Ефективність і безпека фармакотерапії пацієнтів із великим депресивним розладом

Великий депресивний розлад є дуже поширеним обтяжливим станом. Нині для оптимізації ефективності та переносимості лікування зазвичай застосовують антидепресанти нового покоління, одним із яких є вортіоксетин. До вашої уваги представлено огляд статті Z. Li et al. «Effectiveness and safety of vortioxetine for the treatment of major depressive disorder in the real world: a systematic review and meta-analysis» видання Int J Neuropsychopharmacol (2023 Jun 23; 26 (6): 373–384), присвяченої результатам метааналізу даних щодо ефективності, переносимості та безпеки застосування вортіоксетину для лікування пацієнтів із депресією в умовах реальної клінічної практики.

Великий депресивний розлад (ВДР) є поширеним психічним захворюванням, яке вражає до 5 % дорослих осіб у всьому світі (Herrman etal., 2022; WHO, 2021). Упродовж останніх 30 років депресія є основ­ною причиною років, прожитих з інвалідністю, що значною мірою спричиняє глобальний тягар захворювань (GBD 2015, 2016, 2022; Malhi and Mann, 2018). Поширеність ВДР та його негативний вплив на захворюваність, інвалідизацію і смертність зумовлюють ­нагальну потребу в ефективних програмах лікування (Cuijpers etal., 2014). Втім, попри значну кількість доступних мето­дів лікування ВДР, їх застосування в умовах реальної клінічної практики є серйозною проблемою (Cipriani and Tomlinson, 2019; Cuijpers etal., 2020).

Для лікування ВДР зазвичай застосовують антидепресанти різних класів, як-от селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти та ін. (Cipriani etal., 2018). Проте досі тривають дебати щодо їхньої ефективності, ­оскільки близько 50 % таких пацієнтів не досягають ремісії за допомогою терапії засобами першої лінії допо­моги (Ioannidis, 2008; Cipriani etal., 2018; Caldiroli etal., 2021). Тож потреба в розробці нових антидепресантів для лікування ВДР, зокрема з кращою ефективністю та переносимістю, є надзвичайно актуальною.

Вортіоксетин із мультимодальною дією чинить вплив на декілька нейромедіаторних систем завдяки прямій моду­ляції активності серотонінових рецепторів та інгі­буванню транспортера серотоніну (Bang-Andersen etal., 2011; Mork etal., 2012). Ефективність застосування вортіо­ксетину в дорослих пацієнтів порівнянна з більшістю інших антидепресантів, яка підтвер­джена результатами низки рандомізованих контрольованих дослі­джень (РКД), виконаних за «ідеальних» умов, а також метааналізів даних цих РКД (Thase etal., 2016, 2022; Cipriani etal., 2018; Inoue etal., 2018, 2020; Wagner etal., 2018; Zheng etal., 2019; Zhang etal., 2022). Також продемонстровано ­значні переваги дії вортіоксетину щодо зменшення порушень когнітивних функцій за депресії (Mahableshwarkar etal., 2015; Huang etal., 2022).

РКД вважаються найнадійнішим ­джерелом доказів для прийняття рішень щодо вибору відповідного лікування. Проте висновки, зроблені на підставі даних дослі­джень в умовах реальної клінічної практики, можуть бути ­іншими. Це зумовлено тим, що як умови проведення контрольованих дослі­джень, так і пацієнти, яких відбирають для них, можуть суттєво відрізнятися від умов і учасників спостережень у межах рутинної клінічної прак­тики. Тобто докази, отримані в реальних умовах, одна­ково необхідні і для надання інформації щодо терапевтичного впливу, і для прогнозів щодо безпеки лікування.

Метою Z. Li etal. було виконати метааналіз даних щодо ефективності, переносимості й безпеки застосування вортіо­ксетину для лікування пацієнтів із ВДР в умовах реальної клінічної практики.

