Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться
  1. О перспективах молодых ученых

  2. Роль нейробіологічних та імунологічних механізмів розвитку депресії

  3. Новое в эпилептологии

  4. Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології

  5. Нейроциркуляторная дистония: патогенез, диагностика, лечение

  6. Життя на межі: стрес, травма та психопатологія

  7. Сучасне бачення лікування больових синдромів та рухових розладів в неврології

  8. Рациональная политерапия эпилепсии у детей: миф или реальность?

  9. Ефективність комплексу вітамінів групи В при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта

  10. Депрессивные расстройства у детей и подростков

  11. Міорелаксанти у лікуванні неспецифічного болю у нижній частині спини

  12. Принципи терапії непсихотичних психічних розладів у пацієнтів із хронічним больовим синдромом: від комплексної діагностики до комплексної курації

  13. Ефективність прегабаліну в лікуванні нейропатичного болю у дорослих

  14. Ефективність целекоксибу в порівнянні з ібупрофеном у лікуванні пацієнтів з остеоартритом

Ефективність комплексу вітамінів групи В при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта

Вважається, що здебільшого причиною виникнення вертеброгенного больового синдрому є остеохондроз хребта, який є проявом дегенеративного ураження міжхребцевого диска із залученням тіл хребців, міжхребцевих суглобів, а в подальшому – тіл суміжних хребців, зв’язкового і м’язового апарату. Остеохондроз хребта – це системний мультифакторний процес, на розвиток впливають травматичний, віковий, дисгемічний, гормонально-ендокринний, імунологічний, спадковий і деякі інші чинники.

Серед уражень хребта, що супроводжуються неврологічними проявами, найчастіше зустрічаються дегенеративно-дистрофічні процеси. Неврологічні прояви дегенеративно-дистрофічних уражень хребта становлять значну частку усіх захворювань периферичної нервової системи (Хабіров і співавт., 2006). Больові синдроми при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта частіше вражають людей працездатного віку (75-90 %). Захворювання характеризуються затяжним перебігом з неодноразовими рецидивами, які призводять не тільки до тимчасової, а й до стійкої втрати працездатності (Алєксєєв, 2003; Алтунбаєв, 2005; Вознесенська, 2006; Корж і співавт., 2004).

Для підтвердження вертеброгенної природи больового синдрому, а також для виключення вторинних уражень хребта і хребетних тканин (пухлина, спондиліт, абсцес та ін.) проводяться додаткові інструментальні і лабораторні дослідження – рентгенографія у двох стандартних проекціях – прямій і боковій, спондилографія, комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія, радіоізотопне сканування, ультразвукова комп’ютерна денситометрія (еходенситометрія) і двохенергетична рентгенівська денситометрія (абсорбціометрія) (McCulloch, 1997). Таким чином, сам по собі дегенеративний процес в хребті може вважатися лише передумовою болю у спині, але не її безпосередньою причиною.

Патогенез та етіологія болю при остеохондрозі хребта

Відповідно до сучасних уявлень остеохондроз хребта являє собою досить складний каскадний процес. Його відправною точкою, зазвичай, служать дегенеративні зміни в міжхребцевих дисках, яким сприяють повторні травми, надлишкове статичне або динамічне навантаження, спадкова схильність. Міжхребцевий диск поступово втрачає свої структурні та амортизаційні властивості, стає більш чутливим до механічного навантаження. Фіброзне кільце, розташоване по периферії диска, стоншується, в ньому з’являються тріщини, через які центральна частина диска – пульпозное ядро – зміщується до периферії, формуючи протрузію (випинання).

Внаслідок травми або інтенсивного навантаження протрузія може стрибкоподібно збільшуватися, що призводить до випинання пульпозного ядра і частини фіброзного кільця у хребтовий канал, який називають «грижа диска». Це утворення зазвичай зберігає зв’язок з тілом диска, але іноді його фрагменти випадають в просвіт хребтового каналу.

У такому стані біль вперше з’являється внаслідок подразнення больових рецепторів зовнішніх шарів фіброзного кільця і ​​задньої поздовжньої зв’язки, імпульсація від яких надходить у спинний мозок по гілках синувертебрального нерва. Рефлекторно виникає спазм сегментарних м’язів, що має захисний характер і призводить до іммобілізації ураженого сегмента (міофіксація), але з часом він втрачає захисну роль і стає самостійним чинником, що підтримує біль (Попелянский, 2003). Зміщуючись в бік хребетного каналу або міжхребцевого отвору, грижа може здавлювати прилеглий спинномозковий корінець, що формує виникнення корінцевого синдрому (радикулопатії). Пошкодження корінця інколи обумовлено не тільки його механічним здавленням, а також запаленням, набряком і демієлінізацією. В генезі цих змін певну роль можуть відігравати імунологічні процеси (Bogduk, 2002).

На більш ранньому етапі дегенеративного процесу поступове зниження висоти диска порушує функціонування всього хребцево-рухового сегмента, що включає два суміжні хребці, з’єднані міжхребцевим диском спереду і двома міжхребцевими (фасеточними) суглобами ззаду, з оточуючими їх м’язами і зв’язками. Тривале перевантаження фасеточних суглобів веде до послідовних змін: розвитку синовіту з накопиченням синовіальної рідини між фасетками, дегенерації суглобового хряща, розтягування капсули суглобів і підвивихів у них. Поступова дегенерація, внаслідок повторних мікротравм, веде до периартикулярного фіброзу і формування субперіостальних остеофітів, що збільшують розміри верхніх і нижніх фасеток, які набувають грушоподібної форми. Зрештою, суглоби різко дегенерують, майже повністю втрачають хрящ. Досить часто цей процес проходить асиметрично, що проявляється нерівномірністю навантажень на фасеточні суглоби. Одночасні зміни у диску і фасеточних суглобах призводять до різкого обмеження рухів у відповідному руховому сегменті хребта, так званої оборотної блокади («болючої дисфункції хребцево-рухового сегмента») (Веселовский, 1991; Waddel, 1998; Попелянский, 2003; Maigne, 1996).

Таким чином формується захисна механічна стабільність хребцево-рухового сегмента і всього хребта за рахунок крайових розростань – остеофітів, фіброзу дисків і капсули, анкілозу фасеткових суглобів, потовщення зв’язок. Ці зміни завершують «дегенеративний каскад» у хребті та іноді призводять до спонтанного стихання болю, водночас вони здатні викликати стеноз хребтового каналу. Крім того, остеофіти, спрямовані в бік спинномозкового каналу, можуть травмувати корінці, викликаючи стійкий больовий синдром.

На різних етапах дегенеративного процесу в хребті провідну роль у розвитку больового синдрому відіграють різні фактори – грижа диска, нестабільність або блокада хребцево-рухового сегмента, артроз фасеточних суглобів і стеноз хребетного каналу. У кожному з цих випадків больовий синдром має клінічні відмінності, різну часову динаміку, прогноз і вимагає особливого підходу до лікування (Штульман, 2002). Здебільшого біль у спині і нижніх кінцівках має ноцицептивний характер.

Сучасні напрями у лікуванні болю в спині

Клініцистам давно відома здатність тіаміну, піридоксину і кобаламіну знижувати інтенсивність болю. У багатьох роботах сучасних авторів підкреслюється, що як комбінація, так і окреме застосування вітамінів В1, В6 і В12 мають аналгетичний ефект. Існує думка, що ці речовини безпосередньо впливають на больові рецептори і натрієві канали пошкоджених мембран чутливих волокон. Виражену знеболюючу дію вітамінів і їх комплексів при нейропатичному болю підтвердили результати численних експериментальних досліджень. У 2000 р. було проведено перше рандомізоване контрольоване плацебо дослідження внутрішньом’язових ін’єкцій вітаміну В12 при хронічному болю у спині, дані якого показали достовірне зменшення болю і поліпшення рухових функцій (Mauro et al., 2000).

Особливості препарату Мільгама® і схеми його призначення

Препарат Мільгама® випускається у формі розчину для ін’єкцій, що містить вітаміни В1, В6 і В12, в терапевтичних дозах в комбінації з лідокаїном. В ампулі об’ємом 2 мл, яка розрахована на одне введення, міститься 100 мг тіаміну гідрохлориду, 100 мг піридоксину гідрохлориду, 1 мг ціанокобаламіну і 20 мг лідокаїну гідрохлориду. Оскільки препарат має невеликий об’єм для одноразового введення, а також містить місцевий анестетик лідокаїн, це робить ін’єкції Мільгами® практично безболісними і дозволяє збільшити прихильність пацієнтів до терапії.

Завдяки інноваційним технологіям, в одній ампулі препарату Мільгама® вдалося поєднати кілька діючих речовин, які раніше вводилися окремо.

Отже, крім ефективності та високої якості, зазначений полівітамінний комплекс має ще одну позитивну властивість – зручність у використанні: замість трьох внутрішньом’язових ін’єкцій вводиться одна. Застосування високих доз вітамінів групи В у складі препарату Мільгама® сприяє досягненню максимального нейропротекторного ефекту.

Ефекти комбінацій нейротропних вітамінів групи В були вивчені при практично всіх захворюваннях, пов’язаних з неспецифічним болем у спині. На моделях клінічного дослідження і на експериментальних моделях було показано, що включення комбінацій зазначених речовин у комплексне лікування нейропатій підсилює аналгетичний ефект нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), габапентину, дексаметазону і вальпроатів (Старчіна, 2009), а також дозволяє знизити їх дозу.

Доказова база препарату

Більшість клінічних досліджень, присвячених вивченню проблеми болю в нижній частині спини (БНЧС), демонструють позитивні результати від проведеної комбінованої терапії як у пацієнтів з ізольованим БНЧС, так і з супутнім корінцевим синдромом.

У відкритому контрольованому дослідженні була показана ефективність комплексу вітамінів групи В (Мільгама® у формі ампул та у формі таблеток) в лікуванні пацієнтів з дискогенною попереково-крижовою радикулопатією. Було встановлено позитивний вплив терапії на невропатичний компонент болю при радикулопатії, а також відзначено, що поєднання вітамінних комплексів з НПЗП посилює знеболюючий ефект та сприяє більш стійкому і тривалому регресу больового синдрому (Левін і співавт., 2009).

У 2016 р. О.В. Скляренко та співавт. опублікували результати дослідження, в якому поряд з немедикаментозним лікуванням НПЗП, аналгетиками місцевої дії, міорелаксантами й іншими препаратами застосовувалися комбіновані препарати із вмістом вітамінів групи В у лікуванні пацієнтів з остеохондрозом шийного відділу хребта і вираженим больовим синдромом. Під час комплексної терапії гострий больовий синдром зникав вже на 3-4 добу, а у більшості хворих відмічалося зменшення неврологічних проявів.

Встановлено, що одночасне призначення пацієнтам з гострим БНЧС комплексу вітамінів групи В у комбінації з диклофенаком достовірно перевищує ефективність монотерапії диклофенаком (Mibielli et al., 2009).

Аналогічні результати були отримані в дослідженні О.С. Левіна та співавт. (2008), в якому вивчалися ефекти застосування нейротропних комплексів, що включають вітаміни B1, B6, B12 у поєднанні з диклофенаком в лікуванні пацієнтів з вертеброгенною радикулопатією.

Вказаний підхід припускав застосування на першому етапі лікування трьохкомпонентного комплексу (Мільгама® у формі розчину для ін’єкцій) внутрішньом’язово по 1 ампулі на добу протягом 10 днів, потім двокомпонентного з вітамінами В1 і В6 (Мільгама® у формі таблеток) перорально по 1 таблетці на добу протягом 14 днів у комбінації з диклофенаком. Дану схему лікування порівнювали з монотерапією диклофенаком: 75 мг на добу внутрішньом’язово протягом 10 днів і далі – прийом пероральної форми за потребою. Ефективність лікування оцінювали через 10 і 24 дні, а також через 3 та 6 місяців. Згідно з отриманими результатами, було встановлено, що найбільш ефективною виявилася комбінована терапія із застосуванням диклофенаку і вітамінів групи В, до того ж позитивний ефект зберігався навіть через 3 місяці після лікування.

Такий же підхід з використанням зазначений засобів при лікуванні гострого болю в спині пропонують й інші дослідники.

У 2009 р. О. Хамцова і співавт. провели дослідження, в якому вивчалися можливості підвищення ефективності пацієнтів із загостреннями хронічного болю в спині. До стандартної терапії на першому етапі лікування (10 днів) додавали препарат Мільгама® у формі ампул для ін’єкцій з подальшим призначенням засобу у формі таблеток протягом 6 тижнів. Вченими було відзначено, що вже на 7-й день лікування достовірно знизилася інтенсивність больового синдрому і покращилася рухова активність пацієнтів. Крім того, рівень тривожності та депресії знизився з клінічно значимого до нормального, а якість сну покращилася за рахунок зменшення кількості нічних пробуджень через біль.

П.М. Камчатний та співавт. (2013) відзначають, що ефективність Мільгами® у пацієнтів із захворюваннями периферичної нервової системи зумовлена ​​посиленням її репаративного потенціалу, активізацією відновних процесів, а також здатністю зменшувати інтенсивність больового синдрому. На думку дослідників, пацієнтам з БНЧС в гострій стадії доцільно призначати Мільгаму® у формі ампул, а після цього застосовувати препарат у формі таблеток для стабілізації метаболізму в пошкодженому нервовому корінці протягом декількох тижнів. Показаннями для пролонгування курсу лікування є хронічний характер больового синдрому, наявність клінічних ознак здавлення спінального корінця. Курс лікування може бути продовжений настільки, наскільки цього вимагає стан хворого.

Відповідно до результатів подвійного сліпого контрольованого плацебо дослідження, проведеного Stracke et al. (1996), парентеральне застосування вітамінів групи В1, В6, В12 у хворих із діабетичною полінейропатією призводить до збільшення швидкості проведення імпульсу по малогомілковому нерву та поліпшення вібраційної чутливості. При цьому вказані ефекти зберігаються протягом, як мінімум, 9 місяців.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Winkler et al. (1999), застосування високих доз вітамінів групи В1, В6 (добова доза бенфотіаміну – не більше 300 мг/добу) ефективніше зменшує больовий синдром, покращує стан вібраційної чутливості і збільшує швидкість проведення по моторних волокнах, ніж використання низьких доз.

За даними А.Л. Вєрткіна і В.В. Городецького (2005), у пацієнтів з діабетичною полінейропатією на тлі 6-тижневого прийому препарату Мільгама® у формі таблеток (1 таблетка 3 рази на день) відзначено збільшення амплітуди М-відповіді та швидкості поширення збудження по моторним волокнам малогомілкового нерва, збільшення амплітуди потенціалу дії та швидкості поширення збудження по сенсорним волокнам, а також поліпшення показників вегетативних кардіоваскулярних тестів.

Варто також підкреслити, що препарат виявився ефективним і в лікуванні лицьових больових синдромів (типових і атипових прозопалгій), про що свідчать результати дослідження С.А. Лихачева та співавт. (2013). Після курсу лікування достовірно зменшується інтенсивність больового синдрому, поліпшуються показники якості життя, відзначається нормалізація вегетативно-судинних порушень в області обличчя. При цьому препарат добре переноситься, що забезпечує високий комплаєнс.

За час свого існування на фармацевтичному ринку України комплексний препарат Мільгама®, який має хорошу доказову базу, зайняв передові позиції в клінічній практиці, продемонструвавши високу терапевтичну ефективність і хорошу переносимість. Наявність препарату в ін’єкційній і таблетованій формах дозволяє проводити так звану ступеневу терапію, забезпечуючи послідовність між етапами стаціонарного й амбулаторного лікування.

Висновки

На сьогодні застосування збалансованих лікувально-профілактичних комплексів вітамінів групи В є невід’ємною частиною лікування та реабілітації пацієнтів неврологічного профілю. Ефективність терапії з використанням таких комплексів, безумовно, збільшується.

Комплексний препарат Мільгама® містить оптимальну комбінацію вітамінів групи В і займає провідне місце в лікуванні різних уражень як центральної, так і периферичної нервової системи. Препарат володіє високою терапевтичною ефективністю, а за рахунок поєднаної дії вітамінів В1, В6, В12 і потенціювання їх ефектів досягається більш висока клінічна ефективність, ніж при використанні зазначених вітамінів окремо. Склад і особливості фармацевтичної технології та виробництва забезпечують стабільність лікарської форми, сприятливий профіль фармакокінетики, високу терапевтичну ефективність препарату.

Підготувала Тетяна Антонюк

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2017 Год

Содержание выпуска 1, 2017

  1. Людмила Сухарєва: «Людині похилого віку важливо знати, що вона не є тягарем для оточення»

  2. Актуальні питання геронтології

  3. Оцінка ефективності та безпечності використання прегабаліну у літніх пацієнтів з нейропатичним болем

  4. Общие принципы лечения хронической боли у пожилых пациентов

  5. Лікування депресії у пацієнтів з ішемічною хворобою серця

  6. Вплив ніцерголіну на гемодинаміку у пацієнтів, що перенесли ішемічний інсульт

  7. Оптимизация нейротрофической терапии когнитивных нарушений

  8. Попередження інсульту: акценти на статинотерапію

  9. Ефективність цитиколіну при когнітивних порушеннях

  10. Леводопа-резистентність: феномен чи епіфеномен?

  11. Терапевтичне застосування ніцерголіну у хворих похилого віку

  12. Керівництво з лікування синдрому неспокійних ніг у дорослих

  13. Лікування афективних і тривожних розладів у осіб похилого віку

  14. Возможности оптимизации терапии инсульта с помощью биорегуляционного подхода

Содержание выпуска 10 (93), 2017

  1. Новорічне привітання

  2. Психічне здоров’я в організаціях: світова підтримка, українські перспективи

  3. Новое в эпилептологии

  4. Мішені дії ризатриптану в лікуванні головного болю мігренозного ґенезу

  5. Депрессивные расстройства как следствие аллостатической нагрузки

  6. Застосування тизанідину в лікуванні болю, спазму та спастичності

  7. Сучасні алгоритми діагностики та лікування мігрені

  8. Вальпроати в лікуванні біполярного афективного розладу: фармакокінетика, фармакодинаміка, терапевтичні ефекти

  9. Дулоксетин в лечении хронических миофасциальных болевых синдромов

  10. Лікування деменції в клінічній практиці

  11. Рекомендації щодо діагностики та лікування хвороби Паркінсона

Содержание выпуска 7-8 (91), 2017

  1. Тина Берадзе: «… очень важно настроить пациента на лечение и победу еще в самом начале этого непростого пути»

  2. Новое в эпилептологии

  3. Менеджмент і лікування епілепсії в жінок

  4. Епілепсія: підсумок досягнень та нові дослідження

  5. Праміпексол: препарат вибору в лікуванні хвороби Паркінсона

  6. Екстрапірамідна симптоматика невротичного походження

  7. Арипіпразол – антипсихотик нового покоління

  8. Міжнародний день хвороби Альцгеймера

  9. Актуальні питання діагностики та лікування вегето‑судинної дистонії

  10. Актуальні новини психіатрії та неврології

  11. Як дитяча травма впливає на доросле життя

  12. Конвенція про права осіб з інвалідністю: труднощі перекладу

  13. Ефективність і безпечність абоботулотоксину типу А для лікування спастичності верхніх кінцівок

  14. Рекомендації щодо терапії постінсультної епілепсії

  15. Агата Крісті: розслідування з багатьма невідомими

Содержание выпуска 6 (90), 2017

  1. Фокус на соціальну нерівність: нова політика у сфері охорони психічного здоров’я дітей та підлітків

  2. Насильство серед молоді

  3. Мистецтво маленьких кроків: від психоневрологічних інтернатів до системи підтримуючого працевлаштування

  4. Психологический инцест как вид современного рабства

  5. Новое в эпилептологии

  6. Аналіз застосування протиепілептичних препаратів для лікування епілепсії в Харківській області за даними електронного регістру

  7. Актуальні новини психіатрії та неврології

  8. Антипсихотична терапія непсихотичних розладів у дитячому та підлітковому віці

  9. Фетальний алкогольний синдром

  10. Важливі питання сучасної неврології

  11. Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків: упровадження в роботу

  12. Обсесивно-компульсивні розлади в педіатричній практиці

  13. Лікування депресії та інших афективних порушень у постінсультний період

  14. Рекомендації щодо лікування хронічної інсомнії в дорослих

Содержание выпуска 4 (88), 2017

  1. Христина Турецька: «Важливо не стільки виховувати в собі жіночність, скільки дозволити проявляти її у повсякденному житті»

  2. Проект Концепції Загальнодержавної програми охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2025 року

  3. Питання охорони психічного здоров’я дітей, які мають батьків із психічними розладами

  4. Инцест: травматизация любовью

  5. Новое в эпилептологии

  6. Большое депрессивное расстройство: когнитивные нарушения и возможности их коррекции

  7. Роль мітохондріальних порушень у розвитку психічних розладів

  8. Епілепсія: особливості діагностики та лікування

  9. Ефективність кветіапіну у лікуванні пацієнтів із шизофренією

  10. Соціальна психіатрія у світі, який швидко змінюється

  11. Застосування ніцерголіну для нейрореабілітації та корекції когнітивно-мнестичних розладів у постінсультних пацієнтів

  12. Атипичные антипсихотики: проблемы и критерии выбора препарата

  13. Поширеність та структура посттравматичних психічних порушень в учасників бойових дій

  14. Протиепілептична терапія постінсультної епілепсії

  15. Депресивний розлад на фоні мітохондріальної дисфункції

Содержание выпуска 3 (87), 2017

  1. О перспективах молодых ученых

  2. Роль нейробіологічних та імунологічних механізмів розвитку депресії

  3. Новое в эпилептологии

  4. Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології

  5. Нейроциркуляторная дистония: патогенез, диагностика, лечение

  6. Життя на межі: стрес, травма та психопатологія

  7. Сучасне бачення лікування больових синдромів та рухових розладів в неврології

  8. Рациональная политерапия эпилепсии у детей: миф или реальность?

  9. Ефективність комплексу вітамінів групи В при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта

  10. Депрессивные расстройства у детей и подростков

  11. Міорелаксанти у лікуванні неспецифічного болю у нижній частині спини

  12. Принципи терапії непсихотичних психічних розладів у пацієнтів із хронічним больовим синдромом: від комплексної діагностики до комплексної курації

  13. Ефективність прегабаліну в лікуванні нейропатичного болю у дорослих

  14. Ефективність целекоксибу в порівнянні з ібупрофеном у лікуванні пацієнтів з остеоартритом

Содержание выпуска 2 (86), 2017

  1. Перспективи молодого науковця в Україні та за кордоном

  2. Новое в эпилептологии

  3. Вальпроаты в лечении биполярного аффективного расстройства

  4. Синдром беспокойных ног: современные подходы к терапии

  5. Фізична активність як немедикаментозний метод допомоги пацієнтам із розладами спектра шизофренії

  6. Розлад із дефіцитом уваги і гіперактивністю

  7. Болевые синдромы в неврологии: возможности биорегуляционного подхода

  8. Тикозні розлади: особливості діагностики та терапевтичні стратегії

  9. Инсомнии в неврологической практике: возможности и критерии выбора лекарственного средства нового поколения

  10. Практичні рекомендації з лікування нейропатичного болю

  11. Структурно-функциональное состояние вещества головного мозга у пациентов с когнитивными расстройствами на фоне фибрилляции предсердий

  12. Сердечно-сосудистая безопасность целекоксиба, напроксена и ибупрофена при лечении артритов

  13. Ефективність прегабаліну в лікуванні хронічного болю у нижній частині спини, що супроводжується болем у нижніх кінцівках

Содержание выпуска 1 (85), 2017

  1. Психодинамічна терапія: здатність людини творчо працювати і повноцінно любити як маркер ефективності

  2. Активація блукаючого нерва та сомато‑психічний стан людини

  3. Психосоциальная реабилитация пациентов с тяжелыми психическими расстройствами. Способы борьбы со стигматизацией

  4. Клініко-фармакологічний підхід до лікування депресії

  5. Новое в эпилептологии

  6. Дополнительные возможности в лечении ишемического инсульта

  7. Розлад із дефіцитом уваги і гіперактивністю

  8. Тикові розлади у дітей

  9. Нові діагностичні критерії хвороби Паркінсона Міжнародного товариства рухових розладів

  10. Нові діагностичні критерії хвороби Паркінсона Міжнародного товариства рухових розладів

  11. Ботулинический нейротоксин в лечении цервикальной дистонии и спастичности у взрослых

  12. Ранні зміни в емоційній сфері як маркер клінічної відповіді на терапію депресії селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 3 (158), 2025

  1. Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи

  2. Міфи і факти про аутизм

  3. Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії

  4. Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам

  5. Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії

  6. Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку

  7. Ефективність метакогнітивної терапії в лікуванні депресії, спричиненої емоційним вигоранням у медичного працівника під час війни в Україні

  8. Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах

  9. Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь

  10. Антон Брукнер: провінційний геній

Содержание выпуска 2 (157), 2025

  1. Алла Петрів: «Інвалідність — не тавро, а статус, який передбачає допомогу і захист особі зі стійкими порушеннями життєдіяльності»

  2. Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

  3. Нетиповий «атиповий» оланзапін

  4. Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів

  5. Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення

  6. Можливості вдосконалення ведення пацієнтів із шизофренією

  7. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

  8. Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості

  9. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

  10. Амедео Модільяні: неприкаяний Моді

Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться

Архив рекомендаций