Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Психічне здоров’я в організаціях: світова підтримка, українські перспективи
-
Мішені дії ризатриптану в лікуванні головного болю мігренозного ґенезу
-
Депрессивные расстройства как следствие аллостатической нагрузки
-
Застосування тизанідину в лікуванні болю, спазму та спастичності
-
Вальпроати в лікуванні біполярного афективного розладу: фармакокінетика, фармакодинаміка, терапевтичні ефекти
-
Дулоксетин в лечении хронических миофасциальных болевых синдромов
-
Рекомендації щодо діагностики та лікування хвороби Паркінсона
-
Розділ:
Вальпроати в лікуванні біполярного афективного розладу: фармакокінетика, фармакодинаміка, терапевтичні ефекти
Содержание статьи:
- Фармакодинаміка вальпроатів.
- Фармакокінетика вальпроатів.
- Моніторинг та підготовка до лікування вальпроатами.
- Предиктори позитивної відповіді на терапію вальпроатами.
- Побічні ефекти вальпроатів.
- Вагітність та вальпроати.
- Передозування та токсична дія вальпроатів.
- Взаємодія з препаратами.
- Висновки.
Біполярний афективний розлад — це психічне захворювання, що характеризується зміною полярності афекту, хронічним рецидивуючим перебігом, високим рівнем коморбідності, супроводжується скороченням тривалості та якості життя пацієнтів і їхнього оточення, погіршенням соціального функціонування. Діагностика вказаного розладу є надзвичайно складним процесом через поліморфізм категорій біполярності, наявність коморбідностей, а також специфіку діагностичних підходів. Залежно від типу і фази захворювання, особливого значення набуває своєчасний і адекватний вибір методів лікування.Вашій увазі представлено огляд статті Getinet Ayano «Bipolar disorders and valproate: pharmacokinetics, pharmacodynamics, therapeutic effects and indications of valproate: review of articles», що була опублікована в журналі Bipolar Disorders (2016;2:109), у якій автори навели дані щодо ефективності вальпроатів у терапії біполярного афективного розладу.
Вальпроати — препарати, що належать до групи стабілізаторів настрою і можуть використовуватись для лікування епілепсії, біполярного афективного розладу (БАР) і профілактики головного болю мігренозного характеру. Ці засоби ефективні при швидкому циклічному та змішаному епізоді БАР навіть більшою мірою, аніж літій (ASHSP, 2015). Згадані засоби також мають вищу, порівняно з літієм, ефективність у разі застосування їх при шизофективних розладах, а також підсилюють терапевтичну результативність при поганій відповіді на терапію антипсихотиками хворих на шизофренію (Keck and McElroy, 2002; Post and Leverich, 2008; Freeman et al., 2009; Suppes et al., 2002; CANMAT, 1997). Їх можна призначати пацієнтам з епілептичними нападами, які відсутні на цей момент, часткові чи генералізовані. Введення засобу відбувається пероральним або внутрішньовенним шляхом.
Як препарати першої лінії вальпроати схвалені для лікування гострої фази БАР, а також при БАР зі швидкою зміною фаз і змішаному типі, або в комбінації з препаратами літію при медикаментозно резистентних станах після монотерапії літієм (Suppes еt al., 2000; CANMAT, 1997; Australian and New Zealand clinical practice guidelines for the treatment of bipolar disorder, 2004; Goodwin, 2003).
Загальні побічні ефекти застосування вальпроатів включають шлунково-кишкові порушення, тремор, седативний ефект, випадіння волосся, підвищення апетиту та маси тіла. Рідкісними, проте вагомими побічними ефектами, спричиненими вальпроатами, є печінкова недостатність, панкреатит та енцефалопатія внаслідок гіперамоніємії. Наразі є відомості про тяжкі вроджені вади в дітей, що пов’язують із прийомом вальпроатів, тому їх не рекомендують жінкам дітородного віку. Порушення менструального циклу, синдром полікістозних яєчників, гіперандрогенія, ожиріння та інсулінорезистентність також можуть бути асоційовані із лікуванням солями вальпроєвої кислоти (The American society of Health-System Pharmacists, 2015; Post, Leverich, 2008; Suppes еt al., 2000).
Варто пам’ятати, що передозування вальпроатами може призвести до блокади серця, коми та навіть смерті. Швидко вивести препарат можливо за допомогою гемодіалізу, а пригнічувальну дію на центральну нервову систему усунути шляхом прийому налоксону.
Фармакодинаміка вальпроатів
вверхСпецифічний біохімічний механізм дії вальпроатів як стабілізаторів настрою на цей час до кінця не вивчений. Їх антиконвульсивні ефекти можуть проявлятися досить швидко, попри те, що антиманіакальний і антидепресивний вплив настає повільніше, а це потребує більш тривалого лікування пацієнтів.
Зокрема, механізм впливу вальпроатів обумовлений модуляцією дофамінергічних та серотонінергічних нейротрансмітерів, антагонізмом до глутаматних NMDA-рецепторів, посиленням синтезу та руйнуванням γ-аміномасляної кислоти (ГАМК), а також блокадою чутливих іонних натрієвих каналів, які змінюють реакцію внутрішньоклітинних сигналів системи вторинних месенджерів, моделюючи екстрагіпоталамічні нейропептиди.
В результаті чого реалізується нейропротективний ефект, що призводить до підвищення рівня нейропротективних білків через пригнічення та регулювання каскаду арахідонової кислоти, яка лежить в основі ураження клітин головного мозку та асоційована зі зміною поведінки (TGA eBusiness Services, 2013; Shiah et al., 2000).
Нейротрансмісія ГАМК
ГАМК — гальмівний нейротрансмітер, який відіграє важливу роль у регуляції дофамінової та глутамінової активності. Науковці довели, що в пацієнтів, які страждають на біполярний розлад, фіксують нижчий рівень ГАМК, що, зрештою, призводить до ексайтотоксичності (пошкодження) та апоптозу (загибелі клітини) (TGA eBusiness Services, 2013; Shiah et al., 2000).
Загалом механізм дії вальпроатів складний та остаточно не визначений. Їх дія обумовлена покращенням ГАМК-активності: підвищується вивільнення ГАМК, відбувається пригнічення катаболізму та зростання щільності ГАМК-рецепторів головного мозку. До того ж є докази, що чутливість ГАМК-рецепторів змінюється через пригнічення нейротрансмітерів.
Терапевтичний ефект вальпроатів також може залежати й від інших ефектів, які включають зменшення рівня дофаміну, активності глутаматних рецепторів, а також концентрації соматостатину в центральній нервовій системі. Вальпроати мають ефект протидії маніакальним епізодам завдяки саме ГАМК-ергічному впливу, оскільки солі вальпроєвої кислоти збільшують рівень інгібіторів нейросинаптичної передачі в головному мозку та мозочку, а також рівень ГАМК, імовірно, через руйнування ферментів, таких як ГАМК-трансаміназа, сукцинатсеміальдегід дегідрогенази та інгібування зворотного захоплення ГАМК нервовими клітинами (TGA eBusiness Services, 2013; Shiah et al., 2000).
Зменшення фосфатидилінозитолу
Іншим механізмом вальпроатів, що прискорює досягнення терапевтичного ефекту та запобігає погіршенню стану внаслідок нападів, є залучення до процесу фосфатидилінозитол-3,4,5-трансфосфату (Chang et al., 2014).
Ефект інгібування деацетилази гістону
Характерний вальпроатам також ефект пригнічення ацетилази гістону, що зумовлює їх нейропротективну дію. Це сприяє збільшенню рівня нейропротективних білків шляхом супресії та регуляції циклу арахідонової кислоти, власне, завдяки останньому й відбувається пошкодження клітин та зміни поведінки. Проміжні молекули препарату діють як посередники в зазначеному механізмі, включаючи: судинний ендотеліальний фактор росту (VEGF), нейротрофічний фактор мозку (BDNF) та нейротрофічний фактор транспортування глії (GDNF) (Kostrouchová et al., 2007; Chiu et al., 2013).
Дія на андрогенові та прогестеронові рецептори
Як було встановлено, вальпроати мають антагоністичну дію до андрогенових та прогестеронових рецепторів, а отже, чинять нестероїдний антиандрогенний та антипрогестероновий вплив у концентрації, вищій за необхідну для досягнення терапевтичного ефекту. Зазначені ефекти тією чи іншою мірою пов’язані з репродуктивною ендокринною функцією, що стало підставою для відповідних застережень при лікуванні вальпроатами (Death et al., 2005).
Нервова передача глутамату
Глутамат — універсальний збудливий нейротрансмітер. Однак, як зазначили автори огляду, вплив вальпроатів на нього вивчений недостатньо. Нині встановлено, що при їхньому застосуванні відбувається антагоністичний ефект щодо глутамату (зниження глутаматної активності). Зокрема, вальпроати протидіють нейротрансмісії збудливого глутамату шляхом часткового зменшення його вивільнення (TGA eBusiness Services, 2013).
Дія на іонні канали
На кшталт карбамазепіну, вальпроати також впливають на блокаду збудливих іонних каналів. Вальпроати, як і карбамазепін, завдяки вказаному ефекту зменшують приплив іонів солей та збільшують витік іонів калію (TGA eBusiness Services, 2013).
Дофамінергічна та серотонінергічна нейротрансмісія
Дофамін та серотонін є головними нейротрансмітерами, які беруть участь у патофізіологічному механізмі біполярного афективного розладу. Модулюючи дофамінергічну та серотонінергічну передачу, вальпроати реалізують власний ефект стабілізації настрою (TGA eBusiness Services, 2013).
Фармакокінетика вальпроатів
вверхЗв’язуються добре вальпроати з білками, насамперед з альбуміном, та чинять ефект при рівні в сироватці крові не нижче ніж 24–50 мг/мл. Ті ділянки, де не відбулося зв’язування, вважають ненасиченими. В разі надмірного рівня вальпроатів у сироватці крові всі ділянки насичені, тому рівень вільного вальпроату є вищим.
У такий спосіб відбувається покращення метаболізму препарату та зниження його концентрації в сироватці крові. Препарати вальпроєвої кислоти швидко всмоктуються, їх пікова концентрація досягається протягом 3–4 годин після перорального прийому, а період напіввиведення становить від 10 до 16 годин. Незв’язана частина вальпроатів вважається фармакологічно активною та може долати гематоенцефалічний бар’єр.
Крім того, вальпроатам притаманний відносно високий ступінь зв’язування з білками плазми, а в комбінації з психотропними речовинами вони можуть підвищувати вільний рівень інших фармацевтичних препаратів (ламотриджину та карбамазепіну).
Метаболізм вальпроатів відбувається шляхом глюкоронізації в печінці та β-окислення в мітохондріях. Поєднуючи з препаратами, які індукують цитохром Р450 (наприклад, карбамазепін), період їх напіввиведення є коротшим. Зниження рівня зв’язування білків (вищий рівень у сироватці) відмічається в пацієнтів похилого віку та із захворюваннями печінки і нирок. Як правило, у зазначеної категорії спостерігають зростання ризику токсичності (Stahl, 2008; Sadock et al., 2009).
Моніторинг та підготовка до лікування вальпроатами
вверхПеред тим як розпочати лікування вальпроатами афективних розладів чи маніакальних симптомів, слід виключити порушення, спричинені прийомом медикаментозних засобів, а також зловживання фармацевтичними препаратами та психоактивними речовинами. Скринінгові лабораторні тести повинні охоплювати дослідження функції печінки та загальний клінічний аналіз крові. У жінок репродуктивного віку обов’язково має бути виключена вагітність, оскільки вальпроатам притаманний тератогенний ефект (особливо ушкодження нервової трубки).
Рівномірна концентрація вальпроатів досягається на 4–5-й день, проте її перевірку треба здійснювати через 12 годин після останньої прийнятої дози, повторюючи загальний клінічний аналіз крові та дослідження функції печінки.
Метою лікування є досягнення рівня концентрації від 50 до 125 мг/л (CANMAT, 1997; Australian and New Zealand clinical practice guidelines for the treatment of bipolar disorder, 2004; Goodwin, 2003; Sadock et al., 2009). Вагітним жінкам, які приймають вальпроати, можна рекомендувати включити до схеми лікування фолієву кислоту.
Предиктори позитивної відповіді на терапію вальпроатами
вверхДо факторів, які є предикторами позитивної відповіді на лікування вальпроатами, відносять попередню історію позитивної відповіді на аналогічне лікування членів родини як у змішаній маніакальній та депресивній, так і суто маніакальній фазі (CANMAT, 1997; Australian and New Zealand clinical practice guidelines for the treatment of bipolar disorder, 2004; Goodwin, 2003; Sadock et al., 2009).
Перелік предикторів позитивної відповіді на терапію вальпроатами:
1. Попередня історія позитивної відповіді на лікування пацієнта чи членів його родини.
2. Біполярний афективний розлад зі швидкою зміною фаз.
3. Манія з дисфоріями.
4. Коморбідні розлади зловживання психоактивними речовинами.
5. Послідовність перебігу: депресія, манія, еутимія.
6. Тяжка манія (з психотичними симптомами).
7. Змішаний епізод манії.
8. Повторні маніакальні епізоди.
9. Коморбідна тривога та панічні атаки.
10. Коморбідний головний біль мігренозного характеру.
Побічні ефекти вальпроатів
вверхЗагальні побічні ефекти включають шлунково-кишкові порушення, тремор, седацію, випадіння волосся, збільшення апетиту та маси тіла. Переважно побічні ефекти пов’язані з передозуванням та часто можуть бути усунені шляхом зменшення дози, досягнення стабільної концентрації чи призначення додаткового лікування (Sadock et al., 2009; Taylor et al., 2011; Schatzberg and Nemeroff, 2010).
До того ж застосування вальпроатів може асоціюватись із підвищеним ризиком синдрому полікістозних яєчників. Однак взаємозв’язок між вальпроатами, полікістозом яєчників та синдромом полікістозних яєчників (порушення менструального циклу та клінічні ознаки гіперандрогенізму) залишається наразі суперечливим (Sadock et al., 2009; Bilo and Meo, 2008).
Ушкодження печінки, панкреатит та енцефалопатія внаслідок гіперамоніємії виникають вкрай рідко, проте є тяжкими побічними ефектами, які можуть бути спричинені вальпроатами. Тому разом із ретельним клінічним обстеженням перед початком лікування вальпроатами важливо провести початкове дослідження функції печінки, а також здійснювати регулярний клінічний моніторинг стану пацієнта. Крім того, додаткові застереження включають седацію в осіб похилого віку та тромбоцитопенію (Sadock et al., 2009; Taylor et al., 2011; Schatzberg and Nemeroff, 2010).
Вагітність та вальпроати
вверхЧерез тератогенний ефект застосування вальпроатів під час вагітності має бути вкрай обережним. Як правило, тератогенний ризик коливається в діапазоні 1–4 % (ураження нервової трубки). Тому обов’язково перед зачаттям треба попередити пацієнта щодо можливих небажаних ефектів, а також додати до схеми терапії комплекс вітамінів групи В (Sadock et al., 2009; Ornoy, 2009; Kulkarni et al., 2006; Adab et al., 2004).
Передозування та токсична дія вальпроатів
вверхПередозування вальпроатами може призвести до блокади серця, коми та навіть смерті. Швидко вивести препарат можливо за допомогою гемодіалізу та налоксону, що усуває пригнічуючий ефект центральної нервової системи.
Загалом концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі чи сироватці крові протягом контрольованого періоду терапії може коливатися від 20 до 100 мг/л, проте при гострій інтоксикації може досягати 150–1500 мг/л. Усім пацієнтам, у яких відмічалося передозуванням препарату, варто призначати підтримуючу терапію, але обов’язково здійснювати моніторинг екскреції вальпроатів.
Для профілактики та в разі гострого передозування пацієнтам із групи високого ризику рекомендовано додатково призначати L-карнітин. Слід зазначити, що ацетил-L-карнітин знижує гіперамонемію меншою мірою, ніж L-карнітин (Patsalos et al., 2013; Thanacoody, 2009; Baselt, 2008; Lheureux, 2005; Mock and Schwetschenau, 2012).
Взаємодія з препаратами
вверхПервинна фармакокінетична взаємодія вальпроатів пов’язана зі здатністю зв’язувати білки плазми, а також гальмувати ефект інших медикаментозних препаратів, які метаболізуються печінкою. Як відомо, концентрація вальпроатів підвищується при одночасному прийманні бензодіазепінів, нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), таких як аспірин, циметидин та еритроміцин. Відбувається збільшення концентрації в разі застосування фенобарбіталу, фенітоїну та карбамазепіну.
На противагу цьому, вальпроати знижують кліренс інших протиепілептичних препаратів (включаючи карбамазепін, ламотриджин, фенітоїн та фенобарбітал). Також вальпроати можуть мати потенційний ефект пригнічення, спричинений вживанням алкоголю. Нижче наведено загальні медикаментозні взаємодії вальпроатів з іншими фармацевтичними засобами (Herzog et al., 2005).
Взаємодія з антиконвульсантами
Вальпроєва кислота пригнічує метаболізм фенобарбіталу та фенітоїну і знижує їх кліренс. Своєю чергою, фенобарбітал та фенітоїн призводять до індукції не-P450 ферментів та зниження рівня вальпроатів.
Карбамазепін зумовлює зменшення не-Р450 ферментів, а також зниження рівня вальпроатів. Останні пригнічують метаболізм ламотриджину й етосукциміду та знижують кліренс указаних препаратів.
Редукції судомних нападів сприяє комбінація вальпроатів та клоназепаму.
Інші взаємодії
Шляхом зв’язування білків вальпроати підвищують вільну концентрацію діазепаму в плазмі крові, що позначається на зниженні рівня метаболіту діазепаму (N-десметилдіазепам) у сироватці крові.
Вальпроати інгібують метаболізм амітриптиліну та нортриптиліну, внаслідок чого відбувається підвищення їхнього рівня.
Крім цього, вальпроати пригнічують метаболізм азидотимідину (препарат для лікування ВІЛ/СНІДУ), призводячи до підвищення його рівня в сироватці крові та токсичності.
При зв’язуванні з білками вальпроати можуть витіснити варфарин та зумовити збільшення його концентрації та виникнення кровотеч.
Рифампіцин підвищує кліренс вальпроатів, що спричиняє зниження їх концентрації.
Аспірин пригнічує метаболізм вальпроатів, внаслідок чого зростає його рівень та збільшується ризик токсичності. Також вказаний препарат може чинити вплив на метаболізм вальпроату.
Вальпроати знижують метаболізм бензодіазепінів, у результаті чого підвищується їхній рівень, відповідно відбувається пригнічення центральної нервової системи.
Циметидин пригнічує метаболізм вальпроатів у печінці, що спричинює підвищення концентрації вальпроатів.
Еритроміцин інгібує метаболізм вальпроатів у печінці, який зумовлює підвищення їх концентрації.
Висновки
вверхРозуміння механізму дії вальпроатів, їхньої фармакокінетики, обізнаність щодо найпоширеніших побічних ефектів та дотримання схеми моніторингу — життєво важливі умови для використання вказаних фармацевтичних препаратів.
Одночасне приймання вальпроатів та інших медикаментозних засобів має здійснюватися з обережністю та під належним наглядом. Адже використання вальпроатів разом з іншими препаратами, метаболізованими за допомогою того самого ферменту, може спричинити появу побічних ефектів або знизити ефективність інтервенцій.
Таким чином, автори огляду дійшли висновку, що вальпроати є препаратами першої лінії терапії пацієнтів із БАР, у яких наявна швидка зміна фаз, манія з дисфоріями, БАР із коморбідними розладами у вигляді вживання психоактивними речовинами, тяжкою манією при психозі, змішаною та вторинною манією. Вказаний стабілізатор настрою рекомендований як при гострому епізоді манії, так і для профілактики.
Підготувала Галина Смолій
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2017 Рік
Зміст випуску 1, 2017
-
Людмила Сухарєва: «Людині похилого віку важливо знати, що вона не є тягарем для оточення»
-
Оцінка ефективності та безпечності використання прегабаліну у літніх пацієнтів з нейропатичним болем
-
Вплив ніцерголіну на гемодинаміку у пацієнтів, що перенесли ішемічний інсульт
-
Терапевтичне застосування ніцерголіну у хворих похилого віку
-
Лікування афективних і тривожних розладів у осіб похилого віку
-
Возможности оптимизации терапии инсульта с помощью биорегуляционного подхода
Зміст випуску 10 (93), 2017
-
Психічне здоров’я в організаціях: світова підтримка, українські перспективи
-
Мішені дії ризатриптану в лікуванні головного болю мігренозного ґенезу
-
Депрессивные расстройства как следствие аллостатической нагрузки
-
Застосування тизанідину в лікуванні болю, спазму та спастичності
-
Дулоксетин в лечении хронических миофасциальных болевых синдромов
-
Рекомендації щодо діагностики та лікування хвороби Паркінсона
Зміст випуску 9 (92), 2017
-
Генералізований тривожний розлад: сучасна практика подолання
-
Динамика психопатологических и когнитивных нарушений у пациентов с шизофренией в процессе терапии
-
Нейропатическая боль: фармакологическое ведение пациентов в неспециализированных условиях
-
Настанови щодо менеджменту пацієнтів із депресією в амбулаторній клінічній практиці
-
Рекомендації щодо діагностики та лікування хвороби Паркінсона
Зміст випуску 7-8 (91), 2017
Зміст випуску 6 (90), 2017
Зміст випуску 5 (89), 2017
Зміст випуску 4 (88), 2017
-
Питання охорони психічного здоров’я дітей, які мають батьків із психічними розладами
-
Большое депрессивное расстройство: когнитивные нарушения и возможности их коррекции
-
Роль мітохондріальних порушень у розвитку психічних розладів
-
Ефективність кветіапіну у лікуванні пацієнтів із шизофренією
-
Атипичные антипсихотики: проблемы и критерии выбора препарата
-
Поширеність та структура посттравматичних психічних порушень в учасників бойових дій
Зміст випуску 3 (87), 2017
-
Роль нейробіологічних та імунологічних механізмів розвитку депресії
-
Нейроциркуляторная дистония: патогенез, диагностика, лечение
-
Сучасне бачення лікування больових синдромів та рухових розладів в неврології
-
Рациональная политерапия эпилепсии у детей: миф или реальность?
-
Ефективність комплексу вітамінів групи В при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта
-
Міорелаксанти у лікуванні неспецифічного болю у нижній частині спини
-
Ефективність прегабаліну в лікуванні нейропатичного болю у дорослих
-
Ефективність целекоксибу в порівнянні з ібупрофеном у лікуванні пацієнтів з остеоартритом
Зміст випуску 2 (86), 2017
-
Фізична активність як немедикаментозний метод допомоги пацієнтам із розладами спектра шизофренії
-
Болевые синдромы в неврологии: возможности биорегуляционного подхода
-
Тикозні розлади: особливості діагностики та терапевтичні стратегії
-
Сердечно-сосудистая безопасность целекоксиба, напроксена и ибупрофена при лечении артритов
Зміст випуску 1 (85), 2017
-
Психодинамічна терапія: здатність людини творчо працювати і повноцінно любити як маркер ефективності
-
Нові діагностичні критерії хвороби Паркінсона Міжнародного товариства рухових розладів
-
Нові діагностичні критерії хвороби Паркінсона Міжнародного товариства рухових розладів
-
Ботулинический нейротоксин в лечении цервикальной дистонии и спастичности у взрослых
Випуски поточного року
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися