Meta Pixel

Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться
  1. Розлади харчової поведінки: міфи та факти

  2. Новое в эпилептологии

  3. Функціональне відновлення при великому депресивному розладі: когнітивні аспекти

  4. Базова терапія хвороби Альцгеймера: ефективність мемантину в лікуванні деменції

  5. Застосування толперизону в неврологічній практиці

  6. Нові підходи до курації біполярного розладу

  7. Постінсультна епілепсія у світлі новацій психіатрії

  8. Cучасний погляд на ефективність пентоксифілінвмісних препаратів при хронічній ішемії головного мозку

  9. Розлади особистості: еволюція поглядів і сучасна концептуалізація

  10. Феномен «множественной селективности» в действии нейротропных средств и его роль в клинической неврологии

  11. Психічні розлади із соматичними симптомами: місце в сучасних класифікаціях, дефініції, діагностика та лікування

  12. Система медико-психологічної підтримки лікаря у період адаптації до професійної діяльності

  13. Рекомендації щодо менеджменту розладів харчової поведінки

  14. Муза на прийомі в лікаря, або творчість професійних медиків

Рекомендації щодо менеджменту розладів харчової поведінки

Розлади харчової поведінки — це група психічних розладів, яка характеризується порушенням звичок, пов’язаних із прийомом їжі, та супутніми проблемами у фізичному та психологічному стані. До вашої уваги представлено стислий огляд рекомендацій «Eating disorders: recognition and treatment», розроблених Національним інститутом здоров’я та клінічного вдосконалення Великої Британії (NICE, 2017). Завдяки деталізації найефективніших методів лікування нервової анорексії, розладів харчової поведінки і нервової булімії ці настанови спрямовані на поліпшення догляду пацієнтів із зазначеними станами або розладами.

Згідно із Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) основні форми розладу харчової поведінки включають: нервову анорексію, нервову ­булімію, переїдання/блювоту, які пов’язані з іншими психічними порушеннями, та інші форми. Щодо останнього пункту, інші розлади харчової поведінки (F50.8 від­повідно до кодування), МКХ не уточнює, які це саме порушення можуть бути, але, ймовірно, що йдеться про психо­генне переїдання, уникаючий/селективний прийом їжі, психогенну втрату апетиту та ін.

Найпоширенішими розладами є анорексія та булімія. Анорексія характеризується обмеженням прийому їжі та значною втратою ваги, тоді як булімія — епізодами ­пе­ре­їдання та самоочищення (наприклад, ­прийом пронос­них чи стимулювання блювання). Основні діагностичні критерії для згаданих порушень представлено в таблиці.

nn4-5_5556_t.jpg

Таблиця. Діагностичні критерії для анорексії та булімії відповідно до МКХ-10 [1]

Слід зазнчити, що діагностичні критерії для розладів харчової поведінки від Американської психіатричної асоці­ації (АРА), а саме ­Діагностичні та статистичні критерії для психічних ­порушень (DSM-5), дещо відрізняються від таких у МКХ-10 [1]. Наприклад, DSM-5 пропонує визначати тяжкість нервової анорексії за індексом маси тіла (ІМТ), при цьому: легкий ступінь відповідає ІМТ ≥ 17 кг/м2; ­середній ступінь — ІМТ 16-16,99 кг/м2; тяжкий ступінь — 15-15,99 кг/м2; надтяжкий ступінь — < 15 кг/м2 [2].

Клінічна настанова від NICE

вгору

Опубліковані настанови від NICE стосовно розладів харчо­вої поведінки включають детальний опис головних принципів допомоги, ідентифікацію розладів та оцінку стану пацієнту, рекомендації щодо терапії, найбільш ­поширені коморбідні стани та їх лікування, ведення жінок у стані вагітності з розладами харчової поведінки, амбулаторне лікування та рекомендації, коли слід використовувати примусові інтервенції. Зупинимось більш детально на деяких основних моментах [3].

Відповідно до рекомендацій, особи з розладами харчової поведінки мають бути продіагностовані та проліковані за найближчої нагоди, оскільки ці порушення є потенційно небезпечними для життя. Сам процес лікування може проходити як амбулаторно, так і стаціонарно, залежно від стану пацієнта. У тяжких випадках пацієнти з розладами харчової поведінки можуть ­потребувати госпіталізації до відділення реанімації та інтенсивної ­терапії.

Анорексія

вгору

Ведення осіб з анорексією має включати психоосвіту стосовно розладу, моніторинг ваги, психічних і фізичних ризиків та будь-яких інших факторів ризику, а також мультидисциплінарний метод із відповідною координацією між службами та залученням членів родини (або пік­лувальників). При лікуванні нервової анорексії слід пам’ятати, що основною ціллю є досягнення здорової ваги/нормального середнього ІМТ. Збільшення ваги віді­грає ключову роль у підтримці інших психологічних, ­фізичних змін для одужання.

Лікуванням першої лінії при анорексії, тобто основним, є психологічні інтервенції (якщо стан пацієнта дозво­ляє, наприклад, не потребує госпіталізації до реанімаційного відділення). Для дорослих рекомендовано один із трьох нижчевказаних видів психологічного лікування:

  1. індивідуальна когнітивно-поведінкова терапія, ­сфо­кусована на лікуванні розладів харчової поведінки (CBT-ED);
  2. психотерапія Маудслі для лікування нервової анорексії у дорослих (MANTRA);
  3. підтримувальний клінічний менеджмент анорексії (SSCM).

CBT-ED зазвичай включає до 40 сесій упродовж 40 тижнів, тобто раз на тиждень, але за потреби перші 2-3 тижні можна проводити по дві сесії. Така терапія скеро­вана на зміну патернів харчування, когнітивне реструкту­рування, регуляцію настрою, тренінг соціальних ­навичок, зміну пере­конань у сприйнятті власного тіла, само­оцінки та попередження рецидивів. Кожна із технік детально описана у відповідних посібниках. Важливим моментом є також пояснення ризиків стосовно низької ваги та ­недостатнього раціону харчування (пацієнт має усвідомлювати ­можливі наслідки для здоров’я), підвищення само­ефективності та моніторинг прийому їжі та пов’язаних із ним думок (пере­конань) чи емоцій. Робота за цим напрямом передбачає домашні завдання для допомоги пацієнту в практичній ­реалізації вивченого у повсякденному житті.

MANTRA типово складається з 20 сесій: перші 10 тижнів сесії проводять раз на тиждень, а наступні — за гнучким графіком/за потреби. Основним є мотивування пацієнта та заохочення щодо психотерапевтичної роботи. У слушний момент додаються заходи стосовно правильного харчування та інших симптомів, а також змін у поведінці. Психо­терапевт спонукає пацієнта до вироб­лення «неано­рексичної ідентич­ності». У роботу також залучаються члени родини для допомоги у зміні поведін­ки. Членам родини також слід проводити психоосвіту.

SSCM переважно налічує 20 або більше щотижневих сесій. Цей метод включає оцінювання, ідентифікацію та регулярний огляд основних проблем хворого. Він скерований на вироблення позитивних взаємин між пацієнтом і терапевтом, а також на осмислення зв’язку між наявними симптомами та порушеннями харчової поведінки. Терапевт, як правило, встановлює ціллю набір ваги у певних межах та заохочує пацієнта до її досягнення. Використовує психоосвіту, освіту щодо режиму харчування та поради. Обов’язково проводиться моніторинг фізичного стану.

Для дітей і молодих людей також рекомендована сімей­на терапія, сфокусована на лікуванні анорексії (FT-AN), яка зазвичай складається з 20 сесій, що проводяться протягом року. Цей метод використовує ресурси сім’ї у допо­мозі пацієнту одужати.

NICE не рекомендує використовувати медикаментозні препарати для лікування нервової анорексії, однак це не стосується лікування коморбідних (супутніх) станів.

Булімія

вгору

Як терапію першої лінії (основного лікування) нервової булімії NICE також рекомендує використовувати ­психологічне лікування. Однак тут є свої особливості. Так, спочатку рекомендовано використовувати так звану керовану (терапевтом) самодопомогу, сфокусовану на булімію. Вона має включати:

  • використання матеріалів для самодопомоги на основі когнітивно-поведінкового підходу;
  • короткі підтримуючі сесії з терапевтом (4-9 сесій тривалістю 20 хв).

У випадку, якщо самодомога яким-небудь чином не під­ходить чи не влаштовує пацієнта, або протягом 4 тижнів не продемонструвала свою ефективність, NICE рекомен­дує курс повноцінної когнітивно-поведінкової терапії ­CBT-ED. Для дітей і молодих людей також рекомендова­но використовувати сімейну терапію, сфокусовану на ліку­вання булімії (FT-BN).

NICE не рекомендує застосовувати препарати для ліку­вання нервової булімії, проте це не стосується викорис­тання медикаментів для коморбідних станів.

Література

1. The ICD-10 Classification of Mental and Behavioural Disorders: Diagnostic criteria for research World Health Organization. Geneva: WHO, 1993.

2. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, fifth edition American Psychiatric Association. Washington: American Psychiatric Publishing, 2013.

3. Eating disorders: recognition and treatment: NICE guideline [NG69] National Institute for Health and Care Excellence. London: NICE, 2017.

Підготував Віталій Безшейко

Оригінальний текст документа читайте на сайті https://www.nice.org.uk/guidance/ng69

Психосоматична медицина та загальна практика. 2017. Т. 2. № 3: e020349.

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2018 Год

Содержание выпуска 1, 2018

  1. Деменція – пріоритетний напрям галузі охорони здоров’я

  2. Актуальные вопросы эпилепсии у лиц пожилого возраста

  3. Застосування протиепілептичних препаратів для лікування епілепсії в Україні за даними електронного регістру

  4. Болезнь Паркинсона и проблема боли

  5. Аутоиммунная природа неврологических и нейропсихиатрических расстройств

  6. Зміни регіональної церебральної перфузії після лікування ніцерголіном хворих із ранньою стадією хвороби Альцгеймера

  7. Когнітивні розлади у похилому віці: від легкого когнітивного порушення до деменції

  8. Постінсультні когнітивні порушення та деменція як ускладнення цереброваскулярної недостатності

  9. Нестандартный подход к ведению пациентов с начальными проявлениями цереброваскулярной патологии

  10. Особливості когнітивної дисфункції у пацієнтів із депресивним розладом на фоні цереброваскулярної патології

  11. Європейські настанови з діагностики та лікування безсоння

  12. Роль психотерапії в покращенні якості життя і задоволеності медичною допомогою у пацієнтів похилого віку з психічними розладами і поліморбідністю

  13. Я занадто зайнята, щоб померти

Содержание выпуска 6 (98), 2018

  1. Про внесення змін до законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги


  2. Новое в эпилептологии


  3. Біполярний розлад: проблемні питання первинної та спеціалізованої допомоги


  4. Фармакологічне лікування пацієнтів із деменцією


  5. Нейропластичность: от Cантьяго Рамон-и-Кахаль до наших дней


  6. Переваги прегабаліну у фармакотерапії генералізованого тривожного розладу


  7. Трансформація особливостей особистості та копінг-стратегій залежно від тривалості рекурентного депресивного розладу


  8. Фармакотерапия постинсультной депрессии: проблема и критерии выбора антидепрессанта


  9. Тревожно-депрессивные переживания у пациентов с хронической сердечной недостаточностью


  10. Обґрунтування критеріїв обмеженої осудності в осіб, які скоїли кримінальні сексуальні правопорушення


  11. Энцефалопатия Вернике у беременной


  12. Від кохання до вбивства: три постріли відомих письменників


Содержание выпуска 4-5 (97), 2018

  1. Розлади харчової поведінки: міфи та факти

  2. Новое в эпилептологии

  3. Функціональне відновлення при великому депресивному розладі: когнітивні аспекти

  4. Базова терапія хвороби Альцгеймера: ефективність мемантину в лікуванні деменції

  5. Застосування толперизону в неврологічній практиці

  6. Нові підходи до курації біполярного розладу

  7. Постінсультна епілепсія у світлі новацій психіатрії

  8. Cучасний погляд на ефективність пентоксифілінвмісних препаратів при хронічній ішемії головного мозку

  9. Розлади особистості: еволюція поглядів і сучасна концептуалізація

  10. Феномен «множественной селективности» в действии нейротропных средств и его роль в клинической неврологии

  11. Психічні розлади із соматичними симптомами: місце в сучасних класифікаціях, дефініції, діагностика та лікування

  12. Система медико-психологічної підтримки лікаря у період адаптації до професійної діяльності

  13. Рекомендації щодо менеджменту розладів харчової поведінки

  14. Муза на прийомі в лікаря, або творчість професійних медиків

Содержание выпуска 3 (96), 2018

  1. Розсіяний склероз: ситуаційний аналіз проблеми в Україні

  2. Новое в эпилептологии

  3. Сучасна платформа для фахівців у галузі неврології та нейронаук

  4. Застосування прегабаліну в лікуванні генералізованого тривожного розладу

  5. Депресивна симптоматика: особливості перебігу залежно від віку пацієнта

  6. Новий погляд на прегабалін у лікуванні неспецифічного болю в спині

  7. Адаптація шкали для клінічної діагностики ПТСР та опитувальника «Перелік симптомів ПТСР» для української популяції

  8. Ефективність психотерапії та фармакотерапії в лікуванні ПТСР у військовослужбовців і ветеранів

  9. Лечение невралгии, вызванной компрессией нейронов

  10. Міорелаксанти в мультимодальному лікуванні болю

  11. Настанови щодо діагностики та лікування змішаної депресії

  12. Особливості ведення дорослих і літніх пацієнтів із генералізованим тривожним розладом

  13. Божевільне кохання Френсіса Скотта Фіцджеральда

Содержание выпуска 2 (95), 2018

  1. Концепція розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року

  2. Новое в эпилептологии

  3. Система диагностических подходов и критериев DSM-5: возможности для специалистов, работающих в сфере психического здоровья

  4. Актуальные новости психиатрии

  5. Сучасний підхід до терапії мігрені та кластерного головного болю

  6. Коморбидность хронической ишемической болезни сердца и тревожно-депрессивных расстройств

  7. Психічне здоров’я в організаціях: національні програми та плани дій

  8. Клінічні аспекти застосування диклофенаку калію у лікуванні болю

  9. Переваги кветіапіну в лікуванні депресивної симптоматики

  10. Ефективність і переносимість протиепілептичних препаратів при рефрактерній епілепсії

  11. Лечение нейропатии лицевого нерва вследствие перенесенной кори

  12. Прегабалін у лікуванні нейропатичного болю

  13. Рекомендації щодо ведення пацієнтів із нейропатичним болем

  14. Муза на прийомі в лікаря, або творчість професійних медиків

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 3 (158), 2025

  1. Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи

  2. Міфи і факти про аутизм

  3. Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії

  4. Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам

  5. Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії

  6. Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку

  7. Ефективність метакогнітивної терапії в лікуванні депресії, спричиненої емоційним вигоранням у медичного працівника під час війни в Україні

  8. Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах

  9. Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь

  10. Антон Брукнер: провінційний геній

Содержание выпуска 2 (157), 2025

  1. Алла Петрів: «Інвалідність — не тавро, а статус, який передбачає допомогу і захист особі зі стійкими порушеннями життєдіяльності»

  2. Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

  3. Нетиповий «атиповий» оланзапін

  4. Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів

  5. Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення

  6. Можливості вдосконалення ведення пацієнтів із шизофренією

  7. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

  8. Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості

  9. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

  10. Амедео Модільяні: неприкаяний Моді

Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться

Архив рекомендаций