Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Психічне здоров’я у післяпологовий період
-
План дій щодо депресії та тривоги, пов’язаних із вагітністю і пологами
-
Найактуальніші проблеми сучасної неврології: виклики та очікування
-
Фармакотерапія розладу з дефіцитом уваги та гіперактивністю: у фокусі атомоксетин
-
Урахування гендерних особливостей за призначення психофармакотерапії
-
Чи можливо покращити контроль епілепсії. Оновлені дані щодо застосування зонісаміду
-
Комбінована терапія антипсихотиком і антидепресантом за первинного епізоду депресії
-
Настанови щодо фармакотерапії дорослих пацієнтів із біполярним афективним розладом
-
Ефективність і переносимість антипсихотиків у пацієнтів із резистентною до лікування шизофренією
-
Раздел:
Психічне здоров’я у післяпологовий період
Зміст статті:
- Перинатальна депресія
- Післяпологовий смуток
- Післяпологова депресія
- Післяпологовий психоз
- Етіологія післяпологової депресії
- Чинники ризику
- Лікування
- Запобігання перинатальним розладам настрою
- Самодопомога і подолання післяпологової депресії
Для багатьох жінок післяпологова депресія пов’язана із шокуючою ізоляцією, що являє собою суміш смутку, безнадійності та відчуття пригніченості, що виникає не лише через гормональні зміни під час вагітності та післяпологового періоду, а й через стресові чинники, як-от брак оплачуваної відпустки, недостатній догляд за дитиною і приголомшлива відповідальність за піклування про нову безпорадну людину.
Упісляпологовий період близько 85 % жінок відчувають певні зміни настрою (Dagher etal., 2021). За даними Колегії акушерів та гінекологів США, кожна сьома жінка страждає від післяпологової депресії, а, за деякими оцінками, підвищений рівень перинатальної тривожності відчуває кожна друга жінка (AGOG, 2018). Такі симптоми здебільшого мають короткочасний характер, однак у 10–15 % жінок можуть розвиватися виразні ознаки депресії або тривожного розладу. Зокрема, до післяпологових розладів належать: післяпологовий смуток, післяпологова депресія (ПД) та післяпологовий психоз (ПП). Так, за статистичними даними, останній є більш рідкісним і виникає в однієї–трьох жінок на тисячу породіль (Friedman etal., 2023).
Ці стани досі лишаються одними з основних причин зниження працездатності в усьому світі, а самогубство — найчастішою причиною материнської смертності впродовж першого року після пологів (Wells, 2023).
Власне, через руйнівний вплив нелікованої депресії та інших порушень настрою на жінок, немовлят та їхні родини своєчасне виявлення та лікування цих розладів у вагітних жінок і у післяпологовому періоді має вирішальне значення (Gopalan, 2022).
Перинатальна депресія
вгоруДля більшості вагітних жінок і породіль народження дитини є дуже хвилюючим і водночас радісним явищем. Але для жінок із перинатальною депресією (ПНД) цей етап може стати доволі тривожним і важким. Вагітність і період після пологів можуть бути особливо вразливим часом, адже жінка має долати безліч фізіологічних, емоційних та соціальних викликів. ПНД — розлад настрою, який може вражати жінок під час вагітності та після пологів. Термін «перинатальний» означає період до і після народження дитини, наголошуючи, що депресія, пов’язана з народженням дитини, часто починається під час вагітності, на відміну від ПД (Rossi, 2022).
Зазвичай це захворювання супроводжується почуттям сильного смутку, байдужості та/або тривоги, а також змінами рівня енергійності, режиму сну та харчової поведінки. Симптоми варіюють від легких до тяжких форм. Зрідка вони можуть бути настільки виразними, що становитимуть загрозу здоров’ю і благополуччю як матері, так і новонародженої дитини.
Більшість епізодів ПНД дебютують упродовж 4–8 тижнів після пологів. Непосильний смуток, тривога і втома можуть суттєво ускладнювати матері виконання повсякденних завдань, турботу про себе чи інших.
Найпоширеніші симптоми перинатальної депресії:
- Відчуття постійного суму, тривоги або поганого настрою
- Дратівливість, нервова збудливість, схильність до негативу і неадекватної реакції
- Почуття провини, нікчемності, безнадійності або власної безпорадності
- Втрата інтересу або задоволення від хобі та звичної діяльності
- Швидка втомлюваність чи аномальне зниження енергійності
- Нав’язливе відчуття неспокою або непосидючість
- Труднощі з концентрацією уваги, запам’ятовуванням або прийняттям рішень
- Порушення сну (навіть коли дитина спить), ранні пробудження або надмірний сон
- Стурбованість щодо власної ваги і форми тіла, переїдання чи патологічне обмеження споживання їжі
- Больові відчуття, які не мають чіткої фізичної причини або не полегшуються навіть після лікування, зокрема головний біль, судоми або проблеми з травленням
- Труднощі з формуванням емоційної прихильності до новонародженої дитини
- Постійні сумніви щодо власної здатності доглядати немовля
- Думки про смерть, самогубство або заподіяння шкоди собі чи дитині
Жінкам, які відчувають будь-який із цих симптомів, важливо звернутися до лікаря!
Післяпологовий смуток
вгоруЯк зазначають дослідники, упродовж перших кількох тижнів після пологів близько 13–76 % жінок можуть відчувати післяпологовий смуток (Tosto etal., 2023).
В англомовній літературі цей стан має назву «baby blues». Зважаючи на його доволі високу поширеність, фахівці вважають, що його варто сприймати, власне, як процес адаптації / переживання періоду після пологів, а не як психічний розлад. На противагу виразному смутку, в разі розвитку епізоду депресії жінки частіше повідомляють про лабільність настрою, плаксивість, тривогу або дратівливість. Ці ознаки зазвичай досягають максимуму на 4–5-й день після пологів і можуть тривати протягом кількох годин або днів, зникаючи спонтанно протягом двох тижнів після народження дитини. Такі симптоми є досить непередбачуваними і тривожними, хоча вони не заважають жінці виконувати повсякденні справи. Як правило, такі жінки не потребують специфічного лікування. Проте іноді післяпологовий смуток може передувати розвитку більш виразного розладу настрою, особливо у тих, хто в анамнезі мав епізоди депресії. Отже, якщо ознаки пригніченого настрою тривають понад два тижні, слід виключити більш серйозний емоційний розлад.
Як відрізнити післяпологовий смуток від післяпологової (постнатальної) депресії:
- Термін «baby blues» використовують для опису легких змін настрою та почуття занепокоєння, безрадісного існування та виснаження, які можуть відчувати жінки упродовж перших двох тижнів після народження дитини
- Немовля потребує цілодобового догляду, тому закономірно, що спершу мама буде відчувати втому або перевтому
- Якщо зміни настрою і відчуття тривоги або безрадісного виснаження є надмірними, або вони тривають понад 2 тижні, це може бути ознакою ПД
- Жінки з ПД зазвичай не почуватимуться краще без кваліфікованого лікування
Післяпологова депресія
вгоруЧастіше ПД розвивається протягом перших 2–3 місяців після пологів. Деякі жінки можуть відзначати появу легких симптомів депресії ще під час вагітності. Перебіг ПД клінічно не відрізняється від депресії, яка може виникати впродовж інших періодів життя людини.
Симптоми післяпологової депресії:
- Пригнічений настрій, відчуття смутку, плаксивість
- Втрата інтересу до звичної діяльності
- Безпідставне почуття провини, нікчемності або некомпетентності
- Втома, порушення сну
- Зміни харчової поведінки (брак апетиту /переїдання)
- Зниження концентрації уваги
- Суїцидальні думки
Також може виникати постійна тривожність. Досить поширеним явищем є генералізований тривожний розлад, натомість у деяких жінок можуть спостерігатися панічні атаки або іпохондрія. Можливим також є розвиток післяпологового обсесивно-компульсивного розладу з тривожними та нав’язливими думками про заподіяння шкоди новонародженій дитині. За легкого перебігу подібних розладів діагностування є особливо складним, оскільки важливі діагностичні ознаки депресії (порушення сну та апетиту, втома) виникають також у жінок після пологів без депресії. Для виявлення пацієнток із ПД корисною може бути Единбурзька шкала післяпологової (постнатальної) депресії (ЕРDS). За цією шкалою сумарна оцінка 12 балів та вище або ствердна відповідь на запитання 10 (наявність суїцидальних думок) свідчать про необхідність більш ретельного діагностування.
Післяпологовий психоз
вгоруЯк зазначають дослідники, ПП — це важке психічне захворювання, яке виникає після пологів приблизно в 1–2 жінок на тисячу породіль і є найважчою, але найбільш рідкісною формою післяпологового розладу настрою, що потребує невідкладної медичної допомоги (Friedman etal., 2023). Його ознаки нерідко мають драматичний характер, із розвитком симптоматики вже протягом перших 48–72 годин після пологів. Часто ПП є епізодом біполярного афективного розладу (БАР). Здебільшого у жінок із ПП характерні симптоми виникають упродовж перших двох тижнів після пологів і нагадують ознаки швидко прогресуючого маніакального (або змішаного) епізоду. Найпершими ознаками цього стану є неспокій (почуття занепокоєння, тривоги); дратівливість (нервова збудливість, схильність до негативу і неадекватної реакції) і безсоння (порушення кількості та якості сну або їх поєднання).
Жінки із цим розладом, як правило, демонструють швидку зміну пригніченого або піднесеного настрою, дезорієнтацію або сплутаність свідомості, а також непостійну або неорганізовану поведінку. Доволі поширеними також є маячні ідеї, що часто акцентуються на немовляті. Можуть також виникати імперативні слухові галюцинації та ідеї завдання шкоди собі або дитині. Серед пацієнток із такою формою післяпологового розладу настрою значним є ризик інфантициду (дітовбивства) та самогубства.
Ознаки післяпологового психозу:
- Схвильованість або незвично піднесений настрій
- Депресія, тривога або розгубленість
- Надмірна дратівливість або мінливий настрій
- Хибні переконання, які не відповідають реальності
- Галюцинації (зорові, слухові або нюхові), симптоми маніакального епізоду (піднесений настрій, який не відповідає реальності), сплутана свідомість
- Більш виразна балакучість, дружність, надмірна схильність до телефонних розмов
- Напливи великої кількості думок і швидка зміна тем
- Відчуття надмірної енергійності, збудження чи занепокоєність
- Порушення сну або, навпаки, немає потреби у сні
Етіологія післяпологової депресії
вгоруДля післяпологового періоду характерна стрімка зміна гормонального фону. Упродовж перших 48 годин після народження дитини концентрації естрогену та прогестерону різко зменшуються.
Зважаючи на роль згаданих стероїдів у модуляції нейромедіаторних систем і регуляції настрою, існує гіпотеза про ймовірну роль гормонального зсуву в розвитку післяпологових афективних розладів. Попри відсутність стійкої кореляції між рівнями естрогену, прогестерону, кортизолу або гормонів щитоподібної залози в сироватці крові та розвитком післяпологових розладів настрою, деякі жінки можуть бути особливо чутливими до гормональних змін (Londoño Tobón, 2023).
Крім того, ця популяція жінок може бути вразливішою до розвитку ПД та інших гормонозалежних розладів настрою, подібних до тих, які розвиваються за передменструальної фази менструального циклу або перименопаузи. Цей розлад є поширенішим серед жінок, які повідомляють про незадоволеність шлюбом та/або неадекватну соціальну підтримку. Імовірність ПД збільшують також стресові життєві події, що можуть спричинити психологічне травмування під час вагітності або перед пологами (Zedan etal., 2023).
Однак розвиток цього розладу свідчить про приховану вразливість до афективного захворювання. Жінки з БАР чи епізодом депресії в анамнезі є уразливішими до розвитку ПД. Крім того, такі пацієнтки часто мають повторні епізоди депресії, не пов’язані з вагітністю чи пологами (Wells, 2023).
Чинники ризику
вгоруДепресія та тривога під час вагітності або після пологів можуть трапитися з кожною, незалежно від віку, сімейного стану, рівня освіти чи соціально-економічного статусу.
Чинники ризику афективних перинатальних розладів:
- Попередній епізод післяпологової депресії
- Депресія під час вагітності
- Епізоди депресії або БАР в анамнезі
- Нещодавні стресові події в житті
- Недостатня соціальна підтримка
- Труднощі в подружньому житті
Із-поміж інших чинників — фізичні зміни, пов’язані з вагітністю, народженням дитини у відділенні інтенсивної терапії, медичними ускладненнями для матері чи немовляти, зміни в подружніх стосунках і соціальних відносинах, тривога щодо догляду та виховання дитини, недосипання. Як зазначають дослідники, серед різних расово-етнічних груп населення соціальна підтримка відіграє важливу роль у запобіганні розвитку перинатальної депресії — більша соціальна підтримка, як правило, пов’язана з менш виразними симптомами розладу (Pao etal., 2019).
Лікування
вгоруЛікування пацієнток із перинатальною депресією залежить від типу і тяжкості симптомів. Перед призначенням відповідної терапії необхідно виключити медичні причини порушень настрою (як-от дисфункція щитоподібної залози, анемія та ін.). Зокрема, початкове обстеження передбачає ретельний збір анамнезу, фізикальний огляд та загальні лабораторні дослідження. Доведеною нині є користь нефармакологічних методів лікування. Серед методів терапії, заснованих на доказах, вирізняють два основні напрями — когнітивну поведінкову терапію (КПТ) та міжособистісну терапію (МОТ). КПТ як один із провідних науково обґрунтованих методів психотерапії є засобом першої лінії лікування (Gautam etal., 2020; Van Lieshout etal., 2020). У рандомізованому клінічному дослідженні (РКД) було продемонстровано, що короткочасна КПТ є ефективною, як і лікування флуоксетином у жінок із ПД (Appleby etal., 1997). Нині МОТ визнано результативною для лікування пацієнток із легкою та помірною ПД, яка водночас покращує якість міжособистісних стосунків. Така психотерапія допомагає вдосконалити комунікативні навички, зміцнити соціальну підтримку та розвинути реалістичні очікування для кращого подолання криз та інших життєвих викликів, які формують передумови для депресії. Нефармакологічні втручання можуть бути привабливими для пацієнток, які не бажають приймати психотропні препарати (наприклад, за грудного вигодовування), або мають легкі епізоди депресії.
Призначення психофармакотерапії може бути пов’язане з підвищеним ризиком вроджених вад у ненародженої дитини, але базовий ризик для кожної вагітності становить до 4 %. Застосування деяких антидепресантів із групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) пов’язане з можливістю розвитку легеневої гіпертензії новонароджених, а також ускладненого перебігу неонатального адаптаційного синдрому. Даних про довгостроковий вплив призначень психофармакотерапії матері на розвиток дитини наразі недостатньо. У післяпологовому періоді низка психофармакологічних засобів є сумісними з грудним вигодовуванням. Наявні нині дані щодо лікування трициклічними антидепресантами (ТЦА), флуоксетином, пароксетином та сертраліном за грудного вигодовування є обнадійливими та свідчать про те, що серйозні ускладнення, пов’язані з неонатальним впливом цих засобів під час лактації, є доволі рідкісними.
Американська психіатрична асоціація (APA) рекомендує вибирати виключно психотерапію як лікування першої лінії для вагітних пацієнток або жінок, що годують грудьми, з епізодом депресії чи тривожним розладом легкого ступеня. Для жінок із помірною або тяжкою депресією чи тривожним розладом необхідно розглянути призначення антидепресантів як засобу основного лікування (Londoño Tobón, 2023).
Варіанти лікування антидепресантами під час вагітності та після пологів передбачають призначення таких груп лікарських засобів, як СІЗЗС, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН), бупропіон, ТЦА, але не бмежуються ними.
Натепер лише в окремих дослідженнях системно вивчали результати фармакологічного лікування пацієнток із ПД. Зокрема, продемонстровано ефективність і хорошу переносимість флуоксетину, сертраліну, флувоксаміну і венлафаксину у стандартних дозах. Під час вибору належного препарату, як зазначають дослідники, слід керуватись попередньою реакцією пацієнтки на антидепресанти та профілем побічних ефектів препарату. СІЗЗС вважають ідеальними препаратами першої лінії, оскільки вони чинять анксіолітичний ефект, не виявляють седації та добре переносяться.
Наприклад, в одному РКД підтверджено ефективність використання сертраліну, флуоксетину, пароксетину та циталопраму для лікування пацієнток із ПД (Kaufman etal., 2022). Застосування пароксетину протягом першого триместру вагітності пов’язують із тенденцією зростання ризику будь-яких серйозних вроджених вад розвитку та вад серця незалежно від методу дослідження чи популяції (Grigoriadis etal., 2013; Bérard etal., 2016).
ТЦА чинять більш виразний седативний ефект, тому можуть бути доцільними для пацієнток зі значними порушеннями сну. За даними L. Orsolini etal. (2015), приймання СІЗЗС, а також деяких СІЗЗСН (як-от венлафаксин, десвенлафаксин і дулоксетин) сумісне з лактацією, хоча наразі є більше доказів щодо безпеки застосування сертраліну за грудного вигодовування (Pinheiro etal., 2015). На думку дослідників, серед ТЦА нортриптилін є кращим засобом вибору для застосування під час лактації, оскільки має сприятливіший профіль безпеки (Gentile, 2014).
Управління з контролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA, 2019) схвалило брексанолон для лікування пацієнток із важкою уніполярною ПД. Брексанолон, розчинний внутрішньовенний препарат синтетичного алопрегнанолону, є потужним селективним позитивним алостеричним модулятором екстрасинаптичних і синаптичних GABAA-рецепторів.
Так, у 87 відкритих контрольованих плацебо РКД було засвідчено швидке купірування ознак ПД завдяки терапії цим препаратом. Однак брексанолон призначають лише за умов ретельного медичного нагляду, під контролем безперервної пульсоксиметрії та оцінювання ступеня седації за періодів неспання. Крім того, минулого року FDA схвалило зуранолон — перший пероральний препарат для лікування ПД у дорослих осіб. За даними клінічних досліджень із використанням зуранолону продемонстровано швидке зменшення ознак депресії у жінок із тяжкою ПД, порівняно з лікуванням традиційними антидепресантами (Althaus etal., 2020; Deligiannidis etal., 2021).
ПП є невідкладним станом, який зазвичай потребує стаціонарного лікування з призначенням типових або атипових антипсихотиків, тимостабілізаторів. Для жінок із БАР збереження лактації може бути ускладнене, зважаючи на те, що грудне вигодовування на вимогу може суттєво порушувати сон матері, а отже, підвищувати їхню вразливість до рецидиву протягом раннього післяпологового періоду. Втім, потреба у застосуванні тимостабілізаторів зумовлює ризик токсичних ускладнень у немовлят. Літій виділяється у великій кількості з молоком матері, а його рівень у сироватці крові немовлят може досягати 30–50 % рівня в сироватці крові матері, що підвищує ризик неонатальної токсичності. Накопичення карбамазепіну та вальпроєвої кислоти в грудному молоці може призводити до гепатотоксичності в дитини.
Запобігання перинатальним розладам настрою
вгоруЖінки з розладами настрою в анамнезі є вразливішими до розвитку перинатальних розладів настрою. Для зменшення таких ризиків профілактичні заходи можуть бути корисні за останніх термінів вагітності або під час пологів. Так, для пацієнток із БАР або ПД в анамнезі може бути доцільним профілактичне призначення літію на 36-му тижні вагітності або не пізніше перших 48 годин після пологів. Сприятливий ефект для жінок із ПД в анамнезі має профілактичне застосування антидепресантів (ТЦА або СІЗЗС) після пологів.
Спектр заходів, спрямованих на профілактику післяпологових психічних розладів, передбачає:
- Клінічне оцінювання післяпологового настрою та рівня тривожності
- Спостереження за станом фізичного і психічного здоров’я жінки
- Консультації щодо питань грудного вигодовування та приймання медикаментозних препаратів
- Рекомендації щодо немедикаментозних методів лікування
- Зміцнення соціальної підтримки в межах родини, громади чи місцевих волонтерських центрів
Самодопомога і подолання післяпологової депресії
вгоруВажливе значення для зменшення ризиків розвитку післяпологової депресії також має підтримка партнерів, родини та друзів; регулярне поживне харчування; індивідуально підібраний комфортний рівень фізичної активності; вчасний відпочинок (сон, коли спить дитина); підтримка (наскільки можливо) у спілкуванні з друзями чи колегами; зв’язок із місцевою групою підтримки. Фахівці Національного інституту охорони здоров’я США (NIH, 2023) наголошують на важливості підтримки психічного здоров’я мам («Moms’ Mental Health Matters»). Зокрема, запропоновано низку порад для близьких і рідних, які можуть стати в нагоді щодо психологічної підтримки жінки протягом вагітності та після пологів, серед яких такі:
- Розпізнавати ознаки захворювання. Навчіться розпізнавати симптоми депресії та тривожного розладу за характерними для них ознаками. Якщо ви бачите ці симптоми, спонукайте жінку звернутися до лікаря.
- Уміти слухати співрозмовницю. Продемонструйте, що ви хочете почути про проблеми жінки (наприклад, «Я помітив /помітила, що у вас є проблеми зі сном, навіть коли спить дитина. Може, вас щось турбує?»).