Матеріали та методи дослі­дження

Стратегія пошуку та вибір дослі­джень

У базах даних PubMed, Embase, Кокранівський ­центральний реєстр контрольованих дослі­джень, Web ofScience, PsycINFO, ProQuest Dissertations, CINAHL і LiLACS автори здійснювали пошук статей, опублікованих до 02.10.2022, використовуючи ключові слова «депресія», «вортіоксетин», «дослі­дження в умовах реальної прак­тики».

Аналізували всі дослі­дження, виконані в умовах реальної клінічної практики, у яких оцінювали ефективність і безпеку вортіоксетину для лікування осіб із первинним діагнозом ВДР. Також розглядали дані дослі­джень, у яких брали участь пацієнти з вторинним діагнозом супутніх психічних розладів, як-от тривожний розлад або компульсивне переїдання. Для якісного аналізу застосовували звіти про клінічні випадки та серії випадків.

Критерії виключення:

1) наявність у пацієнтів діагнозів резистентної до ліку­вання депресії, епізодів депресії в межах біполярного афективного розладу (БАР) або поєднаної зі зловживанням психоактивними речовинами; первинних діагнозів, відмінних від ВДР; вторинних депресивних розладів (­як-от постінсультна депресія) або симптомів депресії, пов’язаних з іншими захворюваннями;

2) неоригінальні дослі­дження, як-от огляди, метааналізи, редакційні статті, коментарі, експерименти на твари­нах або моделі in vitro та дослі­дження клітинних ліній;

3) тези конференцій; дослі­дження, щодо яких не вдалося отримати достовірних даних.

Отримання даних і оцінювання якості

Дослідники визначали незалежну оцінку даних і методо­логічної якості відповідних дослі­джень. Для документування інформації щодо публікацій, демографічних і клініч­них характеристик учасників, стратегій лікування (дозу­вання, тривалість, комбінування вортіоксетину з іншими антидепресантами), а також даних про результати (­оцінка тяжкості депресії на початковому рівні та після ліку­вання, тип оцінювальної шкали, побічні ефекти, відповідь на ліку­вання, досягнення ремісії, припинення ліку­вання з різних причин) використовували програму Microsoft Excel. Для вилучення даних з оригінальних літе­ратурних ­джерел використовували програмне забезпе­чення GetData Graph Digitizer 2.26. Якість дослі­джень визначали за допомогою модифікованого інструменту для оцінювання ризику зміщення, початково розробленого для серій випадків і застосованого в попередніх спостереженнях (Murad etal., 2018; Alnefeesi etal., 2021).

Оцінювані результати

Основними результатами вважали ефективність застосування вортіоксетину, визначену як зменшення показників тяжкості депресії (за шкалами самооцінки чи ­іншими інстру­ментами), поліпшення когнітивних функцій (за опитувальником для суб’єктивної оцінки дефіциту за депресії [PDQ-D]) та функціональної недієздатності (за ­шкалою Шихана для оцінювання інвалідизації) від ­вихідного ­рівня до періоду після лікування. Безпеку вортіоксетину визначали, аналізуючи типи побічних ефектів і ­частоту най­поширеніших із них. До інших основних результатів належали показники відповіді на лікування та ремісії ­після нього, які встановлювали на підставі конкретних ­критеріїв у кожному дослі­дженні.

Відповідь на лікування визначали як зменшення тяжкості депресії принаймні на 50 % порівняно з вихідним рівнем, а ремісії — як показник ≤ 7 балів за 17-пунктовою шкалою Гамільтона для оцінювання депресії (HADS-17), ≤ 12 балів — за шкалою оцінювання депресії Монтго­мері–Асберга (MADRS), ≤ 9 балів — за 9-пунктовим опитувальником щодо стану здоров’я пацієнта (PHQ-9), ≤ 9 балів — за шкалою Бека для оцінювання депресії (BDI), ≤ 3 балів — за шкалою оцінювання загального клінічного враження — тяжкість (CGI-S) тощо. Також ­вивчали прийнятність терапії вортіоксетином (визначену ­наприкінці лікування як частку осіб, які припинили лікування з будь-якої причини), її переносимість (частка пацієнтів, які припинили лікування через побічні ефекти) і зміну показника за CGI-S від базового рівня до кінцевої точки.

Синтез та аналіз даних

Метааналіз було виконано за допомогою програмного забезпечення Stata17.0. Безперервні змінні були представлені як стандартизована середня різниця (СтСР) і відповідний 95 % довірчий інтервал (ДІ). Зведені ­оцінки частоти та 95 % ДІ використовували для визначення ­прийнятності, переносимості, частоти нудоти, відповіді на ліку­вання та рівня ремісії.

Якщо більшість фактичних частот подій становила < 0,2, оцінки обчислювали на підставі трансформованих значень за методом подвійного арксинусу, а потім поверталися до вихідних частот.

Статистичний показник I2 використовували для визначення гетерогенності результатів дослі­джень. Мета­аналіз випадкових ефектів виконували за значної статистичної неоднорідності (I2 > 50 % або p < 0,1).

Аналіз підгруп і метарегресію застосовували для вивчення потенційних ­джерел гетерогенності з використанням таких змінних, як країна, континент, дизайн дослі­дження, період спостереження, розмір вибірки, якість пуб­лікації (ризик упере­дженості), комбінування вортіо­ксетину з іншими антидепресантами та тип шкали оціню­вання депресії. Значення p < 0,05 вважалося статис­тично значущим.

Результати дослі­дження

Пошук та характеристики дослі­джень

Після проведеного пошуку кількісний аналіз охоплював 11 дослі­джень (за участю загалом 3 тис. 139 ­учасників) (Chin etal., 2018; Chokka etal., 2019; Liguori etal., 2019; DeBerardis etal., 2020; Minhas etal., 2021; Segura-Garcia etal., 2021; Yang etal., 2021; Di Nicola etal., 2022; Mattingly etal., 2022; Papalexi etal., 2022; Wang etal., 2022). До якісного аналізу було залучено 10 звітів про клінічні випадки або серії випадків (за участю 13 пацієнтів) (Cetin and Kose, 2018; Ozkan, 2019; Okumus, 2020; Yildiz, 2020; Gunes and Inan, 2021; Songur, 2021; Yoshimura etal., 2021; Isik etal., 2022; Tunc and Yilbas, 2022).

Середній вік учасників становив 36,0 років (стандартне відхилення 18,5 року), приблизно третина пацієнтів були чоловічої статі (37,3 %). У п’яти дослі­дженнях учасники отримували інші антидепресанти перед терапією вортіо­ксетином (Chin etal., 2018; Chokka etal., 2019; DeBerardis etal., 2020; Yang etal., 2021; Mattingly etal., 2022).

У комбінації з іншими антидепресантами вортіоксетин приймали в чотирьох дослі­дженнях (DeBerardis etal., 2020; Yang etal., 2021; Mattingly etal., 2022; Wang etal., 2022). Тривалість періоду спостереження після лікування стано­вила в середньому 24 тижні (діапазон 8–52 тижні).

Оцінка якості та аналіз чутливості

За даними оцінювання якості (ризику упере­дження) для дослі­джень, найпоширенішою методологічною проблемою була неможливість обмежити вплив спотворень (тобто високий ризик упере­дженості в домені «причинності»). Із 11 дослі­джень кількісного аналізу для ­п’яти ризик упере­дженості був високим (Liguori etal., 2019; DeBerardis etal., 2020; Segura-Garcia etal., 2021; Yang etal., 2021; Wang etal., 2022), для двох – невизначеним (DiNicola etal., 2022; Mattingly etal., 2022) і для чотирьох – низьким (Chin etal., 2018; Chokka etal., 2019; Minhas etal., 2021; Papalexi etal., 2022).

