабільний анксіолітичний і антидепресивний ефект без «внутрішньої напруже­ності» (характерної для СІЗЗС) та зі сприятливою переносимістю щодо сексуальної функції. Надалі дозу підвищили до 225 мг на ніч (150 + 75 мг), завдяки чому було досягнуто повної ремісії через три місяці.

Отже, тразодон пролонгованої форми у режимі одноразового приймання на добу може бути ефективним варіантом лікування ВДР із тривожністю та безсонням, особливо у пацієнтів із попередніми проблемами на тлі застосування СІЗЗС.

Клінічний випадок 3:
використання тразодону в/м при гострій психомоторній ажитації у пацієнта із ВДР

Чоловіка віком 28 років доставлено до відділення невідкладної допомоги у зв’язку з епізодом виразної психомоторної ажитації. В анамнезі — ВДР зі змішаними проявами (дратівливість, ажитація), без манії чи психозу. Раніше вже були подібні звернення.

Під час поточного епізоду пацієнт був тривожним, вербально агресивним, не міг всидіти на місці. Під час огляду — виразна внутрішня напруженість і гіперактивація без психотичних симптомів. Після виключення соматичних причин було прийняте рішення про швидку транк­вілізацію.

З урахуванням депресивного характеру розладу та молодого віку замість бензодіазепінів і антипсихотиків було обрано тразодон в/м. Одноразове введення 50 мг забезпечило швидкий ефект: протягом години зменшилися тривога та дистрес, пацієнт заспокоївся, психо­моторна ажитація регресувала до безпечного рівня. Пацієнт погодився на госпіталізацію. У стаціонарі передбачалася можливість повторного введення тразодону (потреби не виникло), надалі призначено пероральну терапію тразодоном.

Таким чином, тразодон в/м може ефективно застосовуватися для швидкого контролю гострої ажитації при депресії, забезпечуючи седативний ефект без використання антипсихотиків або бензодіазепінів. Його застосування має поєднуватися із подальшою плановою терапією для досягнення стабільного клінічного результату.

Клінічний випадок 4:
аугментація антидепресантів тразодоном при тривожно-депресивному розладі та безсонні

Чоловік віком 24 роки звернувся зі скаргами на генералізовану тривогу, що посилювалася увечері й супрово­джувалася румінаціями та труднощами із засинанням. Нас­трій був знижений, мала місце пос­тійна втомлюваність. У медикаментозному анамнезі — нераціональне застосування низьких доз алпразоламу (0,25–0,5 мг 2–4 рази на тиждень без медичного конт­ролю) та епізодичне вживання алкоголю ввечері з метою «самолікування», за словами пацієнта.

Було встановлено діагноз генералізованого тривожного розладу із коморбідною депресією та безсонням. Фармакотерапію розпочато із сертраліну в дозі 25 мг/добу з поступовим підвищенням дози до 100 мг/добу в поєднанні з тразодоном у дозі 50 мг на ніч із подальшим підвищенням до 75 мг, а згодом — до 100 мг. Надалі, з метою поліпшення переносимості, пацієнта переведено на приймання тразодону пролонгованої форми у дозі 150 мг на ніч.

Терапевтичні цілі включали нормалізацію сну, зменшення тривожності та румінацій, припинення застосування бензодіазепінів і поліпшення комплаєнсу. Через вісім тижнів було досягнуто ремісії тривожної симптоматики та безсоння, чоловік повністю відмовився від алпразоламу та відзначав добру переносимість і високу прихильність до терапії. Пацієнту було рекомендовано утримуватися від вживання алкоголю під час лікування для запобігання медикаментозній взаємодії.

Висновки

вгору

Тразодон* є яскравим прикладом мультимодального та мультифункціонального антидепресанту, клінічна універсальність якого виходить далеко за межі моноамінергічних механізмів. Його унікальний фармакодинамічний профіль забезпечує міцне підґрунтя для впливу на гетерогенну симптоматику ВДР і коморбідних станів, тоді як фармакокінетика, залежно від лікарської форми, дозволяє реалізувати індивідуалізований підхід до терапії. Ці характеристики підкреслюють важливість персоналізованого підходу, що передбачає ретельний підбір дози, лікарської форми та фармакодинамічних мішеней тразодону відповідно до конкретної клінічної ситуації.

* В Україні доступний оригінальний препарат тразодону — Триттіко, що є єдиним представником пролонгованої форми тразодону на вітчизняному ринку. Препарат випускається у формі таблеток пролонгованої дії по 75 і 150 мг, які можуть бути поділені на три частини для гнучкого індивідуального підбору дози.

Підготувала Олена Коробка