- Намагатися підтримувати. Продемонструйте емоційну близькість, зокрема, що жінка після пологів не одна, і ви тут, щоб за потреби підтримати її. Спробуйте запропонувати допомогу щодо виконання домашніх справ або догляду дитини, поки мама зможе відпочити або поспілкуватися з друзями.
- Заохочувати за потреби до отримання кваліфікованої допомоги. Жінки під час вагітності чи після пологів можуть відчувати себе не дуже добре, але при цьому не бажати звертатися по допомогу. Слід заохочувати їх до спілкування з лікарем. Поділіться інформацією про зміни щодо емоційного стану жінки протягом перинатального періоду та порадьте призначити зустріч для комунікації з фахівцем.
Підготувала Наталія Савельєва-Кулик
За матеріалами www.psychiatry.org, www.nimh.nih.gov
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2024 Год
Содержание выпуска 10 (155), 2024
Содержание выпуска 9 (154), 2024
Содержание выпуска 8 (153), 2024
-
Як спонукати близьку людину з комплексним посттравматичним стресовим розладом звернутися до лікаря?
-
Вплив війни та вимушеного переселення на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
Діагностування та лікування пацієнтів із болісною діабетичною нейропатією
-
Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації
-
Вільям Майнор: історія про вбивство, божевілля і любов до слів
Содержание выпуска 7 (152), 2024
-
Удосконалення діагностування та лікування епілепсії — запорука повноцінного життя пацієнтів
-
Лікування болю та спастичності в пацієнтів із розсіяним склерозом
-
Довготривала ефективність антидепресантів у пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Застосування антидепресантів для зменшення інтенсивності больових синдромів
-
Діагностика та лікування гострого розсіяного енцефаломієліту у дорослих та дітей
Содержание выпуска 5-6 (151), 2024
Содержание выпуска 4 (150), 2024
Содержание выпуска 3 (149), 2024
-
Самоушкоджувальна поведінка: надання психосоціальної допомоги в умовах війни
-
Великий депресивний розлад із симптомами тривоги: сучасні підходи до лікування
-
Межовий розлад особистості: клінічні ознаки, етіологія та стратегії лікування
-
Ефективність та безпека пароксетину в лікуванні пацієнтів із тривожними розладами
-
Лікування рухових розладів у пацієнтів із хворобою Паркінсона
-
Довгострокова ефективність антипсихотиків за початкової терапії гострої фази шизофренії
-
Ефективність і безпека фармакотерапії пацієнтів із великим депресивним розладом
Содержание выпуска 1, 2024
Содержание выпуска 2 (148), 2024
-
План дій щодо депресії та тривоги, пов’язаних із вагітністю і пологами
-
Найактуальніші проблеми сучасної неврології: виклики та очікування
-
Фармакотерапія розладу з дефіцитом уваги та гіперактивністю: у фокусі атомоксетин
-
Урахування гендерних особливостей за призначення психофармакотерапії
-
Чи можливо покращити контроль епілепсії. Оновлені дані щодо застосування зонісаміду
-
Комбінована терапія антипсихотиком і антидепресантом за первинного епізоду депресії
-
Настанови щодо фармакотерапії дорослих пацієнтів із біполярним афективним розладом
-
Ефективність і переносимість антипсихотиків у пацієнтів із резистентною до лікування шизофренією
Содержание выпуска 1 (147), 2024
-
Ведення поширених психічних розладів на первинному рівні медичної допомоги
-
Найактуальніші проблеми сучасної неврології: виклики та очікування
-
Доказова ефективність та безпека застосування бупропіону в клінічній практиці
-
Особливості переживання екзистенційної кризи в осіб молодого віку під час війни
-
Ангедонія: пошук можливих біомаркерів та ефективність антипсихотичної терапії
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 6 (161), 2025
-
Вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
П’ять порад батькам, як знизити вплив соціальних мереж на дитину / підлітка
-
Минуле та сьогодення Української протиепілептичної ліги: тридцять років складного та успішного шляху
-
Діагностична цінність клінічного оцінювання когнітивних функцій
-
Вплив війни на психічне здоров’я молоді: роль резилієнсу та психологічних інтервенцій
-
Фармакотерапія пацієнтів із деменцією: первинна ланка медичної допомоги
-
Методичні рекомендації щодо профілактики професійного вигоряння медичних працівників
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться