скрыть меню

Особливості переживання екзистенційної кризи в осіб молодого віку під час війни

страницы: 30-36

Катерина Сачко, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ

Україна перебуває нині у складному періоді своєї ­історії, у якій багато людей переживають не­прості часи, пов’язані з війною та втратами. Молодь, яка є майбутнім нашої країни, належить до найвразливішої категорії нашого населення.

Екзистенційна криза може виникнути, коли людина стикається зі своєю нестабільністю, втратою контролю, підвищеною тривогою і страхом, невизначеністю та незро­зумілим майбутнім. Зокрема, українська молодь може відчувати тиск і байдужість із боку суспільства, страх ­перед втратою близьких та національними загрозами, що можуть призвести до екзистенційної кризи [3].

Для багатьох представників молоді, війна стала причиною втрати стабільності у житті. Це може охоплювати втрату родичів і друзів, руйнування домівок та інші негативні наслідки війни, що можуть викликати почуття безнадії, розчарування та прагнення забути про ­травмівні події. Тому проведення дослі­джень для розв’язання цієї проблеми є актуальним для ефективної розробки стратегій надання підтримки та допомоги молоді у важкий період їхнього життя.

Хоча характеристики екзистенційної кризи виріз­няються серед психологів, більшість із них згодні, що це ­період тривоги та конфлікту стосовно мети та значення життя. Деякі психологи акцентують увагу на екзистенційній кризі як питанні самоідентифікації та того, ким людина хоче бути. Інші вважають, що це пов’язано з почуттями відповідальності та зобов’язань проти незалеж­ності та свободи. Багато людей спримають екзи­стенційну кризу як конфронтацію з реаліями існування, як-от смерть. Екзистенційний конфлікт часто розглядають у контексті духовності, оскільки багато людей знаходять відповідь у духовній практиці [1].

Вирішення екзистенційної кризи може мати велике значення в житті людини, а також бути можливістю підведення людини до знахо­дження мети та цінності у ­житті. Однак байдужість до цієї проблеми може мати серйозні наслідки для здоров’я, як-от депресія, тривога та безнадійність. Фахівці у галузі охорони здоров’я виявили зв’язок між відчуттям того, що життя не має сенсу в екзистенційній кризі та самогубством. ­Розв’язання екзистенційних протирічь і відчуттів є важливою частиною одужання від суїцидальних ідей [2].

Психологи вважають, що знахо­дження значення і мети є вихідним аспектом на шляху подолання ­екзистенційної кризи. Власне, цього можна досягти різними способами, залежно від конкретних людей і ситуацій. Дехто зауважує, що пошук значення потребує більш ­індивідуального підходу в сучасному суспільстві, ніж у традиційних, оскільки останні суспільні моделі значень не так поширені в сучасному суспільстві. Загалом когнітивно-поведінкова терапія вважається ефективним способом розв’язання екзистенційної кризи. Крім того, об’єднання з іншими людьми в групи може допомогти ­відновленню після екзистенційної кризи [2].

Метою цього дослі­дження є підвищення ­ефективності медико-психологічної допомоги, що базується на ­оцінці впливу екзистенційної кризи на звичне життя осіб моло­дого віку, які перебувають на території України від ­початку воєнної агресії рф. Дані дослі­дження ­можуть сприяти розробленню інтервенцій та програм, спрямова­них на поліп­шення якості життя молоді, зменшення ­відчуття соціальної віддаленості та вибудову відповідної моделі соціальної підтримки.

Матеріали та методи дослідження

вгору

Протокол дослі­дження

Перед початком дослі­дження всі учасники ознайомилися з протоколом і підписали інформовану згоду. Критеріям включення відповідали двадцять осіб, які пройшли тестування за шкалою екзистенції А. Ленгле (ESK), процедуру рандомізації та відповідно були розподілені на ­дві групи: інтервенцій та контрольну (із листопада 2022 року до січня 2023 року.

Оцінювання відповідності включення відбувалось за наявності всіх цих критерій:

  • Особи віком від 18 до 28 років.
  • Наявні почуття ізольованості та самотності.
  • Усвідомлення власної смертності та безнадійності.
  • Є відчуття того, що власне життя не має сенсу чи мети, окрім як життя заради життя (> 3 місяців) [4].

Зараховані до дослі­дження (n = 20).

Група 1: Інтервенційна група (n = 10).

Група 2: Контрольна група (n = 10).

Розрахунок отриманих даних (n = 20).

Психологічний інструментарій

1. Шкала екзистенції А. Ленгле (ESK)

Шкала екзистенції є самоопитувальником, який містить 46 пунктів, які допомагають оцінити досліджуваному себе та власне сьогоднішнє життя за різними ­аспектами [12].

Тестування оцінювали за такими субшкалами: SD = само­дистанціювання, ST = самотрансценденція, F = свобода, V = відповідальність. Перші дві субшкали (SD + ST) формують фактор особистості (P). Другі дві субшкали (F + V) — фактор екзистенції (E). На підставі суми даних цих субшкал обчислювали загальний показник за тестом (P + E = G).

2. Шкала оцінювання рівня якості життя (CQLS)

Ця шкала містить 10 запитань щодо відчуття задоволеності ­різ­ними аспектами життя, кожне з яких оцінюється за 10-бальною шкалою від 0 (зовсім не ­задоволений) до 10 (надзвичайно задоволений) [7]. CQLS є самоопитувальником. Кількість балів по кожному твер­дженню сумується та обчислюється загальний бал.

Шкала має п’ять ступенів задоволеності якістю життя:

  1. Дуже високий — абсолютне та повне задоволення власним життям (соціальним статусом, становищем, робо­тою, оточенням, здоров’ям, відчуття гармонії власного життя та оточення, відчуття щастя).
  2. Високий — майже повне задоволення своїм життям, є незначні проблеми, які вирішуються.
  3. Середній — посереднє задоволення своїм життям, є значні проблеми в житті якогось характеру, для розв’язання яких потрібно докласти зусиль, деяка ­невпев­не­ність у майбутньому.
  4. Низький — незадоволення власним життям, є ­значні та такі, що неможливо розв’язати, проблеми в житті, ­немає радості від життя, яке сприймається як важка боротьба з невизначеним майбутнім, імовірніше, негативним.
  5. Вкрай низький — абсолютне та повне ­незадоволення своїм життям, відчуття порожнечі, глухого кута, безперспективності та гнітучості життя, власна непотрібність, крах [8].
3. Шкала реактивної та особистістної тривоги Спілбергера–Ханіна (STAI)

Шкала Спілбергера-Ханіна налічує 40 запитань, ­зокрема 20 із них характеризують реактивну тривожність (опитувальник А) і ще 20 — особистісну тривогу (опитувальник Б) [5]. Залежно від завдань дослі­дження кожен з опитувальників можна застосовувати самостійно або обидва разом. В останньому випадку реактивну тривожність визначають першою. Опитування може ­проводитися індивідуально або в групах, без обмеження часу. Для зниження ймовірності утворення установки на позитивні або негативні питання до кожного з опитувальників додано приблизно однакову кількість су­джень, що характеризують високий і низький ступінь тривожності.

Пацієнту пропонується відповісти на запитання, вказавши, як він себе відчуває на цей момент (реактивна тривожність, 1-20 питання) і як він себе почуває зазвичай (особистісна тривожність, 21-40 питання). На кожне запитання можливі чотири варіанти відповіді за ступенем інтенсивності реактивної тривожності і за частотою вира­женої особистісної тривожності [8].

4. Ціннісний опитувальник Шварца (ЦО)

Опитувальник Шварца з вивчення цінностей особистості має шкалу, призначену для вимірювання значущості десяти типів цінностей [6] .

Перша частина опитувальника («Огляд цінностей») уміщує два списки слів, які характеризують у сумі 57 цінностей. Усі вони мають чітку мотиваційну мету і є тією чи іншою мірою значущими для різних культур. ­Зокрема, у першому списку представлено термінальні цінності, ­виражені у вигляді іменників. У другому списку — інстру­ментальні цінності, виражені у вигляді прикметників. Респондентам пропонується оцінити ступінь важливості кожної цінності як керівного принципу їхнього життя. Використовується шкала від -1 до 7. Чим вищий бал у діа­пазоні від -1, 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6 до 7, тим важливішою є для дослі­джуваного ця цінність.

Дотримуючись думки про те, що зміст цінностей відображає типи мотиваційних цілей, які вони висловлюють, Ш. Шварц групує окремі цінності відповідно до спільності цілей до ціннісних типів.

Усього десять мотиваційних типів: 1) влада; 2) досягнення; 3) гедонізм; 4) стимуляція; 5) самостійність; 6) універсалізм; 7) соціальність; 8) традиції; 9) конформність; 10) безпека.

Під час обробки результатів цінності групують за шкалами, розділеним на три групи: I — індивідуальні цінності, С — колективні цінності, IC — змішані, що мають як індивідуальний, так і колективний компонент. До першої групи належать шкали: насолода, досягнення, соціальна влада, самовизначення, стимуляція. До другої ­групи — шкали: обмежувальний конформізм, підтримка традицій, соціальність. До третьої групи — шкали: без­пека, зрілість, соціальна культура, духов­ність.

За кожною з представлених шкал підраховуться серед­ній бал, який і визначає пріоритетну групу цінностей для респондента. Обробляючи результати, цінності групуються за шкалами.

Використані методики

  1. Техніка «Візуалізація» (список досягнень) — ця техніка передбачає уявлення певної ситуації або образу та відчуття себе в цій ситуації.
  2. Техніка «Життєві історії» — прохання пацієнта розповісти про власне життя може допомогти знайти сенс в тому, що він пройшов. Питання про важливі події, ролі та взаємовідносини можуть допомогти пацієнту зрозу­міти, що найважливіше для нього в житті та як він може знайти сенс у тому, що він робить.
  3. Техніка «Розвиток плану дій» — характеризується в схематичному зображенні послідовного (покрокового) розв’язання проблеми або досягнення певної мети. Використовується для того, щоб перемістити фокус уваги пацієнта з того, як далеко знаходиться його ціль на найближчих кроках, які він може зробити для того, що б її досягнути.
  4. Техніка «Пиріг» (постановка цілей) — використовується, коли пацієнту важко сформулювати свої ­проблеми та бажані зміни, якщо він не бачить, як саме збалансо­ване його життя. Суть техніки полягає в тому, що пацієнт малює дві діаграми у вигляді кола і ділить його на час­тини, залежно від того, скільки часу він витрачає на кожну зі сфер власного життя (робота, друзі, розваги, сім’я, піклування про здоров’я, побут, піклування про духовне життя та інші інтереси). Перша діаграма симво­лізує реальне життя респондента, друге — ідеальне, те, до якого він прагне.

Методи психологічних інтервенцій

Протокол психологічного втручання здійснювався ­протягом п’яти 60-хвилинних сесій, які були розподілені за методами психологічного втручання та навчанні технік, запропонованих для зниження рівня ­негативного ставлення до власного життя в молоді, пошуку сенсів або мети, навчанню позитивного сприйняття пройдених ­етапів життя та розстановки пріоритетів.

У таблиці 1 представлено побудову сеансів психологічного втручання.

Таблиця 1. Програма психологічного втручання

Психотерапевтичні інтервенції охоплювали такі етапи:

  • Допомога у свідомому скеруванні негативних думок пацієнтом у позитивне русло.
  • Переосмислення пройденого досвіду, який був важливим для пацієнта.
  • Допомога пацієнту в знаходженні сенсу в тому, що він робить, і підвищенні рівня самосвідомості.
  • Усвідомлення пацієнтом, що саме важливо для ­нього та пошук сенсу в житті.

Результати дослідження та їх обговорення

вгору

Перший етап

Першим кроком дослі­джень було проведення попереднього тестування для всіх 20 осіб моло­дого віку. За шкалою екзистенції А. Ленгле (ESK) у восьми (40 %) дослі­джуваних простежувався низький рівень екзистенційної наповненості, у 12 (60 %) — середній рівень екзис­тенційної наповненості.

На підставі цих даних можна зробити висновок про те, що серед молоді поширений середній рівень екзис­тенційної наповненості, що може свідчити про наявність певної екзистенційної кризи.

Однак досить велика кількість дослі­джуваних мали низький рівень екзистенційної наповненості, що може свідчити про більш ­серйозну екзис­тенційну кризу в цій групі учасників .

Для розв’язання цієї проб­леми можуть ­знадобитися спеціальні інтервенції та програми, ­спрямовані на ­збіль­шення рівня екзистенційної наповненості, які будуть корис­ними для молоді, що є вразливішою до ­екзистенцій­них ­проблем.

За шкалою оцінювання якості життя (CQLS) у ­дев’яти (45 %) дослі­джуваних простежувався вкрай низький ­рівень якості життя, у восьми (40 %) дослі­джуваних — низький рівень життя, у трьох (15 %) — середній рівень якості життя.

На підставі цього первинного дослі­дження можна зробити висновок про те, що у значної кількості дослі­джу­ваних молодих людей відзначений низький рівень ­якості життя. Це може свідчити про можливу наявність екзис­тенційної кризи, пов’язаної зі станом нестабільності, ­втратою контролю, підвищеною тривогою та страхом, ­невизначеністю та незрозумілим майбутнім. Ці чинники можуть мати різні причини, як-от байдужість із боку ­суспільства, страх перед втратою близьких і ­на­ціо­­­наль­ними загрозами.

За шкалою реактивної та особистісної тривоги Спілбергера–Ханіна (STAI) рівень реактивної тривожності у восьми (40 %) дослі­джуваних був низьким, у ­восьми (40 %) — помірним та у чотирьох (20 %) — високим. ­Рівень особистісної тривожності у шести (30 %) учасни­ків був низьким, у дев’яти (45 %) — помірним та у п’яти (25 %) — високим.

Відповідно до отриманих даних, 40 % дослі­джуваних молодих людей мали помірний рівень реактивної та особистісної тривожності, тоді як у 20 % учасників спо­стерігався високий рівень реактивної тривожності, а у 25 % — високий рівень особистісної тривожності. Це може свідчити про те, що молоді люди зазнають ­деякої форми тривоги і стресу в повсякденному житті.

Результати попереднього дослі­дження також вказують на те, що рівень якості життя у 85 % дослі­джуваних є низьким або середнім, що може бути пов’язано з екзис­тен­ційною кризою.

Отже, ці дані підтверджують необхідність звернення уваги на питання підтримки та ­розвитку психологічного благополуччя молоді.

Так, за ціннісним опитувальником Шварца (ЦО) ­виявлено, що для двох (10 %) дослі­джуваних значущим було питання влади, для трьох (15 %) — у досягненнях, для чотирьох (20 %) — у самостійності, для двох (10 %) — у конформності та для дев’яти (45 %) — у безпеці.

Так, згідно з даними попередніх дослі­джень можна ­зробити висновок, що у дослі­джуваної молоді спостерігається низький та помірний рівень якості життя за шкалою оцінювання CQLS. Крім того, виявлено, що більшість дослі­джуваних мають помірний і високий рівень реактивної та особистісної тривожності за шкалою STAI.

За даними ціннісного опитувальника Шварца, більшість дослі­джуваних вказали на значущість питання безпеки. Такі результати можуть свідчити про те, що у дослі­джуваної молоді може бути високий рівень тривоги та стурбованості, що відображатиметься на їхньому ­рівні якості життя та цінностях. Це вказує на потребу в подальшому дослі­дженні згаданої проблеми та розробку ­програм інтервенції для поліпшення психологічного благо­получчя молоді.

Кінцевий етап

На 58-й день було проведене контрольне дослі­дження у двох групах для порівняння результатів та визначення дієвості виконаних інтервенцій. Зокрема, на 58-й день, за шкалою екзистенції А. Ленгле (ESK) у дослі­джуваній групі у двох (20 %) опитаних простежувався низький ­рівень екзистенційної наповненості, у чотирьох (40 %) дослі­джуваних — середній рівень екзистенційної наповненості та у чотирьох (40 %) — високий рівень екзистенційної наповненості (рис. 1).

