Meta Pixel

Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться
  1. Христина Турецька: «Важливо не стільки виховувати в собі жіночність, скільки дозволити проявляти її у повсякденному житті»

  2. Проект Концепції Загальнодержавної програми охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2025 року

  3. Питання охорони психічного здоров’я дітей, які мають батьків із психічними розладами

  4. Инцест: травматизация любовью

  5. Новое в эпилептологии

  6. Большое депрессивное расстройство: когнитивные нарушения и возможности их коррекции

  7. Роль мітохондріальних порушень у розвитку психічних розладів

  8. Епілепсія: особливості діагностики та лікування

  9. Ефективність кветіапіну у лікуванні пацієнтів із шизофренією

  10. Соціальна психіатрія у світі, який швидко змінюється

  11. Застосування ніцерголіну для нейрореабілітації та корекції когнітивно-мнестичних розладів у постінсультних пацієнтів

  12. Атипичные антипсихотики: проблемы и критерии выбора препарата

  13. Поширеність та структура посттравматичних психічних порушень в учасників бойових дій

  14. Протиепілептична терапія постінсультної епілепсії

  15. Депресивний розлад на фоні мітохондріальної дисфункції

Питання охорони психічного здоров’я дітей, які мають батьків із психічними розладами

Трапляються ситуації, в яких сучасна медична практика не відповідає рівню розвитку науки. Подекуди великі групи людей страждають від дискримінації, вони мне мають повноцінного доступу до медичної допомоги, соціальних та освітніх послуг. Подібні проблеми спостерігаються і в галузі охорони психічного здоров’я. Показовим є відсутність уваги до мільйонів дітей, що народжені від батьків із шизофренією, біполярним афективним розладом чи рекурентною депресією.

На прикладі нижчеописаної ситуації, спробуємо проаналізувати основні недоліки взаємодії між дитячою та дорослою психіатрією, між первинною і спеціалізованою медичною допомогою, а також з органами соціального захисту.

Випадок з практики

Десятирічний хлопчик має когнітивний дефіцит та проблеми з навчанням. Затримка формування соціальних навичок спостерігається з 2,5 років. Ні його 10-річний брат, ні 13-річна сестра не мають таких проблем. Матері (39 років) встановлено діагноз «біполярний афективний розлад». Починаючи з 26 років, періоди стабільного психічного стану у неї перемежовувалися з гострими епізодами афективних розладів, з приводу яких вона неодноразово проходила лікування у психіатричній лікарні.

Помітивши когнітивну дисфункцію та зважаючи на соціальну поведінку свого молодшого сина, яка не відповідала його віку, мати звернулась за консультацією до лікаря-педіатра. Лікар намагався переконати її, що здоров’я її 3-річної дитини не викликає занепокоєння, зокрема відсутні значущі порушення пізнавальних функцій та емоційної сфери, проте скерував жінку до дитячого невролога. Під час консультації жінка висловила занепокоєння щодо психічного здоров’я її сина. Лікар запевнив її, що дитина на час огляду не мала серйозних поведінкових проблем і не демонструє інших ознак неврологічного та психічного розладів. Якщо ж проблеми із соціальною компетентністю будуть зберігатися до шкільного віку, дитячий невролог порадив матері звернутися до дитячого психіатра за консультацією.

На жаль, більшість лікарів у подібних випадках так само відкладають клінічне обстеження дитини. Найчастіше рекомендують «зачекати, в надії, що дитина переросте».

За статистичною оцінкою, у 4 % населення (понад 35 млн дорослих), що мешкають в економічно розвинутих країнах «Великої сімки», діагностовано шизофренію, біполярний афективний розлад чи рекурентну депресію. З огляду на кількість таких хворих, від 8 млн до 10 млн дітей або підлітків у цих країнах мають одного з батьків, що страждає на подібний розлад. Однак, такі діти не повинні розглядатися як ізольована субпопуляція.

Ризик появи проблем із психічним здоров’ям у дітей, що мають одного з батьків із тяжким психічним розладом, збільшується в 15-20 разів, порівняно з дітьми, у яких батьки здорові.

Науково доведеним є той факт, що приблизно у половини з цих дітей стан психічного здоров’я є гіршим, ніж у їх однолітків, також відомо, що протягом дитинства або в підлітковому віці у них розвиваються непсихотичні, афективні порушення, які ускладнюють їх розвиток та погіршують соціальне функціонування і якість життя. Слід також визнати, що навіть у розвинутих країнах світу такі діти не мають належного доступу до якісних медичних послуг. Їм бракує кваліфікованої психологічної та психіатричної допомоги, соціальної підтримки. Стигматизованою та архаїчною є і система спеціалізованої психіатричної допомоги дітям, сконцентрована у великих психіатричних лікарнях. Відсутні можливості для проведення заходів щодо превенції розладів психіки та поведінки у специфічних групах ризику.

У країнах, що розвиваються, діти, батьки яких хворіють на тяжкі психічні розлади, додатково страждають від стигматизації та дискримінаційних форм спеціальної освіти та соціальних інтервенцій.

Для того, щоб забезпечити необхідною медичною та соціальною допомогою дітей з високим ризиком розвитку психічних розладів, варто вирішити чотири взаємопов’язані проблеми щодо організації сфери охорони психічного здоров’я. Без цього ми не зможемо подолати наявну кризу.

По-перше, мають бути подолані складнощі в організації взаємодії між дорослими та дитячими психіатрами. Спеціалісти, які лікують батьків, рідко цікавляться розвитком та наявними психічними проблемами у їхніх дітей. Так само й мультидисциплінарні команди, які працюють у сфері охорони психічного здоров’я дітей, майже не співпрацюють з клініцистами, які надають допомогу батькам цих дітей, навіть якщо обидві групи фахівців в області психічного здоров’я, знають про наявні хронічні психічні розлади членів родини Рішенням зазначеної проблеми може стати скринінг психічного здоров’я та раннє виявлення психічних розладів. Психіатри знають, що системний розподіл послуг в галузі охорони здоров’я має важкі наслідки для дітей та сімей, впливає на довгострокові результати, зумовлює значні фінансові витрати.

По-друге, слід подолати наявні складнощі зв’язку між первинною медичною допомогою та спеціалізованою психіатричною допомогою, що ускладнює вчасну діагностику та початок терапії.

По-третє, нові відкриття в області психіатрії розвитку ще не впровадженні у повсякденну практику лікарів. У дослідженнях щодо ризиків для дітей та профілактики психічних захворювань було досягнуто значного прогресу, і ці відкриття могли б мати безпосередні позитивні наслідки для організації якісного медичного спостереження.

По-четверте, мільйони дітей і підлітків, які перебувають в групі ризику, не отримують належної уваги з боку національних психіатричних асоціацій. На сьогодні не розроблено жодного клінічного керівництва, яке б впливало на практику (при наданні спеціалізованої чи первинної медичної допомоги), не створені відповідні навчальні матеріали. Водночас існують подібні рекомендації для менш поширених дитячих психічних захворювань.

Чіткий алгоритм узгоджених дій міг би дозволити спростити рутинний скринінг осіб з вадами психічного здоров’я, економічно оптимізувати ефективність процесів та напрямків надання допомоги. Корисним може бути використання «каскадного скринінгу», відповідно до якого проводиться тестування дітей, після того, як було виявлене захворювання в одного з батьків.

Важливим є той факт, що діти та підлітки з високим ризиком психічних захворювань часто мають непропорційно ранні симптоми дисфункцій мозку, від яких також страждають їхні батьки з психічними розладами. Такі показники, або ендофенотипи ризику, є ранніми проявами аномальних мікросхемотехнік мозку і дозволяють розпізнати дітей, з імовірним психічним розладом серед братів і сестер, які мають більш низький ризик захворювання. Діти з високим ризиком захворювання на сьогодні виявляються за допомогою різних методів скринінгу, таких як когнітивне тестування, електроретинографія, нейровізуалізаційні методи обстеження (сканування) головного мозку.

Субклінічні чи рудиментарні симптоми психозу в дитинстві мають розглядатися, як ознаки часткового ризику. Вони наявні у 5 % дітей загальної популяції, проте характеризуються більшою тяжкістю, тривалістю та окресленістю у дітей з генетичним ризиком маніфестації психозу. Індивідуальні середовищні показники ризику мають невеликий, але значущий вплив. Вони, зазвичай, поступово накопичуються у дітей і підлітків, визначають тяжкість та інші особливості подальшого перебігу серйозних психічних захворювань.

Психіатрія розвитку (дитяча психіатрія) може дещо запозичити зі сфери психіатрії повнолітніх людей. Більшість тяжких психічних розладів мають симптоми, розвиток яких починається в дитинстві.

Наприклад, якщо у жінки був чоловік, який нещодавно помер від серцевого нападу у віці 50 років, то вона має бути стурбованою на рахунок можливої гіперхолестеринемії у їхнього сина. Сімейний лікар або інший фахівець має порадити їй перевірити рівень ліпідів у дитини, провести його повний медичний огляд і, можливо, навіть провести візуалізаційні дослідження для оцінки у дитини товщини інтим-медії сонної артерії. Потім, залежно від наявності надлишкової ваги, дисліпідемії, ознак гіпертонії, стану переддіабету, лікар може порадити модифікувати дієту, регулярне виконання фізичних вправ, план постійного медичного спостереження, і, можливо, певні лікарські засоби. Показники ризику так само притаманні дітям, що мають ризик психозів, а відмінності між братами й сестрами щодо когнітивного функціонування та наявності нейрокогнітивних дефіцитів, можуть свідчити про ранній диснейрогенез подібно до наведеного прикладу серцево-судинного захворювання. Додаткові дані можна отримати під час проведення клінічних випробувань, спрямованих на корекцію порушень нейророзвитку. Проте острах стигматизації учасників може перешкодити клініцистам у проведенні подібних досліджень. Для визначення предикторів розвитку хвороб необхідно заохочувати та включати дітей з підвищеним ризиком і субклінічними симптомами в дослідження для оцінювання пізнавальних та фізіологічних показників.

Щодо проблеми відсутності клінічних настанов, то зміни повинні ініціювати медичні асоціації, які мають займатися розробкою керівних принципів емпірично обґрунтованої практики. Такі підходи можуть сприяти підвищенню обізнаності та виявленню субклінічних психотичних чи маніакальних симптомів або ендофенотипів ризику у дітей, які мають підвищений генетично обумовлений ризик. У керівництві варто рекомендувати проведення скринінгу, розмістити поради, щодо когнітивного тренінгу набуття навичок позитивного мислення, подолання когнітивних помилок, що, наприклад, може реалізуватися через техніки стресменеджменту чи тренінги підвищення стресостійкості.

Визначення факторів ризику в дитинстві, поряд з новими клінічними дослідженнями дитячої популяції, може істотно змінити результати шляхом поліпшення спостереження, дозволить розробити заходи, які нададуть дітям з групи ризику додаткові роки здорового життя. Клінічні рекомендації також можуть допомогти змінити та подолати прірву між дитячою та дорослою психіатрією, між первинною і спеціалізованою медичною допомогою. Визнання цих принципів має сприяти формуванню безперервної медичної освіти, збільшенню кількості дитячих психіатрів. Слід зазначити, що рішення будуть виникати пропорційно зусиллям, скерованим на одночасне подолання вищевказаних проблем.

Зважаючи на економічні та соціальні наслідки психічних захворювань, розроблення та проведення реформ охорони психічного здоров’я нині стали пріоритетними у всьому світі. Концентрація уваги на проблемах дітей та сім’ях з підвищеним ризиком розвитку розладів аутистичного спектра, шизофренії або розладів настрою має займати центральне місце під час формування плану заходів щодо реформування системи охорони психічного здоров’я.

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2017 Год

Содержание выпуска 1, 2017

  1. Людмила Сухарєва: «Людині похилого віку важливо знати, що вона не є тягарем для оточення»

  2. Актуальні питання геронтології

  3. Оцінка ефективності та безпечності використання прегабаліну у літніх пацієнтів з нейропатичним болем

  4. Общие принципы лечения хронической боли у пожилых пациентов

  5. Лікування депресії у пацієнтів з ішемічною хворобою серця

  6. Вплив ніцерголіну на гемодинаміку у пацієнтів, що перенесли ішемічний інсульт

  7. Оптимизация нейротрофической терапии когнитивных нарушений

  8. Попередження інсульту: акценти на статинотерапію

  9. Ефективність цитиколіну при когнітивних порушеннях

  10. Леводопа-резистентність: феномен чи епіфеномен?

  11. Терапевтичне застосування ніцерголіну у хворих похилого віку

  12. Керівництво з лікування синдрому неспокійних ніг у дорослих

  13. Лікування афективних і тривожних розладів у осіб похилого віку

  14. Возможности оптимизации терапии инсульта с помощью биорегуляционного подхода

Содержание выпуска 10 (93), 2017

  1. Новорічне привітання

  2. Психічне здоров’я в організаціях: світова підтримка, українські перспективи

  3. Новое в эпилептологии

  4. Мішені дії ризатриптану в лікуванні головного болю мігренозного ґенезу

  5. Депрессивные расстройства как следствие аллостатической нагрузки

  6. Застосування тизанідину в лікуванні болю, спазму та спастичності

  7. Сучасні алгоритми діагностики та лікування мігрені

  8. Вальпроати в лікуванні біполярного афективного розладу: фармакокінетика, фармакодинаміка, терапевтичні ефекти

  9. Дулоксетин в лечении хронических миофасциальных болевых синдромов

  10. Лікування деменції в клінічній практиці

  11. Рекомендації щодо діагностики та лікування хвороби Паркінсона

Содержание выпуска 7-8 (91), 2017

  1. Тина Берадзе: «… очень важно настроить пациента на лечение и победу еще в самом начале этого непростого пути»

  2. Новое в эпилептологии

  3. Менеджмент і лікування епілепсії в жінок

  4. Епілепсія: підсумок досягнень та нові дослідження

  5. Праміпексол: препарат вибору в лікуванні хвороби Паркінсона

  6. Екстрапірамідна симптоматика невротичного походження

  7. Арипіпразол – антипсихотик нового покоління

  8. Міжнародний день хвороби Альцгеймера

  9. Актуальні питання діагностики та лікування вегето‑судинної дистонії

  10. Актуальні новини психіатрії та неврології

  11. Як дитяча травма впливає на доросле життя

  12. Конвенція про права осіб з інвалідністю: труднощі перекладу

  13. Ефективність і безпечність абоботулотоксину типу А для лікування спастичності верхніх кінцівок

  14. Рекомендації щодо терапії постінсультної епілепсії

  15. Агата Крісті: розслідування з багатьма невідомими

Содержание выпуска 6 (90), 2017

  1. Фокус на соціальну нерівність: нова політика у сфері охорони психічного здоров’я дітей та підлітків

  2. Насильство серед молоді

  3. Мистецтво маленьких кроків: від психоневрологічних інтернатів до системи підтримуючого працевлаштування

  4. Психологический инцест как вид современного рабства

  5. Новое в эпилептологии

  6. Аналіз застосування протиепілептичних препаратів для лікування епілепсії в Харківській області за даними електронного регістру

  7. Актуальні новини психіатрії та неврології

  8. Антипсихотична терапія непсихотичних розладів у дитячому та підлітковому віці

  9. Фетальний алкогольний синдром

  10. Важливі питання сучасної неврології

  11. Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків: упровадження в роботу

  12. Обсесивно-компульсивні розлади в педіатричній практиці

  13. Лікування депресії та інших афективних порушень у постінсультний період

  14. Рекомендації щодо лікування хронічної інсомнії в дорослих

Содержание выпуска 4 (88), 2017

  1. Христина Турецька: «Важливо не стільки виховувати в собі жіночність, скільки дозволити проявляти її у повсякденному житті»

  2. Проект Концепції Загальнодержавної програми охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2025 року

  3. Питання охорони психічного здоров’я дітей, які мають батьків із психічними розладами

  4. Инцест: травматизация любовью

  5. Новое в эпилептологии

  6. Большое депрессивное расстройство: когнитивные нарушения и возможности их коррекции

  7. Роль мітохондріальних порушень у розвитку психічних розладів

  8. Епілепсія: особливості діагностики та лікування

  9. Ефективність кветіапіну у лікуванні пацієнтів із шизофренією

  10. Соціальна психіатрія у світі, який швидко змінюється

  11. Застосування ніцерголіну для нейрореабілітації та корекції когнітивно-мнестичних розладів у постінсультних пацієнтів

  12. Атипичные антипсихотики: проблемы и критерии выбора препарата

  13. Поширеність та структура посттравматичних психічних порушень в учасників бойових дій

  14. Протиепілептична терапія постінсультної епілепсії

  15. Депресивний розлад на фоні мітохондріальної дисфункції

Содержание выпуска 3 (87), 2017

  1. О перспективах молодых ученых

  2. Роль нейробіологічних та імунологічних механізмів розвитку депресії

  3. Новое в эпилептологии

  4. Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології

  5. Нейроциркуляторная дистония: патогенез, диагностика, лечение

  6. Життя на межі: стрес, травма та психопатологія

  7. Сучасне бачення лікування больових синдромів та рухових розладів в неврології

  8. Рациональная политерапия эпилепсии у детей: миф или реальность?

  9. Ефективність комплексу вітамінів групи В при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта

  10. Депрессивные расстройства у детей и подростков

  11. Міорелаксанти у лікуванні неспецифічного болю у нижній частині спини

  12. Принципи терапії непсихотичних психічних розладів у пацієнтів із хронічним больовим синдромом: від комплексної діагностики до комплексної курації

  13. Ефективність прегабаліну в лікуванні нейропатичного болю у дорослих

  14. Ефективність целекоксибу в порівнянні з ібупрофеном у лікуванні пацієнтів з остеоартритом

Содержание выпуска 2 (86), 2017

  1. Перспективи молодого науковця в Україні та за кордоном

  2. Новое в эпилептологии

  3. Вальпроаты в лечении биполярного аффективного расстройства

  4. Синдром беспокойных ног: современные подходы к терапии

  5. Фізична активність як немедикаментозний метод допомоги пацієнтам із розладами спектра шизофренії

  6. Розлад із дефіцитом уваги і гіперактивністю

  7. Болевые синдромы в неврологии: возможности биорегуляционного подхода

  8. Тикозні розлади: особливості діагностики та терапевтичні стратегії

  9. Инсомнии в неврологической практике: возможности и критерии выбора лекарственного средства нового поколения

  10. Практичні рекомендації з лікування нейропатичного болю

  11. Структурно-функциональное состояние вещества головного мозга у пациентов с когнитивными расстройствами на фоне фибрилляции предсердий

  12. Сердечно-сосудистая безопасность целекоксиба, напроксена и ибупрофена при лечении артритов

  13. Ефективність прегабаліну в лікуванні хронічного болю у нижній частині спини, що супроводжується болем у нижніх кінцівках

Содержание выпуска 1 (85), 2017

  1. Психодинамічна терапія: здатність людини творчо працювати і повноцінно любити як маркер ефективності

  2. Активація блукаючого нерва та сомато‑психічний стан людини

  3. Психосоциальная реабилитация пациентов с тяжелыми психическими расстройствами. Способы борьбы со стигматизацией

  4. Клініко-фармакологічний підхід до лікування депресії

  5. Новое в эпилептологии

  6. Дополнительные возможности в лечении ишемического инсульта

  7. Розлад із дефіцитом уваги і гіперактивністю

  8. Тикові розлади у дітей

  9. Нові діагностичні критерії хвороби Паркінсона Міжнародного товариства рухових розладів

  10. Нові діагностичні критерії хвороби Паркінсона Міжнародного товариства рухових розладів

  11. Ботулинический нейротоксин в лечении цервикальной дистонии и спастичности у взрослых

  12. Ранні зміни в емоційній сфері як маркер клінічної відповіді на терапію депресії селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 3 (158), 2025

  1. Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи

  2. Міфи і факти про аутизм

  3. Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії

  4. Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам

  5. Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії

  6. Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку

  7. Ефективність метакогнітивної терапії в лікуванні депресії, спричиненої емоційним вигоранням у медичного працівника під час війни в Україні

  8. Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах

  9. Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь

  10. Антон Брукнер: провінційний геній

Содержание выпуска 2 (157), 2025

  1. Алла Петрів: «Інвалідність — не тавро, а статус, який передбачає допомогу і захист особі зі стійкими порушеннями життєдіяльності»

  2. Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

  3. Нетиповий «атиповий» оланзапін

  4. Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів

  5. Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення

  6. Можливості вдосконалення ведення пацієнтів із шизофренією

  7. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

  8. Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості

  9. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

  10. Амедео Модільяні: неприкаяний Моді

Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться

Архив рекомендаций