Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Потенційні ефекти антидепресантів щодо впливу на перебіг COVID‑19
-
Терапія антипсихотичними препаратами та ймовірні ризики у пацієнток із шизофренією
-
Аналіз коротко- та довгострокових наслідків інфекції SARS-CoV‑2
-
Настанови щодо лікування негативних симптомів при шизофренії
-
Раздел:
Потенційні ефекти антидепресантів щодо впливу на перебіг COVID‑19
В умовах пандемії триває пошук ефективних засобів профілактики і лікування COVID-19. Нині отримано докази щодо потенційної здатності деяких антидепресантів полегшувати перебіг цієї серйозної хвороби. До вашої уваги представлено огляд статті J. C. Stingl «Antidepressant drug treatment protecting from COVID-19: one more piece in the repurposing puzzle», опублікованої у виданні BJPsych Open (2022; 8 (e20): 1–2), який містить дані про можливий позитивний вплив антидепресантів на перебіг COVID-19.
Під час першої хвилі пандемії коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) пацієнти з підтвердженими випадками в штаті Нью-Йорк становили приблизно 25 % загальної кількості захворілих у США. Як зазначають дослідники, пацієнти психіатричних лікарень, які перебувають на стаціонарному лікуванні, зазнають особливо високого ризику інфікування коронавірусом 2 (SARS-CoV-2), подібного до такого в геріатричних будинках (Druss, 2020). Тож популяція пацієнтів із серйозними психічними захворюваннями може бути особливо вразливою до цієї тяжкої інфекції, оскільки близько половини таких пацієнтів мають одне або декілька супутніх захворювань (New York State, Office for Mental Health, 2020). На думку дослідників, пацієнти з розладами шизофренічного спектра теж мають підвищений ризик смерті від COVID-19 (Nemani et al., 2021).
Зокрема, можливий позитивний вплив антидепресантів на перебіг COVID-19 підтверджують дані нещодавнього дослідження in vitro, яке продемонструвало, що деякі з цих препаратів можуть перешкоджати проникненню SARS-CoV-2 до клітини завдяки інгібуванню системи кислої сфінгомієлінази / церамідів, яка, ймовірно, необхідна для полегшення зв’язування вірусу з ангіотензинперетворювальним ферментом 2 (АПФ2) на поверхні клітин епітелію дихальних шляхів (Carpinteiro etal., 2020, 2021). Також є значна кількість публікацій, які свідчать на користь можливих противірусних властивостей антидепресантів, зокрема СІЗЗС. Власне, вчені припускають, що антидепресанти можуть чинити позитивний вплив на перебіг COVID-19 і потенційно бути ефективними проти інфекції SARS-CoV-2 (Costa et al., 2020; Pashaei, 2021).
C. L. Clelland et al. (2021) проаналізували вплив антидепресантів та інших ліків на ризик зараження SARS-CoV-2 у психіатричних пацієнтів в умовах стаціонару та виявили потенційний захисний ефект деяких психотропних речовин. Як відомо, ретроспективне когортне дослідження проводили на базі великої лікарні в Нью-Йорку. Автори зазначають, що ймовірність зараження вірусом була приблизно однаковою в усьому закладі, а більшість пацієнтів приймали антидепресанти. У ретроспективному когортному дослідженні аналізували дані щодо приймання антидепресантів та перебігу COVID-19 у 165 осіб, які перебували на стаціонарному лікуванні із січня до липня 2020 року. Для моделювання основних наслідків вживання згаданих лікарських засобів дослідники використали логістичну регресію.
Отримані результати засвідчили значущий захисний вплив антидепресантів у пацієнтів із COVID-19 (відношення шансів [ВШ] 0,33; 95 % довірчий інтервал [ДІ] 0,15–0,70, скориговане значення p < 0,05). Аналіз за окремими класами антидепресантів підтвердив, що цей захисний ефект був притаманний СІЗЗС, інгібіторам зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН), антагоністам та інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (SARI). Зокрема, було продемонстровано зв’язок між вживанням флуоксетину й тразодону та меншим ризиком інфікування (p = 0,023 і p = 0,001 відповідно).
На думку авторів дослідження, антидепресанти можуть стати важливим засобом у боротьбі з COVID-19. Особливу цінність цей висновок може мати для організації лікування в умовах стаціонару, де є підвищений ризик виникнення стійких до вакцин штамів вірусу (Clelland etal., 2021). Обсяг даних про потенційну ефективність антидепресантів щодо зменшення ризику інфікування SARS-CoV-2 та полегшення перебігу COVID-19 зростає.
Вплив на перебіг COVID-19
вгоруЩе на початку 2020 р. було проведено кілька обсерваційних досліджень, у яких вивчали потенційний вплив психофармакологічних засобів, як-от антипсихотики та антидепресанти, на перебіг і тяжкість наслідків COVID-19. Власне, для антипсихотиків, як зазаначають дослідники, хоча й передбачається, що вони можуть мати сприятливий вплив, натепер не доведено істотної користі щодо полегшення наслідків COVID-19 (Muric et al., 2020; Hoertel et al., 2021).
З іншого боку, у двох масштабних обсерваційних дослідженнях, проведених у Франції та Іспанії, було продемонстровано значущий і позитивний зв’язок застосування антидепресантів і зниження ризику інтубації або смерті у пацієнтів, госпіталізованих із COVID-19 (Hoertel et al., 2021; Diez-Quevedo et al., 2021; Oskotsky et al., 2021).
Отримані дані переконливо підтверджують обнадійливі висновки клінічних досліджень ефективності селективного інгібітора зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) флувоксаміну в США. Так, невелике рандомізоване контрольоване плацебо дослідження виявило значущий вплив препарату: серед пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, які впродовж 15 днів приймали флувоксамін, не фігурувало клінічних випадків погіршення стану (0/80), тоді як у групі застосування плацебо частота таких випадків становила 8,3 % (6/72). Крім того, використання флувоксаміну сприяло поліпшенню показників частоти дихання та значущому зниженню частоти повторної госпіталізації (Lenze et al., 2020).
Проспективне когортне дослідження ефективності флувоксаміну також засвідчило профілактичний ефект препарату, який запобігав погіршенню стану в пацієнтів із COVID-19 (Seftel and Boulware, 2021).
Зокрема, дані масштабного рандомізованого багатоцентрового контрольованого плацебо дослідження TOGETHER підтвердили значущу користь флувоксаміну в 1 тис. 472 пацієнтів із COVID-19 щодо запобігання тяжким ускладненням (Reis et al., 2021). В іншому відкритому клінічному дослідженні за участю 51 пацієнта відділення інтенсивної терапії лікування флувоксаміном сприяло зниженню смертності на 42 % порівняно з контрольною групою.
Захисний ефект проти інфікування
вгоруДані, отримані C. L. Clelland et al. (2021), вперше демонструють захисний ефект антидепресантів також щодо інфікування SARS-CoV-2. За період першої хвилі пандемії в Нью-Йорку понад 50 % пацієнтів психіатричної лікарні, де проводили дослідження, були інфіковані. Ретроспективно аналізуючи медичні карти, автори виявили значно нижчі показники ВШ щодо ризику інфікування у пацієнтів, які приймали антидепресанти, порівняно з іншими психіатричними препаратами. Власне, потенційний захисний ефект був продемонстрований для всіх класів антидепресантів. За даними аналізу підгруп, ризик інфікування SARS-CoV-2 особливо ефективно знижувався у пацієнтів, які отримували СІЗЗС, СІЗЗСН або SARI. Оскільки це був ретроспективний аналіз, дані щодо результатів у пацієнтів, які були інфіковані SARS-CoV-2, не перевіряли.
Отримані результати щодо менш тяжкого перебігу COVID-19 та нижчого ризику зараження підтверджують гіпотезу про потенційну противірусну захисну дію антидепресантів, проаналізованих у дослідженні. Ця гіпотеза була висунута на підставі результатів аналізів in vitro, які свідчать, що противірусні властивості антидепресантів можуть бути зумовлені різними механізмами їх дії.
Як зазначалося, антидепресанти взаємодіють із системою кислої сфінгомієлінази / церамідів, яка, ймовірно, необхідна для полегшення зв’язування SARS-CoV-2 із АПФ2. Отже, у такий спосіб може відбуватися процес перешкоджання проникненню вірусу до клітини організму хазяїна (Hoertel et al., 2021; Kornhuber et al., 2021; Marin-Corral et al., 2021).
Крім антидепресантів, як зауважують дослідники, деякі інші лікарські засоби також здатні інгібувати кислу сфінгомієліназу. Останні дані спостережень інсценують зниження ймовірності інтубації або смерті у пацієнтів, інфікованих COVID-19, які отримують лікування будь-яким із таких препаратів (Hoertel et al., 2021).
Завдяки зниженню рівнів прозапальних цитокінів, зокрема інтерлейкіну (ІЛ-)6, ІЛ-10, фактора некрозу пухлин (ФНП-)α і C–C мотиву хемокінового ліганда 2, або через активацію рецептора σ-1, антидепресанти можуть мати потенційну протизапальну дію (Ishima et al., 2014; Rosen et al., 2019; Kohler et al., 2018; Roumestan et al., 2007). На думку дослідників, СІЗЗС також можуть зменшувати активність тромбоцитів через зниження рівня серотоніну в цих клітинах. Такий ефект може чинити позитивнй вплив на перебіг COVID-19 і запобігати розвитку серотонінового синдрому, який виникає у деяких із цих пацієнтів (Sukhatme et al., 2021).
Окрім фармакологічних властивостей антидепресантів, певну роль також може відігравати те, що особи з депресією, як правило, уникають соціальних контактів. Так, під час пандемії спричинена депресією ізоляція могла теж запобігати впливу вірусу SARS-CoV-2 та захворюванню на COVID-19. Хоча у дослідженні C. L. Clelland etal. (2021) не виявлено різниці щодо статусу інфікування SARS-CoV-2 між пацієнтами із симптомами манії та депресії, проте, таке припущення видається малоймовірним.
Висновки
вгоруЗа наявності значущих доказів зв’язку вживання антидепресантів із кращими результатами у пацієнтів із тяжким перебігом лабораторно підтвердженого COVID-19, дані дослідження C. L. Clelland etal. (2021) акцентують на потенційно недооціненому захисному ефекті антидепресантів (як-от СІЗЗС флуоксетин або SARI тразодон) проти інфекції SARS-CoV-2 в осіб, які отримують терапію з приводу депресії та/або інших психічних розладів. Цей факт заслуговує на особливо увагу, адже лікування антидепресантами поширене серед значної частини населення.
Автори вважають, що таке недооцінення може бути зумовлене включенням до епідеміологічних досліджень даних щодо тяжких випадків COVID-19 (з інфекцією, підтвердженою лабораторним тестуванням). На їхню думку, разом із попередніми доказами, дані цього дослідження свідчать про переваги використання таких антидепресантів, як СІЗЗС флуоксетин або SARI тразодон, для потенційного запобігання інфікуванню SARS-CoV-2 та полегшення перебігу COVID-19.
Підготувала Наталія Купко
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2022 Год
Содержание выпуска 7-8 (136), 2022
Содержание выпуска 5-6 (135), 2022
-
Ефективна та безпечна фармакотерапія дорослих пацієнтів із шизофренією
-
Фармакотерапевтичний підхід до контролю поведінкових та психологічних симптомів деменції
-
Діагностування та лікування мігрені: десять послідовних кроків
-
Фармакотерапія розладів тривожного спектра у дорослих пацієнтів
-
Настанови щодо лікування пацієнтів із болісною діабетичною полінейропатією
Содержание выпуска 3-4 (134), 2022
-
Фармакотерапія черепно‑мозкової травми та супутніх когнітивних і нейроповедінкових ускладнень
-
Можливості оптимізації лікування та поліпшення якості життя пацієнтів із хворобою Паркінсона
-
Аналіз феноменів тривоги та депресії у перші тижні війни: гендерно-вікові аспекти
-
Настанови з профілактики, оцінювання та лікування депресії у пацієнтів літнього віку
Содержание выпуска 2 (133), 2022
Содержание выпуска 1 (132), 2022
-
Дебати в неврології: обмін думками з актуальних клінічних питань
-
Психіатрична коморбідність епілепсії (дискусія про інтеріктальний дисфоричний розлад)
-
Нові можливості традиційної фармакотерапії при нейродегенеративних та нейросудинних захворюваннях
-
Клінічний підхід до фармакотерапії пацієнтів із розладами особистості
-
Патерни агресивної поведінки у дітей і підлітків: сучасні дефініції та діагностичні категорії
-
Комбінована терапія у пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією першого типу
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться