Вплив війни та вимушеного переселення на психічне здоров’я дітей і підлітків

Особливістю сучасних збройних конфліктів є те, що під час військових дій страждає все ­населення країни, яке втягнуте до конфлікту. В умовах ­війни відбувається переоцінювання цінностей, досягнень та здобутків; змінюються світосприйняття та ставлення до близьких, життя та самих себе; зростає внутрішня та зовнішня міграція. Усі ці чинники є стресовими, вони стають ­викликом для адаптаційних можливостей особис­тості та потребу­ють адекватного і невідкладного їх опану­вання, підвищення здатності протистояти таким впливам без шкоди для здоров’я. За оцінками експертів, під час ­війни 40-50 % населення потребуватимуть психологічної допомоги [1].

У певних групах населення їх ­кількість становитиме: із-поміж військових і ветеранів — 1,8 млн; осіб старшого віку — 7 млн; дітей і підлітків — близько 4 млн. Прогнозо­вана потреба в допомозі з питань психічного здоров’я на первинній ланці медицини — 27 млн звернень [2]. Найбільш інтолерантними до негативних зовнішніх впливів є юнацька молодь і особливо така соціально й психологічно вразлива категорія, як студентство.

В умовах сучасного військового конфлікту в Україні психічної травматизації зазнали 75 % населення країни віком до 18 років, що призвело до того, що кожна п’ята дитина страждає на порушення сну, нічні кошмари; у кожної десятої знижене бажання до соціальної взаємодії та навчальної діяльності. Це спричинює соціально-психо­логічну дезадаптацію, а у складніших клінічних випадках — психічні розлади як наслідок порушення регулятив­ної функції психіки.

Мета дослідження — на підставі аналізу даних ­наукових ­джерел підібрати діагностичні методики для скринінгу предикторів психічних розладів у підлітків-­студентів в умовах військового стресу.

Матеріали та методи дослі­дження

Було проведено пошук у базах даних MEDLINE/PubMed and Web of Science databases CrossRef, Google Scholar, PubMed, Directory of Open Access Scholarly Resources (ROAD), Directory of Open Access Journals (DOAJ), Bielefeld Academic Search Engine (BASE) за ­2013-2023 рр. за ключовими словами: психічна травма­тизація підлітків, стрес під час війни, резилієнтність у підлітків, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) у ­дітей, ­реакція на стрес у дітей — для підбору діагностич­них мето­дик скри­нінгу предикторів психічних роз­ладів у підлітків-студентів в умовах військового ­стресу.

Наслідки воєн для психічного і фізичного здоров’я, економічної безпеки та політичної стабільності є довго­тривалими. Дані систематичного огляду стану біженців, які ­давно змінили місце проживання, підтвердили більшу поширеність захворюваності на психічні ­розлади (приблизно на 20 %) ­серед населення, яке переселилося ­щонайменше на 5 років.

Це допомогло визначити чинники ризику, що перед­бачають вищі показники психічних симптомів, ­як-от посттравматичний стрес і несприятливі соці­ально-економічні ­умови [3].

Така світова ситуація і надалі ускладнюється ­війною в Україні, яка стала причиною збільшення ­кількості пере­міщених осіб і роз’єднаних сімей, що ­підвищило гло­бальну обізнаність про психічне здоров’я під час ­збройних конфліктів [4].

Кумулятивні наслідки війни в Україні, ймовірно, призведуть до несприятливих результатів для психіч­ного здоров’я цивільного населення через швидкі ­зміни ­їхнього життя, наприклад, коли цивільні ­беруть участь у волонтерській службі або зазнають травми [5]. ­Разом із додатковим стресовим чинником, зумовленим панде­мією COVID-19, російське вторгнення в Україну ­призвело до сплеску розладів психічного здоров’я одно­часно зі зниженням частоти звернень по психіатричну допо­могу, що вказує на необхідність розширення доступності психологічних та психіатричних послуг [6, 7].

Це узго­джується з недавнім метааналізом, у якому повідомлялося про поширеність психічних розладів ­після конфлікту, але обмежено оцінювання психічних симпто­мів під час самого конфлікту. Проведений аналіз мав на меті висвітлити добре встановлений зв’язок конфліктів і насильства з розладами психічного здоров’я і акцен­тувати на важливості надання відповідної ­допомоги населенню, яке постраждало внаслідок цих подій [8].

Повномасштабна війна, яку переживає українське суспіль­ство з 24 лютого 2022 року, порушує ­економічний і соціальний розвиток держави, спричиняючи катастрофічний негативний вплив на життя та здоров’я грома­дян. Зі зростанням конфліктів і насильства у таких локаціях, як Судан, ­Сомалі та Україна, за оцінками Світового ­банку, станом наприкінці 2020 року ­загальна кількість вимушено переміщених осіб стано­вила 82,4 млн осіб, тобто вона різко збільшилася порівняно з 2017 ­роком, коли сягала приблизно 68,5 млн [9-11].

Як зазначила пані Граса Машел, правозахисник, ­колишня перша леді Мозамбіку та Південної Африки (1996), саме діти є нашою причиною усунути найгірші аспекти збройних конфліктів і нашою найбільшою ­надією досягти успіху в цій справі. «Конвенція ООН про ­права дитини» (Конвенція Організації Об’єднаних ­Націй (ООН) про права дитини), ратифікована ­майже всіма країнами світу, закріплює фундаментальні права дітей і особливо право на життя, здоров’я та розвиток, ­забороняє дискримінацію і закликає до захисту ­інтересів дітей [12]. Пізніше в резолюції Рада Безпеки ООН ­ухвалила Конвенцію ООН про права дитини з Факультативним протоколом до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах і визначила, що насильство щодо дітей у збройних конфліктах становить загрозу для зміцнення миру, безпеки та розвитку і є пору­шенням основ­них прав дитини [13, 14].

Вплив на здоров’я дітей у зонах конфлікту є ­наслідком фактичного насильства проти них самих та їхніх ­сімей, а також неадекватного медичного ­обслуговування, недо­їдання, інфекційних захворювань та страждань, ­заподіяних їхнім родинам [15, 16].

Глобальний тягар наслідків війни та міграції для психіч­ного здоров’я є вели­чезним, із високим рівнем поширеності депресії та ПТСР у постраждалих від війни краї­нах [17-19]. Втеча та вимушена міграція є додатко­вими чинниками ризику для психічного здоров’я дітей, особ­ливо для неповнолітніх без супроводу близьких, а ­також розлучених із батьками [20].

Окрім наслідків для фізичного та психічного здоров’я, збройні конфлікти спричиняють великі витрати, ­оскільки базові соціальні послуги погіршуються, ­комунальний ­поділ збільшується, місцеві економіки руйнуються, ­шкільне на­вчання порушується, а освітні можливості зменшу­ються [21, 22]. У сукупності ­ризики, ­пов’язані з війною, життям у зонах конфлікту, втечею та вимушеною міграцією для дітей, є різноманітними та можуть мати вплив на фізичне, психічне, соціальне ­благополуччя та роз­виток протягом усього життя.

Результати дослі­дженняНегайний психологічний дистрес і стресові реакції в дітей

Діти, які зазнали впливу війни та втечі із зони бойових дій, ­демонструють широкий спектр можливих реакцій на страждання та стрес, серед яких специфічні страхи, ­залежна поведінка, тривалий плач, брак інтересу до оточення та психо­соматичні симптоми, а також агресивна пове­дінка [23-25].

Потрібно розуміти, що важлива не просто «­об’єктивна» природа конкретного досвіду, а й те, як кожна ­дитина суб’єктивно сприймає, оцінює та інтерпретує його [25]. Тому можуть бути величезні відмінності щодо стре­сових реакцій дітей на те, що ззовні може здава­тися ­схожим ­досвідом [26].

Крім того, важливо зважати на те, що діти і під­літки по-різному реагують на стрес, зумовлений насильством, залежно від рівня їхнього розвитку, і такі ­стресові реакції необхідно інтерпретувати в контексті ­їхнього соціально-­емоційного та когнітивного розвитку [27].

У ­сукупності стресові реакції дітей охоплюють широкий спектр ­потенційних емоційних і поведінкових реакцій на ­різні тривожні переживання, які залежать не тільки від об’єктив­ного характеру досвіду, але й від ­суб’єктивного сприйняття дитиною.

Посттравматичний стрес, тривожні розлади тадепресія

Окрім миттєвих стресових реакцій у дітей, дані до­слідження демонструють вищу поширеність певних психічних розладів під час та після конфлікту ­порівняно із загальною популяцією [28]. Більшість наукових спосте­режень зосере­джувалася переважно на ПТСР як первинному ­результаті, тоді як інші також оцінювали депресію та тривожні розлади [28].

Загалом дані численних метааналізів свідчать про висо­кий ­тягар психічних розладів і психопатології у постраждалих від конфлікту, внутрішньо переміщених осіб та біжен­ців [8, 29]. Результати метааналізу ­восьми до­сліджень ­дітей і підлітків-біженців і шукачів ­притулку підтвердили поши­реність ПТСР (22,7 %), депресії (13,8 %) та тривожних розладів (15,8 %) [30].

Ці дані викликають ­занепокоєння, оскільки ­дослідження оцінюють абсолютну кількість ­дітей, які постраждали від війни впродовж 1989-2015 рр., це приблизно 400 млн осіб [17, 18].

Велике психологічне навантаження на біженців акцентує на необхідності постійного догляду за ­психічним здоров’ям протягом і після початкового періоду пере­селення [31]. За даними деяких досліджень щодо поширеності психічних розладів упродовж перших років ­після пере­селення, вона явно збільшується лише для ПТСР, ­однак через 5 ­років показники щодо тривожних розладів і депре­сії також можуть зростати [32].

Чинники, які слідують за стресовою ситуацією, ­як-от низька соціальна підтримка, уявна загроза ­життю, соціальна самоізоляція, погане функціонування сім’ї та пригнічення думок, значно посилюють симптоми ПТСР [33].

Ці результати вказують на те, що саме ­перитравматичні складові та чинники після травмувальної ситуації відіграють важливу роль у розвитку ПТСР у дітей [34, 35]. У сукупності висновки цих дослі­джень вказують на нагальну потребу в підтримці під час і після війни, а також у довгостроковій психіатричній допомозі для молодих людей і сімей, які тікають від війни та шукають притулку.

Розширені наслідки: розлука збатьками, втрата зовнішньої тавнутрішньої безпеки

Під час війни діти часто розлучаються з одним чи ­обома батьками. Дані дослі­дження прихильності продемонстру­вали згубні наслідки депривації та розлуки з батьками в різних контекстах і обставинах [36-38]. Загалом дані дослідження підтвердили, що розлука з батьками ­чинить негативний вплив на соціально-емоційний розвиток, добро­бут та психічне здоров’я дітей [39].

Іншою серйозною проблемою під час втечі від не­без­пеки є втрата безпечних місць для проживання з подальшим високим рівнем тривалого стресу. У межах теорії соці­альної безпеки вважається, що когнітивні схеми соці­аль­ної безпеки розвиваються в дитинстві та ­підлітковому віці ­через оцінювання дитиною себе, соціального ­світу та прогнозованого майбутнього [40].

Такі уявлення формуються реальними ситуаціями, із якими стикається дитина (як-от жорстоке ­поводження та насильство), а також значенням і наративами, які люди загалом та їхні батьки зокрема приписують цим ­подіям [40]. Отже, діти, які зазнали війни, ­позбавляються безпеки на багатьох рівнях — від індивідуального від­чуття захищеності під час розлуки та втрати сімейного ­життя до пере­бування далеко від друзів, власних ­домівок, міст, а ­часом ­навіть від своїх країн.

Наслідки війни завдають тривалої фізичної та психо­логічної шкоди як дорослим, так і дітям. За статистичними даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), через ­збройні конфлікти у світі близько 10 % людей, які пере­жили зазначені події, матимуть у майбутньому серйозні проблеми з психічним здоров’ям, ще у 10 % осіб ­спостерігатимуться поведінкові зміни, які заважатимуть раціональному й ефективному функціону­ванню в ­соціумі. ­Встановлено, що найпоширенішими негативними психічними про­явами є тривожні розлади, депресія, психо­соматичні проблеми (безсоння, різноманітні ­больові відчуття в ділянці живота та спини) [41].

Було виконано низку закордонних ­оглядів ­наслідків травмувальних подій військових конф­ліктів на психічне здоров’я людей. Результати дослі­джень наслідків громадянської війни у Камбо­джі в ­1960-х ­роках у біженців, проведені через десять років після ­подій, свідчать про наявність у них високого рівня ознак психічної ­симптоматики. Виявлено, що, попри належний доступ до отримання якісних медичних послуг, понад 80 % опитаних ­відчували депресію та мали низку психосоматичних ознак [42].

Симптоми тривожних розладів та ­депресії були найпоширенішими наслідками військового конф­лікту та ­впливу насильства (прямого і непрямого) на психічне здоров’я ­постраждалих через війну на Близькому ­Сході. Встановлено, що жінки частіше за ­чоловіків ­скаржилися на суттєві симптоми тривожних розладів, депресії та ­дистресу, проте молоді жінки мали меншу схильність до насильства, ніж чоловіки. Натомість у чоловіків ­учені ­виявили фата­лістичне ставлення до власного ­життя, ­песимізм щодо ­свого майбутнього [43].

Війна чинить значний негативний психологічний вплив на дітей і підлітків. Ми дізнаємося більше про ­психологічні наслідки воєн, особливо для багатьох цивільних, зокрема незліченну кількість дітей, які були втягнуті до військо­вого конфлікту. Наші знання про психологічні наслідки насамперед стосуються негайних ефектів. ­Однак важливо розуміти віддалені наслідки ­війни, ­оскільки вони можуть відчуватися через багато років, ­зокрема в той час, коли діти досягають ­повноліття. До­слідження ­психічного здоров’я та психосоціального благо­получчя дітей у постраж­далих від конфлікту сере­довищах зазнали значної зміни парадигми за останні роки [44].

Дані більш ранніх дослі­джень передусім наголошували на ефектах прямого впливу збройного конфлікту; це посту­пово поступилося місцем ширшому розумінню різноманітних шляхів, якими організоване насильство позначається на психічному здоров’ї дітей. Надійно підтримувана комплексна модель охоплює чинники ризику в різних точках часу (попередня ­війна, поточні ­щоденні стресори) і на всіх рівнях соціальної екології [45, 46].

Результати дослі­дження здоров’я палес­тинських ­дітей свідчать, що серед опитаних 2601 учнів сьомих-­дев’ятих класів; 25,9 % осіб мали суїцидальні думки або плану­вали самогубства за 12 місяців до опитування. ­Суїцидальні ­наміри в цих дітей були вищими ­порівняно з ­підлітками у будь-якій з інших країн GSHS регіону Східного Середземно­мор’я [47]. Також встановлено, що хлопчики-під­літки мали значно вищий рівень суїцидальних думок, ніж ­дівчатка. Це свідчить про необхідність поліпшення ­доступу до ­отримання ­психологічної допомоги задля підтримання належного рівня ­психічного здоров’я [47].

В ізраїльських дітей також було виявлено негативні ­наслідки постійних військових конфліктів для ­психічного здоров’я. Результати дослі­дження доктора Рут Пат Хоренчик Ізраїль­ського центру лікування психотравми в Меморіальній ­лікарні Герцога свідчать, що в дітей, які проживають у місті Сдерот, показники симптомів ПТСР є у три-чотири рази вищими, ніж в інших дітей ­країни [48].

Тривале одинадцятирічне дослі­дження провели вчені H. Contess et al. серед боснійців, які пережили ­війну і мешкають у постконфліктному регіоні. За ­результатами аналізу значень показників загального психічного здоров’я дослі­джуваних констатовано, що в осіб, які залиши­лися в зоні бойових дій із часом рівень прояву психо­логічних симптомів знизився, у колишніх внутрішньо пере­міщених осіб — зберігся, а в колишніх біженців спосте­рігалося зростання вказаного рівня. Вчені пояснюють одержані результати щодо рівня показників психічного здоров’я впливом травмувальних подій війни, а ­також збільшенням рівня психологічних стресових чинників після її закінчення. У такий спосіб вони підтвердили, що травмувальні події війни та ­переміщення самих ­людей мають негативні й довготривалі наслідки для їх психічного здоров’я, а вплив післявоєнних стресових чинників може їх підсилювати [49]. Так само, ­порівнюючи пошире­ність депресії та тривожних розладів під час і ­після ­війни, науковці встановили значну тенденцію до їх зниження ­після закінчення війни з 38,7 до 26,2 % [50].

Обговорення

Внаслідок аналізу доступних за згаданою темою науко­вих ­джерел було розроблено дизайн дослі­дження для скринінгу предикторів психічної травматизації підлітків в умовах військового стресу. Заплановано декілька ­етапів дослі­дження, що відображено у таблиці.

Таблиця. Дизайн дослідження скринінгу предикторів психічної травматизації підлітків в умовах військового стресу

Висновки

Отже, дані проведеного огляду літератури засвідчили, що військові дії є суттєвим чинником психічної травматизації не тільки для безпосередніх учасників (військово­службовців), а й для всього населення країни. Діти та підлітки належать до найвразливішої частини ­населення з огляду на незрілість у них процесів ­аналітичного осмислення, емоційної регуляції, поведінково-мотиваційних патернів та ціннісно-світоглядних характеристик.

Скринінг перед­умов для формування клінічних психіч­них порушень ­серед молоді є предиктором збере­ження психічного здоров’я нації. Дані дослі­дження поведінкових патернів, особ­ливо агресивності, є інформативними для запобігання вторинній соціальній психічній травма­ти­зації серед підлітків. Характеристики емпатії є важливими у структурі соціаль­ного інтелекту особистості та прямо ­пов’язані з резилієнтністю підлітків в умовах ­комплексного соціально-­політичного та воєнного стресу.

Література

1. Ukrinform. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/­3703135-zelenska-pro-programu- mentalnogo-zdorova-viavilosa-­­­­­so-silni-ne-­hodat-do-psihologiv.html Published 2023. Accessed 01 May, 2023.

2. Ukrinform. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/­3695613-­u-mezah-vseukrainskoi-programi-mentalnogo-zdorova-viznacili-prioritetni-proekti.html Published 2023. Accessed 13 April, 2023.

3. Bogic M., Njoku A., Priebe S. Long-term mental health of war-refugees: a systematic literature review. BMC Int Health Hum Rights. 2015. Vol. 15. P. 29. URL: https://doi.org/10.1186/s12914-015-0064-9 Published 28 October 2015. Accessed 14 September 2015.

4. Reliefweb. Mental Health in Donetsk and Luhansk oblasts-2018. URL: https://reliefweb.int/report/ukraine/mental-health-donetsk-and-luhansk-oblasts-2018-enuk Updated 12 April 2019. Acces­sed June 4, 2022.

5. Bryant R.A., Schnurr P.P., Pedlar D. Addressing the mental health needs of civilian combatants in Ukraine. Lancet Psychiatry. 2022. Vol. 9, № 5. DOI:10.1016/S2215-0366(22)00097-9. Published March 2022.

6. Chaaya C., Devi Thambi V., Sabuncu O. et al. Ukraine-Russia crisis and its impacts on the mental health of Ukrainian young people during the COVID-19 pandemic. Ann Med Surg. Vol. 79:104033. Published July 2022. DOI: 10.1016/j.amsu.2022.104033

7. Riad A., Drobov A., Krobot M. et al. Mental health burden of the Russian — Ukrainian war 2022 (RUW-22): anxiety and depression levels among young adults in central Europe. Int J Environ Res Public Health. DOI: 10.3390/ijerph19148418. Jule 2022.

8. Charlson F., van Ommeren M., Flaxman A. et al. New WHO preva­lence estimates of mental disorders in conflict settings: a syste­matic ­review and meta-analysis. Lancet. 2019. Vol. 394, № 10194. P. 240-248. DOI: 10.1016/S0140-6736(19)30934-1-Published 20 Jule 2019.

9. Global Humanitarian Overview 2019 United Nations Office: United Nations Office for the Coordination of Humanitarian Affairs. 2019. URL: https://www.unocha.org/sites/unocha/files/GHO2019.pdf Accessed June 4, 2022.

10. The The World Bank: Fragility Conflict Conflict Violence: The World Bank. URL: https://www.worldbank.org/en/topic/fragilityconflictviolence Accessed April 13, 2022.

11. Steel Z., Chey T., Silove D. et al. Association of torture and other potentially traumatic events with mental health outcomes among popula­tions exposed to mass conflict and displacement: a systematic review and meta-analysis. JAMA. DOI: 10.1001/jama.2009.1132. August 2009. Vol. 302. Р. 537-49.

12. The United Nations convention on the rights of the child-the children’s version. UNICEF, 2019. URL: https://resourcecentre.savethechildren.net/document/united-nations-convention-rights-child-childrens-version.

13. Ramcharan B.G. Impact of armed conflict on children resolution 1314 (2000). In: The security council and the protection of human rights. Brill Nijhoff. 2022. Р. 278-282.

14. Vachachira J.S. Report 2002: implementation of the optional proto­col to the convention on the rights of the child on the involvement of children in armed conflict. NYL Sch J Hum Rights. 2001. Vol. 18. P. 543.

15. Kadir A., Shenoda S., Goldhagen J. Effects of armed conflict on child health and development: a systematic review. PLoS ONE. 16 January 2019.  Vol. 14, № 1: e0210071. DOI: 10.1371/journal.pone.0210071

16. Santa Barbara J. Impact of war on children and impe­rative to end war. Croat Med J. December 2006. Vol. 47, № 6. P. 891-894.

17. Hoppen T.H., Morina N. The prevalence of PTSD and major depression in the global population of adult war survivors: a meta-analytically informed estimate in absolute numbers. Eur J Psychotraumatol. 2019. Vol. 10, № 1. P. 1578637.

18. Hoppen T.H., Priebe S., Vetter I., Morina N. Global burden of post-traumatic stress disorder and major depression in countries affec­ted by war between 1989 and 2019: a systematic review and meta-analy­sis. BMJ Glob. DOI: 10.1136/bmjgh-2021-006303 — Published Jule 2021.

19. Morina N., Hoppen T.H., Priebe S. Out of sight, out of mind: refugees are just the tip of the iceberg. An illustration using the cases of depression and posttraumatic stress disorder. Front Psychiatry. March 2020. Vol. 11. P. 179.

20. Report on the health of  ­efugees and migrants in the WHO Euro­pean Region: No public health without refugees and migrant health. World Health Organization, 2018. DOI: 10.3389/fpsyt. 2020. 00179.

Повний список літератури, який уміщує 50 джерел, знаходиться в редакції

Психосоматична медицина та загальна практика. 2024.Вип. 9 , № 1. DOI: 10.26766/pmgp.v9i1.471