Для трьох дослі­джень ризик упере­дженості був високим у домені «відбору» (Liguori etal., 2019; De Berardis etal., 2020; Segura-Garcia etal., 2021), для двох – у ­домені «причинності» (Yang etal., 2021; Wang etal., 2022) та для одного – у домені «звітності» (Liguori etal., 2019).

За даними аналізу чутливості, для жодного з дослі­джень не виявлено надмірного впливу на результати щодо ефективності (зменшення тяжкості депресії, поліп­шення когнітивних функцій і загального функціонування) та безпеки (частота нудоти). Встановлено низьку ймовірність упере­дженості публікації (значення p дорівнювали 0,138; 0,103; 0,203; 0,823 для чотирьох зазначених показників відповідно) за даними тесту Еггера.

Тяжкість депресії

Лікування вортіоксетином сприяло значущому зменшенню тяжкості депресії (за показниками шкал само­оцінювання стану пацієнтів; дев’ять дослі­джень, СтСР = 2,25; 95 % ДІ 1,60–2,89).

За іншими рейтинговими шкалами продемонстровано значуще зменшення тяжкості депресії від початкового рівня до періоду після лікування (п’ять дослі­джень, СтСР = 3,73; 95 % ДІ 2,78–4,69). Аналогічний сприятливий ­результат отримано за ­даними оцінювання стану паці­єнтів лікарями за шкалою CGI-S (вісім дослі­джень, СтСР = 2,40; 95 % ДІ 1,98–2,82).

Спостерігалася значна гетерогенність (I2 = 98,9 %) щодо розмірів ефекту за даними дослі­джень. Тому було проведено підгруповий і метарегресійний аналізи, щоб дослідити потенційну неоднорідність результатів щодо ефективності (зменшення тяжкості депресії на підставі показників шкал самооцінки).

В аналізі підгруп об’єднаний показник СтСР відріз­нявся для різних країн (p < 0,001) і континентів (p < 0,001), дизайну дослі­джень (p = 0,025), якості публіка­цій (p = 0,010), поєднання з іншими антидепресан­тами (p = 0,002) та типу шкали для оцінки депресії (p = 0,001). Значна гетеро­генність зберігалася в усіх підгру­пах (діапа­зон ­90,1–99,5 %), а це свідчить, що дані змінні не ­повністю пояснюють гетеро­генність.

Для дослі­джень високої якості комбінований показник СтСР був нижчим (1,38; 95 % ДІ 0,90–1,85) порівняно з дослі­дженнями низької якості (3,06; 95 % ДІ 1,98–4,15). За даними дослі­джень, у яких застосовували тільки вортіоксетин (або не повідомляли про приймання інших анти­депресантів), загальний показник СтСР був вищим (2,80; 95 % ДІ 1,84–3,76) порівняно з дослі­дженнями, у яких вортіоксетин поєднували з іншими антидепресантами (СтСР = 1,24; 95 % ДІ = 1,00–1,48).

Для самооцінки в більшості дослі­джень (6/9) викорис­товували PHQ-9, об’єднаний показник становив 2,06 бала (95 % ДІ = 1,33–2,80) (Chin etal., 2018; Minhas etal., 2021; Yang etal., 2021; Mattingly etal., 2022; Papalexi etal., 2022; Wang etal., 2022).

За даними методу однофакторної метарегресії, країна, якість публікації та поєднання застосування вортіоксетину з іншими антидепресантами, ймовірно, мали вплив на гетерогенність результатів дослі­дження. Результати багатофакторного метарегресійного аналізу засвідчили, що дизайн дослі­дження, незалежно від комбінування з іншими антидепресантами, і тип шкал для ­самооцінювання були значущими чинниками, що впливали на показники зменшення тяжкості депресії (R2 = 62,06 %) та спостережувану гетерогенність.

Когнітивні функції та загальне функціонування

Лікування вортіоксетином асоціювалося зі значним поліп­шенням як загального функціонування, так і когнітивних функцій, із комбінованими показниками СтСР 1,86 (вісім дослі­джень, 95 % ДІ 1,11–2,62) та СтСР 1,71 (шість дослі­джень, 95 % ДІ 1,14–2,29) відповідно. Однак щодо показників поліпшення когнітивних функцій спостерігалася значна гетерогенність серед дослі­джень (I2 = 99,3 %), яка зберігалася в усіх підгрупах (діапазон 95,2–99,7 %). У дослі­дженнях нижчої якості та тих, у яких вортіоксетин комбінували з іншими антидепресантами, учасники мали кращі результати. Загальний показник СтСР становив 1,43 (95 % ДІ 0,59–2,26).

За даними багатофакторного метарегресійного ­аналізу, континент, дизайн дослі­дження, а також комбінування з іншими антидепресантами були значущими ­чинниками, які впливали на збільшення гетерогенності результатів щодо когнітивних функцій (R2 = 80,35 %).

Відповідь на лікування і ремісія

Дані щодо показників відповіді на терапію вортіоксетином були доступні у восьми дослі­дженнях, а показники ремісії – у дев’яти дослі­дженнях. Розрахункова частота відповіді становила 66,4 % (95 % ДІ 51,2–81,5), а частота ремісії – 58,0 % (95 % ДІ 48,9–67,1).

Прийнятність і переносимість

З погляду прийнятності терапії вортіоксетином було продемонстровано низьку розрахункову частку вибуття пацієнтів із дослі­джень – 8,4 % (дев’ять дослі­джень, 95 % ДІ 4,6–13,2).

Учасники добре переносили лікування вортіоксетином, загальна частка припинення участі в дослі­дженнях стано­вила 3,5 % (вісім дослі­джень, 95 % ДІ 1,8–5,8 %).

Безпека

Для оцінювання безпеки застосування вортіоксетину аналізували дані восьми дослі­джень за участю 3 тис. 181 пацієнта (Chin etal., 2018; Chokka etal., 2019; De Berardis etal., 2020; Minhas etal., 2021; Yang etal., 2021; Di Nicola etal., 2022; Mattingly etal., 2022; Wang etal., 2022).

Нудота, головний біль, запаморочення та свербіж – поширені побічні ефекти, пов’язані з лікуванням вортіоксетином, про які повідомлялося у восьми дослі­дженнях (Chin etal., 2018; Chokka etal., 2019; De Berardis etal., 2020; Minhas etal., 2021; Yang etal., 2021; Di Nicola etal., 2022; Mattingly etal., 2022; Wang etal., 2022), шести (Chin etal., 2018; Chokka etal., 2019; De Berardis etal., 2020; Minhas etal., 2021; Yang etal., 2021; Di Nicola etal., 2022; Mattingly etal., 2022; Wang etal., 2022), п’яти (Chin etal., 2018; Chokka etal., 2019; Minhas etal., 2021; Yang etal., 2021; Wang etal., 2022) і чотирьох (Minhas etal., 2021; Yang etal., 2021; Mattingly etal., 2022; Wang etal., 2022).

Серед найчастіших побічних ефектів – нудота із загальним показником частоти 8,9 % (95 % ДІ ­3,8–15,8). Лише в двох дослі­дженнях у шести учасників (0,48 %) зафіксовано серйозні побічні реакції на лікарські засоби (Yang etal., 2021; Wang etal., 2022).

Побічні ефекти було виявлено у восьми з десяти звітів про клінічні випадки / серії випадків, причому поло­вина з них (4/8) пов’язані зі шкірними проявами (Cetin and Kose, 2018; Okumus, 2020; Yildiz, 2020; Gunes and Inan, 2021).

Обговорення

За результатами метааналізу, який виконали Z. Li etal., застосування вортіоксетину значно зменшує тяжкість депресії, поліпшує когнітивні функції та загальне функціо­нування з високим рівнем відповіді на лікування та досяг­нення ремісії. Вказаний препарат добре переносився, не спричиняючи серйозних проблем щодо безпеки.

У понад 80 країнах світу вортіоксетин схвалено для ­застосування, а дані численних РКД підтвердили його ефективність (Thase etal., 2016; Cipriani etal., 2018; Inoue etal., 2018; Nishimura etal., 2018; Wagner etal., 2018; Zheng etal., 2019; Inoue etal., 2020; Thase etal., 2022; Zhang etal., 2022).

Дані представленого метааналізу засвід­чили ­високу ефективність вортіоксетину в лікуванні ВДР, ­зокрема значущого зменшення тяжкості депресії за показниками шкал для самооцінювання та інших інструментів. Поліпшення показників за іншими ­рейтинговими шкалами було більш значущим, можливо, через пере­оцінювання клініцистами результатів відкритих дослі­джень у реальних умовах.

На думку Z. Li etal., доречніше судити про ­зменшення тяжкості депресії з погляду учасників дослі­джень в ­умовах реальної клінічної практики. Так, за ­попередніми метааналізами даних РКД, вортіоксетин ефективно ­сприяв поліпшенню показників за MADRS у дорослих пацієнтів порівняно з плацебо, із можливим взаємозв’язком доза–відповідь (Baldwin etal., 2016; Thase etal., 2016; Zheng etal., 2019; Huang etal., 2022).

Результати ще одного метааналізу даних РКД також підтвердили, що терапія вортіоксетином (10 мг/добу) ­сприяла значущій зміні загального показника за MADRS проти вихідного рівня порівняно з плацебо (СтСР = 3,50; 95 % ДІ 2,17–4,83) (Zheng etal., 2019). Ці ­результати є порівнянними з даними, які отримали Z. Li etal. (СтСР = 3,73; 95 % ДІ 2,78–4,69).

Крім того, було продемонстровано ефективність вортіо­ксетину для пацієнтів із ВДР і травматичними подіями в анамнезі: терапія препаратом сприяла зниженню ­ризику рецидиву, редукції симптомів депресії, зменшенню тривожності та поліпшенню загального функціонування (Chrіstensen etal., 2020).

У пацієнтів із депресією та високим рівнем тривожності вортіоксетин (5–20 мг) був ефективним варіантом лікування (Baldwin etal., 2016). Хоча 12-тижневе РКД із контролем плацебо не виявило істотної ­різниці між комбінованими дозами вортіоксетину та плацебо в педіат­ричній і підлітковій популяції (Findling etal., 2022).

Кілька дослі­джень були присвячені порівнянню ефективності терапії вортіоксетином як першого етапу ­ліку­вання пацієнтів із ВДР з іншими антидепресантами другого покоління. У деяких дослі­дженнях не ­виявлено очевидної різниці щодо ефективності вортіо­ксетину та ­інших антидепресантів (Wagner etal., 2018; Zhang etal., 2022). Проте результати комплексного ­мережевого мета­аналізу даних РКД, у якому порівнювали вплив 21 анти­депресанту для лікування дорослих пацієнтів із ВДР, засвідчили, що вортіоксетин був дієвішим за інші анти­депресанти в прямих порівняльних дослі­дженнях (Cipriani etal., 2018).

Деяким пацієнтам було призначено терапію вортіо­ксетином після того, як початкове лікування іншими анти­депресантами виявилося неефективним; ­сукупні резуль­тати продемонстрували його високу ефективність. Отже, вортіоксетин не поступається за ефективністю ­іншим анти­депресантам другого покоління.

На думку Z. Li etal., обираючи початкову терапію ВДР у клінічній практиці, важливо брати до уваги не лише ефективність препарату, а й уподобання пацієнта, ­зокрема щодо розвитку побічних реакцій, його ставлення до призначеного препарату і комплаєнсу.

Порушення когнітивних функцій вважаються основ­ними неврологічними симптомами у пацієнтів із ВДР (McClintock etal., 2011). Навіть під час фази ремісії ВДР часто зберігаються деякі залишкові симптоми, зокрема у сфері виконавчої функції та концентрації уваги (McClintock etal., 2010, 2011; Wekking etal., 2012; Borto­lato etal., 2014).

Вортіоксетин є першим схваленим Управлінням із контролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) препаратом для лікування когнітив­ної дисфункції за ВДР.

Цей висновок також узго­джується з дедалі більшою кількістю даних дослі­джень, які підтвер­джують його значні клінічні переваги щодо поліпшення когнітивних функцій (Baune etal., 2018; Huang etal., 2022; Zhang etal., 2022).

Результати метааналізу даних РКД підтвердили, що вортіоксетин у дозах як 10, так і 20 мг сприяв суттєвому поліпшенню показників тесту заміни символів цифр у пацієнтів із ВДР і когнітивною ­дисфункцією (Huang etal., 2022).

Крім того, продемонстровано позитивний вплив вортіо­ксетину на швидкість психомоторних реакцій, ­відстрочене пригадування та інші домени когнітивного функціонування, як-от орієнтацію, виконавчу функцію та концентрацію уваги (Rosenblat etal., 2015; Harrison etal., 2016; Bennabi etal., 2019; Cumbo etal., 2019).

Вважається, що механізм поліпшення когнітивних функцій пов’язаний з індукованим вортіоксетином підвищенням рівня серотоніну та прямою модуляцією серотонінових рецепторів (Jensen etal., 2014).

Однак для підтвер­дження цих висновків необхідні подальші широкомасштабні дослі­дження в умовах реальної клінічної практики, оскільки потенційне упере­дження та зміщення оцінок можуть мати вплив на результати вико­наних дослі­джень.

У підгруповому аналізі для групи дослі­джень низької якості було отримано більший загальний показник СтСР, ніж для групи дослі­джень високої якості, що вказує на потенційний ризик упере­дження. Зокрема, для групи низької якості СтСР становили 3,06 і 2,98 для тяжкості депре­сії та порушень когнітивних функцій відповідно, а для ­групи високої якості – 1,38 і 0,76 для тих самих ­результатів. Втім, для обох груп було продемонстровано значущий ефект поліпшення внаслідок терапії вортіоксетином. ­Зокрема, у групах дослі­джень, у яких поєднували застосу­вання вортіоксетину з іншими ­антидепресантами, було отри­мано гірші результати.

Z. Li etal. вважають, що це можна пояснити наявністю певної резистентності до ліків у пацієнтів, які спочатку отримували інші антидепресанти, а згодом їм призна­чали вортіоксетин (DeBerardis etal., 2020; Yang etal., 2021; Mattingly etal., 2022).

Як зазначають автори, подальший аналіз для окремих груп (як-от діти й підлітки, особи похилого віку, ­вагітні жінки), був неможливим через недостатність відповідних даних. Тож майбутні дослі­дження ­ефективності та без­пеки вортіоксетину для лікування ВДР мають бути зосере­джені на згаданих популяціях.

Терапія вортіоксетином сприяє високій частоті відповіді на лікування (66,4 %) і досягненню ремісії (58,0 %) у реальній клінічній практиці. Ці результати порівнянні з даними інших дослі­джень або навіть перевищують їх (Thase etal., 2016; McCue etal., 2021; Christensen etal., 2022).

За даними подвійного сліпого РКД, зосере­дженого на популяції осіб похилого віку, не виявлено істотної різниці щодо показників відповіді на лікування та досягнення ремісії між групами приймання вортіоксетину і сертраліну (Borhannejad etal., 2020).

Дані дослі­дження Z. Li etal. підтвердили хорошу прийнятність (частота припинення терапії 8,4 %) і переносимість (частота вибування з дослі­джень 3,5 %) терапії вортіоксетином, серед побічних ефектів – шлунково-кишкові реакції (як-от нудота), головний біль, запаморо­чення та свербіж, що узго­джується з результатами інших дослі­джень (Zheng etal., 2019; De Carlo etal., 2020; Verma and Kumar, 2021).

Результати численних дослі­джень підтвердили ­хорошу переносимість вортіоксетину не лише у дорослих (Inoue etal., 2018; Gonda etal., 2019; Inoue etal., 2020; Christensen etal., 2023; McCue etal., 2021; Bose etal., 2022), а також у дітей й підлітків (Findling etal., 2022), осіб похилого віку (Borhannejad etal., 2020; Danielak, 2021) і пацієнтів із супутніми захворюваннями (як-от серцево-судинні або цукровий діабет) (Baldwin etal., 2022).

Лікування вортіоксетином не спричиняло серйозніших побічних ефектів (або з більшою частотою), ніж іншими анти­депресантами другого покоління (Shao etal., 2022). Отримані результати свідчать, що вортіоксетин є безпечним препаратом, який добре переноситься.

Хоча сукупні результати були значущими, гетерогенність майже всіх об’єднаних ­результатів була значною і зберігалася в усіх підгрупах (> 90,0 %), тобто жодна зі змінних не пояснювала повністю ­джерела гетерогенності. Дані мета­регресійного ана­лізу засвідчили, що такі ­змінні, як місце проведення дослі­дження та режим приймання вортіоксетину (незалежно від комбінування з ­іншими анти­депресантами), позначаються на результатах, потенційно спричиняючи гетерогенність. Тип ­дизайну дослі­дження (ретроспективний або проспективний) та оціню­вальної шкали можуть бути ­причинами упере­дже­ності, що призводить до гетеро­генності результатів.

У дослі­дженнях в умовах реальної практики пацієнти мали право брати участь лише після призначення вортіо­ксетину лікарем, без зазначення об’єктивних критеріїв такого втручання (Yang etal., 2021; Mattingly etal., 2022; Papalexi etal., 2022; Wang etal., 2022).

Різні чинники, як-от кількість попередніх епізодів ліку­вання, застосовані методи терапії, комплаєнс, тяжкість захворювання, комбінації з іншими антидепресантами та дозування вортіоксетину можуть мати вплив на призначення, що зрештою призводить до високої гетерогенності результатів. Однак ці характеристики необхідні для моделювання реальної ситуації в клінічній практиці. Крім того, шкала самооцінювання, яку використовували для встановлення тяжкості депресії, охоплювала кілька підшкал, що теж призводило до гетерогенності.

Майбутні дослі­дження варто зосере­дити на вдосконаленні стандартизації шкал для самооцінювання тяжкості депресії. Зрештою, відмінності щодо основних характеристик пацієнтів, як-от віковий діапазон, стать і статус основ­ного захворювання, також можуть спричиняти гетеро­генність результатів, але ця інформація була недоступна для подальшого аналізу.

Висновки

Підсумовуючи, автори наголошують, що отримані дані свідчать про значні переваги застосування ­вортіоксетину для зменшення симптомів депресії, поліпшення когнітив­них функцій і загального функціонування дорослих паці­єнтів із ВДР в умовах реальної клінічної практики.

Результати метааналізу даних щодо ефективності, пере­носимості й безпеки застосування вортіоксетину для ліку­вання пацієнтів із ВДР в умовах реальної клінічної практики засвідчили, що препарат добре переноситься та є безпечним, що підтверджує його ефективність як засобу лікування осіб із ВДР та когнітивною ­дисфункцією. Однак, зважа­ючи на обмежену кількість і якість охоплених ­публікацій, клініцистам слід з обережністю інтерпретувати отри­мані дані.

На думку Z. Li etal., для глибшого розуміння ефективності та безпеки застосування вортіоксе­тину в майбутньому слід вико­нати ретельніше сплановані широко­масштабні багатоцент­рові дослі­дження, а також прямі порівняння з ­іншими антидепресантами в умовах реальної клінічної практики.

Підготувала Наталія Купко