Рисунок 1.Порівняння якісних значень шкали екзистенції А. Ленгле (ESK) у всіх учасників дослідження
на 1 і 58-й день

За шкалою екзистенції А. Ленгле (ESK), на 58-й день у контрольній групі у шести (60 %) дослі­джуваних спостерігали низький рівень екзистенційної наповненості та у чотирьох (40 %) — середній рівень екзистенційної наповненості (рис. 1).

Крім того, на 58-й день за шкалою оцінювання якості життя (CQLS) у дослі­джуваній групі в одного (10 %) дослі­джуваного зафіксовано вкрай низький рівень ­якості життя, у двох (20 %) дослі­джуваних — низький ­рівень життя, у чотирьох (40 %) — середній рівень ­якості ­життя та у трьох (30 %) дослі­джуваних — високий рівень ­якості життя (рис. 2).

Рисунок 2. Порівняння якісних значень шкали якості життя Чабана (CQLS) у всіх учасників дослідження
на 1 і 58-й день

До того ж на 58-й день за шкалою оцінювання якості життя (CQLS) у контрольній групі у п’ятьох (50 %) дослі­джуваних спостерігали вкрай низький рівень якості ­життя, у трьох (30 %) дослі­джуваних — низький рівень життя, у двох (20 %) — середній рівень якості життя (рис. 2).

За шкалою реактивної та особистісної тривоги Спілбергера–Ханіна (STAI) на 58-й день дослі­дження в дослі­джуваній групі спостерігали, що рівень реактивної тривожності у шести (60 %) дослі­джуваних є низьким, у чотирьох (40 %) дослі­джуваних — помірним. Рівень особистісної тривожності у п’яти (50 %) дослі­джуваних був низьким, у чотирьох (40 %) дослі­джуваних — помірним та в одного (10 %) дослі­джуваного — високим (рис. 3).

Рисунок 3. Порівняння якісних значень шкали реактивної та особистісної тривоги Спілбергера-Ханіна (STAI) у всіх учасників
дослідження на 1 і 58-й день

У контрольній ­групі на 58-й день за шкалою реактивної та особистісної тривоги Спілбергера-Ханіна (STAI) спостерігали, що рівень реактивної тривож­ності у трьох (30 %) дослі­джуваних був низьким, у п’ятьох (50 %) дослі­джуваних — помірним та у двох (20 %) дослі­джуваних — високим (рис. 3). Рівень особистісної тривожності у трьох (30 %) дослі­джуваних мав низькі значення, у чотирьох (40 %) дослі­джуваних — помірні та у трьох (30 %) дослі­джуваних — високі.

За ціннісним опитувальником Шварца (ЦО) на 58-й день у дослі­джуваній групі виявлено, що для одного (10 %) дослі­джуваного цінність була у владі, для двох (20 %)  — у досягненнях, для трьох (30 %)  — у самостійності, для одного (10 %) — у доброті, для одного (10 %) — у конформності та для двох (20 %) — у безпеці (рис. 4).

Рисунок 4. Порівняння якісних значень шкали ціннісного опитувальника Шварца (ЦО) у всіх учасників дослідження на 1 і 58-й день

Тоді як у контрольній групі згідно із ціннісним опи­туваль­ником Шварца (ЦО) спостерігали, що для ­одного (10 %) дослі­джуваного цінність була у владі, для двох (20 %)  — у досягненнях, для двох (20 %)  — у самостійності, для двох (20 %) — у конформності та для трьох (30 %) — у безпеці (рис. 4).

Спостерігалося покращення щодо рівнів екзистенційної наповненості, зокрема, за даними дослі­дження за шкалою екзистенції А. Ленгле (ESK) (рис. 1). Дослі­джуваним, які мали наявний низький рівень екзистенційної наповненості на початку дослі­дження, застосування інтервенцій допомогло збільшити рівень екзистенційної наповненості до середнього. Також відбулося покращення у дослі­джуваних із середнім рівнем екзистенційної наповненості, проведені інтервенції допомогли ­збільшити рівень екзистенційної наповненості до високого.

Отже, можна зробити висновок, що проведені інтервенції допомогли деяким дослі­джуваним збільшити ­рівень екзистенційної наповненості.

Важливо продовжувати дослі­дження та вдосконалювати інтервенції, щоб знайти ефективний підхід до розв’язання екзистенційної кризи в молоді.

За даними дослі­дження показників шкали ­оцінювання якості ­життя (CQLS), проведені інтервенції в групі сприяли позитивному впливу на якість життя дослі­джуваних: три учасники мали значне покращення (високий рівень якості життя), а чотири — помірне покращення (середній рівень якості життя) (рuc. 2).

Проте у двох осіб низький рівень якості життя не змінився, а в одного учасника ­навіть знизився. Втім, з ­іншого боку, у контрольній ­групі стан якості життя був нестабільним, п’ять осіб мали вкрай низький рівень, три — низький рівень та двоє — серед­ній рівень. Ці дані можуть свідчити про те, що проведені інтервенції мають потенціал покращити якість ­життя людей, але не є універсальним рішенням та ­можуть бути неефективними для окремих категорій пацієнтів.

Тобто результати дослі­дження можуть свідчити про те, що інтервенції, які виконували в групі дослі­джуваних, можуть мати позитивний вплив на якість життя людей, які переживають екзистенційну кризу.

Крім того, з огляду на дані з дослі­дження, можна зробити висновок, що інтервенції допомогли знизити ­рівень реактивної тривожності в більшості дослі­джуваних ­порівняно з контрольною групою (рис. 3). Це може свідчити про те, що інтервенції мали позитивний вплив на ­зменшення рівня тривожності у молоді.

Однак варто зазначити, що деякі дослі­джувані все ще переживають високий рівень особистісної та реактивної тривоги, що може свідчити про те, що екзистен­ційні кризи можуть персистувати в деяких випадках і їм потрібна подальша допомога.

Отже, зважаючи на зниження рівня тривожності в інтер­венційній групі, можна ствер­джувати, що екзистенційна криза молоді може бути успішно покращена за допо­могою психологічних інтервенцій. Результати дослі­дження ­також вказують на те, що діагностика тривожності є важливим аспектом в оцінюванні екзистенційної кризи молоді, оскільки рівень тривожності може бути визначальним чинником у розвитку кризової ситуації.

Так, за результатами опитування за допомогою ціннісного опитувальника Шварца (ЦО) у групі, де прово­дили ­інтервенції, більшість дослі­джуваних моло­дих людей ­високо цінували самостійність і досягнення (рис. 4). Це може свідчити про те, що молоді люди гостро відчувають потребу в самореалізації та здійсненні своїх потенцій­них можливостей.

Втім, відзначено також, що деякі представники дослі­джуваної молоді цінують владу та конформність, що може вказувати на пошук певної стабільності та впевненості в житті. З іншого боку, дослі­джувані цінують доброту, що може свідчити про потребу в соціальному зв’язку та підтримці.

Результати ціннісного опитування можуть бути пов’язані з екзистенційною кризою молоді, яка може виникати у зв’язку з пошуком власного місця у житті та визначенням своїх цінностей і переконань. Інтервенції, спрямо­вані на підтримку молодих ­людей у цьому процесі, можуть ­допомогти знизити рівень ­екзистенційної кризи та покращити їхнє психічне здоров’я та добробут.

Висновки

вгору

Підсумовуючи результати проведених дослі­джень, можна зазначити, що інтервенції, спрямовані на роз­виток особистісної свідомості та зосере­джені на темі екзистенції, можуть бути корисними для молоді, яка стикнулась із цією проблемою.

За даними дослі­дження, після проведення інтервенцій у досліджуваних представників збільшується рівень екзис­тенційної наповненості, зменшується рівень реактивної та особистісної тривоги. Крім того, учасники ­інтервенцій демонстрували покращення щодо рівнів ціннісних орієн­тацій, зокрема у владі, досягненнях, самостійності та без­пеці. Ці результати свідчать про те, що інтер­венції ­можуть сприяти зміні способу мислення та допомогати молоді знайти своє місце у світі.

На підставі даних цих дослі­джень можна також ­зробити висно­вок, що інтервенції з екзистенційної тематики ­можуть бути ефективними для зменшення екзистенційної кризи у молоді. Однак дуже важливим є аспект запобігання екзистенційним кризам у молоді. Для ­цього ­можна проводити різноманітні тренінги, які допомогатимуть молоді розвивати свої особистісні ресурси, ­зокрема, здатність до самореалізації, самовираження, ­емоційної саморегуляції, комунікації, розвитку внутрішньої мотивації тощо.

Крім того, важливою є підтримка соціального середовища, у якому перебуває молодь. Для цього може бути розроблено та впрова­джено різноманітні програми підтримки молоді, які будуть спрямовані на розвиток їхньої соціальної компетентності, взаємодії, співпраці, взаємодопомоги та підтримки.

Зрештою, екзистенційна криза може чинити серйозний вплив на молодь України під час війни. Однак ­результати наших дослі­джень засвідчили, що існують ­різні методи та ресурси, які можуть допомогти підтри­мати ­молодь та допомогти їй подолати нинішні труд­нощі. ­Надання доступних, якісних ресурсів і підтримки може допомогти знизити ризики погіршення стану ­психічного здоров’я та підвищити загальний рівень добробуту та ­якості життя молоді в Україні.

Література

1. Andrews M. The existential crisis. Behavioral Development Bulletin. 2016. Vol. 21, № 1. Р. 104-109. URL: https://doi.org/10.1037/bdb0000014.

2. Akre Karin. «existential crisis». Encyclopedia Britannica, 27 Oct. 2022. URL: https://www.britannica.com/topic/existential-crisis. ­Accessed 19 April 2023.

3. Yalom I. A Matter of Death and Life. Basic Books, 2020.

4. Langle A. Existential analysis: Contemporary perspectives on theory, method and practice. Springer. 2019.

5. Oei T.P.S., Evans L., Crook G.M. Utility and validity of the STAI with anxiety disorder patients. British Journal of Clinical Psychology. 1990. Vol. 29. Р. 429-432. URL: https://doi.org/10.1111/j.2044-8260.1990.tb00906.x

6. Beierlein C., Davidov E., Schmidt P. et al. Testing the discriminant validity of Schwartz’ Portrait Value Questionnaire items – A replication and extension of Knoppen and Saris (2009). Survey Research Methods. 2012. Vol. 6, № 1. Р. 25-36. URL: https://doi.org/10.18148/srm/2012.v6i1.5092.

7. Chaban O., Khaustova O., Bezsheyko V. New quality of life scale in Ukraine: reliability and validity. Indian J Soc Psychiatry. 2016. Vol. 32. Р. 473.

8. Chaban O.S., Khaustova O.O., Asanova A. Trachuk L., ­Assonov D. Практична психосоматика: діагностичні шкали. ­Навчальний посібник, 2019. 112 с.

9. Fowers B. J., Richardson F. C., Slife B. D. Existential-integrative psychotherapy: Guideposts to the core of practice. Routledge. 2019.

10. Baily S. E. Existential crisis intervention with adolescents: A grounded theory study. Journal of Counseling & Development. 2021. Vol. 99, № 2. Р. 160-171. URL: doi: 10.1002/jcad.12375

11. Parola A., Rossi A., Tessitore F. et al. Existential Positive Interventions: A systematic review and meta-analysis. Frontiers in Psycho­logy. 2020. Vol. 11, Р. 1-16.

12. Kwee J., Langle A. Challenges and New Developments in Logotherapy and Existential Analysis. In The Wiley World Handbook of Existential Therapy (eds E. Deurzen, E. Craig, A. Langle, K. J. Schneider, D. Tantam and S. Plock). 2019. URL: https://doi.org/10.1002/9781119167198.ch24

Психосоматична медицина та загальна практика. 2023. Вип. 8, № 2. DOI: 10.26766/pmgp.v8i2.434

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски текущего года