Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Функціональне відновлення при великому депресивному розладі: когнітивні аспекти
-
Базова терапія хвороби Альцгеймера: ефективність мемантину в лікуванні деменції
-
Cучасний погляд на ефективність пентоксифілінвмісних препаратів при хронічній ішемії головного мозку
-
Розлади особистості: еволюція поглядів і сучасна концептуалізація
-
Система медико-психологічної підтримки лікаря у період адаптації до професійної діяльності
-
Рекомендації щодо менеджменту розладів харчової поведінки
-
Раздел:
Рекомендації щодо менеджменту розладів харчової поведінки
Розлади харчової поведінки — це група психічних розладів, яка характеризується порушенням звичок, пов’язаних із прийомом їжі, та супутніми проблемами у фізичному та психологічному стані. До вашої уваги представлено стислий огляд рекомендацій «Eating disorders: recognition and treatment», розроблених Національним інститутом здоров’я та клінічного вдосконалення Великої Британії (NICE, 2017). Завдяки деталізації найефективніших методів лікування нервової анорексії, розладів харчової поведінки і нервової булімії ці настанови спрямовані на поліпшення догляду пацієнтів із зазначеними станами або розладами.
Згідно із Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) основні форми розладу харчової поведінки включають: нервову анорексію, нервову булімію, переїдання/блювоту, які пов’язані з іншими психічними порушеннями, та інші форми. Щодо останнього пункту, інші розлади харчової поведінки (F50.8 відповідно до кодування), МКХ не уточнює, які це саме порушення можуть бути, але, ймовірно, що йдеться про психогенне переїдання, уникаючий/селективний прийом їжі, психогенну втрату апетиту та ін.
Найпоширенішими розладами є анорексія та булімія. Анорексія характеризується обмеженням прийому їжі та значною втратою ваги, тоді як булімія — епізодами переїдання та самоочищення (наприклад, прийом проносних чи стимулювання блювання). Основні діагностичні критерії для згаданих порушень представлено в таблиці.
/images/nn4-5_5556_t.jpg)
Таблиця. Діагностичні критерії для анорексії та булімії відповідно до МКХ-10 [1]
/images/nn4-5_5556_t.jpg)
Таблиця. Діагностичні критерії для анорексії та булімії відповідно до МКХ-10 [1]
Слід зазнчити, що діагностичні критерії для розладів харчової поведінки від Американської психіатричної асоціації (АРА), а саме Діагностичні та статистичні критерії для психічних порушень (DSM-5), дещо відрізняються від таких у МКХ-10 [1]. Наприклад, DSM-5 пропонує визначати тяжкість нервової анорексії за індексом маси тіла (ІМТ), при цьому: легкий ступінь відповідає ІМТ ≥ 17 кг/м2; середній ступінь — ІМТ 16-16,99 кг/м2; тяжкий ступінь — 15-15,99 кг/м2; надтяжкий ступінь — < 15 кг/м2 [2].
Клінічна настанова від NICE
вгоруОпубліковані настанови від NICE стосовно розладів харчової поведінки включають детальний опис головних принципів допомоги, ідентифікацію розладів та оцінку стану пацієнту, рекомендації щодо терапії, найбільш поширені коморбідні стани та їх лікування, ведення жінок у стані вагітності з розладами харчової поведінки, амбулаторне лікування та рекомендації, коли слід використовувати примусові інтервенції. Зупинимось більш детально на деяких основних моментах [3].
Відповідно до рекомендацій, особи з розладами харчової поведінки мають бути продіагностовані та проліковані за найближчої нагоди, оскільки ці порушення є потенційно небезпечними для життя. Сам процес лікування може проходити як амбулаторно, так і стаціонарно, залежно від стану пацієнта. У тяжких випадках пацієнти з розладами харчової поведінки можуть потребувати госпіталізації до відділення реанімації та інтенсивної терапії.
Анорексія
вгоруВедення осіб з анорексією має включати психоосвіту стосовно розладу, моніторинг ваги, психічних і фізичних ризиків та будь-яких інших факторів ризику, а також мультидисциплінарний метод із відповідною координацією між службами та залученням членів родини (або піклувальників). При лікуванні нервової анорексії слід пам’ятати, що основною ціллю є досягнення здорової ваги/нормального середнього ІМТ. Збільшення ваги відіграє ключову роль у підтримці інших психологічних, фізичних змін для одужання.
Лікуванням першої лінії при анорексії, тобто основним, є психологічні інтервенції (якщо стан пацієнта дозволяє, наприклад, не потребує госпіталізації до реанімаційного відділення). Для дорослих рекомендовано один із трьох нижчевказаних видів психологічного лікування:
- індивідуальна когнітивно-поведінкова терапія, сфокусована на лікуванні розладів харчової поведінки (CBT-ED);
- психотерапія Маудслі для лікування нервової анорексії у дорослих (MANTRA);
- підтримувальний клінічний менеджмент анорексії (SSCM).
CBT-ED зазвичай включає до 40 сесій упродовж 40 тижнів, тобто раз на тиждень, але за потреби перші 2-3 тижні можна проводити по дві сесії. Така терапія скерована на зміну патернів харчування, когнітивне реструктурування, регуляцію настрою, тренінг соціальних навичок, зміну переконань у сприйнятті власного тіла, самооцінки та попередження рецидивів. Кожна із технік детально описана у відповідних посібниках. Важливим моментом є також пояснення ризиків стосовно низької ваги та недостатнього раціону харчування (пацієнт має усвідомлювати можливі наслідки для здоров’я), підвищення самоефективності та моніторинг прийому їжі та пов’язаних із ним думок (переконань) чи емоцій. Робота за цим напрямом передбачає домашні завдання для допомоги пацієнту в практичній реалізації вивченого у повсякденному житті.
MANTRA типово складається з 20 сесій: перші 10 тижнів сесії проводять раз на тиждень, а наступні — за гнучким графіком/за потреби. Основним є мотивування пацієнта та заохочення щодо психотерапевтичної роботи. У слушний момент додаються заходи стосовно правильного харчування та інших симптомів, а також змін у поведінці. Психотерапевт спонукає пацієнта до вироблення «неанорексичної ідентичності». У роботу також залучаються члени родини для допомоги у зміні поведінки. Членам родини також слід проводити психоосвіту.
SSCM переважно налічує 20 або більше щотижневих сесій. Цей метод включає оцінювання, ідентифікацію та регулярний огляд основних проблем хворого. Він скерований на вироблення позитивних взаємин між пацієнтом і терапевтом, а також на осмислення зв’язку між наявними симптомами та порушеннями харчової поведінки. Терапевт, як правило, встановлює ціллю набір ваги у певних межах та заохочує пацієнта до її досягнення. Використовує психоосвіту, освіту щодо режиму харчування та поради. Обов’язково проводиться моніторинг фізичного стану.
Для дітей і молодих людей також рекомендована сімейна терапія, сфокусована на лікуванні анорексії (FT-AN), яка зазвичай складається з 20 сесій, що проводяться протягом року. Цей метод використовує ресурси сім’ї у допомозі пацієнту одужати.
NICE не рекомендує використовувати медикаментозні препарати для лікування нервової анорексії, однак це не стосується лікування коморбідних (супутніх) станів.
Булімія
вгоруЯк терапію першої лінії (основного лікування) нервової булімії NICE також рекомендує використовувати психологічне лікування. Однак тут є свої особливості. Так, спочатку рекомендовано використовувати так звану керовану (терапевтом) самодопомогу, сфокусовану на булімію. Вона має включати:
- використання матеріалів для самодопомоги на основі когнітивно-поведінкового підходу;
- короткі підтримуючі сесії з терапевтом (4-9 сесій тривалістю 20 хв).
У випадку, якщо самодомога яким-небудь чином не підходить чи не влаштовує пацієнта, або протягом 4 тижнів не продемонструвала свою ефективність, NICE рекомендує курс повноцінної когнітивно-поведінкової терапії CBT-ED. Для дітей і молодих людей також рекомендовано використовувати сімейну терапію, сфокусовану на лікування булімії (FT-BN).
NICE не рекомендує застосовувати препарати для лікування нервової булімії, проте це не стосується використання медикаментів для коморбідних станів.
Література
1. The ICD-10 Classification of Mental and Behavioural Disorders: Diagnostic criteria for research World Health Organization. Geneva: WHO, 1993.
2. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, fifth edition American Psychiatric Association. Washington: American Psychiatric Publishing, 2013.
3. Eating disorders: recognition and treatment: NICE guideline [NG69] National Institute for Health and Care Excellence. London: NICE, 2017.
Підготував Віталій Безшейко
Оригінальний текст документа читайте на сайті https://www.nice.org.uk/guidance/ng69
Психосоматична медицина та загальна практика. 2017. Т. 2. № 3: e020349.
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2018 Год
Содержание выпуска 1, 2018
-
Аутоиммунная природа неврологических и нейропсихиатрических расстройств
-
Когнітивні розлади у похилому віці: від легкого когнітивного порушення до деменції
-
Постінсультні когнітивні порушення та деменція як ускладнення цереброваскулярної недостатності
-
Нестандартный подход к ведению пациентов с начальными проявлениями цереброваскулярной патологии
Содержание выпуска 9-10 (101), 2018
Содержание выпуска 8 (100), 2018
Содержание выпуска 7 (99), 2018
Содержание выпуска 6 (98), 2018
-
Про внесення змін до законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги
-
Біполярний розлад: проблемні питання первинної та спеціалізованої допомоги
-
Переваги прегабаліну у фармакотерапії генералізованого тривожного розладу
-
Фармакотерапия постинсультной депрессии: проблема и критерии выбора антидепрессанта
-
Тревожно-депрессивные переживания у пациентов с хронической сердечной недостаточностью
-
Обґрунтування критеріїв обмеженої осудності в осіб, які скоїли кримінальні сексуальні правопорушення
Содержание выпуска 4-5 (97), 2018
-
Функціональне відновлення при великому депресивному розладі: когнітивні аспекти
-
Базова терапія хвороби Альцгеймера: ефективність мемантину в лікуванні деменції
-
Cучасний погляд на ефективність пентоксифілінвмісних препаратів при хронічній ішемії головного мозку
-
Розлади особистості: еволюція поглядів і сучасна концептуалізація
-
Система медико-психологічної підтримки лікаря у період адаптації до професійної діяльності
Содержание выпуска 3 (96), 2018
-
Сучасна платформа для фахівців у галузі неврології та нейронаук
-
Застосування прегабаліну в лікуванні генералізованого тривожного розладу
-
Депресивна симптоматика: особливості перебігу залежно від віку пацієнта
-
Новий погляд на прегабалін у лікуванні неспецифічного болю в спині
-
Ефективність психотерапії та фармакотерапії в лікуванні ПТСР у військовослужбовців і ветеранів
-
Особливості ведення дорослих і літніх пацієнтів із генералізованим тривожним розладом
Содержание выпуска 2 (95), 2018
-
Концепція розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року
-
Сучасний підхід до терапії мігрені та кластерного головного болю
-
Коморбидность хронической ишемической болезни сердца и тревожно-депрессивных расстройств
-
Психічне здоров’я в організаціях: національні програми та плани дій
-
Клінічні аспекти застосування диклофенаку калію у лікуванні болю
-
Ефективність і переносимість протиепілептичних препаратів при рефрактерній епілепсії
-
Лечение нейропатии лицевого нерва вследствие перенесенной кори
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 6 (161), 2025
-
Вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
П’ять порад батькам, як знизити вплив соціальних мереж на дитину / підлітка
-
Минуле та сьогодення Української протиепілептичної ліги: тридцять років складного та успішного шляху
-
Діагностична цінність клінічного оцінювання когнітивних функцій
-
Вплив війни на психічне здоров’я молоді: роль резилієнсу та психологічних інтервенцій
-
Фармакотерапія пацієнтів із деменцією: первинна ланка медичної допомоги
-
Методичні рекомендації щодо профілактики професійного вигоряння медичних працівників
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться