Потенційні ефекти антидепресантів щодо впливу на перебіг COVID‑19

В умовах пандемії триває пошук ефективних засобів профілактики і лікування COVID-19. Нині отримано докази щодо потенційної здатності деяких антидепресантів полегшувати перебіг цієї серйозної хвороби. До вашої уваги представлено огляд статті J. C. Stingl «Antidepressant drug treatment protecting from COVID-19: one more piece in the repurposing puzzle», опублікованої у виданні BJPsych Open (2022; 8 (e20): 1–2), який містить дані про можливий позитивний вплив антидепресантів на перебіг COVID-19.

Під час першої хвилі пандемії коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) пацієнти з підтвердже­ними випадками в штаті Нью-Йорк становили приблизно 25 % загальної кількості захворілих у США. Як зазначають дослідники, пацієнти психіат­ричних лікарень, які перебувають на стаціонарному ­лікуванні, зазнають особливо високого ризику ­інфікування коронавірусом 2 (SARS-CoV-2), подібного до такого в гері­атричних будинках (Druss, 2020). Тож популяція пацієнтів із серйозними психічними захворюваннями може бути особ­ливо вразливою до цієї тяжкої ­інфекції, оскільки близько половини таких пацієнтів мають одне або декілька супутніх захворювань (New York State, Office for Mental Health, 2020). На думку дослідників, пацієнти з розладами шизо­френічного спектра теж мають підви­щений ризик смерті від COVID-19 (Nemani et al., 2021).

Зокрема, можливий позитивний вплив антидепресантів на пере­біг COVID-19 підтверджують дані ­нещодавнього дослі­дження in vitro, яке продемонструвало, що ­деякі з цих препаратів можуть перешкоджати ­проникненню SARS-CoV-2 до ­клітини завдяки інгібуванню ­системи кислої сфінго­мієлінази / церамідів, яка, ймовірно, необхідна для полегшення зв’язування вірусу з ангіо­тензинперетворювальним ферментом 2 (АПФ2) на поверхні клітин епітелію дихальних шляхів (Carpinteiro etal., 2020, 2021). Також є значна кількість ­публікацій, які свідчать на користь можливих противірусних властивостей антидепресантів, зокрема СІЗЗС. Власне, вчені припускають, що анти­депресанти можуть чинити позитивний вплив на пере­біг COVID-19 і потенційно бути ефективними проти ­інфекції SARS-CoV-2 (Costa et al., 2020; Pashaei, 2021).

C. L. Clelland et al. (2021) проаналізували вплив антиде­пресантів та інших ліків на ризик зараження ­SARS-CoV-2 у психіатричних пацієнтів в умовах стаціонару та ­виявили потенційний захисний ефект деяких психотропних речовин. Як відомо, ретроспективне когортне дослідження проводили на базі великої лікарні в Нью-Йорку. Автори зазначають, що ймовірність зараження вірусом була приблизно однаковою в усьому закладі, а більшість пацієнтів приймали антидепресанти. У ретроспективному когортному дослідженні аналізували дані щодо ­приймання анти­депресантів та перебігу COVID-19 у 165 осіб, які пере­бували на стаціонарному лікуванні із січня до ­липня 2020 року. Для моделювання основних наслідків вживання згаданих лікарських засобів дослідники використали логістичну регресію.

Отримані результати засвідчили значущий захисний вплив антидепресантів у пацієнтів із COVID-19 (відношення шансів [ВШ] 0,33; 95 % довірчий інтервал [ДІ] 0,15–0,70, скориговане значення p < 0,05). Аналіз за окремими класами антидепресантів підтвердив, що цей захисний ефект був притаманний СІЗЗС, інгібіторам зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН), антагоністам та інгібіторам зворотного захоплення серо­тоніну (SARI). Зокрема, було продемонстровано зв’язок між вживанням флуоксетину й тразодону та меншим ризиком інфікування (p = 0,023 і p = 0,001 відповідно).

На думку авторів дослідження, антидепресанти можуть стати важливим засобом у боротьбі з COVID-19. Особ­ливу цінність цей висновок може мати для організації ліку­вання в умовах стаціонару, де є підвищений ризик виникнення стійких до вакцин штамів вірусу (Clelland etal., 2021). Обсяг даних про потенційну ефективність антидепресантів щодо зменшення ризику інфікування SARS-CoV-2 та полегшення перебігу COVID-19 зростає.

Вплив на перебіг COVID-19

Ще на початку 2020 р. було проведено кілька обсер­ваційних досліджень, у яких вивчали потенційний вплив психофармакологічних засобів, як-от ­антипсихотики та анти­депресанти, на перебіг і тяжкість наслідків COVID-19. Власне, для антипсихотиків, як зазаначають дослідники, хоча й передбачається, що вони можуть мати сприятливий вплив, натепер не ­доведено істотної ­користі щодо полегшення ­наслідків COVID-19 (Muric et al., 2020; Hoertel et al., 2021).

З іншого боку, у двох масштабних обсерваційних ­дослідженнях, проведених у Франції та Іспанії, було продемонстровано значущий і позитивний зв’язок застосування антидепресантів і зниження ризику інтубації або смерті у пацієнтів, госпіталізованих із COVID-19 (Hoertel et al., 2021; Diez-Quevedo et al., 2021; Oskotsky et al., 2021).

Отримані дані переконливо підтверджують обнадій­ливі ­висновки клінічних досліджень ­ефективності селектив­ного інгібітора зворотного захоплення серо­тоніну (­СІЗЗС) флувоксаміну в США. ­Так, невелике рандо­мізоване контрольоване плацебо дослідження виявило значущий вплив препарату: серед пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, які впродовж 15 днів при­ймали ­флувоксамін, не фігурувало клінічних випадків погіршення стану (0/80), тоді як у групі застосування плацебо ­частота таких випадків становила 8,3 % (6/72). Крім того, використання флуво­ксаміну сприяло поліпшенню показників частоти ­дихання та значущому зниженню ­частоти повторної госпіталі­зації (Lenze et al., 2020).

Проспективне когортне дослідження ефективності флувоксаміну також засвідчило профілактичний ефект препарату, який запобігав погіршенню стану в пацієнтів із COVID-19 (Seftel and Boulware, 2021).

Зокрема, дані масштабного рандомізованого багато­центрового контро­льованого плацебо дослідження TOGETHER ­підтвердили значущу користь флувокса­міну в 1 тис. 472 ­пацієнтів із COVID-19 щодо запобігання тяжким ускладненням (Reis et al., 2021). В іншому відкритому клінічному дослі­дженні за участю 51 пацієнта відділення інтенсивної тера­пії лікування флувоксаміном сприяло зниженню смертності на 42 % порівняно з контрольною групою.

Захисний ефект проти інфікування

Дані, отримані C. L. Clelland et al. (2021), вперше демонструють захисний ефект антидепресантів також щодо інфікування SARS-CoV-2. За період першої хвилі пандемії в Нью-Йорку понад 50 % пацієнтів психіатричної лікарні, де проводили дослідження, були інфіковані. ­Ретроспективно аналізуючи медичні карти, автори виявили значно нижчі показники ВШ щодо ризику інфі­кування у пацієнтів, які приймали антидепресанти, ­порівняно з іншими психіатричними препаратами. ­Власне, потенційний захисний ефект був продемонстрований для всіх класів антидепресантів. За даними ­аналізу підгруп, ризик інфікування SARS-CoV-2 ­особ­ливо ефек­тивно знижувався у пацієнтів, які отримували СІЗЗС, СІЗЗСН або SARI. Оскільки це був ретроспективний аналіз, дані щодо результатів у пацієнтів, які були інфіко­вані SARS-CoV-2, не перевіряли.

Отримані результати щодо менш тяжкого перебігу COVID-19 та нижчого ризику зараження підтверджують гіпотезу про потенційну противірусну захисну дію ­антидепресантів, проаналізованих у дослідженні. Ця гіпотеза була висунута на підставі результатів аналізів in vitro, які свідчать, що противірусні властивості ­антидепресантів ­можуть бути зумовлені різними механізмами їх дії.

Як зазначалося, антидепресанти взаємодіють із системою кислої сфінгомієлінази / церамідів, яка, ­ймовірно, необхідна для полегшення зв’язування SARS-CoV-2 із АПФ2. Отже, у такий спосіб може відбуватися процес перешкоджання проникненню вірусу до клітини організму хазяїна (Hoertel et al., 2021; Kornhuber et al., 2021; Marin-Corral et al., 2021).

Крім антидепресантів, як зауважують дослідники, ­деякі інші лікарські засоби також здатні інгібувати кислу сфінго­мієліназу. Останні дані спостережень інсценують зниження ймовірності інтубації або смерті у пацієнтів, інфікованих COVID-19, які отримують лікування будь-яким із таких препаратів (Hoertel et al., 2021).

Завдяки зниженню рівнів прозапальних цитокінів, ­зокрема інтерлейкіну (ІЛ-)6, ІЛ-10, фактора некрозу пухлин (ФНП-)α і C–C мотиву хемокінового ліганда 2, або через активацію рецептора σ-1, антидепресанти можуть мати потенційну протизапальну дію (Ishima et al., 2014; Rosen et al., 2019; Kohler et al., 2018; Roumestan et al., 2007). На думку дослідників, СІЗЗС також можуть зменшувати активність тромбоцитів через зниження ­рівня ­серотоніну в цих клітинах. Такий ефект може чинити позитивнй вплив на перебіг COVID-19 і запобігати ­розвитку серотонінового синдрому, який виникає у деяких із цих пацієнтів (Sukhatme et al., 2021).

Окрім ­фармакологічних властивостей ­антидепресантів, певну роль також може відігравати те, що особи з ­депресією, як правило, уникають соціальних контактів. Так, під час пандемії спричинена депресією ­ізо­ляція могла теж запобігати впливу ­вірусу SARS-CoV-2 та захворюванню на COVID-19. Хоча у дослідженні C. L. Clelland etal. (2021) не виявлено різниці щодо статусу ­інфікування SARS-CoV-2 між пацієнтами із симптомами манії та депресії, проте, таке припущення видається малоймо­вірним.

Висновки

За наявності значущих доказів ­зв’язку ­вживання антидепресантів із кращими результатами у ­пацієнтів із тяжким перебігом лабораторно підтвердженого COVID-19, дані дослідження C. L. Clelland etal. (2021) акцентують на потенційно недооціненому захисному ефекті анти­депресантів (як-от СІЗЗС флуоксетин або SARI тразодон) проти інфекції SARS-CoV-2 в осіб, які отримують терапію з приводу депресії та/або інших психічних розладів. Цей факт заслуговує на особливо увагу, адже лікування антидепресантами поширене ­серед значної ­частини населення.

Автори вважають, що таке недооцінення може бути ­зумовлене включенням до епідеміологічних ­досліджень даних щодо тяжких випадків COVID-19 (з інфек­цією, підтвердженою лабораторним тестуванням). На їхню думку, разом із попередніми доказами, дані ­цього дослідження свідчать про переваги ­використання таких антидепресантів, як СІЗЗС флуоксетин або SARI тра­зодон, для потенційного запобігання інфікуванню SARS-CoV-2 та полегшення перебігу COVID-19.

Підготувала Наталія Купко